Ухвала

від 13.11.2024 по справі 193/2001/23

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН193/2001/23

Провадження №2/193/117/24

У Х В А Л А

13 листопада 2024 року сел. Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Томинець О.В., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника позивача - адвоката Кисилевича Сергія Федоровича про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ставровщина» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ставровщина» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

12 листопада 2024 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Кисилевича С.Ф. про відвід головуючого по цій справі судді Томинця О.В.

В обґрунтування своєї заяви представник позивача посилається на те, що суддя під час вирішення питання про призначення судово-почеркознавчої експертизи:

- безпідставно не прийняв у якості порівняльних зразків підпису ОСОБА_2 аркуші з підписами, які містилися у матеріалах іншої цивільної справи № 193/708/19, де ОСОБА_2 , ще будучи живим, самостійно звертався до суду з подібним позовом до ТОВ «Ставровщина»;

- безпідставно відмовив у прийнятті у якості вільних зразків підпису ОСОБА_2 п`ять видаткових касових ордерів;

- став рекомендувати представнику позивача для призначення судово-почеркознавчої експертизи надати до суду якомога більше саме вільних зразків почерку ОСОБА_2 .

Зазначені обставини, на переконання представника позивача, є такими, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді.

У відповідності до вимог ч.ч.1-5 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Якщо питання про відвід судді в порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, неможливо розглянути в суді, в якому розглядається справа, то справа для вирішення питання про відвід передається до суду відповідної інстанції, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Якщо на час подання заяви про відвід судді у суді здійснюють правосуддя менше трьох суддів, вирішення питання про відвід здійснюється в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала. У такому разі положення частин третьої та четвертої цієї статті не застосовуються.

Станом на 12 листопада 2024 року у Софіївському районному суді Дніпропетровської області здійснюють правосуддя менше трьох суддів, а саме: суддя Томинець О.В. та суддя Кравченко Н.О.

Таким чином відповідно до ч.5 ст.40 ЦПК України вирішення питання про відвід головуючого судді Томинця О.В. у даній справі має здійснюватися в нарадчій кімнаті суддею, який розглядає справу чи вчиняє іншу процесуальну дію, про що виноситься ухвала.

Також, за змістом положень ч.7, 8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Оскільки відвід надійшов поза межами судового засідання і на переконання суду не має необхідності у виклику для його спільного розгляду учасників справи, тому таке клопотання розглядається судом у порядку письмового провадження та без повідомлення учасників справи.

Отже, розглядаючи по суті вказаний відвід, суд дійшов такого висновку.

У відповідності ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу у цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи

5) є інші обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно частини 1 статті 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Розглянувши та оцінивши підстави для відводу судді, зазначені заявником у заяві, суд дійшов переконання, що претензії представника позивача щодо упередженості судді зводяться до його не згоди з процесуальними рішеннями суду, постановлених за протокольними ухвалами у судовому засіданні 01.11.2024, та які полягали у відмовах суду у прийнятті певних матеріалів/документів у якості порівняльних та вільних зразків підпису ОСОБА_2 для призначення судово-почеркознавчої експертизи за клопотанням представника позивача.

Варто зауважити, що при прийнятті вказаних процесуальних рішень судом враховувалися Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (надалі Інструкція) та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (надалі Рекомендації), затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за № 53/5 (у редакції наказу Мінюсту від 26.12.2012 № 1950/5).

Так, відповідно до п. 3.1.-3.3 Інструкції, експертиза (дослідження) проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції. До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта) або інші документи, які відповідно до законодавства є підставою для проведення експертизи (дослідження), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та за клопотанням експерта - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо). У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Також, відповідно до п. 1.3. Рекомендацій, для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації.

Вільними зразками є рукописні тексти, рукописні записи (літерні та цифрові), підписи, достовірно виконані певною особою до відкриття кримінального провадження, провадження у справах про адміністративні правопорушення, цивільних, адміністративних чи господарських справах і не пов`язані з їх обставинами; умовно-вільними є зразки почерку та (або) підпису, виконані певною особою до відкриття провадження у справі, але пов`язані з обставинами цієї справи або виконані після відкриття провадження у справі та є як пов`язаними зі справою, так і не пов`язаними з її обставинами; експериментальні зразки почерку та (або) підпису, що виконані за завданням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у зв`язку з призначенням такої експертизи.

Згідно п 1.4. Рекомендацій, перед приєднанням вільних та умовно-вільних зразків до матеріалів справи орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), має пред`явити їх особі, яка підлягає ідентифікації. У документі, що є підставою для проведення експертизи, орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), зобов`язаний (зобов`язана) зазначити документи, у яких містяться вільні, умовно-вільні зразки почерку та (або) підпису особи. У разі неможливості пред`явити зазначені зразки (смерть виконавця, від`їзд тощо) як зразки слід надавати документи або інші папери, на яких рукописні тексти (підписи) достовірно виконані особою, щодо якої ставиться питання з ідентифікації її як виконавця досліджуваного рукопису (наприклад, заяву про отримання паспорта (форма № 1), паспорт, різного роду посвідчення, на яких є власноручний підпис, тощо).

Відповідно до п. 1.7. Рекомендацій, експериментальні зразки посвідчуються органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта). У посвідчувальному написі зазначаються прізвище, ім`я та по батькові виконавця, а також особливості зразка (написані лівою рукою, спеціальним шрифтом тощо).

Як вільні, так і експериментальні зразки буквеного або цифрового письма бажано надавати не менше ніж на 15 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках. Вільні зразки підпису надаються по змозі не менше ніж на 15 документах, експериментальні - у кількості не менше 5 - 8 аркушів (п.1.8 Рекомендацій).

Сукупність досліджених нормативно-правових актів свідчить про те, що саме на суд покладено обов`язок встановлювати достовірність підпису особі у її вільних чи експериментальних зразках для передачі їх експерту для подальшого дослідження та аналізу ним основного документу під час виконання почеркознавчої експертизи. Експерт, під час виконання цієї експертизи, вже не перевіряє достовірність вільних та експериментальних зразків, у наданих йому судом документах та матеріалах, і лише може вказати про їх недостатність. Відтак суд, перш ніж прийняти і зазначити про такі зразки у своїй ухвалі про призначення експертизи, повинен переконатися у тому, що документи та матеріали на яких вони виконані, безумовно належать особі, підпис якого у досліджуваному документі оспорюється.

Надані експериментальні зразки підпису та почерку таким вимогам не відповідали, а тому суд відмовив їх у прийнятті.

Таким чином, вказані доводи представника позивача не можуть бути розцінені судом, як обставини, що викликають сумніви в неупередженості або необ`єктивності судді, та не є підставою для відводу судді, оскільки у відповідності до ч.4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного суду від 03 липня 2019 року у справі № 826/14033/17.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно із ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22 грудня 1993 року, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Щодо безсторонності суду при розгляді справ, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

В той же час, заявником не надані обґрунтовані дані про наявність обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, в зв`язку з чим, суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а тому у задоволенні заяви про відвід судді належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 36, 40, 260 ЦПК України, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача - адвоката Кисилевича Сергія Федоровича про відвід судді у цивільній справі № 193/2001/23 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ставровщина» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Томинець