Вирок

від 13.11.2024 по справі 338/1347/24

БОГОРОДЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 338/1347/24

13 листопада 2024 року смт.Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

законного представника ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

потерпілої ОСОБА_8 ,

представника потерпілої ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024091120000124 про обвинувачення:

неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з базовою середньою освітою, студента 2 курсу Богородчанського ПБЛ, не одруженого,

який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України;

в с т а н о в и в:

Неповнолітній ОСОБА_5 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом.

Злочин вчинив при таких обставинах:

24 липня 2024 року близько 02 год. ОСОБА_5 , перебуваючи у центральній частині селища Солотвин Солотвинської територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, на прибудинковій території біля будинку №7 на вулиці Чорновола побачив мотоциклом марки «Lifan LF-3B», р.н.з. НОМЕР_1 , який зареєстрований на ОСОБА_10 , однак перебував володінні ОСОБА_11 .

Тієї ж ночі, близько 4 год. ОСОБА_5 , з метою незаконного заволодіння мотоциклом повернувся до будинку АДРЕСА_2 . Там, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння цим транспортним засобом, діючи умисно, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи їх настання, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою різкого руху руля пошкодив рульовий блокатор. Після того шляхом ручного буксирування (кочення) перемістив мотоцикл, відкотивши його у лісовий масив в урочищі «Оболонь», що у межах селища Солотвин та заховав там. Своїми діями вчинив незаконне заволодіння згаданим транспортним засобом.

Допитаний в судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованих дій визнав повністю. Підтвердив, що близько 2 год. ночі 24.07.2024 року пішов з дому гуляти з друзями в центр селища ОСОБА_12 і звернув увагу на мотоцикл марки «Lifan», який стояв біля будинку по вул.Чорновола. Повертаючись додому після зустрічі близько 4 год. знову побачив цей мотоцикл. Тоді у нього виник умисел заволодіти ним аби згодом покататись. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, він підійшов до мотоцикла, різким рухом зламав запірний механізм руля та покотив його у сторону школи, а далі до лісового масиву, де заховав у кущах. Наступного дня мав намір у вечірній час повернутись за ним. Однак через кілька годин до нього приїхали працівники поліції, яким стало відомо про його причетність до вчиненого. Тому він нічого не заперечував і добровільно показав місце де заховав мотоцикл. Заявив, що у вчиненому розкаюється, просив суворо не карати.

Не оспорюючи фактичних обставини справи, кваліфікації злочину, обвинувачений, його захисник та законий представник, а також прокурор та представник потерпілої вказали на недоцільність дослідження доказів щодо обставин скоєння кримінального правопорушення, які стороною захисту не заперечуються. Тому, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, перевіривши в ході допиту обвинуваченого, чи правильно розуміє він зміст цих обставин, а також переконавшись, що сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого немає, роз`яснивши наслідки, передбачені ч.2 ст.394 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження обставин скоєння кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.

Водночас цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди обвинувачений ОСОБА_5 , та його законний представник ОСОБА_6 визнали частково. Тому з даного приводу суд дослідив докази, які учасники кримінального провадження вважали за необхідне подати на обгрунтування заявлених вимог цивільно-правового характеру.

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що незадовго до події придбала для власного використання та в інтересах інших членів своєї сім`ї у попереднього власника мотоциклом марки «Lifan LF-3B». По вул.Чорновола, 7 в ОСОБА_12 вона як підприємець орендує приміщення під магазин-кафе. Вночі 24.07.2024 року мотоцикл залишила біля цього приміщення. Внаслідок вчиненого злочину їй заподіяна моральна шкода, оскільки вона пережила емоційний стрес, викликаний викраденням її майна. Також вимушена була неодноразово з`являтись до поліції та суду для виконання дій пов`язаних із процедурою кримінального провадження. З 2018 року вона внаслідок перенесеного важкого захворювання отримала інвалідність. Стрес, якого вона зазнала внаслідок вчиненого злочину та вимушених змін у життєвому розпорядку негативно вплинув на її фізичний стан, вона мусіла звертатись за медичною допомогою, змінити курс лікування. Потерпілий та його родичі не вибачились за скоєне, не намагались загладити свою вину та хоч якось відшкодувати заподіяну шкоду. Тому просила стягнути з обвинуваченого та його законного прдеставника 15000 грн. на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також витрати пов`язані із отриманням правової допомоги адвоката. Крім того, наполягала на суворому порканні обвинуваченого.

На підтвердження погіршення стану здоров`я потерпілою подано суду два витяги із електронного реєстру звернень за медичною допомогою Health за 30.09.2024 року та 04.11.2024 року, відповідно до яких ОСОБА_8 зверталась за медичною допомогою з приводу погіршення стану здоров`я через головний біль, запаморочення, відчуття тривоги, нервування та проявів гіпертонії.

Інших доказів на обґрунтування цивільного позову суду не подано.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.1 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому суд виходить з таких міркувань.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. За змістом ч.2,3 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив злочин будучи неповнолітнім та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення. Вказані обставини є такими, що відповідно до п 1, 3 ч.1 ст.66 КК України пом`якшують покарання. При цьому, суд не знаходить підстав констатувати наявність такої пом`якшуючої обставини, як щире каяття. Щире каяття, як обставина, яка відображає психічний стан особи, що вчинила злочин, повинна свідчити про глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї поведінки, усвідомлення вини, почуття сорому, докорів сумління. Тобто це перед усім явище, яке виявляється у самозасудженні особою вчиненого нею діяння, його наслідків, прагненні усунути заподіяну шкоду. Щире каяття як внутрішнє переживання особи, повинне віднайти свій зовнішній прояв у подальшій поведінці та вчинках. Водночас за встановленими обставинами справи суд вважає, що позиція ОСОБА_5 , який з власної ініціативи не вчинив жодних дій аби вибачитися перед потерпілою чи іншим чином загладити вину, не може бути розцінена судом як щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання за вчинення інкримінованого злочину суд не встановив.

Виходячи із мети покарання, визначеної у ст.50 та загальних засад призначення покарання, передбачених у ст.65 КК України, принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації, суд зазначає, що покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності і даним про особу винного.

Злочин скоєний обвинуваченим, відповідно до ч.4 ст.12 КК України віднесений до категорії нетяжких, однак санкція передбачає безальтернативне покарання виді позбавлення волі. Відповідно до положень ч.1 ст. 75, ст.104 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням.

ОСОБА_5 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, усвідомив скоєне. Відовідно до матеріалів досудової доповіді, складеної органом пробації, ризик повторного вчинення ним кримінального правопорушення є низьким. Тому, на думку суду, для досягнення цілей кримінального провадження, виходячи з наведених вище вимог, принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації покарання, його виправлення можливе без відбування покарання, яке буде призначене у межах, визначених санкцією ч.1 ст.289 КК України із випробуванням, та одночасним контролем за його поведінкою протягом іспитового строку. Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Вирішуючи заявлений потерпілою цивільний позов, суд виходить з того, що відповідно до частини першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати в тому числі і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою пов`язаною із знищенням чи пошкодженням її майна. Потерпіла заявлений цивільний позов обгрунтувала тим, що перенесла психологічний стрес викликаний викраденням її майна, вимушеною зміною її життєвого ритму, а також вказала, що ці обставини відбились на її здоров`ї.

Оцінюючи доводи позивачки суд виходить з того, що грошова сума компенсації моральної шкоди є оціночним поняттям і при її визначенні слід враховувати такі чинники як характер правопорушення, глибину душевних страждань, погіршення життєвих обставин потерпілої або позбавлення можливості їх реалізації, ступінь вини особи, інші обставин, які мають істотне значення, а також вимоги розумності і справедливості. Суд звертає увагу на те, що транспортний засіб, яким незаконно заволодів обвинувачений, був повернутий у розпорядження потерпілої протягом доби, оскільки злочин був розкритий у день його скоєння. Суд не відкидає того, що потерпілою був перенесений психологічний стрес внаслідок протиправних дій обвинуваченого. Разом з тим, подані потерпілою документи про звернення за медичною допомогою не містять даних які би вказували на причинний зв`язок між погіршенням стану її здоров`я саме у вересні та листопаді 2024 року із обставинами події, яка мала місце у липні 2024 року.

З огляду на згадані вище критерії розумності і справедливости, суд вважає, що на відшкодування заподіяної моральної шкоди на користь потерпілої слід стягнути 10000 грн. моральної шкоди, а також 8740 грн. на відшкодування правової допомоги адвоката (500 грн. консультація, 2000 грн. за складання позовної заяви, 6000 грн. за участь у трьох судових засіданнях та 240 грн. як транспортні витрати).

Долю речових доказів слід вирішити у порядку ст.100 КПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.373, ст.374 КПК України,-

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, засудити та призначити йому покарання за ч.1 ст.289 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75, 104 КК України звільнити засудженого від відбування призначеного судом покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України покласти на неповнолітнього ОСОБА_5 обов`язки періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання, роботи. Додатково, відповідно до п.3 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 , обов`язок виконати заходи, передбачені пробаційною програмою «Зміна прокримінального мислення».

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 10000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди та 8740 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_13 5679,6 грн. понесених витрат на проведення судових експертиз.

Речові докази переданий потерпілій на відповідальне зберігання мотоцикл марки «Lifan LF-3B», повернути у її розпорядження.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя