Рішення

від 05.11.2024 по справі 190/1399/24

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/1399/24

Провадження №2/190/410/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року м.П"ятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Фирси Ю.В.,

за участю секретаря Гук С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. П`ятихатки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини з батьком,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з батьком.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що він з 23 серпня 2022 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя між ними не склалося, 03 травня 2024 року рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області шлюб між ними розірвано. З того часу малолітня донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з ним. Мати дитини самовільно залишила останню, вихованням її не займається. Наразі він призваний на службу в ЗСУ, у зв`язку з чим вихованням малолітньою доньки займається бабуся.

У зв`язку з вищевикладеним, просить визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним, окільки це відповідатиме інтересам доньки.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі і на підставах викладених в позовній заяві. Позивач зазнчачив, що наразі він проходить військову службу у ЗСУ, а донька проживає разом з бабусею, яка про неї піклується. У разі, коли буде визначено місце проживання дитини з ним, він буде звільнений зі служби.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнала та пояснила, що дійсно з позивачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 03 травня 2024 року шлюб між ними розірвано, з того часу вона проживає окремо від доньки. Наразі батько доньки проходить військову службу у ЗСУ, а донька проживає разом з бабусею, яка про неї піклується. Проти визначення місця проживання доньки з батьком не заперечує.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що вона проживає по сусідству з позивачем ОСОБА_1 , їй відомо, що відповідач ОСОБА_3 вихованням доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не займається, вона неодноразово доглядала за дитиною поки мати ОСОБА_3 займалась своїми справами. Наразі малолітня ОСОБА_7 проживає разом з бабусею. Батька дитини ОСОБА_1 бачила давно, коли приїздить у відпустку додому завжди гуляє з донькою.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона проживає по сусідству з позивачем, знає що відповідачка ОСОБА_3 з чоловіком ОСОБА_1 розійшлась, дитина ОСОБА_4 проживає разом з бабусею та дідусем в АДРЕСА_1 . Батько дитини ОСОБА_1 на даний час перебуває у Збройних силах України, останнього разу бачила його в літку 2024 року.

Вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони з 23 серпня 2022 року по 03 травня 2024 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області про розірвання шлюбу від 03 травня 2024 року/а.с.7/.

Від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження/а.с.8/.

Згідно копії акту обстеження родини, складеного депутатами Саксаганської сільської ради від 20.05.2024 року ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 . Призваний на службу в ЗСУ 30.08.2022 року. Колишня дружина ОСОБА_3 самовільно залишила свою неповнолітню дитину ОСОБА_4 .. Нповнолітню дитину виховує бабуся, дитина має належний догляд, забезпечена всім необхідним. Батько пересилає кошти на утримання своєї дитини. Мати у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини не приймає участі/а.с.11/.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Саксаганської сільської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Саксаганської сільської ради № 259 від 23 вересня 2024 року останні вважають доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком/а.с.46-47/.

Згідно листа ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 11.10.2024 року ОСОБА_1 12 серпня 2022 року призваний на військову службу по мобілізації та направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 /а.с.57/.

З акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 , слідує, що остання проживає в АДРЕСА_2 . Для дитини не передбачено спальне місце та місце для навчання, речі особистого користування дитини відсутні. На момент перевірки дитини не було вдома.

З довідки УСЗН № Кам`янської РДА слідує, що ОСОБА_3 знаходиться на обліку в УСЗН Кам`янської райдержадміністрації та отримує щомісячну одноразову допомогу при народження 1-ї дитини в розмірі 860 грн.

Відповідно до характеристики з місця проживання, виданої виконавчим комітетом П`ятихатської міської ради заяв та скарг на неправомірні дії ОСОБА_3 до П`ятихатського міськвиконкому не надходило.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76).

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 рку, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим або суперечить інтересам дитини.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зроблено висновок, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року та Закону № 1906-IV, а також не містить положень щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей».

Таким чином, беручи до уваги те, що батько не проживає разом з дитиною, оскільки перебуває на військовій службі, а малолітньою дитиною опікується бабуся (мати позивача), з урахуванням відсутності очевидних випадків протиправної поведінки з боку матері щодо дитини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки у контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, визначення місця проживання дитини із батьком, який фактично відсутній за місцем мешкання не буде відповідати інтересам дитини й визнання позову матір`ю суперечить саме інтересам дитини.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-дений строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14 листопада 2024 року.

Головуючий суддя Ю.В. Фирса