Рішення

від 12.11.2024 по справі 442/4338/24

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/4338/24

Провадження №2/442/1091/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Медведика Л.О.,

з участю секретаря судових засідань Далявської Л.І.,

розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Дієса» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку. Зазначає те, що 24.02.2020 року її прийнято на роботу в ТОВ «Дієса» на посаду касира торговельного залу філії №1 Департаменту з роздрібної торгівлі, про що свідчить відповідний запис в трудовій книзі. 12.09.2023року її було звільнено із ТОВ «Дієса» за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, наказ №Z00/ll/09/010 від 11.09.2023 року про припинення трудового договору. В наказі про звільнення зазначено вказівку щодо виплати компенсації за 37 невикористаних календарних днів відпустки. Проте, в день звільнення не була виплачена заробітна плата за другу половину липня з 15.07.2023 по 31.07.2023 року, за серпень 2023 року та заробітна плата за першу половину вересня з 01.09.2023 року по 12.09.2023 року. Також при звільненні роботодавець не виплатив компенсацію за 37 невикористаних календарних днів відпустки. Вважає такі дії відповідача незаконними відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

24.04.2024року позивачка звернулася до ТОВ «Дієса» із заявою щодо надання довідки про заборгованість та проведення невідкладної виплати заборгованої суми із заробітної плати та компенсації за невикористану щорічну основну відпустку.

У відповідь на надісланий запит відповідач надіслав розрахункові листи за липень, серпень та вересень 2023 року. Згідно вказаних у розрахунковому листку даних ТОВ «Дієса» при звільненні позивачу було нараховано, але не виплачено 24 227,02 грн., а саме:

компенсація відпустки - 11 115,17 грн.;

залишок невиплаченої заробітної плати за липень 2023 року та заробітна плата за серпень 2023 року - 11 405,60 грн.;

оплата простою за період з 01.09.2023 року по 12.09.2023 року -1 706,25 грн.;

Загальна сума до виплати позивачу склала 21 726,84 грн. Загальнообов`язкові відрахування (ПДФО, військовий збір) - 2 500,18 грн. (21 726,84 грн. ПДФО та 192,32 грн. військовий збір).

Остання виплата, отримана від ТОВ «Дієса», надійшла 31.08.2023 року на банківський рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», у розмірі 5408,79 грн. із вказанням призначення платежу «заробітна плата за липень».

Тобто, станом на день подачі позову ТОВ «Дієса» здійснило розрахунок по 15.07.2023 року включно. Розрахунок за другу половину липня 2023 року відповідачем не здійснено.

12.09.2023року позивача було звільнено з ТОВ «Дієса», однак при звільненні роботодавець не виплатив заробітну плату за другу половину липня 2023 року, за серпень 2023 року, за період з 01.09.2023 року по 12.09.2023 року, а також компенсацію за 37 календарних днів невикористаної щорічної відпустки.

Згідно витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, отриманого в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області, страхувальник ТОВ «Дієса» подав до Пенсійного фонду України дані щодо розміру заробітної плати застрахованої особи ОСОБА_1 лише за період по червень 2023 року.

31.08.2023 року на банківський рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк» надійшли кошти від ТОВ «Дієса» у розмірі 5408,79 грн. із вказанням призначення платежу «заробітна плата за липень». Заробітна плата за другу половину липня 2023 року, за відпрацьований серпень 2023 року та заробітна плата за відпрацьовану першу половину вересня 2023 року станом на день подачі заяви не надходила. Таким чином, відповідач провів розрахунок за першу половину липня 2023 року. Розрахунок за другу половину липня станом на день подачі позовної заяви не проведений.

Згідно розрахункового листка за вересень 2024 року, отриманого позивачем від відповідача, станом на 01.09.2023 року борг ТОВ «Дієса» по заробітній платі перед ОСОБА_1 склав 11 405,60 грн. Дана заборгованість включає в себе борг за другу половину липня та за серпень 2023 року.

Заробітна плата за вересень 2023 року: з 01.09.2023 року по 12.09.2023 року відповідачем було оголошено простій. Порядок оплати часу простою врегульований статтею 113 КЗпП України. Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно розрахункового листка за вересень 2024 року, отриманого позивачем від відповідача, ТОВ «Дієса» заборгувало позивачу 1 706,25 грн. оплати простою за період 01.09.2023-12.09.2023 року.

Щодо компенсації за невикористану відпустку зазначає те, що згідно ст. 83, ст. 116 КзПП України при звільненні працівника роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику компенсацію за невикористану відпустку.

В наказі №ZOO/ll/09/O1O від 11.09.2023 року про припинення трудового договору, що був виданий ТОВ «Дієса», зазначено про проведення виплати компенсації за 37 невикористаних календарних днів відпустки. Однак, станом на день подачі даної позовної заяви, вищезгадана компенсація не була виплачена. Згідно розрахункового листка за вересень 2024 року, отриманого позивачем від відповідача, ТОВ «Дієса» заборгувало позивачу 11 115,07 грн. компенсації відпустки.

Щодо середнього заробітку за час затримки виплати зазначає те, що згідно ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно абзацу 4 пункт/ 2 розділу II Порядку обчислення середньої заробітної плати для визначення середнього заробітку, який повинен бути виплачений працівнику за весь час затримки по день, фактичного розрахунку, слід визначити розмір середньомісячної заробітної плати, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки, розрахунок повинен бути проведений у вересні, обчислення середньої заробітної плати слід проводити за період липень та серпень 2023 року.

Згідно розрахункових листів за липень та серпень 2023 року, отриманих від відповідача, у липні 2023 року позивачу була нарахована заробітна плата у розмірі 10 613,00 грн., у серпні 2023 року - 10 274,45 грн.

Кількість робочих днів затримки (за період з 13.09.2023 року по 11.03.2024 року) - 129 днів. Розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки виплати:

129 днів*474,71 грн. = 61 237,59 грн.

Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку, складає 61 237,59 грн.

На підставі викладеного, позивачка просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" невиплачену заробітну плату за період з 15.07.2023 року по 31.08.2023 року, компенсацію за 37 календарних днів невикористаної відпустки, середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 13.09.2023 року по 11.03.2024 року.

Ухвалою судді від 05.06.2024 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Призначено судове засідання на 05.07.2024.

Відповідачем подано суду відзив, в якому останній зазначав, що відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Згідно з ч. 5 ст. 97 КЗпП оплату праці працівників здійснюють першочергово.

Також відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати зарплати працівникам не можуть залежати від інших платежів та їхньої черговості.

Згідно зі ст. 115 КЗпП зарплата має виплачуватися регулярно в робочі дні не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

З 24 лютого відповідно до Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» в Україні запроваджено режим воєнного стану.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Перед працівниками дійсно є заборгованість, але дана заборгованість виникла у зв`язку із обставинами непереборної сили (воєнний стан), її погашення здійснюється, отже заборгованість зменшується.

Також варто врахувати, що положеннями ст.10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати. Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.

Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет https://ucci.org.ua/uploads/files/621cba543cda9382669631.pdf, та адресований: «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.97 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Тобто, Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення. Внаслідок ракетно-бомбових ударів регулярних військових формувань російської федерації, Торгова мережа «Eldorado», до якою належить ТОВ «Дієса» зазнала значних збитків: ракетним ударом знищена частина товарних запасів на центральному складі; товарні запаси та інші активи в магазинах, що знаходяться в містах Маріуполь, Херсон, Ірпінь, Буча, Мелітополь, Бердянськ, Нова Каховка; частково знищені товарні запаси в магазинах міст Києва та Харкова; втрачений контроль над активами, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях. За попередніми підрахунками тільки збитки мережі в товарних запасах склали понад 1 мільярд грн. (без врахування основних засобів та вкладених інвестицій в торгові приміщення). Документування завданої шкоди триває.

01.06.2023 року на загальнодоступному ресурсі для працівників «MyEldoLife» доступ до, якого мають всі працівники ТОВ «Дієса», де розміщуються новини компанії, розміщенні накази, заяви, бланки тощо, було розміщено інформацію наступного змісту: «Шановні колеги! Через військову агресію РФ торговельна мережа «Ельдорадо» (товариства, які діють під цією торговою маркою) отримала значних збитків - було зруйновано основний склад товариства, пограбовано/знищено значну частину магазинів, внаслідок чого товариства знаходяться під дією обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). У зв`язку з цим повідомляємо працівників, що виплати заробітної плати та усіх інших належних нарахувань при звільненні можуть відбуватися із затримкою. Разом з цим, гарантуємо, що всі належні виплати працівникам будуть обов`язково виплачені. З повагою, Твоє ЕЛЬДОРАДО».

Враховуючи те, що виникнення форс-мажорних обставин, а саме фактичне знищення товару, який був поставлений постачальниками на склад товариства за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок потрапляння бойового снаряду/ракети в дах будівлі складу, внаслідок чого виникло займання, а будівлю складу було повністю знищено, а також знищення/пошкодження/втрата контролю над магазинами підприємства, фактичне припинення роботи інших магазинів підприємства у зв`язку з неможливістю ведення господарської діяльності під час ведення активних бойових дій на території України, що призвело до збитків в особливо великому розмірі (точна сума боргу встановлюється), враховуючи одночасне звернення великої кількості кредиторів з вимогою оплати поставленого товару (в т.ч. такого, який був знищений або пошкоджений, або втрачений) поставило компанію у скрутне становище, що спричинило неможливість виконання усіх зобов`язань в томі числі по оплаті заробітної плати з незалежних від підприємства обставин.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, відповідно, і можуть виключати відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Вказує, що слід врахувати позицію Верховного Суду щодо застосування форс-мажору у трудових відносинах яка наголошує на тому, що якщо у трудових відносинах між працівником та роботодавцем існують обставини, які роботодавець не міг передбачити чи відвернути, та у період існування яких роботодавець об`єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов`язання передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо), у тому числі щодо своїх працівників, то вимоги працівника про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку задоволенню не підлягають. Подібного за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 28 березня 2019 року у справі № 243/9539/17, від 24 жовтня 2019 року у справі № 243/9532/17, від 21 грудня 2019 року у справі № 243/10489/17-ц та Верховний Суд України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката. Враховуючи викладене вище Товариство знаходиться в під дією форс-мажорних обставин, а отже невчасна виплата заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки сталося внаслідок об`єктивних обставин, непереборної сили.

Також товариство звернулося до Київської торгово-промислової палати та отримало Сертифікат №3000-24-0827 від 23.04.2024 року.

У своїй Постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Намагаючись здійснити фінансове оздоровлення ТОВ «Дієса» розпочало процедуру затвердження плану санації до відкриття провадження про банкрутство (ст.5 Кодексу України з процедур банкрутства). Для цього, ТОВ «ДІЄСА» відповідно до ч.4 ст. 5 Кодексу України з процедур банкрутства було подано повідомлення про розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про проведення загальних зборів кредиторів для розгляду та схвалення Плану санації ТОВ «ДІЄСА» до порушення провадження у справі про банкрутство. 15.03.2024 р. на зборах кредиторів, які біля 300 кредиторів, де загальний борг перед кредиторами склав близько 2,5 млд. грн. На зборах кредиторів був розглянутий та схвалений План санації боржника ТОВ «ДІЄСА» до порушення провадження у справі про банкрутство. Наразі, заява про затвердження Плану санації боржника розглядається Господарським судом м.Києва у справі №910/3368/24.

24.04.2024р. Господарський суд м.Києва постановив ухвалу, якою затвердив план санації ТОВ "Дієса" до відкриття провадження про банкрутство. Ухвала від 24.04.2024 року набирає сили з моменту її проголошення.

Вказаним судовим рішенням від 24.04.2024р. встановлено, що: "Боржник у продовж 2022 р. листами від 28.02.2022 та 02.05.2022 повідомляв контрагентів про наявність обставин непереборної сили, що впливають на діяльність товариства та можливість виконання ним прийнятих на себе зобов`язань. Відповідні повідомлення здійснювалися електронними засобами комунікації, що відповідає сучасним звичаям ділового обороту. В свою чергу боржник також отримував повідомлення від контрагентів про перебування під обставинами непереборної сили (лист ТОВ "Вірпул компані Україна" № 20220228 від 28.02.2022 р.).

Після початку військової агресії за певними контрагентами, в тому числи тими, що включені до плану санації, боржник отримав сертифікати, що засвідчують форсмажорні обставини (обставини непереборної сили). Зокрема в матеріалах справи наявні копії сертифікатів Київської торгово-промислової палати України № 3000-23-3433 від 28.07.2023 стосовно ТОВ "ЮК Дистрибьюшн", № 3000-23-2754 від 09.06.2023 стосовно ТОВ "Груп СЕБ Україна", № 3000-23-3136 від 07.07.2023 стосовно ТОВ "Вірпул компані Україна". Боржником загалом отримано більше сорока п`яти сертифікатів, що засвідчують форс-мажорні обставини.

Таким чином заявником належними та допустимими доказами доведено факт перебування під впливом форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що вплинули на фінансову стабільність Товариства і поставили під загрозу можливість виконання фінансово-господарських зобов`язань.

Окрім сертифікату №3000-24-0827 від 23.04.2024 року обставини непереборної сили можуть підтверджуватись і іншими належними та допустимими доказами.

Ухвалою від 24.04.2024р. про затвердження плану санації ТОВ «Дієса» до відкриття провадження про банкрутство (справа №910/3368/24), матеріали яких розміщенні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається що мотивом негативних матеріальних наслідків для ТОВ "Дієса" стало саме спричинення матеріальних збитків збройною агресією (форс мажор), внаслідок чого товариство втратило можливість забезпечувати взяті на себе зобов`язання, в т.ч. по своєчасні виплаті заробітної плати.

Також варто зазначити, що товариство, окрім всього зазначеного, звернулося з першим позовом (загалом планується близько 10 позовів) до російської федерації про відшкодування збитків, завданих збройною агресією рф та Господарський суд м.Києва у справі №910/14555/23 виніс рішення, яким задовольнив позов та стягнув з рф на користь ТОВ «Дієса» збитків у розмірі 3 613 761,12 доларів США та 254 486,87 доларів США упущеною вигоди. Отже, вказане рішення також підтверджує спричинення матеріальних втрат збройною агресією рф, а отже і настання форсмажорних обставин. Вказані обставини, отримання відповідачем значних матеріальних збитків також підтверджуються експертними висновками, що додаються.

Окремо зазначено, що 23.10.2023 р. Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці, на підставі направлення від 19.10.2023 № Ц/2/31277-23 було здійснено позапланову перевірку ТОВ «Дієса» щодо дотримання законодавства про виплату заробітної плати. 31.10.2023 було складено Акт перевірки № Ц/КВ/26559/5, яким були встановлені порушення вимог законодавства про оплату праці, відносно генерального директора, складено протокол про адміністративне правопорушення.

Однак, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 24.01.2024р. в справі №760/29187/23 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності генерального директора ТОВ «Дієса», за ч. 1 ст. 41 КУпАП, - закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Рішення суду набрало законної сили та додається до даного клопотання.

Підставою закриття провадження у справі є встановлення судом, що товариство знаходиться під дією обставин непереборної сили (додане до даного клопотання), а отже встановлено відсутність вини роботодавця, в особі Генерального директора, в затримці оплати праці працівникам під час дії форс-мажорних обставин, дія яких тривала як на момент звільнення працівника так і продовжується на цей час.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007) (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини" від 18.11.2003 р. №01-8/1427).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

З урахуванням викладеного відповідач вважає, що у суду відсутні підстави для повторного доказування наведених обставин (встановлення фактів дії обставин непереборної сили), адже існування даних обставин підтверджує судове рішення, яке не можуть бути поставлено під сумнів.

Відповідач звернув увагу на строки звернення до суду про стягнення середнього заробітку, що унормовані ст.233 КЗпП України та в разі їх порушення - відмови у задоволенні позову на цій підставі. Також просив врахувати співмірність задоволення витрат на правову допомогу фактичним затратам у справі невеликої складності та затрат часу, що є надмірно завищеною та підлягає зменшенню судом до розміру не більше 4 тис.грн.

Таким чином, Сертифікатом №3000-24-0827 від 23.04.2024 року, ухвалою Господарського суду м.Києва від 24.04.2024р., встановлено, що відповідач (все підприємство включаючи всі відділи та філії,) знаходилось/ться під дією непереборної сили на які товариство не може вплинути, ба більше ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 24.01.2024р. в справі №760/29187/23 де встановлено відсутність вини товариства.

Товариство не заперечує право працівників на отримання заробітної плати у повному обсязі навіть під час дії обставин непереборної сили незважаючи на існуючу судову практику Верховного Суду, що зазначена вище, оскільки вказані права на достойне життя, отримання заробітної плати за виконану роботу гарантується Конституцією України та безліччю нормативних актів як національного законодавства так і законодавства Європейського Союзу, ратифікованого Україною, що сприймається як частина національного законодавства.

Вважає що вищенаведені докази вказують на відсутність вини роботодавця перед бувшим працівником щодо неможливості своєчасно оплатити йому заробітну плату. Також, що ситуація, яка склалася у відповідача, пов`язана не тільки з даним позивачем, а також великою кількістю інших працівників, тому що в зв`язку із збройною агресією рф товариство змушено було скоротити виробничі потужності з більше 100 магазинів «Ельдорадо» залишилось менше 10 магазинів та вивільнити близько 90% трудового персоналу (про що свідчить численні судові трудові спори), а отже, стягнення середнього заробітку при відсутності вини товариства, негативно впливає на можливість погашення заборгованості по виплаті заробітної плати перед іншими працівниками.

Враховуючи вивільнення значної кількості трудового персоналу товариство може забезпечити роботою лише одного працівника юридичного департаменту, при надходженні, починаючи з 2024р. до підприємства більше 250 судових справ.

Враховуючи наведене відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок та інших платежів не пов`язаних із стягненням заробітної плати.

Крім того, сторонами надсилались суду додаткові письмові пояснення по справі, що стосувались способів правозастосування нормативних актів та рішень судів різних інстанцій щодо конкретних правовідносин. Зокрема, наріжним каменем стало питання щодо правомірності стягнення на користь працівника його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Оглянувши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Необхідність зазначення в судових рішення чіткого обґрунтування результатів оцінки доказів передбачена й у ст.263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, суд повинен зазначити мотиви його прийняття чи відмови у прийнятті.

Основним Законом України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, як закріплено у статті 43.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст.97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Згідно з частиною першою ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до частини першої ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами Кодексу Законів України про працю, Закону України «Про оплату праці», а позивач перебувала у трудових відносинах з відповідачем, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах із відповідачем, що підтверджується записами №9,10 трудової книжки та наказом від 12.09.2023р.; розмір заборгованості по заробітній платі підтверджений розрахунковим листом за вересень 2023 року.

ОСОБА_1 просила стягнути з ТзОВ "Дієса":

1) невиплачену заробітну плату за період з 15.07.2023 року по 31.08.2023 року в сумі 21 726,84 грн.

2) компенсацію за 37 календарних днів невикористаної відпустки у сумі 11 115,17 грн., оплату простою за період 01.09.2023 року по 12.09.2023 року у сумі 1 706,25 грн.

3) середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 13.09.2023 року по 11.03.2024 року у сумі 61 237,59 грн. Всього просить стягнути суму 85 464,61 грн., яку суд розціює як помилкову, так як при перевірці наведених сум загальна сума заборгованості складає 95 785,85 грн.

Суд сприймає позицію відповідача наведену у відзиві як визнання позову в цій частині із наслідками передбаченими ЦПК України для такого випадку. Крім того, факт та розмір такої заборгованості підтверджений документами самого відповідача.

Щодо компенсації за невикористану відпустки та оплату простою.

Вказані позивачем суми компенсації за 37 календарних днів невикористаної відпустки у розмірі 11 115,17 грн. та оплати простою не з вини працівника за період 01.09.2023 року по 12.09.2023 року в розмірі 1 706,25 грн. також підтверджені розрахунковим листком за вересень 2023 року видані ТОВ «Дієса».

Щодо стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

ТОВ «Дієса» звернулося до Київської торгово-промислової палати та отримало Сертифікат №3000-24-0827 від 23.04.2024 року яким для нього засвідчено форс-мажорні обставини з 12.03.2022 року.

Враховуючи це, Товариство вказує, що знаходиться в під дією форс-мажорних обставин, а отже невчасна виплата заробітної плати та компенсації невикористаної відпустки сталося внаслідок об`єктивних обставин, непереборної сили.

Однак, наявність форс-мажорних обставин, що засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами регулюється нормативним актом на рівні Закону України "Про торгово-промислові палати України". Звільнення роботодавця від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, передбачене ст.10 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», - також. В свою чергу, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку при звільненні та грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку ґрунтуюється на нормах КзПП України (ст.117, 83). Тобто, нормативно-правовими актами різної юридичної сили.

Згідно ч.2 ст.66 Закону України «Про правотворчу діяльність», у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. Інше КзПП не передбачено.

Тому, досліджувати наведені відповідачем докази, що грунтуються на вищевказаних Законах, позбавлено логічного змісту в контексті предмету позову.

Разом з тим, обставини встановлені рішенням Солом`янського райсуду та Київського апеляційного суду, на які посилалася сторона відповідача, не мають для даної справи преюдиційного значення.

Відтак, наявні підстави для задоволення позову і в цій частині.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 1211,20 грн (за позовну вимогу про стягнення середньомісячного заробітку) та в дохід держави 1211,20 гривень судового збору (за стягнення решти заборгованості).

Керуючись ст.12, 13, 81, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на користь ОСОБА_1 :

1) невиплачену заробітну плату за період з 15.07.2023 року по 31.08.2023 року в сумі 21 726,84 грн,

2) компенсацію за 37 календарних днів невикористаної відпустки у сумі 11 115,17 грн.,

3) оплату простою за період 01.09.2023 року по 12.09.2023 року у сумі 1 706,25 грн,

3) середній заробіток за період затримки розрахунку за період з 13.09.2023 року по 11.03.2024 року в сумі 61 237,59 грн, а всього 95 785,85 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот вісімдесят п`ять гривень 85 коп).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на користь держави 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп) судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» на користь ОСОБА_1 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп) судового збору.

Рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса», код ЄДРПОУ 36483471, адреса: м.Київ, вул.Велика Васильківська, 45.

Суддя Медведик Л.О.