Рішення

від 12.11.2024 по справі 579/979/24

КРОЛЕВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 579/979/24

2/579/287/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2024 року місто Кролевець

Кролевецький районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Придатка В.М.,

за участю секретаря с/з Клишкової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ТОВ «Діджи Фінанс»), в особі представника Гайової Анастасії Сергіївни, звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №5092437, укладеним 19.05.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» («ТОВ Мілоан») та Відповідачем в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України«Про електроннукомерцію» і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Мілоан» через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця https://miloan.ua/.

Відповідно Договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 10000 грн строком на 30 днів до 18.06.2021 року на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 5,569.00 % річних. Комісія за надання кредиту 0,00 грн. Кредит надається на засадах строковості, поворотності, платності, позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.

Відповідач умов договору не виконав, внаслідок чого, 13.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір відступлення прав вимоги №07Т, згідно якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором №5092437 від 19.05.2021 р. на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до Відповідача.

Представник позивача за змістом позовної заяви клопотав про розгляд справи у відсутність представника позивача (а.с.6, 79).

Відповідач про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, згідно поданої заяви просив справу розглянути у його відсутність, покладався на розсуд суду (а.с.75, 85, 104).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про дату, час та місце слухання справи повідомлялося належним чином. Заяв і клопотань на адресу суду не надходило.

Суд вбачає, що сторони сповіщені про дату та час судового засідання належним чином, матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення, а тому суд приходить до висновку про можливість розглядати справу.

Відповідно до ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Оцінивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Частиною 2 статті 639ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексівУкраїни може мати електронну форму.

Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 5 ч. 1 ст.3Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4, 5 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст.11Закону України«Про електроннукомерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12Закону України«Про електроннукомерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із матеріалів справи встановлено, що 19.05.2021 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №5092437, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в сумі 10000 грн, на строк 30 днів до 18.06.2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом 30,00 грн в грошовому виразі та 4,00 відсотки річних у процентному значенні. Проценти за користування кредитом: 30,00 гривень, які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту: 0,00 грн.

Згідно кредитного договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Мілоан".

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ "Мілоан" про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ "Мілоан" електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ "Мілоан" електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ "Мілоан" через веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

Укладення ТОВ "Мілоан" кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним укладенню кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

13.09.2021 року ТОВ "Мілоан" відступило право вимоги за кредитним договором №5092437 від 19.05.2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс», а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитним договором №№5092437 від 19.05.2021 року згідно Договору відступлення прав вимоги №07Т.

Згідно з поданим ТОВ "Діджи-Фінанс" розрахунком, заборгованість становить 22427,51 грн, з яких: 9215,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 13212,51 грн заборгованість за процентами за користування кредитом та 0,00 грн - заборгованість за комісійними винагородами.

Згідно ст.ст. 526, 529 ч.1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором.

Таким чином, дослідженими доказами повно і достовірно доведено, що ОСОБА_1 не виконує належним чином свої зобов`язання по укладеному договору, в результаті чого з її вини утворилась зазначена позивачем заборгованість, а тому позовні вимоги позивача є законними, обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2422,40 грн.

Крім того, частиною першою статті 15ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави, як закріплено у частині першій ст. 137 ЦПК України.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Професійна правнича допомога позивачу надавалась Адвокатським Бюро «Анастасії Міньковської» (адвокатом Міньковською Анастасією Володимирівною на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 11306/10 від 02.11.2023 року) та Договору №42649746 про надання правничої допомоги від 11.12.2023 року.

Як вбачається з акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20.02.2024 року загальна вартість наданої правничої допомоги складає 6000,00 грн.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, оскільки витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Однак при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15ц (провадження№ 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 19 листопада 2021 року у справі № 752/16038/19 (провадження № 61-7905св21).

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 6000,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки перевіряючи детальний опис виконаних робіт наданий представником позивача з матеріалами справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи.

Суд врахувавши, що справа не відноситься до складної, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру. Виходячи з конкретних обставин справи, а також враховуючи, що справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до розмір 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, яка відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746, місце знаходження: 07405, Київська область, м. Бровари, вулиця Київська, буд. 243-А, а/с 897, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (ЄДРПОУ 40484607, м. Київ, вул. Багговутівська, № 17-21), задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за Договором про споживчий кредит №5092437 від 19.05.2021 року, що становить 22427 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять сім) гривень 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» сплачений судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати на правову допомогу розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. М. Придатко