Ухвала

від 14.11.2024 по справі 578/1093/24

КРАСНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 578/1093/24>

провадження № 2-о/578/36/24>

Ухвала

Іменем України

14 листопада 2024 року селище Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області в особі судді Басової В.І., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Черей Сніжана Валентинівна, заінтересована особа: Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації про встановлення факту перебування на утриманні дітей, -

в с т а н о в и в:

11 листопада 2024 року заявник звернувся до Краснопільського районного суду Сумської області із заявою, у якій просить встановити факт перебування на його утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження по справі, суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (окрім тих, що визначені ч.1 ст. 315 ЦПК України), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Судом встановлено, що заявник звернувся до суду з вимогою про встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітніх дітей його співмешканки, зазначаючи, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є і його сином, однак у свідоцтві про народження ОСОБА_4 батьком зазначений ОСОБА_6 .

Питання утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, врегульовані положеннями Сімейного кодексу України. Так, відповідно до ст. 180 СК України, саме батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку по утриманню дітей врегульовано ст.181 СК України, де зокрема закріплено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Положення ст.268 СК України визначають у вітчима (мачухи), обов`язок по утриманню малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, виникає лише у разі, коли в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.

Питання утримання дітей до 18 років, унормовано саме положеннями СК України, відповідно до положень якого саме батьки (мати та батько) зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, при цьому ці питання батьки вирішують за домовленістю між собою, а у разі відсутності такої домовленості у судовому порядку, шляхом звернення до суду з позовом, або заявою про видачу судового наказу.

Доведення факту перебування на утриманні заявника дітей співмешканки пов`язане з настанням (існуванням) обставин та безумовно впливає на права й інтереси самих дітей, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22, провадження №14-132цс23.

Звертаючись до суду із заявою у порядку окремого провадження, заявник обґрунтовував її також тим, що встановлення факту утримання ним сина та дітей співмешканки від попереднього шлюбу, є необхідним для подальшого вирішення питання щодо отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформленні.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Предметом доказування перебування фізичної особи на утриманні є мета: встановлення факту знаходження особи на утриманні; відсутність можливості встановити факт знаходження особи на утриманні через відповідні організації, органи місцевого самоврядування (в позасудовому порядку).

Отже звернення із заявою про встановлення юридичного факту в цій справі необхідне для створення преюдиційного рішення для публічних відносин, що є не допустимим, оскільки при вирішенні питання щодо порядку звільнення з військової служби (отримання відстрочки) уповноважений суб`єкт має необхідні повноваження для перевірки обставин, які заявник у даному випадку навів на обґрунтування заяви про встановлення юридичного факту.

Орган місцевого самоврядування видає довідки про перебування дітей на утриманні заявника. У тому разі, коли рішення уповноваженого суб`єкта не відповідатиме волі заявника, то такий заявник не позбавлений права звернутись з позовом про оскарження відповідного рішення в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, у разі незгоди з відповіддю заінтересованої особи, яка вирішує питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, заявник може звернутися до суду в порядку адміністративного судочинства.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частини 1 статті 268 СК України).

Вимога про встановлення факту утримання заявником дітей співмешканки, є такою, що суперечить завданню цивільного судочинства (стаття 2, частина 3 статті 263 ЦПК України), оскільки обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття покладений на батьків, у даному випадку на матір.

Згідно із ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Оскільки із поданої заяви вбачається спір про право, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі за даною заявою.

Враховуючи вищевикладене, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а саме спір щодо утримання неповнолітніх дітей.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258-261, 293, 294, 315, 352, 354 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкрити провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , представник заявника адвокат Черей Сніжана Валентинівна, заінтересована особа: Служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації про встановлення факту перебування на утриманні дітей.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційні скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.І.Басова