Рішення

від 12.11.2024 по справі 344/15717/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/15717/24

Провадження № 2/344/3768/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

12 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Польської М.В.,

секретаря Тимів Ю.М., Соляник Т.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся у серпні 2024р. в суд з позовом до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення заборгованості із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі 37 212.13 грн., компенсацію за затримку зарплати в сумі 11 679.57 грн., та моральну шкоду в сумі 20000грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач з 01.09.1964р. по даний час працює у ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» на посаді інженера-конструктора енерго-механічного цеху. З червня 2023р. відповідач систематично не виплачує заробітну плату працівникам, в т.ч. позивачу, в зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 01.07.2024р. в сумі 37 212.13 грн. Компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою її виплати підлягає стягненню за цей період в сумі 11 679.57 грн.

15.10.2024р.та 22.10.2024р. позивач подав заяву про стягнення заборгованості із нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в сумі 41470.33грн., компенсацію за затримку зарплати в сумі 16183.82 грн., та моральну шкоду в сумі 20000грн.

Позивач підтримав вимоги позову, щодо заочного розгляду справи не заперечив.

Відповідач в судові засідання про які належно повідомлявся повторно не з`явився, відзив на позов не подавав.

Згідно вимог ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи зазначені вище вимоги закону, а також те, що представник позивача не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідача, суд вважає, що по справі слід ухвалити заочне рішення.

Заслухавши позивача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач працює з 01.09.1964р. по даний час у ДП «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» на посаді інженера-конструктора енерго-механічного цеху. З червня 2023р. відповідач систематично не виплачує заробітну плату працівникам, в т.ч. позивачу, в зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 01.08.2024р. в сумі 41470.33грн., компенсація за затримку виплати станом на 01.08.2024р. у сумі 16183.82грн.

Згідно ст.80, 96 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Згідно публічних даних з ЄДР інформації про припинення діяльності відповідача, його ліквідацію, банкрутство чи інші будь які додаткові відомості - відсутні.

За вимогами ст.21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Визначення поняття заробітної плати врегульоване ст. 94 цього ж кодексу, а саме що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Так, згідно ст. 115 КЗпП Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Право на звернення до суду передбачене ст.233 КЗпП України, а саме у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Системний аналіз статей 21, 94, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

За таких обставин з урахуванням положень статей 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав, а роботодавець в свою чергу має спростувати факт порушення прав працівника, в т.ч. щодо невиплати заробітної плати.

Отже, щодо заборгованість відповідача перед позивачем по невиплаченій заробітній платі підлягає до задоволення в цій частині.

Що стосується питання стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із затримкою її виплати, то слід зазначити.

Законом України «Про оплату праці» (ст.34) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Окрім того, статтей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати» передбачає, що Підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення)

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Аналогічно врегульовано порядок проведення компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати і постановою КМ України №159 від 21.01.2002р.

Такий розрахунок проведений стороною позивача, а тому ця вимога є також належно обґрунтована.

Щодо моральної шкоди у сумі 20000грн., то дана вимога підлягає також до задоволення, оскільки КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Враховуючи, що позивач має захворювання, невиплата заробітної плати унеможливлює вчасно проходити лікування, в т.ч. оперативного втручання, пригнічення через спірну ситуацію, слід вимогу в цій частині також задовольнити.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в цілому.

Системний аналіз статей 21, 94, 233 КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що захисту підлягають трудові права працівника у разі порушення їх роботодавцем.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211.20 гривень.

Виходячи із положень п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі наведеного, відповідно до ст.116, 94, 233 КЗпП України, керуючись ст. ст. 2,4, 13, 81, 259, 263, 268, 273, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод» місцезнаходження якого: вул.Хриплинська, 11, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ - 07552205 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2023р. по 01.08.2024р. в розмірі 41 470 (сорок одна тисяча чотириста сімдесят гривень) 33 копійки, компенсацію за затримку зарплати в сумі 16 183 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят три гривні) 82 копійок та моральну шкоду в сумі 20 000грн. (двадцять тисяч гривень).

Стягнути з Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», місцезнаходження якого: вул.Хриплинська, 11, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ - 07552205, на користь держави (з зарахуванням на рахунок: UA 908999980313111256000026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір в розмірі 1211.20 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду щодо стягнення з Державного підприємства «Івано-Франківський котельно-зварювальний завод», місцезнаходження якого: вул.Хриплинська, 11, м.Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ - 07552205, в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованості із заробітної плати за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 14.11.2024 року.

Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА