Вирок
від 14.11.2024 по справі 464/2026/13-к
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/2026/13-к

Провадження № 1-кп/466/80/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі : головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув містіЛьвові кримінальнепровадження,внесене доЄРДР за№12012000000000011від 07.11.2013р.,про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця с.ТугНагірно-Карабахськоїобласті Азейбарджанськоїрср (зіслів обвинуваченого), ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця м. Житомир ( згідно даних ІД карти 009787765 ,виданого органом 8017 12.10.2023 р. ) , українця, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, працюючого науковим консультантом ТзОВ «Науково-виробнича компанія «Екофарм» (адреса АДРЕСА_1 ), зареєстрованого згідно паспорта за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , не судимого,

-у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч.4. ст.358, ст.138, ч.1 ст.119, ч.2 ст.190 ,ч.3 ст.190 КК України, -

установив:

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №12012000000000011 від 07.11.2013 р. ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що 31 серпня 2005 року, видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук, знаходячись у приміщенні Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті «Львівська політехніка», що за адресою м. Львів, вул. Горбачевського, 18, з метою працевлаштування за пропозицією завідуючого кафедри інформаційних систем та технологій Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті «Львівська політехніка» ОСОБА_8 на посаду професора кафедри інформаційних систем та технологій вказаного навчального закладу, разом з поданням заяви про прийняття на роботу використав завідомо підроблені документи, які пред`явив завідуючій кадрів ОСОБА_9 , зокрема:

- дублікат диплому російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку рф серії НОМЕР_1 , виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му московському ордена леніна Державному медичному інституті імені ОСОБА_10 з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

- диплом кандидата медичних наук московської медичної академії імені ОСОБА_11 серії КТ № 021038, виданий 15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 р. № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

- диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_2 , виданий Вищою атестаційною комісією рф на підставі рішення від 27.03.2003 р. №15, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню доктора медичних наук;

- диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету серії ДВП № 042231, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним № НОМЕР_3 , з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в санкт-петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров`я» та присвоєння йому кваліфікації - практичного психолога.

Після цього, наказом ректора Інституту підприємництва та перспективних технологій при Національному університеті «Львівська політехніка» ОСОБА_12 № 07-216 від 31.08.2005 р. ОСОБА_7 з 01.09.2005 р. був прийнятий на посаду професора кафедри інформаційних систем та технологій.

Крім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому , що 24 лютого 2006 року, він, видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями щодо запам`ятовування та відтворення надвеликих обсягів інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, знаходячись у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , що за адресою АДРЕСА_4 , з метою працевлаштування на посаду доцента кафедри загальних юридичних дисциплін вказаного навчального закладу ,після погодження заяви про прийняття на роботу ректором навчального закладу ОСОБА_13 , повторно використав завідомо підроблені документи, які пред`явив начальнику відділу кадрів ОСОБА_14 , зокрема:

- дублікат диплому російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку рф серії НОМЕР_1 , виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером НОМЕР_4 , про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му московському ордена леніна Державному медичному інституті імені ОСОБА_10 з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

- диплом кандидата медичних наук московської медичної академії імені ОСОБА_11 серії КТ № 021038, виданий 15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 р. №9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

ІНФОРМАЦІЯ_4 , виданий Вищою атестаційною комісією російської федерації на підставі рішення від 17.11.2005 р. № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора;

-диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету серії ДВП №042231, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним № НОМЕР_3 , з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в санкт-петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров`я» та присвоєння йому кваліфікації - практичного психолога;

Після цього, наказом ректора ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_13 № 39ВК від 03.03.2006 р. ОСОБА_7 з 01.03.2006 р. був прийнятий на посаду доцента кафедри загальних юридичних дисциплін на 0,5 ставки за строковою трудовою угодою.

Крім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому , що , видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, доктора медичних наук та професора, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, здійснював незаконну лікувальну діяльність, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_15 .

А саме , ОСОБА_7 8 червня 2006 року прибув до Бродівської центральної районної лікарні, що на АДРЕСА_5 , де пред`явив завідомо підроблений диплом, видаючи себе за лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук та професора, та повідомив працівникам лікарні, що запрошений родичами хворого ОСОБА_15 , який знаходився на стаціонарному лікуванні в зазначеній лікарні з діагнозом: «закрита черепно-мозкова травма, забій-здавлення головного мозку субдуральною гематомою в правій лобно-тім`яно- скроневій ділянці», для надання медичної допомоги останньому. Після цього, ОСОБА_7 провів медичний огляд вказаного хворого та почав наполягати на проведенні останньому оперативного втручання (трепанації черепа) для видалення гематоми. Того ж дня о 18.00 год, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що не має відповідних навиків та знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров`я хворого ОСОБА_15 , але легковажно розраховуючи на їх відвернення, за згодою керівництва лікарні, що помилялось щодо фаху ОСОБА_7 та необхідності проведення операції хворому ОСОБА_15 , в приміщенні операційної зали Бродівської ЦРЛ здійснив останньому оперативне втручання, а саме резекційну трепанацію зліва скроневої ділянки, видалення гострої гідроми (ліквор з домішками крові в об`ємі 250 мл.), чим спричинив ОСОБА_15 , який 09.06.2006 р. не приходячи до свідомості помер, тяжкі наслідки у вигляді проникаючого ушкодження черепа, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Крім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому , що 10 червня 2008 року, видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями щодо запам`ятовування та відтворення надвеликих обсягів інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора за спеціальністю нейрохірургія, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, знаходячись у приміщенні Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика за адресою: АДРЕСА_6 , з метою працевлаштування на посаду професора кафедри нейрохірургії вказаного закладу, після погодження заяви про прийняття на роботу ректором навчального закладу ОСОБА_16 , повторно використав завідомо підроблені документи, які пред`явив провідному інженеру підготовки кадрів ОСОБА_17 , зокрема:

-дублікат диплому російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку рф серії НОМЕР_1 , виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184 про закінчення ним у 1991 році навчання у 2-му московському ордена леніна Державному медичному інституті ім. ОСОБА_18 з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації «лікар» за спеціальністю «лікарська справа»;

-диплом кандидата медичних наук московської медичної академії імені І.М. Сеченова серії КТ № 021038, виданий 15.06Л998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03 Л 998 р. № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

-диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_2 , виданий Вищою атестаційною комісією рф на підставі рішення від 27.03.2003 р. №15, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового

-сертифікатросійського Державногомедичного університету,виданий 01.07.1994 р. на підставі рішення екзаменаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 01.07.1994 р., з неправдивими відомостями про здачу ним кваліфікаційного екзамену по спеціальності клінічна нейрохірургія та присвоєння спеціальності лікар-нейрохірург;

-посвідчення російського Державного медичного університету серії НОМЕР_6 , видане 02.09.1994 р. за реєстраційним номером 347, з неправдивими відомостями про проходження ним з 01.09.1992 р. по 01.09.1994 р підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії- неврології російського Державного медичного університету і закінчення повного курсу по спеціальності лікар-нейрохірург;

-сертифікат серії НОМЕР_7 , з неправдивими відомостями про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 01.04.2004 р., кваліфікації лікар-нейрохірург вищої категорії, та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 03.04.2004 р., кваліфікації лікар-невролог вищої категорії;

-диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету серії ДВП №042231, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним № НОМЕР_3 , з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 30.06.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в санкт-петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров`я» та присвоєння йому кваліфікації практичного психолога;

-диплом про професійну перепідготовку серії НОМЕР_8 , виданий в 1996 році за реєстраційним №267, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. перепідготовки в російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує ОСОБА_7 право на ведення професійної діяльності в сфері лікар психіатр-нарколог.

Після цього, наказом ректора Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика ОСОБА_16 № 127-к від 24.06.2008 ОСОБА_7 був зарахований на посаду професора кафедри нейрохірургії на 0,25 ставки за сумісництвом з 10.06.2008 р.

Окрім цього , ОСОБА_7 обвинувачується у тому , що він, видаючи себе за лікаря- нейрохірурга вищої категорії, доктора медичних наук та професора, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою підтримання іміджу видатного лікаря- нейрохірурга, повторно здійснював незаконну лікувальну діяльність, що спричинило тяжкі наслідки для хворої - малолітньої ОСОБА_19 . А саме, ОСОБА_7 14 червня 2008 року біля 16 години на запрошення батьків хворої - малолітньої ОСОБА_19 прибув до Чортківської центральної районної лікарні, що на АДРЕСА_7 , де представився працівникам лікарні лікарем-нейрохірургом та доктором медичних наук та повідомив, що прибув на запрошення оглянути хвору ОСОБА_19 , що знаходилася на стаціонарному лікуванні в зазначеній лікарні з діагнозом „закрита черепно- мозкова травма, струс головного мозку. Після цього, ОСОБА_7 за згодою батьків хворої та керівництва лікарні провів медичний огляд ОСОБА_19 та заявив, що останній терміново необхідне оперативне втручання. Того ж дня, у період часу з 18.10 год до 20.00 год, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що не має відповідних навиків та знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров`я хворої - малолітньої ОСОБА_19 , але легковажно розраховуючи на їх відвернення, за згодою батьків хворої, які помилялися щодо його фаху та посади, в приміщенні операційної зали Чортківської ЦРЛ здійснив малолітній ОСОБА_19 оперативне втручання, а саме лікувально- діагностичну трепанацію черепа зліва, в ході якої були видалені тканини головного мозку з коагуляцією судин мозку, чим спричинив малолітній ОСОБА_19 , яка 15.06.2008 р. не приходячи до свідомості померла, тяжкі наслідки у вигляді видалення тканини мозку, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Окрім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому , що він, видаючи себе за лікаря- нейрохірурга вищої категорії, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою підтримання іміджу видатного лікаря-нейрохірурга, повторно здійснював незаконну лікувальну діяльність, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_20 . ОСОБА_7 інкриміновано вчинення зазначеного злочину за наступних обставин. У червні 2008 р. ОСОБА_20 за рекомендацією свого знайомого, завідуючого відділенням анестезіології та інтенсивної терапії ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_21 , якого ОСОБА_7 ввів в оману щодо свого фаху, наявності медичної освіти, звернувся до ОСОБА_7 з проханням допомогти у лікуванні, оскільки лікувався у вказаній лікарні з діагнозом: «Стан після нападу епілепсії, новоутворення головного мозку». ОСОБА_7 , погодившись на прохання ОСОБА_20 , допоміг останньому пройти медичне обстеження, та, ознайомившись з результатами обстеження , заявив, що у хворого наявна пухлина головного мозку та необхідно провести оперативне втручання щодо видалення такої. 8 серпня 2008 року у приміщенні Славутської центральної районної лікарні, що на вул. Соборності, 32 у м. Славута Хмельницької області, ОСОБА_7 провів медичний огляд хворого ОСОБА_20 та підтвердив раніше встановлений ним діагноз та необхідність оперативного втручання, про що зробив відповідний запис в історії хвороби.Того ж дня у період часу з 12.30 год до 18.00 год ОСОБА_7 , усвідомлюючи при цьому, що не має відповідних навиків та знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров`я хворого ОСОБА_20 , в тому числі і настання смерті останнього, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, у приміщенні операційної зали травматологічного відділення Славутської ЦРЛ, за згодою хворого ОСОБА_20 , який помилявся щодо фаху та посади ОСОБА_7 , здійснив останньому оперативне втручання щодо видалення новоутворення головного мозку, про що склав відповідний протокол.У подальшому, 9 серпня 2008 року о 10.00 год та 16.00 год ОСОБА_7 провів огляди ОСОБА_20 , про що склав протоколи медичного огляду, а також хворому було проведене М-Ехо-обстеження, за результатами якого встановлено зміщення структур головного мозку справа наліво, що могло спричинити кровотечу в місці пухлини. Цього ж дня ОСОБА_7 у приміщенні операційної зали Славутської ЦРЛ у період часу з 16.30 год до 19.00 год повторно здійснив оперативне втручання хворому ОСОБА_20 з метою видалення гематоми, про що склав відповідний протокол. Хірургічні втручання були безпосередньо пов`язані з проникненням в черепну порожнину ОСОБА_20 , спричинили порушення функцій та анатомічної цілісності життєво важливих органів, перше оперативне втручання ускладнилося інтрамозковою гематомою та значним пошкодженням правої півкулі головного мозку, внаслідок чого хворий ОСОБА_20 13 серпня 2008 року о 6.45 год у реанімаційному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_5 , не приходячи до свідомості, помер.

Крім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він, видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів чужим майном, а саме грошовими коштами ОСОБА_20 , чим завдав значної шкоди, за наступних обставин. Зокрема, орган досудового розслідування зазначає , що у червні 2008 року ОСОБА_7 після обстеження хворого ОСОБА_20 , реалізуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами останнього, застосував обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_20 неправдивої інформації про те, що він ( ОСОБА_7 ) є лікарем, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти та фаху, які не пов`язані із здійсненням законної лікувальної діяльності, а також у повідомленні ОСОБА_20 неправдивої інформації про те, що необхідною умовою його успішного лікування та одужання є застосування ним ( ОСОБА_7 ) під час нейрохірургічної операції мазі виробництва ФРН вартістю 7000 доларів СІЛА та допомоги у її придбанні за кордоном.Вимагаючи від ОСОБА_20 здійснити оплату своїх лікувальних послуг ОСОБА_7 тим самим поставив потерпілого в залежність від себе, при якій ОСОБА_20 підкорявся порадам ОСОБА_7 ОСОБА_20 , будучи введений ОСОБА_7 в оману, помиляючись через це в його особі, помиляючись в предметі, який представляла собою вищевказана мазь, а також на ґрунті особистих довірчих стосунків, які виникли між ним та ОСОБА_7 , як між пацієнтом та лікуючим лікарем, довіряючи ОСОБА_7 та будучи - переконаним у тому, що для успішного лікування та одужання йому необхідно за допомогою ОСОБА_7 придбати вищевказану мазь, в невстановлений час в 2008 році в невстановленому місці передав ОСОБА_7 для придбання цієї мазі грошові кошти в сумі 7000 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 2008 рік складало 33963,3 гривень. Однак, 8 та 9 серпня 2008 року у приміщенні операційної зали травматологічного відділення Славутської ЦРЛ під час здійснення ОСОБА_20 операцій ОСОБА_7 будь-яких мазей не використовував. Тобто , ОСОБА_7 , отримавши від ОСОБА_20 вищевказану суму грошей начебто для придбання мазі, не маючи в дійсності наміру це робити, грошові кошти привласнив, тим самим шляхом обману та зловживання довірою заволодів чужим майном, завдавши значної шкоди.

Крім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він , видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, доктора медичних наук та професора, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою підтримання іміджу видатного лікаря- нейрохірурга, повторно здійснював незаконну лікувальну діяльність, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_22 , за наступних обставин. ОСОБА_7 16 серпня 2008 року на запрошення ОСОБА_23 - дружини хворого ОСОБА_22 прибув до Чортківської центральної районної лікарні, що на АДРЕСА_7 , де представляючись лікарем-нейрохірургом, доктором медичних наук та професором , повідомив, що прибув на запрошення родичів оглянути хворого ОСОБА_22 , що знаходився на стаціонарному лікуванні в зазначеній лікарні з діагнозом „Інтоксикаційна-гіпоксична (внаслідок аспірації каналізаційними водами, інгаляція газами) енцефолопатія важкого ступеня, церебральна кома ІІ-ІІІ ступеня. Після цього, ОСОБА_7 взяв участь у медичному огляді ОСОБА_22 , після якого рекомендував виконати лікувально-діагностичну пункцію правого переднього шлуночка головного мозку.

Того ждня о20.30год ОСОБА_7 ,усвідомлюючи,що немає відповіднихнавиків тазнань,передбачаючи можливістьнастання тяжкихнаслідків дляжиття таздоров`я хворого ОСОБА_22 ,але легковажно розраховуючи на їх відвернення, за згодою дружини хворого, потерпілої ОСОБА_23 , та керівництва лікарні, що помилялись щодо фаху та посади ОСОБА_7 та необхідності проведення операції хворому ОСОБА_22 , у приміщенні операційної зали Чортківської ЦРЛ здійснив останньому оперативне втручання, а саме лікувально- діагностичну пункцію правого переднього шлуночка головного мозку, чим спричинив хворому, що не потребував хірургічного втручання, а його проведення 16.08.2008 р. негативно вплинуло на стан хворого, який помер 17.08.2008 р., тяжкі наслідки у вигляді відкритого проникаючого в порожнину черепа дірчастого ушкодження лобної кістки з порушенням цілісності твердої мозкової оболонки, що є тяжким тілесним ушкодженням.

Окрім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, шо 2 грудня 2008 року він, видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, знаходячись у приміщенні Київського національного університету будівництва та архітектури за адресою: АДРЕСА_8 , з метою працевлаштування на посаду професора кафедри основ професійного навчання вказаного навчального закладу, після погодження заяви про прийняття на роботу керівництвом навчального закладу, повторно використав завідомо підроблені документи, які пред`явив заступнику начальника відділу кадрів ОСОБА_24 , зокрема:

-дублікат диплому російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку рф серії НОМЕР_1 , виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му московському ордена леніна Державному медичному інституті імені ОСОБА_10 з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

-диплом кандидата медичних наук московської медичної академії імені ОСОБА_11 серії КТ № 021038, виданий 15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 р. № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

-диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_2 , виданий Вищою атестаційною комісією рф на підставі рішення від 27.03.2003 р. № 15, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового

-сертифікат російського Державного медичного університету, виданий 01.07.1994 р. на підставі рішення екзаменаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 01.07.1994 р., з неправдивими відомостями про здачу ним кваліфікаційного екзамену по спеціальності клінічна нейрохірургія та присвоєння спеціальності лікар- нейрохірург;

-посвідчення російського Державного медичного університету серії ЗВ № 258481, видане 02.09.1994 р. за реєстраційним номером 347, з неправдивими відомостями про проходження ним з 01.09.1992 р. по 01.09.1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії - неврології російського Державного медичного університету і закінчення повного курсу по спеціальності лікар-нейрохірург;

-диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету серії ДВП №042231, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним № НОМЕР_3 , з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в санкт-петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров`я» та присвоєння йому кваліфікації - практичного психолога;

-диплом про професійну перепідготовку серії ПП № НОМЕР_5 , виданий в 1996 році за реєстраційним № 267, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. перепідготовки в російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує ОСОБА_7 право на ведення професійної діяльності в сфері лікар психіатр-нарколог. Після цього, наказом по Київському національному університету будівництва і архітектури № 890/1 від 24.12.2008 р., ОСОБА_7 був прийнятий за сумісництвом з 02.12.2008 р. на посаду професора кафедри основ професійного навчання на 0,25 ставки.

Окрім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому,що у лютому2009року він,видаючи себеза видатноголікаря-нейрохірурга,маючи умиселна заволодіннячужим майном,повторно шляхомобману тазловживання довіроюзаволодів чужиммайном,а самегрошовими коштамипотерпілого ОСОБА_25 у великихрозмірах,за наступнихобставин.19листопада 2008р.потерпілий ОСОБА_25 за порадоюсвого знайомого-завідуючого відділенняманестезіології Хмельницькоїміської лікарні ОСОБА_26 ,в кабінетіостаннього заадресою: АДРЕСА_9 ,звернувся до ОСОБА_7 ,як довидатного лікаря-нейрохірургавищої категорії,з проханнямнадати допомогу в лікуванні його неповнолітнього сина ОСОБА_27 , який страждав розладом нервової системи. ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном у великих розмірах шляхом обману та зловживанням довірою, погодився на прохання ОСОБА_25 та при цьому застосував обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_25 неправдивої інформації про те, що є лікарем, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти та фаху. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 21 листопада 2008 року, знаходячись у кабінеті завідуючого відділенням анестезіології Хмельницької міської лікарні ОСОБА_26 після огляду неповнолітнього ОСОБА_27 , шляхом обману та зловживаючи довірою потерпілого ОСОБА_25 , ввів останнього в оману, повідомивши неправдивий діагноз його неповнолітнього сина, а саме „прихована шизофренія, а також повідомив, що для більш детального дослідження стану здоров`я неповнолітнього ОСОБА_27 та призначення курсу лікування необхідно додатково провести УЗД, МРТ та здати аналіз крові. 25 грудня 2008 р. після проходження ОСОБА_27 вказаних обстежень, у приміщенні Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги за адресою м. Київ, вул. Братіславська, 3, ОСОБА_7 провів додатковий огляд неповнолітнього ОСОБА_27 , в ході якого повідомив потерпілому ОСОБА_25 неправидиву інформацію про те, що раніше встановлений ним діагноз «прихована шизофренія» підтвердився. При цьому ОСОБА_7 зазначив, що необхідно провести додаткове обстеження в м. Львові. Приїхавши до м. Львова, ОСОБА_25 зустрівся з ОСОБА_7 , який зазначив, що результатів аналізів, отриманих в Хмельницькій міській лікарні, не достатньо, а тому необхідно здати аналізи до Львівського медичного центру «Біокурс», що і було зроблено. Наприкінці грудня 2008 року - початку січня 2009 року ОСОБА_7 провів черговий огляд неповнолітнього ОСОБА_27 та, вводячи в оману потерпілого ОСОБА_25 , розповів про небезпеку захворювання та у потребі проведення операції, але, оскільки таку операцію можна проводити після досягнення 21 року, його неповнолітнього сина необхідно лікувати медикаментозно , і надав перелік ліків, необхідних для лікування. При цьому, зазначив, що більша частина необхідних ліків не сертифікована і в Україні не продається і їх можна придбати лише в м. москва. Наголосив на тому, що несертифіковані в Україні ліки він може придбати зі знижкою в розмірі 20%, тобто дешевше їхньої дійсної вартості. В кінці лютого 2009 року у вечірній час потерпілий ОСОБА_25 , помиляючись в особі ОСОБА_7 , та вважаючи його видатним лікарем-нейрохірургом, а також у правдивості діагнозу, встановленого ОСОБА_7 , та щодо необхідності лікування його сина призначеними ліками, а також на ґрунті особистих довірчих стосунків, які виникли між ним та ОСОБА_7 як між батьком пацієнта та лікуючим лікарем, біля приймального покою Хмельницької міської лікарні передав вказаній ОСОБА_7 особі у присутності обвинуваченого , як оплату за ліки, гроші в сумі 14000 доларів США, що згідно з курсом НБУ України станом на лютий 2009 року складало 107800 грн. В подальшому , ОСОБА_7 , з метою запобігання викриття його шахрайських дій, організував доставку ОСОБА_25 препаратів невідомого походження та якості без будь-яких документів, які б підтверджували факт здійснення за їх придбання оплати в розмірі тієї грошової суми, яку він ( ОСОБА_7 ) отримав від ОСОБА_25 . У обвинувальному акті зазначається, що ОСОБА_7 , не вимагаючи від ОСОБА_25 здійснити оплату своїх лікувальних послуг, тим самим поставив потерпілого, який бажав вилікувати свого сина, в таку залежність від себе, при якій ОСОБА_25 відчував себе зобов`язаним перед ОСОБА_7 та значною мірою підкорявся його вказівкам та порадам. Проте, отримавши та оглянувши надіслані ОСОБА_7 препарати , у потерпілого ОСОБА_25 виникли сумніви в їх походженні та якості, у зв`язку з чим він відмовився лікувати ними свого сина. При обстежені ОСОБА_27 в стаціонарі Науково- практичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної Академії Медичних Наук України в період з 12.05.2009 по 14.05.2009 йому був встановлений діагноз «невротична реакція на психотравмуючу ситуацію», , що не відповідало діагнозу «прихована шизофренія», який встановив ОСОБА_7 , захворювання «прихована шизофренія» не існує і така хвороба не включена в «Міжнародну класифікацію хвороб X перегляду» видавництво за 1994 рік». ОСОБА_7 , отримавши від потерпілого ОСОБА_25 грошові кошти в сумі 14000 доларів США нібито для придбання за межами України медичних препаратів, проте не маючи наміру це робити, такі привласнив та тим самим заволодів шляхом обману та зловживання довірою, повторно, майном потерпілого ОСОБА_25 ,завдавши останньому матеріальну шкоду у великих розмірах.

Окрім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 2 квітня 2009 року, видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, знаходячись у приміщенні Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров`я України», що за адресою: АДРЕСА_10 , з метою працевлаштування на посаду лікаря- нейрохірурга хірургічного відділення стаціонару вказаної лікарні, після погодження заяви про прийняття на роботу головним лікарем вказаної лікарні ОСОБА_28 , повторно використав завідомо підроблені документи, які пред`явив старшому експертові з кадрів ОСОБА_29 , зокрема:

- дублікат диплому російського державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку рф НОМЕР_1 , виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му московському ордена леніна Державному медичному інституті імені ОСОБА_10 з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

- диплом кандидата медичних наук московської медичної академії імені І.М. Сеченова серії КТ № 021038, виданий 15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 р. № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

- диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_2 , виданий Вищою атестаційною комісією рф на підставі рішення від 27.03.2003 р. № 15, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового

- сертифікат російського державного медичного університету, виданий 01.07.1994 р. на підставі рішення екзаменаційної комісії при російському державному медичному університеті від 01.07.1994 р., з неправдивими відомостями про здачу ним кваліфікаційного екзамену по спеціальності клінічна нейрохірургія та присвоєння спеціальності лікар- нейрохірург;

- посвідчення російського державного медичного університету серії НОМЕР_6 , видане 02.09.1994 р. за реєстраційним номером 347, з неправдивими відомостями про проходження ним з 01.09.1992 р. по 01.09.1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії - неврології російського державного медичного університету і закінченню повного курсу по спеціальності: лікар-нейрохірург;

-сертифікат серії НОМЕР_7 , з неправдивими відомостями про присвоєння йому рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському державному медичному університеті від 01.04.2004 р., кваліфікації лікар-нейрохірург вищої категорії, та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському державному медичному університеті від 03.04.2004 р., кваліфікації лікар-невролог вищої категорії;

- 01.10.1992 диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету серії ДВП №042231, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним № НОМЕР_3 , з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в санкт-петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров`я» та присвоєння йому кваліфікації - практичного психолога;

Після цього, наказом головного лікаря Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров`я України» ОСОБА_28 № 137-К від 02.04.2009 р. ОСОБА_7 з 02.04.2009 р. був прийнятий на посаду лікаря-нейрохірурга вищої категорії за сумісництвом на 0,5 ставки.

Окрім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він , видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями щодо запам`ятовування та відтворення надвеликих обсягів інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, , доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, 03.12.2009 р. знаходячись у приміщенні Кабінету Міністрів України, що за адресою: АДРЕСА_11 , з метою працевлаштування на посаду радника Першого віце-прем`єр-міністра України, після погодження заяви про прийняття на роботу міністром Кабінету Міністрів України ОСОБА_30 , повторно використав завідомо підроблені документи, які пред`явив працівникам департаменту кадрового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України, зокрема:

- дублікат диплому російського державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку рф серії НОМЕР_1 , виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му московському ордена леніна Державному медичному інституті імені ОСОБА_10 з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

ІНФОРМАЦІЯ_6 , виданий 15.06.1998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03.1998 р. № 9, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

- диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_2 , виданий Вищою атестаційною комісією рф на підставі рішення від 27.03.2003 р. № 15, з неправдивими відомостями про присудження йому наукового

ІНФОРМАЦІЯ_4 ,виданий Вищою атестаційною комісією російської федерації на підставі рішення від 17.11.2005 р. № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора;

-дипломпро перепідготовкусанкт-петербурзькогодержавного університетусерії ДВП№042231,виданий 30.06.1993р.за реєстраційним№ НОМЕР_3 ,з неправдивимивідомостями пропроходження нимв періодз 04.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в санкт-петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров`я» та присвоєння йому кваліфікації - практичного психолога;

- диплом про професійну перепідготовку серії ПП № НОМЕР_5 , виданий у 1996 році за реєстраційним № 267, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. перепідготовки в російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує ОСОБА_7 право на ведення професійної діяльності в сфері лікар психіатр-нарколог.

Після цього, наказом Міністра Кабінету Міністрів України № 838-к від 9 грудня 2009 року ОСОБА_7 з 9 грудня 2009 року був прийнятий на посаду радника Першого віце-прем`єр-міністра України в порядку переведення з іншої місцевості (м. Львів) та присвоєно 6 ранг державного службовця.

Також, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він , видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю, не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, з метою підтримання іміджу видатного лікаря-нейрохірурга, повторно здійснював незаконну лікувальну діяльність, що спричинило тяжкі наслідки для хворого - малолітнього ОСОБА_31 , за наступних обставин. Так, 06.01.2010 р. до ІНФОРМАЦІЯ_7 , розташованої за адресою: Тернопільська область, м. Кременець, вул. Горбача, з діагнозом «закрита черепно-мозкова травма» доставлено малолітнього ОСОБА_31 , якого прооперовано дитячим лікарем- нейрохірургом Тернопільської обласної дитячої лікарні ОСОБА_32 . Батько хворого ОСОБА_33 , отримавши від своїх знайомих інформацію про те, що в Україні є видатний лікар-нейрохірург ОСОБА_7 , звернувся до останнього по допомогу у лікуванні сина. ОСОБА_7 , маючи умисел на заняття незаконною лікувальною діяльністю, а також з метою підтримання іміджу видатного лікаря-нейрохірурга, погодився надати таку допомогу. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 09.01.2010 р. прибув до вказаної лікарні, де назвався працівникам цього медичного закладу професором кафедри нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти імені ОСОБА_34 , пред`явивши відповідне посвідчення, та повідомив, що він за проханням родичів хворого ОСОБА_31 відряджений центром екстреної медичної допомоги для консультації та лікування останнього, в тому числі для оперативного втручання, пред`явивши посвідчення про відрядження, начебто видане вказаним центром. У приміщенні лікарні з дозволу її керівництва ОСОБА_7 провів медичний огляд хворого ОСОБА_35 . У зв`язку з тяжким станом хворого, керівництвом та лікарями Кременецької ЦРКЛ було прийняте рішення про проведення йому повторної операції. Оскільки батьки хворого ОСОБА_31 , будучи введеними в оману щодо фаху ОСОБА_7 , подальше його лікування повністю довірили останньому та дали згоду на проведення операції, керівництво вказаного медичного закладу допустило останнього до проведення операції. Того ж дня біля 15.30 ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що не має відповідних навиків та знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров`я хворого - малолітнього ОСОБА_31 , в тому числі і настання смерті останнього, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, за згодою батьків хворого та керівництва лікарні, які помилялися щодо фаху ОСОБА_7 , в приміщенні операційної зали Кременецької ЦРКЛ, провів операцію - «ревізію післяопераційної рани в порожнині правої та правої лобно-скроневої ділянки», після чого призначив післяопераційне лікування.У зв`язку з тим, що стан хворого ОСОБА_31 залишався тяжким, ОСОБА_7 13.01.2010 біля 17.30 та 20.01.2010 біля 13.00, провівши попередньо медичні огляди, у приміщенні операційної зали вказаної лікарні провів хворому операції, після чого ОСОБА_36 22.01.2010 р. о 06.45 год у реанімаційному відділенні лікарні, не проходячи до свідомості, помер. Слідство зазначає, що проведення ОСОБА_7 вищевказаних трьох хірургічних втручань негативно вплинуло на перебіг травми і сприяло настанню смерті хворого малолітнього ОСОБА_31 , між цими втручаннями в комплексі і настанням смерті є прямий причинний зв`язок, і такими спричинено тяжкі наслідки для хворого у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть.

Окрім цього ОСОБА_7 обвинувачується у тому , що він , видаючи себе за лікаря-нейрохірурга вищої категорії, не маючи при цьому медичної освіти, спеціального дозволу (ліцензії) на право заняття лікувальною діяльністю та не відповідаючи єдиним кваліфікаційним вимогам, усвідомлюючи, що не має відповідних навиків та знань, передбачаючи можливість настання тяжких наслідків для життя та здоров`я хворого малолітнього ОСОБА_31 , в тому числі і настання смерті останнього, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, у січні 2010 року у приміщенні Кременецької центральної районної лікарні, що на вул. Горбача у м. Кременець Тернопільської області, здійснюючи незаконну лікувальну діяльність, провів ОСОБА_37 , що знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаній лікарні, три хірургічних втручання, які були безпосередньо пов`язані з проникненням у черепну порожнину хворого і спричинили порушення функцій та анатомічної цілісності життєво важливих органів, негативно вплинули на перебіг травми і сприяли настанню смерті, чим вчинив вбивство хворого через необережність, повторно.

Крім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому , що він , видаючи себе за доктора медичних наук, професора нейрохірургії, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня докора наук та вченого звання професора, 09.06.2010 р. звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_8 , виданого на його ім`я Вищою атестаційною комісією російської федерації за рішенням №20 пс/5 від 17 листопада 2005 року, та визнання такого в Україні, з метою отримання атестату професора за спеціальністю нейрохірургія українського зразка для подальшого використання у злочинній діяльності. Після цього ОСОБА_7 , знаходячись у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 , що за адресою: АДРЕСА_8 , повторно використав завідомо підроблені документи, які пред`явив начальнику відділу підготовки та атестації наукових та науково- педагогічних кадрів департаменту роботи з персоналом та керівними кадрами ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_38 , зокрема:

- атестат професора серії НОМЕР_9 , виданий Вищою атестаційною комісією російської федерації на підставі рішення від 17.11.2005 р. № 20 пс/5, з неправдивими відомостями про присвоєння йому вченого звання професора;

- диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_10 , виданий Вищою атестаційною комісією України на підставі рішення президії Вищої атестаційної комісії України від 14 квітня 2010 року (протокол №12-08/3-з), з неправдивими відомостями про наявність у нього наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності «нейрохірургія». Члени атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, помиляючись в тому, що ОСОБА_7 є професором зі спеціальності «нейрохірургія» і рішенням Вищої атестаційної комісії російської федерації йому присвоєно вчене звання професора, 17 червня 2010 року на своєму засіданні провели нострифікацію вказаного атестату та прийняли рішення, затверджене наказом міністра освіти і науки, молоді та спорту України ОСОБА_39 № 592 від 17 червня 2010 року, про присвоєння ОСОБА_7 вченого звання професора. Відповідно до рішення атестаційної колегії ІНФОРМАЦІЯ_9 , начальник відділу підготовки та атестації наукових та науково- педагогічних кадрів департаменту роботи з персоналом та керівними кадрами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України ОСОБА_38 видала ОСОБА_7 атестат професора серії 12ПР № 006043 з неправдивими відомостями про наявність у нього вченого звання професора кафедри нейрохірургії.

Крім цього, ОСОБА_7 органом досудового розслідування обвинувачується у тому, що він , видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями щодо запам`ятовування та відтворення надвеликих обсягів інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, 02 вересня 2010 року знаходячись у приміщенні Національного університету „Львівська політехніка, що за адресою: АДРЕСА_12 , з метою працевлаштування на посаду професора кафедри інформаційних систем та мереж вказаного університету, після погодження заяви про прийняття на роботу ректором навчального закладу ОСОБА_40 , повторно використав завідомо підроблені документи, які пред`явив заступнику начальника відділу кадрів зазначеного вищого навчального закладу ОСОБА_41 , зокрема:

- дублікат диплому російського державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку рф серії НОМЕР_1 , виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184,про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2-му московському ордена леніна Державному медичному інституті імені ОСОБА_10 з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

- диплом кандидата медичних наук серії НОМЕР_11 , виданий 14 березня 1996 року на підставі рішення Ради санкт-петербурзького психоневрологічного НДІ ім. В.М. Бехтерева від 06.12.1995 р. (протокол №27), з неправдивими відомостями про присудження йому наукового ступеню кандидата медичних наук;

- диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_10 , виданий Вищою - атестаційною комісією України на підставі рішення президії Вищої атестаційної комісії України від 14.04.2010 р. (протокол №12-08/3-з), з неправдивими відомостями про наявність у нього наукового ступеня доктор медичних наук зі спеціальності нейрохірургія;

- атестат професора серії 12ПР № 006043, виданий Міністерством освіти і науки України на підставі рішення Атестаційної колегії від 1^.06.2010 р. (протокол № 2/02-П) з неправдивими відомостями про наявність у нього вченого звання професор кафедри нейрохірургії;

- диплом про професійну перепідготовку серії ПП № 030520, виданий в 1996 році за реєстраційним № 267, з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. перепідготовки в російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ШШ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує ОСОБА_7 право на ведення професійної діяльності в сфері лікар психіатр-нарколог.

Наказом в.о. ректора Національного університету «Львівська політехніка» ОСОБА_42 № 1206-3-К/03 від 6 жовтня 2010 року, ОСОБА_7 з 03.09.2010 був прийнятий на посаду професора кафедри інформаційних систем та мереж на 0,5 ставки за штатним сумісництвом у вільний від основної роботи час з 3 вересня 2010 року до 30 червня 2011 року.

Крім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому , що у вересні 2010 року, він, видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, а саме, грошовими коштами потерпілої ОСОБА_43 . Так, орган досудового розслідування зазначає, що приблизно наприкінці весни - на початку літа 2010 року потерпіла ОСОБА_44 , сприймаючи ОСОБА_7 як видатного лікаря-нейрохірурга, звернулася до останнього з проханням допомогти вилікувати її сина ОСОБА_45 , який хворіє на ювенальний ревматоїдний артрит. ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, для підвищення своєї значимості, як спеціаліста, вводячи в оману ОСОБА_46 , повідомив останній, що не має вільного часу, оскільки займається лікуванням високопосадовців. Через деякий час ОСОБА_44 , помиляючись у фаховості ОСОБА_7 , намагаючись запросити його для лікування свого сина в якості висококваліфікованого спеціаліста в медичній галузі, в черговий раз зателефонувала до ОСОБА_7 в якого запитала, чи зможе він вилікувати її сина, на що він відповів, що все лікується за гроші та зазначив, що для призначення лікування її сину необхідно здати нові аналізи в лабораторії «Біокурс», оскільки наявним в ОСОБА_47 результатам попередніх аналізів він не довіряє. 01.09.2010 р. біля приміщення Національного університету «Львівська політехніка», розташованого за адресою: м. Львів, вул. Степана Бандери, 12, ОСОБА_44 зустрілася зі ОСОБА_7 , який, реалізуючи свій злочинний умисел, для введення в оману, підкреслюючи свою значимість видатного лікаря заявив, що в нього немає часу та по результатам аналізів, які вона йому надала , не проводячи огляд хворого ОСОБА_48 , написав перелік лікарських засобів, якими необхідно лікувати останнього. Цього ж дня, ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошима ОСОБА_47 , застосував обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_49 неправдивої інформації про те, що необхідною умовою успішного вилікування та одужання її сина є застосування ним лікарських препаратів «Мабтера» і «Актемра» , вартістю 25800 гривень та допомоги у їхньому придбанні за кордоном, наголошуючи при цьому, що крапельниця з цими препаратами фактично за один сеанс поставить її сина на ноги. Потерпіла ОСОБА_44 , будучи введеною ОСОБА_7 в оману, помиляючись в його особі, помиляючись в предметах, які представляли собою нібито придбані ОСОБА_7 за кордоном препарати невідомого походження та вартості, а також на ґрунті особистих довірчих стосунків, які виникли між нею та ОСОБА_7 як між матір`ю пацієнта та лікуючим лікарем, довіряючи ОСОБА_7 та будучи переконаною в тому, що для одужання її сина необхідно за допомогою ОСОБА_7 придбати вищевказані препарати, 3 вересня 2010 р. в кімнаті № 317 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_13 , передала останньому гроші в сумі 25800 гривень як оплату за нібито придбані ОСОБА_7 за власні кошти препарати «Мабтера» та «Актемра». Не вимагаючи від ОСОБА_47 здійснити оплату своїх лікувальних послуг, ОСОБА_7 тим самим поставив потерпілу, яка бажала вилікувати свого сина, в таку залежність від себе, при якій ОСОБА_44 відчувала себе зобов`язаною перед ОСОБА_7 та значною мірою підкорялась його вказівкам та порадам. Після цього, ОСОБА_7 , отримавши від ОСОБА_47 гроші, в приміщенні кімнати гуртожитку, поставив її сину ОСОБА_50 крапельницю, яка містила розчин препаратів невідомого походження, та, з метою подальшого заволодіння грошима ОСОБА_47 , шляхом обману та зловживання довірою, повідомив останній, що для одужання її сина, йому потрібно пройти курс лікування, в ході якого необхідно ставити такі крапельниці щомісяця протягом року. Однак, на третій день після застосування вказаної крапельниці стан здоров`я ОСОБА_48 погіршився, у зв`язку з чим потерпіла ОСОБА_44 відмовилася від подальшого лікування свого сина ОСОБА_7 . Тобто, ОСОБА_7 , отримавши від ОСОБА_47 грошові кошти , шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, завдавши матеріальної шкоди потерпілій на суму 25800 грн.

Окрім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він , видаючи себе за професора та лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, а саме грошима потерпілої ОСОБА_51 , що завдало останній значної шкоди, за наступних обставин. Так, 09.03.2011 р. потерпіла ОСОБА_52 , малолітній син якої ОСОБА_53 , 2002 року народження, страждав на епілепсію, дізнавшись від знайомих, що в Україні є видатний лікар-нейрохірург та професор ОСОБА_7 , та знаходячись в місті Києві, звернулася до останнього з проханням допомогти вилікувати її сина. ОСОБА_7 , не будучи професором та лікарем- нейрохірургом, не маючи медичної освіти, з метою заволодіння грошима ОСОБА_51 , а також для підтримання іміджу видатного лікаря- нейрохірурга, погодився зайнятися лікуванням сина ОСОБА_51 , не маючи в дійсності можливості його вилікувати.При цьому ОСОБА_7 застосував обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_54 неправдивої інформації про те, що він є лікарем, приховавши при цьому дійсні факти щодо своєї особи, освіти та фаху, які жодним чином не пов`язані з медичною діяльністю. Не вимагаючи від ОСОБА_55 здійснити оплату своїх лікувальних послуг, ОСОБА_7 тим самим поставив потерпілу, яка бажала вилікувати свого сина, в таку залежність від себе, при якій ОСОБА_52 відчувала себе зобов`язаною перед ОСОБА_7 та значною мірою підкорялась його вказівкам та порадам. Того ж дня, 09.03.2011 р. , ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний умисел, прибув до місця проживання родини Мальцових за адресою: АДРЕСА_14 , та, оглянувши хворого ОСОБА_56 , встановив діагноз «епілепсія». Крім цього, надав подружжю ОСОБА_57 для лікування їх хворого сина лікарські препарати: депакин, конвулєкс, вітамін В, магнезій, сибазон, реланіум, дексаметазон, кортексин та сенактен. З метою посилення довіри до своєї особи з боку подружжя Мальцових, ОСОБА_7 заявив, що він вилікує їх сина за короткий проміжок часу. Реалізовуючи свій злочинний умисел, не маючи спеціальної освіти, усвідомлюючи, що не має достатніх навиків та знань для правильного та повноцінного лікування малолітнього ОСОБА_56 , ОСОБА_7 проводив лікування останнього шляхом надання консультацій, призначення для вживання ліків та власноручного введення в організм малолітнього медичних препаратів. Потерпіла ОСОБА_52 , будучи введеною в оману ОСОБА_7 та перебуваючи в залежності від нього, довіряючи йому, помиляючись в його можливостях та дійсних намірах, бажаючи вилікувати свого малолітнього сина ОСОБА_56 від епілепсії, в період з 09 березня по 20 травня 2011 року, на прохання ОСОБА_7 передала йому як видатній особі, що безкоштовно та кваліфіковано лікує її сина, через невстановлену особу, на яку їй вказав сам ОСОБА_7 , гроші в сумі 8000 євро, що в перерахунку на гривні по діючому на час вчинення злочину курсу НБУ складає 91809,6 гривні, нібито потрібні ОСОБА_7 для участі у шаховому турнірі, а також особисто йому мобільний телефон «Айфон», вартістю 1000 доларів США (7974,6 гривень) та стетоскоп вартістю 150 доларів США (1196,19 гривень). Згідно обвинувального акту , ОСОБА_7 , шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, що належало потерпілій ОСОБА_54 , на загальну суму 100980,39 гривень, завдавши потерпілій значної шкоди.

Окрім цього , органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він , видаючи себе за видатного лікаря-нейрохірурга, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, а саме грошима потерпілої ОСОБА_58 , що завдало значної шкоди останній, за наступних обставин. Так, приблизно в жовтні 2010 року ОСОБА_58 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_59 , сприймаючи ОСОБА_7 як видатного лікаря-нейрохірурга, професора, зверталися до останнього з проханням допомогти вилікувати їх сина ОСОБА_60 , якому лікарями ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_61 було встановлено діагноз: симптоматична епілепсія з парціальним вогнищевим ураженням. ОСОБА_7 з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння майном ОСОБА_58 , спочатку відмовивши сім`ї ОСОБА_62 з метою підвищення своєї значимості, як висококваліфікованого спеціаліста в галузі нейрохірургії, а після повторного звернення навесні 2011 року погодився на прохання потерпілої та зазначив, що для встановлення більш точного діагнозу та призначення лікування їх сину необхідно пройти додаткове обстеження в Львівському медичному центрі « ІНФОРМАЦІЯ_11 ».Після проведення зазначеного обстеження ОСОБА_7 , приблизно в квітні 2011 року за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_15 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу і підкреслюючи свою значимість висококваліфікованого лікаря, провів огляд ОСОБА_60 та встановив йому завідомо неправдивий діагноз «розсіяний склероз». Продовжуючи видавати себе за висококваліфікованого спеціаліста, вводячи потерпілу ОСОБА_58 в оману, ОСОБА_7 призначив ОСОБА_63 додаткове обстеження в Київській клініці «Оберіг» та Київській міській клінічній офтальмологічній лікарні «Центр мікрохірургії ока», заявивши, що результатів обстеження Львівського медичного центру «Біокурс» для встановлення лікування йому не достатньо. Після отримання результатів призначених досліджень ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння грошима ОСОБА_58 , продовжуючи видавати себе за висококваліфікованого лікаря- нейрохірурга, зловживаючи її довірою, ввів останню в оману, повідомивши неправдиву інформацію про те, що раніше встановлений ним діагноз її сина ОСОБА_64 - «розсіяний склероз» підтвердився та призначив курс лікування, зазначивши, що призначені ним ліки зупинять розвиток хвороби. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошима ОСОБА_58 , ОСОБА_7 застосував обман, який полягав у повідомленні ним ОСОБА_58 неправдивої інформації про те, що необхідною умовою успішного вилікування та одужання її сина є застосування ним медичного препарату виробництва ФРН «Пентаглобін», який в Україні не реалізується через відсутність сертифікації, в кількості 16 флаконів по 200 мл кожен, який він може допомогти придбати за кордоном за ціною 850 доларів СІЛА за один флакон та 200 доларів США за його доставку.Після першого місяця лікування стан здоров`я ОСОБА_64 погіршився, але ОСОБА_7 , з метою реалізації свого злочинного умислу, продовжуючи видавати себе за висококваліфікованого лікаря- нейрохірурга, вводячи потерпілу ОСОБА_58 в оману, запевнив, що саме таким є перебіг хвороби і він готує новий курс лікування, та наказав, щоб потерпіла готувала гроші для придбання рекомендованих ним ліків, у тому числі « ОСОБА_65 ». Приблизно в липні 2011 року ОСОБА_66 , будучи введеною ОСОБА_7 в оману, помиляючись в його особі, помиляючись в предметі, який представляв собою вищевказаний препарат «Пентаглобін», а також на ґрунті довірчих відносин, які виникли між нею та ОСОБА_7 , як між матір`ю пацієнта та лікуючим лікарем, довіряючи ОСОБА_7 та будучи переконаною ним у тому, що для успішного вилікування та одужання її сина необхідно за допомогою ОСОБА_7 придбати вищевказний препарат «Пентаглобін», у приміщенні кабінету Директора департаменту управління справами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України ОСОБА_67 за адресою: АДРЕСА_8 , передала ОСОБА_7 на придбання медичного препарату «Пентаглобін» та його доставку гроші в сумі 13800 доларів США. Крім цього ОСОБА_58 , сприймаючи ОСОБА_7 , як висококваліфікованого лікаря-нейрохірурга, професора, будучи введеною останнім в оману стосовного проведення ним лікування її сина ОСОБА_64 , в період з травня по листопад 2011 року передала ОСОБА_7 за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_15 , як плату за проведене лікування її сина, гроші сумами по 500 та 1000 гривень у загальній сумі 4000 гривень. ОСОБА_7 , маніпулюючи свідомістю ОСОБА_58 через запевнення про свою надзвичайну зайнятість як лікаря та науковця, поставив потерпілу, яка бажала вилікувати свого сина, в таку залежність від себе, при якій ОСОБА_58 відчувала себе зобов`язаною перед ОСОБА_7 та значною мірою підкорялась його вказівкам та порадам.Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_7 з метою запобігання викриття шахрайських дій, приблизно через тиждень цісля заволодіння грошима ОСОБА_58 , біля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України передав ОСОБА_58 16 флаконів з вмістом невідомого походження, пояснивши, що це є медичний препарат «Пентаглобін», без надання будь-яких документів, які б засвідчували дійсність цього препарату та факт здійснення за нього ОСОБА_7 оплати в розмірі та за рахунок грошових коштів, отриманих ним від потерпілої. Восени 2011 року, не отримавши покращення стану здоров`я сина після призначеного ОСОБА_7 лікування, ОСОБА_58 разом зі своїм чоловіком вирішили відмовитися від його послуг, повідомивши про це останнього, а також попросили, щоб він забрав вказані 16 флаконів медичного препарату «Пентаглобін» та повернув їм гроші. ОСОБА_7 , з метою запобігання викриття своїх шахрайських дій, пообіцяв повернути ОСОБА_58 гроші за вищевказаний медичний препарат, але в подальшому, не маючи наміру повертати гроші, якими він заволодів шляхом обману та зловживання довірою, уникав зустрічей. Згідно обвинувального акту ОСОБА_7 , шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів чужим майном, що належить потерпілій ОСОБА_58 , на загальну суму 114002,56 гривень, завдавши потерпілій значної шкоди.

Окрім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому , що 14 червня 2011 року, знаходячись у приміщенні Інституту інноваційних технологій та змісту освіти, що за адресою: АДРЕСА_16 , видаючи себе за людину з надзвичайними здібностями щодо запам`ятовування та відтворення надвеликих обсягів інформації, видатного лікаря-нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, не маючи при цьому вищої освіти, наукового ступеня доктора наук та вченого звання професора, з метою працевлаштування на посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу і права відділення змісту вищої освіти вищевказаного навчального закладу, після погодження заяви про прийняття на роботу директором закладу ОСОБА_68 , повторно використав завідомо підроблені документи, які пред`явив начальнику відділу кадрів зазначеного закладу ОСОБА_69 , зокрема:

- дублікат диплому російського державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку російської федерації серії НОМЕР_1 , виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184, про закінчення ним в 1991 році навчання в у 2- му московському ордена леніна Державному медичному інституті імені ОСОБА_10 з неправдивими відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації лікар за спеціальністю «Лікарська справа»;

-диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету серії ДВП №042231, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним № НОМЕР_3 , з неправдивими відомостями про проходження ним в період з 01.10.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в санкт-петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров`я» та присвоєння йому кваліфікації - практичного психолога;

- атестат професора серії НОМЕР_12 , виданий ІНФОРМАЦІЯ_12 на підставі рішення Атестаційної колегії від 17.06.2010 р. (протокол № 2/02-П) з неправдивими відомостями про наявність у нього вченого звання професор кафедри нейрохірургії;

- диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_10 , виданий Вищою атестаційною комісією України на підставі прилюдного захисту дисертації відповідно до рішення президії Вищої атестаційної комісії України від 01.10.1993 (протокол № 12-08/3-з) з неправдивими відомостями про наявність у нього наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності «нейрохірургія».

Після цього, наказом директора Інституту інноваційних технологій та змісту освіти ОСОБА_70 № 281-к від 15 червня 2011 року ОСОБА_7 з 15.06.2011 р. був прийнятий на посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально- гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу і права відділення - змісту вищої освіти з оплатою праці згідно з штатним розписом.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину не визнав по жодному з епізодів обвинувачення . Дав суду пояснення про те, що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у АДРЕСА_17 . Батьками його були ОСОБА_71 та ОСОБА_72 , які загинули в автокатастрофі. Навчався у московському медичному інституті ім. Пирогова, до якого вступив у 1985 році із врахуванням його надзвичайних здібностей до запам`ятовування , закінчив інститут у 1991 р. та отримав відповідний диплом за фахом „Лікувальна справа. Влаштовувався на роботу на підставі дійсних документів у різні лікарські установи рф та за свою роботу отримував заробітну плату. Вважає, що є лікарем високої кваліфікації, а кримінальна справа відносно нього сфабрикована спецслужбами рф та лояльними до них на той час правоохоронними органами в Україні , оскільки мав конфлікт з діючою владою в Україні злочинним режимом ОСОБА_73 . Правоохоронними органами та змі була штучно створена йому біографія, яка до його дійсної біографії не має жодного відношення . Так, у форму №1 була вклеєна його фотографія, яка у нього викрадена працівниками СБУ у 2009 році з гуртожитку НУ „Львівська Політехніка разом з іншими фотографіями, документами та особистими речами, для подальшого проведення портретної експертизи з метою начебто ідентифікації його особи. .Оригінал диплому московського медінституту ,який він закінчив у рф, ним випадково був пошкоджений , у зв`язку з чим він особисто отримав в архіві вказаного ВУЗу дублікат. Захист його докторської роботи проходив у закритому режимі, оскільки тема наукової роботи була під грифом «таємно» , через що спецслужбам рф у 2003 році давав зобов`язання про нерозголошення відомостей про наукову роботу, і вся його науково-практична діяльність до 2008 рр. була закритою. Представник спецслужб рф, так званий його куратор, при зустрічі після порушення кримінальної справи говорив, що, якщо він дасть згоду співпрацювати з фсб, то буде підтверджена його освіта. Категорично заперечив факт підроблення своїх документів про освіту. Протягом 1992-1994 рр. проходив підготовку в клінічній ординатурі на кафедрі післядипломної освіти неврології - нейрохірургії, після чого отримав посвідчення до диплому про базову вищу медичну освіту. Протягом 1992-1993 рр. здобув другу вищу освіту за фахом „Практична психологія в системі охорони здоров`я у санкт-петербурзькому державному університеті. У 1995-1996 рр. пройшов професійну перепідготовку в російському державному університеті на кафедрі післядипломної освіти та отримав диплом за спеціальністю „Лікар психіатр-нарколог. У 2004 р. отримав сертифікат лікаря-невролога вищої категорії.

Після початку публікацій у газеті „Експрес, де ЗМІ фактично штучно створили йому іншу біографію, він з метою її спростування їздив у м. Житомир, намагався знайти пологовий будинок, де нібито народився, історію хвороби дитини, історію хвороби породіллі, нібито його матері ОСОБА_74 , однак пошуки не дали жодного результату. Копію актового запису про його народження, що є в матеріалах справи, вважає підробленою. У м. Козятин не навчався, на обліку у військкоматі там не перебував, паспортом там не документувався. Ствердив, що має військовий квиток, який виданий йому у АДРЕСА_18 на військовому обліку ніколи не перебував. Заперечив факт навчання у Житомирській школі-інтернаті, Потіївській школі-інтернаті, Кмитівській школі-інтернаті. У 2011 році з метою з`ясування інформації відносно того ОСОБА_7 , що навчався у ОСОБА_75 спецшколі-інтернаті, приїжджав до цього інтернату, дійсно звертався до викладачів інтернату, які написали розписки, що він ніколи там не навчався, але згодом відмовилися чомусь від таких розписок. Також спеціально поїхав у ОСОБА_76 психіатричну лікарню, де встановив, що у ОСОБА_7 , який там лікувався, були такі хвороби, яких не було і не могло бути у нього. Чому у матеріалах особової справи зазначено його навчання у Вінницькому ВУЗі, у якому ніколи не навчався, йому невідомо. Вважає, що така особа як ОСОБА_7 з біографією, яку зазначає слідство, можливо існувала, але не має до нього жодного відношення.

Він успішно пройшов процедуру нострифікації в Україні, де комісія ВАК МОЗ України у складі двадцяти чотирьох членів протягом трьох годин його опитувала щодо знань у нейрохірургії і підтвердили його професійний рівень та наукові звання. Вказав, що йому відомо, що ВАК України отримала від ВАК рф його особову справу, яка налічувала біля двохсот аркушів. Справа була під грифом „таємно. Під час засідання спеціалізованої вченої ради були присутні працівники спецслужб рф.

Коли йому було запропоновано очолити Інститут мозку, який мали намір створити в Україні ,почався конфлікт з колишнім міністром ОСОБА_77 Працював в Україні на різних посадах у різних медичних та наукових установах, куди його запрошували. Працюючи на посаді професора кафедри нейрохірургії , надавав потерпілим кваліфіковану медичну допомогу з приводу відповідних захворювань.

У 2005 р. до Інституту підприємництва та перспективних технологій при НУ „Львівська Політехніка подавав оригінали документів, що вказані в обвинуваченні, які були дійсними,

У лютому 2006 р. влаштовувася на роботу до Державного інституту новітніх технологій та подавав дублікат диплому про вищу освіту від 2005 р., диплом доктора медичних наук, виданий у рф, диплом про перепідготовку санкт-петербурзького університету. Інших документів, які є в матеріалах особової справи не подавав, їх туди долучили слідчі органи. У червні 2008 р. працевлаштувався до Національної медичної академії ім. Шупика, куди подавав дублікат диплому від 2005 р., диплом доктора медичних наук та атестат професора, видані у рф, сертифікат РДМУ про присвоєння спеціальності лікар-нейрохірург,які є дійсними.

У грудні 2008 р. працевлаштовувався до Київського національного університету будівництва та архітектури та при цьому подавав дублікат диплому про вищу освіту від 2005 р., диплом доктора медичних наук, виданий у рф в 2003 р., атестат професора, виданий у рф, диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету про присвоєння кваліфікації „лікар психіатр-нарколог. Інших документів не подавав.

У квітні 2009 р. працевлаштовувався до Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України. При цьому подавав дублікат диплому про вищу освіту, диплом доктора медичних наук, атестат професора, видані у рф. Свою роботу виконував належним чином.

У грудні 2009 р. працевлаштовувався до Кабінету Міністрів України. Серед поданих документів були дублікат диплому про вищу освіту, виданий у рф, атестат професора, виданий у 2005 р. у рф- всі ці документи були справжніми. Покладені на нього обов`язки виконував добросовісно.

У вересні 2010 р. працевлаштувався на роботу до НУ „Львівська Політехніка та подавав при цьому дублікат диплому про вищу освіту від 2005 р., диплом доктора медичних наук, виданий в України, атестат професора, виданий в Україні. Подання інших документів заперечив, оскільки такі подавати не було потреби. Свою роботу виконував належним чином, випустив три монографії у співавторстві, близько шістдесяти наукових праць, працював над науковою роботою, за яку отримав Державну премію.

У червні 2011 р. працевлаштовувався до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти та подавав при цьому дублікат диплому РДМУ про вищу освіту від 2005 р., диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету від 1993 р. про присвоєння кваліфікації „Практичний психолог, атестат професора, виданий в Україні, диплом доктора медичних наук, виданий в результаті нострифікації ВАК України. Усі вказані документи вважає дійсними. Належно виконував свої посадові обов`язки.

Вважає, що стороною обвинувачення не доведено факту підроблення його документів про освіту, що підверджує те, що посадовим особам ВУЗів рф не пред`явлено обвинувачення щодо вчинення такими відповідних , посадових злочинів та службових підроблень. Також вказав, що диплом доктора медичних наук та атестат професора, видані в Україні, на даний час є дійсними та не скасовані,тому заперечив вчинення злочину, передбаченого ст.358 КК . Оскільки мав право на здіснення лікувальної діяльності, пройшов переатестацію за спеціальністю „Лікар-нейрохірург вищої категорії, обіймав посаду професора кафедри нейрохірургії Національної медичної академії ім. Шупика, не визнає вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.І ст. 119, ст. 138 КК України.

Протягом 2005-2011 рр. займався науково-практичною, викладацькою діяльністю на законних підставах та за свою працю отримував заробітну плату.

Підтвердив, що проводив операцію ОСОБА_15 у Бродівській ЦРЛ. У хворого було погіршення клінічного стану, загроза життю, оскільки у клініці не було високоселективних методів діагностики, зробив діагностичний пошуковий трепанаційний отвір.

У червні 2008 р. лікував неповнолітню ОСОБА_19 у Чортківській ЦРЛ. Операцію провів за рішенням консиліуму лікарів. Стан дитини ним оцінювався як вкрай важкий, це був єдино можливий шанс покращити стан дитини. На той час він мав звання доктора медичних наук, професором кафедри нейрохірургії Національної медичної академії і мав повне право проводити такі операцічї.

У серпні 2008 р. здійснював лікувальну діяльність відносно ОСОБА_20 у Славутській ЦРЛ Хмельницької області. У хворого було ним діагностовано пухлину головного мозку та така розміщувалася у небезпечній зоні, що призвело до крововиливу після операції. Оперативне втручання проводив та міг це робити у будь-якій районній лікарні, оскільки є лікарем вищої категорії. Жодні кошти ні від пацієнта , ні від його батьків за проведення операціїї чи за медичні препарати не отримував.

У серпні 2008 р. проводив операцію ОСОБА_22 у Чортківській ЦРЛ Тернопільської області. На той час був лікарем-нейрохірургом, професором кафедри нейрохірургії Національної медичної академії, мав відповідний сертифікат та інші документи, а толму мав право проводити такі операції.

У листопаді 2008 р. оглядав у м. Хмельницький неповнолітнього ОСОБА_27 , але його не лікував. Такий діагноз, як вказано в обвинуваченні, не встановлював, коштів у сумі 14000 доларів СІЛА не отримував, ліки для ОСОБА_25 не купував та не передавав.

У січні 2010 р. у м. Кременець Тернопільської області здійснював кілька разів оперативні втручання ОСОБА_78 . Це були ревізії рани. Вказав, що на той час був професором, його атестат професора був нострифікований в Україні.

У вересні 2010 р. дійсно лікував сина ОСОБА_47 та отримав від останнього 25800 грн., за які придбав ліки ,які через крапельниці ввводив пацієнту.Вказав, що чек про придбання препаратів „Актемра, „Мабтера був на аркуші паперу формату А4, назва його на російській мові „счет-фактура, назви препаратів латиницею: „Мабтера - 2 флакончика по 500 мг кожен, „Актемра - З упаковки: 400 мг, 200 мг, 80 мг. Також у переліку була зазначена спеціальна інфузійна система, тобто крапельниця. Також у цьому документі була наявна печатка фірми, що продавала препарат. Сума коштів була зазначена в доларах США, приблизно 3200 доларів США.

Стосовно епізоду заволодіння коштами ОСОБА_79 , то від неї особисто , чи через інших осіб не отримував від потерпілої 8000 тисяч евро. Вона йому подарувала стетоскоп, але він їй повернув, бо не був йому потрібен. А телефон „ ОСОБА_80 - це був подарунок її чоловіка ОСОБА_81 йому на день народження. Підтвердив розмову з ОСОБА_82 відносно фінансування шахового турніру, але коштів ні особисто, ні через інших осіб від сім`ї ОСОБА_57 не отримував, хоча турнір був профінансований з якихось джерел.

У липні 2011 р. кошти від ОСОБА_58 у сумі 13800 доларів США отримував за ліки, у тому числі „ ОСОБА_65 , для лікування її сина .

Також пояснив, що від потерпілих ніколи не переховувався. Ліки для потерпілих купував лише сертифіковані на території України, але в зв`язку з тим, що деякі препарати були дуже дорогими та дефіцитними на території України, то брав на себе зобов`язання такі придбати особисто за кордоном. Потерпілій ОСОБА_49 передав документ про придбання в росії препаратів „Мабтера та „Актемра. Потерпіла ОСОБА_58 не вимагала такого документа, але він надавав їй сертифікат якості, інструкцію до ліків. Для ОСОБА_20 препарат придбав за свої кошти. Шахрайства щодо потерпілих не вчиняв і не мав наміру вчиняти.

Заслухавши у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_7 , показання потерпілих, свідків, перевіривши представлені суду стороною обвинувачення та стороною захисту докази, суд вважає, що ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ст.138, ч.1 ст.119, ч.2 ст.190, ч.3 ст.190 КК України , слід визнати невинуватим та виправдати.

При цьому суд виходить із наступного .

Принцип законності , який відноситься до загальних засад кримінального провадження та закріплений у ст.9 КПК України, встановлює, що під час кримінального провадження суд зобов`заний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода та обов`язковість яких надана Вероховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Конституція України у статті 62 ,гарантуючи права і свободи людини і громадянина, закріпила положення, за яким ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Цей конституційний принцип знайшов своє втілення у ст.17 КПК України, за якою особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра , обвинувачення не може грунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи .

Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання строною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав , свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Також, саме прокурор, слідчий згідно з вимогами ч.2 ст.9 КПК України зобов`язані в межах своєї компетенції, розпочавши досудове розслідування , всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, надати їм правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст.84 КПК доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин , що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

У відповідності до ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню:

-подія кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

-винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

-вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,а також розмір процесуальних витрат ;

-обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження;

-обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповівдальності або покарання;

-обставини , які підтверджують , що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та\або є доходами від такого майна, або призначалися \використовувалися\ для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та\або матеріального забезпечення кримінального правопоршунення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом або підшукані, виготовлені, пристосовані або викристані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

-обставини, що є підставою для застосувапння до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження .

При оцінці обставин провадження, які можуть мати значення для встановлення процесуальних порушень і їх впливу на допустимість доказів та, відповідно, на справедливість провадження в цілому, суд зважає на дійсні обставини, а не лише на формальні ознаки документів, в яких вони зафіксовані. Характеристика тієї чи іншої дії стороною не є обов`язковою для суду, який визначає правову природу процесуальної дії на підставі її суттєвих ознак.

Касаційний кримінальний суд ВС у постанові від 15.06.2021 р. по справі №204\65416-к зазначив, що відповідно до частни 1 статті 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, а власне відомості \фактичні дані\, які отримані саме завдяки такому порушенню. Тобто, закон вимагає встановити прямий причиновий зв`язок між порушенням прав людини і отриманими доказами.

Порушення порядку отримання доказів, яке призводить до їх недопустимості, визначається правилами допустимості доказів, передбачених главою 4 КПК України та іншими статтями КПК, в яких такі правила сформульовані.

За ч.2 ст.94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження у їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК.

При вирішенні даного кримінального провадження по суті суд також враховує, що відповідно до роз`яснень, які містяться в п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

Як зазначено у постанові ККС ВС у справі №754\17019\17 , при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) ,визначеним частинами 2 та 4 ст.17 КПК.

Зміст принципу «поза розумним сумнівом» сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» з відсиланням на рішення у справі «Авшар проти Туреччини», згідно якого доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих,чітких і узгоджених між собою,а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який грунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей .

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає , що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події , яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення . Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву у доведеності вини особи.

Зважаючи нате,що органомдосудового росзлідуваннязібрані докази іпрокурором такі булинадані длядослідження суду стосовно біографічних данихта освіти ОСОБА_7 ,які,на думку сторониобвинувачення , єспільними длявсіх епізодівобвинувачення , судвважає занеобхідне до дослідженнята оцінкидоказів поконкретних епізодахобвинувачення ,надати оцінку саме доказам стосовно особи обвинуваченого.

За версією слідства ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_13 у пологовому будинку м.Житомира, був переданий на виховання до дитячих установ у зв`язку з відмовою батьків від новонародженого і в подальшому перебував під піклуванням держави, виховуючись у різних дитячих та юнацьких установах до 1990 року.

На підтвердження такої версії органом досудового рослідування подані наступні докази :

- показання свідка ОСОБА_83 , які свідок дала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Бердичівського районного ВП Житомирської обл. від 26.12.2022 р. про відсутність даних про місце перебування свідка .

Так, свідок повідомила суд про те, що з 1978 р. по 2013 р. працювала у Бердичівській спеціальній школі-інтернаті, де у 80-х роках навчався та яку закінчив ОСОБА_7 Працювала викладачем та вихователем, протягом 1984-87 рр. періодично перебувала у декретній відпустці. У даній школі навчались розумово відсталі діти, які поступають після обстеження та скерування медико-педагогічної комісії області. Раніше діти поступали або з будинку немовлят, або після відмови батьків. Якщо дитина наздоганяла свій розвиток, то її переводили після висновку комісії у звичайну, тобто масову школу, якщо ні, то закінчувала навчання у школі-інтернаті. Навчальна програма у школі-інтернаті є полегшеною порівняно з масовими школами. ОСОБА_7 навчався у початкових класах, де вона була вихователем, навчала географії та природознавства . В учня ОСОБА_7 була дисграфія - порушення письма. ОСОБА_7 був хворобливою дитиною, багато часу проводив у медичному ізоляторі, допомагав лікарям.Ще у нього була особливість він ходив, перекачуючись, колінами досередини, і шаркав ногами - як «качечка». У більшості дітей у спецшколі був діагноз - «олігофренія в степені дебільності», затримка психічного та фізичного розвитку. Випадків, коли після закінчення спецшколи дитина вступила у ВУЗ, не знає. Коли у 1988 р. вийшла з декретної відпустки, ОСОБА_7 ще навчався в школі- інтернаті, у нього були нервові збудження, він неодноразово лікувався у психіатричних лікарнях, зокрема у м. Житомирі. Після цього його та інших учнів направили на навчання у м. Козятин. Після закінчення школи-інтернату ОСОБА_7 бачила приблизно у 1995 р. на території школи .Свідок зазначила , що слідчий пред`являв їй фотографії ОСОБА_7 , на яких впізнала останнього по овалу обличчя, очах, носі. Бачила зустріч ОСОБА_7 з Президентом України ОСОБА_84 та публікації про нього у газеті «Експрес», обговорювали це з колегами, дивуючись як таке можливо;

-показання свідка ОСОБА_85 , які свідок дала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Бердичівського ВП Житомирської обл. від 26.12.2022 р.про перебування свідка у психіатричній лікарні.

Свідок повідомила суд , що працює вчителем української мови ІНФОРМАЦІЯ_14 та знайома зі ОСОБА_7 . У навчальному закладі працювала з 1976 р. до 1983 р. працювала старшою вожатою. Орієнтовно в 1980-1981 р. ОСОБА_86 прибув до інтернату. У Бердичівській школі-інтернаті навчалися розумово-відсталі діти, позбавлені батьківського піклування. Навчальна програма від програми звичайних шкіл відрізнялася, учні не вивчали багатьох предметів, деякі предмети вивчалися пізніше, ніж у звичайній школі. Безпосередньо після закінчення інтернату, учні не могли вступити відразу до ВУЗів, оскільки закінчили лише дев`ять класів. Вказала, що бачила телепередачу про колишнього учня ОСОБА_7 , але ні вона, ні інші вчителі не могли зрозуміти, як йому вдалося здійснити такі досягнення. Про риси характеру того свого учня ОСОБА_7 не може нічого пригадати . В ході слідства їй слідчий надавав для опізнання чотири фотографіії і вона на одній із них впізнала ОСОБА_7 , бо був дещо схожий на її учня ;

-показання свідка ОСОБА_87 , які свідок дала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Бердичівського ВП Житомирської обл. від 26.12.2022 р. про те, що свідок є лежачою хворою ,не може прибути в суд для допиту .

Свідок повідомила суд про те, що була першою вчителькою ОСОБА_7 у Бердичівській спеціальній школі-інтернаті, навчала його з 1980 р. з першого до п`ятого класу. Після закінчення школи-інтернату з іншими учнями він був скерований у Козятинське училище. У Бердичівській спеціальній школі-інтернаті навчалися та навчаються діти з порушенням психіки, які не мають таких розумових здібностей, як діти, що навчаються у масових школах. Учень часто хворів та перебував у лікарні, зокрема психіатричній. Зі свідоцтвом про закінчення Бердичівської спеціалізованої школи інтернату учні не могли вступити до ВУЗу, оскільки ними не вивчалося багато предметів, порівняно із масовою школою, наприклад, фізика, хімія, анатомія. ОСОБА_7 - того, що на лаві підсудних, бачила по телебаченню. Не може стверджувати , що ця особа , яка приїжджала до їх інтернату у 2012 році , та учень їх інтернату це одна і та ж людина. Свідок підтвердила написання у жовтні 2011 р. у своєму будинку у смт. Гришківці на прохання підсудного ОСОБА_7 розписки про те, що він ніколи не навчався у Бердичівській спеціальній школі-інтернаті;

-показання свідка ОСОБА_88 , які свідок дала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Бердичівського ВП Житомирської обл. від 26.12.2022 р. про те , що свідок тривалий час проживає за кордоном .

Свідок показала суду , що з 1973 р. по 2011 р. працювала вихователем ІНФОРМАЦІЯ_14 для дітей-сиріт та в цій школі навчався ОСОБА_7 . Він народився 9 чи 10 травня на початку 70-х років, у нього була тільки матір, однак її ніхто ніколи не бачив. ОСОБА_7 закінчив 8 чи 9 класів та у подальшому всі учні її випуску були влаштовані в Козятинське ПТУ. Почала навчати ОСОБА_7 з п`ятого класу, до школи він був переведений після 1980 р., закінчив школу приблизно у 1988 р. У школі-інтернаті діти навчались діти розумово відсталі. У жовтні 2011 р. до неї додому приїжджав ОСОБА_7 - особа, яка знаходиться на лаві підсудних, дав їй ознайомитися зі статтею газети „Експрес, у якій у негативному світлі розповідалося про нього, на його прохання написала розписку про те, що він ніколи не навчався у Бердичівській школі-інтернаті. Не впевнена , що до неї приїжджав саме її колишній учень ОСОБА_7 . Не вірить в те, що розумово відсталий учень ІНФОРМАЦІЯ_15 ;

-показання свідка ОСОБА_89 , які свідок дала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Бердичівського ВП Житомирської обл від 26.12.2022 р. про відсутність даних про місце перебування свідка.

Свідок показала суду , що з 1977 р. по 2000 р. працювала вихователем у Бердичівській загальноосвітній спеціальній школі-інтернаті для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, яка з 1977 р. була дитячим будинком, а з 1980 р. - школою-інтернатом. Учня ОСОБА_7 пам`ятала, бо була вихователем паралельної групи. Він був неврівноваженим, неохайним, багато часу проводив у медичному ізоляторі,часто хворів та перебував на стаціонарному лікуванні. В його особовій справі було написано, що він страждає на шизофренію і у нього дитячий церебральний параліч. Навчався він до 8-го класу, після цього групу було переведено до Козятинського училища. Після закінчення навчання ОСОБА_7 приїжджав до школи-інтернату кілька разів, привозив якісь подарунки школі. Вже коли про ОСОБА_7 писали ЗМІ, до неї дзвонила журналіст з газети «Експрес» і просила інтерв`ю, питала, чи свідок знає ОСОБА_7 . Зазначила, що на лаві підсудних впізнає того ОСОБА_7 , який навчався у їх школі-інтернаті. Також зазначила, що 7 жовтня 2011 р. до неї додому приїжджав ОСОБА_7 , просив написати розписку про те, що він ніколи не навчався у Бердичівській спеціальній школі інтернаті;

-показання свідка ОСОБА_90 , які свідок дала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Бердичівського ВП Житомирської обл. від 26.12.2022 р. про те, що свідок померла.

Свідок показала, що ОСОБА_7 навчався у четвертому класі школи-інтернату для розумово відсталих дітей АДРЕСА_19 , коли прийшла туди працювати медсестрою. Кілька разів приїжджав після закінчення інтернату. Коли захворіла, то допоміг пройти лікування у лікарні в м. Львові. Думає, що на лаві підсудних той самий ОСОБА_7 , який навчався у школі-інтернаті у м. Бердичеві , бо про це писали ЗМІ;

-показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_91 ,які свідок дала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Бердичівського ВП Житомирської обл. від 26.12.2022 р. про відсутність даних про місце перебування свідка .

Свідок показала, що працює психологом ІНФОРМАЦІЯ_14 , не може ствердно сказати, чи особа ОСОБА_7 , який перебуває на лаві підсудних , є колишнім учнем їх інтернату на прізвище ОСОБА_92 . Підтвердила, що у школі-інтернаті дійсно навчався учень на ім`я ОСОБА_86 . У школі-інтернаті навчалися розумово відсталі діти, які були сиротами чи позбавленими батьківського піклування. Вперше побачила учня ОСОБА_7 у 1986 р. Цей учень часто ходив до шкільного медичного ізолятора, начебто цікавився медициною . Навчальна програма у школі-інтернаті відрізнялася від програми звичайної школи, оскільки була значно спрощеною, учні не вивчали багатьох предметів, таких як хімія, фізика, іноземна мова, поверхнево вивчали історію. Програма пристосована для дітей з розумовими відхиленнями. Свідоцтво про закінчення школи-інтернату не давало можливості вступити у вищі навчальні заклади. На фотографії в газеті „Експрес №111 за 06.10.2011 р. - 13.10.2011 р. чітко впізнала ОСОБА_7 , який приїжджав у школу-інтернат пізніше - у приблизно у 2011 році. Їй під час слідства показували для впізнання фото ОСОБА_7 , однак не дитячі, а дорослої особи, в якій вона не могла впізнати ту дитину, яка навчалась в інтернаті.

-показання свідка ОСОБА_93 , які свідок дала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Чорвоноградського РВП Львівської обл. від 01.03.2023 р. про те, що по стану здоров`я свідок не може з`являтись в суд.

Свідок показала, що з 1980 р. працює у ВПУ №11, попередня назва якого СПТУ АДРЕСА_20 , соціальним педагогом. У СПТУ навчався ОСОБА_86 з другого чи третього курсу та отримав спеціальність «наладчик швейного обладнання», а не «швачки» як було написано в газетах. Він прийшов до СПТУ №62 по переводу з іншого навчального закладу. Цей учень ОСОБА_86 був інвалідом , мав церебральний параліч . Як склалася його подальша доля, їй не відомо. Знала, що ОСОБА_7 , який перебуває на лаві підсудних, проводив лікувальні сеанси, сеанси гіпнозу та збирав цілі зали. Також ствердила, що екстерном навчання в училищі неможливо було закінчити, однак міг відбуватися захист диплому достроково, проте виключно тими учнями, які навчалися у СПТУ. Ствердила, що ОСОБА_7 ходив на пари, а таких випадків, щоб учні навчалися одночасно на стаціонарі у СПТУ та на стаціонарі в іншому вищому навчальному закладі, ніколи не було, вважає, що це неможливо. На лаві підсудних вона впізнає того ОСОБА_7 ,який проводив лікувальні сеанси , до нього йшли на прийом як до відомого лікаря і в той же час він кілька місцяців вчився в їх СПТУ. Вона давала інтерв`ю журналістці , але коли вийшла стаття, вона була обурена, що факти ,про які вона розповідала , перекручені, написані неправдиві відомості від її імені;

-показання свідка ОСОБА_94 , які свідок дала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Червоноградського РВП Львівської обл. від 01.03.2023 р. про те, що свідок виїхала на постійне проживання у Німеччину.

Свідок суду показала, що працювала викладачем української мови та літератури у ВПУ АДРЕСА_21 , у той період пам`ятає ОСОБА_7 , якого вона бачила в училищі. Не може стверджувати, що він дійсно навчався в училищі, бо вона особисто у нього не викладала, не бачила його на парах. Знала, що він у цей час проводив масові сеанси лікування та гіпнозу, вона на них не була, але чула багато позитивних відгуків . У неї стався сильний опік і вона до нього звернулась як до лікаря, він їй дуже допоміг і вилікував. Що він робив у ВПУ не знає, це було восени 1989 року, а після Нового року вона вже його не бачила;

-показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_95 про те, що що працював старшим майстром ВПУ АДРЕСА_21 . Приблизно у жовтні 1989 р. ОСОБА_7 був переведений з іншого училища на III курс, і навчався близько дев`яти місяців. Випускні екзамени здавав достроково, чи отримував диплом, не знає. Багатьом дуже запам`ятався, бо був неординарною особою, проводив лікувальні сеанси на зразок ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , приймав пацієнтів у стоматологічному кабінеті. Впізнає особу обвинуваченого як того, який давав групові лікувальні сеанси і навчався в ПТУ. Він з ним бачився в училищі рідко, нічого про нього не знав, всю інформацію фактично дізнався зі ЗМІ. Зазначив також, що ОСОБА_7 , маючи освіту на базі дев`яти класів, не міг паралельно навчатися у ВУЗІ;

-показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_98 про те , що з 1987 р. по 1990 р. навчалася у СПТУ АДРЕСА_20 та приблизно у листопаді 1989 р. у її групі з`явився ОСОБА_7 і навчався приблизно протягом шести місяців. Впізнала ОСОБА_7 , який знаходиться у залі судового засідання, як особу, яка з ними відвідувала пари в СПТУ №62 ,появлявся він в групі приблизно раз на тиждень. На захисті диплому ОСОБА_7 не було. В групі «швей», де він навчався, було 32 дівчат і він один хлопець, тому його запам`ятала. Коли він отримував диплом і по якій спеціальності, вона не знає. Де проживав у той час , теж їй не відомо, в гуртожитку зі всіма точно не проживав. Практику він не відвідував. Поведінка у нього була нормальна, нічим особливим не відзначався, ніяких особливих прикмет не мав. На обличчі не мав ніяких шрамів чи опіків, ходив нормально, не виглядав на розумово відсталого , мав різкі швидкі рухи і жестикуляцію. Всі розповідали , що він проводить якісь масові сеанси лікувальні, паралельно з навчанням працює в лікарні, але вона не задумувалась на той час, як таке могло бути. В судовому засіданні його впізнає , хоча на час навчання йому було 17 років, а тепер біля 50. Допускає, що він міг і не вчитись у них училищі, а проводити якісь експерименти .

-показання свідка ОСОБА_99 , які свідок дала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Червоноградського РВП Львівської обл. від 13.01.2023 р. про виїзд свідка за межі України на тривалий час.

Свідок суду показала, що протягом трьох років навчалася у СПТУ АДРЕСА_20 та у 1989 р. на третьому курсі восени в її групі навчався ОСОБА_7 протягом кількох місяців. Диплом разом з ними не захищав, де проходив практику, не знає. Він з групою майже не спілкувався. Про нього ходили слухи, що він екстрасенс і лікує людей. В судовому засіданні впізнала ОСОБА_7 як особу, яка кілька місяців навчалась в СПТУ №62;

-показання свідка ОСОБА_100 , які остання дала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Червноградського РВП Львівської обл. від 13.03.2023 р. про відсутність даних про місцеперебування свідка.

Свідок показала, що ОСОБА_7 навчався у СПТУ АДРЕСА_20 на третьому курсі з осені 1989 р. до весни 1990 р. Не знає, звідки він до них прийшов і куди потім зник. Чула про проведення ним якихось сеансів, але на той час цим не цікавилась, потім впізнала його по телебаченню. Ствердила , що обвинувачений ОСОБА_7 дійсно якийсь час вчився в СПТУ №62.

Обвинувачений ОСОБА_7 категорично заперечив факт навчання у Бердичівській школі інтернаті та навчання у СПТУ м.Червонограда. Натомість ствердив, що дійсно у 1991 році мав тури по Львівщині , де збирав повні зали слухачів і проводив лікувальні сеанси та сеанси гіпнозу . Міг бувати і в навчальних закладах допомагати вихованцям, вичати їх поведінку для своєї наукової діяльності.

Пояснення обвинуваченого з цього приводу стверджені наданими ним публікаціями газет «Прибужжя» АДРЕСА_22 за 1991 рік , де у статтях зазначається про проведення лікарем ОСОБА_7 масових лікувальних сеансів, успіх таких сеансів та позитивні відгуки про лікаря ОСОБА_7 мешканців міст.

-прослухані показання свідка ОСОБА_101 , які вона надала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова ,згідно ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту ЛРУП №2 ГУНП у Львівській обл. від 30.01.2023 р., 10.07.2023 р. про відсутність даних про місцеперебування свідка.

Свідок показала, що працювала журналістом газети „Експрес та навесні 2011 р. мала намір взяти інтерв`ю у відомого професора, нейрохірурга, особи, яка володіє феноменальною пам`яттю - ОСОБА_7 , який неодноразово висловлював бажання покинути Україну у зв`язку з відсутністю належних умов для його роботи та створення Інституту мозку. На той час достатнього матеріалу про цю особу не було. На пропозицію зустрітися ОСОБА_7 обіцяв знайти час, проте перша зустріч відбулася лише через півроку. До інтерв`ю ретельно готувалася, намагалася знайти всю існуючу про ОСОБА_7 інформацію у мережі Інтернет та з інших джерел, проте така інформація була суперечливою. Деякі лікарі дуже погано про нього відгукувалися, згодом вже під час журналістського розслідування знайшла форум шахістів, інформації з якого спочатку не надала особливого значення. У ОСОБА_7 під час інтерв`ю мала намір дізнатися будь - яку інформацію про нього. Через деякий час до редакції зателефонував ОСОБА_102 , який просив зробити статтю про ОСОБА_7 , щоб захистити його від певного переслідування. Під час інтерв`ю ОСОБА_7 розповідав, що народився не в Україні, був дитиною-вундеркіндом, у дев`ять років закінчив школу, його батьки загинули в автокатастрофі, навчався у московському ВУЗІ. На жодне конкретне запитання щодо його біографічних даних ОСОБА_7 не відповідав. На запитання про те, де займається лікарською практикою та де оперує, також конкретно не відповідав. Говорила ОСОБА_7 , що журналісти можуть провести розслідування та з`ясувати інформацію, яку він приховує, на що ОСОБА_7 сказав, що вони нічого не знайдуть, оскільки він всі сліди знищив. Складалося враження, що ОСОБА_7 чогось боявся, бо постійно озирався, коли йшла з ним по вулиці. В кінці розмови запропонував особисто скласти текст інтерв`ю, а також прийти до редакції та провести демонстрацію феноменальних здібностей пам`яті. Однак, в обумовлені терміни текст інтерв`ю ОСОБА_7 не надав, як і не прийшов до редакції . Натомість , ОСОБА_7 зателефонував до редакції та запропонував їй прийти до НУ «Львівська Політехніка» для проведення демонстрації, на що відповіла, що згідно попередньої домовленості така повинна була бути проведена на наступний день саме в редакції газети «Експрес» у присутності телекамер. Наступного дня ОСОБА_7 до редакції газети знову не прибув, на телефонні дзвінки протягом дня не відповідав. Його знайомий ОСОБА_103 у телефонній розмові сказав, що ОСОБА_7 проводить операцію, однак не зміг вказати, де саме. Ввечері до неї на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_7 , який в грубій формі нецензурною лайкою погрожував фізичною розправою, якщо журналісти будуть з`ясовувати обставини його життя, це сприйняла як психологічний тиск. Після цього почала сумніватися, що ОСОБА_7 є професором , у неї з`явилося припущення, що він колись відбував покарання у місцях позбавлення волі. Всі ці обставини у подальшому стали підставою для проведення журналістського розслідування, під час якого було опитано багато осіб, витребовувалася інформація, у тому числі про здійснення ОСОБА_7 лікувальної діяльності, навчання в закладах освіти, зокрема у рф, з`ясовувалися інші обставини. Було знайдено місця навчання ОСОБА_7 , серед яких Бердичівська школа-інтернат, Козятинське училище та інші. Зробила висновки , що ОСОБА_7 не міг навчатися у медичних ВУЗах, оскільки його освіта, здобута в школі-інтернаті не відповідала звичайній середній освіті. Первинно відношення ОСОБА_7 до м.Житомира з`ясувала з фотографії ОСОБА_7 на фоні цього міста, крім цього, було знайдене інтерв`ю ОСОБА_7 приблизно за 2005 р. у регіональній газеті. Також зазначила, що до редакції телефонувала жінка, яка назвалася матір`ю ОСОБА_7 , та сказала, що назвала підсудного ОСОБА_104 та дала по батькові за іменем діда Тихона, повідомила, що залишила ОСОБА_7 в дитячому будинку. Отримана під час журналістського розслідування інформація була надана правоохоронним органам разом із заявами про вчинення ОСОБА_7 злочинів;

-показання свідка ОСОБА_105 , які свідок дав у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Печерського УП ГУНП у м.Києві від 21.08.2023 р. про відсутність даних про місцезнаходження свідка.

Свідок показав, що працює головним редактором відомчого журналу державного казначейства „Казна України та є членом Комісії журналістської етики, до якої звертався ОСОБА_7 зі скаргою на публікацію у газеті „2000 журналіста ОСОБА_106 про доктора „Пі, яка стосувалася репутації ОСОБА_7 . Навесні 2011 р. комісія розглядала скаргу та відбувалося спілкування зі ОСОБА_7 . Стаття носила негативний характер, тому журналістська етика вимагає від журналіста зустрітися з особою та вислухати її думку. На засідання комісії прибули науковці НУ „Львівська Політехніка, зокрема, професор ОСОБА_8 , які розповідали про здобутки ОСОБА_7 . Комісія прийшла до висновку, що журналіст ОСОБА_107 свідомо збирав тільки негатив та за формальними ознаками допустив порушення журналістської етики, у зв`язку з чим йому було висловлене зауваження. Переконаний, що якщо б ОСОБА_107 запитав думку ОСОБА_7 , а потім написав би те ж саме, то комісія не мала б претензій до журналіста. Через деякий час у ході розмови з головним редактором газети „Експрес порекомендував зробити інтерв`ю зі ОСОБА_7 , однак редактор повідомив, що газета вже намагалася це зробити, але безуспішно. Сказав, що допоможе організувати інтерв`ю зі ОСОБА_7 та після розмови з ним ОСОБА_7 погодився на інтерв`ю. Через деякий час зрозумів, що ОСОБА_7 не бажав зустрічатися з журналістами „Експресу, критикував журналістку ОСОБА_108 за публікацію відомостей, які не відповідали дійсності. Пригадав, що ОСОБА_7 переконував, що його батьки загинули в автомобільній аварії, та розповідав йому, що після однієї з демонстрацій своїх здібностей до нього підійшла жінка, яка назвалася його матір`ю. А ОСОБА_108 у своїй статті написала, що ОСОБА_7 бив свою матір . Інший написав, що мати жива, а ОСОБА_7 її не визнає. Тобто, журналісти придумували історії, яких не існувало. Від спілкування зі ОСОБА_7 у нього склалось виключно позитивне враження, він не вкладається в нав`язаний ЗМІ портрет «шахрая», свідок знає багато випадків, коли той рятував життя людей, яких визнавали безнадійно хворими інші лікарі. З такими людьми він особисто спілкувався і вони безмежно вдячні ОСОБА_7 як лікарю. У нього було кілька бесід з ОСОБА_109 і він впевнено може сказати, що це високопрофесійний і компетентний лікар. З боку журналістів ОСОБА_108 та ОСОБА_106 при написанні статей про ОСОБА_7 була явна негативна суб`єктивна оцінка , вони не мали робити свої висновки на підставі якихось своїх домислів чи припущень. Вони не провели об`єктивного журналіствського розслідування, а написали відверту брехню, що є грубим порушенням журналістської етики. А до судового рішення взагалі не мали права зображати його злочинцем. Однак, «жовта преса», на жаль, не має принципових позицій, їх цікавлять лише тиражі. Зокрема , газета «Експерес» немало для посилення своїх рейтингів опублікувала «журналістських розслідувань» та статей , які не містили істинної інформації, після цього були жертви таких публікацій, позови до суду;

-показання свідка ОСОБА_110 , які він дав у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту ЛРУП №2 ГУНП у Львівській обл. у зв`язку із виїздом останнього за кордон на тривалий термін.

Свідок показав, що працює на посаді завідуючого нейрохірургічним відділенням лікарні швидкої медичної допомоги м. Львова . Орієнтовно у 2001- 2003 рр. познайомився зі ОСОБА_7 , який пропонував свою кандидатуру на посаду лікаря у лікарні ШМД м. Львова у нейрохірургічному відділенні. ОСОБА_7 розповідав, що здобув освіту у ВУЗІ рф, захистив там дисертацію. Він пояснив ОСОБА_7 , що для влаштування на роботу слід звернутись у відділ кадрів зі всіма документами,які підтверджують освіту. На час розмови ОСОБА_7 при собі документів не мав, тому він їх і не бачив. Пізніше йому стало відомо, що ОСОБА_7 кілька разів приходив у вечірній час в лікарню , коли не було лікарів, окрім чергового, та консультував хворих. З цього приводу у нього з ОСОБА_7 була неприємна розмова, де він йому вказав, що він не має права проводити такі консультації без відома лікарів. Наступна зустріч зі ОСОБА_7 відбулася у 2010- 2011 рр., коли останній працював на посаді професора у Національної медичної академії ім. Шупика. При зустрічі ОСОБА_7 показав йому якесь посвідчення та сказав, що відтепер буде консультувати у нейрохірургічному відділенні ЛШМД , на що ОСОБА_7 свідок пояснив, що між ІНФОРМАЦІЯ_16 немає жодної угоди, тому таке консультування є неможливим;

-показання свідка ОСОБА_111 ,які він дав у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Дніпровського УП ГУНП м.Києва від 17.07.2023 р. , 25.08.2023 р, 04.09.2023 р., про відсутність даних про місце перебування свідка .

Свідок у судовому засіданні показав, що реєстрував рекорди ОСОБА_7 як представник «Книги рекордів України». На той час компанія свідка мала акредитацію у встановленні та реєстрації рекордів за офіційним звернення ОСОБА_112 . Це був не комерційний проект компанії за це не платили і тим більше не платили учасники. Познайомився зі ОСОБА_7 у 2006 р. у м. Львові після запрошення на демонстрацію ОСОБА_7 запам`ятовування великих обсягів інформації. Дізнався, що останній є професором, вивчає людський мозок, займається медичною практикою. Бачився зі ОСОБА_7 близько десяти разів. Під час демонстрації своїх здібностей проводилася перевірка ОСОБА_7 на предмет передавальних пристроїв, такі не були виявлені . ОСОБА_7 під час демонстрацій показував унікальні результати і феноменальні здібності це не постановочні експерименти і тим більше не шахрайство, і не фокус. Свідок особисто вручав йому диплом «Книги рекордів України». Рішення приймалося на підставі протоколу фіксації рекорду чи повідомлення у ЗМІ. Членів комісії було біля п`ятнадцяти, а підписів необхідно було набрати 3-4 , і достатня кількість підписів була наявна. Одним з членів комісії був професор ОСОБА_8 . Взагалі свідок був присутній на трьох таких експериментах, які проводив ОСОБА_7 . Підробити сам експеримент чи його результати неможливо. Під час шахової гри ОСОБА_7 з компютерною програмою , на якій він був присутній, ОСОБА_7 і все приміщення дуже детально перевірили. У приміщенні була апаратура , яка блокувала дію будь-яких пристроїв і могла впливати на гру. ОСОБА_7 сів , почав грати і виграв у комп`ютерної програми. Був випадок, коли захворів син свідка, останній звернувся до ОСОБА_7 і його рекомендації дуже допомогли у лікуванні, хоча інші лікарі не могли цього зробити;

-показання свідка ОСОБА_113 у судовому засіданні про те, що він познайомився зі ОСОБА_7 як журналіст і брав у нього інтерв`ю. Це був період, коли обговорювалась тема створення Інституту мозку в Україні і ОСОБА_7 розглядався як кандидат на посаду керівника цього інституту. До знайомства він бачив багато передач за участі ОСОБА_7 , де він демонстрував свої надзвичайні здібності із запам`ятовування, розповідав про успіхи в області нейрохірургії. Його представляли як науковця, професора, нейрохірурга, гіпнотизера. Зважаючи на те, що він був приближений до Президента, розумів, що ОСОБА_7 мав пройти жорстку перевірку спецслужб. Свідок консультувався у нього з особистих питань, його поради були корисними, але продовження спілкування в подальшому не було.

У доведення своєї версії стосовно особи ОСОБА_7 сторона обвинувачення надала письмові докази, досліджені судом, а саме :

- лист Денишівського дитячого дошкільного будинку №148 від 19.04.2012 р. та копії аркушів з книги реєстрації вихованців за 1968- 1977 рр., наданих на запит органу досудового розслідування, згідно яких ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно виховувався в дитячому будинку з 12.09.1974 р., прибув з Коростишівського будинку дитини. (Т.22 а.с.24-27)

- протокол виїмки від 11.06.2012 р. ,відповідно до якого із особової справи ОСОБА_7 у Київському СІЗО вилучено його фотокартку \ т.19, а.с.47\ ,

-дані, що містяться в картках „Форма №1 з фотокартками, відповідно до яких ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_17 у м. Житомир, матір - ОСОБА_114 , батька немає, місце проживання у різні періоди - АДРЕСА_17 , видані: 26.05.1987 р. (копія) та 30.05.1989 р. (оригінал). (Т.25 а.с.2, 6);

-протокол виїмки від 23.11.2011 р., відповідно до якого з СГІРФО Жидачівського РВ вилучено оригінал Ф-1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з фотокарткою, та талон реєстрації місця проживання в Україні (Т.25 а.с.10-12);

-протокол одержання зразків фотознімків від 13.07.2012 р. та фототаблицею до такого, відповідно до якого здійснено фотографування ОСОБА_7 у денний період доби в умовах природного освітлення у приміщенні Київського СІЗО. (Т.19 а.с.55-56);

-висновок ДНДЕКЦ МВС України №5-62 від 31.08.2012 р. портретної експертизи, згідно з яким експерт прийшов до висновку, що на фотознімках, вклеєних у Ф-1 на ім`я ОСОБА_7 , виданої Житомирським горбюро ЗАГС від 30.05.1989 р. та у Ф-1 на ім`я ОСОБА_7 , що виданий Жидачівським РВ УМВС від 01.04.2008 р., а також фотознімках фототаблиці до протоколу одержання зразків фотознімків ОСОБА_7 від 13.07.2012 р. та на фотознімку №2, вилученому на факультеті психології санкт-петербурзького державного університету, відображена одна і та сама особа. (Т.19 а.с.60-79),

-копія актового запису та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження на ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з якими він народився у м. Житомир, матір - ОСОБА_114 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , відомості про батька відсутні, рідні від реєстрації відмовилися. (Т.21 а.с.2-5).

Судом досліджений за клопотанням сторони захисту повний текст витягу ДРАЦС від 13.04.2012 року, з якого видно, що реєстрація актового запису про народження особи - ОСОБА_7 проведена 03 лютого 2011 року на підставі актового запису №2148 від 23 серпня 1971 року (т.18 а.с.4). Згідно копії цього актового запису (т.18 а.с.3), його вчинено на підставі довідки 1-ої Житомирської міської лікарні 23.08.1971 року. У цьому ж записі внесено відомості про маму дитини ОСОБА_114 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , яка проживає у

АДРЕСА_23 запису відображено, що видано свідоцтво серії НОМЕР_13 ., у п.22 запису зазначено , що такі відомості надані поліклінічною медсестрою 1 міської лікарні ОСОБА_115 , АДРЕСА_24 .

Із відповіді Житомирського міського управління юстиції органу слідства (т.21 а.с.30), який досліджений судом за клопотанням сторони захисту , вбачається , що в архіві відділу ДРЦС актового запису про реєстрацію смерті, народження, зміни імені, шлюбу, розірвання шлюбу на гр. ОСОБА_116 , ІНФОРМАЦІЯ_18 не виявлено.

Із змісту інформації, наданої на вимогу органу слідства та дослідженої судом, як доказ сторони захисту, видно, що були перевірені дані щодо всіх мешканців будинку АДРЕСА_25 за період з 09.12.1953 року по 02.02.2012 року, встановлені всі власники (співвласники) цього будинку (т.21 а.с. 40-41), допитані всі особи з їх числа, які на той час були живі, інформація про проживання чи прописку ОСОБА_117 за цією адресою відсутня .

Стосовно медичного працівника ОСОБА_115 (т.21 а.с.50), на підставі довідки якого було зроблено запис №2148 про народження ОСОБА_7 ,на який покликається сторона обвинувачення, за клопотанням сторони захисту судом досліджені відомості , надані центральною міською лікарнею №1 м.Житомира про те, що в період з 01.01.1970 року по 31.12.1973 року у пологовому відділенні лікарні медпрацівник ОСОБА_115 у списках працюючих не числилась (ні серед лікарів, ні серед акушерок, ні серед медичних сестер) (т.21 а.с.51-53, 55-59). У Житомирській обласній клінічній лікарні (т.21 а.с.106-107), в Центральній дитячій міській лікарні (т.21 а.с.109) особа ОСОБА_115 також не значилась , по місцю зазначеного у довідці її місця проживання по АДРЕСА_24 (перейменованій пізніше у АДРЕСА_26 ) така особа ніколи не проживала. ( ОСОБА_118 інформація про всіх мешканців будинку АДРЕСА_25 за період з 09.12.1953 року по 02.02.2012 року (т.21 а.с. 40-41),

За клопотанням сторони захисту також досліджено повідомлення сільської ради с.Гуменники Житомирської області про те, що ОСОБА_74 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , а також ОСОБА_119 в період з 1950 року не були зареєстровані та не проживали на території Гуменницької сільської ради (т.21, а.с.134)

Також за копотанням сторони захисту досліджені відповіді на запити органу слідства про виявлення особи із анкетними даними - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_2 в усіх закладах освіти (дитячі садки, школи, училища, технікуми, вищі навчальні заклади тощо ) Житомирської та Вінницької областей. Дані відсутні як щодо мешканця з такими даними , так і працівника цих закладів у 2000-2011 рр.( т.21 а.с.159).

Зазначені докази , досліджені за клопотанням строни захисту, ставлять під сумнів документи, якими , на думку сторони обвинувачення підтверджується факт народження та походження обвинуваченого .

Також судом досліджені надані стороною обвинувачення :

- лист Житомирської загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування №450 на запит органу досудового розслідування, відповідно до якого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув до вищевказаного закладу 31.08.1978 р. та був зарахований учнем 1 класу згідно наказу №1 від 31.08.1978 р., який доданий до листа. Згідно наказу №12 від 16.03.1979 р. ОСОБА_7 , р.н., вибув на подальше навчання 02.04.1979 р. до спецшколи №9 м. Житомира, копія відповідного наказу додана. (Т.22 а.с.29-31)

-лист ІНФОРМАЦІЯ_20 від 19.04.2012 р. №169 на запит органу досудового розслідування, згідно з яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прибув на навчання до спецшколи-інтернату №9 м. Житомира до діагностичного класу і вибув до ОСОБА_120 ІНФОРМАЦІЯ_21 , про що свідчить запис в алфавітній книзі запису учнів, що додана до листа. (Т.22 а.с.33-39)

-довідку ІНФОРМАЦІЯ_22 про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчався у даній школі із 06.09.1979 року по 17.12.1979 року \т.22 а.с.47\ ,

-довідку ІНФОРМАЦІЯ_22 від 29.09.2012 р., згідно з якою ОСОБА_7 , 1971 р.н., дійсно перебував у закладі з 24 грудня 1979 р. (наказ № 106-у від 24.12.1979 р.) по 3 вересня 1980 р. (наказ №111-у §2 від 04.10.1992 р.) і вибув в Бердичівську школу-інтернат 3 вересня 1980 р. (Т.22 а.с.73-77)

-лист ІНФОРМАЦІЯ_14 для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування від 25.10.2011 р. №1255, відповідно до якого з прізвищем ОСОБА_7 значиться вихованець з датою НОМЕР_14 ІНФОРМАЦІЯ_23 , який виховувався в період з 1980 по 1987 рр. Відомості про прибуття,вибуття та термін перебування відсутні. (Т.22 а.с.87-91)

- протокол огляду документів , які згідно протоколу виїмки від 31.10.2011 р., були вилучені у Бердичівській спецшколі-інтернаті для дітей-сиріт , а саме : 1)Журнал з написом на російській мові „Приказы по вспомогательной школе-интернате по личному составу за 1980-1981 годы на 52 аркушах, журнал прошитий і скріплений печаткою; 2)Книга наказів за період з 01.01.1987 р. по 20.03.1989 р. на 150 арк., прошито та скріплено печаткою; 3)Витяг з книги реєстрації вихованців Бердичівської допоміжної школи-інтернату (почато 28.08.1980 р., закінчено 25.05.2010 р.) на 13 аркушах, прошито та скріплено печаткою. (Т.22 а.с.95-96),

- висновок судово-технічної експертизи документів №6/593 від 30.11.2011 р., проведеної НДЕКЦ при ГУМВС України у Львівській області, відповідно до якого встановлено : 1\.В книзі реєстрації вихованців Бердичівської допоміжної школи-інтернату під порядковим номером 71 в графі №4 (Рік, місяць і число народження) виявлена зміна первинного запису шляхом дописки. На місці розташування рукописного напису „19.IV. 1974 р., який виконаний барвником фіолетового кольору встановлено першопочатковий рукописний напис наступного змісту - „ 10.У. 1971 р.; 2.\ Зміни в графі №4 виконані способом дописки з використанням пишучого приладдя, а саме, кулькової ручки, барвником фіолетового кольору. (Т.22 а.с.105-106).

При цьому, сторона обвинувачення не зазначає, хто , коли і для якої мети вносив такі виправлення , якщо дата 19.04.1974 року, як рік народження , взагалі не є версією ні обвинувачення, ні самого обвинуваченого.

-лист управління освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації від 03.11.2011 р. №1-3073 та від 19.03.2012 р. №1198-1/1-12 на запити органу досудового розслідування, відповідно до якого з`ясовано, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно навчався у Житомирській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті з 02.04.1979 р. по 07.09.1979 р. у діагностичному класі, звідки вибув для подальшого навчання до ІНФОРМАЦІЯ_24 , де навчався з 6 вересня 1979 р. по 18.12.1979 р. і був відрахований у зв`язку з переходом до Кмитівської спецшколи- інтернату. За інформацією ІНФОРМАЦІЯ_14 для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, за період з 1973 р. по 2011 р. у книзі реєстрації вихованців закладу є запис про громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_25 і вибув з ІНФОРМАЦІЯ_14 для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у 1987 році. Відомостей про те, куди вибув вихованець, у книзі реєстрації та книзі наказів немає. (Т.21 а.с. 223).

За клопотанням строни захисту досліджено інформацію ІНФОРМАЦІЯ_14 для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, про те, що за період з 1973 року по 2011 рік у книзі реєстрації вихованців закладу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , не значаться. Проте є запис про гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , який прибув з Кмитівської спецшколи-інтернату 03.09.1980 року і вибув з Бердичівської спецшколи-інтернату у 1987 році. Відомостей, куди вибув вихованець, у книзі реєстрації та книзі наказів немає (т.21 а.с.223).

Також за клопотанням строни захисту досліджено лист адміністрації Потіївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчався у даному навчальному закладі з 6 вересня 1979 року по 18 грудня 1979 року і був відрахований у зв`язку з переходом до Кмитівської школи-інтернату. (т.21 а.с.224), та лист-відповідь Житомирської спецшколи-інтернат про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчався у закладі з 02.04.1979 року по 07.09.1979 року у діагностичному класі згідно направлення облвно і вибув для подальшого навчання до Потіївської спецшколи-інтернату (т.21 а.с.227).

Отже , інформація , яка міститься у наданих стороною обвинувачення та стороною захисту доказах , які зібрані в ході розслідування , стосовно начебто шкільного періоду обвинуваченого ОСОБА_7 , є суперечливою .

Із прослуханих у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту показань свідка ОСОБА_121 , даними ним у Сихівському районному суді м.Львова\ (оскільки згідно рапорту Бердичівського ВП Житомирської обл. забезпечити його явку у судове засідання неможливо у зв`язку із смертю останнього) , вбачається, що свідок суду повідомив, що він з 1978 р. до 2011 р. працював директором Бердичівської спеціальної шкоди-інтернату для дітей-сиріт, тобто школи для розумово відсталих дітей з діагнозом „ ОСОБА_122 у степені дебільності. У школі навчався учень на ім`я ОСОБА_86 , якого востаннє бачив приблизно у 1987 році. Це була дитина, яка мала каліцтво ноги, ДЦП , ушкодження обличчя опіком , з поганою пам`яттю і низьким рівнем розвитку. Запам`ятав його серед інших учнів, бо він часто здійснював бешкети , хуліганські витівки, пошкоджував майно, когось ображав, тому з ним було найбільше мороки. Близько трьох років тому до школи-інтернату приїжджав професор ОСОБА_7 , який розповідав, що преса про нього розповсюджує інформацію, що він навчався у Бердичівській школі-інтернаті. Він з ним спілкувався кілька разів, і запевнив, що у професора ОСОБА_7 високий рівень інтелекту , який ніколи не може досягти особа з діагнозом «олігофрен»,оскільки цей діагноз на все життя. Пам`ятає , що той учень ОСОБА_7 на час свого навчання у школі-інтернаті був вищого зросту за професора ОСОБА_7 . Дати народження учня ОСОБА_7 , дату його вступу до школи-інтернату, випуску, скільки разів він лікувався у психіатричній лікарні, чи одержував паспорт, не знає. Про те , хто і коли виправив у відповідному журналі школи-інтернату дату народження ОСОБА_7 , йому нічого не відомо. Впевнений , що обвинувачений ОСОБА_7 це не той ОСОБА_123 , який навчався у цій школі у 1979-1987 р.р. ,це абсолютно різні особи. Цю інформацію він надавав і кореспондентам, які до нього звертались, і давав показання слідству. Обурений, що ОСОБА_7 , який перебуває в суді, ототожнюють із тією хворою дитиною ,яка навчалась у них в інтернаті.

Під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту судом досліджені докази, які були зібрані органом досудового розслідування в межах даного кримінального провадження , однак не подавались обвинуваченням в якості письмових доказів , а саме:

-повідомлення Державного професійно-технічного навчального закладу «Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту» на запит ГУМВС у Львівській області, про те, що ОСОБА_7 середнього професійно-технічного училища №17 міста Козятина Вінницької області не закінчував (т.1 а.с.109);

-повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_27 на запит ГУМВС у Львівській області, про те, що ОСОБА_7 у період 1976 -1987 р.р. у закладі не навчався(т.1.а.с.111)

-повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_14 для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування на запит ГУМВС у Львівській області, про те, що ОСОБА_7 в період з 1977 по 1990 р.р. у допоміжній школі інтернаті не навчався 9т.1 а.с.113);

- лист Вінницького обласного військового комісаріату від 27.10.2011 р. №ВО МР/1268 на запит органу досудового розслідування, відповідно до якого згідно запису в алфавітній книзі призовників 1971 року народження по Козятинському району (справа №39, том 2, сторінка 36) за №С-53 значиться ОСОБА_7 ; приписаний до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_28 ; СПТУ АДРЕСА_27 ; знятий з військового обліку призовників ІНФОРМАЦІЯ_29 (у зв`язку з переміною місця проживання), в ІНФОРМАЦІЯ_30 ; особова справа призовника надіслана в ІНФОРМАЦІЯ_30 вих.№2/163 від 29.01.90. (Т.21 а.с.219).

Згідно повідомлення військового комісара Житомирського військового комісаріату ОСОБА_7 , 1971 року народження, за доповідями військових комісарів РМВК на військових обліках військових комісаріатів не перебував та не перебуває\ т.21 а.с.217).

- лист ВГІРФО УМВС України у Вінницькій області від 08.11.0211 р. №26/6953 та додатками - ксерокопією форми №1 та листка вибуття на ОСОБА_7 , наданими на запит органу досудового розслідування внаслідок перевірки архівних картотек територіальних підрозділів, з яких вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 документувався Козятинським РВ УМВС 22.06.1989 р. паспортом зразка срср серії НОМЕР_15 в зв`язку з втратою попереднього. На той момент ОСОБА_7 навчався у м. Козятин і був зареєстрований як студент ПТУ №17. Знявся з реєстраційного обліку 23.01.1990 р. у Червоноармійський район Львівської області, як зазначено у листку вибуття, який зберігся в архівній картотеці Козятинського РВ. \т.21 ас.220-221\.

При цьому, суд приймає зауваження сторони захисту щодо цього доказу, що Червоноармійського району Львівської області згідно територіально-адміністративного поділу області ніколи не інсувало, що ставить під сумнів сам запис про дані реєстраційного обліку особи по імені ОСОБА_7 .

Такі письмові докази спростовують дані , що містяться у вищеописаних документах , наданих обвинуваченням.

Окрім цього, за клопотанням строни захисту додатково досліджено а.с.221 т.21, де знаходиться форма №1, яка заповнювалася при отриманні паспорта замість втраченого.

Обвинувачений ОСОБА_7 повідомив суду, що дану форму№1 він не заповнював, підпис в графі про отримання паспорта виконана не ним, використана його фотографія, яка була викрадена із його документами із гуртожитку, і вклеєна неналежним чином .

Ця обставина органом досудового розслідування не досліджувалась і в ході судового розгляду стороною обвинувачення іншими доказами не спростована, зокрема не доведено, ким і коли була створений такий документ ф.№1, хто і коли вносив туди відомості, хто вклеював фото ОСОБА_7 і де таке (неналежного взірця) було взято .

За клопотанням сторони обвинувачення судом також досліджені :

- протокол виїмки від 21.11.2011 р., відповідно до якого в Козятинському МВГГУЗТ вилучено наступні матеріали: 1.Зошит синього кольору, з написом на першій сторінці „ ОСОБА_124 по Казатинскому СПТУ-17, начало 25 сентября 1986 г. На ст. 262 знаходиться оригінал наказу „Приказ №172 г. Казатин от 05.09.187 г. „О предоставлении льгот учащимся, не имеющим родителей, де під номером 11 вказане прізвище учня: ОСОБА_7 , гр. 108-1 курс. Документ підписаний директором СПТУ-17 ОСОБА_125 (Т.22 а.с.182).

- протокол виїмки від 08.11.2011 р., відповідно до якого з ВПУ №11 м. Червоноград вилучено: 1)витяг з поіменної книги №18 на З аркушах; 2)Витяг з книги наказів на 3 аркушах; 3)Протокол №6 від 31.05.1990 р. на 1 арк.; 4)Витяг з книги наказів (02.04.1990 - 02.03.1992) на З арк.; 5)Книга видачі дипломів на 3 арк. (Т.22 а.с.207-208), у яких значитьься учнем ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що , можливо , у вказаних навчальних закладах і навчався якийсь його однофамілець, однак він особисто до цього не має жодного відношення . Таке твердження обвинуваченого жодним чином не спростоване в ході судового розгляду.

За клопотанням сторони обвинувачення були досліджені дані протоколу пред`явлення фотознімків для впізнання ОСОБА_7 свідком ОСОБА_126 \ т.22 а.с. 127\ та свідком ОСОБА_127 \ т.22 а.с.174\ , як особи ,яка навчалася разом зі свідками в школі-інтернаті в АДРЕСА_19 .

Суд вважає такі докази недопустимими і не приймає їх до уваги , оскільки такі не можуть бути перевірені в ході допиту свідків у судовому засіданні безпосередньо згідно вимог ст.95 КПК України.

Згідно змісту протоколу виїмки від 21.02.2012 р., дослідженого за клопотанням сторони захисту , з Житомирської ОПЛ №1 було вилучено медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_7 , 1971 року народження на 226 арк. (Т.25 а.с.55), така була оглянута та досліджена в судовому засіданні під час розгляду справи Сихівським районним судом м.Львова. Після закінчення розгляду була повернута судом відповідно до вироку Сихівського районного суду м.Львова в частині вирішення долі речових доказів. Ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 06.06.2024 р. було задоволено клопотання сторони захисту щодо доступу до речей і документів - із КПК «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради була витребувана вказана медична карта для дослідження у судовому засіданні.

З відповіді КПК «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради від 19.06.2024 р. вбачається, що ОСОБА_7 , 1971 року народження дійсно перебував на лікуванні у 1987 році. Однак його медична карта списана за минуванням строку зберігання відповідно до Наказу МОЗ України №110 від 14.02.2012 р. (фактично відразу після її повернення судом ) , що унеможливлює надання доступу до документів на виконання ухвали суду.

За клопотанням строни захисту суд дослідив копії вказаної медичної карти ,які були створені на час розгляду справи судом з оригіналу медичної карти , що долучалась до матеріалів справи і була надана для ознайомлення стороні обвинувачення та стороні захисту. Сторона обвинувачення не спростувала інформації, яка містилась у цій медичній карті, а тому суд такі дані приймає до уваги.

Так, із Історії хвороби ОСОБА_7 , 1971 року народження, вбачається, що такий поступив з Бердичівської школи-інтернат, страждає олігофренією в стадії дебільності з психопатичною поведінкою на грунті дитячого церебрального паралічу в стадіїї загострення та циститу.

У епікризі історії хвороби зазначається, що ОСОБА_7 є підопічним школи с.Гришківці Бердичівського району, поступав повторно 14.05.1981 р. в дитяче психіатричне відділення м.Житомира. У 1977 році переніс хворобу ОСОБА_128 , має опіки обличчя і кисті, йому проведена апендоктомія ( оперований з приводу хронічного апендицита) , видалені аденоїди, перехворів отитом і вітряною віспою, мав ниркову недостатність.

У анамнезі сторії хвороби також зазначено ,що дитина ОСОБА_7 народився недоношеним з ДЦП, у 1977 році переніс гепатит, проходив комісію для оформлення в дитячний будинок АДРЕСА_17 .

Окрім цього , з копій медичної карти вбачається, що дитина ОСОБА_7 має особливу зовнішню ознаку окрім ДЦП - деформовану форму черепа. У історії хвороби мається звернення директора Бердичівської школи-інтернату ОСОБА_129 до головного лікаря Житомирської обласної психіатричної лікарні, у якому зазначається про неможливість працевлаштування дитини ОСОБА_7 після 8-го класу у зв`язку із розладом психіки і соціальної дезадаптації.

Вказана обставина була підтверджена показаннями свідка ОСОБА_129 у судовому засіданні в Сихівському районному суді м.Львова та прослуханими Шевченківським районним судом м.Львова під час судового розгляду.

Судом досліджені докази стосовно стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_7 , надані стороною захисту, а саме:

-повідомлення обласної клінічної лікарні Департаменту охорони здоров`я Житомирської обласної державної адміністрації № 473 від 26.08.2014 про те, що ОСОБА_7 , 1971 р.н., в період з 1976р. по 1987 р. на стаціонарному лікуванні в опіковому центрі не перебував, у нього відсутні сліди опіків на обличчі чи кисті рук.

-результати консультації ЛОР-лікаря Медичного центру ТОВ «Клініка «Інтар» від 03.03.2023, згідно якої у ОСОБА_7 , 1971 р.н., ознак тонзієктомії та даних за ЛОР-патологію не виявлено, тобто відсутні сліди видалення аденоїдів, як зазначено у вищеописаній історії хвороби.

Отже, надані суду для дослідження матеріали історії хвороби ОСОБА_7 , який перебував у Бердичівській школі інтернаті , підтверджують показання свідків ОСОБА_121 , ОСОБА_91 , ОСОБА_130 про те, що ця дитина ( з даними ОСОБА_7 ) мала психічні розлади, була вищого росту, мала сліди опіків на обличчі та кисті руки , з народження хворіла на ДЦП, мала видалені аденоїди , апендицит, наслідки гепатиту - тобто мала ознаки, які не могли зникнути з віком, і такі ознаки відсутні у обвинуваченого ОСОБА_7 .

Стороною обвинувачення не спростовані відомості, які містяться у досліджених судом медичних документах дитини по імені ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_7 , що суперечать одні одним за своїм змістом .

Суд за клопотанням строни захисту допитав в якості спеціаліста ОСОБА_131 завідувачку відділенням анестезіології ЛКП « ІНФОРМАЦІЯ_31 » (сертифікат спеціаліста підтверджений 07.06.2024 р. за спеціальністю психіатрія) .

Спеціаліст ОСОБА_131 , ознайомившись із копіями матеріалів історії хвороби дитини ОСОБА_7 , 1971 року народження ,з діагнозом олігофренія в стадії дебільності , зазначила, що клінічний стан такої особи форма недорозвинення внаслідок ураження кори головного мозку, яка передбачає низький рівень мислення і потребу у постійному догляді, особа самостійно не зможе адаптуватися ні в побутових умовах , ні соціально. Якщо у особи у дитинстві були опіки на тілі, особливо на обличчі, видалені аденоїди , апендицит - це не відновлюється в подальшому. ДЦП також не виліковується повністю, особливо в умовах 80-х років. На даний час із застосуванням сучасних методів лікування можна досягти певних успіхів, однак повністю ліквідувати хворобу та її наслідки неможливо. Зовнішні ознаки цієї хвороби мали би бути присутніми і на даний час особа би ходила на пальцях із викривленими руками. Наслідки перенесеного гепатиту, тобто антигени в організмі людини , також залишаються пожиттєво. У історії хвороби також зазначено, що дитина мала ниркову недостатність ІІ ст., тобто мала би бути на гемодіалізі і не дожила би при такому розвитку хвороби до дорослого віку. Всі ці ознаки дитини ОСОБА_7 , яка перебувала у Бердичівському інтернаті для розумово відсталих дітей, відсутні у обвинуваченого ОСОБА_7 .

Спеціаліст ОСОБА_131 також зазначила, що більше 20 років знайома із обвинуваченим ОСОБА_7 , знає його як висококваліфікованого лікаря, геніального хірурга, чудового діагноста , особу з надзвичайно високим рівнем інтелекту. Ій особисто знайомі багато осіб, яких він вилікував ,хоча попередні прогнози інших лікарів були невтішними. Категорично заперечила можливість ототожнення ОСОБА_7 , який перебуває у залі засідань, із тою дитиною ОСОБА_7 , дані якого відображені у матералах Історії хвороби, наданих їй для огляду у судовом у засіданні .

За клопотанням захисту у судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_132 , який суду ствердив , що познайомився із ОСОБА_7 , коли разом вели на радіо «Ера» передачу . Свідок є журналістом , який дуже ретельно досліджував всі відомості щодо ОСОБА_7 , зокрема стосовно його біографії. При цьому він спілкувався з багатьма лікарями, які працювали зі ОСОБА_7 , також був очевидцем його спілкування з відомими лікарями, відомими у медичій спільноті професорами це була розмова на рівних . У 2006 році свідок займав посаду редактора Журналу «Україна», одна із їх журналістів брала інтерв`ю у той час в ОСОБА_7 . Пізніше, у неї діагностували онкологію, ОСОБА_7 сам знайшов всі ліки, розробив лікування і на кілька років фактично їй продовжив життя, хоча інші лікарі за це не брались. Йому відомо багато випадків такогофахового і людяного відношення ОСОБА_7 до таких проблем. Коли газета «Експрес» опублікувала статтю про ОСОБА_7 , свідок був обурений , оскільки така була неправдивою і носила явно замовний характер. Він , як журналіст, хотів написати об`єктивну статтю і мав намір зібрати для цього матеріали. З метою проведення журналістського розслідування свідок їздив в колонію, де відбував покарання ОСОБА_7 за вироком Сихівського районного суду м.Львова. Він і там себе зарекомендував як фахівець, всім надавав медичну допомогу. Коли почалось медійне переслідування Слюсарчука АТ., зустрівся із одним із генералів ОСОБА_133 , який входив у групу, яка проводила перевірку ОСОБА_7 перед тим, як допустити його до Президента України ОСОБА_134 . Той повідомив, що ОСОБА_7 дійсно здобував освіту в рф, його добре пам`ятають в університеті ім.Пирогова. Але існує велика зацікавленість фсб у тому, щоб не дати створити в Україні Інститут мозку і не допустити туди ОСОБА_7 , діяльність якого в рф перебувала під грифом «таємно». Йому відомо , що тодішній міністр внутрішніх справ захарченко нагородива свідка у даній справі ОСОБА_135 за «викривальне звернення» щодо ОСОБА_7 Газета «Аргументи і факти» робила запити щодо освіти ОСОБА_7 і отримала підтвердження про його навчання та здобуття наукових ступенів у рф. Також свідок просив знайомих журналістів зробити об`єктивну передачу про ОСОБА_7 на телеканалі «Інтер» . Однак всі відмовлялись, бо кампанія з його переслідування вже набрала обертів. Для встановлення істини щодо освіти ОСОБА_7 він також їздив у СПТУ ОСОБА_136 , де спілкувався із директром. Той категорично сказав, що у них вчився зовсім не той ОСОБА_7 . Особова справа того учня ОСОБА_7 каліки і олігофрена , була вилучена спецслужбами . Свідок це інтерв`ю записав, хотів створити передачу, однак його акаунт був зламаний і текст інтерв`ю , і всі здобуті ним документи були видалені. Він різними шляхами пробував здобути факти про цю дитину олігофрена ОСОБА_7 , але де не цікавився, всюди документи були знищені. Категорично стверджує, що ОСОБА_7 є саме той, за кого себе видає лікар , науковець з надзвичайними здібностями, які би принесли багато користі державі.

Суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_87 , ОСОБА_99 , ОСОБА_98 , ОСОБА_90 , ОСОБА_89 , ОСОБА_93 , прослухані у ході судового розгляду, у яких вони вказували на те, що обвинувачений ОСОБА_7 , який перебуває у судовому засіданні , це та сама особа , яка у неповнолітньому віці разом з ними навчалась , оскільки такі спростовуються письмовими доказами . Окрім цього, суд критично ставиться до можливості свідків категорично опізнати особу по спливу більш як тридцяти років.

Прокурором були заявлені для допиту свідки стосовно особи обвинуваченого - ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 .

Ухвалою судового засідання такі свідки виключені із списку осіб, які підлягали виклику в суд і допиту в якості свідків у зв`язку із тим, що згідно рапорту ГУМВСУ у Львівській обл. ві. 28.03.2023 р. ОСОБА_137 виїхала за кордон на постійне місце проживання, адреса проживання невідома ; встановити місце проживання свідка ОСОБА_138 згідно рапорту Оболонського ГУ ГУП м.Києва від 05.07.2023 р. не видається можливим - адреса, вказана прокурором у клопотанні не існує ; свідок ОСОБА_140 згідно рапортів Галицького ВП ГУНП у Л\ о від 16.09.2024р., 23.02.2023 р., 12.09.2024 р. за вказаною у клопотанні адресою не проживає тривалий час, зі слів сусідів виїхав на постійне місцепроживання в Угорщину. Свідки ОСОБА_138 та ОСОБА_137 не допитувались Сихівським районним судом м.Львова, а тому неможливо прослухати їх показання. Свідок ОСОБА_140 допитувався Сихівським районним судом м.Львова, однак згідно Акту від 30.07.2024 р. технічний запис показань вказаного свідка у судовому засіданні у Сихівському районному суді м.Львова відсутній і відтворити такий не представляється можливим.

Відтак, оцінюючи досліджені докази щодо особи обвинуваченого ОСОБА_7 у їх сукупності , суд прийшов до переконання, що органом досудового рослідування зібрані докази щодо особи дитини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які неможливо ототожнювати із особою обвинуваченого ОСОБА_7 .

Докази , надані строною обвинувачення стосовно особи ОСОБА_7 суд вважає неналежними , виходячи зі змісту ст. 85 КПК України , оскільки належними можуть вважатись докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Зібрані органом досудового розслідування докази дати , місця народження, походження, навчання ОСОБА_7 до 1990 року - жодним чином не стосуються особи обвинуваченого ОСОБА_7 .

Виходячи із позиції обвинуваченого ОСОБА_7 , який заперечував версію обвинувачення щодо його дати, місця народження, дошкільного та шкільного періоду навчання в Україні, а також суперечливих доказів щодо такого місця народження та навчання у спеціальних загальноосвітніх закладах , які зібрані органом досудового розслідування , суд прийшов до висновку, що особа обвинуваченого ОСОБА_7 слідством достовірно не встановлена ; належних і допустимих доказів того , що обвинувачений народився у м.Житомирі , навчався у вищеперерахованих навчальних закладах Житомирської ,Львівської та Вінницької областей не зібрано.

Суд приймає до уваги показання ОСОБА_7 , що він народився ІНФОРМАЦІЯ_32 у с.Туг Гадрутського району Нагірно- Карахбаської області Азербайджанської рср , оскільки такі дані підтверджуються наданим ним для огляду Свідоцтвом про народження У- НОМЕР_16 , яке видане 11 квітня 1972 року, і таке не визнане недійсним.

Іншими належними та допустимими доказами такі дані не спростовані стороною обвинувачення.

В основу обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст.358, ст.138, ч.1 ст.119 КК України органом досудового покладено відсутність у обвинуваченого відповідної освіти для зайняття лікарською діяльністю та для працевлаштування у відповідні установи та організації України .

На підтвердження вказаної версії обвинувачення прокурором суду надані для дослідження матеріали виконання доручення ГСУ МВС України, погодженого з прокурором Генеральної прокуратури України, компетентним правоохоронним органам російської федерації про надання міжнародної правової допомоги у даному кримінальному провадженні, зокрема:

- лист Державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти „ ІНФОРМАЦІЯ_33 Міністерства охорони здоров`я і соціального розвитку рф №01-09-01/740 від 28.05.2012 р. про те, що ОСОБА_141 у російському державному медичному університеті не навчався; дублікат диплому серії ВСЕ 0917142 від 15.08.2005 р. реєстраційний номер 184 про закінчення вузу був виданий ОСОБА_7 у 2005 р. зав.архівом ОСОБА_142 , яка звільнилася за власним бажанням (наказ від 30.06.2010 р.); накази про зарахування на навчання, переведення з курсу на курс, про закінчення навчання, присвоєння кваліфікації лікар за спеціальністю „Лікувальна справа та інші, що стосуються навчання в університеті ОСОБА_7 документи, відсутні; дублікат диплому про закінчення вузу ОСОБА_7 у 2005 р. серії ВСБ 0917142 від 15.08.2005 р., реєстраційний номер 184 завірили ОСОБА_143 - ректор державного навчального закладу вищої професійної освіти „ ІНФОРМАЦІЯ_34 (абревіатура російською мовою гоу впо ргму росздрава) і ОСОБА_144 - голова Атестаційної комісії державного освітнього закладу вищої професійної освіти „російський Державний медичнийуніверситет федерального агентств охорони здоров`я і соціального розвитку (абревіатура російською мовою - ГОУ ВПО РГМУ росздрава); зразки бланку дипломів державного навчального закладу вищої професійної освіти „російський Державний медичний університет Федерального агентства охорони здоров`я і соціального розвитку відсутні згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я і соціального розвитку рф від 20.06.2011 р. №580 „Про затвердження статуту державного бюджетного навчального закладу вищої професійної освіти „російський національний дослідний медичний університет ім. Н.І.Пирогова Міністерства охорони здоров`я і соціального розвитку рф. Державний освітній заклад вищої професійної освіти „російський державний медичний університет Федерального тагенства охорони хздоров`я і соціального розвитку переіменований на Державний бюджетний освітній заклад вищої професійної освіти „російський національний дослідний медичний університет ім. Н.І.Пирогова Міністерства охорони здоров`я і соціального розвитку рф; ОСОБА_7 професійну перепідготовку за спеціальністю „Клінічна психіатрія- наркологія в період 1995-1996 рр. на проходив; диплом про професійну перепідготовку серії ПП №0305 від 26.03.1996 р., реєстраційний номер 267 не видавався. В університеті, згідно з діючою ліцензією на освітню діяльність відсутній дозвіл на підготовку спеціалістів з нейрохірургії; копії архівних довідок №264/н від 11.11.2007 р. і №264/н від 22.01.2009 р. не відповідають бланкам, що видаються архівом університету, довідка без номера і дати видана завідуючою архівом ОСОБА_142 , яка звільнена за власним бажанням (наказ №1061 л/с від 30.06.2010 р.) (Т.17 а.с.146-148).

Відповідно до протоколу отримання зразків для порівняльного дослідження від 25.06.2012 р., у ОСОБА_142 , ІНФОРМАЦІЯ_35 були отримані експериментальні зразки почерку і підпису на 8 аркушах (ім`я, прізвище, підпис, довільний текст) (Т.18 а.с.7-15)

Відповідно до висновку ДНДЕКЦ МВС України №302 від 08.10.2012 р. комплексної почеркознавчої експертизи, в архівній довідці Державної освітньої установи вищої професійної освіти російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я та соціальному розвитку без дати видачі та реєстраційного номеру, тобто тій, яку видала завідуюча архівом ОСОБА_142 , першим було нанесено підпис, другим друкований текст, а третім відбиток печатки.

Однак,вказана експертиза щодо ідентичності підпису ОСОБА_142 у архівній довідці Державної освітньої установи вищої професійної освіти російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я та соціальному розвитку стосовно ОСОБА_7 у своєму висновку відповіді на поставлені питання не дала у зв`язку з малоінформативністю виявлених ознак\ т.19 а.с.92-97\ .

Крім цього, у Журналі реєстрації видачі дипломів, виданих медінститутом у 1991 році, є запис про видачу диплому ОСОБА_7 . Твердження обвинувачення про те, що цей запис вчинено поверх іншого запису, є припущенням. Жодна експертиза для встановлення факту підробки відомостей у цьому журналі про отримання ОСОБА_7 у 1991 році диплому в ході розслідування не проводилася.

Отже, факт підробки підпису особи, якою видавався ОСОБА_7 дублікат диплому серії ВСЕ 0917142 від 15.08.2005 р. реєстраційний номер 184 про закінчення вузу у 1991 р. зав.архівом ОСОБА_142 , не доведений .

Крім цього, слід зазначити, що дублікат диплому виданий університетом та підписаний ректором на підставі архівної довідки, виданої зав.архівом ОСОБА_142 після перевірки особової справи ОСОБА_7 , яка була наявна в архіві станом на 2005 рік.

Окрім цього , стороною обвинуваченння наданий Акт службового рослідування Державного освітнього закладу вищої професійної освіти „російський державний медичний університет федерального агентства охорони здоров`я і соціального розвитку Міністерства охорони здоров`я і соціального розвитку рф від 31.10.2011 р. за фактом видачі дублікату диплома ОСОБА_7 , у якому зазначено , що дублікат диплому про закінчення ВУЗу був виданий ОСОБА_7 завідуючою архівом університету ОСОБА_142 в 2005 р., про що свідчить запис в Журналі видачі дублікатів дипломів архіву 2-го МОЛГМИ - РГМУ за 1963-2010 рр., але запис містить помилку: в номері бланку диплому вказаний № НОМЕР_17 , замість № НОМЕР_18 . Крім цього, в формі дубліката диплому відсутнє слово диплом з відзнакою. У дублікаті „Додатка до диплому, наданому ОСОБА_7 , не вказана дата його народження (обов`язковаий пункт), вписана дата видачі додатку - 25 серпня 2005 року, в той час, як повинен бути запис - 15 серпня 2005 року - дата видачі Дубліката диплому, неправильно вказано назву вузу (г. москва, российский государственный медицинский университет), тоді, як в 2005 році назва вузу звучала як ГОУ ВПО „российский государственный медицинский университет федерального агентства по здравоохранению и социальному развитию, наявні скорочення в пункті „2 московский ордена ленина гос. мед. институт имени Пирогова, що не допускається в „Додатку..., в графі „виробнича практика вписані тільки З пункти, тоді як їх 4, в жодному не вказано слово „залік та ін. У студентському наказі №444 від 28.08.1985 р., надрукованому через копіювальний папір, „Про зарахування абітурієнтів на лікувальний факультет, на вирваній сторінці з прошитого і опечатаного архівного журналу додруковане прізвище ОСОБА_7 , як на оригінальних сторінках. При розгляді перевідних наказів по університету з першого курсу на другий курс (наказ №333 від 10.07.1986 р.), з другого курсу на третій (наказ №350 від 10.07.1986 р.), з третього курсу на четвертий (наказ №305 від 03.08.1988 р.), з четвертого на п`ятий (наказ №338 від 08.08.1989 р.), з п`ятого на шостий (наказ №311 від 09.08.1990 р.) прізвище ОСОБА_7 відсутнє. У наказі по університету №295 - ст. від 24.06.1991 р. про присвоєння кваліфікації лікар за спеціальністю „Лікувальна справа випускникам лікувального факультету денного відділення - прізвище студента ОСОБА_7 відсутнє. У Журналі реєстрації видачі дипломів випускникам лікувального факультету денного відділення за 1991 рік, запис про видачу диплому ОСОБА_7 відсутній. У Журналі реєстрації видачі дипломів випускникам Лікувального факультету денного відділення за 1992 рік є закреслений і виправлений запис, що містить інше прізвище, за №592 про диплом НОМЕР_19 , з зазначеням прізвища „ ОСОБА_7 , без зазначення часу навчання, паспортних даних, дати видачі та особистого підпису випускника. У наказах по університету, лікарі, зараховані та ті, що закінчили клінічну ординатуру в період з 01.09.92 по 01.09.1994 рр. за спеціальністю „Нервові хвороби прізвище ОСОБА_7 не значиться. Копія „Посвідчення до Диплома про базову вищу медичну освіту,видана на ім`я ОСОБА_7 , не відповідає сертифікату державного зразка 1994 року, що має іншу форму (альбомну), та на якому було місце для фотографії, де ставилася печатка вузу. Запис, зроблений в „Посвідченні..., в графі назва спеціальності, назва лікар-нейрохірург - не відповідає номенклатурі спеціальностей. У відповіді на запит проректора з приводу навчання ОСОБА_7 в клінічній ординатурі за 1990-1998 рр. зав. кафедрою неврології і нейрохірургії лікувального факультету РАМН, професор ОСОБА_145 відповів: „що ОСОБА_7 не навчався на кафедрі (відсутня особова справа, а також дані про здачу ним атестації, заліків та екзаменів). До Акту додана копія витягу з Журналу №8 видачі дублікатів дипломів щодо обміну неправильно оформлених та взамін загублених дипломів і посвідчень \ т.18 а.с.152\ у якому в порядку видачі, без порушення нумераціїї отримувачів документів , зазначене прізвище ОСОБА_7 , роки навчання 1985-1991.

Листом російського національного дослідного медичного університету ім. М.І. Пирогова від 30.11.2011 р. №01/2615 підтверджуються висновки службового розслідування та додатково зазначено, що дані про видачу архівної довідки №262/н від 11.11.2007 р. про підтвердження навчання ОСОБА_7 відсутні, в Університеті відповідно до діючої ліцензії на освітню діяльність наявний дозвіл на підготовку спеціалістів з неврології та відсутній дозвіл на підготовку спеціалістів з нейрохірургії (Т.1 а.с. 190-193)

Зазначені доказисуд вважаєнедопустимими доказами,оскільки ч. 3 ст. 99 КПК України встановлено чіткий обов`язок сторін кримінального провадження надавати суду оригінали документів. Отриманий в порядку міжнародно-правової допомоги Акт службового розслідування від 31.10.2011 за фактом видачі дублікату диплома ОСОБА_146 , проведений службовими особами державного освітнього закладу вищої професійної освіти «російський державний медичний університет федерального агентства охорони здоров`я і соціального розвитку» Міністерства охорони здоров`я і соціального розвитку рф, який слідство вважає доказом підроблення документів, що використовувались ОСОБА_7 , наданий в копії , яка ніким не завірена . Окрім цього , Акт не засвідчений належним чином тим органом, що його видав; не зазначена нормативна підстава, яка надає особам, які начебто підписали акт, право на складання такого акту. У Акті не зазначені підстави розслідування ; відсутня печатка навчального закладу. Члени комісії, які складали Акт, не допитувались як свідки відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України.

Стороною обвинувачення також не надано будь-яких доказів , висновків експертиз тощо, якими б спростовувались записи у Журналі видачі дипломів лікувального факультету денного відділення медуніверситету за 1991-1996 р., на що мається посилання у Акті, де значиться отримувачем диплому ОСОБА_7 .

Відсутні дані про порушення кримінальних проваджень відносно посадових осіб , які внесли такі відомості, що, по версії слідства , не відповідають дійсності, а також відсутні дані проведення перевірки фактів та підстав для внесення таких відомостей.

Окрім цього, суд приймає до уваги посилання сторони захисту на ту обставину, що вказаний Акт датований 31.10.2011 р. , а надана захистом та досліджена судом відповідь газеті «Експрес», у якій є посилання на перевірку видачі факту дублікату диплому, датована 26.10.2011 року, що ставить під сумнів достовірність такої перевірки .

Суд також приймає до уваги покликання строни захисту на порушення вимог кримінального процесуального законодавства під час отримання вказаного Акту службового розслідування в порядку міжнародно-правової допомоги. 18.06.2012 слідчим в ОВС ГСУ МВС України було підготовлено друге міжнародне доручення про міжнародну правову допомогу до рф, та 21.06.2012 року за підписом начальника управління ГСУ МВС України скеровано до начальника міжнародного співробітництва слідчого департаменту МВС рф ОСОБА_147 , що підтверджено заступником начальника відділу міжнародного співробітництва слідчого департаменту МВС рф супровідним листом за № 17/1-14906 від 22.06.2012 року. У термін п`ять днів на виконання цього доручення був отриманий вищевказаний Акт службового розслідування, у невідомий спосіб переданий в Україну з рф, і слідчим ГСУ МВС України долучений до матеріалів кримінальної справи, за відсутності реєстрації вхідної кореспонденції ГСУ МВС України, за відсутності резолюцій від керівників ГСУ МВС України щодо долучення таких матеріалів до матеріалів справи.

Тобто , міжнародне доручення про міжнародну правову допомогу до рф було направлено з порушенням на той момент діючого кримінально-процесуального кодексу України, а саме з порушенням ч. 6 ст. 472 та ч. 1, 2 ст. 473 КПК України 1960 року - без погодження прокурора, не через Генерального прокурора, без засвідчення документів печаткою відповідного органу та без офіційного перекладу цих документів мовою держави, до якої вони направляються.

У ході судового розгляду стороною захисту надано суду Висновок експертного дослідження від 27.04.2017р. № 4/125 Закарпатського НДЕКЦ МВС України, проведеного в межах даного кримінального провадження за клопотанням захисника. Перед експертами ставились питання чи належать одній і тій самій особі :

- підпис ректора університету на Посвідченні російського Державного медичного університету від 02 вересня 1994 р., реєстраційний номер № 347 до диплома про базову вищу медичну освіту серії НОМЕР_20 , виданому ОСОБА_7 ;

- підпис ректора на Дипломі (дублікаті) Державного освітнього закладу вищої професійної освіти «російський Державний медичний університет Федеральної агенції охорони здоров`я та соціального розвитку» НОМЕР_1 , реєстраційний № 184 від 15 серпня 2005 року на ім`я ОСОБА_7 ;

- підпис ректора на додатку до Диплому ВСБ 0197142, реєстраційний № НОМЕР_4 , виданого 25 серпня 2005 р. російським Державним медичним університетом Федеральної агенції охорони здоров`я та соціального розвитку на ім`я ОСОБА_7 .

Експертом було досліджено оригінали документів, рукописні підписи на яких підлягали перевірці на предмет приналежності їх одній особі.

За результатом проведеного експертного дослідження встановлено, що наведені збіжні ознаки суттєві, сукупність їх створює комплекс, який індивідуалізує почерк певної особи, а тому вони достатні для висновку про те, що підпис у графі «Ректор университета» у посвідченні російського державного медичного університету від 02 вересня 1994 р., реєстраційний № 347 до диплома про базову медичну освіту серії НОМЕР_20 , виданому ОСОБА_7 , підписи у графі « Ректор» у дипломі (дублікаті) Державного освітнього закладу вищої професійної освіти «російський Державний медичний університет Федеральної агенції охорони здоров`я та соціального розвитку» НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_4 , виданого 25 серпня 2005 р. російським Державним медичним університетом Федеральної агенції охорони здоров`я та соціального розвитку на ім`я ОСОБА_7 , виконані однією особою ректором університету Яригіним .

Зазначений висновок ставить під сумнів твердження обвинувачення про підробку дублікату диплому у 2005 р, який підписаний тією ж особою, яка підписувала документ, підтверджуючий освіту ОСОБА_7 у 1994 році.

У обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 йде мова про використання обвинуваченим підробленого диплому (дубліката) Державного освітнього закладу вищої професійної освіти «російський Державний медичний університет Федеральної агенції охорони здоров`я та соціального розвитку» НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_4 , виданого 25 серпня 2005 р. російським Державним медичним університетом Федеральної агенції охорони здоров`я та соціального розвитку .

Вказаний висновок експерта спростовує факт підробки Диплому (дубліката) Державного освітнього закладу вищої професійної освіти «російський Державний медичний університет» на ім`я ОСОБА_7 , який в подальшому ним був використаний .

У заперечення факту проходження післядипломної освіти у санкт-перербурзькому державному університеті ОСОБА_7 обвинувачення надало наступні документи :

-архівну копію особової справи слухача психологічного спеціального факультету санкт-петербурзького державного університету ОСОБА_7 , матеріали якої свідчать що ОСОБА_7 17.09.1992 р. дійсно звертався із заявою про допуск до співбесіди для вступу на спеціальний факультет з перепідготовки кадрів; зазначав та додав копію відповідного диплому, що навчався в Вінницькому медінституті, який закінчив в 1990 р., був зарахований на навчання та 30.06.1993 р. навчання закінчив; відомості про отримання ОСОБА_7 диплому про перепідготовку в книзі реєстрації видачі дипломів відсутні; наявні відомості про роботу ОСОБА_7 в Новояворівській школі №2 лікарем-психотерапевтом та в Червоноградській ЦМЛ (Т.18 а.с.65-84);

-протокол виїмки від 29.06.2012 р., відповідно до якого із санкт-петербурзького Державного Університету здійснено виїмку документів, а саме, фотографій ОСОБА_7 з особової справи, оформленої на психологічному спеціальному факультеті санкт-петербурзького Державного Університету на ім`я ОСОБА_7 (Т.18 а.с.85-88);

-лист федерального державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти „санкт-петербурзький державний університет від 04.07.2012 р. №01-123-149, відповідно до якого ОСОБА_7 , 1971 р.н., був слухачем психологічного спеціального факультету санкт-петербурзького державного університету в період з 01.10.1993 р. по 30.06.1993 р. за спеціальністю перепідготовки „Практична психологія в системі охорони здоров`я, (наказ про зарахування від 01.10.1993р. №1320). Наказом від 25.06.1993 р. №786/3 ОСОБА_7 відрахований із числа слухачів Психологічного спеціального факультету в зв`язку з закінченням навчання. У книгах реєстрації видачі дипломів по психологічному спеціальному факультету ОСОБА_7 не значиться. В особовій справі копія диплому про перепідготовку відсутня. У санкт-петербурзькому державному університеті зберігається зразок відтиску печатки, що використовувалася в 1993 році. (Т.18 а.с.96).

Вказані документи підтверджуються факт навчання ОСОБА_7 федеральному державному бюджетному освітньому закладі вищої професійної освіти „санкт-петербурзький державний університет і наявність там його особої справи.

Обвинувачений ОСОБА_7 категорично заперечив , що будь коли вносив у свою особову справу під час навчання у санкт-петербурзькому університеті дані чи подавав документи про навчання у Вінницькому медуніверситеті , а також про роботу в Червоноградській лікарні та Новояворівській ЗОШ. Хто і коли вніс такі дані чи документи в його особову справу, йому невідомо.

Такі пояснення ОСОБА_7 підтверджуються наданими також стороною обвинувачення та дослідженими судом :

-даними листа Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова від 08.11.2011 р. №21/1-1750 на запит органу досудового розлідування, відповідно до якого за архівними даними ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або 09.05.1971 р.н. в період з 1973 р. по 2011 р. не навчався і не отримував диплом про вищу освіту Вінницького медичного інституту ім. П.І.Пирогова (Т.21 а.с.213).

-довідкою середньої загальноосвітньої школи 1-111 ступенів №2 м.Новояворівська від 16.07.2012 р.,відповідно до якої ОСОБА_7 в період із 1991 року по 2001 рік у даній школі лікарем-психотерапевтом не працював \ т.18 а.с.102-103\,

-довідкою Червоноградської центральної міської лікарні від 16.07.2012 р. №1661 , згідно змісту якої ОСОБА_7 не працював у вказаній установі у 1990-1991 рр, наказів №378 від 01.08.1990 р., № 294 від 26.08.1991 р. по лікарні не видавалось \ т.18 а.с.108\.

У оглянутій судом трудовій книжці БТ-11 №7448910 ,виданої на ім`я ОСОБА_7 , відсутні записи про навчання та роботу у наведених установах і організаціях.

Органом досудового розслідування не зібрано жодних доказів на підтвердження того , що саме ОСОБА_7 вніс такі неправдиві дані чи підроблені документи у свою особову справу, як не встановлені службові особи, які внесли такі дані у особову справу ОСОБА_7 - слухача психологічногоспеціального факультетусанкт-петербурзькогодержавного університету .

У заперечення факту захисту дисертації та отримання звання професора у російській федерації ОСОБА_7 прокурором надані наступні документи, які досліджені у судовому засіданні :

-лист федерального державногобюджетного закладу„санкт петербурзькийнауково-досліднийпсихоневрологічний інститутім. М.Бехтерева Міністерства охорони здоров`я і соціального розвитку рф від 29.05.2012 р. №272, відповідно до якого за архівними даними ОСОБА_7 до Вченої ради при санкт-петербурзькому навчально- дослідницькому психоневрологічному інституті ім. В.М. Бехтерева кандидатську дисертацію для захисту не подавав. Протоколу про засідання Дисертаційної ради від 06.12.1995 р. в архіві немає. Крім цього, в 1995 р. було проведено 19 засідань Дисертаційної ради і протоколу №27 існувати не може. Оригінальна печатка 1996 року повинна бути зданою в архів Інституту, проте перевірити цей факт не надається можливим, у зв`язку з ремонтом приміщення архіву та відсутністю до 8 липня 2012 р. архіваріуса (Т.18 а.с.94);

- лист ІНФОРМАЦІЯ_36 від 06.06.2012 р., відповідно до якого в реєстраційно-обліковій базі даних Департаменту інформація про видачу ОСОБА_7 диплому доктора медичних наук і атестата професора за спеціальністю відсутня (Т.17 а.с.107);

- додаток №5 від 2001 року до бюлетеня спеціального випуску вищої атестаційної комісії міністерства освіти рф, відповідно до якого Департамент державної атестації наукових і науково-педагогічних працівників зазначеного міністерства оголосив недісними дипломи доктора наук на бланках з серіями ДК з номерами з 008649 до 008991, а також атестати професора за спеціальністю з серіями ПС з номерами з 000737 до 001150 (Т.17 а.с. 115-118);

Натомість , за клопотанням строни захисту досліджено Повідомлення Федеральної бюджетної установи науки «російська ордену «Знак пошани» КНИЖКОВОЇ ПАЛАТИ» від 02.04.14 № 898/14 про розгляд запиту адвоката ОСОБА_148 в межах надання правової допомоги у даному кримінальному провадженні , з якого вбачається, що на підставі Федерального закону «Про обов`язковий екземпляр документів» виробники документів зобов`язані доставляти всі друковані видання, що випускаються ними, разом з існуючими до них вкладеннями, додатками тощо в російську книжкову палату. Спеціальний випуск додаток до №5 2001 р. видання «Бюлетень Вищої атестаційної комісії Міністерства освіти російської федерації» до російської книжкової палати не надходив. Жодних вкладень №5 за 2001 р. немає ( з перекладом з російської на українську, здійсненим ПП «Бюро перекладів «Поліглот»).

Окрім цього, також досліджено Повідомлення ЗАТ «Видавництво ІКАР» про розгляд запиту адвоката ОСОБА_149 в межах надання правової допомоги у даному кримінальному провадженні від 16 червня 2014 року про те, що видавництво «ІКАР» видає «Бюлетень Вищої атестаційної комісії Міністерства освіти і науки російської федерації» на підставі договору № 15 від 17 січня 1997 р., і всі номери, що вийшли, передає в книжкову палату. За минулий час жодного спеціального випуску та додатку до журналу не було. Спеціальний випуск додаток до №5 від 2001 року про визнання недійсними дипломів докторів, кандидата наук та атестатів професорів не видавався,( з перекладом з російської на українську, здійсненим ПП «Бюро перекладів «Поліглот»)

Ці два документи спростовують відомості сторони обвинувачення про те, що бланк диплому ОСОБА_7 згідно спеціального випуску додатку до журналу №5 від 2001 року, рахувався серед викрадених, які це стверджує сторона обвинувачення .

Також судом досліджений наданий стороною обвинувачення протокол виїмки від 04.07.2012 р., відповідно до якого з Вищої астестаційної комісії Міністерства освіти і науки рф вилучено документи, які оголошені та дослідженні безпосередньо у судовому засіданні, що містять вільні зразки печатки, якою засвідчувалися атестати професорів у 2003, 2005 та 2007 рр., а саме: копія диплому серії НОМЕР_21 ; копія диплому серії НОМЕР_22 ; копія диплому серії НОМЕР_23 ; копія диплому серії НОМЕР_24 ; копія диплому серії НОМЕР_25 ; копія диплому серії НОМЕР_26 (Т.17 а.с.121-128);

Однак, суд звертає увагу на те, що будь-які докапзи , як то висновки експертиз, які б підтверджували неідентичність печаток , які маються на документах, виданих на ім`я ОСОБА_7 , тим, які перебувають у користуванні вузів рф, які видавали відповідні дипломи, - відсутні.

За клопотанням прокурора судом також досліджені :

- лист Державного бюджетного освітнього закладу вищої професійної освіти „Перший московський державний медичний університет ім. І.М. Сеченова №877/03-02-22/04 від 26.05.2012 р., згідно з яким ОСОБА_7 , 1971 року народження, в дисертаційних радах при Державному бюджетному освітньому закладі вищої професійної освіти „Перший московський державний медичний університет ім. І.М. Сеченова кандидатську дисертацію не захищав і, відповідно, диплому кандидата медичних наук ВАК видано не було; із наявних документів (наказів по особовому складу про прийом та звільнення, особових карток Т-2) ОСОБА_7 , 1971 р.н., в період з 1997 р. по 2002 р. в Державному освітньому закладі вищої професійної освіти „ММА ім. І.М. Сеченова Міністерства охорони здоров`я росії в трудових відносинах не знаходився. (Т.18 а.с. 18)

- лист Державного освітнього закладу вищої професійної освіти „російський державний медичний університет федерального агентства охорони здоров`я і соціального розвитку від 08.07.2011 р. №01/1460 на запит ТО „Ноосфера, відповідно до якого посвідчення про післявузівську медичну освіту на ім`я ОСОБА_7 не відповідає сертифікату державного зразка 1994 р., яке мало іншу форму (альбомну), і на якому було місце для фотографії, де ставилася печатка вузу. Запис, зроблений в посвідченні в графі назви спеціальності, назва „Лікар-нейрохірург не відповідає номенклатурі спеціальностей. В наказах по університету, лікарі, зараховані та ті, що закінчили клінічну ординатуру в період з 01.09.92 р. по 01.09.94 р. по спеціальності „нервові хвороби прізвище ОСОБА_7 не значилося. (т.18 а.с.141).

Дані , що зазначені у даних листах, ніким не перевірялись в ході досудового розслідування , зокрема : відсутні дані, хто і коли видав сертифікати на ім`я ОСОБА_7 , вносив дані у його трудову книжку тощо , чи встановлені такі службові особи, чи притягнуті до відповідальності за внесення неправдивих відомостей в офіційні документи . Вказані докази спростовуються іншими письмовими доказами, дослідженими судом, а тому суд вважає їх неналежними доказами.

Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні , пояснюючи відсутність в архіві російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку російської федерації його особової справи студента, посилався на спецслужби рф, які знищили цю особову справу, на його переконання у зв`язку із тим, що він проводив наукові роботи на закриту тематику.

Такі пояснення обвинуваченого , на думку суду, не позбавлені підстав та підтверджуються повідомленням Міністерства освіти і науки України, яке було направлене на адресу органу слідства, у якому, зокрема йшлося про те, що з 2008 року інформація про ОСОБА_7 у російській федерації занесена до спецпрограми «Захист інформації про вченого», що включає в себе нерозголошення даних про місце навчання, професійної підготовки та наукової роботи.

Про таке свідчить і лист №1/11-9904 від 24.10.11 МОНМС України повідомило орган слідства, що дисертація ОСОБА_7 має гриф «таємно», тому копії документів, на підставі яких ОСОБА_7 було видано диплом доктора медичних наук, зберігається у спецсекторі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

У судовому засіданні за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_7 судом оглянутий оригінал трудової книжки БТ-11 №7448910 ,виданої на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , освіта вища медична, спеціальність лікар-нейрохірург, дата заповнення 10.09.1991 року . Записи здійснювались на російській мові. Перша сторінка завірена оригіналом печатки ІНФОРМАЦІЯ_37 , печатка з гербом срср . У розділі «відомості про роботу» зазначено :

-10.09.91 р. навчання з 1995 по 1991 рр у 2 московському ордена леніна медінституті ім.Пирогова, диплом виданий 20.07.1991 р.,

-21.07.91 р. інтернатура, кафедра нейрохірургії і неврології, наказ №110 а\ооп 06.10.1992 р.

-01.07.94 р. зарахований у денну оридантуру на кафедру нейрохірургії, наказ №34а\ооп 01.07.1994 р.

Вказані записи засвідчені відтиском печатки печатки ІНФОРМАЦІЯ_37 , печатка з гербом срср .

-2.07.94 р. лікар-нейрохірург ординатор відділення нейрохірургії інституту,кафедра нейрохірургії медуніверситету ім.Пирогова . Запис завірений відтиском печатки російського державного медичного університету міністерства охорони здоров`я російської федерації , з гербом рф ,

-26.06.97 переведений у московську медичну академію ім.Сєченова у зв`язку із поступленням у денну клінічну аспірантуру по спеціальності неврологія, наказ 4273 \б від 27.06.97 р. Запис завірений відтиском печатки російського державного медичного університету міністерства охорони здоров`я російської федерації , з гербом рф ,

-2.07.97 зарахований у клінічну аспірантуру у московську академію ім.Сєченова , наказ 147\6 від 3.07.97 . Запис завірений відтиском печатки вказаної установи , з гербом рф.

-26.08.09 переведений на посаду доцента кафедри неврології мма ім. ОСОБА_150 ,наказ 46742 від 27.08.99. 16.04.02 звільнений за власним бажаннням у зв`язку із зміною місця проживання .Записи завірені відтиском печатки вказаної установи , з гербом рф,

-з 22.04.02 по 7.02.05 маються записи про працевлаштування у ргму та звільнення у зв`язку із зміною місця проживання . Записи завірені відтиском печатки вказаної установи , з гербом рф

- подальші записи про працевлаштування на території України здійснені на українській мові , завірені відтисками печаток відповідних установ.

Дані щодо навчання, працевлаштування обвинуваченого ОСОБА_7 на теориторії рф, які внесені у трудову книжку, ніким не спростовані.

Стороною обвинувачення не надано доказів ,якими би трудова книжка ОСОБА_7 із внесеними у неї записами щодо навчання та працевлаштування на території рф була визнана підробленою.

Відтак , вказаний доказ - трудову книжку ОСОБА_7 суд вважає належним та допустимим доказом підтвердження факту навчання у медичних навчальних закладах та роботи у медичних установах рф ОСОБА_7 в період з 1991 року по 2005 рр.

Свідок ОСОБА_151 , допитаний у судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення , показав, що зі ОСОБА_7 перебуває у дружніх відносинах, познайомився у 2001 р. під час його (свідка) навчання у НУ «Львівська Політехніка» та проживання в одному гуртожитку. У цей час ОСОБА_7 вже був науковцем, лікарем, публікував статті в Україні і рф. Він демонстрував надзвичайні здібності - проводив сеанси гіпнозу, відшукував сховані предмети, лікував студентів . Свідок читав його деякі наукові роботи, які його цікавили , це були закриті теми, які не публікувались на загал. Свою біографію він не розповідав, лише згадував, що батьки були лікарями і загинули. Свідка зацікавили лекції з психології, які проводив ОСОБА_7 . Свідок працював у НУ «Львівська Політехніка» і з 2005 р. займався в групі зі ОСОБА_7 . науковою роботою, при цьому ОСОБА_7 намагався передавати йому свої знання щодо сприйняття інформації за допомогою комп`ютерної програми. Неодноразово свідок брав участь у демонструванні разом з ОСОБА_7 їх наукових напрацювань, зокрема, в Українському домі у м. Києві. У групі з ними працювали також ОСОБА_152 , ОСОБА_153 . Була створена група науковців , в яку входив він , ОСОБА_7 та інші, перед якими було поставлене завдання розробити концепцію Інституту мозку. Керівником цієї групи був ОСОБА_7 . Вони всі разом у той час їздили неодноразово в москву, санкт-петербург, щоб вивчити напрацюванння російських колег у цьому напрямку. Там при ньому відбувались зустрічі ОСОБА_7 з різними професорами навчальник закладів, які його знали особисто і відносились з великою повагою. Разом із ОСОБА_7 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 він їздив у медуніверситет ім.Пирогова в москві , де ОСОБА_7 отримував дублікат диплому про вищу освіту. ОСОБА_7 у присутності свідка особисто зустрічав ректор університету ОСОБА_157 ,який давав розпорядження щодо отримання дублікату і візував заяву ОСОБА_7 для архіву , приймав його у себе в кабінеті, називав його «малишом», бо той був по віку наймолодший на курсі. ОСОБА_7 розповідав ректору про свої здобутки в Україні, а той його хвалив. Свідок особисто бачив фото ОСОБА_7 на стенді університету (зверху справа) серед інших фото кращих випускників. В коридорах університету ОСОБА_7 зустрічали викладачі, впізнавали і дуже тепло з ним ОСОБА_158 , розпитували, де він працює, шкодували, що він не залишився в москві. Це на свідка справило величезне враження. У москві він також разом із ОСОБА_7 заїжджав в гуртожиток, де той жив під час навчання, зустрічав його однокурсників. Пізніше ОСОБА_7 вже під час слідства просив їх дати показання про його навчання в москві, але ті відмовились, побоюючись реакції фсб . Він особисто бачив в архіві університету, куди відносили завізовану заяву про видачу дублікату диплому, особову справу ОСОБА_7 , бачив і оригінали документів ОСОБА_7 про освіту. Раніше він бачив оригінал диплому про освіту ОСОБА_159 , який той випадково пошкодив , а пізніше бачив вже виданий дублікат цього диплому, отриманий ним в москві . Такий дублікат потрібен був ОСОБА_7 для проходження процедури нострифікації в Україні. Спільна наукова робота його, ОСОБА_7 , ОСОБА_160 та Нікольського здобула Державну премію у галузі науки, чому передував розгляд такої роботи вченою радою НУ «Львівська Політехніка». Грошова премія з невідомих причин ними не була отримана. Вони із ОСОБА_7 під час їх спільної діяльності відвідали багато наукових конференцій, де ОСОБА_7 виступав , і його виступи викликали захоплення. Свідок особисто знає багатьох людей, яким ОСОБА_7 допоміг як лікар, врятував їм життя . При кількох приїздах в москву з ними також зустрічались працівники фсб росії, які настоювали на співпраці , пропонували житло, кар`єрний ріст. Деякі з них приїжджали і в Україну. Голова вак рф також приїжджав в Україну і пропонував ОСОБА_161 та його команді працювати в росії, запевняв, що в Україні у нього нічого не вийде. Окрім цього, свідок зазначив, що під час досудового рослідування на нього чинився тиск з боку працівників правоохоронних органів, йому давали вказівки, про що він не повинен говорити, і залякували кримінальною відповідальністю. У ході судового засідання в Сихівському суді м.Львова він озвучив лише ті показання, які йому дозволили озвучити працівники правоохоронних органів, пригрозивши зваільненням з роботи за його позицію щодо ОСОБА_7 ;

-допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_152 суду повідомив, що знайомий із ОСОБА_7 більше 22 років, познайомились під час його роботи у «Львівській політехніці», він викладав у нього як у студента психологію. Знає його як чудового лікаря, який допомагав його родичам та друзям, до нього приїжджали в свій час навіть хворі з рф, яким він допомагав. Для підтвердження освіти в рф ОСОБА_7 необхідно було отримати дублікат диплому про його першу медичну освіту, бо оригінал він випадково пошкодив. Вони разом із ОСОБА_162 і Червоним їздили в москву по цьому питанню орієнтовно у 2005 році Під час поїздки жили в районі одінцово, разом їздили в медуніверситет ім.Пирогова . ОСОБА_7 написав заяву ректору ОСОБА_163 , щоб той дав дозвіл отримати в архіві дублікат диплому, там виписали квитанцію про оплату за отримання дублікату. Свідок особисто оплачував цю послугу на прохання ОСОБА_7 , оскільки останнього забрав до себе в кабінет ректор університету . Потім ОСОБА_7 здав цю квитанцію і отримав дублікат диплому. Видно було, що у інституті ім.Пирогова його знають, і ректор і викладачі, бо вони зупиняли його, ОСОБА_164 , обіймались, розпитували про його діяльність. У фойє інституту була велика Дошка кращих студентів , на якій була світлина ОСОБА_7 . Також вони бачились із однокурсниками ОСОБА_165 , які його також радо зустрічали і розпитували , чим він займається. Після цього була ще поїздка в санкт-петербург, де ОСОБА_7 через якихось знайомих домовлявся про придбання апаратури. У присутності свідка до ОСОБА_7 дзвонили з ВАК рф і просили перейти до них на роботу, також дзвонили і зустрічали працівники фсб, просили повернутись в рф , викладати психологію і співпрацювати . Свідок також зазначив, що вважає ОСОБА_7 геніальним лікарем, знає багато випадків, коли від хворих відмовлялись лікарі, а він їх виліковував, це стосувалось і його родичів. До ОСОБА_7 приїжджали навіть за протекцією якихось знайомих хворі з камчатки рф і він їх вилікував . Він був очевидцем, як якогось хворого з м.Городка у Львівській області відправили з лікарні вже фактично вмирати, а ОСОБА_92 у його присутності хворого прооперував, за ним наглядав і той здоровий живе і понині. Свідок зазначив, що таких випадків може перерахувати дуже багато. Також свідок вказав, що обурений діяльністю ЗМІ, які на чиєсь замовлення опублікували неправдиву статтю в газеті «Експрес», чим створили негативну думку в суспільстві щодо ОСОБА_7 ;

-свідок ОСОБА_166 , показання якого були надані у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, і такі прослухані за клопотанням сторони обвинувачення відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській обл. Від 25.11.2022 р. про те, що місце проживання такого невідоме, ствердив , що познайомився зі ОСОБА_7 у 2003 р., оскільки проживали в одному гуртожитку. Свідок у цей час навчався у НУ „Львівська Політехніка на факультеті прикладної математики. Із ОСОБА_7 товаришували ОСОБА_167 , ОСОБА_103 , ОСОБА_168 , ОСОБА_153 . Свідок розробляв для ОСОБА_7 на його прохання комп`ютерну програму для розрахунків з багатозначними числами. Після розробки такої програми брав участь у демонстрації ОСОБА_7 процесу запам`ятовування багатозначних чисел, використання будь-яких передавальних пристроїв при цьому категорично заперечив. Розроблена ним програма використовувалася для пошуку чисел, які відтворював напам`ять ОСОБА_7 та для розрахунків з багатозначними числами. Знає, що ОСОБА_7 працював хірургом у клініці „Богдан у м. Львові, приймав пацієнтів у своїй кімнаті в гуртожитку НУ „Львівська Політехніка, де проживав;

- свідок ОСОБА_169 , будучи допитаним у судовому засіданні в Сихівському районному суді м. Львова, дав показання, які прослухані за клопотанням строни обвинувачення відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення явки свідка у судове засідання відповідно до рапорту Соллом`янського УП ГУНП у м.Києві від 17.08.2023 р. про відсутність даних про місце проживання свідка.

Свідок повідомив, що знайомий з ОСОБА_7 з часу роботи на посаді міністра охорони здоров`я та останній приходив до нього на прийом приблизно на початку 2009 р. за рекомендаціями керівника патронатної служби МОЗ . Він виявився неординарною особистістю, запам`ятовував великі об`єми текстів, цифр, демонстрував свої здібності з гіпнотичного впливу на людей тощо . Розповідав, що екстерном закінчив школу, вступив у 12 років до університету. Свідок прийшов до висновку, що особу ОСОБА_7 слід детально вивчити щодо можливостей застосування його здібностей, але керівником Інституту мозку його не бачив , бо ця тема зі створення такого Інституту тільки починала обговорюватись. З науковими роботами ОСОБА_7 не знайомий. Вважає, що ОСОБА_7 намагався потрапити на прийом до міністра з метою пройти на певний вищий щабель. Вказав, що перевірку документів ОСОБА_7 про освіту здійснював відповідний департамент МОЗ, він особисто цим не займався. У МОЗ була створена атестаційна комісія, яка визначала категорію чи якість підготовки медичних працівників - готувалась особова справа,яка виносилась на розгляд комісії, там перевіряли рівень знань в особи, перевіряли подані документи, ця комісія проводила акредитацію медичних працівників. Комісія перевіряє рівень знань, а не визначає право працювати чи не працювати . Без відповідних документів про освіту та певного рівня знань пройти цю комісію неможливо;

-свідок ОСОБА_170 показав, що з травня 2010 р. по лютий 2013 р. очолював Департамент управління справами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Очолював комісію щодо з`ясування інформації відносно ОСОБА_7 за численними зверненнями різних осіб. Познайомився з ОСОБА_7 приблизно восени 2010 р., коли останній мав намір провести науковий експеримент під час гри у шахи. Було відомо, що ОСОБА_7 працює у Львівському університеті та займається вивченням можливості запам`ятовування великого обсягу інформації. Міністр Табачник дав доручення перевірити осіб, які займалися організацією такого експерименту. Розмовляв про ОСОБА_7 з різними медиками, які позитивно про нього відгукувалися. Також було надіслано лист керівництву Федерації шахів України для можливого сприяння та скерування своїх представників. Перед грою ОСОБА_7 ретельно перевірили та він двічі виграв гру в шахи. Міністерством отримана відповідь від 24.11.2009 р. від управління кадрового забезпечення Секретаріату КМУ про отримання вищої освіти ОСОБА_7 , а його дисертація є секретною та особливо важливою. ОСОБА_7 звернувся до ВАК для нострифікації диплому професора, після чого була сформована спеціалізована вчена рада на базі Української військової академії. В кінці 2011 р. була створена комісія, яку свідок очолив, для перевірки факту отримання вищої освіти, наукового ступеня та вченого звання ОСОБА_7 . Спілкувався з членами спеціалізованої вченої ради, які повідомили, що перезахист проводився у тому числі за участі представників служби безпеки обох держав та тривав протягом трьох годин, під час чого ОСОБА_7 відповідав на поставлені питання. Відповіді на письмові запити до компетентних установ рф з невідомих причин не надійшли, хоча усно по телефону наявність диплому підтверджували. Документи, в яких підтверджувався факт отримання освіти, були з невідомих причин знищені. Була отримана одна відповідь, у якій повідомлялося, що немає можливості перевірити інформацію через реорганізацію ВАК рф. У подальшому запити від МОНМС для перевірки такої інформації не скеровувалися. До ВАК України в свою чергу надійшли відповіді про наявність у ОСОБА_7 вищої освіти. Директор ОСОБА_171 училища повідомив та підтвердив документально, що це училище ОСОБА_7 не закінчував. У Бердичівській школі-інтернаті, Червоноградському училищі з отриманої усної інформації іншого департаменту МОНМС встановлено, що ОСОБА_7 там не навчався. Двічі залишав ОСОБА_7 у своєму кабінеті для спілкування з іншими людьми під контролем свого секретаря. Він особисто спілкувався із частиною членів ВАК рф . Коли була публікація газети «Експерес» проти ОСОБА_7 виник конфлікт, оскільки газета офіційно не зверталась в МОН щодо захистів ОСОБА_7 , його наукових звань і процедури нострифікації, які би Міністерством освіти і науки офіційно були підтвержені . Свідок ствердив, що бачив його наукові роботи, одну з них вивчав, бо вона його дуже зацікавила, за яку ОСОБА_7 дали Державну премію . Багато спілкувався з лікарями , з якими він працював, які відгукувались про його знання і навики дуже позитивно. . Також спілкувався з ректором санк-перербурзької академії Володіним офіційно як директора Департаменту МОН з приводу навчання ОСОБА_7 , і той підтвердив, що ОСОБА_7 у них навчався. Розмовляв з професором ОСОБА_172 з рф, який також знав ОСОБА_159 . У Міністерстві освіти мається ціла папка всіх документів перевірки освіти ОСОБА_7 , переписки і відповідей на підтвердження його освіти , здобутої в рф, та його захистів дисертацій. Але під час слідства цю папку чомусь ніхто не витребовував, хоча слідчому про її існування він говорив. Всі відповіді з рф, які надходили до 2010 року , підтвердили освіту ОСОБА_7 , однак вже після 2010 року почали надходити відповіді , що не можуть дати інформації, бо то у них реорганізація, то щось знищили, то втратили. Тобто з рф вже інформація перестала надходити. З приводу ОСОБА_7 він також спілкувався із міністром охорони здоров`я ОСОБА_77 , а також багатьма відомими нейрохірургами ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , які давали про нього схвальні відгуки. Свідок також зазначив, що документи для проходження процедури нострифікації ОСОБА_7 дуже ретельно готувались і перевірялись, це робота не одного дня , збираються всі документи з країни, освіту якої слід підтвердити в Україні. Нострифікацію ОСОБА_7 пройшов успішно, але потім його атестаційна справа чомусь зникла. Вважає, що всі негативні публікації щодо ОСОБА_7 носять замовний характер, а сам він несправедливо покараний за злочини, які він не вчиняв;

Ухвалою судового засідання від 23.11.2021 року відхилено клопотання прокурора про скерування запиту ( доручення) про міжнародну правову допомогу щодо встановлення імен, прізвищ, громадянства, адреси місць проживання чи перебування членів комісії Державного освітнього закладу вищої професійної освіти «російський державний медичний університет федерального агенства охорони здоров`я і соціального розвитку» моз рф для виклику вказаних свідків до суду і допиту їх в якості свідків.

Обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 КК України, у відповідності до вимог ст.92 КПК України, покладається на слідчого і прокурора. Ст.93 цього Кодексу передбачає способи збирання доказів.

Ст.333 КПК , у свою чергу, встановлює однозначний імператив : якщо під час досудового розслідування були відомі обставини, які свідчили про необхідність проведення слідчих ( розшукових) дій, щодо проведення яких у ході судового розгляду клопоче прокурор, то суд відмовляє прокурору у задоволенні такого клопотання. Під час погодження обвинувального акту , як це передбачено вимогами ст.291 КПК України, прокурор проводить оцінку зібраних доказів з метою визначення їх достатньості для складання і направлення обвинувального акту до суду. У даному випадку прокурором не доведені підстави, за яких вказані процесуальні дії , а саме встановлення таких свідків для забезпечення їх явки в суд для допиту, не могли бути виконані в ході слідства .Окрім цього, виконання даного доручення на даний час в умовах війни рф проти України не представляється можливим .

Отже , оцінивши всі докази, які стосуються здобуття обвинуваченим освіти на території рф , досліджені та перевірені в ході судового розгляду, суд вважає позицію сторони обвинувачення про те, що обвинувачений ОСОБА_7 не здобував і не міг здобувати вищу медичну освіту у освітніх закладах рф, отримувати наукові звання доктора наук та професора , необгрунтованою та не підтвердженою в ході судового розгляду.

Отже , суд вважає, що наявні у ОСОБА_7 документи :

-диплом кандидата медичних наук московської медичної академії імені ОСОБА_175 Сеченова серії КТ № 021038, виданий 15.06Л998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03 Л 998 р. № 9;

-диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_2 , виданий Вищою атестаційною комісією рф на підставі рішення від 27.03.2003 р. №15;

-атестат професора серії НОМЕР_9 , виданий Вищою атестаційною комісією російської федерації на підставі рішення від 17.11.2005 р. № 20 пс/5;

-посвідчення російського Державного медичного університету серії НОМЕР_6 , видане 02.09.1994 р. за реєстраційним номером 347 про проходження підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії- неврології російського Державного медичного університету і закінчення повного курсу по спеціальності лікар-нейрохірург;

-сертифікат серії НОМЕР_7 про присвоєння рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 01.04.2004 р., кваліфікації лікар-нейрохірург вищої категорії, та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 03.04.2004 р., кваліфікації лікар-невролог вищої категорії;

-диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету серії ДВП №042231, виданий 30.06.1993 р. за реєстраційним №15 про проходження перепідготовки по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров`я» та присвоєння кваліфікації практичного психолога;

-диплом про професійну перепідготовку серії НОМЕР_8 , виданий в 1996 році за реєстраційним №267, про проходження перепідготовки в російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує право на ведення професійної діяльності в сфері лікар психіатр-нарколог,

є документами, які підтверджують здобуття освіти ОСОБА_7 у російській федерації, оскільки такі освітніми закладами не оспорювались, не визнавались підробленими і недійсними , а тому є чинними і на даний час .

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, а саме у використанні завідомо підроблених документів при працевлаштуванні до Інституту підприємництва та перспективних технологій при НУ «Львівська політехніка».

На підтвердження такого обвинувачення прокурором надані суду наступні докази :

-показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_8 який повідомив, що працює професором кафедри Інформаційних систем та мереж НУ „Львівська Політехніка , знайомий зі ОСОБА_7 , підтримував з останнім робочі і товариські відносини, звертався до нього за медичною допомогою. На момент знайомства працював завідуючим кафедри ІСМ НУ „Львівська політехніка. У подальшому з метою збільшення числа професорів кафедри Інституту підприємництва та перспективних технологій, де на той час також працював завідувачем кафедри, ОСОБА_7 було прийнято на посаду професора зазначеної кафедри. ОСОБА_7 виконував робочу програму, яку йому було доручено, був у безпосередньому його - підпорядкуванні, читав курс «Сучасні проблеми інформатизації суспільства». Жодних претензій у нього, як у завідувача кафедри, до ОСОБА_7 , не було. Лекції у нього були дуже цікавими, студенти із задоволенням його слухали , аудиторії на його лекціях були завжди повні. При оформленні ОСОБА_7 на роботу ним були представлені відповідні документи про освіту та кваліфікацію, документи перевіряв відділ кадрів. Для працевлаштування було визначальним, щоб у ОСОБА_7 був атестат професора, оригінал якого особисто бачив, а також бачив дипломи кандидата наук, доктора наук та диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету. Жодних підозр ці документи не викликали. Вказані документи були передані до відділу кадрів навчального закладу. Також пояснив, що ОСОБА_7 володіє феноменом запам`ятовування надвеликих обсягів інформації, що його (свідка) дуже цікавило. ОСОБА_7 висувався на здобуття державної премії у галузі освіти, про що був у подальшому виданий Указ Президента України, а це по суті було відзначенням колективної роботи, яку очолював ОСОБА_7 . Премію він так і не отримав, але цей Указ ніхто не відміняв і він понині є лауреатом Державної премії. Докторську дисертацію ОСОБА_7 не читав, оскільки така має гриф «таємно» , бачив документ за підписом голови ВАК України, де це вказано. З відкритими та закритими публікаціями ОСОБА_7 не знайомий, однак йому відома тематика цих робіт, яка є надзвичайно цікавою і корисною. Зокрема свідок зазначив, що ОСОБА_7 йому розповідав, що народився не в Україні, в сім`ї медиків, батьки загинули, достроково закінчив школу і вступив в медінститут. Свідок зазначив, що своїй діяльності спілкувався із сотнями вчених і може категорично стверджувати, що ОСОБА_7 надзвичано талановиий вчений, інтелектуал, своїми знаннями повністю підтверджує своє звання професора і доктора наук;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_176 про те, що працював директором Інституту підприємництва та перспективних технологій НУ «Львівська політехніка» , знайомий зі ОСОБА_7 , який працював в Інституті на посаді професора кафедри ІСТ протягом одного семестру з вересня 2005 р. по лютий 2006 р. , візуально. На той час Інститут був недержавним вищим навчальним закладом III рівня акредитації. На час роботи ОСОБА_7 свідок займав посаду ректора Інституту. Кандидатуру ОСОБА_7 пропонував завідуючий кафедрою ОСОБА_8 , який також і повідомив про здібності ОСОБА_7 , як науковця. При прийомі на роботу ОСОБА_7 працівники відділу кадрів звіряли оригінали наданих ним документів про освіту, копії яких були долучені до його особової справи. Які саме документи про освіту, наукові ступені, вчені звання пред`являлися ОСОБА_7 , не пригадав, однак, якби відділ кадрів мав до документів застереження , то йому би про це повідомили. Будь-яких зауважень до роботи ОСОБА_7 не пам`ятає;

-прослухані у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_9 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова, відповідно до ухвали суду у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки в суд відповідно до рапорту ЛРУП №1 ГУНП у Львівській обл. від 30.06.2023 р. у зв`язку із поганим станом здоров`я ,який не дає можливості бути присутньою у судовому засіданні.

Свідок ствердила , що приблизно до 2011 р. працювала у відділі кадрів Інституту підприємництва та перспективних технологій НУ «Львівська Політехніка» та приблизно у 2005-2006 рр. ОСОБА_7 був прийнятий на роботу до навчального закладу за сумісництвом. Для прийняття на роботу необхідна була відповідна заява та документи згідно з переліком, у тому числі трудова книжка. Якщо б ОСОБА_7 не надав заяви та таких документів, його б не прийняли на роботу. ОСОБА_7 надав оригінали та копії документів, які вона особисто звірила з оригіналами. Жодних сумнівів документи не викликали;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_177 , яка повідомила, що станом на 2006 р. працювала та виконувала обов`язки головного бухгалтера Інституту підприємництва та перспективних технологій НУ «Львівська Політехніка», який був на той час приватним вищим навчальним закладом. Ствердила, що ОСОБА_7 працював у Інституті у з 01.09.2005 р. до 15.02.2006 р. і йому за цей час нарахована заробітна плата;

-прослухані у судовому засіданні відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_178 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова , у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки в суд відповідно до рапорту ЛРУП №1 ГУНП у Л\о про невстановлення місця проживання свідка . Свідок ствердив , що працює доцентом, заступником директора Інституту підприємництва та перспективних технологій НУ „Львівська Політехніка , особисто з ОСОБА_7 не знайомий. Останній працював у Інституті, який в той час був приватним вищим навчальним закладом, на посаді професора кафедри інформаційних систем та технологій протягом одного семестру. Навантаження у нього було дуже незначним біля 40 годин на семестр, викладав дисципліну для студентів п`ятого курсу спеціальності „Еколого-економічний моніторинг. Був запрошений завідувачем кафедри ОСОБА_8 , який в той час займався підбором кадрів. Навчальний процес контролювала кафедра. Бачив особову справу ОСОБА_7 , коли така вилучалася працівниками правоохоронних органів, оскільки відповідає за роботу відділу кадрів, але оригіналів документів ОСОБА_7 про освіту особисто не бачив. Перевіркою документів при прийомі на роботу займався відділ кадрів, у працівників якого застережень щодо наданих ОСОБА_7 дипломів та інших документів про освіту не було;

-протокол виїмки від 18.01.2012 р. та документи, вилучені відповідно до такого протоколу у Навчально-науковому інституті підприємництва та перспективних технологій національного університету „Львівська політехніка (Т.З а.с.13), серед яких досліджені у судовому засіданні накази №07-217 від 31.08.2005 р. „По особовому складу ректора Інституту підприємництва та перспективних технологій при національному університеті „Львівська політехніка ОСОБА_12 , яким затверджено навчальне навантаження викладачів вказаного навчального закладу на осінній семестр 2005/2006 н.р., у тому числі доктора медичних наук ОСОБА_7 із відповідним навантаженням (Т.З а.с.14-18) та №07-28 від 14.02.2006 р. „По професорському викладацькому складу ректора Інституту підприємництва та перспективних технологій при національному університеті „Львівська політехніка ОСОБА_12 , яким звільнено викладачів кафедр з погодинною формою оплати праці з 15.02.2006р. у зв`язку з закінченням терміну стркової угоди, серед яких професора кафедри інформаційних систем і технологій ОСОБА_7 (Т.З а.с. 19-20).

-особова справа ОСОБА_7 , у якій серед іншого наявні документи: заява ОСОБА_7 від 31.08.2005 р. про прийняття на роботу на посаду професора кафедри інформаційних систем і технологій Інституту підприємництва та перспективних технологій при національному університеті „Львівська політехніка з 01.09.2005 р. по 15.02.2006 р. (Т.З а.с.22); особова картка ОСОБА_7 , в якій серед іншого наявна інформація про те, що останній народився 10.05.1971 р. у м. Житомир, отримав у 1991 р. вищу освіту у російському державному медичному університеті ім. Пирогова (диплом ВСЕ 0917142 від 15.08.2005 р. (Т.З а.с.23); картка обліку, у якій зазначені анкетні дані, спеціальність за дипломом - лікар по спеціальності „Лікувальник, кваліфікація за дипломом - Клінічна ординатура, нейрохірургія, вчена ступінь - кандидат медичних наук, документ КТ №021038 від 15.07.1998 р., вчене звання - доктор медичних наук, документ ДК №008776 від 27.03.2003 р., дата заповнення - 19.09.2005 р. Крім цього, зазначено, що за інформацію, подану у картці, несе особисту відповідальність з особистим підписом ОСОБА_7 (Т.З а.с.24); копія паспорта громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 21.05.1998 р. (Т.З а.с.25); копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії ВСЕ №0917142 „російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я і соціального розвитку, відповідно до якого рішенням державої атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_7 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „Лікувальна справа (Т.З а.с.27); копія додатку до диплому серії ВСЕ №0917142 „російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я і соціального розвитку, у якому зазначені відомості про навчання у вказаному закладі протягом 1985-1991 рр. із зазначенням спеціалізації, кваліфікації, дисциплін, по яких складалися заліки та іспити (Т.З а.с.28); копія диплому про перепідготовку серії ДВП №042231 від 30.06.1993 р. та додатку до такого, у яких міститься інформація про те, що ОСОБА_7 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив санкт-петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров`я, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т.З а.с.29-30); копія диплому кандидата наук серії КТ №021038 від 15.06.1998р., згідно з яким рішенням дисертаційної ради московської медичної академії ім. І.М.Сеченова від 17.03.1998 р. №9 ОСОБА_7 присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (Т.З а.с.31); копія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_2 , згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 27.03.2003 р. (м. москва) ОСОБА_7 присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук (Т.З а.с.32);

- протокол огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані накази та особову справу ОСОБА_7 (Т.З а.с.35-37).

Суд погоджується із позицією строни захисту про те, що вказані письмові докази лише стверджують факт працевлаштування ОСОБА_7 до Інституту підприємництва та перспективних технологій при НУ «Львівська політехніка» та дотримання ним вимог щодо подачі оригінальних документів, які необхідні для працевлаштування , і жодним чином не підтверджують винуватість ОСОБА_7 у використанні підроблених документів .

Окрім цього,органом досудовогорозслідування ОСОБА_7 обвинувачується увчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.4ст.358КК України,а саме увикористанні завідомопідроблених документівпри працевлаштуванні до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На підтвердженнявказаного обвинуваченняпрокурором надані судудокази,які дослідженіу судовомузасіданні :

-прослухані у судовому засіданні показаннями ОСОБА_14 , які вона надала під час судового розгляду у Сихівському районному суді м.Львова у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у судове засідання відповідно до рапорту ЛРУП №1 ГУНП у Л\о у звязку з виїздом останньої за кордон .

Свідок показала,що вона працюваланачальником відділукадрів ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вона у 2008 році займалася питанням прийняття на роботу у вказаний навчальний заклад на посаду доцента та потім професора ОСОБА_179 . Він приніс необхідні оригінали документів, з яких вона виготовляла копії. Це було кілька дипломів лікаря, психолога, про перекваліфікацію, атестат професора. ОСОБА_7 працював до 2009 р. та був звільнений по переводу у Секретаріат КМУ. Ректором навчального закладу був ОСОБА_13 , який представив ОСОБА_7 та сказав його оформити на роботу. Серед наданих ОСОБА_7 документів були: оригінал дублікату диплому російського державного медичного університету , диплом кандидата медичних наук московської медичної академії ім. Сеченова, диплом доктора медичних наук, атестат професора, диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету за спеціальністю «Практична психологія», інших документів не пригадала. Копії, що наявні у особовій справі відповідають пред`явленим ОСОБА_7 оригіналам документів. Оригінали документів жодних сумнівів не викликали. Надані ОСОБА_7 документи давали підстави для працевлаштування у цей заклад;

-архівна довідка Національного університету „Львівська політехніка №64-43-832 від 13.10.2011 р., згідно з якою ОСОБА_7 протягом 2006-2010 р. у різні періоди працював на посадах доцента та професора ІНФОРМАЦІЯ_3 на кафедрі загальних юридичних дисциплін (Т.2 а.с.З);

-протокол виїмки від 24.10.2011 р. (Т.2 а.с.30-33) та документи, вилучені відповідно до такого протоколу у начальника відділу кадрів національного університету „Львівська політехніка ОСОБА_180 , серед яких наступні документи особової справи ОСОБА_7 . : заява ОСОБА_7 від 24.02.2006 р. на ім`я ректора ІНФОРМАЦІЯ_3 про прийняття на роботу на посаду доцента кафедри загальних юридичних дисциплін з 01.03.2006 р. (Т.2 а.с.84); копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії ВСЕ №0917142 „російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я і соціального розвитку, відповідно до якого рішенням державої атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_7 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „Лікувальна справа (Т.2 а.с.85); копія додатку до диплому серії НОМЕР_1 „російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я і соціального розвитку, у якому зазначені відомості про навчання у вказаному закладі протягом 1985-1991 рр. із зазначенням спеціалізації, кваліфікації, дисциплін, по яких складалися заліки та іспити (Т.2 а.с.86); копія диплому про перепідготовку серії ДВП №042231 від 30.06.1993 р. (реєстраційний номер 15), у якому міститься інформація про те, що ОСОБА_7 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив санкт-петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров`я, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т.2 а.с.87); копія диплому про професійну перепідготовку серії ПП №030520 з відомостями про те, що ОСОБА_7 з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. пройшов професійну перепідготовку в російському державному медичному університеті з клінічної психіатрії-наркології та рішенням Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р. отримав право на ведення професійної діяльності в сфері „Лікар-психіатр-нарколог (Т.2 а.с.88); копія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_2 , згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 27.03.2003 р. (м. москва) ОСОБА_7 присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук (Т.2 а.с.89); копія паспорта громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 21.05.1998 р. (т.2 а.с.92); копія картки обліку, у якій зазначені анкетні дані, спеціальність за дипломом - лікар по спеціальності „Лікувальник, кваліфікація за дипломом - Клінічна ординатура, нейрохірургія, вчений ступінь - кандидат медичних наук, документ КТ №021038 від 15.07.1998 р., вчене звання - доктор медичних наук, документ ДК №008776 від 27.03.2003 р., дата заповнення - 19.09.2005 р. (Т.2 а.с.93); копія диплому кандидата наук серії КТ №021038 від 15.06.1998 р., згідно з яким рішенням дисертаційної ради московської медичної академії ім. І.М.Сеченова від 17.03.1998 р. №9 ОСОБА_7 присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (Т.2 а.с.94); копія ІНФОРМАЦІЯ_38 , згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 17.11.2005 р. №20 пс/5 ОСОБА_7 присвоєно вчене звання професора за спеціальністю - нейрохірургія (завірена печатками начальника ВК та відділом кадрів навчального закладу) (Т.2 а.с.99); витяг з наказу від 03.03.2006 р. №39-ВК щодо прийняття ОСОБА_7 , доктора медичних наук, на посаду доцента кафедри загальних юридичних дисциплін на 0,5 ставки за строковою трудовою угодою по 31.08.2006 р. (Т.2 а.с.95); наказ №167-К від 31.08.2006 р. щодо звільнення ОСОБА_7 , доцента кафедри загальних юридичих дисциплін, із займаної посади у зв`язку з закінченням терміну дії трудового договору (Т.2 а.с.96);

-протокол огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані вилучені документи, що є матеріалами особової справи ОСОБА_7 (Т.2 а.с. 160-167).

Вказані письмовідокази,на думкусуду,лише стверджують фактпрацевлаштування ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_3 і дотримання ним вимог щодо подачі оригінальних документів про освіту , які необхідні для працевлаштування , що не заперечував і обвинувачений . Такі докази жодним чином не підтверджують версію обвинувачення щодо використання обвинуваченим підроблених документів.

На підтвердження обвинувачення прокурором суду надані докази ,які досліджені у судовому засіданні :

-прослухані у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_16 ,які він надав під час судового розгляду у Сихівському районному суді м.Львова , у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у судове засідання відповідно до рапорту Деснянського УП ГУНП м.Києва від 03.07,2023 р., 21.08.2023 р., 31.10.2023 р. про те, що за вказаною адресою ніхто не проживає більше десяти років.

Свідок ОСОБА_16 ствердив, що працює на посаді ректора Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика, де з червня 2008 року по січень 2010 року на 0,25 ставки професора кафедри нейрохірургії за сумісництвом працював ОСОБА_7 Завідуючим кафедрою був ОСОБА_181 . ОСОБА_7 спочатку належно виконував свої посадові обов`язки, про що свідчить відповідний протокол засідання кафедри, а згодом до нього почали виникати питання відносно професійності та щодо нострифікації його російських дипломів, наявності у нього наукових праць. У резюме ОСОБА_7 при працевлаштуванні було зазначено, що документи ним подані для нострифікації, проте підтверджуючих документів не було подано. НМАПО направляла запит до ВАК рф з приводу видачі ОСОБА_7 документів про освіту, на цей запит чомусь було дві відповіді- одна підтвероджувала його освіту , друга про те, що ОСОБА_7 у рф не навчався, хоча у матеріалах особової справи була ОСОБА_182 довідка РДМУ ім. Пирогова, у якій зазначалося, що ОСОБА_7 там навчався та отримав відповідні документи про освіту. Питання зарахування науково- медичного працівника до НМАПО ім. Шупика вирішує спеціальна комісія вказаного навчального закладу, це конкурсне зарахування, яке вирішується на вченій раді. Під час вирішення питання про прийняття на роботу ОСОБА_7 йому комісією ставилися загальні запитання, оскільки у такій немає фахівців з нейрохірургії. Комісія прийшла до висновку, що медичними навиками загального характеру він володіє на достатньо високому рівні. Як фахівець ОСОБА_7 міг залучатись для надання медичної допомоги у різних медзакладах це була звична практика : або за скеруванням МОЗ або з власної ініціативи;

-прослухані у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_183 ,які він надав під час судового розгляду у Сихівському районному суді м.Львова , у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у судове засідання відповідно до рапорту Шевченківського ГУ ГУНП м.Києва від 01.08.2023 р. про відсутність свідка за вказаною адресою.

Свідок ствердив про те, що працює на посаді завідувача кафедрою нейрохірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика та перебував у службових відносинах з ОСОБА_7 , який працював деякий час у вказаній академії. У червні 2008 р. ОСОБА_7 був прийняттий на кафедру нейрохірургії на 0,25 ставки з метою вивчення можливостей людської пам`яті. Кілька разів спілкувався з ОСОБА_7 , був присутній під час його шоу щодо запам`ятовування великої кількості цифр, перконався , що ОСОБА_7 має надзвичайні здібності пам`яті та гіпнотичні здібності. За численними рекомендаціями та власними спостереженнями із засобів масової Інформації та під час особистої зустрічі вирішив залучити ОСОБА_7 до роботи в академії. У нього були всі необхідні документи, що свідчили про наявність освіти. Проте, у процесі спілкування наукових робіт не бачив та в Інтернеті співробітники кафедри таких не знайшли. ОСОБА_7 на пропозицію надати свої наукові роботи, такі не надав. Знайшли лише автореферат дисертації, російськомовний, без зазначення установи захисту, керівників та опонентів. Коли знайшов іншу працю, і запідозрив ОСОБА_7 у плагіаті , написав рапорт ректору. Після цього ОСОБА_7 звільнили із займаної посади. Під час роботи на кафедрі за ОСОБА_7 не закріплювалися обов`язки щодо лікувальної діяльності, основне його завдання вивчення функцій мозку. Висловлював думку, що недоцільно створювати Інститут мозку, оскільки існують інші наукові установи такого профілю, а ОСОБА_7 не може такий очолювати, оскільки не має жодної наукової роботи по цій темі. Ствердив, що інспектор відділу кадрів МОЗ України йому усно повідомляв, що у м.москва підтвердили документи про освіту ОСОБА_7 ;

-свідок ОСОБА_184 у судовому засіданні ствердив , що працював на посаді начальника відділу кадрів Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Шупика та підтримував із ОСОБА_7 службові відносини до часу його звільнення з академії. У червні 2008 р. його викликав ректор ОСОБА_16 та доручив займатися прийняттям на роботу ОСОБА_7 . Останній написав відповідну заяву, пред`явив всі необхідні документи, у тому числі про освіту. Безпосередньо оформленням займалася інша працівниця відділу кадрів. ОСОБА_7 був зарахований на посаду професора до обрання за конкурсом. Кафедра обговорила та погодила його кандидатуру, і ОСОБА_7 був прийнятий на посаду професора на 0,25 ставки. Завідуючий кафедрою професор ОСОБА_185 планував за допомогою ОСОБА_7 вивчати певну проблематику, але через деякий час ОСОБА_185 почав висловлювати невдоволення роботою ОСОБА_7 . Для перевіврки його освітніх лдокументів Академією був зроблений запит в рф щодо його освіти, прийшла відповідь, де здобуття освіти ОСОБА_7 в медунівеситеті в рф було підтверджено, як і те, що йому дійсно було присуджено ступені кандидата, доктора наук, присвоєне звання професора. А пізніше чомусь прийшла протилежна відповідь ВАК рф про те, що ОСОБА_7 у базі даних, як доктор наук, професор не значиться. 30.01.2010 р. був виданий наказ про звільнення ОСОБА_7 . Свідок підтвердив, що серед поданих ОСОБА_7 документів для працевлаштування були наступні, видані на його ім`я: дублікат диплому російського державного медичного університету від 1991 р., диплом кандидата медичних наук московської медичної академії ім. Сеченова, диплом доктора медичних наук, виданий рф, атестат професора, виданий у 2005 р. у рф, сертифікат російського державного університету з відомостями про здачу кваліфікаційного екзамену про спеціальності клінічна нейрохірургія, посвідчення російського державного університету за 1994 р. з відомостями про проходження з 1992 р. по 1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології російського державного медичного університету, сертифікат з відомостями про присвоєння рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 2004 р. кваліфікації лікар-нейрохірург та лікар- невролог, дпилом про перепідготовку санкт-петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки за спеціальністю «Практична психологія в системі охорони здоров`я», диплом про перепідговку, виданий у 1996 у рф про проходження перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія. Ні у нього, ні у працівниці відділу кадрів, яка безпосередньо приймала у ОСОБА_7 зазначені документи, жодних зауважень з приводу таких не виникло, на них були всі необхідні реквізити, зокрема оригінальні печатки, підписи. Також вказав, що НМАПО ім. Шупика має більше 170 клінічних баз, серед яких є лікарня швидкої медичної допомоги м. Києва, на якій є декілька кафедр. Чи залучався ОСОБА_7 до лікувальної діяльності на вказаній клінічній базі, не знає. У свідка особисто лише прємні враження про ОСОБА_7 як про спеціаліста;

-свідок ОСОБА_186 у судовому засіданні ствердила , що працює головним бухгалтером ІНФОРМАЦІЯ_39 .Загальна сума заробітної плати, яку отримав ОСОБА_7 , працюючи на посаді професора кафедри НМАПО, разом із відповідними нарахуваннями, становила 19769,31 грн. Чи за час роботи у НМАПО ОСОБА_7 виїжджав у відрядження не пам`ятає . Також зазначила, що працівники кафедри, на якій він працював , негативно про нього не висловлювались ;

-прослухані у судовому засіданні показання свідка ОСОБА_187 , які вона надала під час судового розгляду у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у судове засідання відповідно до рапорту Деснянського ГУ ГУНП у м.Києві від 07.11.2023 р. про непроживання свідка за вказаною адресою .

Свідок показала , що працює на посаді провідного інженера з підготовки кадрів НМАПО ім.Шупика та у червні 2008 р. займалася оформленням на роботу у НМАПО ОСОБА_7 . Зокрема, отримувала у нього заяву та інші документи. ОСОБА_7 приніс з собою оригінали та копії документів, які звіряла , такі жодних сумнівів такі не викликали. Займалася формуванням особової справи ОСОБА_7 . Серед поданих ОСОБА_7 документів для працевлаштування був виданий на його ім`я оригінал атестату професора, виданий у рф. Звільнений ОСОБА_7 був після рапорту професора ОСОБА_188 , з яким у нього виник конфлікт;

-довідка Національної медичної академії післядипломної освіти імені ОСОБА_34 №12/5-2478 від 20.12.2011 р. та накази по академії №127-к від 24.06.2008 р. та №28-к від 01.02.2010 р., відповідно до яких ОСОБА_7 працював у вищевказаній академії з 10.06.2008 р. на посаді професора кафедри нейрохірургії на 0,25 ставки за сумісництвом та звільнений з посади 31.01.2010 р. (Т.З а.с.84-86).

-протокол виїмки від 04.05.2011 р. (Т.З а.с.92-94) та документи, вилучені відповідно до такого протоколу у начальника відділу кадрів Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика ОСОБА_189 , серед яких наступні документи особової справи ОСОБА_7 , оголошені та досліджені у судовому засіданні: заява ОСОБА_7 від 10.06.2008 р. на ім`я ректора Національної медичної академії післядипломної освіти імені ОСОБА_34 про прийняття на роботу на посаду професора кафедри нейрохірургії (Т.З а.с.114); заява ОСОБА_7 від 17.06.2008 р. на ім`я ректора Національної медичної академії післядипломної освіти імені ОСОБА_34 про прийняття документів для участі в конкурсі на заміщення посади професора нейрохірургії (Т.З а.с.116);особовий листок по обліку кадрів ОСОБА_7 з фотокарткою останнього, заповнений 03.03.2008 р., з такими серед іншого відомостями: дата народження - 09.05.1971 р.н., в графі „Освіта - вища медична; в графах щодо навчальних закладів: російський держ. мед. університет (1985- 1991), факультет - медичний, диплом НОМЕР_1 (дублікат); санкт- петерб. держ. університет (1992-1993), факультет - психологічний, диплом ДВП №042231; рос. держ. мед. університет (1995-1996), факультет - психотерапія і наркологія, диплом ПП №030520; має 120 публікацій в галузі медицини, 12 монографій; сімейний стан - неодружений, а також доповненням до особового листка з обліку кадрів (Т.З а.с.95-97); автобіографія ОСОБА_7 від 03.05.2008 р., відповідно до якої народився 09.05.1971 р. у м. Житомир в родині службовців, зазначено навчальні заклади, які закінчив (Т.З а.с.98); копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я і соціального розвитку, відповідно до якого рішенням державої атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_7 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „Лікувальна справа ; копія диплому про перепідготовку серії ДВП №042231 від 30.06Л 993 р. та додатку до такого, де наявна інформація про те, що ОСОБА_7 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив санкт-петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров`я, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т.З а.с.101); копія диплому про професійну перепідготовку серії ПП №030520 з відомостями про те, що ОСОБА_7 з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. пройшов професійну перепідготовку в російському державному медичному університеті з клінічної психіатрії-наркології та рішенням Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р.отримав право на ведення професійної діяльності в сфері „Лікар-психіатр-нарколог (Т.З а.с.102); копія диплому кандидата наук серії КТ №021038 від 15.06.1998 р., згідно з яким рішенням дисертаційної ради московської медичної академії ім. І.М.Сеченова від 17.03.1998 р. №9 ОСОБА_7 присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (Т.З а.с. 103);копія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_2 , згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 27.03.2003 р. (ммМосква) ОСОБА_7 присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук (Т.З а.с.104);копія ІНФОРМАЦІЯ_38 , згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 17.11.2005 р. №20 пс/5 ОСОБА_7 присвоєно вчене звання професора за спеціальністю - нейрохірургія (Т.З а.с.106);копія сертифікату серії НОМЕР_7 від 06.10.2000 р. з відомостями про присвоєння ОСОБА_7 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при московській медичній академії ім. І.І.Сеченова спеціальності лікаря-нейрохірурга першої категорії. Крім цього, у такому зазначено про присвоєння 03.04.2004 р. ОСОБА_7 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при РДМУ ім. Пирогова спеціальності лікаря- невролога вищої категорії (Т.З а.с.109);копія сертифікату російського держаного медичного університету від 01.07.1994 р. з відомостями про те що ОСОБА_7 здав кваліфікаційний іспит зі спеціальності „Клінічна нейрохірургія та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії останньому присвоєно спеціальність „Лікар- нейрохірург (Т.З а.с.111); копія посвідчення до диплому про базову вищу медичну освіту серії НОМЕР_6 від 02.09.1994 р. з відомостями про те, що ОСОБА_7 з 01.09.1992 р. до 01.09.1994 р. проходив підготовку клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології російського державного медичного університету та закінчив повний курс за спеціальністю „Лікар-нейрохірург (Т.З а.с.110); наказ ректора Національної медичної академії післядипломної освіти імені ОСОБА_34 №170-к від 18.09.2008 р. про обрання за конкурсом строком до 2 років серед інших ОСОБА_7 (Т.З а.с. 119); копія паспорта громадянина України ОСОБА_7 (т.З а.с.120-121); копія трудової книжки ОСОБА_7 серії БТ-ІІ №7448910, із зазначенням освіти вищої медичної, професія - лікар-нейрохірург, з відомостями про навчання та роботу з 10.09.1991 р. до 10.06.2008 р. (Т.З ас. 122-124); копія наказу про звільнення ОСОБА_7 №28-к від 01.02.2010 р. (Т.З а.с.143);

-протокол огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані вилучені документи, що є матеріалами особової справи ОСОБА_7 (Т.З а.с.127-130).

-протокол виїмки від 04.05.2012 р. документів про нарахування заробітної плати ОСОБА_7 за час роботи у НМАПО ім.Шупика\ т.3 а.с.149-153\.

-лист Управління атестації наукових та науково-педагогічних працівників Федеральної служби з нагляду в сфері освіти і науки Міністерства освіти і науки рф від 30.11.2009 р. на запит Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика, відповідно до якого, при перевірці встановлено, що Вищою атестаційної комісією Міністерства освіти рф рішення №15 від 27.03.2003 р. про присудження ОСОБА_7 вченого ступеня доктора медичних наук та рішення №20пс/5 від 17.11.2005 р. про присвоєння вказаній особі вченого звання професора за спеціальністю „ ІНФОРМАЦІЯ_40 ОСОБА_7 не видавався. (Т.З а.с.125).

Вказаний лист спростовується інформацією , яка надавалась ВАК міністерства освіти і науки російської федерації №320\12\05-21 від 19.02.2010 р. про те, що спеціальною закритою Вищою атестаційною комісією ОСОБА_7 рішенням Президії ВАК Міністерства освіти російської федерації від 21 листопада 2002 року \ наказ №746\б\ на підставі рішення спеціалізованої закритої ІНФОРМАЦІЯ_41 було присуджено вчений ступінь доктора медичних наук і був виданий диплом доктора медичних наук №15ДК №008776 від 27 березня 2003 року, 17 листопада 2005 року №20пс\5\ДОУ ВПО РДМУ\ присвоєно вчене звання професора за спеціальністю 14.00.28 «нейрохірургія» та видано атестат професора ПС №000804.

Тобто , письмові докази , досліджені судом за клопотанням прокурора по даному епізоду, лише стверджують факт працевлаштування ОСОБА_7 до Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика та подачу ним оригіналів документів, які необхідні для працевлаштування , що не заперечував і обвинувачений . Дійсність таких документів жодним чином не спростована в ході судового розгляду.

На підтвердження вчинення ОСОБА_7 такого кримінальногоправопоушення прокурором наданісуду докази,які дослідженів ходісудового розгляду.

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_24 , які вона надала у судовому засміданні в Сихівському районному суді м.Львова ,у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки в суд відповідно до рапорту Дарницького ГУ ГУНМ м.Києва від 26.06.2023 р. про те, що свідок померла. Свідок повідомила, що працює на посаді заступника начальника відділу кадрів Київського національного університету будівництва та архітектури та у 2008 р. займалася прийняттям документів при працевлаштуванні на роботу ОСОБА_7 за сумісництвом. Вказала, що останній особисто подавав у відділ кадрів видані на його ім`я оригінали документів, серед яких були: дублікат від 2005 р. диплому російського державного медичного університету від 1991 р., диплом кандидата медичних наук московської медичної академії ім.Сеченова від 1998 р., диплом доктора медичних наук від 2003 р., виданий у рф, атестат професора, виданий у 2005 р. ВАК рф. Щодо того, чи були подані посвідчення російського державного медичного університету з відомостями про проходження з 1992 р. по 1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології російського державного медичного університету, диплом про перепідготовку санкт-петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки за спеціальністю «Практична психологія в системі охорони здоров`я», диплом про професійну перепідготовку, виданий у 1996 у РФ про проходження у російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія, пригадати не може. Про участь ОСОБА_7 у навчальному процесі, наявність у нього дисциплінарних стягнень їй не відомо;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_190 , які вона надала у судовому засіданні в Сихівському районному суді м.Львова ,у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки в суд відповідно до рапорту Дарницького ГУ ГУНП у м.Києві від 05.07.2023 р. 16.08.2023 р.про те, що місце проживання свідка не відоме.

Свідок показала, що працює головним бухгалтером Київського національного університету будівництва та архітектури та ОСОБА_7 з 02.12.2008 р. працював в університеті на посаді професора на 0,25 ставки. Йому нараховувалася заробітна плата по 30.11.2009 р., проте він таку не отримував та кошти були перераховані до державного бюджету. Про факти притягнення ОСОБА_7 до дисциплінарної відповідальності їй не відомо;

- лист Київського національного університету будівництва і архітектури від 31.01.2012 р. №27-04-52 на запит органу досудового розслідування, відповідно до якого ОСОБА_7 працював в КНУБА за сумісництвом на 0,25 ставки посади професора кафедри основ професійного навчання з 02.12.2008 р. по 30.06.2009 р. та з 01.09.2009 р. по 30.06.3010 р. (Т.4 а.с.6-7);

-протокол виїмки від 30.05.2012 р. (Т.4 а.с.9) та документи, вилучені відповідно до такого протоколу у начальника відділу кадрів Київського національного університету будівництва та архітектури ОСОБА_191 , серед яких наступні документи особової справи ОСОБА_7 , що визнані речовими доказами, оголошені та досліджені у судовому засіданні: заяви ОСОБА_7 від 02.12.2008 р., 01.07.2009 р. на ім`я ректора Київського Національного університету будівництва та архітектури про прийняття на роботу на посаду професора кафедри основ професійного вчення на період з 02.12.2008 р. до 30.06.2009 р. та з 01.09.2009 р. до 30.06.2010 р. відповідно (Т.4 а.с.11, 32); особовий листок з обліку кадрів ОСОБА_7 з фотокарткою останнього, заповнений 03.03.2008 р., з такими серед іншого відомостями: дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , в графі „Освіта - вища медична; в графах щодо навчальних закладів: російський держ. мед. університет (1985- 1991), факультет - медичний, диплом НОМЕР_1 (дублікат); санкт- петерб. держ. університет (1992-1993), факультет - психологічний, диплом ДВП №042231; рос. держ. мед. університет (1995-1996), факультет - психотерапія і наркологія, диплом НОМЕР_8 ; має 120 публікацій в галузі медицини, 12 монографій; сімейний стан - неодружений (Т.4 а.с.12-13); автобіографія ОСОБА_7 від 03.05.2008 р. (Т.4 а.с.24); копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я і соціального розвитку, відповідно до якого рішенням державної атестаційної комісії ОСОБА_7 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „Лікувальна справа (Т.4 а.с.20); копія диплому про перепідготовку серії ДВП №042231 від 30.06.1993 р. (реєстраційний номер 15) та додатку до такого, де наявна інформація про те, що ОСОБА_7 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив санкт-петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров`я, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т43 а.с.14-15); копія диплому про професійну перепідготовку серії НОМЕР_8 з відомостями про те, що ОСОБА_7 з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. пройшов професійну перепідготовку в російському державному медичному університеті з клінічної психіатрії-наркології та рішенням Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р.отримав право на ведення професійної діяльності в сфері „Лікар психіатр-нарколог (Т.4 а.с.16); копія диплому кандидата наук серії КТ №021038 від 15.06.1998р., згідно з яким рішенням дисертаційної ради московської медичної академії ім. І.М.Сеченова від 17.03.1998 р. №9 ОСОБА_7 присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (Т.4 а.с.17);мкопія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_2 , згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 27.03.2003 р. (м. москва) ОСОБА_7 присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук (Т.4 а.с.18); копія ІНФОРМАЦІЯ_38 , згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 17.11.2005 р. №20 пс/5 ОСОБА_7 присвоєно вчене звання професора за спеціальністю - нейрохірургія (Т.4 а.с.19); копія сертифіката серії НОМЕР_7 від 06.10.2000 р. з відомостями про присвоєння ОСОБА_7 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при московській медичній академії ім. І.І.Сеченова спеціальності лікаря-нейрохірурга першої категорії; присвоєння 03.04.2004 р. ОСОБА_7 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при рдму ім. Пирогова спеціальностей лікаря-нейрохірурга вищої категорії та лікаря- невролога вищої категорії (Т.4 а.с.21); копія посвідчення до диплому про базову вищу медичну освіту серії НОМЕР_6 від 02.09.1994 р. з відомостями про те, що ОСОБА_7 з р. до 01.09.1994 р. проходив підготовку клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології російського державного медичного університету та закінчив повний курс за спеціальністю „Лікар-нейрохірург (Т.4 а.с.22); копія сертифіката російського держаного медичного університету від 01.07.1994 р. з відомостями про те що ОСОБА_7 здав кваліфікаційний іспит зі спеціальності „Клінічна нейрохірургія та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії останньому присвоєно спеціальність „Лікар- нейрохірург (Т.4 а.с.23); копія паспорта громадянина України ОСОБА_7 ,; копія трудової книжки ОСОБА_7 серії БТ- НОМЕР_27 , із зазначенням освіти вищої медичної, професія - лікар-нейрохірург, з відомостями про навчання та роботу до 01.09.2008 р. (Т.4 а.с.26-28); витяг з наказів ректора Київського Національного університету будівництва та архітектури №890/і від 24.12.2008 р. та №756/і від 16.09.2009р. про прийняття ОСОБА_7 за сумісництвом з 02.12.2008 р. по 30.06.2009 р. та з 01.09.2009 р. по 30.06.2010 р. відповідно на посаду професора кафедри ОПН на 0,25 ставки (Т.4 а.с.31, 33);

- довідка Київського Національного університету будівництва та архітектури №27-04-52 від 31.01.2012 р. про те, що ОСОБА_7 при влаштуванні на роботу подавалися вищевказані документи про освіту. (Т.4 а.с.6-7);

-протокол огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані вилучені документи, що є матеріалами особової справи ОСОБА_7 (Т.4 а.с.35-37)

Свідки ОСОБА_192 та ОСОБА_193 , які були заявлені прокурором у клопотанні про порядок та обсяг дослідження доказів ,ухвалою суду виключені із такого порядку, оскільки відповідно до рапортів Голосіївського ГУ ГУНП м.Києва від 06.07.2023 р. , 01.11.2023 р. ОСОБА_194 помер, ОСОБА_193 за вказаною адресою ніколи не проживав, а тому явку таких неможливо забезпечити в суд. Такі свідки не допитувались Сихівським районним судом м.Львова ,а тому неможливо прослухати їх показання у судовому засіданні .

Як пояснив обвинувачений ОСОБА_7 , при працевлаштуванні до Київського національного університету будівництва та архітектури ним дійсно подавались оригігнали всіх документів про його освіту та вчені звання. Жоден із цих документів не був підроблений.

Отже, суд вважає, що надані стороною обвинувачення докази по цьому епізоду стверджують факт працевлаштування ОСОБА_7 до Київського національного університету будівництва та архітектури та подачу ним оригіналів документів, які ніким не були визнані підробленими.

Окрім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, а саме у використанні завідомо підроблених документів при працевлаштуванні до Державного закладу «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров`я України» .

На підтвердження такого обвинувачення за клопотанням прокурора судом досліджені наступні докази :

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_28 ,які вона надана у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у судове засіданні відповідно до рапорту Деснянського ГУ ГУНП свідок виїхала за межі України і проживає в Угорщині.

Свідок повідомила, що працює на посаді головного лікаря ДЗ «Республіканська клінічна лікарня Міністерства охорони здоров`я України» та у 2009 р. у даному закладі протягом квітня-серпня працював ОСОБА_7 на посаді лікаря-нейрохірурга консультанта у хірургічному відділенні на 0,5 ставки. Рекомендований був МОЗ України, де користувався авторитетом. Підтвердила, що серед поданих ОСОБА_7 особисто документів для працевлаштування були наступні, видані на його ім`я: паспорт громадянина України, виданий Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області , картка фізичної особи платника податків про одержання ідентифікаційного номера, дублікат диплому, виданого у м. москва, посвідчення до диплому про базову медичну освіту, сертифікат, виданий у 1994 р., диплом кандидата медичних наук московської медичної академії ім. Сеченова, виданий у 1998 р., диплом доктора медичних наук від 2003 р., копія атестату професора від 2005 р., копія листа ВАК, сертифікат російського державного медичного університету з відомостями про здачу кваліфікаційного екзамену про спеціальності клінічна нейрохірургія, посвідчення російського державного медичного університету з відомостями про проходження з 1992 р. по 1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології, оригінал виписки з протоколу про затвердження рішення Центральної атестаційної комісії від 22.01.2008 р., наказ МОЗ про затвердження рішення Центральної атестаційної комісії, диплом про перепідготовку у м. санкт-петербург, копія трудової книжки з Львівського інституту ім. В. Чорновола, оригінал свідоцтва атестаційної комісії МОЗ про присвоєння звання лікаря-нейрохірурга вищої категорії, а також інші документи. З поданих документів були виготовлені копії. Крім цього, ОСОБА_7 приніс особисто лист за підписом міністра ОСОБА_195 про те, що надсилався запит від 24.10.2007 р. та була відповідь ВАК МОН рф за підписом голови Міністерства освіти рф кірпічнікова про те, що рішенням спеціальної медичної ради ОСОБА_7 був присвоєний науковий ступінь доктора медичних наук та виданий відповідний диплом, та вчене звання професора за спеціальністю «Нейрохірургія» та виданий відповідний атестат. Однак, оскільки не було підтвердження цих документів МОН України, тому за ступінь доктора наук та звання професора РКЛ МОЗ йому не оплачувала. У лікарні ОСОБА_7 виконував консультативну функцію, він 9 пацієнтів. Всі його призначення аналізувалися на правильність дозування та необхідність призначення. Спочатку ОСОБА_7 дуже добре виконував покладені на нього обов`язки, інколи бував цілі доби на роботі , віс дивувались його надзвичайній працездатності, а пізніше вче частіше був відсутній на роботі. Вона особисто написала доповідну записку до директора департаменту з кадрів МОЗ, де зазначала про виявлення нею недотримання дисципліни, протоколів та стандартів МОЗ з боку ОСОБА_7 .

Ухвалою судового засідання від 24.02.2023 р. відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про скерування запиту про міжнародну правову допомогу щодо розшуку на території Угорщини свідка, встановлення її місця проживання , як такому, що суперечить ст.ст.2, 7 КПК України:

-свідок ОСОБА_196 у судовому засіданні показала , що працює у ДЗ „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України на посаді начальника відділу кадрів .У квітні 2009 р. у заклад був працевлаштований за наказом головного лікаря ОСОБА_7 за сумісництвом. Головний лікар дав вказівку оформити документи про його прийняття. Документи переглядалися нею та іншим працівником відділу кадрів, ними були зроблені фотокопії оригіналів наданих ним документів. Підтвердила, що серед пред`явлених ОСОБА_7 особисто документів для працевлаштування були наступні, видані на його ім`я: дублікат від 2005 р. диплому російського державного медичного університету від 1991 р., диплом кандидата медичних наук московської медичної академії ім. Сеченова, диплом доктора медичних наук від 2003 р., виданий у рф, атестат професора, виданий у 2005 р. ВАК РФ, сертифікат російського державного медичного університету з відомостями про здачу кваліфікаційного екзамену про спеціальності клінічна нейрохірургія, посвідчення російського державного медичного університету з відомостями про проходження з 1992 р. по 1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії- неврології російського державного медичного університету, сертифікат з відомостями про присвоєння рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 2004 р. кваліфікації лікар-нейрохірург та лікар-невролог, диплом про перепідготовку за спеціальністю «Практична психологія в системі охорони здоров`я», диплом про професійну перепідготовку, виданий у 1996 у рф про проходження у російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія. Жодних підозр оригінали таких документів не викликали. ОСОБА_7 був звільнений із займаної посади за власним бажанням.Знає, що виконував обов`язки нейрохірурга, ніяких зауважень щодо його роботи не чула;

-свідок ОСОБА_29 у судовому засіданні показала , що працює у ДЗ „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України на посаді інспектора з кадрів , оглядала оригінали документів, які пред`являв ОСОБА_7 перед влаштування на роботу до лікарні. Перед цим у лікарні була введена додаткова посада лікаря-нейрохірурга. Підтвердила, що серед поданих ОСОБА_7 особисто документів для працевлаштування були наступні, видані на його ім`я: дублікат від 2005 р. диплому російського державного медичного університету від 1991 р., диплом кандидата медичних наук московської медичної академії ім. Сеченова, диплом доктора медичних наук від 2003 р., виданий у рф, атестат професора, виданий у 2005 р. ВАК РФ, сертифікат російського державного медичного університету з відомостями про здачу кваліфікаційного екзамену про спеціальності клінічна нейрохірургія, посвідчення російського державного медичного університету з відомостями про проходження з 1992 р. по 1994 р. підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії- неврології російського державного медичного університету, сертифікат з відомостями про присвоєння рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 2004 р. кваліфікації лікар-нейрохірург та лікар-невролог, диплом про професійну перепідготовку, виданий у 1996 у рф про проходження у російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія, не пригадала, чи були подані диплом про перепідготовку санкт- петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки за спеціальністю «Практична психологія в системі охорони здоров`я», диплом про професійну перепідготовку, виданий у 1996 у рф про проходження у російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія. Жодних підозр документи не викликали, всі обов`язкові реквізити були в них наявні;

-свідок ОСОБА_197 у судовому засіданні ствердила , що працює головним бухгалтером Республіканської клінічної лікарні МОЗ України та пояснила, що ОСОБА_7 працював на 0,5 ставки у лікарні з квітня до жовтня 2010 р. та йому нараховувалася заробітна плата на картковий рахунок у «Приватбанку». Загальна сума заробітної плати, нарахованої ОСОБА_7 , становила 3848,18 грн. За час його роботи ніяких скарг на нього від інших працівників не чула;

- протокол виїмки від 15.06.2012 р. (Т.4 а.с.82) та документи, вилучені відповідно до такого протоколу у в.о. начальника відділу кадрів Республіканської клінічної лікарні МОЗ України ОСОБА_29 , серед яких наступні документи особової справи ОСОБА_7 , що визнані речовими доказами, оголошені та досліджені у судовому засіданні: заява ОСОБА_7 від 02.09.2009 р. на ім`я головного лікаря Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України про прийняття на роботу на посаду лікаря-нейрохірурга хірургічного відділення стаціонару за сумісництвом (Т.4 а.с.88);особова картка ОСОБА_7 від 02.04.2009 р., у якій серед іншого наявна інформація про дату народження - 10.05.1971 р., освіта вища, отримана в 1991 р. у російському державному медичному університеті федерального агентства з охорони здоров`я і соціального розвитку, спеціальність за дипломом - лікувальна справа (Т.4 а.с.85);копія паспорта громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області (т.4 а.с.86);наказ головного лікаря Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України про прийняття ОСОБА_7 на роботу на посаду лікаря-нейрохірурга хірургічного відділення стаціонару за сумісництвом (Т.4 а.с.89); особовий листок з обліку кадрів ОСОБА_7 з фотокарткою останнього, заповнений 03.03.2008 р., з такими серед іншого відомостями: дата народження - 09.05.1971 р.н., в графі „Освіта - вища медична; в графах щодо навчальних закладів: російський держ. мед. університет (1985- 1991), факультет - медичний, диплом НОМЕР_1 (дублікат); санкт-петерб. держ. університет (1992-1993), факультет - психологічний, диплом ДВП №042231; рос. держ. мед. університет (1995-1996), факультет - психотерапія і наркологія, диплом ПП №030520; має 120 публікацій в галузі медицини, 12 монографій; сімейний стан - неодружений (Т.4 а.с.90-91); копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я і соціального розвитку, відповідно до якого рішенням державної атестаційної комісії ОСОБА_7 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „лікувальна справа (Т.4 а.с.92);копія посвідчення до диплому про базову вишу медичну освіту серії НОМЕР_6 від 02.09.1994 р. з відомостями про те, що ОСОБА_7 проходив підготовку клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології російського державного медичного університету та закінчив повний курс за спеціальністю „Лікар-нейрохірург (Т.4 а.с.93);копія сертифіката російського державного медичного університету від 01.07.1994 р. з відомостями про те що ОСОБА_7 здав кваліфікаційний іспит зі спеціальності „Клінічна нейрохірургія та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії останньому присвоєно спеціальність „Лікар-нейрохірург (Т.4 а.с.94);копія диплому кандидата наук серії КТ №021038 від 15.06.1998 р., згідно з яким рішенням дисертаційної ради московської медичної академії ім. І.М.Сеченова від 17.03.1998 р. №9 ОСОБА_7 присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (Т.4а.с.96);копія ІНФОРМАЦІЯ_38 , згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 17.11.2005 р. №20 пс/5 ОСОБА_7 присвоєно вчене звання професора за спеціальністю - нейрохірургія (Т.4 а.с.97);копія сертифіката серії НОМЕР_7 від 06.10.2000 р. з відомостями про присвоєння ОСОБА_7 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при московській медичній академії ім. І.І.Сеченова спеціальності лікаря-нейрохірурга першої категорії; присвоєння 03.04.2004 р. ОСОБА_7 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при ргму ім. Пирогова спеціальностей лікаря-нейрохірурга вищої категорії та лікаря- невролога вищої категорії (Т.4 а.с.99);копія диплому про перепідготовку серії ДВП №042231 від 30.06.1993 р. (реєстраційний номер 15) та додатку до такого, де наявна інформація про те, що ОСОБА_7 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив санкт-петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров`я, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т4 а.с.103-104);копія диплому про професійну перепідготовку серії ПП №030520 з відомостями про те, що ОСОБА_7 з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. пройшов професійну перепідготовку в російському державному медичному університеті з клінічної психіатрії-наркології та рішенням Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р.отримав право на ведення професійної діяльності в сфері „Лікар-психіатр-нарколог (Т.4 а.с.105);копія трудової книжки ОСОБА_7 серії БТ-ІІ №7448910, із зазначенням освіти вищої медичної, професія - лікар-нейрохірург, з відомостями про навчання та роботу до 01.09.2009 р. (Т.4 а.с.26-28);

-довідка Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України №7/113 від 25.01.2012 р., згідно з якою ОСОБА_7 при влаштуванні на роботу подавалися вищевказані документи про освіту (Т.4 а.с.76-78).

-протокол огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані вилучені документи, що є матеріалами особової справи ОСОБА_7 (Т.4 а.с. 112-114).

Вказані письмові докази, на думку суду, лише стверджують факт працевлаштування ОСОБА_7 до Республіканської клінічної лікарні МОЗ України та подачу ним документів, які необхідні для працевлаштування , що підтвердив у судовому засіданні сам обвинувачений . Стороною обвинувачення не надано суду для дослідження доказів про встановлення факту підробки таких документів.

На підтвердження такого обвинувачення прокурором надані наступні докази, досліджені судом :

- прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_198 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у судове засідання відповідно до рапорту Дарницького ГУ ГУНП у м.Києві про те, що за вказаною адресою не проживає,місце перебування невідоме.

Свідок показав, що знайомий зі ОСОБА_7 , який працював у другій половині 2009 р. на посаді його, на той час першого віце-прем`єр-міністра України, радника. З проханням взяти цю особу на роботу телефонував один із заступників глави адміністрації Президента України, мотивуючи тим, що ОСОБА_7 в майбутньому буде керівником Інституту мозку та йому необхідно здобути досвід роботи у державних установах. Характеризували його як видатну людину, лікаря-нейрохірурга, спеціаліста з психології та роботи мозку. Будучи головою державної комісії з надзвичайних ситуацій, вважав, що ОСОБА_7 буде корисний у питаннях реабілітації жертв надзвичайних ситуацій, тому погодився взяти його на роботу. Спілкувався з ним у своєму кабінеті біля 10 хвилин, після чого доручив відповідній службі оглянути його документи та у випадку відсутності будь-яких проблем зарахувати його у патронатну службу. Управління кадрів доповідало, що жодних проблем немає, та ОСОБА_7 був прийнятий на посаду. Під час спілкування ОСОБА_7 розповідав, що виріс без батьків, достроково закінчив школу, навчався в університеті в москві, в рф отримав наукові ступені та приїхав в Україну, пояснював, що хоче працювавти саме в державі Україна, а не в рф. Сказав також, що протягом 30 хвилин очікування у приймальні, прочитав одну з його (свідка) книжок та може її дослівно відтворити, на що йому відповів, що книгу за такий час прочитати можна, але зрозуміти - ні, тому не погодився на цей експеримент. Перед ОСОБА_7 було поставлене завдання відпрацювати систему психологічного захисту жертв надзвичайних ситуацій, техногенних катастроф. Через кілька місяців дізнався, що Президент ОСОБА_199 видав Указ про створення Інституту мозку, до цієї теми був безпосередньо залучений ОСОБА_7 , а також про те, що Президент нагородив його державною премією, тому жодних підозр у шахрайстві з боку ОСОБА_7 не було. Працівники різних департаментів КМУ йому розповідали, що переконались в унікальних здібностях ОСОБА_7 щодо запам`ятовування великих об`ємів текстів, лікуванні, оскільки самі користувались його послугами. Особисто документів ОСОБА_7 не бачив, доручив перевірку його документів управлінню кадрів, де працювали висококваліфіковані спеціалісти ,які завжди дуже ретельно виконували свою роботу, тому їх рішенню з приводу достовірності поданих ОСОБА_7 при працевлаштуванні документів повністю довіряв. Не допускає , щоб служба кадрів не виявила підробку документів, оскільки до їх перевірки залучалась і внутрішня служба безпеки. Було звичною практикою ,якщо в управління кадрів виникали сумніви щодо особи чи достовірності її документів, залучались співробітники СБУ. Щодо ОСОБА_7 такої потреби не було . Окрім цього свідок зазначив, що особа, яка рекомендувалась Президентом на посаду керівника Інституту мозку , мала пройти такі рівні перевірки , що допустити наявність на цих рівнях пред`явлення підроблених документів не може;

-допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_200 показала, що станом на 2009 р. працювала начальником відділу персоналу секретаріату Кабінету Міністрів України .З грудня 2009 р. до березня 2010 р. у секретаріаті працював ОСОБА_7 радником першого віце-прем`єр-міністра України ОСОБА_201 . Спілкувалася з ОСОБА_7 , ознайомлювалася з поданими ним при прийнятті на роботу документами. Ствердила, що ОСОБА_7 пред`являв оригінали документів про освіту, ксерокопії звірялися з оригіналами. Всі копії поданих ним документів знаходились у особовій справі, на даний час їх перелік не згадає. Однак жодних зауважень щодо їх достовірності на момент подання у неї не було . Особовий листок мав би заповнювати особисто, але чи дійсно він заповнений ним , чи кимось із працівників управління кадрів не пригадує. Про якість виконання посадових обов`язків ОСОБА_7 їй не відомо;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_202 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у судове засідання відповідно до рапорту Дарницького ГУ ГУНП у м.Києві від 22.11.2023 р. про те, що ОСОБА_203 за вказаною адресою не проживає, місцеперебування її невідоме.

Свідок показала, що вона працює завідуючою сектором розрахунків з персоналом управління бухгалтерського обліку, фінансів і звітності Секретаріату Кабінету Міністрів України. ОСОБА_7 працював з грудня 2009 р. по березень 2010 р. ,за цей період здійснювала нарахування останньому заробітної плати. Всього було йому нараховано 29598,94 грн., однак ним не було отримано з цієї суми 6980,52 грн., які були перераховані у травні 2013 р. до державного бюджету, про що є відповідне платіжне доручення. Інформацією про будь-які зауваження до виконуваної ОСОБА_7 роботи не володіє;

- протокол виїмки від 08.05.2012 р. (Т.5 а.с. 12-16) та документи, вилучені відповідно до такого протоколу у заступника директора департаменту кадрового забезпечення секретаріату КМУ ОСОБА_200 , серед яких наступні документи особової справи ОСОБА_7 , що визнані речовими доказами, оголошені та досліджені в судовому засіданні: доповнення до особової картки по обліку кадрів, відповідно до якої ОСОБА_7 працював радником Першого віце-прем`єр-міністра України з 09.12.2009 р. до 11.03.2010 р. (Т.5 а.с.47); заява ОСОБА_7 від 03.12.2009 р. на ім`я міністра Кабінету Міністрів України про призначення радником першого віце-прем`єр- міністра України (Т.5 а.с.80); копія наказу міністра Кабінету Міністрів України ОСОБА_204 №836-к від 09.12.2009 р. про призначення ОСОБА_7 на посаду радника першого віце-прем`єр-міністра України ОСОБА_198 (Т.5 а.с.81); присяга державного службовця, відповідно до якої ОСОБА_7 таку прийняв 09.12.2009 р. (Т.5 а.с.82); копія паспорта громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області (т.5 а.с.53); особовий листок з обліку кадрів ОСОБА_7 з фотокарткою останнього, з такими серед іншого відомостями: в графі „Освіта - вища медична; в графах щодо навчальних закладів: російський держ. мед. університет (1985-1991), спеціальність - „лікувальна справа, диплом НОМЕР_1 ; санкт-петербурзький державний університет (1992-1993), спеціальність - „Практична психологія, диплом ДВП №042231; російський державний медичний університет (1995-1996), спеціальність - „Психіатрія-наркологія, диплом ПП №030520; сімейний стан - неодружений (Т.5 а.с.60-62); автобіографія ОСОБА_7 , зазначено навчальні заклади, які закінчив (Т.5 а.с.64); копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я і соціального розвитку, відповідно до якого рішенням державої атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_7 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „лікувальна справа (Т.5 а.с.65); копія диплому про перепідготовку серії ДВП №042231 від 30.06.1993 р. (реєстраційний номер 15) та додатку до такого, де наявна інформація про те, що ОСОБА_7 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив санкт-петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров`я, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т5 а.с.66);копія диплому про професійну перепідготовку серії ПП №030520 з відомостями про те, що ОСОБА_7 з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. пройшов професійну перепідготовку в російському державному медичному університеті з клінічної психіатрії-наркології та рішенням Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р.отримав право на ведення професійної діяльності в сфері „Лікар психіатр-нарколог (Т.5 а.с.67);копія диплому кандидата наук серії КТ №021038 від 15.06.1998р., згідно з яким рішенням дисертаційної ради московської медичної академії ім. І.М.Сеченова від 17.03.1998 р. №9 ОСОБА_7 присвоєно науковий ступінь кандидата медичних наук (Т.5 а.с.68-69); копія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_2 , згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 27.03.2003 р. (м. москва) ОСОБА_7 присвоєно науковий ступінь доктора медичних наук (Т.5 а.с.70-71); копія ІНФОРМАЦІЯ_38 , згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 17.11.2005 р. №20 пс/5 ОСОБА_7 присвоєно вчене звання професора за спеціальністю - нейрохірургія (Т.5 а.с.72-73);

-довідка Секретаріату Кабінету Міністрів України №19-20/21 від 25.01.2012 р., відповідно до якої ОСОБА_7 при влаштуванні на роботу подавалися вищевказані документи, у тому числі про освіту (Т.5 а.с.10);

-протокол огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані вилучені документи, що є матеріалами особової справи ОСОБА_7 (Т.5 а.с.90-92).

-довідка господарського відділу департаменту секретаріату КМУ щодо заробітної плати ОСОБА_7 \ т.5 а.с.95-96\.

Вказані письмові докази підтверджують факт працевлаштування ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України та подачу ним документів, які необхідні для працевлаштування , що підтвердив у судовому засіданні сам обвинувачений . Оригінальність таких документів не спростувала у судовому засіданні сторона обвинувачення.

Окрім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, а саме у використанні завідомо підроблених документів при проведенні нострифікації атестату професора .

На підтвердження такого обвинувачення за клопотанням прокурора судом досліджені наступні докази :

-свідок ОСОБА_38 , допитана у судовому засіданні, повідомила, що працює на посаді начальника відділу підготовки та атестації наукових та науково-педагогічних кадрів департаменту роботи з персоналом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України .У лютому 2010 р. до МОНМС України звертався ОСОБА_7 з проханням визнати виданий йому у рф атестат професора. Однак, йому було роз`яснено, що відповідно до угоди між Україною та рф, умовою для цього є наявність диплому доктора наук, виданого в Україні, у зв`язку з цим слід попередньо звернутися до ВАК України з метою переатестації його диплому доктора наук, виданого у рф. Повторно до МОНМС ОСОБА_7 звернувся 9 червня 2010 р., представивши при цьому атестат професора, виданий ВАК рф у 2005 р. ,та диплом доктора наук, виданий ВАК України у квітні 2010 р. Після відповідного розгляду атестаційною колегією МОНМС України видало ОСОБА_7 атестат професора українського зразка. Інші документи, у тому числі диплом про вищу освіту, не вимагалися, оскільки такі піддягають перевірці при видачі диплому доктора наук. Жодних зауважень до ОСОБА_7 та поданих ним - документів не було. Запити до рф для перевірки справжності документів, виданих ОСОБА_7 , не направлялися. Категоррично ствердила, що ОСОБА_7 на процедуру нострифікації подавав оригінали документів, до яких ні у кого не було жодних зауважень чи застережень . У 2018 році МОН скасувало рішення про нострифікацію з підстави допущених процедурних порушень не була створена вчена рада для проведення нострифікації, але фактично це сталось через засудження ОСОБА_7 ;

- протокол виїмки від 17.11.2011 р. (Т.5 а.с.125-126), відповідно до якого у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України вилучено документи, які стали підставою видачі ОСОБА_7 атестату професора кафедри нейрохірургії серії 12ПР №006043 (Т.5 а.с.125), серед яких досліджені у судовому засіданні: копія атестата професора серії ПС №000804, згідно з яким рішенням Вищої атестаційної комісії від 17.11.2005 р. №20 пс/5 , ОСОБА_7 присвоєно вчене звання професора за спеціальністю - нейрохірургія (Т.5 а.с.128-129); копія диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_28 , виданого ОСОБА_7 14.04.2010 р., відповідно до якого рішенням спеціалізованої вченої ради Вищої атестаційної комісії України присуджено науковий ступінь доктора медичних наук зі спеціальності „Нейрохірургія (Т.5 а.с.130); протокол засідання від 17.06.2010 р. атестаційної колегії (додаток 12), у ході якого ухвалене рішення про присвоєння ОСОБА_7 вченого звання професора (Т.5 а.с.133-134); наказ міністра освіти і науки Укаїни ОСОБА_39 №592 про затвердження рішень атестаційної колегії МОН , серед яких рішення щодо присвоєння вченого звання професора ОСОБА_7 (Т.5 а.с.135-163);

-протокол виїмки від 09.07.2012 р., відповідно до якого у Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України вилучено наступні документи, оголошені та досліджені в судовому засіданні: копію посадової інструкції ОСОБА_38 , відповідно до якої остання серед іншого забезпечує роботу атестаційної колегії МОН України з питань підготовки та атестації наукових і науково-педагогічних кадрів (Т.5 178-181); положення про відділ науково-педагогічних кадрів департаменту персоналу та керівних кадрів (Т.5 а.с.186-190);положення про відділ атестації наукових та науково-педагогічних кадрів департаменту роботи з персоналом та керівними кадрами (Т.5 а.с.191-195); копію першої сторінки паспорта та картки фізичної особи - платника податків ОСОБА_7 (Т.5 а.с.196); копію трудової книжки ОСОБА_7 (Т.5 а.с.197-198);

-наказ Міністерства освіти і науки України в№1298 від 23 листопада 2018 року про скасування Постанови президії ВАК України від 14.04.2010 року №14-08\3-з\ , тобо скасування результатів нострифікації ОСОБА_7 .

Такий доказ суд вважає неналежним у розумінні змісту ст.85 КПК України , оскільки до 23.11.2018 р. рішення ВАК про нострифікацію було чинним і скасування його не може впливати на обгрунтування незаконності дій ОСОБА_7 по версії обвинувачення.

У спростування доказів обвинувачення сторона захисту надала суду наступні письмові докази, досліджені в ході судового розгляду :

-довідку Міністерства освіти і науки України від 03.03.10 № 1/н-722/795р/1014.12, яка видана ОСОБА_7 про визнання рівня освіти, засвідченої дипломом (дублікатом) ВСБ 097142 російського державного медичного університету Федерального агенства з охорони здоров`я та соціального розвитку, еквівалентним рівню повної вищої освіти України за спеціальністю «Лікувальна справа».

-повідомлення Української Військово-медичної академії від 03.10.2018 № 1186 про утворення спеціалізованої вченої ради при ВАК для захисту дисертації ОСОБА_7

-повідомлення Міністерства освіти і науки України від 07.05.2019 про надання інформації адвокату ОСОБА_6 в межах надання правової допомоги у даному кримінальному провадженні та надання копій запитуваних документів:

а) наказу МОН України № 1298 від 23.11.2018 «Про затвердження рішення Атестаційної колегії Міністерства від 23 жовтня 2018 року»;

б) протоколу №5 засідання атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 23 жовтня 2018 року;

в) наказу Вищої атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 7 квітня 2010 року № 7/08-нт «Про створення спеціалізованої вченої ради»;

г)атестаційного висновку щодо переатестації дисертаційної роботи наукового ступеню доктора медичних наук ОСОБА_7 на 23 арк.;

-повідомлення МОН України від 17.01.2017 про неможливість надання копії атестаційної справи, на підставі якої було проведено переатестацію ОСОБА_7 , оскільки відповідно до Акту № 17 від 26 травня 2011 року, така була знищена у зв`язку із ліквідацією ВАК;

-лист ВАК від 10.02.10 № 02-76-08/293 Головному вченому секретарю Управління атестації наукових і науково-педагогічних працівників Федеральної служби з нагляду в сфері освіти і науки Міністерства освіти і науки російської федерації з перекладом на українську мову, зі змісту якого вбачається, що ВАК України зверталась із проханням підтвердити факт видачі ОСОБА_7 диплому доктора медичних наук №15 ДК №008776 відповідно до рішення спеціалізованої ради Держаної освітньої установи вищої професійної освіти російського державного медичного університету федерального агенства з охорони здоров`я та соціального розвитку \ ІНФОРМАЦІЯ_42 від 17 олистопада 2005 року №5 пс\5 \ДОУ ВПО РДМУ\ .

Досліджені судом документи свідчать про вчинення ВАК України всіх необхідних дій щодо перевірки наданих ОСОБА_7 на процедуру нострифікації документів стосовно своєї освіти.

Із змісту відповіді на вищевказаний запит, яка надана керівником відділу закритої та секретної інформації ВАК міністерства освіти і науки російської федерації №320\12\05-21 від 19.02.2010 р. вбачається , що ВАК МОН рф підтвердило, що спеціальною закритою Вищою атестаційною комісією ОСОБА_7 рішенням Президії ВАК Міністерства освіти російської федерації від 21 лоистопада 2002 року \ наказ №746\б\ на підставі рішення спеціалізованої закритої ІНФОРМАЦІЯ_41 було присуджено вчений ступінь доктора медичних наук і був виданий диплом доктора медичних наук №15ДК №008776 від 27 березня 2003 року, 17 листопада 2005 року №20пс\5\ДОУ ВПО РДМУ\ присвоєно вчене звання професора за спеціальністю 14.00.28 «нейрохірургія» та видано атестат професора ПС №000804. Окрім цього у відповіді зазначається, що спеціальна міжвідомча комісія із захисту державної таємниці в інтересах розвитку та виконання державних програм відповідно до закону рф «Про державну таємницю» ухвалила рішення про те, що науково-клінічні дослідження ,які проводились під час підготовки дисертації ОСОБА_7 на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук у галузі нейронаук, віднесено до відомостей «особливої важливості», що становлять державну таємницю. На підставі ст.21,26 Закону рф «Про державну таємницю» від ОСОБА_7 05.11.2002 р. було прийнято письмове зобов`язання щодо нерозголошення відомостей, які становлять державну таємницю;

На адвокатський запит в межах захисту прав обвинуваченого ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні Департамент державної політики у сфері вищої освіти МОН рф надало відповідь №05-ПГ-МОН-30797 від 03.10.2014 р. про те, що відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки рф, затвердженого постановою уряду російської федерації від 03.06.2013 р. №466, Міносвіти росії не наділене повноваженнями щодо визнання недійсними виданих вишами дипломів, питання підтвердження автентичності дипломів перебувають у компетенції вишу, який видав цей диплом.

На адвокатський запит ,поданий в межах захисту прав обвинуваченого ОСОБА_7 у даному кримінальному провадженні , заступник начальника департаменту начальник відділу вчених ступенів МОН рф надав відповідь №13-3935 від 09.10.2014 р. про те, що на сайті ВАК МОН рф розміщено спеціальний випуск Бюлетеня Вищої атестаційної комісії МОН рф, додаток №5 від 2001 року щодо визнання недійсними дипломів доктора чи кандидата наук і атестати професора за спеціальністю та старшого наукового співробітника. Станом на 2014 р. такий Бюлетень не випускається. Інформація про звернення до правоохоронних органів за фактом зникнення дипломів чи атестатів , підробки таких у Департаменту атестації наукових та науково-педагогічних праціників МОН рф відсутня;

У повідомленні федеральної служби з нагляду у сфері освіти і науки (рососвітнагляд) на адвокатський запит в межах надання правової допомоги обвинуваченому ОСОБА_7 за № Пе-8606\11-401 від 18.09.2014 р. зазначається, що документами , які підтверджують факт навчання в освітній організації рф , є накази про зарахування, про переведення з курсу на курс, про відрахування, а також інші документи, які створюються під час навчального процесу - залікова книжка, екзаменаційні відомості тощо. Окремо вказано, що Акт службового розслідуваення не вважається документом, що підтверджує чи спростовує факт навчання в освітній організації.

За клопотанням строни захисту у судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_205 , який суду показав, що станом на жовтень 2018 року перебував на посаді заступника голови атестаційної колегії МОН України. На засіданні , під час якого було прийняте рішення про скасування нострифікації щодо ОСОБА_7 він головував . Представники МОН від імені міністра освіти України на цьому засіданні доповіли, що ОСОБА_7 для проходження процедури нострифікації подав підроблені дипломи доктора наук і професора рф, які були прийняті до уваги при нострифікації, оскільки вироком Сихівського районного суду м.Львова встановлений факт підробки ОСОБА_7 вказаних документів, а тому нострифікацію слід скасувати. Це питання було виставлене на голосування і колегія одноголосно проголосував про скасування результатів нострифікації. У рішенні про скасування зазначили, що була порушена процедура нострифікації. Однак, насправді, підставою для прийняття рішення колегією була озвучена інформація міністра освіти представниками МОН ОСОБА_206 і ОСОБА_207 про засудження ОСОБА_7 за підробку дипломів. При цьому, на засіданні коллегії не вивчали ні особу справу ОСОБА_7 , ні атестаційну справу, ні копію вироку виходили лише з усно озвученої інформації. На той час такої інформації МОН, якій члени колегії повністю довіряли , було достатьньо для прийняття такого рішення, все було озвучено усно. Якби колегії було відомо, що вирок буде скасований , таке б рішення не приймалось . Доповідач ОСОБА_208 сказала, що порушена процедура нострифікації, але це питання колегією не досліджувалось у чому саме порушена процедура. Обвинувальний вирок Сихівського районного суду м.Львова про засудження ОСОБА_7 на той момент був єдиною причиною для колегії для прийняття рішення про скасування нострифікації.

Стороною захисту в якості доказів надано суду копії позовної заяви ОСОБА_7 про оскарження рішення про скасування нострифікації та відзив МОН на вказану позовну заяву. Суд вважає такі докази неналежними, оскільки мотивація позову та відзиву є суб`єктивною позицією сторін у адміністративному процесі, такі не є доказами в розумінні норм КАСУ, і прийматимуться до уваги судом, який розглядатиме справу в порядку адміністративного судочинства.

Суд, оцінюючи докази строни обвинувачення та сторони захисту по даному епізоду обвинувачення, прийшов до переконання , що докази підробки документів, які були надані ОСОБА_7 для проходження процедури нострифікації в Україні - відсутні. Відтак, суд вважає, що ОСОБА_7 для проходження нострифікації були подані дійсні документи про його освіту , здобуту у рф , а відтак слід вважати, що у діях обвинуваченого відстуній склад інкримінованого йому злочину.

Окрім цього, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, а саме у використанні завідомо підроблених документів при працевлаштуванні до Національного університету «Львівська політехніка» .

На підтвердження такогообвинувачення за клопотаннямпрокурора судом дослідженінаступні докази :

-показання свідка ОСОБА_209 у судовому засіданні про те, що працює на посаді ректора НУ „Львівська Політехніка .У вказаному навчальному закладі деякий період часу протягом 2009-2010 рр. за сумісництвом на посаді професора працював ОСОБА_7 , якого рекомендував професор ОСОБА_8 ,який запевнив, що ОСОБА_7 зможе суміщати роботу в Кабінеті Міністрів України з викладацькою роботою у НУ „Львівська Політехніка. В обов`язки ОСОБА_7 входило начитка лекцій, надання консультацій з питань складання іспитів, заліків. Жодних зауважень до роботи ОСОБА_7 не отримував, останній свою роботу виконував належним чином, читав лекції згідно затвердженого навчального плану. Документи про освіту ОСОБА_7 особисто бачив, серед яких були диплом доктора наук та атестат професора, видані в Україні. Після видання Указу Президента України про створення Інституту мозку ОСОБА_7 просив організувати на базі університету лабораторію, яка буде фінансуватися за кошти Інституту. Крім цього, свідок вказав, що ОСОБА_7 серед інших у встановленому порядку висувався на здобуття державної премії в галузі освіти. Жодних сумнівів щодо його освіти, професійності у свідка не виникало;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 про те, що він працював професором кафедри Інформаційних систем та мереж НУ „Львівська Політехніка та знайомий зі ОСОБА_7 , підтримував з останнім робочі та товариські відносини, звертався до нього за медичною допомогою. Станом на вересень 2010 р. працював завідуючим кафедрою ІСМ НУ „Львівська Політехніка. У 2009-2010 рр. кафедра започатковувала підготовку фахівців зі спеціальності „Консолідована інформація, що вимагало певну кількість докторів наук та професорів. На посаду професора для читання семестрового курсу за сумісництвом на 0,25 ставки був прийнятий ОСОБА_7 . Станом на 2010 р. відбулася нострифікація документів про освіту ОСОБА_7 , бачив особисто ці документи, зокрема: дублікат диплому російського медичного університету ІНФОРМАЦІЯ_43 , диплом кандидата медичних наук, виданий на підставі рішення Ради санкт-петербурзького психоневрологічного НДІ, диплом доктора медичних наук, виданий на підставі рішення ВАК України, атестат професора, виданий МОН України, диплом про професійну перепідготовку про проходження з 1995 р. по 1996 р. перепідготовки в російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології. Такі документи ОСОБА_7 з відповідною заявою подавалися у відділ кадрів навчального закладу. Серед таких документів атестатів про середню освіту не було. ОСОБА_7 читав одну навчальну дисципліну рівня підготовки магістрів, пов`язану із нейролінгвістичними технологіями в обсязі семестрового курсу. У нього, як завідувача кафедрою, жодних претензій з приводу якості викладання ОСОБА_7 не було. Кваліфікація ОСОБА_7 дозволяла йому читати вищезазначені курси. Свідок відзначив високий рівень інтелекту, професійних знань та надзвичайні здібності ОСОБА_7 як науковця і лікаря;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_180 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явку у судове засідання відповідно до рапорту ВПР №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області від 14.12.2022 р. про відсутність даних про місце перебування свідка.

Свідок показав, що працює на посаді начальника відділу кадрів НУ „Львівська Політехніка .У вересні 2009 р. до університету звертався ОСОБА_7 з метою працевлаштування. Особисто документів ОСОБА_7 не бачив, оскільки перебував у цей період у відпустці. Прийомом документів ОСОБА_7 займалася ОСОБА_210 . Вказав, що ОСОБА_7 пред`являлися оригінали документів про освіту, копії яких долучалися до його особової справи. ОСОБА_41 не повідомляла йому про будь які зауваження чи застреження щодо поданих ОСОБА_7 документів про освіту. Не може пояснити ,чому при влаштуванні на роботу до НУ „Львівська політехніка у 1999 р. та 2010 р. в особовому листку обліку кадрів ОСОБА_7 вказані різні ВУЗи та різні місця праці, допускає, що це помилка працівників відділу кадрів;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_211 про те, що працює на посаді начальника відділу кадрового забезпечення НУ „Львівська політехніка У вказаному навчальному закладі працював ОСОБА_7 у 1998-1999 р. протягом одного семестру на кафедрі інженерно-педагогічної підготовки та у 2010-2011 р. на кафедрі інформаційних систем та мереж. Серед поданих ОСОБА_7 документів були оригінали таких документів: дублікат диплому російського державного медичного університету , диплом доктора медичних наук та атестат професора, видані в Україні, диплом про професійну перепідготовку, виданий у 1996 у рф про проходження у російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології перепідготовки за спеціальністю клінічна психіатрія-наркологія. Інші документи не пригадує. Копії пред`явлених ОСОБА_7 документів були звірені з оригіналами і долучені до особової справи. ОСОБА_7 проходив стандартну процедуру працевлаштування - заява , стандартний набір документів, це передавалось на візування в адміністрацію ВУзУ, а тоді у відділ кадрів для оформлення наказу. Якби були зауваження до його документів чи до рівня освіти , його би на посаду не було зараховано. Звільнився ОСОБА_7 по закінченню строкового договору, жодних зауважень до його роботи він не чув;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_41 про те, що працює у НУ «Львівська Політехніка» на посаді заступника начальна відділу кадрів. Бачила ОСОБА_7 один раз, коли той приходив у вересні 2010 р. влаштовуватися на роботу в НУ «Львівська Політехніка». ОСОБА_7 приніс оригінали документів про освіту та їх копії у відділ кадрового забезпечення, які звірялися та потім були передані у відділ кадрів , де і засвідчувалися. Серед оригіналів документів були: атестат професора та доктора медичних наук українського зразка, дублікат диплому про вищу освіту, виданий в рф, диплом про професійну перепідготовку, інших документів не пригадує. Вона особисто перевіряла ці документи і засвідчувала копії, жодних зауважень, застрежень чи підозр у недійсності цих документів у неї не винкало. За правилами листок обліку кадрів мав би заповнювати сам ОСОБА_7 , чому там інший почерк та хто саме вносив дані в листок, не пригадує, може це робив хтось із працівників відділу кадрів;

-протокол виїмки від 24.10.2011 р. (Т.2 а.с.30-33) та документів, вилучених відповідно до такого протоколу у начальника відділу кадрів Національного університету „Львівська політехніка, серед яких наступні документи особових справ ОСОБА_7 , що визнані речовими доказами, оголошені та досліджені у судовому засіданні: заява ОСОБА_7 від 02.09.2010 р. на ім`я ректора Національного університету „Львівська політехніка про прийняття на роботу на посаду професора кафедри за сумісництвом (Т.2 а.с.45); особовий листок по обліку кадрів ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з фотокарткою останнього, заповнений у вересні 2010 р., з відомостями в графі „Освіта - вища медична; в графах щодо навчальних закладів: російський мед. держ. університет (1985-1991), спеціальність - лікувальна справа, дипл. ВСЕ №0917142 (дублікат); санкт- петерб. держ. університет (1992-1993), практична псилогія, ДВП №042231;рос. держ. мед. університет (1995-1996), лікар-психіатр-нарколог, ПП „ 0305020; Міністерство освіти і науки України, 2010 р. - професор, протокол №2/02-П, 12 ПР №006043; Вища атестаційна комісія України, 2010 р., доктор наук ДД №008156; має 120 публікацій у галузі медицини, 12 монографій; родинний стан - неодружений (Т.2 а.с.46-47); автобіографія ОСОБА_7 ,де вказано місце народжження Житомир , зазначено навчальні заклади, які закінчив (Т.2 а.с.48); копія паспорта громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виданого Жидачівським РВ УМВС України у Львівській області 24.04.2008 р. (т.2 а.с.49-50); копія трудової книжки ОСОБА_7 серії НОМЕР_29 , із зазначенням освіти вищої медичної, професія - лікар-нейрохірург, з відомостями про навчання та роботу з 10.09.1991 р. до 09.12.2009 р. (Т.2 а.с.52-63); копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я і соціального розвитку, відповідно до якого рішенням державої атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_7 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „лікувальна справа (завірена печатками начальника кадрів та відділу кадрів НУ „Львівська політехніка) (Т.2 а.с.64); копія додатку до диплому серії НОМЕР_1 „російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я і соціального розвитку, у якому зазначені відомості про навчання у вказаному закладі протягом 1985-1991 рр. із зазначенням спеціалізації, кваліфікації, дисциплін, по яких складалися заліки та іспити (Т.2 а.с.65); копія диплому кандидата наук серії НОМЕР_11 від 14.03.1996р., згідно з яким рішенням Ради в санкт- ІНФОРМАЦІЯ_44 від 06.12.1995 р. ОСОБА_7 присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук (завірена печаткою нотаріуса ОСОБА_212 від 11.09.1998 р. (Т.2 а.с.66);копія диплому про професійну перепідготовку серії НОМЕР_8 з відомостями про те, що ОСОБА_7 з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. пройшов професійну перепідготовку в російському державному медичному університеті з клінічної психіатрії-наркології та рішенням Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р.отримав право на ведення професійної діяльності в сфері „Лікар-психіатр-нарколог (завірена печатками начальника кадрів та відділу кадрів НУ „Львівська політехніка) (Т.2 а.с.67); копія диплому доктора наук серії НОМЕР_28 , виданого ОСОБА_7 14.04.2010 р., відповідно до якого рішенням спеціалізованої вченої ради Вищої атестаційної комісії України присуджено науковий ступінь доктора медичних наук зі спеціальності „Нейрохірургія (Т.2 а.с.69); копія атестату професора серії 12ПР №006043 від 17.06.2010 р. з відомостями про те, що рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 17.06.2010 р. присвоєно вчене звання професора кафедри нейрохірургії (Т.2 а.с.70); витяг з наказу в.о. ректора Національного університету „Львівська політехніка ОСОБА_42 №1206-3-К/03 від 06.10.2010 р. про зарахування ОСОБА_7 на посаду професора на 0,5 ст. кафедри інформаційних систем та мереж за штатним сумісництвом у вільний від основної роботи / час з 03.09.2010 р. до 30.06.2011 р. (Т.2 а.с.73);- витяг з наказу від 16.06.2011 р. №1430-3-10 від 16.06.2011 р. про звільнення ОСОБА_7 з посади кафедри ІСМ у зв`язку з закінченням строку роботи (Т.2 а.с.76);

-протокол огляду речей від 04.07.2012 р., відповідно до якого оглянуто вищевказані вилучені документи, що є матеріалами особової справи ОСОБА_7 (Т.2 а.с.77-81);

Надані прокурором для дослідення судом докази дійсно підтверджують факт працевлаштування ОСОБА_7 до Національного університету „Львівська політехніка та подачу ним документів, які необхідні для працевлаштування . Такі документи ОСОБА_7 подавались в оригіналі, і ніким на момент ролзгляду справи судом не визнані підробленими .

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, а саме у використанні завідомо підроблених документів при працевлаштуванні до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти .

На підтвердження такого обвинувачення за клопотанням прокурора судом досліджені наступні докази :

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_70 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явку у судове засідання відповідно до рапорту Деснянського ГУ ГУНП у м.Києві про відсутність даних про місце перебування свідка .

Свідок показав, що працює директором Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН України . ОСОБА_7 працював в Інституті протягом червня- жовтня 2011 р. Знав його як професора Львівського університету, який працював разом з іншими вченими у напрямку розробки концепції , запам`ятовування великих обсягів інформації. З метою впровадження такого напрямку в ІІТЗО, ОСОБА_7 був прийнятий на роботу на посаду старшого наукового співробітника для створення відповідної лабораторії. ОСОБА_7 повинен був у письмовому вигляді підготувати концепцію створення та діяльності вказаної лабораторії. У процесі роботи кілька разів з ним спілкувалися на цю тему, останній висловлював слушні пропозиції, контактував із кількома ректорами ВУЗів, на базі яких могла бути створена лабораторія. З 01.08.2011 р. був переведений на посаду завідувача сектору біологічної та медичної освіти відділу природничо-математичної освіти Інституту. За час його роботи у ІІТЗО ним були зроблені цікаві і корисні напрацювання. Проте, через деякий час начальник відділу кадрів доповів, що ОСОБА_7 всі документи про освіту подав в оригіналі, а трудову книжку в копії,яка була завірені КМУ . Почали вимагати оригінал трудової книжки, проте він не надав, потім почав уникати розмов з ним, начальником відділу кадрів, після цього були складені доповідні начальника відділу, в якому працював ОСОБА_7 , та було прийняте рішення припинити табелювання ОСОБА_7 20.10.2011 р. наказом по Інституту ОСОБА_7 був звільнений за прогули на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України. З науковими роботами ОСОБА_7 не знайомий, крім його роботи з науковцями Львівського університету щодо методики швидкісного запам`ятовування великих обсягів інформації. Бачив оригінали документів, - які ОСОБА_7 подавав при влаштуванні на роботу, зокрема: дублікат від 2005 р. диплому російського державного медичного університету про закінчення у 1991 р. навчання у 2-му московському ордена леніна Державному медичному інституті ім. Пирогова, диплом про перепідготовку санкт-петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки та присвоєння кваліфікації практичного психолога, атестат професора та диплом доктора, видані в Україні. Усі ці документи в сукупності мали значення для прийняття його на роботу. Всі ці документи були в оригіналі, їх перевірили на дійсність , жодних претензій не було. Те, що ОСОБА_7 міг би подати підроблені документи і це ніхто би не виявив - не допускає. Жалів, що ОСОБА_7 не довів до кінця концепцію створення лабораторії, оскільки така робота для їх Інституту була б цікавою. Вважає, що ЗМІ несправедливо поступило зі ОСОБА_7 , неетично , принизивши його гідність і професійний рівень;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_213 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явку у судове засідання відповідно до рапорту Оболонського ГУ ГУНП м.Києва від 05.07.2023 р. про невідоме місце проживання свідка.

Свідок показав ,що працює заступником директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти .У зв`язку з розробкою концепції оптимізації процесу засвоєння інформації, ознайомившись з послужним списком ОСОБА_7 , було вирішено прийняти останнього на роботу. ОСОБА_7 був прийнятий на посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу і права відділення змісту вищої освіти, у подальшому переведений на посаду завідувача сектору біологічної та медичної освіти відділу природничо-математичної освіти відділення науково-методичного забезпечення вищої освіти. ОСОБА_7 мав робоче місце, працював у бібліотеках, ознайомився з роботою міністерства, департаментів середньої, вищої, професійно-технічної освіти, доповідав про зроблену роботу. Його ідеї і напрацювання були дуже цікавими і корисними . Однак, остаточний матеріал своєї роботи чи будь-які напрацювання в обумовлений термін не надав, перестав виходити на роботу та в кінцевому результаті був звільнений з роботи Підтвердив, що серед пред`явлених ОСОБА_7 документів для працевлаштування були оригінали дипломів , виданих в рф і атестатів які підтверджуквали наукові звання , виданих в Україіні , сумнівів щодо їх дійсності не виникало. Наукових робіт ОСОБА_7 не бачив, лише з особової справи дізнався, що останній має 96 наукових праць під грифом „таємно. Багато його знайомих, зокрема ОСОБА_214 , дуже хвалили ОСОБА_7 як чудового лікаря, який рятує життя людям,від яких відмовляються інші лікарі;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_215 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у судове засідання відповідно до рапорту Деснянського ГУ ГУНП про неможливість виконання ухвали про привід через невстановлення місця проживання свідка.

Свідок показала, що працює на посаді головного бухгалтера Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, де з 15.06.2011 р. працював ОСОБА_7 на посаді старшого наукового співробітника, а згодом завідуючого сектором. ОСОБА_7 отримав заробітну плату на загальну суму 15775,39 грн., яка нараховувалася відповідно до наказу про зарахування на роботу та табелю виходу на роботу. Був звільнений за прогули. Іншої інформації про його роботу не має;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_216 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у судове засідання відповідно до рапорту Деснянського ГУ ГУНП про неможливість виконання ухвали про привід.

Свідок показав, що працює на посаді начальника відділу природничо-математичної освіти Інституту інноваційних технологій . Знає, що в період червня- жовтня 2011 р. в Інституті працював ОСОБА_7 . Особисто ОСОБА_7 не знає, роботи його йому не відомі, вся інформація про нього відома лише зі ЗМІ;

-показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_69 , яка повідомила, що працювала на посаді начальника відділу кадрів Інституту інноваційних технологій і змісту освіти з листопада 2008 р. до вересня 2012 р. В її посадові обов`язки входило прийом, звільнення, переведення працівників, обчислення стажу, видача відповідних довідок та інше. Здійснювала прийом документів ОСОБА_7 , зокрема його заяву та інші документи, які були в оригіналі і їх було достатньо для прийняття його на роботу. Була сформована особова справа ОСОБА_7 .. Підтвердила, що серед пред`явлених ОСОБА_7 особисто оригіналів документів для працевлаштування були наступні, видані на його ім`я, копії яких долучені до особової справи: дублікат диплому російського державного медичного університету про навчання у 2-му московському ордена ІНФОРМАЦІЯ_45 , диплом про перепідготовку санкт-петербурзького університету від 1993 р. про проходження перепідготовки та присвоєння кваліфікації практичного психолога, атестат професора та диплом доктора, видані в Україні. Оглядала такі документи особисто. Здивувалася, що особовий листок, який був поданий набагато пізніше, був написаний ним не особисто, підпис не схожий, були розходження у даті народження у його паспорті та особовому листку. ОСОБА_7 відмовлявся надати оригінал трудової книжки, надав завірену в КМУ копію, про це вона доповідала керівнику Інституту;

Заявлені стороною обвинувачення свідки ОСОБА_217 та ОСОБА_218 ухвалою суду виключені із списку доказів, які прокурор просив дослідити в ході судового розгляду, оскільки відповідно до рапортів Подільського ГУ ГУНП у м.Києві від 28.06.2023 р. , 31.08.2023 р. ОСОБА_218 є лежачим хворим , та рапортів Дарницького ГУ ГУНП у м.Києві від 12.09.2023 р. і від 21.09.2023 р. місце проживання ОСОБА_219 встановити не вдалось . Зазначені особи в якості свідків Сихівським районним судом не допитувались , а відтак їх показання прослухати неможливо.

-протокол виїмки від 29.08.2012 р. (Т.6 а.с.12-13) та документи, вилучені відповідно до такого протоколу у начальника відділу кадрів Інституту інноваційних технологій і змісту освіти ОСОБА_220 , серед яких наступні документи особової справи ОСОБА_7 , оголошені та досліджені у судовому засіданні:

1\заява ОСОБА_7 від 14.06.2011 р. на ім`я директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти про прийняття на роботу на посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу і права відділення змісту вищої освіти з 15.06.2011 р. (Т.6 а.с.14);

2\ копія наказу директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти №281-к від 15.06.2011 р. про прийняття ОСОБА_7 на роботу на посаду старшого наукового співробітника сектору економічної освіти та бізнесу відділу соціально-гуманітарної, мистецької освіти та освіти з бізнесу і права відділення змісту вищої освіти з 15.06.2011 р. (Т.6 а.с.15);

3\особовий листок по обліку кадрів ОСОБА_7 з фотокарткою останнього, заповнений у вересні 2010 р., з такими серед іншого відомостями: дата народження - 09.05.1971 р., в графі „Освіта - вища медична; в графах щодо навчальних закладів: російський медичний державний університет (1985-1991), спеціальність - лікувальна справа, диплом НОМЕР_1 (дублікат); санкт-петербурзький державний університет (1992-1993), практична псилогія, ДВП №042231; російський державний медичний університет (1995-1996), лікар-психіатр-нарколог, Міністерство освіти і науки України, 2010 р. - професор, протокол №2/02- П, 12 ПР №006043; Вища атестаційна комісія України, 2010 р., доктор наук ДД №008156; має 120 публікацій у галузі медицини, 12 монографій; родинний стан - неодружений (Т.6 а.с.16-17);

4\автобіографія ОСОБА_7 від 23.10.2010 р., відповідно до якої серед іншого зазначено, що народився 09.05.1971 р. у м. Житомир в родині службовців, які загинули у ДТП у 1978 р., зазначено навчальні заклади, які закінчив (Т.6 а.с.18); \заповнена невідомою особою \

5\ копія дубліката за реєстраційним номером 184 від 15.08.2005 р. диплому серії НОМЕР_1 „російського державного медичного університету Федерального агентства по охороні здоров`я і соціального розвитку, відповідно до якого рішенням державної' атестаційної комісії від 26.06.1991 р. ОСОБА_7 присвоєна кваліфікація лікаря за спеціальністю „Лікувальна справа (Т.6 а.с.19);

6\копія диплому про перепідготовку серії ДВП №042231 від 30.06.1993 р. (реєстраційний номер 15) та додатку до такого, де наявна інформація про те, що ОСОБА_7 01.10.1992 р. вступив та 30.06.1993 р. закінчив санкт-петербурзький державний університет за спеціальністю „Практична психологія в системі охорони здоров`я, рішенням Державної екзаменаційної комісії від 24.06.1993 р. останньому присвоєно кваліфікацію практичного психолога (Т.6 а.с.21);

7\копія атестата професора серії 12ПР №006043 від 17.06.2010 р. з відомостями про те, що рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 17.06.2010 р. присвоєно вчене звання професора кафедри нейрохірургії (Т.6 а.с.22);

8\копія диплому доктора наук серії НОМЕР_28 , виданого ОСОБА_7 14.04.2010 р., відповідно до якого рішенням спеціалізованої вченої ради Вищої атестаційної комісії України присуджено науковий ступінь доктора медичних наук зі спеціальності „Нейрохірургія (Т.6 а.с.23);

9\копія паспорта громадянина України ОСОБА_7 , виданого 24.04.2008 р. (т.6 а.с.27-28);

10\копія трудової книжки ОСОБА_7 серії БТ-ІІ №7448910, із зазначенням освіти вищої медичної, професія - лікар-нейрохірург, з відомостями про навчання та роботу до 09.12.2009 р. (Т.6 а.с.30-41);

11\заява ОСОБА_7 від 29.07.2011 р. на ім`я директора Інституту інноваційних технологій і змісту освіти про переведення на посаду завідувача сектором біологічної та медичної освіти відділу природничо- математичної освіти відділення науково-методичного забезпечення вищої освіти Інституту інноваційних технологій і змісту освіти з 01.08.2011 р. (Т.6 а.с.42);

12\наказ №648-к від 20.10.2011 р. про звільнення ОСОБА_7 (Т.6 а.с.44);

- протокол огляду речей від 22.10.2012 р., відповідно до якого оглянуто матеріали вищевказаної особової справи ОСОБА_7 (Т.6 а.с.45-47).

Надані прокурором письмові докази по джаному епізоду також, на думку суду,свідчать лише про працевлаштування ОСОБА_7 на роботу у Інститут інноваційних технологій і змісту освіти в певнийц період часу та надання ним для цього працевлаштування оригіналів документів про освіту, які не визнані підробленими ні на момент працевлаштування, ні на даний час.

По всіх вищеописаних епізодах органом досудового розслідування ОСОБА_7 інкриміновано вчинення кримінальних правопорушень , передбачених ч.4 ст.358 КК України , а саме використання ним при працевлаштуванні підроблених документів про освіту , а саме :

- дублікату диплому російського Державного медичного університету Федерального агентства з охорони здоров`я та соціального розвитку РФ серії НОМЕР_1 , виданий 15.08.2005 р. за реєстраційним номером 184 про закінчення ОСОБА_7 у 1991 році навчання у 2-му московському ордена леніна Державному медичному інституті ім. ОСОБА_18 з відомостями про здобуття ним вищої освіти та присвоєння йому кваліфікації «лікар» за спеціальністю «лікарська справа»;

-диплому кандидата медичних наук московської медичної академії імені ОСОБА_11 серії КТ № 021038, виданий 15.06Л998 р. на підставі рішення дисертаційної ради від 17.03 Л 998 р. № 9, з відомостями про присудження ОСОБА_7 наукового ступеню кандидата медичних наук;

-диплому доктора медичних наук серії НОМЕР_2 , виданий Вищою атестаційною комісією рф на підставі рішення від 27.03.2003 р. №15, з відомостями про присудження ОСОБА_7 наукового ступеню доктора медичних наук;

-атестату професора серії НОМЕР_9 , виданий Вищою атестаційною комісією російської федерації на підставі рішення від 17.11.2005 р. № 20 пс/5, з відомостями про присвоєння ОСОБА_7 вченого звання професора;

-сертифікатуросійського Державногомедичного університету,виданий 01.07.1994 р. на підставі рішення екзаменаційної комісії при російському державному медичному університеті від 01.07.1994 р., з відомостями про здачу ОСОБА_7 кваліфікаційного екзамену по спеціальності клінічна нейрохірургія та присвоєння спеціальності лікар-нейрохірург;

-посвідчення російського державного медичного університету серії НОМЕР_6 , видане 02.09.1994 р. за реєстраційним номером 347, з відомостями про проходження ОСОБА_7 з 01.09.1992 р. по 01.09.1994 р підготовки в клінічній ординатурі на кафедрі нейрохірургії-неврології російського Державного медичного університету і закінчення повного курсу по спеціальності лікар-нейрохірург;

-сертифікату серії НОМЕР_7 з відомостями про присвоєння ОСОБА_7 рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 01.04.2004 р., кваліфікації лікар-нейрохірург вищої категорії, та рішенням екзаменаційної кваліфікаційної комісії при російському Державному медичному університеті від 03.04.2004 р., кваліфікації лікар-невролог вищої категорії;

-диплом про перепідготовку санкт-петербурзького державного університету серії ДВП №042231, виданого 30.06.1993 р. за реєстраційним № НОМЕР_3 , з відомостями про проходження ОСОБА_7 в період з 30.06.1992 р. по 30.06.1993 р. перепідготовки в санкт-петербурзькому державному університеті по спеціальності «Практична психологія в системі охорони здоров`я» та присвоєння йому кваліфікації практичного психолога;

-диплом про професійну перепідготовку серії НОМЕР_8 , виданий в 1996 році за реєстраційним №267 ,з відомостями про проходження ОСОБА_7 в період з 10.10.1995 р. по 20.03.1996 р. перепідготовки в російському державному медичному університеті на кафедрі психіатрії та наркології ФЛК і ППВ по спеціальності клінічна психіатрія-наркологія, та про рішення Державної атестаційної комісії від 26.03.1996 р., що посвідчує ОСОБА_7 право на ведення професійної діяльності в сфері лікар психіатр-нарколог.

З об`єктивної сторони використання полягає у наданні підробленого документа підприємствам ,установам або організаціям незалежно від форми власності ( документ передається уповноваженим особам) або пред`явленні документа ( для ознайомлення з його змістом, але сам підроблений документ залишається у володінні винного).

Субє`ктивна сторона вказаного злочину прямий умисел, тобто особа усвідомлює, що вона використовує саме підроблений документ.

Надані стороною обвинувачення і досліджені судом письмові докази та показання свідків по всіх епізодах обвинувачення за ч.4 ст.358 КК України стверджують факт надання ОСОБА_7 при працевлаштуванні та проходженні процедури нострифікації вищеперелічених документів , однак жодним чином не доводять факт , що такі документи були підроблені , після чого викристані ОСОБА_7 .

Стороною обвинувачення не надано доказів того, що документи про освіту, присвоєння вченого звання та присудження наукового ступеню , які використовував ОСОБА_7 при працевлаштуванні та нострифікації , визнавались недійсними органами та організаціями, що видали ці документи . Органом досудового розслідування не встановлені особи, які підробили ці документи ; час, місце та спосіб підроблення документів, бланків , печаток, підписів ; відсутні відповідні висновки експертиз; відсутні вироки щодо осіб , які підробили ці документи чи виготовили їх ; суду не надані рішення цих органів чи організацій, якими би вони офіційно визнали недійсними вказані документи .

Натомість , оцінюючи докази , описані вище, у їх сукупності, суд прийшов до переконання, що усі вказані слідством документи як у російській федерації , так і в Україні були отримані ОСОБА_7 у встановленому законом порядку.

Частина вказаних документів перевірялась Міністерством освіти і науки України, а також Вищою атестаційною комісією України під час проведення процедури нострифікації диплому про вищу освіту та перезахисту докторської дисертації за результатами яких, Міністерством освіти і науки України було прийнято рішення від 03.03.2010 за №1/н-722/795н/1014.12 про визнання освітніх документів ОСОБА_221 .Т

Крім того, рішенням Вищої атестаційної комісії України ОСОБА_7 було присуджено науковий ступінь доктора медичних наук і виданий диплом НОМЕР_28 (том 1 а.с. 154, 157).

У подальшому, рішенням атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України, затвердженого наказом Міністра №592 від 17.06.2010 ОСОБА_7 було присвоєно вчене звання професора кафедри нейрохірургії (том 5 а.с. 135-150). Вказані звання є чинними і не скасовані по даний час .

Суд приймає до уваги також ту обставину, що прокуратурою в інтересах держави не оскаржувалась в судовому порядку процедура визнання диплома (дубліката) НОМЕР_1 , виданого 15.08.2005 р. на ім`я ОСОБА_7 про закінчення ним в 1991 році навчання у 2-му московському ордена леніна Державному медичному інституті імені ОСОБА_10 в Україні та рішення Міністерства освіти і науки України від 03.03.2010 за№1/н- 722/795н/1014.12 ,як незаконних.

Судом вже раніше надавалась оцінка доказу обвинувачення - Акту службового розслідування Державного освітнього закладу вищої професійної освіти «російський державний медичний університет федерального агенства охорони здоров`я і соціального розвитку» МОЗСР рф від 31.10.2011 р. за фактом видачі дублікату диплома ОСОБА_7 , і такий визнаний судом недопустимим доказом.

Такий Акт , на переконання суду , не може свідчити про підробку, адже факт підробки може бути визнаний лише компетентним судом. Акт службового розслідування міг слугувати підставою для порушення кримінальної справи, однак дані про це стороною обвинувачення не надані.

Стороною захисту у судовому засіданні подано доказ, який відкритий стороні обвинувачення і досліджений судом Висновок науково-правової експертизи з питання щодо ознак складу злочину, передбаченого ст.138 КК України , від 29.09.2014 р., затверджений заступником голови Ради науково-правових експертиз при Інституті держави і права ім.В.М. Корецького НАН України, доктором юридчиних наук професором ОСОБА_222 .

У висновку зазначається, що Акт службового рослідування Державного освітнього закладу вищої професійної освіти «російський державний медичний університет федерального агенства охорони здоров`я і соціального розвитку» МОЗСР рф від 31.10.2011 р. за фактом видачі дублікату диплома ОСОБА_7 не є достатнім і беззаперечним підтвердженням підробки обвинуваченим документів про навчання в даному вищому навчальному закладі чи використання ним завдомо підроблених долкументів. Підтвердити факт підробки дубліката диплома , а відтак, і використання підробленого диплома обвинуваченим міг би лише обвинувальний вироок компетентного суду.

Суд погоджується з висновками експертизи про те, що процесуальні порушення , допущені при здійсненні доручення у порядку міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні , при здійсненні процедури передачі даного Акту та недотримання формальних вимог законодавства України та рф, також є підставою для визнання вказаного доказу недопустимим, крім підстав його недопустимості, які вже зазначались судом вище .

ОСОБА_7 , даючи показання щодо своїх працевлаштувань у різні установи та організації повідомив про те, що працедавцями здійснювалися перевірки факту його навчання у московському медінституті та санкт-петербурзькому університеті,в результаті яких такий факт було підтверджено. Такі пояснення підтверджуються показаннями свідків , які допитані судом.

Суд підтримує покликання обвинуваченого та твердження свідків про те, що неможливо допустити, що при прийнятті на роботу на посаду радника Першого Віце-прем`єра чи допуску до Президента країни для зустрічі на тривалий час відповідними спецслужбами не перевірялась дані особи, наявність у особи освіти , дані про попередні місця праці , походження та сімейний стан.

За клопотанням захисту судом також оглянуто документи, з яких вбачається, що ОСОБА_7 04.02.2008 рішенням центральної атестаційної комісії Міністерства освіти і науки України отримав в Україні вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Нейрохірургія» (том 4 а.с. 100), йому відповідною атестаційною комісією МОЗ видано посвідчення лікаря-нейрохірурга вищої категорії, яке надало йому право здійснювати лікарську діяльність на цілком правових засадах.

Крім цього, у ОСОБА_7 наявні також отримані у визначеному законодавством України порядку диплом доктора медичних наук ДД №14.04.2010 р. , атестат професора серії 12 ПР №006043,виданий Міністерством освіти і науки України на підставі рішення Атестаційної комісії від 17.06.2010 р. ( протокол №2\02-П)(звання професор нейрохірургії). Ці документи не скасовані і є чинними.

Відповідно до Указу Президента України №960/2011 від 30.09.2011 ОСОБА_7 є особою, якій присуджено Державну премію України в галузі освіти. Зазначений документ ніким не оскаржувався , не визнанавався недійсним і є чинним по даний час (том 1 а.с. 175-176, том 5 а.с. 150-152), що також вказує на неспроможність версії обвинувачення про відсутність відповідної освіти, наукових звань у обвинуваченого, що давали б йому підстави та можливість бути працевлаштованим відповідно до рівня освіти та наукових звань , і здійснювати свою діяльність на території України.

Свідок ОСОБА_223 , допитаний судом за клопотанням прокурора по епізоду обвинувачення за ч.2 ст.190 КК України, дав показання і стосовно освіти ОСОБА_7 . Зокрема, свідок показав, що зустрічався з ОСОБА_7 під час перезахисту ним докторської дисертації. Зазначив, що такий проходив у закритому режимі , вважав цю процедуру не зовсім законною, оскільки не знає випадків захисту дисертацій у закритих режимах. Він вперше був присутнім під час перезахисту дисертації, що захищена в іншій державі. Перезахист дисертації із закритою темою не передбачений чинним законодавством України, оскільки в Україні не можуть розкриватися таємниці рф. Вислухали доповідь ОСОБА_7 щодо нового напрямку в науці щодо лікування наркоманії шляхом невеликої малоінвазивної операції, проте методики та результати засекречені, лише було повідомлено ним про ефективність у 80%, що видається нереальним. Розумів, що необхідно було бути присутнім на перезахисті та забезпечувати позитивний результат. Зазвичай під час захисту докторської дисертації претендент доповідає , потім йому ставляться запитання, після цього висловлюють думку троє докторів наук - члени вченої ради, тобто опоненти, які перед цим вивчають роботу, яка також надсилається різним навчальним закладам, є у вільному доступі у бібліотеці. У даному випадку відбувалось по-іншому: він та його колеги не мали можливості ознайомитися ні з авторефератом, ні з роботою, оскільки такої ніде не було, бо вона була засекречена, слухали лише доповідь, обсяг якої був невеликий . Під час перезахисту запитав про наукового консультанта ОСОБА_7 , який назвав академіка Академії медичних наук рф ОСОБА_224 , особу, відому на весь світ. Відбулося таємне голосування, після чого було повідомлено, що у ОСОБА_7 позитивний результат. Під час перезахисту ніхто питання щодо незаконності такого не висловлював. Жодних документів про освіту ОСОБА_7 не бачив.

Оцінюючи всі докази сторони обвинувачення та сторони захисту щодо факту наявності відповідної освіти , наукових звань у обвинуваченого ОСОБА_7 у їх сукупності з точки зору їх належності та допустимості , суд прийшов до переконання , що медична освіта та вчені звання ОСОБА_7 , здобуті в рф, були підтверджені належним чином в Україні уповноваженим органом , що надавало йому право на здійснення лікувальної діяльності в Україні.

Відтак, суд прийшов до переконання, що у діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення , передбаченого ч.4 ст. 358 КК України .

А тому за ч.4 ст. 358 КК України ОСОБА_7 слід виправдати.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.138 КК України , а саме здійснення незаконної лікувальної діяльності без спеціального дозволу, без належної медичної освіти , що потягло тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_15 .

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення за клопотанням прокурора судом досліджено :

-прослухані відповідно до ухвали суду показання потерпілої ОСОБА_225 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова , у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у судове засідання відповідно до рапорту Бродівського ВП ГУНП у Л\о про відсутність такої за місцем проживання. Потерпіла показала, що 06.06.2006 р. біля 13 год її син ОСОБА_15 був доставлений в Бродівську ЦРЛ у зв`язку з побиттям невідомими особами . Коли вона приїхала в лікарню, то син вже був в реанімації без свідомості . Дочка їй повідомила, що сина буде оперувати професор зі ОСОБА_226 на прізвище ОСОБА_227 , якого запросив головний лікар ІНФОРМАЦІЯ_46 . Операція тривала кілька годин. Після операції професор ОСОБА_227 сказав, що зробив все необхідне, через кілька днів якщо все буде добре забере сина в лікарню до м. Львова. Про необхідність додаткової чи повторної операції лікар ОСОБА_227 нічого не говорив. 08.06.2006р. лікар ОСОБА_228 повідомив, що в лікарню біля 16-17 год приїде інший професор зі ОСОБА_226 для огляду однієї пацієнтки та запропонував, щоб цей професор оглянув також і сина, оскільки можливо необхідно буде проводити операцію з іншої сторони голови. Про те, чи стан сина погіршився, лікар нічого не говорив. Конкретно до ОСОБА_15 цього професора лікар ОСОБА_228 не викликав. Проти огляду сина іншим професором не заперечувала, оскільки покладалася на думку лікаря Наконечного. Того ж дня біля 18 год сину була зроблена операція і на наступний день 09.06.2006 р. біля 20 год син помер. Професора, який робив сину другу операцію, побачила вперше у судовому засіданні. Ствердила, що особисто ОСОБА_7 не викликала, згоди на проведення ним операції не давала, можливо, якщо б сина перевезли на лікування до м.Львова, то він би одужав. ОСОБА_7 ніяких коштів за операцію і лікарства не давала. Після смерті синові робили розтин, але що встановили , їй не відомо. Претензій до ОСОБА_7 майнового характеру не має;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_229 про те, що є лікарем-травматологом Бродівської ЦРЛ . 08.06.2006 р. до нього підійшов завідуючий реанімаційним відділенням ОСОБА_230 та сказав, що необхідно готувати операційну для пацієнта ОСОБА_15 , стан якого є дуже важким та повторно його буде оперувати професор-нейрохірург зі Львова ОСОБА_7 . Першу операцію робив лікар ОСОБА_231 , стан хворого після операції не змінився і був стабільно важким. Оскільки асистента для цієї операції не було потрібно, час від часу лише заходив в операційну та спостерігав за ходом операції. Це була повторна операція - трепанація черепа, бо хворий вже раніше був оперований з іншої сторони голови . ОСОБА_7 під час повторної операції видалив об`єм рідини чи гематому. Хворий був у дуже тяжкому стані, під час першої операції, що йому (свідку) відомо із записів хірурга, який проводив першу операцію, мозок був сильно травмований, травма була дифузна. Постійно свідок при проведенні операції не був присутній, лише зайшов 2-4 рази і був біля 1-2 хв, хотів подивитись хід операції . ОСОБА_7 операцію проводив кваліфіковано, у присутніх лікарів ніяких зауважень не було. . Особисто професор вносив записи в історію хвороби, яку він потім дивився. Чи були там якісь помилки не пам`ятає. Знає, що після другої операції хворий прожив недовго, але його стан був дуже важким, і до , і після першої операції шансів вижити у нього практично не було. Чому хірург під час першої операції не робив втручання зліва скроневої ділянки Тиховецького, йому не відомо. Чи були обґрунтовані покази до проведення повторної операції Тиховецькому, не знає. Зі ОСОБА_7 особисто не спілкувався ;

-показання свідка ОСОБА_232 , який у судовому засіданні повідомив, щоу 2006 році працював на посаді лікаря-нейрохірурга комунальної 8 МКЛ м.Львова та у відділенні екстреної консультативної медичної допомоги. Особисто з ОСОБА_7 ніколи не зустрічався. 06.06.2006 р. проводив у Бродівській ЦРЛ операцію ОСОБА_15 , яка полягала у резекційній трепанації справа, видаленні субдуральної гематоми, було звільнено мозок від здавлювання. У хворого були ознаки здавлювання мозку правої півкулі. Хворий був у важкому стані, кома II ст. Рішення про проведення операції ухвалював сам та особисто проводив, також були присутні анестезіолог та операційна сестра. Ним було призначене післяопераційне лікування хворого . Йому відомо, що ОСОБА_7 оперував ОСОБА_15 вдруге, чи були показання для другої операції не знає. При першій операції гідроми і гематоми з лівої строни він не бачив, тому цю частину голови не оперував. Виявити це під час операції всліпу без відповідної апаратури важко. Давати оцінку записам ОСОБА_7 в історії хвороби не береться, оскільки він не експерт. Йому відомо, що ОСОБА_7 провів трепанацію зліва. Він особисто би так не поступив як лікар, на його думку слід було проводити ревізію справа, тобто попередньої операційної рани, а вже потім за наслідками такої ревізії можна було зробити висновок про необхідність операції з іншої сторони. Вказав, що не завжди клінічні показники з однієї сторони вказують на гематому з цієї ж сторони. Крім цього, у записах ОСОБА_7 зазначено про гематому об`ємом 250 мл, що вважає неможливим, оскільки хворі з таким об`ємом гематоми вже не можуть бути життєздатними. Також пояснив, що об`єм гематоми вимірюється спеціальним черпаком, об`єм якого 50 мл. Ствердив, що у ОСОБА_15 видимих ушкоджень голови ним не було виявлено, жодних ознак гематоми з протилежної сторони не було. Об`єм гідроми, скупчення ліквору, взагалі не визначається та не може визначатися, оскільки при порушенні циркуляції ліквору та при накладенні отвору, гідрома виходить під тиском;

-прослухані у судовому засіданні відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_233 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова , у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у судове засідання відповідно до рапорту Дніпровського ГУ ГУНП у м.Києві від 04.09.2023 р. про невідоме місце проживання свідка .

Свідок показала, що 6 червня 2006 р. зателефонували з Бродівської районної лікарні з приводу впізнання одного з хворих, який поступив у зв`язку з отримання травми голови внаслідок побиття. Прибувши до лікарні, впізнала свого брата ОСОБА_15 , який терміново потребував операції через гематому у головному мозку. Біля 20 год з матір`ю прибула вдруге до лікарні, де нейрохірург зі ОСОБА_226 повідомив про проведену операцію та сказав, що можливо буде необхідною повторна операція з цієї ж сторони голови, про операцію з іншої сторони нічого не говорив. На наступний день розмовляли з завідуючим реанімаційним відділенням Наконечним, який повідомив, що терміново необхідна ще одна операція, стан ОСОБА_15 оцінював як важкий. Також сказав, що до лікарні прибуде нейрохірург ОСОБА_7 , який може прооперувати ОСОБА_15 , на що погодилася, зважаючи, що транспортувати до Львова брата було неможливо. ОСОБА_7 ніяких коштів не платили . На наступний день після операції ОСОБА_15 помер, стан його після побиття і між операціями не змінювався, був важкий , він не приходив до свідомості. За заподіяння братові тяжких тілесних ушкоджень вироком суду засуджена інша особа;

-лист Бродівської центральної районної лікарні від 08.02.2012р. на адресу ГУОЗ ЛОДА, відповідно до якого, 08.06.2006 р. ОСОБА_7 проведено оперативне втручання ОСОБА_15 , 1967 р.н., жителю с. Смільно Бродівського району Львівської області, з приводу ЗЧМТ, забою-здавлювання головного мозку (Т.7 а.с.11).

-свідоцтво про смерть, виданого 12.06.2006 р. Смільнівською сільською радою Бродівського району Львівської області, з якого видно, що ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_47 у віці 38 років (Т.7 а.с.12);

- протокол виїмки від 11.06.2012 р., відповідно до якого у Бродівській центральній районній лікарні вилучено медичну карту ОСОБА_15 №3698 на 36 арк. (54 сторінки) та копію сторінки 53 журналу запису оперативних втручань в стаціонарі, завірену печаткою Бродівської ЦРЛ (Т.7 а.с.49).

-протокол виїмки від 12.07.2012 р., відповідно до якого у Бродівському районному відділенні бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА вилучено корінець лікарського свідоцтва про смерть до форми №106/о-95 №27/2006 ОСОБА_15 , постанову про призначення судово-медичної експертизи від 10.06.2006 р., висновок експерта №27/2006 від 07.07.2006 р. (Т.7 а.с.51).

-протокол огляду речей від 22.10.2012 р. (Т.7 а.с.53-54), згідно з яким оглянуто медичні документи, що стосуються ОСОБА_15 , 1967 р.н. Зокрема, медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_48 №3698, що визнана речовим доказом, оголошена та досліджена також в судовому засіданні, у якій серед іншого наявна наступна інформація: дата госпіталізації - 06.06.2006 р. (13.15 год), смерть 09.06.2006р. (20.15 год). Діагноз основний - закрита черепно-мозкова травма. На аркуші 32 навпроти дати 08.06.2006 р., наявні рукописні записи щодо необхідності проведення трепанації зліва, хід операції 08.06.2006 р. щодо видалення гострої гідроми. Під такими записами наявний запис: „Доктор медичних наук, професор ОСОБА_7 та підпис,

-висновок №179 від 19.09.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи, проведеної експертами КЗ ЛОР „Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи, відповідно до якого експерти прийшли до наступних висновків:

1)Згідно з записами медичної карти №3698 стаціонарного хворого Бродівської ЦРЛ ОСОБА_15 перший діагноз: „ЗЧМТ. Забій головного мозку важкого ступеня. Крововилив в речовину та під оболонки головного мозку. Множинні забої тіла був виставлений черговим лікарем приймального відділення Бродівської ЦРЛ 06.06.2006 р. о 13.15 год. Після огляду нейрохірургом ОСОБА_234 06.06.2006 р. о 19.10 год ОСОБА_15 був виставлений діагноз: „ЗЧМТ. Забій головного мозку.Внутрішньо-черепна гематома справа і ним була проведена операція - „Резекційна декомпресивна трепанація в правій скроневій ділянці, видалення гострої субдуральної (крововилив під тверду мозкову оболонку) гематоми правої гемісфери (видалено гостру гематому в згортках об`ємом до 150 куб. см). 08.06.2006 р. стан хворого залишався важким. ОСОБА_7 (є його підпис) було рекомендовано з метою діагностичного процесу провести трепанацію зліва. Під час оперативного втручання, яке проводив ОСОБА_7 , була видалена гідрома (ліквор з домішками крові в об`ємі 250 мл). Після операції ним був записаний післяопераційний діагноз:„Гостра гідрома субарахноїдального простору зліва. Набряк та набухання мозку. Проведена ним трепанація черепа даному важко хворому не має прямого причинного зв`язку з настанням смерті, до яких-небудь наслідків не привела, хоча могла сприяти більш швидкому настанню смерті від тяжкої черепно-мозкової травми. По запису, який є в медкарті №3698 від 08.06.2006 р., зробленого ОСОБА_7 до операції, судити про правильність післяопераційного діагнозу неможливо.

2)Діагноз, встановлений ОСОБА_7 : „Гостра гідрома субарахноїдального простору зліва не має відношення до висновку нейрохірурга і лікарів Бродівської лікарні, які виставили діагноз: „ЗЧМТ. Забій-здавлення головного мозку субдуральною гематомою в правій лобно-тім`яно-скроневій ділянці. Ніякого комплексного обстеження ОСОБА_7 до операції не було.

3) Перед проведенням операції свого діагнозу ОСОБА_7 не виставляв, а орієнтувався на діагноз, виставлений клініцистами (в його записах тільки відмічено, що хворому було проведено лікувально-діагностичну трепанацію та видалено субдуральну гематому справа). Порекомендував з метою діагностичного лікувального процесу провести трепанацію зліва. Яких-небудь об`єктивних даних, що потрібно було проводити операцію, в історії хвороби немає.

4)У зв`язку із незворотнім тяжким станом хворого ОСОБА_15 не момент операції вирішити категорично питання, чи спричинила операція, проведена ОСОБА_7 тяжкі наслідки для хворого - неможливо.

5) Згідно „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, п.2.13 Наказу №6 „Про розвиток та вдосконалення судово- медичної служби України від 17.01.1995 р. проникаюче пошкодження черепу, у тому числі і без ушкодження головного мозку, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

6.)Крім оперативного втручання, будь-якого медикаментозного лікування ОСОБА_7 не призначалось.

7.)Група лікарських засобів, яка призначалася та застосовувалася для лікування ОСОБА_15 не належить до сильнодіючих токсичних речовин. По даних записів медкарти №3698 стаціонарного хворого Бродівської ЦРЛ, ОСОБА_7 ніяких призначень не робив.

8.)Причиною смерті ОСОБА_15 була тяжка черепно-мозкова травма з компресією мозку субдуральною гематомою та набряком-набубнявінням головного мозку. (Т.7 а.с.62-68).

За клопотанням сторони обвинувачення у судовому засіданні допитана експерт КЗ ЛОР „Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_235 , яка підтримала висновок №179 від 19.09.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи , де була доповідачем. Під час експертизи збирала медичні документи та направляла їх для вивчення професору ОСОБА_236 , робила виписки з медичних документів, друкувала підсумки, які були складені професором ОСОБА_237 . В експертів зауважень до наданих матеріалів не було, таких було достатньо для проведення експертизи. При наданні висновків використовувалися відповідні методичні та теоретичні розробки, висновки відповідають нормативним документам, що використовуються при проведення таких експертиз. У ОСОБА_15 була дуже важка черепно-мозкова травма , тому оперативне втручання ОСОБА_7 не було причиною смерті, але давання наркозу, інше навантаження при проведенні ОСОБА_7 трепанації черепа могло пришвидшити момент смерті. При проведенні експертизи бралася до уваги медична документація, яка складалася після закінчення операції. Вказала, що проникаюче пошкодження черепа, як у випадку з ОСОБА_15 , відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Післяопераційний діагноз ОСОБА_7 правильний гостра гігрома, яку він видалив. Експерт вважає, що цей діагноз це результат операції, а не попередній діагноз, через який проводилась операція. Чи була необхідність у цій операції сказати не може, це питання не ставилось для дослідження, окірм цього виходить за межі її колмпетенції, оскільки вона не є нейрохірургом. Експерт зазначила, що при наявності такої травми у хворого ОСОБА_15 , яка була несумісною для життя в момент її отримання , все одно наступила би смерть і без операції. Причина смерті травма. Даних про те, при яких обставинах ОСОБА_15 отримав травму , експертам не надавалось. Якщо трепанація черепу проводиться медиком, спеціалістом то це не можна розцінювати як тяжкі тілесні ушкодження. З наданих медичних документів видно було, що зі ОСОБА_7 проводив операцію інший лікар, але даних про нього слідство не надавало. В ухвалі слідчого про призначення експертизи було прямо вказано, що ОСОБА_7 не є лікарем, тому у п.4 висновків вона і зазначала, що Згідно „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, п.2.13 Наказу №6 „Про розвиток та вдосконалення судово- медичної служби України від 17.01.1995 р. проникаюче пошкодження черепу, у тому числі і без ушкодження головного мозку, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень.

Відповідно до диспозиції статті 138 КК України, кримінальна відповідальність у особи настає за заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Основним безпосереднімоб`єктом даного злочину єздоров`я тажиття особи,додатковим обов`язковим - установлений порядок надання населенню якісних і кваліфікованих медичних послуг.

Об`єктивна сторона характеризується діями - заняттям особою, яка не має належної медичної освіти, лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, тяжкими наслідками для хворого і причинним зв`язком між цими діями та наслідками.

Заняття лікувальноюдіяльністю це є професійна діяльність (на постійній чи тимчасовій основі) щодо огляду пацієнтів, їх консультування, встановлення діагнозу, призначення до вживання ліків (у т. ч. трав і настоянок), проведення медичних процедур тощо.

Належна медичнаосвіта передбачає, що особа має таку медичну освіту, яка дає їй легітимне право займатися даним видом лікарської діяльності на професійному рівні. Відповідно до ст. 74 Закону України «Основ законодавства України про охорону здоров`я» медичною та фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту й відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Особам, які не відповідають цим вимогам, заборонено займатися зазначеною діяльністю.

Під тяжкиминаслідками дляхворого у контекстіданої статті слід розуміти спричинення потерпілому/хворому смерті, його самогубство, заподіяння йому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Злочин єзакінченим змоменту настаннятяжких наслідківдля хворого (тяжкі тілесні ушкодження або смерть)

Суб`єкт злочину - спеціальний, це фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку і не має належної медичної освіти.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини - умислом щодо заняття незаконною лікувальною діяльністю та необережністю щодо наслідків.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 здійснював операції як лікар, оскільки мав медичну освіту, яка підтверджена відповідними дипломами ,виданими у рф і підтвердженими в Україні, та дипломами і сертифікатами , виданими в Україні. Факт наявності відповідної освіти ,який давав право на здійснення лікарської діяльності, доведений у судовому засіданні доказами, які описані судом вище. Суд на підставі досліджених доказів визнав відсутність в діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України - використання підроблених документів про медичну освіту та виправдав його за цим орбвинуваченням.

Відтак, такі обставини виключають кваліфікацію дій ОСОБА_7 як незаконну лікарську діяльність.

Окрім цього , як пояснив ОСОБА_7 , і цю обставину ствердили допитані по даному епізоду свідки , обвинувачений проводив операцію ОСОБА_15 не один, а з іншими лікарями, зокрема анестезіологом, хірургом . Однак, такі не притягувались до відповідальності за результат операції смерть ОСОБА_15 .

Як ствердила експерт ОСОБА_235 , стан пацієнта ОСОБА_15 , судячи із медичних документів , був вкрай важким, ризик летального наслідку був високий незалежно від проведення операцій.

Отже, ОСОБА_7 , проводячи операцію ОСОБА_238 як кваліфікований і дипломований лікар, не посягав на життя іншої людини, а здійснював хірургічну операцію з метою врятування життя пацієнта.

У судовому засіданні за клопотанням строни захисту досліджена копія вироку Бродівського районного суду Львівської області 20.10.2006 року ( т.7 а.с.13-14) , згідно з яким за заподіянння тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті ОСОБА_15 засуджена інша особа. А тому за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень цьому ж потерпілому не може бути притягнута ще й інша особа ОСОБА_7 .

Відтак, суд прийшов до переконання, що по даному епізоду обвинувачення у діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.138 КК України , а тому його за цим обвинуваченням слід виправдати.

-прослухані відповідно до ухвали суду показання потерпілого ОСОБА_240 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова , у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у судове засідання відповідно до рапорту Чортківського ВП ГУНП Тернопільської області від 17.07.2022р. про те, що потерпілий виїхав за кордон на постійне місце проживання .

Потерпілий показав, що його дочка ОСОБА_19 08.06.2008 р. потрапила у Чортківську районну лікарню лікарню з приводу травми голови. До лікарні її привезла швидка медична допомога, в приміщення її несли на ношах. Після огляду лікарями було встановлено, що у дитини струс мозку. Також були викликані лікарі з Тернопільської обласної лікарні, які не проводили операцію за станом здоров`я дитини, що була нетранспортабельна. Зі ОСОБА_7 особисто познайомився у лікарні. ,останній представився професором-нейрохірургом. ІНФОРМАЦІЯ_49 зробив операцію - трепанацію черепа, метою якої було видалення гематоми. Також після операції сказав, що у разі покращення стану дитини, приїде повторно через три дні. На наступний день після операції донька, не приходячи до тями, померла. Жодних коштів ОСОБА_7 за проведення операції не передавав. Коли із ЗМІ дізнався, що ОСОБА_7 шахрай- написав заяву у правоохоронні органи на нього;

-показання у судовому засіданні ОСОБА_241 , яка ствердила що її донька ОСОБА_242 їхала на велосипеді ,впала і отримала важку травму голови. Її госпіталізували у Чортківську ЦРЛ. Оскільки вона була у важкому стані і нетранспортабельна, вирішили оперувати в цій лікарні. З Києва приїхав професор ОСОБА_7 , цьому посприяли батьки однокласника ОСОБА_243 . До нього доньку оперувати ніхто з лікарів не хотів, лікар з Тернополя сказав, що операція не має змісту, бо мозок у неї вже мертвий. Вона, як мати, дала письмову згоду на операцію , бо вважала, що це може бути останній шанс на її спасіння. ОСОБА_7 до операції не знала і нічого про нього не чула. Коли він доньку прооперував, вона бачила його під операційною пару хвилин , лише встигла йому подякувати усно. Ніяких коштів за операцію не платила. Зі ОСОБА_7 був ще один лікар, вони разом доньку оперували. Після операції на наступний день вона померла. Свідок зазначила, що не вважає ОСОБА_7 винним у смерті доньки, вона розуміла, що шансів врятувати доньку практично не було, він зробив, що міг. Був ризик, що вона помре під час операції, але скористатись цим шансом треба було. Вона відмовилась писати заяву в поліцію на ОСОБА_7 , бо не вважає його у чомусь винуватим. Хто намовив писати таку заяву чоловіка ОСОБА_244 вона не знає, він це зробив без її відому. Протягом кількох років чоловік з нею не проживає, виїхав в Польщу, ніяких стосунків вона з ним не підтримує;

-показання свідка ОСОБА_245 у судовому засіданні про те, що працює у Чортківській ЦРЛ на посаді заступника головного лікаря з лікувальної частини. В його обов`язки входило забезпечення діяльності лікарні, а також проведення операцій, як хірургом. У червні 2008 р. у лікарню поступила хвора - малолітня ОСОБА_19 . Коли вона перебувала у дитячому відділенні, відбулася зупинка серцевої діяльності, дихання, та почалися судоми, у зв`язку з чим його викликали 09.06.2008 р. Пацієнтку перевели у реанімаційне відділення, де зробили штучний масаж серця та інші заходи, після чого відновилося дихання та серцебиття. Оглянувши ОСОБА_19 , за рішенням консиліуму лікарів викликали лікарів з обласної лікарні м. Тернополя, які також оглянули дівчинку та констатували дуже важкий стан. З цієї причини транспортувати її у м. Тернопіль не могли та викликали нейрохірурга, який сказав, що проводити операцію не можна через вкрай важкий стан та рекомендували виключно консервативне лікування. Також ОСОБА_19 був зроблений рентген, енцефалограма, бо томографа у лікарні не було. У дитини була мозкова кома. 14.06.2008 р. у лікарню приїхав професор ОСОБА_7 , якого викликали батьки ОСОБА_19 , оглянув хвору та рентгензнімки та відразу виставив вірний діагноз перелом основи черепа і гематому. Сказав, що проведе хворій операцію, бо це останній шанс, якщо буде видалена гематома . Свідок вважав, що шансів вижити у дитини при такій травмі не було, хвора у дуже важкому стані , операція теж може призвести до смерті. Батьки погодилися на операцію ОСОБА_7 , написали відповідні заяви . Оперував ОСОБА_7 , в операції також брали участь лікарі ОСОБА_246 та ОСОБА_247 . Записи у медичній картці робив ОСОБА_246 зі слів ОСОБА_7 . Лікарі розповідали, що ОСОБА_7 діяв дуже професійно, під час операції виявив гематому та видалив її. Після операції дитина на наступний день померла;

-показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_248 , який повідомив, що працює лікарем-хірургом Чортківської ЦРЛ. У червні 2008 р. був асистентом ОСОБА_7 під час операції трепанації черепа ОСОБА_19 . Будь-яких підозр ОСОБА_7 не викликав, проводив операцію дуже професійно, від початку і до кінця. Діагноз виставив правильний відразу перелом основи черепа і гематома. До цієї операції пацієнтку оглядав лікар з обласної лікарні і не вважав за потрібне проводити операцію, сказав, що шансів нема. ОСОБА_7 трепанація черепа проводилася з метою видалення гематоми, яку до нього ніхто не виявив, бо у лікарні не було відповідної апаратури. . Під час операції у ОСОБА_19 була виявлена гематома. Рішення про проведення операції було прийняте фкктично ОСОБА_7 , але він радився і з ним і іншими лікарями. ОСОБА_7 , як лікар робив все щоб спасти життя пацієнтки;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_249 про те, що працював лікарем-анестезіологом Тернопільської обласної дитячої лікарні та у червні 2008 р. виїжджав у м. Чортків з метою лікування дівчинки ОСОБА_250 , у якої була черепно-мозкова травма, забій головного мозку, стан коми III ступеня. Стан її був важкий , знаходилася на штучній вентиляції легенів, показників до пункції головного мозку не було. Зі ОСОБА_7 у лікарні м. Чорткова Тернопільської області не зустрічався. Під час огляду пацієнтки перелому основи черепа не виявив, оскільки їй не проводили МРТ .Ним було прийняте рішення не проводити операції через важкий стан пацієнтки, зокрема, стан церебральної коми III, що є протипоказом до оперативного втручання;

-показаннями в судовому засіданні свідка ОСОБА_251 про те, що працює у ІНФОРМАЦІЯ_50 разом з анестезіологом ОСОБА_249 брав участь у лікуванні дівчинки ОСОБА_19 , яка отримала травму голови. У неї було діагностовано атонічну кому III. Вони вважали, що це є протипоказом до оперативного втручання згідно лікарських протоколів, тому консиліарно було призначене консервативне лікування для підтримання організму якийсь час,бо мозок вже був практично нежиттєдіяльним. Він оглядав рентгенівські знімки і не виявив гематоми та ознак перелому основи черепа. МРТ в лікарні не було, а без нього ці ознаки виявити важко. Перелом не є показом до операції за відсутності гематоми. Йому відомо, що після нього дівчинку оглядав та оперував ОСОБА_7 та дитина через кілька годин після операції померла. Згідно протоколів ,які діяли на той час , атонічна кома III навіть за наявності гематоми є протипоказом до операції. Цій пацієнтці допомогти не було можливості. ОСОБА_7 використав останній шанс,але безуспішно;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_252 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова , у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у судове засідання відповідно до рапорту Чортківського ВП ГУНП Тернопільської області від 17.07.2022 р. така виїхала за кордон на постійне місце проживання.

Свідок показала, що працює педіатром у Чортківській ЦРЛ та у червні 2008 р. у лікарню поступила дівчинка ОСОБА_19 з приводу черепно-мозкової травми ,вона спостерігала її у реанімаційному відділенні, дитина була у глибокій комі. Була присутня на консиліумі, де ОСОБА_7 поставив правильний діагноз, вказав на гематому та тріщину,яку до нього не виявили інші лікарі , після чого була проведена операція за спільним рішенням лікарів. До цього інший лікар відмовився проводити пацієнтці операцію. Заходила кілька разів в операційну залу, операцію проводив ОСОБА_7 , асистував хірург Тернопільської лікарні Лещишин. Під час операції була видалена гематома. ОСОБА_7 діяв професійно, але вижити шансів у дитини майже не було через її стан;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_253 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у судове засідання відповідно до рапорту Чортківського ВП ГУНП Тернопільської обл. від 22.07.2022 р. ,оскільки свідок виїхала за кордон на постійне місце проживання.

Свідокпоказала,що працюєу ЧортківськійЦРЛ операційноюмедсестрою табула присутняпід час проведення ОСОБА_7 операції -трепанації черепа дівчинці ОСОБА_19 в зв`язку з черепно-мозковою травмою з метою видалення гематоми. Асистентом був ОСОБА_254 , також був присутній анестезіолог. Діяв ОСОБА_7 професійно, зауважень інших лікарів з приводу його дій не чула. У ході операції була видалена гематома. Однак, у даному випадку шансів у дитини на виживання майже не було через її стан;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_255 про те, що працює лікарем-анестезіологом ІНФОРМАЦІЯ_51 та працював як анестезіолог під час проведення ОСОБА_7 операції дитині ОСОБА_256 . Був перед операцією присутній на консиліумі лікарів за участю ОСОБА_7 , який без МРТ виставив дитині правильний діагноз , де було вирішено проводити оперативне втручання, як останній шанс допомогти дитині. Напередодні нейрохірург з Тернопільської обласної лікарні прийняв рішення не проводити дитині ОСОБА_19 операцію через важкість її стану, наявність глибоких порушень мозкових функцій та безперспективність . Жодних особливостей у діях ОСОБА_7 під час операції не помітив, він діяв дуже професійно.

Заявлений стороною обвинувачення свідок ОСОБА_257 ухвалою суду виключений із списку доказів, які прокурор просив дослідити в ході судового розгляду, оскільки відповідно до свідоцтва про смерть помер, зазначена особа в якості свідка Сихівським районним судом м.Львова не допитувалась , а відтак його показання прослухати неможливо.

-протокол виїмки від 21.09.2012 р. (Т.8 а.с.13-14), відповідно до якого у Чортківському РВ ЛМУ УМВС України в Тернопільській області вилучено матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи №889 від 01.07.1995 р. за фактом отримання тілесних ушкоджень малолітньою ОСОБА_19 , які оголошені та дослідженні у судовому засіданні. Відповідно до таких матеріалів дитина ОСОБА_19 08.06.2008 р. біля 19.30 год катаючись на велосипеді у АДРЕСА_28 , після чого перебувала з 09.06.2008 р. на лікуванні у Чортківській ЦКРЛ у зв`язку з черепно-мозковою травмою. 15.05.2008 р. ОСОБА_19 померла. (Т.8 а.с. 15-26);

-Акт судово-медичного дослідження №163 від 04.07.2008 р., проведеного експертом ІНФОРМАЦІЯ_52 , згідно з яким смерть ОСОБА_19 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми з переломом основи черепа, крововиливами під оболонки і в речовину головного мозку; при судово- медичному дослідженні трупа ОСОБА_19 серед іншого виявлені рани на голові, два отвори в кістках черепа та Х-подібні пошкодження твердої мозкової оболонки, рана на шиї та проекційно їй отвір на передній поверхні трахеї, точкові ранки на тильних поверхнях кистей рук та передніх поверхнях ліктьових згинів, прямокутні ділянки стійкої гіперемії шкіри на передній поверхні грудей. Дані ушкодження, враховуючи їх вид, властивості, розташування на тілі та згідно з записами у мединій карті, утворилися внаслідок виконання оперативних втручань (трепанація черепа, трахеотомія), медичних ін`єкцій та проведення реанімаційних міроприємств (дефібриляція). (Т.8 а.с.27-33)

-акт Тернопільського ОБСМЕ судово-медичного гістологічного дослідження №721 від 03.07.2008 р. (Т.8 а.с.34-35)

-акт Тернопільського ОБСМЕ судово-медичного імунологічного дослідження №405 від 18.06.2008 р. (Т.8 а.с. 36-37)

-лист Чортківської ЦКРЛ №159 від 21.09.2012 р. на запит органу досудового розслідування, відповідно до якого оперуючим хірургом під час проведення діагностично-лікувальної трепанації черепа хворій ОСОБА_19 був ОСОБА_7 (Т.8 а.с. 184)

-витяг з журналу прийому хворих Чортківської ЦКРЛ, у якому під номером 569 наявний запис про поступлення 08.06.2008 р. о 20.20 год ОСОБА_19 , 1996 р.н., з діагнозом при поступленні: „Струс головного мозку та переведення у реанімацію (т.8 а.с.185-186).

-протокол виїмки від 17.01.2012 р., відповідно до якого з Чортківської ЦКРЛ вилучено медичну карту №569 ОСОБА_19 , 1996 р.н., на 37 арк. (Т.8 а.с.219)

- актовий запис про смерть №152 від 25.06.2008 р., ОСОБА_19 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_53 у віці 11 років, причина смерті: травма при падінні з велосипеда (Т.8 а.с.240);

-протокол огляду речей від 22.10.2012 р., згідно з яким оглянуто медичні документи, а саме, медичну карту ОСОБА_19 №569, вилучену з ІНФОРМАЦІЯ_54 , що визнана речовим доказом, оголошена та досліджена у судовому засіданні. Зокрема, у такій наявна серед іншого наступна інформація: дати госпіталізації - 08.06.2008 р. (20.20 год), смерть - 15.06.2008 р. (14.40 год). Діагноз при госпіталізації: Закрита черепно- мозкова травма, струс головного мозку. На аркуші, на якому наявна дата - 14.06.2008р. наявний рукописний запис щодо сумісного огляду з ОСОБА_7 , інформація щодо стану хворої. Під текстом наявний запис серед іншого: „Професор, доктор медичних наук ОСОБА_7 . На наступній сторінці рукописний текст з переліком лікарських препаратів з кількістю. Під текстом дата - 14.06.2008 р., напис - д.м.н., проф. ОСОБА_7 . На останній сторінці вказано причину смерті - крововиливи в оболонку та у речовину головного мозку. (Т.8 а.с.220-221);

-висновок №85 від 06.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи відносно надання медичної допомоги неповнолітній ОСОБА_19 , проведеної експертами Бюро судово- медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА, згідно з яким експерти прийшли до наступних висновків:

1.)Згідно з даними медичної карти №569 стаціонарного хворого ОСОБА_19 , 11 років, поступила 08.06.2008 р. о 20.20 год у дитяче відділення Чортківської ЦРЛ. Госпіталізована з діагнозом: „Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку, забій правої кисті, лівого ліктя. При огляді анестезіологом 09.06.2008 р. була діагностована клінічна смерть. Реанімаційними заходами був відновлений серцевий ритм. Спільним оглядом дитячого нейрохірурга ОСОБА_251 , дитячого анестезіолога ОСОБА_258 було встановлено: стан дівчинки вкрай важкий, агонуючий, церебральна кома ПІ, повна атонія, арефлексія. Сумісним оглядом 14.06.2008 р. із ОСОБА_7 було рекомендовано проведення лікувально-діагностичної трепанації зліва. Ця операція була показана, бо це давало шанси для рятування життя, незважаючи на вкрай важкий, безнадійний стан хворої. Це оперативне втручання було показано 8-9 червня 2008 року.

2.) 3апис про хід операції не відповідає даним розтину трупа. При проведенні операції не було необхідності видалення головного мозку з коагуляцією судин мозку. В недостатньому об`ємі виконана декомпресивна трепанація черепа, про що свідчить розмір трепанаційного отвору - по протоколу операції 5x6 см, а по даних розтину їх два: розмірами 3,5 см х 3,5 см і 1,8 смх1,3 см. Операція проведена з грубими помилками.

З.) Враховуючи те, що ОСОБА_7 не є лікарем, проведена ним операція спричинила тілесні ушкодження (видалення тканини мозку), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

4.) У зв`язку з незворотнім тяжким станом хворої на момент операції вирішити категорично питання, чи спричинила операція тяжкі наслідки для хворої - неможливо.

5) Призначення препаратів: медіхронал, мадопар, ламіктал, нівалін, дімексит не були виправдані в післяопераційному періоді.

6) Враховуючи тяжкий стан хворої, вирішити питання про зв`язок смерті ОСОБА_19 з діями ОСОБА_7 - неможливо.

7)Подібні операції проводяться в спеціалізованих нейрохірургічних відділеннях. (Т.8 а.с.226-234).

У клопотанні про дослідження доказів у даному кримінальному провадженні від 02.11.2020 р. прокурором зазначалось дослідження показань експертів ОСОБА_259 і ОСОБА_260 . Однак, у клопотанні про перелік осіб \ потерпілих,свідків,експертів \ для допиту їх у судовому засіданні від 19.08.2021 р. по епізоду стосовно смерті ОСОБА_261 експерти ОСОБА_262 і ОСОБА_263 прокурором для виклику до суду заявлені не були.

Також прокурор в ході судового розгляду не заявляв клопотання про допит вказаних осіб в якості експертів.

Суд звертає увагу на те, що у висновку \ п.3\ експерти зазначають, що ОСОБА_7 не є лікарем, а тому проведена ним операція спричинила тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Зазначений статус ОСОБА_7 як особи, яка не є лікарем був експертам заданий слідчим в ухвалі про призначення експертизи, хоча на момент проведення експертизи такий факт не був встановлений ні документально , ні вироком суду.

Відповідно до змісту ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Докази , надані стороною обвинувачення і досліджені судом, підтверджують лише факт смерті ОСОБА_261 , причну смерті черепно-мозкову травму, дії ОСОБА_7 , який проводив операцію ОСОБА_261 з метою врятувати життя пацієнтці.

Жодних даних, які б вказували на те, що між смертю пацієнтки та діями лікаря ОСОБА_7 існує причинний зв`язок не надано.

Разом із ОСОБА_7 операцію проводили і інші лікарі, які не приягувались до відповідальності за результат операції чи за допущення лікарської помилки.

Як уже зазначалось вище , стаття 138 КК України, яка по даному епізоду інкримінована Слюсарчуку АТ. , передбачає кримінальну відповідальність за заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

ОСОБА_7 не є суб`єктом вчинення кримінального правопорушення , передбаченого ст.138 КК , що вже встановлено судом.

Як вже судом зазначалось вище і цей факт доведений у судовому засіданні , до проведення операції ОСОБА_261 ОСОБА_7 04.02.2008 рішенням центральної атестаційної комісії Міністерства освіти і науки України отримав в Україні вищу кваліфікаційну категорію зі спеціальності «Нейрохірургія» (том 4 а.с. 100), що давало йому право на проведення таких операцій. Тобто , на момент проведення операції ОСОБА_261 обвинувачений мав таку медичну освіту, яка давала йому легітимне право займатися даним видом лікарської діяльності на професійному рівні.

Органом досудового розслідування не зібрано, а стороною обвинувачення у судовому засіданні не надано доказів, які б вказували на те, що ОСОБА_7 є особою без належної медичної освіти, кваліфікації , яка не мала права здійснювати лікарську діяльність, а у даному випадку - надавати медичну допомогу та оперувати хвору ОСОБА_239 .

Відтак, суд вважає, що по даному епізоду ОСОБА_7 за ст.138 КК України слід виправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення .

-показання потерпілої ОСОБА_23 у судовому засіданні про те, що її чоловік ,виконуючи свої професійні обов`язки, через недбалість власника фірми, де він працював, впав в каналізацію і отруївся каналізаційними водами. Після чого був госпіталізований у Чортківську ЦРЛ, Він був у дуже важкому стані, ніхто з лікарів не давав шансів, що він виживе. Хтось запросив професора ОСОБА_7 , якого вона раніше не знала, для консультації. Не пам`ятає ,скільки було операцій, чому оперував саме ОСОБА_7 , а не лікарі районної лікарні. Через деякий час після операції чоловік помер. До ОСОБА_7 не має жодних претензій як до лікаря він намагався врятувати життя її чоловікові;

-свідок ОСОБА_264 у судовому засіданні показав, що працював у Чортківській ЦРЛ на посаді заступника головного лікаря з лікувальної частини. Хворий ОСОБА_22 поступив у лікарню 11.08.2008 р. після отруєння каналізаційними водами. До нього були викликані анестезіолог та ендоскопіст з Тернопільської обласної лікарні, було рекомендоване консервативне лікування.Хтось запросив професора ОСОБА_7 на консультацію до хворого, той сказав, що працюватиме за новою методикою, провів операцію. Після операції повідомив, що допомогти хворому неможливо. Крім цього свідок пояснив, що ОСОБА_7 безперечно мав навики щодо проведення операцій, діяв професійно;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_265 про те, що працює лікарем ЛОР Чортківської ЦРЛ. Був викликаний 16.08.2008 р. , для здійснення трахеотомії хворому ОСОБА_22 , який поступив з отруєнням каналізаційними водами. Був асистентом у ОСОБА_7 під час проведення останнім лікувально-діагностичної операції - пункції головного мозку. Потім проводив операцію - трахеотомію, під час якої асистентом був ОСОБА_7 . ОСОБА_7 діяв абсолютно професійно як хірург;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_266 , який повідомив, що працює лікарем-неврологом Чортківської ЦРЛ. У 2008 р. оглядав хворого Криніцького у відділенні інтенсивної терапії та фізіології, який поступив у вкрай важкому стані, був у стані церебральної коми, що було наслідком аспірації каналізаційними водами та інгаляції каналізаційними газами. У подальшому був переведений на кероване дихання. ОСОБА_7 бачив лише один раз, участі в операції з ним не брав. Доповідав про неврологічний стан хворого Криніцького. Вносив записи до історії хвороби Криніцького на прохання ОСОБА_159 та під його диктовку, який говорив, що дуже втомився. Ствердив, що перед операцією підозр на черепно-мозкову травму у Криніцького не було, бо у лікарні не було МРТ,яке це могло встановити, такий діагноз був поставлений ОСОБА_7 і виявився вірним. Він дуже професійно зробив дренування шлуночку мозку хворому, такої методики він раніше не бачив. Своїми діями ОСОБА_7 шкоди хворому не зробив, той помер від набряку мозку, а не від операції;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_267 про те, що працює операційною медсестрою Чортківської ЦРЛ. У серпні 2008 р. у лікарню приїхав ОСОБА_7 , та їй сказали готуватись до операції Криніцькому. Під час проведення операції ОСОБА_7 діяв професійно, чітко, в інструментарії орієнтувався;

-показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_255 про те, що працює лікарем-анестезіологом Чортківської ЦРЛ. Перед проведенням ОСОБА_7 оперативного втручання ОСОБА_22 щодо накладання лікворного дренажу проводився консиліум, під час якого ОСОБА_7 був ініціатором проведення операції, проти чого ніхто з лікарів не заперечив. Така операція у Чортківській ЦРЛ проводилася вперше, це був радикальний метод за даного стану хворого. Особливостей у діях ОСОБА_7 під час операції не помітив. ОСОБА_7 відразу виставив хворому правильний діагноз, хоча до цього такий міг бути виявлений лише при проведенні МРТ;

- лист Чортківської ЦКРЛ №159 від 21.09.2012 р. на запит органу досудового слідства, згідно з яким оперуючим хірургом під час проведення діагностичної мікротрепанації черепа, накладання трахеостоми хворому ОСОБА_22 був ОСОБА_7 . Хворий ОСОБА_22 , 43 роки, доставлений машиною швидкої допомоги 11.08.2008 р. о 12.10 год з діагнозом: отруєння каналізаційними газами. (Т.7 а.с.187)

-витяг з Журналу прийому хворих Чортківської ЦКРЛ, у якому під номером 4463 наявний запис про поступлення 11.08.2008 р. о 12.10 год ОСОБА_22 , з діагнозом при поступленні: „Отруєння каналізаційними газами. Коматозний стан.(т.9 а.с.189-190).

-протокол виїмки від 18.01.2012 р., відповідно до якого з Тернопільського ОБСМЕ вилучено серед іншого матеріали для проведення експертизи щодо ОСОБА_22 , зокрема: копію висновку експерта №221 (експертиза трупа ОСОБА_22 ) на 5 арк. та фототаблиця до такого висновку на 5 арк.; акт судово-медичного дослідження №1050 ОСОБА_268 на 2 арк.; 11 парафінових блоків та 6 стекол, відповідно до акту судово- медичного дослідження №1050 ОСОБА_22 (Т.7 а.с.198).

-протокол виїмки від 17.01.2012 р., відповідно до якого з Чортківської ЦКРЛ вилучено медичну карту №4463 ОСОБА_22 , 1964 р.н. на 44 арк. (Т.7 а.с.201).

-протокол огляду речей від 22.10.2012 р., згідно з яким оглянуто медичні документи, а саме, медичну карту ОСОБА_22 №4463, вилучену з ІНФОРМАЦІЯ_54 , що визнана речовим доказом, та досліджена в судовому засіданні. Зокрема, у такій наявна серед іншого наступна інформація: дати госпіталізації - 11.08.2008 р. (12.10 год), смерть - 17.08.2008 р. (4.40 год). Діагноз лікувального закладу, який направив хворого: Отруєння каналізаційним газом, коматозний стан. На арк. 22 навпроти дати 16.08.2008 р. запис: «враховуючи невизначеність анамнезу та відсутність можливості зробити МРТ, є доцільним виконати лікувально-діагностичну пункцію правого переднього шлуночка. Операція: Обробка шкіри голови розчином йоду... Вузлові шви, внутрішній дренаж та шкіра ушита... вузловими швами. Оперував д.м.н., професор нейрохірург ОСОБА_7 З моїх слів записано вірно.» Після вказаного запису наявні записи щодо того, що стан хворого дуже важкий за рахунок глибокої гіпоксичної коми та наростаючої серцево-судинної недостатності. 17.08.2008р. 4.40 год на тлі поглиблення ознак поліорганної недостатності, розвинулася зупинка кровообігу. Відновити серцеву діяльність не вдалося. Констатовано смерть. (Т.7 а.с.202-203);

- висновок №84 від 16.02.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи , проведеної експертами Бюро судово-медичної експертизи ГУ03 ЛОДА, які дійшли висновків : ОСОБА_269 ) ОСОБА_22 знаходився на лікуванні у Чортківській ЦРЛ з приводу гострого отруєння каналізаційними газами. Станом на 16.08.2008 р. стан хворого залишався важким, кома ІІІ, знаходився на керованому диханні, з вираженими неврологічними змінами. Цей стан не потребував оперативного втручання - дренування шлуночків головного мозку. 2.)3аписи в історії хвороби про хід операції ОСОБА_22 в загальному, з певними неточностями, відповідають методикам проведення таких операцій. 3) Враховуючи те, що ОСОБА_7 не є лікарем, операція, проведена ним хворому ОСОБА_22 , яка не була показана, є тілесним ушкодженням, ступінь тяжкості якого категорично встановити неможливо. 4)Дані судово-медичного дослідження трупа свідчать про те, що операція не спричинила тяжких наслідків і не знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_22 . Згідно даних консультативного перегляду мікропрепаратів №1080 ОСОБА_22 в них знайдені значні альтернативні зміни печінки, нирок, міокарду, легень та головного мозку, що можуть виникати внаслідок значної токсичної дії, а патологічні зміни легень та нирок, крім того, мають ознаки травматичних ушкоджень (забій нирок та легень). Згідно даних „Висновку експерта №221 (експертиза трупа), смерть ОСОБА_22 настала від отруєння сірководнем. (Т.7 а.с.209-. 216).

Суд звертає увагу на те, що у висновку зазначається , що ступінь тяжкості тілесних ушкоджень неможливо було встановити, бо хворий був в атональному стані, але саме по собі пошкодження черепа є тяжкою травмою, та разом з тим операція проводилася на особі, яка не подавала ознак життя, фактично на трупі .

Окрім цього, експерти прив`язують свої висновки до констатації факту відсутності у ОСОБА_7 відповідної медичної освіти , яка зазначалась у постанові про призначення еспертизи, хоча такий до проведення експертизи не був встановлений рішенням суду і таке твердження закладалось як встановлений факт органом досудового рослідування . Саме таку обставину , як підставу для висновку про заподіяння обвинуваченим тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_270 , вказують експерти у висновку .

Оскільки висновок даний експертами за вихідних даних, які не відповідають дійсним обставинам справи, такий суд вважає недопустимим доказом .

За клопотанням прокурора також судом досліджено:

- висновок експерта ГБСМЕ МОЗ України №63 від 05.10.2012 р. судово-медичного гістологічного дослідження (Т.7 а.с.239-240)

- висновок №240/12 від 08.10.2012 р. комісійної судово- медичної експертизи за матеріалами справи за фактом смерті ОСОБА_268 , проведеної експертами ДУ „Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, згідно з яким експерти прийшли до наступних висновків: 1).3а даними історії хвороби №4463 ОСОБА_22 11.08.2008 р. надійшов до Чортківської ЦРЛ з діагнозом: „Асфіксія каналізаційними речовинами.,Аспіраційний синдром. Забій грудної клітки зліва. Забійна рана лобної ділянки голови зліва. Перелом головки малогомілкової кістки із незначним зміщенням. Беручи до уваги, що при дослідженні повітря в колодязі, з якого витягли ОСОБА_22 , кількість сірководню та аміаку не перевищила гранично допустимих концентрацій, а лабораторні дослідження в лікарні для з`ясування конкретної причини отруєння не проводились, то підтвердити висновки попередніх експертиз щодо настання смерті ОСОБА_22 внаслідок отруєння сірководнем неможливо. 2,3,4,5).Згідно записів в історії хвороби №4463 нейрохірург при проведенні консультації хворого 13.08.2008р. прийшов до висновку про відсутність даних про важку черепно-мозкову травму. Виходячи з цього, а також приймаючи до уваги те, що ОСОБА_22 протягом всього часу перебування в лікарні, в тому числі і після його огляду нейрохірургом, знаходився практично в однаковому важкому стані, слід вважати, що хворий не потребував хірургічного втручання, а його проведення 16.08.2008 р. могло негативно вплинути на стан хворого. В той же час слід зазначити, що з огляду на вкрай важкий стан хворого, смерть його могла настати і без цього втручання. Отже, між втручанням 16.08.2008 р. та настанням смерті прямого причинного зв`язку не вбачається, тобто в даному випадку комісія не може застосувати п.1.3 „Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6 щодо встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Якщо ж виходити з того, що ОСОБА_7 не є лікарем, то спричинення ним 16.08.2008 р. відкритого проникаючого в порожнину черепа дірчастого ушкодження лобної кістки з порушенням цілісності твердої мозкової оболонки, у відповідності до п.2.1.3 а) „Правил... має ознаки тяжких тілесних ушкоджень. 6,7).Судячи з переліку лікарських препаратів, записаних в листку основних показників стану хворого (в частині, де передбачено вказувати результати лабораторних досліджень), допущено невиправдане та нераціональне призначення препаратів, рекомендовано непередбачену інструкцією до застосування дозу кортексину та шлях його введення, що могло негативно впливати на стан хворого. (Т.7 а.с.222-238).

Отже, зі змісту висновку вбачається , що комісія відповідала на запитання, так, як вони були поставлені слідчим, тобто слідчий стверджував у своїй постанові про призначення експертизи про те, що ОСОБА_7 не мав відповідної медичної освіти та навиків для проведення операції ОСОБА_270 , і це твердження, як встановлений факт , було прийнято до уваги експертами, і саме з цих підстав оперативне втручання експерти вважали заподіянням тілесного ушкодження хворому.

Однак, судом встановлено, що на час проведення операції пацієнту ОСОБА_270 ОСОБА_7 мав відповідну медичну освіту та сертифікати , які давали право на проведення таких операцій. Така обставина встановлена судом на підставі досліджених письмових доказів і детально описана вище.

Відтак, висновок експертів, яким при призначенні експертизи були надані невірні вихідні дані, суд вважає недопустимим доказом.

Окрім цього, у даному випадку суд бере до уваги те, що рішення про проведення операції ОСОБА_270 приймалось консиліарно, під час проведення операції кожен із лікарів здійснював якісь маніпуляції, що ствердили у судовому засіданні і обвинувачений і допитані по даному епізоду свідки. Однак, жодними доказами не встановлено, чиї саме дії із присутніх лікарів призвели до заподіяння тілесних ушкоджень пацієнту, жоден лікар, який приймав участь у операції не притягувався до кримінальної чи іншої відповідальності за допущення лікарської помилки .

Умисел ОСОБА_7 , як і інших лікарів , при проведенні операції ОСОБА_270 був спрямований на використання найменшого шансу для можливого врятування пацієнта, шанси на життя якого, зважаючи на ті ж висновки експертів , були вкрай низькими.

Виходячи з наведеного , суд прийшов до переконання про відсутність у діях ОСОБА_7 по даному епізоду складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.138 КК України .

Оганом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.138 КК України- зайняття незаконною лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, не маючи належної медичної освіти, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_20 ; ст.119 КК України вчинення вбивства ОСОБА_20 через необережність ; ч.2 ст.190 КК України- заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому ОСОБА_20 .

На підтвердження вчинення ОСОБА_7 вказаних кримінальних правопорушень стороною обвинувачення надані докази, які досліджені судом, а саме :

-прослухані відповідно до ухвали суду показання потерпілого ОСОБА_271 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у дане судове засідання відповідно до рапорту Шепетівського ВП Хмельницької області про те, що місцеперебування потерпілого встановити не вдалось.

Потерпілий у судовому засіданні повідомив, що у його батька виявили пухлину головного мозку, він мав сильні головні болі, періодично йому ставало погано. Лікарі сказали, що потрібна операція. Лікар Славутської лікарні ОСОБА_21 порекомендував ОСОБА_7 , який є видатним професором-нейрохірургом . Біля двох місяців батько чекав на операцію, відмовлдявся оперуватись у інших лікарів чи їхати за кордон, настоював на проведенні операції саме ОСОБА_7 . Розповідав, що він з професором спілкувався, надіслав йому медичні документи і дані МРТ, ще говорив, що потрібно буде 7000 доларів США на якийсь препарат ,який зупинить метастази. У день операції він розмовляв з батьком по телефону, той повідомив, що приїхав професор ОСОБА_7 і буде проводити операцію. Батько про свій справжній стан не розповідав, скривав від них, що йому часто бувало погано. Батько самостійно прийшов в лікарню, хоча в протоколі, який є у матеріалах справи, наявна недостовірна інформація, що батька нібито без свідомості доставили в лікарню 07.08.2008 р. о 20.45 год. Зів слів бабусі ОСОБА_272 йому відомо, що операція тягнулась від 13 до 22 годин. , ОСОБА_7 приїхав ще з якоюсь лікаркою ОСОБА_273 , яка була присутня під час операції. Операція відбувалася у місцевій лікарні м. Славута Хмельницької області, яка не пристосована до такого роду операцій. Під час операції у лікарні були присутні бабуся ОСОБА_272 , дідусь ОСОБА_274 , його племінниця ОСОБА_275 . Зі слів бабусі батько йшов в лікарню з гаманцем, у якому були всі його гроші, які він мав дати за операцію і за якусь мазь. Батько до цього йому говорив, що вже передав кошти в сумі 7000 доларів США за якийсь препарат від метастаз. Де він взяв такі гроші не признався. У день операції він пробував дізнатись у батька ,що це за препарат за сім тисяч доларів, але батько не хотів про це говорити, просто казав ,що йде на операцію і все буде добре. Чи були у батька взагалі такі кошти , йому не відомо, він ні в кого не позичав, чи мав власні заощадження - не знає. Також не розповідав, де і коли він передавав такі кошти . Після операції ОСОБА_7 сказав родичам, що видалив пухлину та треба сподіватися на покращення стану. 09.08.2008 р. ОСОБА_7 оглянув батька і поїхав з міста. Того ж дня батькові стало гірше і хтось викликав знову ОСОБА_7 , який зробив повторну операцію, після чого ОСОБА_20 впав в кому і 13.08.2008 р. помер , не приходячи до тями. Розтин трупа не робили , у свідоцтві про смерть написали крововилив головного мозку. Бабуся ОСОБА_272 , з якою він спілеувався , не розповідала про те, що ОСОБА_7 від неї вимагав якісь кошти;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_276 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова , у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у дане судове засідання відповідно до повідомлення Шепетівської окружної прокуратури Хмельницької області про те, що ОСОБА_274 помер.

Свідок у суді показав, що він є вітчимом ОСОБА_20 , якому влітку 2008 р. проводив операцію ОСОБА_7 . ОСОБА_20 перед операцією розповідав, що ОСОБА_7 обіцяв, що за 7000 доларів США з Німеччини привезе мазь, яку нанесе під час операції на мозок та вилікує хворобу. Зі слів ОСОБА_20 йому відомо, що той вказані кошти влітку 2008 р. завіз ОСОБА_7 в м. Київ. Як йому відомо, ці гроші ОСОБА_20 заробив, працюючи на будові в м.Києві, свідок їх бачив у себе вдома там їх ОСОБА_20 тримав, бо збирав на квартиру. Після цього кілька місяців чекав на операцію. Він був присутній в лікарні , коли ОСОБА_7 робив операцію ОСОБА_20 після операції той помер. Не розуміє, для чого була ця операція , якщо ОСОБА_20 нічим серйозним не хворів, його просто боліла часто голова;

- прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_272 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у дане судове засідання відповідно до повідомлення Шепетівської окружної прокуратури Хмельницької області про те, що ОСОБА_272 померла .

Свідок суду показала, що є матір`ю ОСОБА_20 . Синові ОСОБА_7 проводив операцію у Славутській лікарні в зв`язку з кістою у мозку. Порадив ОСОБА_7 , як досвідченого професора, лікар Славутської лікарні Бондар. ОСОБА_20 не погоджувався їхати у м. Київ, а чекав на ОСОБА_7 для проведення операції у м. Славута. Син розповідав, що передавав ОСОБА_7 за мазь, яку необхідно під час операції нанести на мозок, 7000 доларів . На операцію чекав більше двох місяців, в лікарню син пішов сам, мав з собою гаманець із грошима, точної суми не знає, казав, що «всім хватить». До операції дуже добре себе почував, займався буденними справами. Гроші, які на її думку, були передані ОСОБА_7 , зберігалися у ОСОБА_20 в портмоне у їх будинку у м. Славута, вона їх особисто бачила, син збирав ці гроші на купівлю квартири. Була разом з іншими родичами під час операції у приміщенні лікарні. Після операції вийшов ОСОБА_7 та сказав, що зробив все можливе, видалив пухлину. Ніяких коштів у неї не вимагав. Через деякий час зателефонував лікар ОСОБА_277 та повідомив, що стан сина погіршився, виникла якась проблема з судинами, на його вимогу підписала згоду на проведення повторної операції , яка синові не допомогла. Не може сказати, де і коли син передавав кошти і які саме ОСОБА_7 ;

- прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_278 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова , у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у дане судове засідання у зв`язку з виїздом за кордон. Свідок повідомила про те, що є колишньою дружиною ОСОБА_20 .. Їй відомо, що 08.08.2008 р. ОСОБА_7 оперував його з приводу пухлини мозку. Про хворобу ОСОБА_20 дізналася на початку 2008 р. спочатку від сина ОСОБА_271 , а потім від самого ОСОБА_20 , який розповів, що у нього у голові кіста. До операції за місяць бачила колишнього чоловіка, оскільки з ним періодично спілкувалася, він вже мав поголену голову , мав вигляд хворої людини, казав, що його дуже болить голова біля вуха, та повідомив, що чекає професора ОСОБА_7 , який буде оперувати у місті їх проживання м. Славута Хмельницької області. Вона від операції у районній лікарні його відмовляла, висловлювала побоювання , що відкладення операції може мати негативні наслідки для ОСОБА_20 . Проте ОСОБА_20 повністю довіряв цьому професору та його рекомендаціям , був готовий чекати його тривалий час, тому не погоджувався проходити обстеження ні в Україні, ні за кордоном. Також розповідав, що професор привезе з Німеччини мазь, яку застосує під час операції та хвороба не буде розвиватися, тобто від метастаз. Для отримання коштів на мазь продавав деяке своє майно, брав кредит, також деякі кошти йому позичали батьки - це знає зі слів чоловіка. Про інші джерела для отримання коштів свідку не відомо. Говорив, що зустрічався з професором ОСОБА_7 у м. Києві, але чи там передавав кошти, чи в іншому місці , не розповідав. Про те чи сказав, що вже передав йому 7000 доларів СІНА за цю мазь, пригадати не може. Ще до операції мати ОСОБА_20 показувала їй якийсь гаманець із грішми, які начебто мали бути оплатою за операцію. Під час операції у приміщенні лікарні присутня не була, всі обставини відомі від його матері ОСОБА_279 . Зокрема, вона розповідала, що на операцію пішов сам, купив собі необхідні медикаменти, операцію робили у травматологічному відділенні.Після першої операції у ОСОБА_20 відкрилася кровотеча ,а після другої операції, яку проводив також ОСОБА_7 , ОСОБА_20 помер. ОСОБА_272 казала, що після операції до них підходив ОСОБА_7 і сказав що він зробив все що міг, щоб врятувати ОСОБА_20 . Коли вже була публікація в газеті «Експрес» про те, що ОСОБА_7 шахрай і не мав права робити операції, до них додому прийшли працівники поліції і за їх вказівками син писав заяву у поліції стосовно ОСОБА_7 ;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_280 про те, що ОСОБА_7 проводив операції її двоюрідному брату ОСОБА_20 у Славутській районній лікарні. Навесні 2008 р. від матері ОСОБА_20 . ОСОБА_272 , а потім від нього самого дізналася, що останній захворів , має кисту у мозку та потребує операції.Хтось із лікарів місцевої лікарні йому порадив професора ОСОБА_7 . Зі слів брата знала, що він домовився зі ОСОБА_7 про операцію і передав йому сім тисяч доларів за якусь мазь з Німеччини. Ці кошти , а також кошти за операцію ОСОБА_20 приніс із собою в лікарню перед операцією , вона бачила гаманець із стодоларовими купюрами, їх, напевне , віддав ОСОБА_7 , бо коли після смерті брата віддали борсетку - то коштів у ній не було. Думає, що можливо ОСОБА_20 отримав кошти у гривнях після продажу своїх мисливських рушниць, а потім перевів їх в долари для передачі ОСОБА_7 . ОСОБА_7 приїхав на операцію із своїм обладнанням і ще якоюсь колегоюасистентом. Операція перша тривала десь 3-4 години, після неї ОСОБА_7 вийшов до них і сказав, що видалив пухлину величиною з тенісний мячик, але привезений ним препарат має допомогти. Після цієї операції стався у брата крововилив, ОСОБА_7 оперував вдруге. Знову були у лікарні та після операції, яка як і перша, тривала багато годин, ОСОБА_7 сам без жодних запитань повідомив, що кровотеча змила мазь, про яку говорив вчора. Зрозуміли, що це гірший варіант перебігу подій. Через кілька днів ОСОБА_20 помер. Також вказала, що з братом ОСОБА_20 в неї були хороші довірливі відносини та він їй особисто повідомляв, що лікар ОСОБА_7 повернуся з-за кордону та привіз для нього мазь ;

- прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_281 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у дане судове засідання через хворобу ,та відповідно до повідомлення свідка про те, що вона є прикутою до ліжка і за станом здоров`я з`явитись в суд не може.

Свідок суду показала, що вона є матір`ю ОСОБА_280 , була очевидцем, як ОСОБА_282 сам пішов у лікарню, після цього виходив в аптеку вже з побритою головою , і повернувся в лікарню, де мала бути операція. Під операційною вона з батьками ОСОБА_283 чекала майже весь день. Вийшов з оепраційної ОСОБА_7 з якоюсь невеликою валізкою і сказав, що видалив пухлину розміром з яйце, почистив і треба чекати результату. ОСОБА_284 повідомили, що ОСОБА_285 стало гірше і треба робити повторну операцію. ОСОБА_286 сам настоював на тому, щоб робити операцію в лікарні в ОСОБА_287 і щоб робив її саме ОСОБА_92 . ОСОБА_288 свідкові розповідав про якусь мазь з-за кордону, що завіз в Київ за неї гроші. Кому саме він давав ці кошти не повідомляв. Це було десь за два місяці до операції. А перед операцією його мати ОСОБА_272 показувала їй гаманець із великою сумою коштів, скільки саме не знає, які ОСОБА_288 має заплатити за мазь і за операцію. Їй також відомо зі слів матері ОСОБА_283 , що той в лікарню на операцію йшов з гаманцем з великою сумою коштів , напевне комусь їх віддав , бо потім в його речах їх не виявилось;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_21 про те, що працює завідуючим відділення анестезіології та інтенсивної терапії ІНФОРМАЦІЯ_55 , знайомий з ОСОБА_7 з літа 2008 р. ОСОБА_7 08.08.2008 р. провів операцію хворому ОСОБА_20 з приводу пухлини головного мозку. Свідок був анестезіологом під час операції. Операція тривала 3-4 години, була видалена пухлина мозку. Після операції хворого перевезли у відділення реанімації. 09.08.2008 р. біля 10 год приїхав оглянути хворого. Помітив, що ОСОБА_20 виходив з медикаментозного сну, запитав, чи він його чує, якщо так, то щоб потиснув руку, на що він потиснув йому пальці на руці. Через деякий час черговий лікар повідомив, що у ОСОБА_20 розширилася зіниця. Повідомив про це ОСОБА_7 , який після цього також прибув до лікарні. При огляді побачили, що одна зіниця широка, зрозуміли, що відбувається набряк частини головного мозку, можливо через гематому, тому було вирішено проводити повторну операцію. Після неї стан хворого був вкрай важким, 13.08.2008 р. ОСОБА_20 помер. Про хворобу ОСОБА_20 дізнався за два-три місяці до операції. ОСОБА_20 розповідав, що, працюючи у м. Києві, через головні болі втрачав кілька разів свідомість, тричі попадав там в лікарню , і ніхто при обстеженні не виявив пухлини. Він здогадувався, що у нього напевне злоякісна пухлина, операція неминуча, і як довго з таким можна прожити залежить від росту метастаз пухлина давить на мозок і смерть може настати в любий момент. Коли ОСОБА_20 пройшов комп`ютерну томографію головного мозку, з`ясувалося, що у нього дійсно злоякісна ОСОБА_289 . У свідка був телефон ОСОБА_7 з того часу, коли той влітку 2008 р. приїжджав оглянути Славутську лікарню . Телефон ОСОБА_7 дав ОСОБА_20 , який самостійно з ним спілкувався. Після ознайомлення з результатами обстеження порадив ОСОБА_20 зробити операцію у Львові чи Києві, чи іншому великому місті, де є спеціальна апаратура, сказав, що у Славутській ЦРЛ таких операцій не проводять та ніколи не проводили. Однак, сам ОСОБА_20 настоював на проведенні операції в Славуті і саме ОСОБА_7 . У день операції ОСОБА_7 приїхав до Славутської ЦРЛ разом зі спецілістом Хмельницької обласної лікарні ОСОБА_290 , яка асистувала під час операції. Про мазь вперше почув від слідчого, дуже здивувався, бо мазі під час таких операцій не застосовують. Перед операцією проводився огляд хворого ним, як анестезіологом, та ОСОБА_7 , як нейрохірургом. Жодних документів ОСОБА_7 не перевіряв, оскільки він прибув з лікарем з обласної лікарні ОСОБА_291 .. Під час операції за операційним полем не спостерігав, оскільки відповідав за анестезію. Умови операційної ОСОБА_7 влаштовували, він привіз свою апаратуру і свої інструменти . Жодних особливостей при перенесенні хворого не було, таке відбувається постійно. Пригадав, що чув, як ОСОБА_7 говорив під час операції, що вводить в порожнину якийсь препарат, але який саме та для чого не чув. Про жодні мазі , які будуть застосовуватися під час операції , від ОСОБА_7 перед, під час чи після операції не чув. Протокол операції складав або ОСОБА_7 , або ОСОБА_290 , але підписав ОСОБА_7 Повторну операцію проводив ОСОБА_7 , а свідок забезпечував анестезію, одним із асистентів була знову ОСОБА_291 . Повторна операція проводилася, оскільки було здавлювання головного мозку, розширена зіниця. Під час операції ОСОБА_7 видалив згустки крові, коагулював судину, що кровоточила. Думає, що причиною кровотечі міг бути тромб чи інші ускладнення, які неможливо передбачити. Записи в історію хвороби після повторної операції диктував ОСОБА_7 , хто саме писав, не пригадав. ОСОБА_7 під час операцій діяв чітко і професійно, жоних застережень ні в кого не було. По якісь кошти , які передавались ОСОБА_292 для ОСОБА_7 йому нічого не відомо. Він не був очевидцем передачі ОСОБА_7 будь яких коштів у лікарні перед операцією, ніхто з родичів про це йому не говорив;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_290 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у дане судове засідання відповідно до рапорту ВП №1 Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій обл. від 08.06.2023 р. про відсутність даних про її місце проживання.

Свідок повідомила, що є заступником головного лікаря Хмельницької обласної лікарні. Пояснила, що познайомилася зі ОСОБА_7 близько 5-6 років тому у 2007-2008 рр., коли останній приїжджав у м. Хмельницький, як консультант, , професор-нейрохірург академії післядипломної освіти для лікування жінки, яка знаходилася у стані коми. Також ОСОБА_7 у серпні 2008 р. приїжджав у Славутську ЦРЛ для лікування пацієнта ОСОБА_20 . Була присутня під час двох операцій цьому пацієнту. Під час першої операції було здійснено трепанацію черепа, виявлена та видалена пухлина, промивання. ОСОБА_7 вводив хворому якийсь препарат, проте, який саме це був препарат, їй не відомо, пояснював , що це ефективний препарат для припинення росту пухлини іноземного виробництва. Препарат був у флаконі, розводили його вже у операційній і вводив в порожнину зі шприца. Цей препарат точно нічого гіршого пацієнтові не міг зробити. Перша операція тривала приблизно три години. Жодної мазі ОСОБА_7 під час операції не застосовував. Перед другою операцією ОСОБА_7 сказав, що у Лозового відбувся крововилив, його прогноз щодо одужання хворого був невтішний. Коли розпочалася операція, було дійсно виявлено крововиливи. Про препарат для розсмоктування пухлини чи метастаз ОСОБА_7 тоді нічого не згадував, як і не говорив, що такий препарат, застосований ним під час першої операції, змило кров`ю під час кровотечі. Після операції на прохання ОСОБА_7 заповнювала відповідні медичні документи, що не забороняється .На операції крім неї ще був асистент - хірург лікарні. Ця операція тривала не більше однієї години. Через кілька днів після операції ОСОБА_7 їй зателефонував та повідомив, що пацієнт помер. Вона багато разів була присутньою під час проведення консультацій ОСОБА_7 та під час інших операцій. Сумніватись у професійності ОСОБА_7 не було підстав, він завжди діяв чітко, грамотно, абсолютно професійно .Вона особисто бачила оригінали його дипломів про вищу освіту та посвідчення професора кафедри нейрохірургії академії післядипломної освіти ім. Шупика. Такі операції, які були проведені ОСОБА_20 у її присутності, неможливо провести без глибоких знань в області нейрохірургії. Навіть лікарі зі стажем роботи не завжди можуть провести таку операцію. Вона чула думку багатьох лікарів про високий професійний рівень ОСОБА_7 . А тому, коли щодо нього почалась компанія ЗМІ по приниженню його репутації, була обурена. Таких висококласних спеціалістів як ОСОБА_7 в країні дуже мало. Вона особисто переконалась в його високому рівні як лікаря , коли була хвора її мати він відразу визвався допомогти, запропонував схему лікування. Після цього вона відправила її в США, де повністю підтвердили і діагноз і методи лікування ОСОБА_293 як єдино правильні;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_294 , яка ствердила, що працює заступником головного лікаря з медичної частини Славутської ЦРЛ та бачила у реанімаційному відділенні лікарні заступника головного лікаря Хмельницької обласної лікарні ОСОБА_290 разом з ОСОБА_7 , який оглядав пацієнта ОСОБА_20 , що поступив з ОСОБА_295 Документів у ОСОБА_7 , як професора-нейрохірурга, не перевіряла, однак у цьому не сумнівалася, оскільки він прибув з ОСОБА_291 . За наслідками огляду завідуючий реанімаційним відділенням повідомив, що пацієнт бажає, щоб операція проводилася саме у Славутській лікарні. Пацієнт ОСОБА_20 консиліумом перед обома операціями не оглядався, оскільки консиліум проводиться за обов`язковою участі когось із адміністрації лікарні, зав. відділенням не ініціював проведення такого. Безпосередньо в операційній під час операції присутня не була. Не мала права заборонити проведення такої операції у умовах районної лікарні , враховуючи право пацієнта на вибір лікуючого лікаря. Випадок смерті , ОСОБА_20 розглядався на летально-консультативній комісії лікарні, яка встановила, що випадок смерті був умовно-запобіжним, що означає, що смерть могла б не настати, якщо б пацієнт раніше б виявив пухлину та звернувся за необхідним лікуванням. Жодних зауважень лікарів щодо непрофесійних дій лікаря ОСОБА_7 не чула;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_296 , який повідомив, що працює завідуючим травматологічним відділенням Славутської ЦРЛ . ІНФОРМАЦІЯ_56 ОСОБА_7 оперував пацієнта ОСОБА_20 . Свідок був другим асистентом під час першої операції ОСОБА_20 . Перед операцією йому повідомили, що така проводитиметься на базі травматологічного відділення, оскільки іншої операційної, яка була хоча б наближено пристосована до нейрохірургічної операції, у лікарні не було. ОСОБА_7 оглянув операційну, інструменти, сказав переводити хворого в операційну та готувати до операції. Операція полягала у трепанації кісток черепа, вилученні пухлиноподібного утворення. Після операції хворий був переведений для подальшого лікування у реанімаційне відділення. Із ОСОБА_7 приїжджала жінка з обласної лікарні, яка представила його як професора, тому сумнівів у його особі не виникало. Рішення про проведення операції ухвалював ОСОБА_7 . Під час операції ОСОБА_7 жодної мазі не використовував. Але коли у хворого при такій операції відкривається кровотеча, вона може змити не тільки мазь. Коли закінчували операцію, використовувалася гемостатична губка, яка покращує згортання крові, але це не якийсь особливий препарат, а звичний .У такого роду операції брав участь вперше, така для нього була неординарною в умовах районної лікарні .Хоча він не є спеціалістом у нейрохірургії, однак , на його думку, ОСОБА_7 діяв абсолютно професійно.Такого рівня операцію може провести тільки професійний нейрохірург, не кожен лікар зі стажем на таке здатний;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_297 про те, що працює лікарем-травматологом ІНФОРМАЦІЯ_55 , зі ОСОБА_7 не знайома, не була присутня під час операцій ОСОБА_20 . Проведення операцій обговорювалось лікарями, ніхто зауважень щодо дій ОСОБА_7 не висловлював . Знає, що стан ОСОБА_20 на момент проведення оепрацій був важкий, він мав велику пухлину мозку. ОСОБА_20 не приходив в лікарню сам, його доставили ургентно з приступом. Для проведення такої операції в умовах районної лікарні мав бути високий рівень спеціаліста з нейрохірургії. Вважає, що ОСОБА_7 таким був , бо жодних помилок під час операції, наскільки їй відомо, допущено не було;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_298 про те, що працює операційною медсестрою травматологічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_55 , бачила ОСОБА_7 , коли останній оперував пацієнта ОСОБА_20 . Була присутня під час першої операції та подавала медичні інструменти. Асистентом була ОСОБА_273 , хто саме був другим асистентом, не пригадала. Інструментарій під час операції знаходився на операційному столі, операція тривала п`ять годин. Про застосування якоїсь мазі під час операції вона не чула. У присутніх лікарів не було ніяких застережень чи зауважень щодо дій лікаря ОСОБА_7 , він діяв чітко , всі його вказівки під час операції виконувались. Вона вперше була присутня на такого роду операції, тому жодної оцінки як саме вона проводилась , вона дати не може;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_299 про те, що працює операційною медсестрою Славутської ЦРЛ . У серпні 2008 року, була присутня під час обох операцій ОСОБА_7 . ОСОБА_20 . Це була трепанація черепа, видалення пухлини. У її обов`язки входить накриття робочих столів, підготовка до операції, допомога під час операції. ОСОБА_7 з собою привіз свої інструменти , зокрема пам`ятає електроніж, які використовував під час операції. Під час операції дивилася в рану, виконувала вказівки хірурга. Не бачила, щоб ОСОБА_7 чи інші лікарі під операції застосовували якусь мазь і це не обговорювалось ніким . Асистентом ОСОБА_7 була жінка з обласної лікарні, а також лікар Славутської ЦРЛ Ігнатішин. Під час проведення другої операції не чула, щоб ОСОБА_7 говорив про якусь мазь. У лікарів зауважень щодо дій оперуючого хірурга ОСОБА_7 не було;

- заява потерпілого ОСОБА_271 від 28.11.2011 р. до ГУМВС України у Львівській області, в якій він описав обставини лікування ОСОБА_7 його батька ОСОБА_20 , вчинення шахрайських дій та просив правохоронні органи притягнути ОСОБА_7 до відповідальності (Т.9 а.с.15-17).

Зазначений доказ суд вважає недопустимим, оскільки обставини, зазначені у заяві неможливо перевірити безпосередніми показаннями свідка , даними ним у судовому засіданні, як це передбачає ст.95 КПК.

- свідоцтво про смерть, видане 14.08.2008 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Славутського управління юстиції Хмельницької області,з якого видно, що ОСОБА_20 помер ІНФОРМАЦІЯ_57 у віці 51 року (Т.9 а.с.18);

- протокол виїмки від 29.11.2011 р., відповідно до якого з Славутської ЦРЛ вилучено медичні картки стаціонарного хворого, протоколи операцій, які оголошені та дослідженні у судовому засіданні, а також результати гістологічних досліджень. (Т.9 а.с.178, 169-173);

- протокол огляду речей від 22.10.2012 р., згідно з яким оглянуто медичну карту №5478 стаціонарного хворого ОСОБА_20 , вилучену згідно протоколу виїмки від 29.11.2011 р. з Славутської ЦРЛ, що визнана речовим доказом, оголошена та досліджена у судовому засіданні. Зокрема, у такій наявна серед іншого наступна інформація: дати госпіталізації - 07.08.2008 р. , діагноз клінічний: новоутворення лобно- скроневої ділянки справа. Дата встановлення: 07.08.2008 р. Лікар: ОСОБА_7 , ОСОБА_21 . Також навпроти запису 08.08.2008 р. - огляд д.м.н., проф. ОСОБА_7 . Враховуючи дані обстеження, рекомендоване оперативне втручання в об`ємі видалення новоутворення. Після цього запис: Д.м.н., , проф. ОСОБА_7 08.08.2008 р. зафіксовано протокол операції: краніотомія з видалення новоутворення справа в лобно-скроневій ділянці. Під записами на двох аркушах наявний запис про те, що хірургом є проф., д.м.н. ОСОБА_7 09.08.2008 р. записи про те, що о 10.00 та 16.00 год проведено огляди д.м.н. проф. ОСОБА_7 , стан хворого вкрай важкий, глибока кома. Операція о 16.30, оперативна бригада: ОСОБА_7 , ОСОБА_300 , ОСОБА_21 . Запис від 13.08.2008 р. про зупинку серцевої діяльності о 6.25 год, 6.45 год - біологічна смерть. (Т.9 а.с. 180-181);

- протокол виїмки від 16.12.2011 р., згідно якого вилучено з Державного патанатомічного центру м. Хмельницький та Хмельницької міськрайонної лікарні матеріали для проведення експертизи за матеріалами справи відносно надання медичної допомоги ОСОБА_20 (Т.9 а.с 185- 192, 196-201);

- лист Національного банку України від 28.08.2012 р. №19- 013/8600 щодо офіційного курсу гривні до долара США, встановлений Національним банком України ,який у червні 2008 року становив 485,19 грн за 100 доларів США. (Т.9 а.с.225);

- постанова слідчого про призначення судово-медичної експертизи та висновок №38 від 02.04.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи , проведеної експертами Бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА, відповідно до якого експерти прийшли до наступних висновків:

1.) ОСОБА_20 , 1957 р.н., поступив в реанімаційне відділення Славутської ЦРЛ Хмельницької області з діагнозом при поступленні: „Стан після нападу епілепсії. Новоутвор головного мозку. 08.08.2008 р. оглянутий ОСОБА_7 , ним було рекомендоване оперативне лікування в об`ємі видалення новоутворення. Під час оперативного втручання в рані при огляді виявлено новоутворення в капсулі блідо-рожевого кольору, яка вскрита, під тиском вилилась неоднорідна маса, пухлина вилучена в межах здорого дендриту (а це продукт розпаду тканини). 09.08.2008 р. ОСОБА_7 проведена реоперація. Після зняття швів з твердої мозкової оболонки вилилось біля 200 мл темної крові зі звертками. За станом здоров`я ОСОБА_20 станом на 08.08.2008 р. потребував оперативного втручання з приводу пухлини в правій лобно-скроневій ділянці.

2.) Враховуючи те, що ОСОБА_7 не являється лікарем та не мав жодного фаху в медицині, маніпуляції відносно ОСОБА_20 можна оцінювати, як спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Можна констатувати, що перше оперативне втручання ускладнилось інтрамозковою гематомою та значним пошкодженням правої півкулі головного мозку, що стало безпосередньою причиною смерті.

3.)Комплекс медикаментозного лікування, призначений ОСОБА_7 ОСОБА_20 був доцільним і науково обґрунтованим.

4.)3ахворювання у ОСОБА_20 було важким і потенційно загорожувало смертю, але дії ОСОБА_7 були безпосередньою причиною смерті хворого.

5)Подібні операції проводяться у спеціалізованих нейро-онкологічних відділеннях. (Т.9 а.с.210-222)

Суд звертає увагу на те, що у тексті постанови слідчого про призначення комісійної судово-медичної експертизи від 23 грудня 2011 року стосовно смерті ОСОБА_20 \ т.26 а.с.202) у мотивувальній частині зазначається, що підставою та приводом для порушення кримінальної справи послужили матеріали дослідчої перевірки за зверненням головного редактора газети «Експерс» ОСОБА_301 , а також факт відсутності у ОСОБА_7 відповідних документів про освіту зазначається ,як достовірно встановлений слідством. Окрім цього , на вирішення експертів ЛОБСМЕ ставляться питання щодо дій лікаря ОСОБА_7 під час проведення операціїї ОСОБА_20 ,однак питання про те, як розцінювати дії ОСОБА_7 , який не є лікарем, слідством перед експертами не ставилось. Незважаючи на таке, експерти у своїх висновках зазначили :»…враховуючи те, що ОСОБА_7 не являється лікарем та не мав жодного фаху в медицині, маніпуляції відносно ОСОБА_20 можна оцінювати, як спричинення тяжких тілесних ушкоджень…» , тобто експерти вийшли за межі питань ,поставлених слідством.

Допитана за клопотанням прокурора у судовому засіданні експерт ОСОБА_235 зазначила, що не була доповідачем при проведенні вказаної експертизи, брала участь як член експертної комісії. Експертиза проводилась на підставі постанови слідчого, у якій були задані вихідні дані про те, що операцію ОСОБА_20 проводив ОСОБА_7 , який не являвся лікарем. Тому і експерти прийшли до висновку, що якщо така операція, яка в принципі була необхідною і проводилась відповідно до протоколу , проведена особою, яка не має медичної освіти, то це слід розцінювати як заподіяння тяжкого тівлесного ушкодження . З наданих на дослідження експертів медичних длокументів вбачалось, що ОСОБА_20 в силу свого захворювання потребував оперативного втручання, таке було проведено вірно. Чи дії ОСОБА_7 , який проводив операції були фаховими, експерти не досліджували, оскільки таке питання не ставилось слідчим. Якби приймалась до уваги обставина, що операції ОСОБА_20 проводив фахівець , не було би висновку про те, що були заподіяні тілесні ушкодження . Розтину трупа ОСОБА_20 не проводилось, а відтак не були надані гістологічні дослідження, які проводяться під час розтину.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази , суд прийшов до переконання, що обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ст.ст. 138, 119, ч.2 ст.190 КК України по даному епізоду є необґрунтованим та безпідставним .

Відповідно до диспозиції статті 138 КК України, як це вже зазначалась судом раніше, кримінальна відповідальність у особи настає за заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого.

Належнамедична освіта передбачає, що особа має таку медичну освіту, яка дає їй легітимне право займатися даним видом лікарської діяльності на професійному рівні. Відповідно до ст. 74 Закону України «Основ законодавства України про охорону здоров`я» медичною та фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту й відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Особам, які не відповідають цим вимогам, заборонено займатися зазначеною діяльністю.

Суб`єкт злочину -спеціальний,це фізичнаосудна особа,яка досягла16-річноговіку іне має належної медичної освіти.Суб`єктивна сторона злочину характеризується складною формою вини - умислом щодо заняття незаконною лікувальною діяльністю та необережністю щодо наслідків.

Що стосується відповідальності за ст. 119 КК України, то безпосереднім об`єктом злочину є життя особи.

Об`єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням у вигляді посягання на життя іншої людини; 2) наслідком у вигляді смерті людини; 3) причинним зв`язком між зазначеним діянням та наслідком. Злочин є закінченим з моменту настання біологічної смерті потерпілого. Суб`єкт злочину - загальний.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується необережністю, тобто наявна злочинна самовпевненість або злочинна недбалість.

В обвинувальному акті стверджується наявність у діяннях ОСОБА_7 так званої ідеальної сукупності злочинів, зокрема одномоментне вчинення кримінальних правопорушень передбачених ст. 138 та ст. 119 КК України.

Кримінальним кодексом України не визначено такого поняття як ідеальна сукупність деліктів (кримінальних правопорушень). Разом з тим воно є невід`ємною частиною науки кримінального права, без якого у деяких випадках неможливо чітко та якісно здійснити кваліфікацію діяння та призначити покарання.

Так, ідеальна сукупність виникає, коли особа однією дією вчиняє одночасно два або більше злочинів, відповідальність за які передбачено різними статтями КК. Ознаками ідеальної сукупності є вчинення злочину: а) одним діянням; б) в одному місці; в) одночасно, г) наявність усіх необхідних ознак, передбачених двома чи більше різними статтями КК. Ключовим питанням для встановлення ідеальної сукупності є наявність в діях особи склад двох окремих кримінальних правопорушень.

Кримінальна відповідальність за ст. 138 КК України настає за обов`язкової наявності наслідку вчиненого, тобто саме наслідки характеризують незаконну лікувальну діяльність у даному випадку як кримінально каране діяння, злочин характеризується матеріальним складом.

У свою чергу, передбачений ст.119 КК України також має матеріальний склад.

Статтею 33 КК України передбачено, що сукупністю кримінальних правопорушень визнається вчинення особою двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жодне з яких її не було засуджено. Тобто для сукупності обов`язково має бути наявність двох чи більше окремих кримінальних правопорушень. У свою чергу, якщо сукупність злочинів складається із злочинів з матеріальним складом, то ці злочини не можуть мати тотожні (однакові наслідки). Встановлення ідеальної сукупності злочинів, під час кваліфікації кримінальних правопорушень можливе лише у випадках, коли особа одним діянням (дія/бездіяльність) заподіює різні суспільно небезпечні наслідки, або ж саме по собі діяння, окремо від наслідку, є кримінально караним, тобто злочином з формальним або усіченим складом.

Відтак кваліфікація дій особи за сукупністю ст. 138 та ст. 119 КК України, теоретично є неможливою, оскільки характеризується єдиною дією та єдиним наслідком для злочинів з матеріальним складом.

Застосування кваліфікації за сукупністю злочинів є порушенням принципу «non bis in idem», оскільки застосовує подвійне ставлення у провину (інкримінування). Принцип недопустимості подвійного інкримінування закріплений у ч. 1 ст. 61 Конституції України та набув конкретизації і відображення в кримінальному законодавстві у ч. 3 ст. 2 КК. Стосовно кваліфікації злочинів цей принцип означає, що інкриміноване особі суспільно небезпечне діяння не може кваліфікуватись за нормою Особливої частини КК за умов, що інша кримінально-правова норма, яка застосована під час кваліфікації, в повному обсязі охоплює все вчинене.

Отже, таке обвинувачення містить у собі помилку у кваліфікації дій обвинуваченої особи, що в свою чергу є невірним застосування норм закону про кримінальну відповідальність.

На неспроможність висунутого обвинувачення окрім теоретичних помилок вказує відсутність серед матеріалів справи доказів, котрі безпосередньо вказували б на вину ОСОБА_7 у вчиненні злочинів передбачених ст. 138 та ст. 119 КК України.

Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що на момент проведення операції ОСОБА_20 ОСОБА_7 , маючи вищу медичну освіту , мав виданий у встановленому законом порядку сертифікат лікаря-нейрохірурга вищої категорії, відповідав єдиним кваліфікаційним вимогам, згідно положень наказу МОЗ України №117 від 29.03.2002 та вимогам ст.ст. 3, 6, 33, 42, 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», і на цілком законних підставах займався лікувальною діяльністю,

Окрім цього, як вбачається із досліджених письмових доказів та показань свідків, операції ОСОБА_20 проводила бригада лікарів, а не сам ОСОБА_7 . Пацієнт був у тяжкому стані і незалежно від проведення операції був високий ризик летального наслідку. Рішення про проведення операцій ОСОБА_20 приймалися консиліарно іншими лікарями разом із ОСОБА_7 . Ні під час досудового слідства, ні у суді наданими стороною обвинувачення і дослідженими доказами чітко не розмежовано, хто з інших лікарів - учасників операцій, проведених ОСОБА_20 , виконував ті чи інші хірургічні маніпуляції, які саме дії під час операції виконував тільки ОСОБА_7 .

Як ствердив обвинувачений та допитані свідки - лікарі ніхто із них не посягав на життя іншої людини, а здійснював хірургічну операцію з метою врятування життя пацієнта.

Жоден із лікарів, які приймали участь в операціях ОСОБА_20 , не притягались до відповідальності за заподіяння останньому тілесного ушкодження, необережне вбивство чи лікарську помилку.

Постановою ПленумуВерховного Судувід 07.02.2003 N2«Про судовупрактику всправах прозлочини протижиття таздоров`яособи» звернуто увагу судів на те, що для встановлення причин смерті, тяжкості й характеру тілесних ушкоджень призначення експертизи є обов`язковим.

Відповідно до Закону України «Про судову експертизу», Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи, експертиза (дослідження) у відділі виконується з метою встановлення причини смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань (п.1.2). Обєктами експертизи (дослідження), відповідно до п.1.6. цих Правил є трупи (частини трупів) осіб, що вмерли насильницькою смертю, раптово або при нез`ясованих обставинах чи невстановленому діагнозі. Експертиза трупа виконується у судово-медичних моргах або моргах лікувально-профілактичних установ. П.1.24 встановлено, що результати експертизи трупа, яка виконується у відділі, лоформляються документом, що має назву «Висновок експерта» («Акт судово-медичного дослідження»). Дослідна частина висновку повинна містити послідовний опис виконання експертизи трупа та усіх виявлених при цьому фактичних даних, методик та устаткування, які були застосовані при проведенні експертизи, перелік об`єктів, надісланих на лабораторне дослідження.

Для визначенняпричин смерті,наявності,характеру імеханізму виникненнятілесних ушкоджень,часу настаннясмерті тавирішення іншихпитань судово-медичнаекспертиза (дослідження)трупа ОСОБА_20 не призначалася та не проводилася відповідно до вимог Правил проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи. Висновків експерта або актів судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_20 не існує, оскільки така експертиз (дослідження) не проводилася, що встановлено у судовому засіданні .

Отже, причини смерті, наявність, характери і механізми виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті не встановлені, з причин, зазначених вище.

Обвинувачення ОСОБА_7 за ст.119 КК України (вбивство з необережності ОСОБА_20 ) обґрунтовується прокурором висновком експерта № 38 від 02.04.20012 , у якому зазначено , що «враховуючи те, що ОСОБА_7 не являється лікарем та не мав належного фаху в медицині, маніпуляції відносно ОСОБА_20 можна оцінювати, як спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Перше оперативне втручання ускладнилось інтрамозковою гематомою та значним пошкодженням правої півкулі головного мозку, що стало безпосередньою причиною смерті».

Даний висновок не є висновком експертизи трупа, а є висновком судово-медичної експертизи, яка проводилася на підставі медичної карти стаціонарного хворого . Окрім цього, відповіді на поставлені питання у висновкау є суперечливими - експерти прийшли до висновку, що за станом здоров`я ОСОБА_20 станом на 08.08.2008 потребував оперативного втручання, однак, на думку експертів, враховуючи те, що ОСОБА_7 не є лікарем вони оцінили його дії як спричинення тяжких тілесних ушкоджень і тому, це стало причиною смерті ОСОБА_20 . Разом із цим, експертами зазначено, що комплекс медикаментозного лікування, призначених ОСОБА_7 був доцільним і науково обґрунтованим (том 9 а.с. 210-222).

Зі змістувідповіді завідувача кафедрисудової медицининаціональної медичноїакадемії післядипломноїосвіти імені ОСОБА_302 .професора ОСОБА_303 (відомостіпро експертамістяться вєдиному реєстріатестованих судовихекспертів МіністерстваЮстиції України),яка надаваласьна адвокатськийзапит в межахданого кримінальногопровадження і дослідженав судовомузасіданні заклопотанням захисту,вбачається,що відповідно доНаказу МОЗУкраїни від17.01.1995№6«Про розвитокта вдосконаленнясудово-медичноїслужби України»експертиза трупіву випадкахнасильницької смертіпередбачає судово-медичнийрозтин, лабораторне дослідженнята інші.У випадкувиконання первинноїчи повторноїекспертизи встановитипричину насильницькоїсмерті людинибез судово-медичногорозтину неможливо. У випадкахпроведення комісійноїчи комплексноїекспертизи об`єктамидосліджень ємедична документація-попередні судово-медичніекспертизи зарезультатами лабораторнихдосліджень,історії хвороб,результати клінічнихлабораторних досліджень.У такихвипадках судово-медичнийрозтин невиконується,за виключеннямексгумації трупа. (том 41 а.с. 128-129).

Таке ж твердження міститься у наданому стороною захисту листі начальника Тернопільського обласного бюро судово- медичної експертизи ОСОБА_304 (відомості про експерта містяться в єдиному реєстрі атестованих судових експертів Міністерства Юстиції України) (том 41 а.с. 130-131).

Із дослідженого вході судовогорозгляду заклопотанням стронизахисту висновку комісійної експертизиЗакарпатського обласногобюро судово-медичноїекспертизи №5(1078)від 27.02.2015по фактусмерті ОСОБА_20 (том48а.с.40-54),проведеної експертами ОСОБА_305 (відомостіпро експертамістяться вєдиному реєстріатестованих судовихекспертів МіністерстваЮстиції України), ОСОБА_306 , ОСОБА_307 (відомостіпро експертамістяться вєдиному реєстріатестованих судовихекспертів МіністерстваЮстиції України)вбачається,що експертизоювизначено,що длявстановлення причинисмерті проводитьсяпатологоанатомічне абосудово-медичнедослідження трупа,а томувстановити причинню-наслідковийзв`язокміж діями ОСОБА_7 та наслідкамиякі привелидо смерті ОСОБА_20 неможливо. Крім того, судити про нанесення тяжких тілесних ушкоджень при оперативному втручанні за медичними показами по видаленню пухлини головного мозку є неможливим.

Враховуючи наведене, суд вважає висновок № 38 від 02.04.2012 комісійної судово-медичної експертизи , проведеної експертами Бюро судово-медичної експертизи ГУОЗ ЛОДА ,недопустимим доказом, оскільки такий не грунтується на об`єктивних даних, висновки експертизи є суперечливими по своїй суті, висновки містять припущення, а не категоричні твердження.

Вказану обставину підтвердила у судовому засіданні допитана судом експерт ОСОБА_308 .

Відтак, суд вважає, що по епізоду смерті ОСОБА_20 в діях ОСОБА_7 відсутній склад злочину, передбаченого ст.119 КК України .

Стосовно обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, суд зазначає наступне.

Згідно змісту обвинувального акту , ОСОБА_20 в невстановлений досудовим розслідуванням час в 2008 році, у невстановленому місці для придбання невстановленої мазі передав ОСОБА_7 гроші в сумі 7 тис. доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 2008 рік складає 33963,3 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_7 категорично заперечив факт отримання від ОСОБА_20 будь-яких грошових коштів для купівлі тих чи інших ліків, тим більше мазі.

Доказів передачі таких коштів ОСОБА_20 ОСОБА_7 стороною обвинуваченням не надано.

Показання свідків ОСОБА_271 , ОСОБА_272 , ОСОБА_274 , ОСОБА_278 , ОСОБА_309 , ОСОБА_280 є неконкретними, наданими зі слів одне одного чи начебто покійного ОСОБА_20 , суперечливими по своїй суті і щодо місця і часу передачі коштів . Ніхто із свідків не був очевидцем передавання яких-небудь коштів ОСОБА_20 . ОСОБА_7 , як і не був очевидцем отримання від ОСОБА_7 та застосування ним невідомої мазі при операції. Факт застосування такої мазі заперечили і присутні при операціях медичні працівники- свідки у справі.

Стороною обвинуваченння не надано належних та допустимих доказів причетності ОСОБА_7 до вчинення будь-яких шахрайських дій стосовно ОСОБА_20 .

Окрім цього, суд вважає, що у даному випадку відсутня об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.190 КК України, оскільки ОСОБА_7 не вводив в оману потерпілого ОСОБА_271 щодо свого права , як лікаря-нейрохіруга , на здійснення лікування ОСОБА_20 .

Відтак, суд прийшов до переконання , що ОСОБА_7 за ч.2 ст.190 КК України по даному епізоду обвинувачення слід виправдати за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення .

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 138 КК України - незаконна лікувальна діяльність, що спричинила тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_31 , ч.1 ст.119 КК України - вбивство з необережності ОСОБА_35 .

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні вказаних злочинів строною обвинувачення надані наступні докази, які досліджені в ході судового розгляду :

-показання потерпілого ОСОБА_310 , який у судовому засіданні пояснив, що його син ОСОБА_311 , який мав 4 роки, отримав вдома травму під час падіння , після чого був доставлений у Кременецьку районну лікарню. Неможливо було застосувати санавіацію для доставки його у Тернопільську обласну лікарню, оскільки він був нетранспортабельний. Хтось із лікарів порекомендував звернутись до професлора ОСОБА_7 , він з ним зідзвонився , той дуже чітко все розпитав про стан сина і погодився приїхати. Коли приїхав в Кременецьку лікарню , відразу ознайомився з медичними документами , порадився з лікуючим лікарем і зайшов до головного лікаря щоб узгодити проведення в лікарні ним операції. ОСОБА_7 провів синові операцію, щось з голови сина видалив, промив рану. Синові стало легше. Але через деякий час стан почав погіршуватись . Він про це повідомив ОСОБА_7 , і той відразу приїхав вдруге. Оглянув сина і сказав, що у нього в мозку почались невідворотні процеси і нема гарантії, що синові стане краще і він виживе. Але пропонував зробити другу операцію, як останній шанс врятувати життя сина. Він погодився. При цьому ОСОБА_7 попереджав, що може стати і гірше. Але потерпілий вважав, що треба цей останній шанс використати, і дав згоду на повторну операцію. Син після операції помер. Але , як казали лікарі ,шансів вижити після такої травми у нього, майже не було. Він не має жодних претезній до ОСОБА_7 , - той зробив все , щоб врятувати ждиття його сина.Ніхто із лікарів на цей крок не пішов. Жодних коштів ОСОБА_7 ні за операцію , ні за ліки у нього не брав. Розтин тіла сина не проводили, бо він як батько не дав на це згоду, хоча ОСОБА_7 просив дати дозвіл, бо розтин визначив би точну причину смерті дитини;

-свідок ОСОБА_249 , допитаний судом, повідомив, що працює лікарем-анестезіологом Тернопільської обласної дитячої лікарні та 09.01.2010 р. виїжджав до хворого малолітнього ОСОБА_312 у районну лікарню АДРЕСА_17 , куди за інформацією від адміністрації Тернопільської обласної лікарні повинен був прибути ОСОБА_7 , якого там побачив вперше. Хворий був у критичному стані, нетранспортабельний . Першу операцію - трепанацію черепа, здійснював лікар ОСОБА_313 . Консиліумом лікарів було прийняте рішення про ревізію рани. Повторну операцію вже проводив ОСОБА_7 за участю ОСОБА_314 . У роботі ОСОБА_7 як хірурга його нічого не здивувало, він діяв чітко і професійно. Повторна операція пацієнта жодним чином не вплинула на його стан, бо він залишався стабільно важким. Шансів вижити у дитини практично не було. Зміст протоколу, який був складений про хід операції , відповідає дійсності ;

-свідок ОСОБА_315 у судовому засміданні ствердив, що працює у Тернопільській обласній дитячій лікарні лікарем-хірургом, нейрохірургом, та здійснював 06.01.2010 р. у Кременецькій лікарні Тернопільської області трепанацію черепа дитині ОСОБА_37 , який впав зі стільця та отримав травму голови. У дитини була закрита ЧМТ, забій головного мозку та епідуральна гематома, атонічна кома, з приводу чого проводилася операція. Під час операції - трепанації черепа була видалена гематома, операція пройшла вдало,однак стан дитини залишався важким. 8 січня 2010 р. він знову був викликаний із обласної лікарні до хворого ОСОБА_35 . Ним при огляді було рекомендоване консервативне лікування . 9.01.2010 р. до лікарні прибув професор ОСОБА_7 , оглянув дитину та під час наступного консиліуму ОСОБА_7 запропонував проводити повторну операцію - ревізію рани, всі погодилися, у тому числі і свідок , бо сприймав ОСОБА_7 як авторитетного лікаря , у чому не мав сумнівів. Мета операції зі слів ОСОБА_7 - перевірити чи немає гематоми. Брав участь в операції як асистент, під час якої ОСОБА_7 розкрив рану, був виявлений набряк мозку, який він зняв. Після операції узгодили медикаментозну тактику лікування, яку пізніше лікарі корегували, оскільки вважали, що дози завеликі. Свідок пояснив, що проведення такої ургентної операції допускається в умовах районної лікарні, у даному випадку іншого виходу не було. У діях ОСОБА_7 нічого незвичного чи дивного не вбачає, останній діяв професійно під час операцій. Вважає, що дії ОСОБА_7 під час проведення операціїї дитині ОСОБА_316 не могли спричинити смерть , така настала від інших причин;

-свідок ОСОБА_317 у судовому засіданні ствердила, що працює у Тернопільській обласній дитячій лікарні у відділенні анестезіології, інтенсивної терапії лікарем-ординатором . 6 січня 2010 р. входила у склад виїзної бригади, прибула разом з нейрохірургом ОСОБА_318 на виклик у Кременецьку лікарню для надання допомоги дитині, що поступила у лікарню без свідомості, з черепно-мозковою травмою. Після прибуття було встановлено, що стан дитини був дуже важкий, дитина була на штучній вентиляції легень, були ознаки черепно-мозкової травми. Стан дитини не дозволяв її транспортувати для оперування у Тернопільську лікарню, тому вирішили проводити оперативне втручання на місці. Після операції - трепанації черепа, видалення гематоми, стан дитини стабілізувався, було призначене консервативне лікування. 8 або 9 січня 2010 р. виїжджала повторно, стан дитини був важкий, але показів до операції не вбачала, тому було призначено консервативне лікування. Підстави проведення повторної операції ОСОБА_7 не знає. Вона з ним не зустрічалась, це не обговорювала, лише пізніше дещо корегувала лікування, яке було призначено після другої операції. Чи це лікування призначалося ОСОБА_7 , їй не відомо;

-свідок ОСОБА_319 повідомила суд про те, що станом на січень 2010 р. працювала у Кременецькій районній лікарні заступником головного лікаря з медичної частини . 06.01.2010 р. до лікарні поступила дитина ОСОБА_36 з побутовою травмою внаслідок падіння. Відбувся консиліум лікарів, на якому вона була присутня. Було встановлено, що у дитини важка закрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, підозра на субдуральну гематому у правій лобно- скроневій ділянці, було прийняте рішення про виклик санавіації - нейрохірурга та анестезіолога. Зокрема, прибув нейрохірург ОСОБА_320 . Була проведена операція, а саме, трепанація черепа у правій лобно-скроневій ділянці та забрана субдуральна гематома. Дитина залишалася у вкрай важкому стані. 08.01.2010 р. повторно викликали нейрохірурга та анестезіолога з м. Тернополя. Останні підтвердили, що стан дитини стабільно важкий, призначили консервативне лікування. 08.01.2010 р. батько дитини викликав ОСОБА_7 та довірив йому лікування дитини. Прибувши 09.01.2010 р. у лікарню, ОСОБА_7 пред`явив посвідчення професора нейрохірургії та посвідчення про відрядження, видане станцією екстреної медичної допомоги. Був проведений повторний консиліум за участі ОСОБА_7 та лікарів районної і обласної лікарні, прийняте рішення про проведення повторного оперативного втручання - ревізії існуючої рани. 12.01.2010 р. батько дитини повторно написав заяву про виклик ОСОБА_7 . Прибув ОСОБА_7 13.01.2010 р. та знову зроблена ревізія рани, промивка, та останній узгодив подальше лікування. 20.01.2010 р. також приїжджав ОСОБА_7 . До цього дня стан дитини погіршувався , 22.01.2010 р. дитина померла. Ствердила, що в операційній із ОСОБА_7 не була. Коли лікарі обговорювали дії ОСОБА_7 під час операції, то всі були в захваті від його чіткості і професійності. Ніяких розмов про якісь неправильні дії : що не так тримав скальпель чи не так в`язав вузли не було. Вважає, що ОСОБА_7 як кожен лікар, робив все можливе і викристовував всі шанси для врятування дитини. У дитини була ще ниркова недостатність, що теж могло стати причиною смерті. ОСОБА_7 застосував діаліз і зробив це дуже грамотно. Методикою діалізу ніхто із лікарів лікарні не володів, а він це зробив. А таке міг зробити тільки лікар з високим професійним рівнем;

-свідок ОСОБА_321 у судовому засіданні ствердив , що працює завідуючим анестезіологічним відділенням ІНФОРМАЦІЯ_58 . Батько пацієнта - малолітнього ОСОБА_31 запросив для лікування сина ОСОБА_7 . Дитина поступила у лікарню 6.01.2010 та була оперована лікарями Тернопільської обласної лікарні. Стан дитини не дозволяв її транспортувати до обласної лікарні. Майже щодня викликали лікарів санавіації. 09.01.2010 р. ОСОБА_7 з хірургом ОСОБА_322 виконували оперативне втручання ОСОБА_37 - розширення трепанаційного отвору, ревізія рани з метою зменшення набряку мозку. В подальшому приїжджали повторно лікарі санавіації, проводили ехолокацію. ОСОБА_7 приїжджав у лікарню для лікування ОСОБА_31 2 або 3 рази, проводив ревізії рани. Свідок був присутній під час проведення операції ОСОБА_7 Рішення про повторну операцію приймалось консиліарно. Жодних дій, які би викликали подив чи сумніви у професійності ОСОБА_7 , не було. Останній діяв дуже чітко, грамотно і високопрофесійно, показав нові методики, про які свідок не знав. Операцію, яку провів ОСОБА_323 можна назвати операцією відчаю це було використання ним найменшого шансу для врятування життя дитини. Коли зробили трепанацію , то всередині було все в крові , не робити операцію було б, на його думку, неправильно. Друга операція трохи полегшила стан дитини, точно не зашкодила. ОСОБА_92 ще кільки днів залишався в лікарні, наглядав за хворим. У дитини була ниркова недостатність, нефрологи відмовились робити гемодіаліз , а ОСОБА_7 це зробив. Дитина померла не після другої операції, а після третьої чи четвертої. Вважає, що ОСОБА_7 є лікарем з високим рівнем кваліфікації, і дуже людяний ;

-свідок ОСОБА_324 , допитаний у судовому засіданні , пояснив , що працює завідуючим хірургічного відділення ІНФОРМАЦІЯ_58 та був ургентним хірургом та асистентом ОСОБА_7 під час операції дитині ОСОБА_37 - розкривання трепанаційного отвору та промивання післяопераційної рани. Про підстави проведення повторної операції його невідомо, але знає, що це вирішував консиліум лікарів. Звернув увагу, що ОСОБА_7 дійсно в інший спосіб тримав інструменти ніж це було звичним , але це не значить, що так не допускається. Крім цього, ствердив, що, навіть будучи хірургом, ніколи б не взявся проводити нейрохірургічну операцію, особливо такої важкості, яка була проведена ОСОБА_7 пацієнту ОСОБА_78 . Жодної непрофесійності у діях ОСОБА_7 , як хірурга, не зауважив;

-свідок ОСОБА_325 у судовому засіданні показав, що станом на січень 2010 р. працював на посаді лікаря-хірурга Кременецької ЦРЛ та 20.01.2010 р. був присутній як черговий лікар під час ревізування рани ОСОБА_326 . професором ОСОБА_7 . Це не була операція, а просто ревізування рани, ця процедура була необхідною, бо пов`язка пацієнта просякла кров`ю . ОСОБА_7 вживав необхідні заходи для припинення кровотечі як це зробив би на його місці інший лікар. Свідок ніколи не вказував, що був присутній при операції цього пацієнта, він не був лікуючим лікарем ОСОБА_312 ;

-свідок ОСОБА_327 у судовому засіданні повідомив, що працює лікарем анестезіологом Кременецької ЦРЛ . На початку січня 2010 року до лікарні привезли хлопчика, який був без свідомості, було порушення дихання, серцевої діяльності, у зв`язку з чим він прийняв рішення перевести пацієнта на штучну вентиляцію легень. З м. Тернополя були викликані нейрохірург та анестезіолог. Був присутній під час операції, але деталей не пригадує. Після операції знову відбулося погіршення стану пацієнта, тоді знову з Тернополя були викликані нейрохірург та анестезіолог, а також тоді вперше в лікарні побачив ОСОБА_7 , якого запросили родичі хворого та який разом з бригадою лікарів з м. Тернополя брав участь в повторній операції. Проте, стан дитини залишався важкий та дитина все ж таки померла. Зазначив, що лікування ОСОБА_31 проводилося консиліарно з врахуванням рекомендацій ОСОБА_7 . Свідок зазначив, що у ОСОБА_7 ,безумовно, були знання , професійний досвід , не було сумнівів щодо його фаховості. Незгоди з діями ОСОБА_7 ніхто з лікарів не висловлював, була якась дискусія з приводу якогось препарата, але це не було принциповим для лікування. Стан дитини був дуже важкий, у неї була ниркова недостатність, крім цього не вдавалось зупинити кровотечу. Ці всі фактори могли вплинути на летальний результат. Після третьої операції, в якій ОСОБА_7 не брав участь, стан дитини погіршився . Всі дані операцій записані в протокол операційного втручання, який підписують всі, хто бере участь в операції. Не вважає, що діями ОСОБА_7 була завподіяна якась шкода пацієнту;

-свідок ОСОБА_328 суду показала, що працює операційною медсестрою Кременецької ЦРЛ та можливо 13.01.2010 р. та 20.01.2010 р. брала участь в операціях, які проводив ОСОБА_7 дитині, у якої була травма голови. У консиліумі участі не брала. Оперував під час ревізії рани ОСОБА_7 , участь брали також інші лікарі. Вона як медсестра під час операції повинна забезпечити подачу інструментів, тому не слідкувала за ходом операції.Вузли як звично в`язав після операції асистент, а не хірург, тобто не ОСОБА_7 . Це звична практика. Хід операції записується в операційни журнал, який підписує лікар і асистент. Все, що зазначено в журналі, відбувалось насправді. Нічого особливого у діях ОСОБА_7 не зауважила. Він діяв професійно, як фаховий хірург. На її думку ,був дещо самовпевненим, але не більше;

- прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_329 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у дане судове засідання відповідно до рапорту Кременецького РВП ГУНП у Тернопільській обл. від 27.03.2023 р.про те, що свідок помер 17.12.2022 р.

Свідок в суді показав , що працює на посаді лікаря-анестезіолога Кременецької ЦРЛ та 20.01.2010 р. брав участь у консиліумі перед операцією та спостерігав за дитиною ОСОБА_330 після операції. Під час консиліуму лікарі висловлювали свою думку, рішення про необхідність проведення операції було спільним з метою вжити всіх заходів для врятування життя пацієнта;

-допитана судом свідок ОСОБА_331 у судовому засіданні ствердила , що у 2010 році працювала операційною сестрою у Кременецькій районній лікарні Тернопільської області. Пам`ятає, що на початку січня 2010 року в лікарню поступив хлопчик ОСОБА_332 , був у дуже важкому стані. Була присутня при операції, яку проводив професор ОСОБА_7 . Чи була потрібна ця операція, сказати не може, оскільки вона не лікар . ОСОБА_7 робив все впевнено і дуже фахово, нічого дивного чи недоречного у його діях не було. Ніхто з лікарів не висловлював незгоди з його діями ні під час операції, ні після. Після операції складається протокол оперативного втручання, все що там записано відповідає дійсності;

- допитана судом свідок ОСОБА_333 суду показала, що працює на посаді лікаря-невропатолога Кременецької ЦРЛ та оглядала дитину ОСОБА_35 .. ОСОБА_7 вперше у лікарні побачила десь 9.01.2010 р. Стан дитини був дуже важкий, церебральна кома III, лікування призначалося консиліарно. Під час операцій присутня не була. Вказала, що пригадує, що другу операцію ОСОБА_37 проводив ОСОБА_7 , щодо інших - не пам`ятає. Непрофесійних дій ОСОБА_7 не помітила, навпаки при розмові він видався їй дуже фаховим спеціалістом, особливо по питаннх неврології. На її думку ОСОБА_7 призначив дитини ОСОБА_316 правильне лікування, всі лікарі з ним погодились. Стосовно операції в стані коми - якщо родичі дають згоду, то це допускається, як можливий шанс врятувати життя пацієнту. Після операції ОСОБА_326 . ОСОБА_7 ще три дні разом з нею наглядав за цією дитиною її вразила його людяність, його метою і бажанням було допомогти цій дитині ,а не нашкодити;

-свідок ОСОБА_334 у судовому засіданні ствердив , що є лікарем-хірургом Кременецької ЦРЛ та брав участь 06.01.2010 р. в операції травмованому хлопчику за участі обласного нейрохірурга Сагайдака. ОСОБА_7 в лікарні бачив, з ним не спілкувався. Стан хворого після операцій залишався стабільно тяжким, він був нетранспортабельним, перебував у комі, мав ниркову недостатність. Не брав участь у консиліумі, де вирішувалось питання повторної операції. Ніхто із лікарів нічого поганого про ОСОБА_7 не говорив, навпаки відмічали його професіоналізм;

-свідок ОСОБА_335 у судовому засіданні показала, що працює лікарем-окулістом у Кременецькій районній лікарні. Не дуже пам`ятає обставини лікування хворого ОСОБА_312 , однак пам`ятає, що стан дитини був дуже важкий. Вона не давала рекомендацій щодо проведення операцій, оскільки це не входить в її компетенцію. Не була присутньою при операціях і не може оцінювати роль у них ОСОБА_7 ;

-свідок ОСОБА_336 суду показав, що працює завідуючим неворологічним відділенням Кременецької ЦРЛ. 06.01.2010 р. оглядав дитину ОСОБА_312 , було вирішено запросити спеціаліста з Тернопільської обласної лікарні, оскільки у них не було нейрохірургів. В операціях участі не приймав. Знає, що в операціях приймав участь професор ОСОБА_7 . Однак, нічого не знає про його конкретні дії. Всі призначення хворому записані в історії хвороби, щодо призначених препаратів протипоказань не було. Може сказати, що такої важкості операції, які проводились ОСОБА_316 , у них в лікарні місцевими лікарями ще не проводилось;

- прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_337 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у дане судове засідання відповідно до рапорту Кременецького РВП ГУНП Тернопільської області від 27.03.2023 р. про те, що свідок помер 11.03.2023 р.

Свідок суду показав , що працює на посаді лікаря-хірурга Кременецької ЦРЛ та був присутній під час операції, що проводив ОСОБА_7 дитині ОСОБА_316 , а саме, ревізії рани. У цей день вперше побачив ОСОБА_7 , майже з ним не спілкувався. Повторну ревізію рани призначив консиліум лікарів. ОСОБА_7 під час операції намагався зупинити кровотечу, однак чи вдалося зупинити, не знає, оскільки почався ДВЗ-синдром, тобто порушення згортання крові, тому зупинити кров було дуже важко. ОСОБА_7 оперував, а він асистував йому. За результати операції його ніхто до відповідальності не притягав. Вони діяли по протоколу і вживали заходів для надання допомоги пацієнту. Жодних дій ОСОБА_7 , які би в нього викликали будь які сумніви в його фаховості, не було;

-свідок ОСОБА_338 у судовому засіданні показав, що працював у 2010 році заступником головного лікаря Кременецької ЦРЛ. Зі ОСОБА_162 не знайомий, той звертався до нього щодо засвідчення його відрядження. Але, оскільки свідкові було невідомо, хто погоджував його приїзд, а головного лікаря на той час не було, він йому відмовив. Знає, що був такий пацієнт ОСОБА_332 , у нього був важкий стан. Але скільки і які йому проводились операції, не знає. Відомо тільки, що через деякий час хлопчик помер ,незважаючи на те, що вживались всі заходи для його лікування;

-свідок ОСОБА_339 , будучи допитаною у судовому засіданні, пояснила, що працювала заступником головного лікаря з питань педіатрії та пологової допомоги у Кременецькій ЦРЛ . 06.01.2010 р. до лікарні був доставлений хлопчик ОСОБА_36 з черепно-мозковою травмою внаслідок падіння. Дитина була без свідомості, у важкому стані. Після огляду дитини була викликана та прибула бригада лікарів - нейрохірург та анестезіолог з ІНФОРМАЦІЯ_59 . Через важкість стану дитину з районної лікарні не забирали. 08.01.2010 р. повторно викликали лікарів санавіації та хтось повідомив, що прибуде професор ОСОБА_7 , на лікуванні дитини саме ним наполягали батьки. Під час консиліуму було вирішено проводити операцію. Під час наступного приїзду ОСОБА_7 також брала участь у консиліумі лікарів. Під час операцій присутня не була. В операційну пішли ОСОБА_7 , лікарі з обласної лікарні, лікуючий лікар, хто саме проводив операцію, не знає. Жодних документів ОСОБА_7 не бачила. Після операцій стан дитини залишався важким, дитина була без свідомості з дня надходження до лікарні;

-свідок ОСОБА_340 у судовому засіданні ствердила, що працює на посаді лікаря-офтальмолога Кременецької ЦРЛ та у 2010 р. хворий ОСОБА_36 після поступлення у лікарню оглядався комплексно, в тому числі нею. Оглядала стан очного дна, що може дати інформацію про важкість травми головного мозку. Першим оглядом не було встановлено значних змін, під час другого огляду було виявлено певні зміни. Лікаря ОСОБА_341 , який вперше оперував хворого, не знає. Підстави для проведення повторної операції ОСОБА_316 їй не відомі. Думає, що ОСОБА_7 намагався допомогти хворому, але розширені зіниці у хворого вказував на набряк мозку і зарадити цьому було неможливо;

- прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_342 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у дане судове засідання відповідно до рапорту Кременецького РВП ГУНП Тернопільської області від 27.03.2023 р. про те, що свідок померла .

Свідок суду показала, що працює хірургом Кременецької ЦРЛ, стаж її роботи хірургом 40 років, та ОСОБА_7 у 2010 р. повторно оперував у лікарні хлопчика ОСОБА_312 , асистував йому лікар ОСОБА_324 Всієї операції не бачила, але зауважила , що у ОСОБА_7 незвична для неї техніка, зав`язати вузли він доручив асистенту. На цій операції вона була присутня лише 3-4 хвилини, зайшла з цікавості, тому робити якісь висновки про хід всієї операції та дії ОСОБА_7 не береться. Хід операції вноситься в протокол . До цього вона на повторних операціях ніколи присутня не була;

-свідок ОСОБА_343 у судовому засіданні дав показання про те, що працює лікарем-хірургом Кременецької ЦРЛ . 9 січня 2010 р. ОСОБА_7 у лікарні проводив операцію хворому хлопчику ОСОБА_78 . Однак він на операціях присутній не був, дій ОСОБА_7 не бачив, а тому судити про результати таких операцій не може. Зазначив, що за такі операції може братись лише професійний лікар-нейрохіруг, не спеціаліст такої операції зробити не може;

-матеріали про відмову у порушенні кримінальної справи №2019 СВ Кременецького РВ ЛМУ УМВС України у Тернопільській області за фактом смерті малолітнього ОСОБА_31 , що оголошені та досліджені у судовому засіданні. Відповідно до таких, малолітній ОСОБА_36 06.01.2010 р. перебував на лікуванні в реанімаційному відділенні ІНФОРМАЦІЯ_60 з приводу черепно-мозкової травми та помер 22.01.2010р. Постановою в.о.начальника СВ Кременецького РВ УМСУ в Тернопільській обл. від 28.11.2011 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно медичних працівників Кременецької ЦРКЛ за відсутністю в їх діях складу злочину (Т.10 а.с. 12-35)

- копія свідоцтва про смерть, виданого 22.01.2010 р. Великомлинівецькою сільською радою Кременецького району Тернопільської області, ОСОБА_344 помер ІНФОРМАЦІЯ_61 у віці 3 років. (Т. 10 а.с.39)

- протокол виїмки від 11.11.2011 р., відповідно до якого з Кременецької ЦКРЛ вилучено медичну карту №363 стаціонарного хворого ОСОБА_31 ; статистичну карту вибулого із стаціонару №363 ОСОБА_345 ; виписку з медичної карти ОСОБА_312 , картку лікарю-рецензенту для відповіді на питання .; журнал запису травматологічних оперативних втручань ; стаціонарний журнал ; лист в.о. головного лікаря Кременецької ЦКРЛ від 11.11.2011 р. №1282 , які відображають хід операцій, проведених ОСОБА_316 (Т.11 а.с.119)

- протокол огляду речей від 22.10.2012 р., згідно з яким оглянуто медичні документи, що визнані речовими доказами, оголошені та досліджені в судовому засіданні, а саме: медичну карту №363 стаціонарного хворого ОСОБА_31 , вилучену 11.11.2011 р. з Кременецької ЦРКЛ з Чортківської ЦКРЛ. Зокрема, у такій наявна серед іншого наступна інформація: дата госпіталізації - 06.01.2010 р. (10.55 год), смерть - 22.01.2010 р. (10.00 год). ;діагноз при госпіталізації: Забій головного мозку. Наявні заяви батька хворого ОСОБА_346 про лікування своєї дитини професором-нейрофізіологом ОСОБА_7 та відмову від виклику бригади з Тернопільської обласної клінічної лікарні. На сторінці №69 наявні рукописні записи, датовані 09.01.2010 р., серед яких є запис: Хірург проф. ОСОБА_7 (підпис). Крім цього, внизу сторінки є підпис з записом ОСОБА_92 . На сторінці №83 наявні рукописні записи, датовані 13.01.2010 р., час 15.30 год, серед яких є запис: проф. ОСОБА_7 (підпис). Крім цього, під рукописними записами щодо стану ОСОБА_347 наявний підпис з записом - професор ОСОБА_348 ; статистичну карту вибулого із стаціонару №363 ОСОБА_31 , в якій наявні рукописну записи щодо діагнозу хворого, ;виписку з медичної карти ОСОБА_31 , у якій наявна інформацію про хворого, діагноз, результати аналізів, .; картку лікарю-рецензенту для відповіді на питання хворого ОСОБА_31 , у якій серед іншого наявна інформація про те, що хворий неодноразово консультований професором, доктором медичних наук ОСОБА_7 , датована 15.03.2010 р., .; частину стаціонарного журналу - анестезіологічне відділення , у якому наявна загальна інформація про хворого ОСОБА_31 , діагноз, результат лікування; частину журналу запису травматологічних оперативних втручань у стаціонарі за 2010 р., у якому серед іншого наявна наступна інформація: на арк. 2 зазначено: операція №2, 09.01.2010 р., ОСОБА_36 , 2006 р.н., медична карта стаціонарного хворого №363, хірург - професор ОСОБА_7 , діагноз при операції: Важка ЗЧМТ, забій головного мозку важкого ступеня з ураженням структур головного мозку і наявного дефекту. Під записом „Опис операції рукописний запис ходу операції. Далі запис: Операція №6, 13.01.2010 р., хірург - професор ОСОБА_7 , діагноз до операції: „Важка ЗЧМТ, забій головного мозку важкого ступеню. Стан після операції: (6.01, 9.01): „Хронічна гематома в лобно-скронево-потиличній ділянці в об`ємі до 200 мл.; частину журналу запису травматологічних оперативних втручань у стаціонарі за 2010 р., оголошену та досліджену у судовому засіданні, у якому серед іншого наявна наступна інформація: на арк. 1 зазначено: операція №12, 20.01.2010 р., ОСОБА_36 , 2006 р.н., медична карта стаціонарного хворого №363, хірург - проф. ОСОБА_7 Діагноз при операції: „ЗЧМТ, забій головного мозку важкого стану. Стан після операцій (6.01, 9.01, 13.01). Зазначено хід операції, під яким наявний запис - помер. (Т.11 а.с. 120-122)

-лист Українськогонауково-практичногоцентру екстреноїмедичної допомогита медициникатастроф Міністерстваохорони здоров`яУкраїни від28.12.2011р.№279на запиторгану досудовогорозслідування,відповідно доякого Українськийнауково-практичнийцентр екстреноїмедичної допомогине скеровував ОСОБА_7 у Кременецькурайонну лікарню Тернопільської області для лікування ОСОБА_31 (Т.11 а.с167).

У клопотанні прокурора про дослідження у даному кримінальному провадженні письмових доказів, показань потерпілих, свідків від 02.11.2020 р. були вказані для дослідження показання експертів ОСОБА_259 та ОСОБА_263 , свідка ОСОБА_349 , ОСОБА_350 . У клопотанні про виклик свідків, потерпілих, експертів для допиту стосовно обвинувачення ОСОБА_7 від 19.08.2021 р. прокурором вказані особи не заявлялись, а відтак не допитувались за його клопотанням в ході судового розгляду.

За клопотанням прокурора у судовому засіданні також досліджений висновок №242/12 від 08.10.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами справи за фактом смерті дитини ОСОБА_31 , 2006 р.н., проведеної експертами ДУ „Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, відповідно до змісту якого за даними історії хвороби №363 ОСОБА_36 06.01.2010 р. надійшов до Кременецької ЦРКЛ з діагнозом: „Закрита ЧМТ. Забій головного мозку. Підозра на субдуральну гематому. Церебральна кома III ст., 22.01.2010 р. помер за наявності ознак набряку головного мозку та поліорганної недостатності. Оскільки розтин трупа не проводився, то встановити безпосередню причину смерті ОСОБА_31 неможливо. Експерти зазначають, що смерть пов`язана з перенесеною черепно-мозковою травмою. Враховуючи клінічні прояви черепно-мозкової травми у ОСОБА_31 та результати ехоенцефалографії („зміщення серединних структур вправо на 1 см), проведення 06.01.2010 р. трепанації черепа в правій скроневій ділянці з видаленням субдуральної гематоми було обґрунтованим. Щоденникові записи в історії хвороби від 06.01., 07.01., 08.01., та 09.01.2010 р. (до проведення втручання) свідчать про те, що в післяопераційний період загальний стан дитини був важкий, але стабільний, хворий знаходився під дією седативних (заспокоюючих) препаратів, а за даними ехоенцефалопатїї серединні структури не були зміщені. Отже „наростання ознак очагових справа, як про це йдеться в записі від 09.01 в 13.20 не було і об`єктивні покази до проведення ОСОБА_37 „реоперації 09.01.10 р. були відсутні.

Експерти дійшли висновку, що втручання 09.01.10 р., про яке ийдеться в історії хвороби №363 та в „Журналі запису травматологічних оперативних втручань могло негативно впливати на перебіг травми. Експерти зазначили, що стан дитини до проведення втручання 09.01.10 р. не виключав можливості сприятливого виходу травми. Виходячи з записів в історії хвороби, які відображали стан хворого протягом 10.01., 11.01, 12.01, та 13.01.2010 р. (до 15.30), відсутність ознак внутрішньочерепної гематоми за результатами нейросонографії, виконаної 11.01.10 р., показань для виконання ОСОБА_37 нейрохірургічних оперативних втручань не було. Якщо ж при огляді ОСОБА_31 13.01.10 р. о 15.30 дійсно мали місце „ознаки набухання головного мозку, як це записано в історії хвороби, то в такому випадку доцільним було проведення широкої декомпресійної трепанації з широким розрізом твердої мозкової оболонки, а втручання, яке описане 13.01.10 р. в історії хвороби №363 та в „Журналі запису травматологічних оперативних втручань було недостатнім за обсягом та могло негативно впливати на перебіг травми та сприяти настанню смерті. Будь-які дані, які б об`ективно підтверджували доцільність втручання в ділянку післяопераційної рани 20.01.10 р. були відсутні, а дії, які описані в „Журналі запису травматологічних втручань від 20.01.10 р. та в історії хвороби №363 , на думку експерті ів не виправдані, могли негативно впливати на перебіг травми та сприяти настанню смерті. Експерти прийши до висновку , що між цими втручаннями в комплексі і настанням смерті вбачається прямий причинний зв`язок, що може бути розцінено як тяжкі тілесні ушкодження. Судячи з переліку лікарських препаратів в записах від 09.01.10 р. та 13.01.10 р. допущено невиправдане на нераціональне одночасне призначення великої кількості препаратів, рекомендовано непередбачений інструкцією шлях введення кортексину, що могло негативно впливати на стан хворого.

Як встановлено судом , і цієї обставини не спростувала сторона обвинувачення, для визначення причин смерті, наявності, характеру і механізму виникнення тілесних ушкоджень, часу настання смерті та вирішення інших питань судово-медична експертиза (дослідження) трупа ОСОБА_31 не призначалася та не проводилася, як це передбачено Правилами проведення судово-медичної експертизи (досліджень) трупів у бюро судово-медичної експертизи.

Причина смерті, наявність, характери і механізми виникнення тілесних ушкоджень, час настання смерті не можуть бути встановлені судово-медичною експертизою на підставі медичних документів, історії хвороби тощо, без даних судово-медичної експертизи трупа.

Згідно з дослідженим за клопотанням сторони обвинувачення висновком експерта № 242/12 від 08.10.2012 - проведення трьох повторних втручань ОСОБА_7 (09.01.2010, 13.01.2010 та 20.01.2010) негативно вплинуло на перебіг травми і сприяло настанню смерті, а тому між цими втручаннями в комплексі і настанням смерті експерти вбачають прямий причинний зв`язок, що свідчить про спричинення ним тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_37 , які потягли настання його смерті.

За клопотанням строни обвинувачення , підтриманим захистом, судом досліджено висновок комісійної судово-медичної експертизи №83 від 09.04.2012 року відносно надання медичної допомоги неповнолітньому ОСОБА_37 , проведеної експертами Бюро судово- медичної експертизи ТУОЗ ЛОДА.

Згідно проведеної експертизи експерти прийшли до наступних висновків: дитина ОСОБА_351 , ІНФОРМАЦІЯ_62 , поступив в анестезіологічне відділення Кременецької ЦРКЛ 06.01.2010 р. о 10.55 год.; діагноз при поступленні: „Закрита черепно- мозкова травма, забій головного мозку, підозра на субдуральну гематому. Проведено декілька оперативних втручань. Операція №1 (06.01.2010 р.), оперував хірург ОСОБА_352 . При ревізії виявлено субдуральну гематому в скронево-тім`яній ділянці зліва (40 мл). По записах в історії хвороби та по операційних протоколах від 09, 13, 20.01 2010 р. судити про необхідність проведення повторних операцій неможливо. Так само неможливо судити, чи привели проведені хірургічні втручання, виконані ОСОБА_7 , до тяжких наслідків, зокрема, смерті ОСОБА_31 (Т.11 а.с. 128-135); Згідно наказу МОЗ України від 01.03.2004 р. госпіталізацію хворих із невідкладною нейрохірургічною патологією проводять у профільних відділеннях за умови цілодобового чергування нейрохірурга і можливості цілодобового проведення комп`ютерної томографії. Нейрохірургічні втручання у лікувально-профілактичних закладах вторинного рівня (районні лікарні) допускаються тільки за життєвими показниками нейрохірургами. (Т.11 а.с. 128-135).

Отже, висновки зазначеної експертизи спростовують дані висновку №242\12.

Згідно з п.2.1.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень.

З показань свідків лікарів ІНФОРМАЦІЯ_63 по даному епізоду вбачається, що всі рішення про проведення повторних операцій хворому ОСОБА_316 приймалися не особисто ОСОБА_7 , а косиліарно іншими лікарями разом із ОСОБА_7 . Органом досудового рослідування та стороною обвинувачення в ході судового розгляду чітко не розмежовано, хто з лікарів учасників операцій, проведених ОСОБА_37 , виконував ті чи інші хірургічні маніпуляції та які саме дії виконував тільки ОСОБА_7 , не конкретизовано , які саме дії та під час якої із операцій спричинили смерть пацієнта.

Суд вважає, що по епізоду настання смерті ОСОБА_31 відсутня об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.119 КК України відсутнє посягання на життя людини, а також відсутній причинний зв`язок між діями ОСОБА_7 чи інших лікарів, які брали участь в операціях, і наслідками у вигляді смерті особи.

Стаття 138 КК України передбачає відповідальність особи за заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки.

Заняття лікувальною діяльністю означає такі дії, як огляд хворого, встановлення діагнозу, консультування, призначення до вживання ліків, визначення засобів, методів і прийому впливу на організм людини, проведення процедур, хірургічного втручання.

Суд дійшов переконання , що по даному епізоду обвинувачення у діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.138 КК України, оскільки, як встановлено судом на підставі досліджених письмових доказів, які визнані судом належними і допустимими , станом на січень 2010 року ( часу проведення операцій ОСОБА_316 ) ОСОБА_7 атестаційною комісією МОЗУ було підтверджено категорію лікаря-нейрохірурга вищої категорії та видано відповідне посвідчення. Дану категорію ОСОБА_7 було присвоєно у порядку, визначеному Положенням про порядок проведення атестації лікарів, затвердженим наказом МОЗ України №359 від 19.1.21997 р.

З 24.06.2008 року по 01.02.2010 року ОСОБА_7 працював на посаді професора кафедри нейрохірургії Національної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика\ т.3 а.с.84\.

Отже, твердження прокурора про те, що ОСОБА_7 вводив в оману потерпілого ОСОБА_33 та свідків щодо тієї обставни, що він є лікарем ,а тому його лікарська діяльність була незаконною , є безпідставним .

Діяння особи, яка займається лікувальною діяльністю без спеціального дозволу та без належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки, повністю охоплюється однією статтею 138 КК України, і додаткової кваліфікації за ст.119 КК України не потребує, оскільки необережне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті є ознакою злочину, передбаченого ст.138 КК України.

Суд вже наголошував на тому, що хибною є позиція прокурора у твердженні про те , що діяння ОСОБА_7 по епізоду смерті ОСОБА_312 утворюють ідеальну сукупність злочинів, передбачених ст.138 та ч.1 ст.119 КК України.

По аналогії прокурор при зміні обвинувачення ОСОБА_7 , який проводив лікування ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 (докази по даних епізодах досліджені і описані вище), що виразилося в обстеженні, встановленні діагнозу, призначенні ліків, визначенні засобів, методів і прийомів впливу на організм людини та хірургічному втручанні, тим самим здійснював незаконну лікувальну діяльність, яка спричинила тяжкі наслідки для хворого у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, кваліфіковані лише за ст.138 КК України, а за ст.128 КК України (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження) додаткової кваліфікації не здійснено, адже суб`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.128 КК України характеризується також, як і при вбивстві з необережності, у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Відтак, висновок обвинувачення про те, що ОСОБА_7 по епізоду настання смерті ОСОБА_35 , вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ст.138 та ч.1 ст.119 КК України не грунтуються на доказах, які надані обвинуваченням і досліджені у судовому засіданні.

Ст.17 КПК України врегульовано, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим,якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним счумнівом Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стороною обвинувачення жодними належними та допустимими доказами не спростовано висновки експертизи №83 від 09.04.2012 року, яка була проведена Львівським БСМЕ ГУОЗ ЛОДА , і які є абсолютно протилежними висновкам експертизи №242\12, наданої в якості доказу обвинувачення.

Жоден із допитаних за клопотанням сторони обвинувачення свідків по даному епізоду не підтвердив тих обставин, на які посилається у обвинувальному акті орган досудового розслідування.

Відтак, суд прийшов до переконання , що у діях ОСОБА_7 по епізоду смерті ОСОБА_31 відсутній склад кримінальних правопорушень , передбачених ст.138 та ч.1 ст.119 КК України, а тому по вказаному епізоду його слід виправдати.

Оганом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачененого ч.3 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою (шахрайство), що завдало шкоди у великих розмірах потерпілому ОСОБА_25 .

На підтвердження вчинення ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення стороною обювинувачення надані докази, які досліджені судом, а саме :

-прослухані відповідно до ухвали суду показання потерпілого ОСОБА_25 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у дане судове засідання відповідно до рапорту ГУНП Хмельницької обл. від 07.03.2023 р. про невідоме місце проживання потерпілого.

Потерпілий суду показав, що наприкінці листопада 2008 р. знайомий лікар Хмельницької районної лікарні ОСОБА_26 йому порекомендував професора ОСОБА_7 з метою огляду та лікування сина ОСОБА_27 . При зустрічі ОСОБА_7 оглянув сина, вислухав скарги на здоров`я, та поставив у присутності дружини та сина діагноз «шизофренія» . Після цього сина обстежили у Хмельницькій лікарні, в кінці грудня 2008 р. з сином їздив до м. Києва, де у лікарні швидкої медичної допомоги ОСОБА_7 протягом 20-25 хвилин провів додатковий огляд сина. Після цього відбувся огляд у м. Львові у січні 2009 р., де ОСОБА_7 виписав скерування на обстеження у медичній лабораторії. Через десять днів факсом отримали результати обстеження та в січні 2009 р. у кабінеті ОСОБА_26 знову зустрілися зі ОСОБА_7 , який оглянув результати обстежень та сказав, що сину необхідно провести операцію, однак до досягнення ним 21 року проводити операцію не можна та необхідно до цього часу лікуватися медикаментами , при цьому надав великий перелік препаратів, частина із яких продавалися у м. москва, вартість ліків зі слів ОСОБА_7 становила 14000 доларів США. ОСОБА_7 запропонував їх самостійно придбати для них, оскільки має знижку біля 20%. Через місяць потерпілий зібрав необхідну суму та зустрівся із ОСОБА_7 біля міської лікарні м.Хмельницького, де вказані кошти за вказівкою ОСОБА_7 передав його помічнику на ім`я « ОСОБА_353 ». Пробував ці препарати пошукати в Інтернеті, але це не дало результату. Сумнівів у особі ОСОБА_7 та добросовісності його намірів не виникало, оскільки знав, що ОСОБА_7 відомий професор, якого порекомендував його товариш ОСОБА_26 . Після цього протягом двох місяців не міг зв`язатися із ОСОБА_7 та попросив ОСОБА_26 допомогти у цьому, який зв`язався з ним та сказав, що препарати будуть передані зі ОСОБА_226 . Препарати отримав у целофановому пакеті, перев`язаному скотчем, це були ампули з наклеєними папірцями з написами і таблетки. Жодних інструкцій, документів на ліки, накладних або чеків, цінників не було. Дружина, яка є медсестрою, звернула увагу на те, що вже багато років маркування на ампулах здійснюється не на папірцях, наклеєних на ампули, а фарбою безпосередньо по склі, деякі з препаратів взагалі були заборонені для прийому дітьми. Після цього телефонували до ОСОБА_7 для з`ясування питань, що виникли з приводу отриманих препаратів, однак зробити цього не вдавалося. У подальшому у травні 2009 р. з сином поїхав у м. Київ в Центр нейрохірургії, де пройшли ще раз обстеження та з`ясували, що син ОСОБА_27 повністю здоровий, а порушення сну, які в нього були, лікується психотерапевтом без жодних медикаментів. Також там лікуючий лікар роз`яснив, що якщо б син приймав прописані ОСОБА_7 медикаменти, яких повинно було бути біля тринадцяти на день, то дитина стала б «рослиною», про ряд медикаментів, придбаних ОСОБА_7 нібито в м. москва, лікар раніше взагалі не чув. Після цього препарати повернув ОСОБА_26 , який сказав, що повернув їх ОСОБА_7 , а той в свою чергу повинен був повернути сплачені за ліки кошти. Особисто ОСОБА_7 не розшукував, оскільки був задоволений, що зі здоров`ям сина виявилося все гаразд. Пред`явив позов про стягнення зі ОСОБА_7 затраченитх на лікарства коштів;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_354 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у дане судове засідання відповідно до рапорту ГУНП у Хмельницьккій області від 26.10.2022 р. про невстановлене місце проживання свідка .

Свідок суду показала, що приблизно перед новим 2009 роком, коли сину було біля 13 років, були на прийомі у ОСОБА_7 за рекомендацією завідуючого відділення реанімації ОСОБА_26 у кабінеті останнього, у зв`язку з порушенням у сина сну. За рекомендаціями ОСОБА_7 син проходив обстеження у Києві та Львові. Отримали призначення, список медикаментів, який надиктував ОСОБА_7 , та при цьому повідомив, що ряд з таких може особисто привезти з м. москва. Коли отримали ці медикаменти, то відмовилися від лікування, оскільки медикаменти були без назв і маркування. Для придбання ліків позичали кошти у сумі 14000 доларів США, які чоловік передав ОСОБА_7 через якогось його знайомого. Після цього ОСОБА_7 не виходив на зв`язок . Ліки син не приймав, їх повернули ОСОБА_355 , для передачі ОСОБА_7 ;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_27 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у дане судове засідання відповідно до рапорту ГУНП Хмельницької області від 26.10.2022 р. про те, що місце проживання свідка встановити не вдалось .

Свідок суду показав, що не пригадує детально всі події, оскільки на той час був ще дитиною. Про передачу коштів, ліків нічого не знає, цим займались батьки. Пам`ятає, що ОСОБА_7 його оглядав у зв`язку з поганим сном. Здавав аналізи у м. Львові. Згодом в м. Києві у Центрі нейрохірургії повідомили, що жодного захворювання у нього немає;

-показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_26 про те, що працює у Хмельницькій міській лікарні на посаді завідуючого відділенням анестезіології та інтенсивної терапії. Зі ОСОБА_7 познайомився приблизно у 2008 р. у Хмельницькій міській лікарні, де той лікував одного з пацієнтів. ОСОБА_7 розповідав, що працює нейрохірургом в м. Києві, закінчив московський медичний університет. У подальшому ОСОБА_7 у лікарні брав участь в лікуванні ще й інших хворих. На прохання ОСОБА_25 , у якого хворіла дитина, познайомив його з ОСОБА_7 з метою лікування. Сам свідок сина ОСОБА_25 не обстежував і не лікував. Тому не знає, який діагноз був поставлений ОСОБА_7 , яке лікування призначав. Яку суму коштів ОСОБА_25 передавав ОСОБА_7 і за які саме лікарства, йому нічого не відомо. Не пам`ятає, чи ОСОБА_25 показував йому куплені ОСОБА_7 ліки , але категорично ствердив, що він їх у нього не забирав і не повертав Слюсарчуку . Свідкові не відомо ні назви ліків , ні їх вартість;

-прослуханими відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_356 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у дане судове засідання відповідно до рапорту Шевченківського УП ГУНП м.Києва від 15.11.2023 р.

Свідок суду показав, що працює лікарем-нейрохірургом ДУ „Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрохірургії , приблизно у травні 2009 р. проводив обстеження хлопчика ОСОБА_27 , який дуже злякався, купаючись у морі, мав порушення сну. Під час обстеження не було виявлено ураження головного мозку та інших нейрохірургічних патологій. Було зроблено висновок, що стан дитини зумовлений невротичною реакцією на психотравмуючу ситуацію , його було скеровано у психоневрологічний диспансер. Дитина оглядалася психоневрологом, і якщо б у неї було захворювання „прихована шизофренія, то цей лікар виявив би таку хворобу та встановив би відповідний діагноз;

- заява потерпілого ОСОБА_25 від 06.12.2011 р. з додатками до ГУМВС України у Львівській області, у якій виклав обставини щодо лікування свого сина ОСОБА_27 , 1994 р.н., ОСОБА_7 та заволодіння останнім його коштами у сумі 14000 доларів США (Т.12 а.с.6-15)

Суд вважає таку заяву недопустимим доказом, оскільки зміст її не може бути перевірнеий судом безспосереднім допитом потерпілого у судовому засіданні для з`ясування обставин, зазначених у заяві, як це передбачає ст.95 КПК України.

-протокол виїмки від 16.12.2011 р., відповідно до якого у ОСОБА_25 вилучено наступні матеріали, що визнані речовими доказами, оголошені та досліджені у судовому засіданні, зокрема: два аркуші паперу, на яких містяться рукописні записи з назвами та кількістю лікарських засобів; результати аналізів ОСОБА_27 на 8 арк.; результати МРТ, фотокопія МРТ та додаток на 3 арк.; результати транскраніального дуплексного скасування ОСОБА_27 на 1 арк.; результати ЄЄГ ОСОБА_27 на 1 арк. (Т.12 а.с.80-95)

-виписка з історії хвороби №393 ОСОБА_27 (лист ДУ „Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії медичних наук України №116 від 26.03.2012 р.), відповідно до якої ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_64 , знаходився на обстеженні в ДУ „НПЦ ЕНРХ НАМИ України з 12.05.2009 р. по 14.05.2009 р. Поступив зі скаргами на вскрикування при засипанні. За даними наданих МРТ головного мозку, комп`ютерної електроенцефалографії (КЕЕГ) патології не вявлено . За даними проведеного обстеження нейрохірургічної патології не було виявлено. Був консультований психоневрологом, виставлений клінічний діагноз: Невротична реакція на психотравмуючу ситуацію. В задовільному стані був виписаний з Центру під нагляд психоневролога за місцем проживання. (Т.12 а.с.98)

-протокол огляду речей від 22.10.2012 р., відповідно до якого оглянуто вилучені в ОСОБА_25 наступні матеріали, зокрема: 1.частина аркуша паперу з написом АВЕЛОКС та з написами кульковою ручкою синього кольору „ламинтал 1 таб. 25 милигр на ночь 6 дней... 1 таб. 100 милигр. 30 дней...метформин 1 тб. 2 раза 3 день... фенотропин 2 тб. утром ... на 1 арк.; 2.аркуш паперу з написами кульковою ручкою синього кольору з найменуванням лікарських препаратів - ламиктал, метформин, кортексин...топомакс, дибикар, веселдує... на 1 арк.; 3.корінці паперу з написами аналіз крові на ревматоїдний фактор хворого Іллічова. Ревмотоїдний фактор - негативи, від 21.11.2008 р. на 3 арк.; 4.аркуш паперу „Клінічний аналіз крові №1 ОСОБА_27 від 21.11.2008 р. з найменуванням показників, результатів на 1 арк.; 5.корінець паперу з написами аналіз крові ОСОБА_27 від 21.11.2008 р. на 1 арк.; б.корінець паперу з написами аналіз крові на вміст глюкози натщесерце від 22.11.2008 р. на ім`я ОСОБА_27 з показниками та результатами на 1 арк.; 7.корінець паперу з написами: „Аналіз крові на ревмопроби хворого ОСОБА_27 , датована 21.11.2008 р. на 1 арк.; 8.корінець паперу з написами: „Аналіз крові на ревмопроби хворого ОСОБА_27 на 1 арк.; 9.Аркуш паперу формату А4 з друкованим текстом „Научно-практический центр лучевой діагностики АМН України, дата дослідження 02.04.2009 р., пацієнт ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_64 , прізвище лікаря - ОСОБА_357 Нижче по тексту опис дослідження на 1 арк.; ІО.аркуші паперу формату А4 з друкованим текстом „Хмельницька міська лікарня рентгенологічне відділення - Кабінет МРТ дата 21.11.08. Пацієнт ОСОБА_27 , 1994 р.н., з описом дослідження. У висновку зазначено: патологічних змін головного мозку не виявлено... Наявна печатка лікаря ОСОБА_358 ; 11.аркуш паперу формату А4 з друкованим текстом „Дослідження екстракраніальних відділів брахіоцефальних артерій ОСОБА_27 , 1994 р.н., на 2 арк. (Т.12 а.с.112- 113);

- висновок №45 від 18.06.2012 р. комісійної судово-медичної експертизи за матеріалами кримінальної справи за фактом діагностики, обстеження та лікування ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_64 , наданого експертами Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи, відповідно до якого експерти дійшли до наступного:

1)Із представлених матеріалів кримінальної справи №141-0651 за фактом обстеження, діагностики та лікування ОСОБА_27 . ОСОБА_7 будь-які офіційні медичні документи - амбулаторна картка, карта стаціонарного хворого безпосередньо з записами ОСОБА_7 на пацієнта ОСОБА_27 не оформлялись. В представлених двох амбулаторних картках №4794/71 Хмельницької міської поліклініки (номер поліклініки не вказаний), заведених на ім`я ОСОБА_27 з моменту його народження, в період з 1994 р. по 2009 р., будь-яких записів лікарів про нейрохірургічну патологію, психічні порушення у дитини немає. Згідно цих же амбулаторних карт, у віці 1 місяця, 2,5 місяців, 3 років дитина оглядася лікарем-невропатологом, який визначав відповідно до вказаного віку дитини діагнози: синдром нервово-м`язевої збудливості на фоні перенатальної незначної дисфункції; двобічна пірамідна недостатність в руках на фоні перенатальної незначної дисфункції; судомний синдром на фоні ОРВІ з гіпертермією. Дитині призначалося відповідне встановленим діагнозам лікування і нагляд невропатолога. В період з 1997 р. по 2000 р. батьки ОСОБА_359 за медичною допомогою до лікаря невропатолога не зверталися. У 2001 р. при профілактичному огляді вузькими лікарями-спеціалістами невропатолог оглянув ОСОБА_27 та будь-яких наявних захворювань не відмітив. З 2001 р. по 2009 р. ОСОБА_360 за медичною допомогою до невропатолога не звертався. З урахуванням вищевикладеного об`єктивно, конкретно визначитися в анамнезі хвороби, в неврологічному та психічному стані ОСОБА_27 на момент звернення його батьків за медичною допомогою в листопаді 2008 р. до ОСОБА_7 не представляється можливим. Із показів батька дитини ОСОБА_25 від 28.03.2012 р. його син ОСОБА_27 після перенесених двох стресових ситуацій в 2006 р. скаржився на поганий сон, кричав по ночах. Зі слів ОСОБА_25 , після біглого огляду його сина (порухав голову та потилицю руками, оглянув обличчя, ОСОБА_7 відразу зазначив, що встановив діагноз: „прихована шизофренія. Далі він призначив ОСОБА_27 обстеження: МРТ, аналізи крові та УЗД, яких органів - не вказано. Після повторного біглого огляду ОСОБА_27 і вивчення аналізів та даних МРТ головного мозку ОСОБА_7 підтвердив діагноз: „прихована шизофренія. Призначене та проведене ОСОБА_27 обстеження - МРТ головного мозку, аналізи крові, УЗД при наявності у нього вказаних вище скарг було недоцільним;

2.)Враховуючи дані представлених медичних документів, дані обстеження ОСОБА_27 в травні 2009 р. в науково-практичному центрі ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Академії медичних наук країни, діагноз - „прихована шизофренія, який зі слів батька встановив ОСОБА_7 його сину, був неправильний;

3,4.)При вивченні лікарських препаратів, які вказані на а.с. 10(50) і 15 (55), без зазначення прізвища, ім`я та по батькові пацієнта, прізвища лікаря, дати їх оформлення, препарати - Метфорфін, ОСОБА_361 , ОСОБА_362 , ОСОБА_363 , Веселдує Б, ОСОБА_364 , Рідустін, судово- медичній експертній комісії не відомі і тому визначити характер дії цих препаратів на організм людини не представляється можливим. Серед відмічених лікарських етіотропних препаратів, які б були безпосередньо направлені на лікування шизофренії, немає. Препарат ОСОБА_365 в дитячому віці не призначається, так як він є сильним збудливим препаратом і приводить до безсоння. ОСОБА_366 може призначатися при шизофренії як симптоматичний препарат, який поліпшує психоемоціональний стан хворого. Препарати: ОСОБА_367 , ОСОБА_368 являються протисудомними і при шизофренії не призначаються. Цераксон призначається для лікування порушення мозкового кровообігу і при порушеннях мови, уваги, пам`яті судинного генеза. Цей препарат при шизофренії не використовується. Тіатріазолін показаний хворим з захворюваннями печінки, при інфарктах міокарда, стенокардії, при порушенні серцевого ритму, хворим на шизофренію даний препарат не призначається. Препарат Дібікор понижує рівень глюкози в крові, при лікуванні шизофренії не застосовується. При прийомі призначених ОСОБА_27 , віком 14 років, препаратів: Ламікталу, Фенотропілу, Топомакса, Кортиксіну, Цераксіну, ОСОБА_369 міг розвинутися виражений, шкідливий для здоров`я, інтоксикаційний синдром;

5.)При обстеженні ОСОБА_27 в стаціонарі Науково-практичного центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії Національної академії медичних наук України в період з 12.05. по 14.05.2009 р. йому був встановлений діагноз: невротична реакція на психотравмуючу ситуацію. Будь-якої нейрохірургічної патології у нього виявлено. Встановлений лікарями діагноз: невротична рекція на психотравмуючу ситуацію абсолютно не відповідає діагнозу „прихована шизофренія, яку зі слів батька ОСОБА_25 встановив ОСОБА_7 його сину. Експерти зазначили, що діагноз „прихована шизофренія не існує і не включена в „міжнародну класифікацію хвороб X перегляду, видавництво за 1994 рік. (Т.12 а.с.105- 108)

Також досліджена довідка Національного Банку України від 28.08.2012 р. №19- 013/8597 про офіційний курс гривні до долара США, встановлений Національним банком України у лютому 2009 року, становив 770,00 гривень за 100 доларів США. (Т.12 а.с.111\ .

Отже, згідно версії обвинувачення, ОСОБА_25 , будучи введеним ОСОБА_7 в оману та через це помиляючись в його особі, помиляючись в правдивості діагнозу, встановленого ОСОБА_7 його сину ОСОБА_27 та будучи переконаним у тому, що для успішного вилікування сина та його одужання йому необхідно за допомогою ОСОБА_7 придбати ліки, в кінці лютого 2009 року, точний час та дата слідством не встановлена, передав кошти невстановленій слідством особі та в присутності ОСОБА_7 в сумі 14000 дол. США , призначені для придбання ОСОБА_7 ліків. А ОСОБА_7 умисно шляхом обману та зловживання довірою, повторно заволодів грошима, належними ОСОБА_25 , завдавши останньому шкоду у великих розмірах.

Дослідивши надані строною обвинувачення докази, суд прийшов до переконання , що дане обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду , виходячи із наступного.

Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст.190 КК , полягає у заволодінні чужим майном шляхом обману або зловживаннями довірою. Суб`єктивна строна прямий умисел, корисливі мотив і мета.

Станом на 2009 рік ОСОБА_7 мав вищу медичну освіту, міг здійснювати лікарську діяльність , що доведено в ході судового розгляду дослідженими доказами, а тому ніяким чином не міг вводити в оману ОСОБА_25 щодо своєї особи та фаху.

У судовому засіданні ОСОБА_7 підтвердив обставини знайомства з ОСОБА_25 , підтвердив, що дійсно обстежив його сина та надав лікарську консультативну допомогу, але категорично заперечив факт отримання ним від ОСОБА_25 коштів у сумі 14000 дол. США.

Жодних документальних доказів про передачу ОСОБА_25 . ОСОБА_7 14000 дол. США стороною обвинувачення суду для дослідження не надано.

Показання потерпілого ОСОБА_25 про передачу коштів для ОСОБА_7 за лікування його сина через невідому особу на ім`я « ОСОБА_353 » не підтверджується будь-якими іншими доказами , особа « ОСОБА_370 » слідством не встановлена. У судовому засіданні ОСОБА_7 заперечив свою співпрацю з помічником по імені «Саша» .

Із досліджених у судовому засіданні показань свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_354 вбачається , що такі не були очевидцями спілкування ОСОБА_25 та ОСОБА_7 , є показаннями із чужих слів, мають відмінності та суперечності з показами потерпілого ОСОБА_25 щодо обставин передачі грошових коштів ОСОБА_7 , і жодним чином не підтверджують факту передачі коштів ОСОБА_25 . ОСОБА_7 . Факт передачі коштів не підтверджений і свідком ОСОБА_26 , який допитаний за клопотанням обвинувачення.

В ході судового розгляду за клопотанням сторони захисту досліджені наступні документи :

-довідка Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку «ПРИБОЙ» від 04.08.2014 року , видана ОСОБА_7 про його перебування на базі відпочинку з 15 січня до 15 березня 2009 року( з перекладом з російської на українську, здійсненим ПП «Бюро перекладів «Поліглот») ( т.41 а.с.142);

-квитанція ФОП ОСОБА_371 до прибуткового касового ордеру №18 про оплату ОСОБА_7 за проживання в одномісному номері з 15.01.2009 р. по 15.03.2009 р. ( т.41 а.с.143);

-повідомлення комунального закладу «Сакське територіальне медичне об`єднання» від 29.12.2014 року №01-20.11\165 про розгляд запиту адвоката ОСОБА_372 в межах здійснення останнім правової допомоги ОСОБА_7 у період зх 20 січня 2009 року по 20 березня 2009 року на запрошення цього закладу ОСОБА_7 перебував у м.Саки та надавав консультативну длопомогу хворим, що перебували на лікуванні.

Вказані докази спростовують твердження ОСОБА_373 та версію обвинувачення про передачу потерпілим грошових коштів ОСОБА_7 у цей період часу, оскільки ОСОБА_7 у час, який зазначається слідством, перебував у іншому місці .

Суду не надано жодних письмових доказів того, що вилучені на підставі дослідженого судом протоколу огляду речей від 22.10.2012 р. письмові записи про призначення медичних препаратів зроблені саме ОСОБА_7 , який цю обставину категорично заперечив , і саме ці медичні препарати передавались ОСОБА_25 з метою лікування його сина.

Медичні препарати , які , як стверджує сторона обвинувачення, були придбані ОСОБА_7 і передані ним ОСОБА_25 для лікування його сина , не вилучались в ході досудового розслідування , по них не проводилось експертного дослідження щодо їх придатності для лікування, не встановлена вартість таких препаратів.

Потерпілий ОСОБА_25 стверджував у своїх показаннях, що за кошти, які він передав ОСОБА_7 ,він отримав придбані останнім медичні препарати , однак їх не використовував з власної ініціативи, бо інші лікарі переконали його у невірності призначень таких препаратів. Якщо допустити , що такий факт мав місце тобто лікар ОСОБА_7 отримав кошти , купив за них медичні препарати, які передав потерпілому , то у чому ж полягає заволодіння грошовими коштами та обман з боку ОСОБА_7 , слідством не доведено. У даному випадку можуть мати місце цивільно-правові відносини між лікарем та пацієнтом .

Наданий стороною обвинувачення в якості доказу винуватості ОСОБА_7 висновок експертизи за фактом діагностики, обстеження та лікування ОСОБА_27 . Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи, суд вважає неналежним доказом, оскільки такий не дав відповіді на поставлене питання щодо особи ОСОБА_7 та його права як лікаря визначитися в анамнезі хвороби, в неврологічному та психічному стані ОСОБА_27 на момент звернення його батьків за медичною допомогою в листопаді 2008 р.

Окрім цього, в частині оцінки дій ОСОБА_7 щодо діагностики хвороби неповнолітнього ОСОБА_27 та його лікування висновки зроблені виключно за словами батька ОСОБА_25 , які не підтверджені жодними письмовими доказами. Подальший опис в експертизі стану здоров`я ОСОБА_374 , оцінка діагнозу «прихована шизофренія», який начебто був поставлений ОСОБА_7 , аналіз медичних препаратів, які начебто виписувались і придбавались ОСОБА_7 жодним чином не підтверджує факт лікування ОСОБА_7 . ОСОБА_25 , придбання обвинуваченим описаних у обвинувальному акті ліків і отримання за них зазначених у обвинуваченні грошових коштів , а отже не підтверджує і винуватість ОСОБА_7 у вчиненні шахрайства стосовно ОСОБА_25 .

Суд вважає, що у даному випадку відсутній і умисел ОСОБА_7 на обман потерпілого стосовно своєї освіти та права на здійснення лікувальної діяльності.

У судовому засіданні , як уже зазначалось вище, доведений факт наявності відповідної освіти та права обвинуваченого на здійснення лікувальної діяльності.

Відтак, суд вважає, що по даному епізоду обвинувачення ОСОБА_7 за ч.3 ст.190 КК України слід виправдати за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення .

Оганом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачененого ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою(шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому ОСОБА_375 .

На підтвердження вчинення ОСОБА_7 вказаних кримінальнихправопорушень стороною обвинувачення наданідокази,які дослідженісудом,а саме :

-показання потерпілої ОСОБА_47 у судовому засіданні про те, що її син, ОСОБА_376 , 1992 р.н., весною 2009 р. захворів , у нього сильно боліли п`яти, біль у вигляді печіння перешкоджала ходьбі. Лікувався син у лікарні на АДРЕСА_29 . Після обстеження у жовтні 2009 р. лікарем ОСОБА_377 було поставлено діагноз: „Ювенальний ревматоїдний артрит та прописані ліки. Таке лікування відчутного результату не давало, тоді лікар ОСОБА_377 порекомендувала препарат „Хуміра, вартість якого з розрахунку для прийому на один місяць становила 14800 грн. та для ефективного лікування цей препарат необхідно було приймати щонайменше шість місяців. У подальшому звернулась до ОСОБА_7 , про якого чула по телебаченню , як про видатного лікаря-нейрохірурга Він при розмові сказав, що препарат „Хуміра сину не допоможе, фактично відмінив попереднє лікування та сказав пройти обстеження у клініці „Біокурс у м.Львові. Результати обстежень клініка надіслала на електронну скриньку ОСОБА_7 . Вперше з ОСОБА_7 зустрілися 01.09.2010 р. біля приміщення НУ „Львівська Політехніка, який, не ознайомившись з медичними документами сина та призначене іншими лікарями лікування, на аркуші паперу, написав перелік препаратів, проте в аптеці провізор сказала, що таких доз, як зазначено у переліку, не існує. Пізніше ОСОБА_7 зателефонував та сказав, що сину необхідно ще поставити крапельницю вартістю 26000 грн., назву медичних препаратів не називав, а також сказав точно виміряти вагу та масу тіла сина для розрахунку препаратів для крапельниці та придбати систему та шприц. Обіцяв, що після однієї крапельниці поставить сина на ноги. У зв`язку з тим, що на шестимісячний курс лікування препаратом „Хуміра коштів не мала, вирішили погодитися на рекомендацію ОСОБА_7 щодо крапельниці. 03.09.2010 р. зустрілися з ОСОБА_7 біля гуртожитку НУ „Львівська Політехніка, у одній з кімнат якого була поставлена сину крапельниця. Медичні препарати, які для крапельниці приніс ОСОБА_7 знаходилися у двох однакових упаковках, сказав, щоб записали назви: „Актемра, 650 мг, „Мабтера, 800 мг. Ці препарати були у вигляді порошку. Коробки ОСОБА_7 потім забрав з собою. Крапельниця у кімнаті була причеплена до боксерської груші. За препарати передала ОСОБА_7 25800 грн. Також повідомив, що такі крапельниці необхідно приймати сину щомісяця та наступна повинна бути 03.10.2010 р. Коли раптово перестала капати крапельниця, ОСОБА_7 вже не було. Звернулася до хлопця на ім`я « ОСОБА_378 », який допомагав ОСОБА_7 , після чого той шляхом стикання намагався поновити крапання, однак це не допомогло і він витягнув голку, незважаючи на те, що синові було введено лише дві третини рідини з системи, сказав, що більше не потрібно. Вся процедура тривала приблизно три години. Після прийому крапельниці син щодня вживав прописані ОСОБА_7 медичні препарати, на третій- четвертий день стан його здоров`я погіршився. Коли повідомила про це ОСОБА_7 , останній настоював на продовженні лікування. Син приймав медикаменти до 18.09.2010 р., проте стан здоров`я дуже погіршився. Після цього, зустрілася ще з іншим лікарем з онколікарні, який, ознайомившись з переліком призначених ОСОБА_7 препаратів, сказав, що такі призначаються у випадку існування у хворого психічних проблем. Потерпіла вважає, що ОСОБА_7 призначив синові неправильне лікування, за ліки вона заплатила значні для неї кошти , а ці ліки не дали бажаного результату. Вона відмовилась від лікування у ОСОБА_7 , знову перейшла до лікаря ОСОБА_379 , яка призначила лікування, що дало позитивний ефект. Коли в газетах почали писати , що ОСОБА_7 не професор, а шахрай, вона написала в поліцію заяву про те, що ОСОБА_7 шляхом обману заволодів її коштами в сумі 25800 грн. Потерпіла не просила ОСОБА_7 надати їй упаковки від лікарств, які він призначав, та чеки про їх придбання , вірила йому на слово , бо на той час знала , що він професор. Також не зберігала ампули від лікарств, які прокапувались синові. Чи це саме ті лікарства ОСОБА_7 капав синові, які називав, не може сказати. Грошові кошти вона передавала якомусь студентові ,який під час застосування крапельниці синові був у кімнаті в гуртожитку. Коли вона відмовилась від такого лікування сина ОСОБА_7 ще до неї дзвонив, але вона не брала трубку, написала, що від його лікування відмовляється. Грошові кошти хотіла повернути , коли дізналась із ЗМІ , що ОСОБА_7 не лікар;

-показання свідка ОСОБА_380 суду про те, що є рідною сестрою потерпілої ОСОБА_47 , допомагала сестрі та її хворому сину ОСОБА_381 організувати лікування останнього, який хворів ревматоїдним артритом. Лікувався біля двох років у різних лікарнях та лікарів, але відчутного результату лікування не давало. Один з лікарів порекомендував препарат „Хуміра, вартість якого була для потерпілої надто високою - біля 15000 грн. на місяць, курс лікування - один рік. Оскільки таких грошей не мала, намагалася знайти спосіб дешевшого та при цьому ефективного лікування, тому звернулася до професора ОСОБА_7 , який сказав, що поставить ОСОБА_381 крапельницю, яка „підніме його на ноги за кілька днів. Запевнив, що вартість його лікування буде помірною та вистачить лише однієї крапельниці. Вперше зі ОСОБА_7 зустрілися 01.09.2010 р. біля НУ „Львівська Політехніка, де останній сказав, що йому на електронну пошту надіслали аналізи ОСОБА_382 , додатково його оглядати не потрібно, ствердив, що у ОСОБА_382 підвид ревматоїдного артриту, захворювання кісток, та на аркуші паперу написав рекомендоване лікування, такі препарати придбали в аптеках. Також сказав, що препарат „Хуміра вже застарів та у даному випадку не допоможе і що може надати інший більш сучасніший препарат, який буде ефективнішим, проте назви такого не назвав. Ствердила, що від ОСОБА_7 01.09.2010р. чула, що він поставить ОСОБА_381 також крапельницю. Через деякий час від сестри, потерпілої ОСОБА_47 , дізналася, що ОСОБА_7 дійсно буде ставити крапельницю, вартість якої 26000 грн., що було дешевше, ніж витрачати щомісяця приблизно по 15000 грн. за препарат „Хуміра. Зібравши необхідну суму, 03.09.2010 р. поїхали до Львова, де біля гуртожитку НУ „Львівська Політехніка ОСОБА_7 призначив зустріч. Зранку приїхали до гуртожитку, де ОСОБА_7 у одній з кімнат поставив ОСОБА_381 крапельницю. У кімнаті були студенти, яких ОСОБА_7 попросив вийти. У кімнаті було ліжко, висіла боксерська груша, до якої він зачепив крапельницю. У крапельницю були введені два препарати, які були у вигляді порошку світлого кольору у скляних баночках, можливо коричневого кольору, та закриті гумовою кришечкою, баночки - в однакових паперових коробочках. При цьому, спочатку ОСОБА_7 ввів рідину з крапельниці в баночки, збовтав їх, а потім утворений розчин ввів у подушечку крапельниці. Баночки та коробки вони з сестрою не просили їм дати, чеків про їх придбання вони також у нього не просили. У процесі прокапування назвав та сказав записати назви препаратів «Мабтера», 800 мг, та «Актерма», 650 мг. Безпосередньо крапельницю ставив ОСОБА_7 , періодично виходив з кімнати та повертався. Прокапування тривало біля трьох годин. Гроші у сумі 26000 грн. передали під час прокапування хлопцю по імені „Саша або „ ОСОБА_378 . Після передачі грошей ОСОБА_7 повідомив, що такі крапельниці необхідно ставити щомісяця, щоб закріпити лікування, що їх дуже здивувало, оскільки раніше домовлялися про одну крапельницю, яка повинна була забезпечити позитивний результат лікування. Після отримання грошей ОСОБА_7 вийшов з кімнати та більше не повертався, а хлопець сказав, що він терміново поїхав на операцію. Приблизно через три години крапельниця раптово припинила крапати, тоді цей хлопець потиснув подушечку руками, потім витягнув голку та сказав, що вже достатньо, хоча прокапало біля 2/3 препарату. Це їх здивувало, оскільки кількість препарату у крапельниці була розрахована чітко у співвідношенні до маси тіла та росту ОСОБА_382 , і сам ОСОБА_7 говорив, що кожен міліграм препарату важливий. Всупереч обіцяному результату ОСОБА_383 через чотири дні зліг і не міг вже самостійно пересуватися. ОСОБА_383 приймав ще протягом тижня-півтора таблетки та уколи, прописані ОСОБА_7 , сподіваючись на позитивний результат. Згодом ОСОБА_44 надіслала ОСОБА_7 текстове повідомлення про відмову від його лікування. Після цього звернулися до лікаря, що рекомендував препарат „Хуміра, ОСОБА_383 його приймає і понині, але почувається краще. Сестра не вимагала у ОСОБА_7 повернення коштів;

-показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_48 про те, що бачив ОСОБА_7 два рази - 01.09.2010 р. та 03.09.2010 р., коли лікувався від ревматоїдного артриту. Захворів у кінці весни 2009 р., неодноразово лікувався, проте відчутних позитивних результатів лікування не давало і через деякий час ставало гірше. Лікувався, зокрема, у лікаря ОСОБА_377 , якою було рекомендовано приймати препарат „Хуміра, вартість якого становила біля 14000 грн. на місяць, курс лікування повинен був бути досить тривалим. З метою ефективнішого лікування його матір ОСОБА_44 знайшла телефон ОСОБА_7 , який призначив зустріч біля НУ „Львівська Політехніка на 01.09.2010 р., перед цим по телефону призначив обстеження у клініці „Біокурс, результати якої ОСОБА_7 надіслали на його ж електронну пошту. Під час цієї зустрічі ОСОБА_7 свідка не оглядав, сказав що вивчив його медичні документи. Призначив лікування, написавши на аркуші паперу назви та дозування таблеток та уколів, при цьому подивився на курс лікування, призначений попередніми лікарями, зокрема, лікарем ОСОБА_377 , та скасував його. При купівлі ліків мама телефонувала ОСОБА_7 з аптеки з метою уточнення призначеного лікування, оскільки були непорозуміння з дозами. 03.09.2010 р. приїхали до ОСОБА_226 для прийому крапельниці, сказав під`їхати до гуртожитку НУ „Львівська політехніка, де в одній з кімнат поставив крапельницю. Систему зачепив до боксерської груші, яка висіла у кімнаті. Розчин зробив з порошку, який був у баночках, які ОСОБА_7 приніс з собою. Говорив записати назви препаратів, які продиктував - «Актемра» та «Мабтера», їх дозування, що зробила тітка ОСОБА_384 . Також напередодні прокапування сказав зважитися та виміряти ріст, оскільки це було потрібно для дозування препарату . Гроші за крапельницю, 26000 грн. ОСОБА_7 отримав під час прокапування, їх перераховував присутній там хлопець на ім`я « ОСОБА_378 ». Коли зупинилося прокапування, « ОСОБА_378 » сказав, що ОСОБА_7 поїхав на операцію, сам намагався відновити прокапування шляхом натискання на подушечку крапельниці, але це не вдалося, і тоді витягнув голку з руки. Після приїзду додому не міг близько двох годин розігнути руку. Також в гуртожитку ОСОБА_7 сказав, що таку крапельницю слід приймати щомісяця, наступного разу 03.10.2010 р., на що мама дуже здивувалася , бо спочатку йшла мова лише про одну крапельницю. Після прийому крапельниці протягом близько двох наступних тижнів приймав призначені ОСОБА_7 препарати, сподіваючись на позитивний результат. Через деякий час ОСОБА_7 почав телефонувати та нагадувати, що треба прийняти наступну крапельницю, пропонував також придбати у нього якісь інші препарати, проте мама за такими не їздила та через деякий час взагалі перестала відповідати на ці дзвінки. Також пояснив, що на наступний день після прокапування не міг піднятися на ноги, покращення стану здоров`я після крапельниці та препаратів не було, тільки погіршення. У подальшому від лікування ОСОБА_7 відмовилися. Тоді звернулися до лікаря ОСОБА_385 , який призначив інше лікування, а потім продовжив лікування у лікаря ОСОБА_386 . Упаковок і чеків від лікарств у ОСОБА_7 не брали, експертизу на предмет того, які лікарства йому зашкодили , а які допомогли , ніхто не проводив;

-показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_377 про те, що працює дитячим лікарем-ревматологом та доцентом кафедри клінічної імунології, є кандидатом медичних наук. Їй відомо, що ОСОБА_387 зверталася до ОСОБА_7 з приводу лікування сина, але покращення стану здоров`я не було. Приблизно у 2009 р. до неї прийшла ОСОБА_387 з сином, у якого було запалення суглобів, сухожиль, дитина була госпіталізована на стаціонарне обстеження. Після цього був поставлений діагноз: „Ювенальний ревматоїдний артрит та було призначене лікування. Перебіг лікування був важкий, були періоди загострення. Форма хвороби ОСОБА_48 вимагала вживання препарату „Хуміра, який є дуже ефективним, аналогів його в Україні немає, але вартість препарату є досить високою. Вдруге ОСОБА_387 з сином звернулася до неї вже після лікування у ОСОБА_7 , стан здоров`я був без змін. На даний час стан здоров`я ОСОБА_48 покращився. Також вказала, що препарат „Актемра використовується для лікування ювенального ревматоїдного артриту, але з іншим, ніж у ОСОБА_48 , варіантом перебігу - системним. Препарату „Мабтери для лікування ювенального ревматоїдного артриту у світових та українських протоколах немає, у дитячій практиці в Україні ним ніхто не користувався. Контрольованих досліджень, де б використовували такі препарати одночасно не існує, вони мають зовсім різні механізми дії. „Актемра - це флакон з розчином трьох типів: по 80, 200 та 400 мг, у порошку такого препарату не існує. В одній упаковці препарат „Актемра 650 мг не існує, таку кількість можна зробити лише з кількох упаковок Приблизна вартість препарату „Актемра об`ємом 400 мг становить 10-11 тис. грн.;

-показання у судовому засіданні свідка ОСОБА_385 , який повідомив, що працює лікарем-анестезіологом у Львівському державному онкологічному лікувально-діагностичному центрі та у вересні 2010 р. оглядав ОСОБА_388 вдома на прохання його матері, оскільки позитивного ефекту від попереднього лікування не було. Точного діагнозу ОСОБА_382 не знає. По способу лікування, який до нього застосовував ОСОБА_7 , нічого сказати не може, це питання до експертів. Назви препаратів «Актерма» та «Мабтера» ніколи не зустрічав і про їх ефективність нічого сказати не може. Про ОСОБА_7 чув зі ЗМІ і ніяким слухам про нього не вірить , особисто його не знав. Йому відомо, що після лікування у ОСОБА_7 ОСОБА_383 приступив дло навчання , однак чи саме обвинувачений його вилікував сказати не може;

- прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_389 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у дане судове засідання відповідно до рапорту Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області від 16.05.2023 р.

Свідок суду показав, що станом на 2010 р. навчався у НУ „Львівська Політехніка , там приблизно у 2008-2009 рр. познайомився з ОСОБА_7 , який також жив у гуртожитку. Чув про ОСОБА_7 багато з преси, новин та хотів з ним познайомитися, питав у нього про книжки з психології. Незважаючи на те, що ОСОБА_7 рідко бував у гуртожитку, відносини між ними були товариськими. У його кімнаті АДРЕСА_30 на прохання ОСОБА_7 останній ставив крапельницю хлопцю на ім`я ОСОБА_390 . У кімнату зайшли ОСОБА_7 , дві жінки та хлопець. Спочатку говорили про лікування, потім ОСОБА_7 приніс медикаменти у сумці-холодильнику. Після цього ці люди заплатили за них кошти. Медикаменти у вигляді прозорої рідини були у прозорих баночках циліндричної форми у кількості приблизно чотири-п`ять штук, були маленькі і різні за розміром. Також баночки були у картонних коробках, були інструкції і чек приблизно формату „А4. Все це він показував цим жінкам Крім цього, у пакетах був фізрозчин. Ствердив, що це був саме чек, оскільки у ньому була вказана вартість медикаментів у гривнях, яка співпала з сумою коштів, які були передані ОСОБА_7 за крапельницю та які він (свідок) перераховував. Назви медикаментів у чеку були зазначені англійською та німецькою мовами. Цей чек лежав на столі, свідок не брав його в руки, проте достовірно ствердив, що це був саме чек на ці медикаменти. Упаковки від медикаментів та флакони свідок потім викинув, бо жінки їх не хотіли забирати з собою . Прокапування відбувалося протягом 2-3 годин. Ці дві жінки роздивлялись медикаменти і упаковки до них, одна з жінок говорила, що шукала ці препарати в Інтернеті. Хто забрав чек, який лежав на столі, не знає. ОСОБА_7 сказав йому перерахувати кошти за крапельницю. Жінки взяли чек, вголос озвучили суму, яка там була вказана , і цю суму оплатили. Після перерахування коштів передав такі ОСОБА_7 . Перед тим, як поставити крапельницю , ОСОБА_7 сказав, що таких крапельниць треба прийняти кілька з інтервалом в один чи два місяці. Жінки сказали, що у них немає на це коштів, але погодилися. Крапельницю ОСОБА_7 зачепив за боксерську грушу. Розчин для крапельниці готував особисто ОСОБА_7 . Для цього були використані всі баночки з медикаментами. Під час прокапування ОСОБА_7 часто виходив з кімнати та повертався. Свідок в основному був в кімнаті. Коли крапельниця перестала крапати, пішов на прохання когось з жінок у кімнату до ОСОБА_7 , де останній сказав покрутити коліщатко, що свідок і зробив, і крапання відновилося. В той час вже прокапало більше половини розчину. В організм хлопця потрапив весь розчин, бо свідок викинув всі ємності пустими. Коли прокапування закінчилося, ОСОБА_7 в гуртожитку вже не було, по телефону він сказав, що кудись поїхав, тому він сам витягував голку з вени хлопця. Після цього хлопець зігнув руку у лікті, а свідок протер ранку ватою зі спиртом, які раніше приніс ОСОБА_7 . В подальшій розмові ОСОБА_7 йому сказав, що цього хлопця повністю вилікувати неможливо, він буде лікуватись постійно. Такого, щоб ОСОБА_7 під час прорцесу прокапування цього хлопця десь ховався, а його просив казати , що він кудись поїхав , не було. У них зі ОСОБА_7 склались товариські відносини, він був дуже цікавим співрозмовником, свідок від нього дізнався багато корисної для навчання інформації. Також свідок зазначив, що слідчий під час допиту у ході досудового розслідування його залякував, говорив йому, що якщо його показання будуть відрізнятися від показань інших, то буде співучасником злочину. Ствердив, що давав показання в ході слідства під диктовку слідчого.

-заявлені стороною обвинувачення для дослідження протоколи очної ставки між свідками ОСОБА_391 та ОСОБА_380 \ т.12 а.с.184-188\, між ОСОБА_391 та ОСОБА_392 \ т.12 а.с.184-188\, між ОСОБА_391 та ОСОБА_393 \ т.12 а.с.189-194\ суд вважає недопустимими доказами , оскільки такі неможливо перевірити без безпосереднього допиту свідка ОСОБА_394 у судовому засіданні з приводу обставин, які стосуються даного криммінального провадження ,як цього вимагає ст.95 КПК України ;

-заява потерпілої ОСОБА_47 на ім`я начальника УДСБЕЗ ГУМВС України у Львівській області від 22.10.2011 р., 22.11.2011 р., у якій остання викладає обставини щодо лікування свого сина ОСОБА_395 та заволодіння останнім шляхом шахрайства її коштами (Т.12 а.с.122-125);

- інструкції до препаратів „Актемра та „Мабтера (Т.29 а.с.167-192)

- протокол відтворення обстановки та обставин події від 14.08.2012 р. та фототаблиця до такого, проведене за участі потерпілої ОСОБА_47 , у ході якого остання підтвердила дані нею покази про обставини лікування ОСОБА_7 її сина ОСОБА_48 , що мали місце з кінця серпня до 3 вересня 2010 року, у кімнаті гуртожитку №14 НУ „Львівська політехніка та оплату за лікарства (Т.12 а.с.203-211)

- протокол відтворення обстановки та обставин події від 01.10.1992 р. з фототаблицею до такого, проведене за участі свідка ОСОБА_380 , у ході якого остання розповіла про обставини лікування ОСОБА_7 сина потерпілої ОСОБА_47 - ОСОБА_48 , що мали місце з кінця серпня до 3 вересня 2010 року. у кімнаті гуртожитку №14 НУ „Львівська політехніка та оплату за таке лікування . (Т.12 а.с. 195-202).

За версією обвинувачення , ОСОБА_44 , будучи введеною ОСОБА_7 в оману, помиляючись в його особі, помиляючись в предметах, які представляли собою нібито придбані ОСОБА_7 за кордоном препарати невідомого походження та вартості, а також на ґрунті особистих довірчих стосунків, які виникли між нею та ОСОБА_7 , як між мамою пацієнта та лікуючим лікарем, довіряючи ОСОБА_7 та будучи переконаною у тому, що для успішного вилікування та одужання її сина необхідно за допомогою ОСОБА_7 придбати вищевказані препарати, передала останньому гроші в сумі 25800 гривень в якості оплати за нібито придбані ОСОБА_7 за власні кошти препарати «Мабтера» та «Актемра».

Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечив факт отримання від ОСОБА_47 зазначеної суми коштів за препарати «Мабтера» та «Актемра», які він придбав перед цим за власні кошти, і яка підтверджувалась наданим ОСОБА_49 чеком . Також підтвердив той факт, що він, маючи медичну освіту і право на офіційне надання медичної допомоги хворим, у приміщенні кімнати гуртожитку, поставив ОСОБА_50 крапельницю, яка містила розчин препаратів «Мабтера» та «Актемра» з метою лікування .

Досліджені за клопотанням обвинувачення Інструкції про застосування вказаних препаратів жодним чином не доказують ні їх вартість , ні їх неефективність застосування ОСОБА_50 при наявному у нього діагнозі.

В основу обвинувачення ОСОБА_7 обвинувачення покладає показання ОСОБА_47 та ОСОБА_380 про те, що крапельниця, яку робив ОСОБА_7 ОСОБА_50 , містила розчин препаратів невідомого походження ; лікування ,проведене ОСОБА_7 , не було ефективним ; передані потерпілою ОСОБА_7 грошові кошти були витрачені намарно , оскільки не призвели до очікуваного ними результату .

Суд критично оцінює вказані показання, оскільки такі є суб`єктивними, не підтвердженими жодними іншими доказами та спростовуються дослідженими у судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_396 .

На період проведення лікування ОСОБА_7 ОСОБА_48 , обвинувачений мав відповідну вищу медичну освіту , а відтак і право надавати медичну допомогу хворому ОСОБА_50 , що підтверджено в ході судового розгляду описаними вище письмовими доказами .

Потерпіла ОСОБА_44 із власноі ініціативи розшукала ОСОБА_7 і просила у нього допомоги , як у лікаря. Потерпіла та свідки ОСОБА_380 , ОСОБА_376 мали можливість ознайомитись із вмістом запропонованих ОСОБА_7 . лікарств, забрати викристані ампули та упаковки для їх перевірки, а також чек про вартість таких препаратів.

З показань обвинуваченого , які підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_394 , ОСОБА_7 купив медичні препарати за власні кошти , застосував їх для лікування повністю , а ОСОБА_44 оплатила вартість цих препаратів.

Помилка лікаря у застосуванні медичних препаратів , причинний зв`язок між погіршенням здоров`я пацієнта та невірним застосуванням медичних препаратів можуть бути підтверджені лише відповідним висновком експертизи, яка у даному випадку в ході досудового розслідування не проводилась.

Якщо допустити , що ОСОБА_7 , як лікарем , був обраний невірний спосіб лікування ОСОБА_48 , то у таких його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Доказів умислу ОСОБА_7 на заволодіння коштами ОСОБА_47 шляхом обману не надано, оскільки за надані потерпілою кошти лікарство було ним застосовано для лікування її сина. У даному випадку можуть мати місце цивільно-правові відносини між лікарем та пацієнтом.

Відтак , суд прийшов до переконання про відсутність у діях ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК УКроаїни, а тому його по вказаному епізоду обвинувачення слід визнати невинуватим та виправдати.

-прослухані відповідно до ухвали суду показання потерпілої ОСОБА_51 , які вона надала у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення її явки у судове засідання відповідно до рапорту Печерського ГУ ГУНП у м.Києві від 21.08.2023 р.про те, що встановити місце проживання потерпілої не вдалось можливим.

Потерпіла ОСОБА_52 суду показала, що ОСОБА_7 у 2011 р. протягом кількох місяців приблизно березень-червень лікував її сина ОСОБА_398 . Заперечила факт негативних відносин між нею та ОСОБА_7 , вказала, що певні суперечки були лише з приводу лікування сина. Його їй порекомендували знайомі як видатного нейрохірурга. ОСОБА_7 кілька хвилин оглядав сина та погодився його лікувати. Приніс медикаменти, інформацію про які не змогла знайти навіть в інтернеті, та призначив дуже великі дози, що погіршило самопочуття сина, дитині від такого лікування ставало все гірше і гірше, він майже постійно знаходився у сплячому стані. Ставив сину крапельниці, від яких на тілі сина появлялись висипання . Також лікував її від болі у вусі, вколов якийсь невідомий медикамент, від чого їй значно погіршало. Дитині згодом поставили діагноз «Пошкодження мозку», хоча ОСОБА_7 поставив діагноз «Епілепсія». Про оплату за лікування він нічого не говорив. Однак, через кілька тижнів , як вона зрозуміла, в рахунок такої оплати за лікування попросив допомогти профінансувати фуршет на шахматному турнірі. Також вона йому подарувала стетоскоп ,який купила в ОСОБА_399 , та подарувала телефон «Айфон» - це все ,вона вважала , входило в оплату його послуг, бо коштів за лікування сина не брав. Передала ОСОБА_7 8000 євро для фінансування шахматного турніру, а саме на фуршет , але після турніру фуршету не було. Кошти для турніру отримала за дорученням ОСОБА_7 якась дівчина, яку потім бачила на турнірі, вона була однією з адміністраторів, зустрічала гостей. Погоджувала передачу коштів саме цій дівчині особисто у розмові зі ОСОБА_7 по телефону, коли ця дівчина прийшла за коштами. На що саме ці кошти були витрачені , не цікавилась , і не може стверджувати, що їх отримав особисто ОСОБА_7 для себе. Про те, що ці кошти ОСОБА_7 повинен був повернути, домовленості не було. На шаховому турнірі ,який відбувався в готелі «Президент» ,вона була присутня якийсь час, не знає, чи був після цього якийсь банкет . Подарунків на день народження ОСОБА_7 не робила. Після припинення лікування написала ОСОБА_7 смс-повідомлення про необхідність повернення телефона, але він не відповів, бо вже був арештований . Стосновно коштів на шаховий турнір і стетоскопа не ставила вимоги про їх повернення . Вважає, що ОСОБА_7 проводив експерименти над людьми та отримував за це подарунки. ОСОБА_7 не намагався повернути отримані кошти та речі за лікування сина. Після припинення лікування ОСОБА_7 сина обстежили у клініці та призначили безмедикаментозне лікування, відмінивши при цьому лікування, призначене ОСОБА_7 . Вважає себе потерпілою від шахрайських дій ОСОБА_7 не через отримані ним кошти та речі, а через неправильне лікування її дитини;

-прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_400 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у судове засідання відповідно до рапорту Святошинського ГУ ГУНП у м.Києві від 05.07.2023 р. про те, що свідок помер.

Свідок ОСОБА_401 суду покзаав, що працював водієм у сім`ї ОСОБА_81 та ОСОБА_51 , у яких син ОСОБА_402 хворів на епілепсію та аутизм. Для лікування дитини приблизно у 2011 р. був запрошений за рекомендацією знайомих сім`ї ОСОБА_7 . Особисто спілкувався зі ОСОБА_7 , бо возив його до Мальцових додому. Дитина не ходила, не говорила. За час лікування стан її не покращився, навпаки дитина стала ще більше в`ялою і сонною. Через деякий час ОСОБА_403 почала висловлювати ОСОБА_7 претензії щодо неналежного, на її думку, лікування, відсутність інформації, зокрема у мережі інтернет, про призначені ним медичні препарати, наполягання ОСОБА_7 завжди виходити з кімнати, де відбувалося лікування сина. ОСОБА_7 забороняв ОСОБА_404 надягати дитині маску під час приступів , від якої вона задихалась, і це теж стало причиною конфлікту. Через деякий час ОСОБА_52 сказала ОСОБА_7 , що бажає припинити лікування , хоча до цього Мальцови дозволили ОСОБА_7 проживати в їх квартирі, робили йому подарунки , передавали йому кошти за придбані ним ліки, але конкретних сум назвати не може. Чоловік ОСОБА_405 подарував Слюсарчуку «Айфон» . Також вказав, що разом зі ОСОБА_7 та ОСОБА_82 їздили по аптеках та придбали цілий пакет різних медикаментів;

- прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_406 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у судове засідання відповідно до рапорту Святошинського ГУ ГУНП у м.Києві від 05.07.2023 р. ,13.11.2023 р. , ,0-7.11.2023 р. про те, що встановити місце проживання свідка не вдалось.

Свідок суду показав, що працює старшим ординатором, дитячим анестезіологом приватної клініки «Оберіг» у м. Києві .У 2011 р. до клініки зверталися батьки хлопчика для проведення останньому МРТ. Прізвищ батьків та дитини не пригадав, однак вказав, що батько дитини є іноземцем. Мама дитини повідомила, що на обстеження прибуде лікуючий лікар дитини - професор нейрохірургії, можливо його прізвище було ОСОБА_92 . Останній прибув до клініки, проте не впливав на хід обстеження. Мати сказала, що діагноз у дитини - «Епілепсія», а також сказала, що дитина знаходиться на протисудомній терапії, яку проводить ОСОБА_92 , і яка дає позитивні результати, бо дитина почала ходити з підтримкою. Після проведення МРТ більше ніколи цю сім`ю не бачив;

Стороною обвинувачення у клопотанні про виклик та допит свідків була заявлена свідок ОСОБА_407 .Ухвалою судового засіданеня свідок виключена із обсягу доказів, які підлягають дослідженню у судовому засіданні, оскільки відповідно до рапортів Оболонського ГУ ГУНП м.Києва від 05.07.2023 р., 28.06.2023 р., 11.08.2023 р. місце проживання, вказане прокурором у клопотанні , не відповідє дійсності, вказана особа за цією адресою ніколи не проживала, встановити місце знаходження вказаного свідка та забезпечити її явку в суд не представляється можливим. Такий свідок не був заявлений прокурором при розгляді справи у Сихівському районному суді м.Львова, а тому неможливо прослухати її показання у даному судовому засіданні.

-заява потерпілої ОСОБА_51 з додатками до ГУМВС України у Львівській області, у якій остання виклала обставини лікування свого сина ОСОБА_398 . ОСОБА_7 та заволодіння її майном. (Т.13 а.с.8-24). Вказану заяву суд вважає недопустимим доказом, оскільки обставини, які викладені у заяві неможливо перевірити шляхом безпосереднього допиту потерпілої , як того вимагає КПК України.

-висновок обстеження ОСОБА_56 , 2002 р.н. в Універсальній клініці „Оберіг №6556 від 20.04.2011 р., відповідно до якого МРТ-ознак вогнищевої, об`ємної патології головного мозку не виявлено; Мр-картина може відповідати склерозу гіппокампа зліва, наслідкам гіпоксичного ураження головного мозку у вигляді помірно виражених атрофічних змін; ознак внутрішньочерепної гіпертензії не виявлено. (Т.13 а.с.51-52)

-лист Національного банку України від 28.08.2012 р. №19- 013/8599 про курс гривні до долара СШЛА та Євро у травні 20011 р.( т.13 а.с. 247)

-протокол виїмки від 14.05.2012 р., відповідно до якого у представника потерпілої ОСОБА_408 вилучено медичну документацію щодо лікування сина потерпілої ОСОБА_56 , 2002 р.н., зокрема: 1.Зорові викликані потенціали (ЗВП), спалах (амбулаторна карта пацієнта №25647 на 2 арк.); 2.Магнітно-резонансна томографія головного мозку від 20.04.2011 р. на 1 арк.; 3.Протокол обследования ЭЭГ ОСОБА_409 на 2 арк. від 03.06.2010 р.; 4)Протокол обслудования ЭЭГ ОСОБА_409 від 07.06.2010 р. на 1 арк.; 5.Курс лікування, призначений ОСОБА_7 ОСОБА_410 на 1 арк.; б.Рецепт, виписаний ОСОБА_7 на 1 арк.; 7.Шматок аркушу паперу білого кольору з написом назви ліків „Тоссолатомицин. (Т.13 а.с.86-87)

- протокол виїмки від 15.05.2012 р., відповідно до якого з Європейської клініки персоналізованої медицини „Євролаб» вилучено медичні документи, що оформлялися щодо ОСОБА_411 , 2002 р., оголошені та досліджені у судовому засіданні, зокрема: результати досліджень біологічних матеріалів пацієнта ОСОБА_56 , 2002 р.н. на 65 аркушах, що становлять собою роздруківку з бази даних „Аріадна, завірені печаткою; копія висновку лікаря за результатами виїзду швидкої медичної допомоги від 25.06.2011 р. (оригінал знаходиться в матері пацієнта). (Т.13 а.с.91-159)

- висновок №66/к комісійної судово-медичної експертизи від 10.10.2012 р. за матеріалами кримінальної справи відносно ОСОБА_56 , 2002 р.н., наданого експертами Київського обласного бюро судово-медичної експертизи, згідно з яким експерти дійшли до наступного висновку: 1.1,2,3.)Згідно із наданими матеріалами кримінальної справи (протокол допиту потерпілої ОСОБА_51 ), ОСОБА_7 проводив лікування її сина ОСОБА_56 , 2002 р.н., з приводу захворювання на епілепсію. У наданій медичній документації не міститься об`єктивних даних, які б підтверджували наявність у ОСОБА_56 захворювання на епілепсію (не представлено клінічного опису епілептичної хвороби, не зафіксовано епілептичних нападів; при електроенцефалографічних дослідженнях не виявлено патологічних змін у функціонуванні головного мозку, які характерні при стражданні на епілепсію). Дані матеріалів кримінальної справи (протокол допиту потерпілої ОСОБА_51 ) вказують на те, що МРТ-дослідження головного мозку 20.04.2011 р. ОСОБА_412 було виконане за рекомендацією ОСОБА_7 ; 4,5,6,9.) Лікування, нібито призначене ОСОБА_7 пацієнту ОСОБА_412 з приводу захворювання на епілепсію (згідно із даними матеріалів кримінальної справи: протокол допиту потерпілої ОСОБА_413 , графік прийому ліків за підписом ОСОБА_51 , ксерокопія рецепту із П.І.Б. хворого, із штампом та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_65 та печаткою лікаря ОСОБА_7 ), дійсно містить у своїй схемі препарати, що застосовують для лікування вказаної патології, але зазначені препарати призначені не у відповідності до методик їх застосування, що наведені у вищевказаних „Методичних рекомендаціях. Деякі з приведених у матеріалах кримінальної справи препаратів (кортексін тощо) не використовуються для лікування хворих на епілепсію. Виходячи із вищенаведеного, схема лікування ОСОБА_56 , нібито призначена ОСОБА_7 , не відповідає затвердженим МОЗ України 05.04.2012 р. „Методичним рекомендаціям. У наданій медичній документації не міститься будь-яких даних, які б вказували на розвиток у ОСОБА_56 загрозливих для життя та здоров`я станів внаслідок лікування, що нібито було призначене йому ОСОБА_7 ; 7.)Лікарські препарати, які, згідно з матеріалами кримінальної справи, були призначені ОСОБА_7 пацієнту ОСОБА_412 , не відносяться до сильнодіючих токсичних препаратів, але при передозуванні деяких з них (феназепам, конвулекс тощо) у хворих можуть розвинутися клінічні ознаки їх побічних дій; 8.У спеціальній медичній літературі немає даних, що страждання хворих на епілепсію такими захворюваннями, як ангіна, грип, бронхіт чи їх надмірне соціально-психологічне навантаження може бути прямою причиною більш частого виникнення у них епілептичних нападів. (Т.13 а.с. 165-244)

Вказаний доказ суд вважає неналежним , оскільки такий жодним чином не підтверджує винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину .

Висновки експертизи грунтуються виключно на показаннях потерпілої про те , що зазначені призначення для ОСОБА_409 здійснені ОСОБА_7 , які не підтверджені будь якими висновками почеркознавчих експертиз . Висновок містить припущення ,а не ствердження про причетність ОСОБА_7 до таких призначень, виходячи із наданих слідством матеріалів кримінальної справи.

У клопотанні прокурора про дослідження доказів у даному кримінальному провадженні від 02.11.2020 р. був зазначений свідок ОСОБА_414 .

У клопотанні прокурора про виклик осіб для допиту їх у судовому засіданні в якості потерпілих, свідків ,експертів від 19.08.2021 р. виклик свідка ОСОБА_415 не вказаний, такий в суд не викликався і в подальшому прокурором заявлений для допиту по даному епізоду обвинувачення не був.

Оцінюючи надані строною обвинувачення докази, суд прийшов до наступного .

Згідно змісту обвинувачення, ОСОБА_52 , будучи введеною в оману ОСОБА_7 та перебуваючи в залежності від нього, довіряючи йому, помиляючись в його можливостях та дійсних намірах, бажаючи вилікувати свого хворого малолітнього сина ОСОБА_56 від епілепсії, в період з 09 березня по 20 травня 20011 року, на прохання ОСОБА_7 передала йому як видатній особі, що безкоштовно та кваліфіковано лікує її сина, через невстановлену особу, на яку їй вказав сам ОСОБА_7 , гроші в сумі 8000 євро, що в перерахунку на гривні по діючому на час вчинення злочину курсу НБУ складає 91809,6 гривні, нібито потрібні ОСОБА_7 для участі у шаховому турнірі, а також мобільний телефон «Айфон», вартістю 7974,6 гривень та стетоскоп вартістю 1196,19 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_7 у своїх поясненнях у судовому засіданні не заперечив факт лікування ним , як лікарем-фахівцем, неповнолітнього ОСОБА_416 . Стосовно мобільного телефону ,то такий ОСОБА_52 подарувала йому від імені свого чоловіка до дня народження . Стетоскоп був придбаний ОСОБА_417 для лікування її сина і пізніше повернутий ОСОБА_7 . ОСОБА_54 ОСОБА_7 заперечив показання ОСОБА_51 про заволодіння ним 8000 євро. Потерпіла ОСОБА_52 у судовому засіданні ствердила , що 8000 євро вона передавала як благодійну допомогу для проведення шахового турніру, а саме на влаштування фуршету. Також зазначала, що , якби фуршет був проведений, то вона б не мала жодних претензій до ОСОБА_7 стосовно повернення цих коштів. При цьому, з показань ОСОБА_51 , прослуханих у судовому засіданні, вбачається що вона покинула готель «Президент» до закінчення турніру, а тому не могла переконатись , чи був організований фуршет ,та оцінити його вартість. Це питання вона могла з`ясувати у організаторки турніру, якій з її ж слів , вона передала вказані кошти, і переконатись у тому, що надані нею кошти використані за призначенням .

Твердження ОСОБА_7 про те, що «Айфон» ОСОБА_417 був подарований ОСОБА_7 від імені її чоловіка ОСОБА_81 , підтвердив свідок ОСОБА_401 , який у 2011 році працював водієм сімї ОСОБА_418 ..

Потерпілою не надано суду жодних доказів вартості стетоскопа та телефона «Айфон» , як і доказів передачі суми 8000 євро на шаховий турнір.Такі докази не зібрані і органом досудового розслідування.

Суд також бере до уваги ту обставину, що потерпіла ствердила у своїх поясненнях про те, що вимогу про повернення телефона вона почала висловлювати ОСОБА_7 вже після його арешту, тобто під впливом інформації , висвітленої ЗМІ про його «шахрайську діяльність».

За клопотанням захисту судом допитаний в якості свідка ОСОБА_132 , який суду показав, що він був одним із організаторів шахового турніру, про який йде мова у обвинуваченні. Знав всіх спонсорів , ОСОБА_52 офіційним спосором цього турніру заявлена не була. У цей період він разом із ОСОБА_7 вів передачу на радіо «Ера» , мав з ним товариські стосунки і підвозив його до ОСОБА_57 , де він лікував їх дитину. Він був очевидцем того, як ОСОБА_52 від імені свого чоловіка Майкла подарувала ОСОБА_7 телефон «Айфон», він її про це не просив і відмовлявся його прийняти, казав, що може собі купити сам. У них дійсно були суперечки, бо ОСОБА_7 просив ОСОБА_419 чітко дотримуватись його інструкцій по прийому препаратів, які він виписував дитині, а ОСОБА_420 це не робила, всупереч вказівкам ОСОБА_7 надягала дитині маску під час приступів , постійно втручалась в процес лікування .

Висновки експертів про невідповідність призначень медичних препаратів ОСОБА_421 його діагнозу не є доказом заволодіння ОСОБА_7 шляхом обману стетоскопом, телефоном та грошовими коштами для проведення шахового турніру, як це стверджує обвинувачення.

Отже, суд , дослідивши докази, надані обвинуваченням та надавши їм оцінку , прийшов до висновку , що в діях ОСОБА_7 , який прийняв від сім`ї ОСОБА_51 подарунок у вигляді телефону та стетоскопу, відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.

Факт передачі ОСОБА_417 8000 євро як благодійної допомоги для проведення шахового турніру , яку слідство розцінює як заволодіння ОСОБА_7 коштами потерпілої шляхом обману , не доведена у судовому засіданні жодними належними та допустимими доказами.

У обвинувальному акті по даному епізоду обвинувачення зазначається, що ОСОБА_7 вчинив шахрайство по відношенню дол ОСОБА_422 , видаючи себе за професора та лікаря нейрохірурга.

Однак, судом встановлено, що ОСОБА_7 не видавав себе за професора та лікаря нейрохірурга, а мав такі звання на момент лікування дитини ОСОБА_51 , що доведено дослідженими судом письмовими доказами. Версія слідства про те, що ОСОБА_52 була введена в оману ОСОБА_7 щодо його права займатись лікарською діяльністю є неспроможною і не знайшла свого підтвердженя в ході судового розгляду.

Відтак, суд вважає, що ОСОБА_7 по даному епізоду обвинувачення за ч.2 ст.190 КК України слід визнати невинуватим та виправдати .

Оганом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачененого ч.2 ст.190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою(шакрайство), що завдало значної шкоди потерпілій ОСОБА_66 .

-потерпіла у судовому засіданні ОСОБА_58 показала, що є матір`ю ОСОБА_423 , 1989 р.н. У жовтні 2009 р. син поскаржився на приступи, під час яких втрачав мову ,а у грудні 2009 р. відбувся перший епілептичний приступ. У жовтні 2009 р. зверталися у Київську обласну клінічну лікарню, де провели МРТ, після якого встановили діагноз: «Можлива гліома лівої вискової частини на фоні нейроінфекції або сильного удару». Однак, інфекції чи травм у сина не було, стан погіршувався , у січні 2010 р. стався другий епілептичний приступ, у лютому 2010 р. син пройшов обстеження в обласній лікарні: МРТ, комп`ютерну томограму, енцефалограму, після чого було встановлено діагноз: «Судорожний синдром з парціальними нападами». Після цього звернулися у військовий госпіталь та лікар ОСОБА_424 порекомендував оперативне втручання у червні 2010 р. Оскільки хірургічного втручання у голову дуже боялися, звернулися в Інститут нейрохірургії ім. Ромоданова, де спостерігалися протягом року, проте однозначних рекомендацій щодо лікування не було, окрім протиепілептичних препаратів, які результату не давали. У жовтні 2010 р. чоловік в аеропорту «Бориспіль» зустрівся з ОСОБА_425 , який з метою лікування сина порекомендував ОСОБА_7 , як дуже здібного лікаря, та дав його телефон. Раніше вона бачила телепередачу про геніальні здібності лікаря-нейрохірурга ОСОБА_7 , бачила указ Президента України ОСОБА_426 про створення Інституту мозку, який стосувався ОСОБА_7 , тому підстав не довіряти останньому не було жодних. Про зустріч домовилися на 22.12.2010 р., проте така не відбулася, оскільки ОСОБА_7 постійно протягом дня говорив, що зайнятий в певних державних установах та на операції. Зустріч відбулася у середині квітня 2011 р. в квартирі по АДРЕСА_15 , після гри ОСОБА_7 з комп`ютерною програмою «Рибка», оскільки до цього просив його не турбувати. У цій квартирі відбувалися у подальшому й інші зустрічі. Після огляду сина та результатів МРТ, зроблених раніше, ОСОБА_7 відкрив енциклопедію, показав аналогічний знімок МРТ, як у сина, та сказав, що немає необхідності в операції, бо у сина не пухлинний процес, а розсіяний склероз, та порадив для уточнення діагнозу пройти додаткові обстеження. Скеровував при цьому у клініку «Біокурс», що у м. Львові, у клініку «Оберіг», Інститут мікрохірургії ока. Після таких обстежень ОСОБА_7 підтвердив раніше поставлений діагноз «Розсіяний склероз». Результати усіх обстежень особисто передавала ОСОБА_7 З 14.05.2011 р. розпочали курс лікування за рекомендацією ОСОБА_7 та син прийняв дуже багато різних ліків, однак стан здоров`я все одно погіршувався. ОСОБА_7 запевняв, що епілептичні приступи зніме повністю. При цьому, дози ліків збільшувалися практично до максимально можливих, проте втрати пам`яті та мови були через день. У червні 2011 р. ОСОБА_7 сказав, що необхідно приймати препарати російського та німецького виробництва, яким він довіряє, а оскільки це розсіяний склероз, то вилікувати цю хворобу зовсім неможливо, а якщо не застосовувати ці препарати, то через п`ять років дитина буде прикута до інвалідного крісла. При цьому, ОСОБА_7 дав список препаратів та пропонував свої послуги щодо їх пошуку та придбання, однак чоловік самостійно придбав їх у м. москва. У зв`язку з цим, ОСОБА_7 сказав, що тоді треба терміново капати «Пентаглобін». В Україні такий препарат не продавався, у рф та Німеччині його ціна була дуже високою, і ОСОБА_7 переконав придбати у нього такий препарат за ціною 850 доларів США за один флакон. Після цього, зустрічалися з обвинуваченим у одному з кабінетів Міністерства освіти, молоді та спорту України, де передали гроші за препарат «Пентаглобін» у сумі 13800 доларів США, з них 200 доларів США за доставку препарату. Через два тижні ОСОБА_7 передав у подвір`ї вказаного Міністерства цей препарат. Протягом липня та серпня використовували препарати російського виробництва, а «Пентаглобін» сказав капати восени, коли впаде сонячна активність. В кінці липня 2011 р, зауважила, що від великої кількості медичних препаратів, які прописав ОСОБА_7 , у сина значно погіршився стан здоров`я: стали частіше проявлятися приступи та труситися руки і ноги, він став більш збудженим. Прийом крапельниць з « ОСОБА_427 » ОСОБА_7 весь час відкладав. У жовтні 2011 р. родичі показали статтю газети «Експрес» про ОСОБА_7 , що він шахрай . У листопаді 2011 року написала заяву в поліцію.Телефонувала до ОСОБА_7 , наполягала повернути кошти, передані за препарат «Пентаглобін», натомість пропонувала повернути йому сам препарат. ОСОБА_7 обіцяв, що поверне кошти, проте потім був затриманий і зв`язок з ним припинився. У подальшому звернулися для лікування у військовий госпіталь м. Києва, де лікар ОСОБА_223 рекомендував проведення операції , така операція пройшла успішно. ОСОБА_223 характеризував ОСОБА_7 як геніальну людину, але сумнівався у фаховості ОСОБА_7 як нейрохірурга. Також пояснила, що перестали приймати препарати, призначені ОСОБА_7 лише в середині жовтня 2011 р. Ці препарати були упаковані у картонній коробці, на якій був напис «Для стаціонару». Крім цього, з`ясувала, що розфасування препарату «Пентаглобін» по 250 мл, як надав ОСОБА_7 , не здійснюється. Документів від ОСОБА_7 на «Пентаглобін» не вимагала, він такі не надавав, місце виготовлення препарату їй не відоме. Потерпіла вважає, що ОСОБА_7 поставив завідомо неправдивий діагноз, змусив витратити величезну суму коштів на лікарства, які не дали ефекту. Діагнози, встановлені лікарями до лікування ОСОБА_7 та після його лікування, збігаються. Діагноз «Розсіяний склероз» ОСОБА_7 поставив невірний, бо в подальшому іншими лікарями було підтверджено, що результати обстежень жодним чином не вказували на наявність у ОСОБА_428 такого захворювання. Підтримала у повному обсязі цивільний позов.

-заява потерпілої ОСОБА_429 від 15.11.2011 р. на ім`я начальника Бориспільського МВ ГУМВС України в Київській області , у якій остання викладає обставини щодо лікування свого сина ОСОБА_430 . ОСОБА_7 та заволодіння останнім її коштами, зміст якої потерпіла під твердила у судовому засіданні (Т. 14 а.с.5)

-свідок ОСОБА_431 суду показав, що його син ОСОБА_64 захворів та в Інституті нейрохірургії, обласній лікарні сказали, що оперативного втручання не потрібно, рекомендували медикаментозне лікування, але приступи у дитини не припинялися, тому шукали інших лікарів. Якось в аеропорту, де на той час працював, зустрів ОСОБА_432 , який порадив ОСОБА_7 як відомого лікаря, та дав його номер телефону. Шукали інформацію про нього у мережі Інтернет , бачили схвальні статті про його діяльність , про його зустріч з Президентом України ОСОБА_84 , тому жодних сумнівів в його кваліфікації не було. Коли кілька разів телефонували ОСОБА_7 , але він говорив, що зайнятий. У квітні 2011 р. домовилися зустрітися. Вперше зустрілися в його квартирі у АДРЕСА_31 , після цього там зустрічалися ще кілька разів. Призначив багато обстежень у м.Львові та у м. Києві. Після обстежень ОСОБА_7 сказав, що у сина розсіяний склероз, призначив велику кількість лікарств та розписав порядок їх прийому. Ліки російського виробництва придбав свідок у м. москва , а препарат «Пентаглобін» німецького виробництва надав ОСОБА_7 по 850 доларів США за флакон, всього 16 флаконів, говорив при цьому, що ці ліки отримає з рф. Кошти за цей препарат у сумі 13800 доларів США ОСОБА_7 особисто передала дружина ОСОБА_58 в одному з кабінетів МОН України, там же отримала лікарства. Крім цього, сплатили ОСОБА_7 за лікарські прийоми кошти на загальну суму 4000 грн. сумами по 500 грн. та 1000 грн. Документів щодо придбання та доставки ліків ОСОБА_7 не надав. Прийом цього препарату ОСОБА_7 постійно відтягував з невідомих причин. Після початку прийому інших прописаних ОСОБА_7 ліків у сина почастішали приступи, були щодня та навіть бували по два рази на день, стали сильнішими, почала пропадати пам`ять, хоча раніше син успішно навчався у двох ВУЗах, почали труситися руки. ОСОБА_7 говорив, що це така реакція організму, заспокоював, обіцяв, що стан здоров`я покращиться, збільшив кількість ліків, змінював схему прийому. Призначений курс лікування показували іншим лікарям, однак всі відповідали, що не можуть дати цьому оцінку, оскільки такими ліками в Україні не користуються. Також медичні документи щодо обстежень сина направили до німецької клініки, яка повідомила, що у сина немає розсіяного склерозу, йому потрібна термінова операція. У жовтні 2011 року газета «Експрес» опублікувала викривальну статтю про ОСОБА_7 , що у нього не має медичної освіти і що він шахрай. Після цього, повідомили ОСОБА_7 , що відмовляються продовжувати у нього лікування сина та просили повернути кошти. Він натомість одразу сказав, що препарат « ОСОБА_65 » забере та поверне кошти, коли саме, не уточняв. У військовому госпіталі сину зробили операцію, він успішно закінчив навчання, покращилась пам`ять, , син ще приймає ліки,але стан його кращий .Придбаний у ОСОБА_7 препарат «Пентаглобін» слідчий у свідка не вилучав. На даний час він цей преперат викинув , бо у нього закінчився термін придатності. Експертизу цього препарату також ніхто не проводив, хоча він це пропонував. За попереднім вироком суду були стягнуті ці кошти зі ОСОБА_7 в їх користь, але про дійсне виконання вироку в цій частині йому не відомо, оскільки кошти так і не надійшли;

-савідок ОСОБА_64 суду показав, що у 2011 році захворів, ніхто не міг встановити точний діагноз, міняв лікарів. Тоді батько від ОСОБА_432 , якого зустрічав в аерпорту і з ним розговорився , дізнався про ОСОБА_7 , як про відомого і дуже обдарованого лікаря. Батько зв`язався із ОСОБА_7 , той призначив дуже багато обстежень, на які їздили у Львів і Київ. Потім ОСОБА_7 призначив лікування, але від нього почало ставати гірше. Зі слів батьків йому відомо, що за лікарства були витрачені великі кошти, скільки в цілому не знає, але чув, що за лікарство «Пентаглобін» було сплачено 13800 доларів США. Приймати цей препарат він так і не почав, бо спочатку пив якісь призначені ОСОБА_7 таблетки. Коли батьки прочитали в газеті статтю про ОСОБА_7 , відмовились у нього продовжувати лікування. Після цього свідка у 2012 році прооперували і йому стало краще, зараз практично здоровий. Зі слів батьків знає, що отримані кошти за препарат ОСОБА_7 їм так і не повернув;

- прослухані відповідно до ухвали суду показання свідка ОСОБА_433 , які він надав у Сихівському районному суді м.Львова, у зв`язку із неможливістю забезпечення його явки у судове засідання відповідно до рапорту Голосіївського ГУ ГУНП м.Києва від 06.07.2023 р. про те, що встановити місце проживання свідка не вдалось. Свідок суду показав, що працює головним нейрохірургом Міністерства оборони України, начальником клініки нейрохірургії і неврології ІНФОРМАЦІЯ_66 . Вказав, що кілька років тому оперував ОСОБА_64 з приводу доброякісної пухлини, проте з цього приводу зі ОСОБА_7 не зустрічався. Матір пацієнта говорила, що до цього дитину лікував ОСОБА_7 . Ствердив, що діагноз ОСОБА_64 - менінгіома, розсіяного склерозу у нього не було. Діагноз щодо менінгіоми вже був поставлений до нього під час КТ та МРТ, а встановити наявність у хворого розсіяного склерозу, маючи результати таких аналізів, неможливо. Про обставини лікування ОСОБА_64 ОСОБА_7 йому нічого не відомо;

-свідок ОСОБА_170 показав, що з травня 2010 р. по лютий 2013 р. очолював Департамент управління справами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.. Прізвище ОСОБА_62 йому невідоме. У цей період часу , про який йде мова в обвинуваченні, ОСОБА_7 мав доступ до його кабінету, зустрічався там і з міністром, і з заступниками. Свідок не був очевидцем передавання коштів ОСОБА_7 будь-якими сторонніми особами в Міністерстві;

- протокол відтворення обстановки та обставин події від 04.07.2012 р. та фототаблицею до такого, проведеного за участі потерпілої ОСОБА_58 , у ході якого остання розповіла про обставини передачі нею ОСОБА_7 в липні 2010 р. в одному з кабінетів адміністративної будівлі МОН України, що на АДРЕСА_8 з табличкою з написом „ ОСОБА_434 грошових коштів (Т.14 а.с.64-70)

- протокол виїмки від 11.05.2012 р., відповідно до якого у свідка ОСОБА_60 вилучено медичну документацію щодо його лікування з приводу гліоми лівої скроневої долі, зокрема: 1.протокол обстеження сонних артерій (амб. карта пацієнта №305 від 25.03.2011 р. на ОСОБА_64 (мед. центр „Біокурс) на 1 арк.; 2.результати досліджень (загальний аналіз з крові ОСОБА_64 на 2 арк.; результати досліджень (загально клінічні аналізи) амб. карта №305 на ОСОБА_64 (мед. центр „Біокурс) на 3 арк.; 4.тести від 25.03.2011 р. на 3 арк.; 5.акт про надані медичні послуги ОСОБА_64 на 2 арк.; б.дані функціонального дослідження ОСОБА_64 (амб. карта НОМЕР_30 ) на 6 арк.; 7.історія хвороби 21525 ОСОБА_64 ; Б.довідка 21525 від 28.09.2010р. на ОСОБА_64 на 1 арк.; 9.амбулаторна карта ОСОБА_64 № НОМЕР_31 ; 10.диск DVD-R синього кольору з написом МРТ ОСОБА_64 , 1989 р.н.; 11.CD-R диск диск з написом ОСОБА_64 , УЗД; 12.DVD-диск клініки „Оберіг на ОСОБА_64 ;13. рекомендовані медичні препарати на 1 арк. (Т.14 а.с.79-80)

- протокол виїмки від 14.05.2012 р., відповідно до якого з архіву Київської обласної лікарні, що на вул. Богоутівській, 1 у м. Київ, вилучено історію хвороби ОСОБА_423 , 1989 р.н., № НОМЕР_32 (Т.14 а.с.84-85)

-протокол виїмки від 15.05.2012 р., відповідно до якого з головного військово-медичного клінічного ордена Червоної Зірки центру „ ІНФОРМАЦІЯ_67 , що на АДРЕСА_32 , вилучено історію хвороби ОСОБА_423 , 1989 р.н., №6816 (Т.14 а.с.88-89)

- протокол виїмки від 16.05.2012 р., відповідно до якого з Київської обласної МСЕК №2, що у приміщенні Київської обласної лікарні на вул. Богоутівській, 1 у м. Київ, вилучено медичну документацію ОСОБА_435 , 1989 р.н., на підставі якої останньому 17.04.2012 р. встановлено П групу інвалідності, а саме, медичну справу (акт №838 (Т.14 а.с.92-93)

-протокол виїмки від 09.10.2012 р., відповідно до якого у ОСОБА_436 вилучено 16 флаконів, ємністю по 250 мл кожен, в яких знаходиться прозора рідина, на кожному флаконі етикетка з назвою „ ІНФОРМАЦІЯ_68 . (Т.14 а.с.96-85)

- протокол огляду від 10.10.2012 р., відповідно до якого у приміщенні ГСУ МВС України оглянуто 16 скляних флаконів, ємністю по 250 мл кожен з написами „Пентаглобін, які визнані речовим доказом у справі (Т.14 а.с.98)

- довідкові матеріали щодо препарату „Пентаглобін. (Т.30 а.с.11-17)

-висновок№67/ккомісійної судово-медичноїекспертизи від27.08.2012р. відносно ОСОБА_435 ,1989р.н.за матеріаламикримінальної справи,проведеної експертамиКиївського обласногобюро судово-медичноїекспертизи,відповідно доякого експертидійшли донаступного висновку:1.3.)Прививченні наданоїмедичної документаціїна ім`я ОСОБА_60 ,1989р.н.,встановлено,що унього маломісце захворюванняна менінгіому(доброякіснупухлину) якаклінічно проявляласясимптоматичною епілепсією. Діагноз - розсіяний склероз, нібито встановлений ОСОБА_437 . ОСОБА_7 (про що будь-яких записів у медичній документації не виявлено, про встановлення вказаного діагнозу та лікування хворого з його приводу відомо тільки з наданих матеріалів кримінальної справи - протоколу допиту ОСОБА_58 , та з обставин справи, викладених у постанові про призначення цієї експертизи) не підтверджений. Прийом нібито призначених ОСОБА_7 (відповідно до показів свідка ОСОБА_58 ) таких препаратів, як Магне В6, вітамінів, нейропротекторних препаратів навряд чи були доцільним, рекомендація прийому димефосфону, протипоказанням до якого є епілепсія, була помилковою. Що стосується препарату імуноглобулінів для внутрішньовенного введення - пентаглобіну, то ця група лікарських засобів не має показань до лікування епілепсії, пухлин і не є доказово обґрунтованою для лікування розсіяного склерозу; діагноз „розсіяний склероз, нібито встановлений ОСОБА_7 . ОСОБА_63 , не підтверджений результатами проведених хворому обстежень …У наданій медичній документації не зафіксовано виникнення у ОСОБА_64 загрозливих для життя станів, у тому числі внаслідок негативної дії лікарських засобів, що він приймав. …Групи лікарських препаратів, які відповідно до матеріалів справи, були призначені ОСОБА_7 . ОСОБА_63 , не відносяться до сильнодіючих токсичних препаратів та у дозах, що зазначені у наданому „Графіку прийому ліків ОСОБА_438 , ІНФОРМАЦІЯ_69 , призначених ОСОБА_7 за підписом ОСОБА_58 , не могли спричинити токсичний ефект в організмі хворого. У зв`язку з авищевказаним, комісія експертів не може об`єктивно стверджувати, що помилка, допущена ОСОБА_7 при встановленні ОСОБА_63 діагнозу розсіяного склерозу, та, відповідно призначене з цього приводу лікування (про що відомо тільки з матеріалів справи) призвела до розвитку у пацієнта загрозливих для життя станів або негативним чином вплинули на стан його здоров`я.. У наданій медичній документації відсутні записи про погіршення стану здоров`я ОСОБА_64 внаслідок прийому призначених йому лікарських засобів. Комісії експертів не виявила об`єктивних даних, які б підтверджували факт погіршення стану здоров`я хворого під впливом лікування, призначеного йому ОСОБА_7 , на що вказує ОСОБА_58 у протоколі свого допиту. За наявності у хворого пухлини головного мозку із клінічними проявами у вигляді симптоматичної епілепсії, такі чинники як фізичне чи емоційне навантаження, підвищення температури тіла можуть провокувати виникнення епілептичних нападів; Схема лікування, призначена (згідно із матеріалами кримінальної справи) ОСОБА_7 . ОСОБА_63 , не відповідає схемам лікування, які призначаються хворим на розсіяний склероз, тобто є науково необгрунтованою. (Т.14 а.с.110-134).

- довідка Національного банку України від 28.08.2012 р. №19- 013/8598, стверджується офіційний курс гривні до долара США, встановлений в липні 2011 року. (Т.14 а.с.141)

У клопотанні прокурора про дослідження доказів у даному кримінальному провадженні від 02.11.2020 р. серед доказів, які слід дослідити по даному епізоду обвинувачення , був зазначений свідок ОСОБА_439 та свідок ОСОБА_440 клопотанні прокурора про виклик осіб для допитту їх у судовому засіданні в якості потерпілих, свідків ,експертів від 19.08.2021 р. зазначені свідки не вказані, і в подальшому прокурором не заявлялись для виклику та допиту судом по даному епізоду обвинувачення.

Згідно версії обвинувачення , ОСОБА_66 , будучи введеною ОСОБА_7 в оману, помиляючись в його особі, помиляючись в предметі, який представляв собою препарат «Пентаглобін», а також на ґрунті довірчих відносин, які виникли між нею та ОСОБА_7 , як між мамою пацієнта та лікуючим лікарем, довіряючи ОСОБА_7 та будучи переконаною ним у тому, що для успішного вилікування та одужання її сина необхідно за допомогою ОСОБА_7 придбати вищевказний препарат «Пентаглобін», передала ОСОБА_7 на придбання медичного препарату «Пентаглобін» та його доставку гроші в сумі 13800 доларів США, що згідно курсу НБУ станом на липень 2011 року складає 110002,56 гривні., а також в період з травня по листопад 2011 року, передала ОСОБА_7 по місцю його проживання як плату за проведене лікування її сина, гроші у загальній сумі 4000 гривень. Не отримавши покращення стану здоров`я сина після призначеного ОСОБА_7 лікування, ОСОБА_58 відмовилася від його послуг та попросила, щоб він забрав медичний препарат «Пентаглобін» та повернув їм гроші.Однак, ОСОБА_7 , не маючи наміру повертати гроші, якими він заволодів шляхом обману та зловживання довірою, уникав зустрічей і кошти не повернув .

Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечив факту отримання від ОСОБА_58 зазначених грошових коштів, і повідомив, що сама ОСОБА_58 попросила придбати його ці ліки, оскільки ціни на них в інтернеті були значно вищі, ніж запропонована ОСОБА_7 ціна. Після відмови ОСОБА_58 застосовувати ці ліки для лікування свого сина ОСОБА_7 готовий був повернути отримані кошти взамін на передані ОСОБА_58 ліки, однак не зміг цього зробити у зв`язку із його затриманням та арештом по даній справі. Жодного умислу обманювати сім`ю ОСОБА_62 не мав, мав намір вилікувати їх сина.

Суд звертає увагу на те, що придбаний потерпілою ОСОБА_58 у ОСОБА_7 медичний препарат «Пентаглобін» не досліджувався експертами в ході досудового рослідування .Жодними наданими стороною обвинувачення доказами не доведено , що вказаний медичний препарат не міг бути застосований при лікуванні ОСОБА_60 , міг йому зашкодити.

ОСОБА_7 , як лікар , вибрав певний спосіб лікування пацієнта, на що погодились його батьки ОСОБА_58 та ОСОБА_441 . Підстави для призначення медпрепарату «Пентаглобін» ОСОБА_7 ОСОБА_58 та ОСОБА_431 могли перевірити у інших лікарів чи лікарських установах, яким довіряли.

Окрім цього, як показали потерпіла ОСОБА_58 , свідки ОСОБА_64 , ОСОБА_431 препарат «Пентаглобін», який для останнього придбав ОСОБА_7 , ОСОБА_431 навіть не почав приймати, відмовився від нього після публікацій ЗМІ відносно ОСОБА_7 , а тому ні потерпіла , ні свідки , ні експерти не могли переконатись у неефективності цього препарату у лікуванні хворого , а також в умислі ОСОБА_7 їх обманути з метою отримання грошових коштів.

У Висновку експертизи №67\к , який досліджений за клопотанням сторони обвинувачення , зазначається, що комісія експертів не виявила об`єктивних даних, які б підтверджували факт погіршення стану здоров`я хворого під впливом лікування, призначеного йому ОСОБА_7 .

Тобто , якщо мало місце неналежне виконання професійних обов`язків лікарем ОСОБА_7 у лікуванні ОСОБА_428 , придбання ним за кошти батьків пацієнта медичних препаратів, які можливо не дали б ефективного лікування, такі дії не містять складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.190 КК.

Суть обману , по версії обвинувачення, полягала в тому, що ОСОБА_7 повідомляв потерпілій неправдиву інформацію про те, що він є лікарем, і , не вимагаючи від неї здійснення оплати за свої лікувальні послуги , поставив потерпілу в таку залежність від себе, при якій вона відчувала себе зобов`язаною підкорюватись його вказівкам, у даному випадку - придбати лікарські препарати.

Однак, як вже встановлено судом на підставі досліджених вище письмових доказів , відомості про відсутність у ОСОБА_442 медичної освіти та права займатись медичною практикою, не підтверджені в ході судового слідства.

Станом на 2011 рік у ОСОБА_7 були наявні оригінали документів про вищу медичну освіту та наукові ступені, здобуті в рф, нострифіковані в Україні . З лютого 2008 року ОСОБА_7 атестаційною комісією МОЗ було підтверджено категорію лікаря-нейрохірурга вищої категорії, про що вже зазначалось судом .

Досліджені судом докази щодо освіти обвинуваченого та його права на здійснення лікарської діяльності вказують на ту обставину, що він не вводив в оману жодного із потерпілих у всіх епізодах вчинення злочину, передбаченого ч.2,3 ст.190 КК, а відтак на відсутність об"єктивної сторони у всіх інкримінованих епізодах вчинення шахрайства .

Відповідно до статті 190 КК шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.

Отже, в основі норми закону, тобто в ст. 190 КК України, вже вказано на розмежування понять обману та зловживання довірою, як кваліфікуючих ознак шахрайства, що дає підстави стверджувати на відмінність та взаємовиключення цих понять.

При шахрайстві волевиявлення потерпілого фальсифікується , потерпілий в цьому випадку діє під впливом обману Таким чином, шахрайський спосіб заволодіння майном передбачає обман або заволодіння довірою як інструмент впливу на волю і свідомість потерпілого.

Шахрайство являє собою такий вплив на поведінку особи, яка відає майном, який вводить цю особу в оману щодо уявлень про факти дійсності і обумовлює зовні добровільну передачу майна винному. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільність передачі майна чи права на нього, тобто між діями або бездіяльністю винного і помилкою потерпілого, що визначив передачу майна, має бути причинний зв`язок.

Відповідно до змісту п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах проти власності», обман це повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин. Разом з цим, зловживання довірою - недобросовісне використання довіри потерпілого. Обман та зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього.В основі довірчих відносин, що склалися між винним і потерпілим, лежать юридичні (цивільно-правові, трудові чи службові) та (або) фактичні (родинні, дружні) відносини, що фактично унеможливлює кваліфікування злочину з використанням цих двох способів його вчинення. Такі способи вчинення злочинних дій при шахрайстві як обман та зловживання довірою є по своїй суті відмінними, та не можуть застосовуватися одночасно при кваліфікуванні дій особи у вчиненні злочину, зокрема, шахрайства.

Відтак, суд прийшов до переконання , що у діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінальних правопорушень , передбачених ч.2 ст.190 та ч. 3 ст.190 КК України . А відтак по всіх епізодах обвинувачення за вказаними статтями Кримінального кодексу його слід виправдати .

Суд також звертає увагу на процесуальні порушення, які мали місце під час досудового розслідування даного кримінального провадження , встановлені під час судового розгляду.

Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні складений прокурорм Генеральної прокуратури України ОСОБА_443 та затверджений заступником Генерального прокурора України 07.11.2013 р.

Згідно Реєстру матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12012000000000011 від 21.11.2012р. у кримінальній справі № 141-0651, що розслідувалась за КПК України 1960 року, було прийнято рішення про створення групи слідчих на підставі наступних постанов:

постановою від 24.10.2011 року створено слідчу групу ,до складу якої увійшли 7 слідчих СУ ГУМВС України у Львівській області (т. 1 а.с. 3);

постановою від 18.01.2012 року створено слідчу групу до складу якої увійшли 9 слідчих СУ ГУМВС України у Львівській області (т. 1 а.с. 12);

постановою від 30.01.2012 року про призначення в справі декількох слідчих, склад групи слідчих було змінено (т. 1 а.с. 17-18);

постановою про внесення змін до складу групи слідчих від 11.05.2012 року (т. 1 а.с. 20-21);

постановою про внесення змін до складу групи слідчих від 15.05.2012 року (т. 1 а.с. 25-26);

постановою про внесення змін до складу групи слідчих від 13.06.2012 року (т. 1 а.с. 28-29).

Сторона захисту покликалась також на те, що у Реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про процесуальні дії, проведення яких обов`язкове під час досудового розслідування:

1) про вручення ОСОБА_7 письмового повідомлення про підозру у порядку, визначеному ст.278 КПК України;

2) повідомлення прокурора або слідчого за його дорученням сторонам кримінального провадження про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування, здійснення якого передбачено ч.1 ст.290 КПК України;

3) повідомлення прокурора або слідчого за його дорученням потерпілого, цивільного позивача про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів, в силу вимог ч.7 та ч.8 ст.290 КПК України.

Окрім цього, у Реєстрі відсутні відомості про такі процесуальні рішення:

1) рішення прокурора про об`єднання усіх кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР 21.11.2012 р., 22.11.2012 р., 23.11.2012 р. та 26.11.2012 р в одне кримінальне провадження та присвоєння йому номера №12012000000000011, згідно з вимогами ч.5 ст.217 КПК України;;

2)повідомлення слідчого про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування, яке він, в силу вимог ч.6 ст.214 КПК України, зобов`язаний невідкладно у письмовій формі направити керівнику органу прокуратури;

3) рішення керівника органу досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.214 КПК України, яким визначається слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування;

4) про здійснення повідомлення ОСОБА_7 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, обов`язковість здійснення якого передбачена ч.1 ст.276. а зміст ст.277 КПК України;

5) про визначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12012000000000011.

У постанові від 04 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20 (провадження № 51-1353 кмо 21) об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови. Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.

Про відсутність таких постанов (про призначення прокурора та визначення групи слідчих), зокрема, свідчить й реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 120120000000000011 від 21 листопада 2013 року, оскільки у розділі ІІ «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» також відсутні дані щодо постанови від 27 листопада 2012 року про визначення групи прокурорів та про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування.

За клопотанням сторони захисту досліджена ксерокопія документу, що називається «Постанова про визначення групи прокурорів від 27.11.2012р.» (т.26 а.с.90).

Ч.3 ст. 99 КПК України встановлено, що сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.Фотокопія цього документу не є копією документа, оскільки не завірена відповідною посадовою особою Генеральної прокуратури.

Оригінал такого процесуального документу стороною обвинувачення суду не був наданий, а тому його копія не може бути прийнята судом до уваги .

Неухильне додержання правової процедури стороною обвинувачення, яка гарантована ст. 2 КПК України, особливо повинно бути додержано при пред`явлення особі обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 278 КПК України, дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудового розслідування.

У рішенні від 09.10.2008 року у справі «Абрамян проти Росії» зазначається, що деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту додається: розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акту, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і копії реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу).

Отже, під час кримінального провадження мають бути гарантовані права підозрюваного та обвинуваченого, про що зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні «Коем проти Бельгії» (22.06.2000р.), вказавши, що основним призначенням процесуальних норм є захист обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою.

У даному кримінальному провадженні підозру ОСОБА_7 не було пред`явлено, що не заперечив прокурор у судовому засіданні, посилаючись на відсутність чітких роз`яснень щодо застосування КПК 2012 р. у перехідний період.

Зазначена обставина, на переконання суду, є грубим порушення норм КПК, усунути яке є неможливим на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з протоколами про пред`явлення обвинуваченому матеріалів кримінального провадження (кримінальної справи), які були підписані обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисниками, всі вони були ознайомлені з матеріалами кримінальної справи № 141-0651, яка була підшита та пронумерована в 25 томах.

Разом з тим, до Шевченківського районного суду м.Львова із Апеляційного суду Тернопільської області після скасування вироку суду першої інстанції було передано матеріали кримінального провадження № 12012000000000011, з якими , як ствердив обвинувачений та його захисники ,вони не ознайомлювались. Реєстр матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12012000000000011 по обвинуваченню ОСОБА_7 взагалі не містить відомості про наявність 26 томів матеріалів кримінального провадження, що вказує на істотну відмінність між обвинувальним актом та реєстром матеріалів кримінального провадження, яку неможливо виправити чи усунути в судовому процесі.

У постанові Верховного Суду України від 16.03.2017 року по справі № 5-364кс16 судова палата у кримінальних справах висловила думку про те, що відповідно до ч.2 ст. 290 КПК прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні, у тому числі будь-які докази, які самі по собі або в сукупності з іншими доказами можуть бути використані для доведення невинуватості або меншого ступеня винуватості обвинуваченого, або сприяти пом`якшенню покарання. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одна одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду .

Як наголошувала у судовому засіданні сторона захисту, обвинуваченому 24.10.2012 року було оголошено про закінчення досудового слідства, 25.10.2012 року винесено постанову про продовження строку досудового слідства , у подальшому розпочато ознайомлення обвинуваченого з матеріалами кримінальної справи у порядку ст.ст. 218-220 КПК України (1960р.) (перша процесуальна дія у перехідний період), а у подальшому слідчим у період з 21.11.2012 по 26.11.2012 рік вносились відомості до ЄРДР (31 процесуальна дія), при цьому відсутні дані , як вказані провадження були об`єднані і було пред`явлено обвинувачення складено обвинувальний акт. Тобто, слідством проведено фактично 34 процесуальні дії, а не одна, як зазначено в обвинувальному акті. Зазначені обставини прокурор у судовому засіданні не спростував.

Суд також вважає слушними зауваження сторони захисту на те, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12012000000000011 містить у собі значну кількість положень, які суперечать одне одному.

Так в обвинувальному акті у кримінальному провадженні щодо незаконної лікарської діяльності, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та шахрайських дій ,вчинених ОСОБА_7 , внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012000000000011, затвердженому 08 січня 2013 року старшим прокурором Третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримки державного обвинувачення Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції ОСОБА_444 , стверджується, що в даному провадженні об`єднано кримінальні провадження за №12012000000000011, №12012000000000014, №12012000000000020, №12012000000000021, №12012000000000022, які внесено до ЄРДР 21.11.2012 року, №12012000000000057, №12012000000000058, №12012000000000059, №12012000000000060, які внесено до ЄРДР 22.11.2012 року, №12012000000000079, №12012000000000080, №12012000000000081, №12012000000000108, №12012000000000109, №12012000000000110, №12012000000000111, №12012000000000112, які внесено до ЄРДР 23.11.2012 року, №12012000000000144, №12012000000000145, №12012000000000146, №12012000000000147, №12012000000000148, №12012000000000149, №12012000000000150, №12012000000000151, №12012000000000152, №12012000000000153, №12012000000000154, №12012000000000155, №12012000000000156, №12012000000000157, які внесено до ЄРДР 26.11.2012 року.

Оскільки всі рішення прокурора, у т.ч. і керівника органу прокуратури, в силу ч. 1, 3 ст. 110 КПК України є процесуальними та приймаються у формі постанови, вони б мали знайти своє відображення в реєстрі матеріалів досудового розслідування.

Статтею 217 КПК України визначено, що можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо однієї особи, яка підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень. При цьому частиною 5 даної статті встановлено, що прийняття такого рішення є виключною компетенцією прокурора.

Проте, у даному обвинувальному акті відсутні відомості про те, ким саме та коли було винесено постанову про об`єднання вказаних вище кримінальних проваджень та з якою метою відбулось це об`єднання. Як вбачається з Реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12012000000000011, постанова про об`єднання вищеперерахованих кримінальних проваджень в одне кримінальне провадження відсутня.

Крім того, не відповідають дійсності дати внесення в ЄРДР датам ,зафіксованим у Витягах з кримінального провадження, які містяться в матеріалах кримінального провадження №12012000000000011.

Так, згідно обвинувального акту 21.11.2012р. до ЄРДР було внесено відомості про кримінальні провадження № 12012000000000011, № 12012000000000014, №12012000000000020, №12012000000000021, №12012000000000022, однак, у Витязі з кримінального провадження №12012000000000011 (т. 26 а.с. 74) датою внесення до ЄРДР зазначено 20.11.2012 року. У Реєстрі також відсутні дані щодо винесення постанов про визначення слідчого у кожному з цих проваджень.

Невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування кримінального провадження №12012000000000011 вимогам ст. 109 КПК України, підтверджується і тим, що в ньому відсутні дати надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення, прізвище, ім`я, по-батькові заявника, як це передбачено ч. 5 ст. 214 КПК України; відсутні відомості про письмове підтвердження сторін кримінального провадження протилежній стороні факту надання їм доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів та відомостей про роз`яснення ОСОБА_7 права на захист.

Всупереч п. 1 ч. 2 ст. 109 КПК України реєстр матеріалів досудового розслідування у даному кримінальному провадженні не містить відомостей про час проведення більшості процесуальних дій. Так відсутні відомості про час внесення відомостей до ЄРДР у період з 21.11.2012 року по 26.11.2012 року (31 процесуальна дія по внесенню відомостей про кримінальні правопорушення), а також час об`єднання вказаних кримінальних проваджень.

Ст. 7 КПК України передбачено загальні засади кримінального провадження, однією з яких є забезпечення права на захист (п. 13 ч. 1). Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 № 8 суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.

Вимоги до обвинувального акту визначені у ст. 291 КПК України. За змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин злочину, які прокурор вважає встановленим, правову кваліфікацію з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Цих вимог закону при направленні до суду обвинувального акту за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 119, ст. 138, ч.ч. 2, 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України дотримано не було, на що судом вже зверталась увага при наданні оцінки доказів по кожному із епізодів обвинувачення.

Відсутність чітко сформульованого обвинувачення є не лише прямим порушенням вимог КПК до змісту обвинувального акту, але і вказує на порушення права ОСОБА_7 на захист та створює підґрунтя для порушення права особи на справедливий судовий розгляд в контексті положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що неодноразово констатовано Європейським судом із прав людини у рішеннях «Абрамян проти Росії», «Камасінскі проти Австрії», «Матточіа проти Італії», «Пелісьє та Сассі проти Франції» та інших.

У рішенні ЄСПЛ «Веренцов проти України» та «Яллох проти Німеччини» зазначається, що суд при ухваленні вироку повинен брати до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність.

Касаційний кримінальний суд ВС у постанові від 15.06.2021 р. у справі №204\6541\16-к зазначив, що не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на доримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів.

У постанові від 31.08.2022 р. по справі № 756\10060\17 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що невідповідність тим чи іншим вимогам закону нівелює доказове значення відомостей, одержаних у результаті відповідних процесуальних дій , не в будь якому випадку ,а лише в разі, якщо вона призвела до порушення конвенційних та\або конституційних прав і свобод людини або ж ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.

Вказані вище процесуальні порушення , на думку суду, суттєво впливали на дотримання прав обвинуваченого під час проведення досудового розслідування та на процес і характер отримання доказів.

Відповідно до ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, якщо не доведено, що :

1)вчинено кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується особа ;

2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ;

3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення .

Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення .

Виправдувальний вирок - основний акт правосуддя, що має властивості обов`язковості, винятковості, незмінності, істинності і завершує стадію судового розгляду.

Суд оцінивши всі докази , надані стороною обвинувачення і стороною захисту , щодо їх належності та допустимості , за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному , повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом , дійшов переконання про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованих йому злочинів та про ухвалення щодо нього виправдувального вироку за всіма статтями обвинувачення за ч.4 ст358, ч.1 ст.119, ст.138, ч.2 ст.190, ч.3 ст.190 КК України.

Стосовно особи обвинуваченого суд приймає до уваги подані ним довідки та характеристики з місця праці, з яких вбачається, що ОСОБА_7 з 01.12.2017 року займає посаду наукового консультанта у ТЗОВ «Науково-виробнича компанія «Екофарм» , характеризується виключно позитивно , бере участь у розробці сучасних онлайн-інструментів для галузі охорони здоров`я в Україні, ефективно поєднує великий обсяг теоретичних знань із власним широким досвідом лікарської практики, відзначається беззаперечним фахом діагноста.

Згідно акту стаціонарної комісійної комплексної психіатричної експертизи №243 від 09.07.2012 р. ОСОБА_7 є осудним.

Відповідно до ст.129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення суд залишає позов без розгляду.

Отже :

-позов ОСОБА_445 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду.

-позов ОСОБА_25 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду.

-позов ОСОБА_446 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду.

-позов ОСОБА_447 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди слід залишити без розгляду.

Питання стягнення процесуальних витрат у кримінальному провадженні регулюється гл.8 КПК України.

Ст.124 КПК регламентує стягнення процесуальних витрат з особи, яка визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення.

При ухваленні виправдувального вироку процесуальні витрати не підлягають до стягнення із особи, яка визнана невинуватою у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Відтак, заявлені стороною обвинувачення процесуальні витрати на проведення експертиз у даному кримінальному провадженні , зокрема: дактилоскопічної (том 19, арк. 6), фізико-хімічної (том 19, арк. 16), судової комп`ютерно-технічної (том 19, арк. 31), портретної (том 19, арк. 59), комісійної почеркознавчої експертизи документів (том 19, арк. 91), комісійної почеркознавчої та технічної експертизи документів (том 19, арк. 104), технічної експертизи документів (том 22, арк. 104 ) не підлягають до стягнення із ОСОБА_7 .

Запобіжний захід даним складом суду не обирався .

Речові докази у справі, а саме:

-документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з Національного університету „Львівська політехніка, слід повернути Національного університету „Львівська політехніка (Т.2 а.с. 82);

-документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід повернути ІНФОРМАЦІЯ_3 (Т.2 а.с. 168);

-документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з Київського національного університету будівництва та архітектури, слід повернути Київському національному університету будівництва та архітектури (Т.4 а.с. 38);

-документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з Державного закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України, слід повернути Державному закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України (Т.4 а.с. 115);

-документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з Управління Кадрового забезпечення Кабінету Міністрів України, слід повернути Управлінню Кадрового забезпечення Кабінету Міністрів України (Т.5 а.с. 93);

документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з Інституту підприємництва та перспективних технологій, слід повернути Інституту підприємництва та перспективних технологій (Т.З а.с.38);

документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з Національної медичної академії післядипломної освіти ім.. П.Л.Шупика, слід повернути до Національної медичної академії післядипломної освіти ім.. П.Л.Шупика (Т.З ах. 131);

-медичну карту №363 стаціонарного хворого ОСОБА_31 ; статистичну карту вибулого із стаціонару №363 ОСОБА_31 ; виписку з медичної карти ОСОБА_31 форми 027/о, картку лікарю-рецензенту для відповіді на питання; частину журналу запису травматологійних оперативних втручань за 2010 рік; частину журналу запису травматологічних втручань за 2009 рік; стаціонарний журнал (анестезіологічне відділення), слід повернути до Кременецької ЦРКЛ Тернопільської області (Т.11 а.с.123);

-медичну карту стаціонарного хворого №3698 на ім`я ОСОБА_15 - повернути до Бродівської ЦРЛ Львівської області (Т.7 а.с.55);

- медичну карту №4463 стаціонарного хворого ОСОБА_22 - повернути до Чортківської ЦРЛ Тернопільської області (Т.7 а.с.204);

- медичну карту стаціонарного хворого №569 ОСОБА_19 - повернути до Чортківської ЦРЛ Тернопільської області (Т.8 а.с.222);

- медичну карту стаціонарного хворого №5478 ОСОБА_20 - повернути до Славутської ЦРЛ ім. Ф.М.Михайлова (Т.9 а.с. 182);

- два аркуші паперу, на яких містяться рукописні записи з назвами та кількістю лікарських засобів; результати аналізів ОСОБА_27 на 8 арк.; результати МРТ, фотокопія МРТ та додаток на 3 арк.; результати транскраніального дуплексного сканування ОСОБА_27 на 1 арк.; результати ЄЄГ ОСОБА_27 на 1 арк., вилучені в ОСОБА_25 слід повернути ОСОБА_25 (Т. 12 а.с. 114);

-витяг з книги реєстрації вихованців Бердичівської допоміжної школи- інтернату Житомирської області за період з 28.08.1980 р. по 21.05.2010 р. слід повернути до ІНФОРМАЦІЯ_14 для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування Житомирської обласної ради (Т.22 а.с.99).

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України , визнати невинуватим та виправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ст.138 КК України, визнати невинуватим та виправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушенння, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, визнати невинуватим та виправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, визнати невинуватим та виправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

ОСОБА_7 у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення , передбаченого ч.3 ст.190 КК України , визнати невинуватим та виправдати у зв`язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення.

Позов ОСОБА_445 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_25 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_446 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Позов ОСОБА_447 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Речові докази :

-документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з Національного університету „Львівська політехніка, - повернути до Національного університету „Львівська політехніка ;

-документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з ІНФОРМАЦІЯ_3 , - повернути ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

-документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з Київського національного університету будівництва та архітектури, - повернути Київському національному університету будівництва та архітектури ;

-документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з Державного закладу „ ІНФОРМАЦІЯ_70 , - повернути Державному закладу „Республіканська клінічна лікарня МОЗ України ;

-документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з Управління Кадрового забезпечення Кабінету Міністрів України, - повернути Управлінню Кадрового забезпечення Кабінету Міністрів України ;

-документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з Інституту підприємництва та перспективних технологій, - повернути Інституту підприємництва та перспективних технологій ;

-документи особової справи ОСОБА_7 , вилучені з Національної медичної академії післядипломної освіти ім.. П.Л.Шупика, - повернути Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика ;

-медичну карту №363 стаціонарного хворого ОСОБА_31 ; статистичну карту вибулого із стаціонару №363 ОСОБА_31 ; виписку з медичної карти ОСОБА_31 форми 027/о, частину журналу запису травматологічних оперативних втручань за 2010 рік; частину журналу запису травматологічних втручань за 2009 рік; стаціонарний журнал (анестезіологічне відділення), - повернути до Кременецької ЦРКЛ Тернопільської області ;

-медичну карту стаціонарного хворого №3698 на ім`я ОСОБА_15 - повернути до Бродівської ЦРЛ Львівської області ;

-медичну карту №4463 стаціонарного хворого ОСОБА_22 - повернути до Чортківської ЦРЛ Тернопільської області ;

-медичну карту стаціонарного хворого №569 ОСОБА_19 - повернути до Чортківської ЦРЛ Тернопільської області ;

-медичну карту стаціонарного хворого №5478 ОСОБА_20 - повернути до Славутської ЦРЛ ім. Ф.М.Михайлова ;

-два аркуші паперу, на яких містяться рукописні записи з назвами та кількістю лікарських засобів; результати аналізів ОСОБА_27 ; результати МРТ, фотокопія МРТ з додатками ; результати транскраніального дуплексного сканування ОСОБА_27 ; результати ЄЄГ ОСОБА_27 , вилучені в ОСОБА_25 , - повернути ОСОБА_25 ;

-витяг з книги реєстрації вихованців Бердичівської допоміжної школи- інтернату Житомирської області за період з 28.08.1980 р. по 21.05.2010 р. - повернути до ІНФОРМАЦІЯ_14 для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування Житомирської обласної ради.

Запобіжний захід не обирався.

Процесуальні витрати до стягнення не підлягають.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

Вирок виготовлений у нарадчій кімнаті у одному екземплярі.

Суддя ОСОБА_1


Суд	Шевченківський районний суд м.Львова
Дата ухвалення рішення	14.11.2024
Оприлюднено	15.11.2024
Номер документу	122994100
Судочинство	Кримінальне
Категорія	Злочини проти власності Шахрайство

Білінська Г. Б.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Вироквід 14.11.2024 по справі 464/2026/13-кШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Судовий реєстр по справі —464/2026/13-к

Вирок від 14.11.2024

Вирок
від 14.11.2024 по справі 464/2026/13-к
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА