Рішення

від 13.11.2024 по справі 299/7365/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі - головуючий суддя Кашуба А.В., секретар судового засідання Чернянчук К.П., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання прав власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

На розгляд суду передано цивільну справу за вказаним позовом.

Позивач просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач є власником спірної земельної ділянки. 13.12.2021 позивач уклав із відповідачем письмовий попередній договір про купівлю-продаж земельної ділянки. 13.12.2021 сторони договору склали акт прийому-передачі майна. Згідно умов договору відповідач зобов`язався в майбутньому передати на оплатній основі майно, а позивач зобов`язалася в майбутньому прийняти це майно до 05.05.2022 по ціні 120000 грн. На виконання цього договору відповідач отримав від позивача у формі авансу повну суму вартості майна в розмірі 120000 грн, про що продавець склав власноручну розписку від 13.12.2021. Відповідач недобросовісно виконав п.п. «А», «Б» п.З. цього Договору: не підготував в строк до 05.05.2022 року документи, необхідні для укладення основного, нотаріально посвідченого договору, а в лютому 2022 року виїхав за кордон. З початком війни в Україні відповідач постійно уникає вирішення питання про укладення основного, нотаріально посвідченого договору. В такому випадку, Позивач отримав право, згідно п. 10 Договору, подати позов до суду про визнання за Позивачем права власності на земельну ділянку. Тому позивач звернулася до суду за захистом права.

Відзив не подано.

Позивач подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просить задовольнити.

Відповідач подав до суду письмову заяву, у якій просить розглядати справу без його участі. Заявив, що позов визнає та не заперечує проти його задоволення.

Вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши подані письмові докази, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд пересвідчився, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, позов є обґрунтованим, а тому в порядку ст.ст.200, 206 ЦПК України позовні вимоги слід задовольнити, з наступних міркувань.

Суд встановив, що земельна ділянка загальною площею 1,0000 га, кадастровий номер 2121210100:00:006:0035, з призначенням для ведення фермерського господарства, розташована за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД№537519, від 08.11.2007 року, виданого на підставі рішення 9ї сесії 5го скликання Виноградівської міської ради №370 від 27.04.2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №2121210100-010Ю70300967.

13.12.2021 позивач уклав із відповідачем письмовий попередній договір про купівлю-продаж земельної ділянки. 13.12.2021 сторони договору склали акт прийому-передачі майна.

Згідно умов договору відповідач зобов`язався в майбутньому передати на оплатній основі майно, а позивач зобов`язалася в майбутньому прийняти це майно до 05.05.2022 по ціні 120000 грн.

На виконання цього договору відповідач отримав від позивача у формі авансу повну суму вартості майна в розмірі 120000 грн, про що продавець склав власноручну розписку від 13.12.2021.

Зі слів позивача, Відповідач недобросовісно виконав п.п. «А», «Б» п.З. цього Договору: не підготував в строк до 05.05.2022 року документи, необхідні для укладення основного, нотаріально посвідченого договору, а в лютому 2022 року виїхав за кордон. З початком війни в Україні відповідач постійно уникає вирішення питання про укладення основного, нотаріально посвідченого договору.

Згідно п. 10 Договору, позивач отримала право у зв`язку із настанням такої події подати позов до суду про визнання за Позивачем права власності на земельну ділянку.

Відповідно до ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також наголошено про необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства", заява N 44277/98).

В іншій справі "Н.К.М. проти Угорщини" (NKM v. Hungary, скарга N 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що "правомірні очікування" підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

В ст. 328 ЦК закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі N 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі N 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Таким чином, вказаний вище попередній договір укладено його сторонами з певною економічною метою, якої вони мали досягти внаслідок його виконання, дотримуючись принципу добросовісності, розумності і справедливості, визначеного у статтях 3, 509 ЦК України. І такою метою було отримання Позивачем у власність об`єкта нерухомості (пункти 1.1, 1.2 договору), а сторони договору повинні були діяти у відповідності до цієї мети.

Судові витрати, понесені позивачем, слід покласти на позивача у зв`язку із вирішенням справи на її користь. Позивач за подання позову сплатила судовий збір у розмірі 1200 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 200, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку загальною площею 1,0000 га, кадастровий номер 2121210100:00:006:0035, з призначенням для ведення фермерського господарства, розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Судові витрати позивача у розмірі 1200 грн покласти на позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийА. В. Кашуба