Ухвала

від 11.11.2024 по справі 213/2440/24

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2440/24

Номер провадження 1-кп/213/249/24

У Х В А Л А

Іменем України

11 листопада 2024 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисників: адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_12 ,

розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023000000000003, за звинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянин України, не одружений, дітей не має, не працює, не судимий, зареєстрований у АДРЕСА_1 ,

за ч.1,2 ст 255, ч.4 ст 28, ч.3 ст 307, ч.4 ст 28, ч3 ст 311, ч.4 ст 28, ч.2 ст 317 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, офіційно не працюючого, з середньою освітою, не судимий, зареєстрований у АДРЕСА_2 ,

за ч.2 ст 255, ч.4 ст 28, ч.3 ст 307 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Новоолександрівка Долинського району Кіровоградської області, громадянин України, освіта професійно-технічна, не одружений, дітей не має, працював охоронцем ТОВ Охоронний холдинг-Славутич», не судимий, зареєстрований у АДРЕСА_3 ,

за ч.2 ст 255, ч.4 ст 28, ч.3 ст 307, ч.4 ст 28, ч3 ст 311, ч.4 ст 28, ч.2 ст 317 КК України,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Кривого Рогу, громадянка України, не заміжня, дітей не має, не працює, не судима, зареєстрована у АДРЕСА_4 ,

за ч.2 ст 255, ч.4 ст 28, ч.3 ст 307, ч.4 ст 28, ч.2 ст 317 КК України,

неповнолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Червоний Ранок Широківського району Дніпропетровської області, громадянин України, не одружений, дітей не має, не працює, навчається, раніше не судимий, зареєстрований у АДРЕСА_5 ,

за ч.2 ст 255, ч.4 ст 28, ч.3 ст 307, ч.4 ст 28, ч3 ст 311, ч.4 ст 28, ч.2 ст 317 КК України,

ВСТАНОВИВ

В провадженні суду перебуває дане кримінальне провадження, в якому ОСОБА_4 обвинувачується за ч.2 ст 255, ч.4 ст 28, ч.3 ст 307, ч.4 ст 28, ч3 ст 311, ч.4 ст 28, ч.2 ст 317 КК України, запобіжний захід обрано у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , зазначив, що продовжують існувати ризики які були на досудовому слідстві, а саме ризики передбачені п.1,3,4,5 ч.1 ст 177 КПК України, також вказав, що неможливо змінити запобіжний захід на більш м`який, оскільки інші запобіжні заходи не будуть запобігати наявним ризикам.

Обвинувачений та захисники заперечували проти клопотання сторони обвинувачення, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, або зменшення альтернативного заходу застави до мінімального розміру. Вказали, що ризик переховування необгрунтований та не може грунтуватись лише на тяжкості статті. Вказали, що ризик впливу на інших обвинувачених та свідків необгрунтований, оскільки таких доказів не надано. Перешкоджати кримінальному провадженню обвинувачений не може, оскільки досудове розслідування закінчено та пред`явлено обвинувачення, тобто зібрані всі докази. Інші кримінальні правопорушення обвинувачений не буде вчиняти, він раніше не судимий, на момент затримання офіційно працював, тобто мав дохід. Вказували, що в разі звільнення його приймуть на роботу, про що надано гарантійний лист. Вказували, що зменшення розміру застави необхідне, оскільки її розмір занадто великий та обвинувачений з сім`єю не зможе назбирати таку суму.

При розгляді питання щодо продовження/зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , було допитано свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що доводиться рідною матір`ю обвинуваченому ОСОБА_4 , що він на момент затримання працював офіційно, проживав разом з нею, вітчимом та сестрою, та зареєстрований з ними, має окрему кімнату. Пояснила, що в разі перебування обвинуваченого під домашнім арештом зможе його утримувати, оскільки офіційно працює. Крім того, зазначила, що ОСОБА_4 може бути працевлаштованим до магазину ФОП ОСОБА_14 .

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу судом враховуються вимоги ст.178 КПК України, особа обвинуваченого, який раніше не судимий, інкриміновані злочини тяжкі та особливо тяжкий; обвинувачений на момент затримання працював охоронцем, не одружений, дітей не має, має місце реєстрації та проживання в АДРЕСА_3 , де проживав з матір`ю та вітчимом; має захворювання.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, судом враховані вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Крім того, судом врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Судом встановлено, що продовжують існувати ризики за п. 1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, які були встановлені при обранні та продовженні запобіжного заходу ОСОБА_4 .

Наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України переховування від органів досудового розслідування та суду, та за п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Суду не доведені ризики передбачені п.4 ч. 1 ст. 177 КПК України перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, про що вже неодноразово вказувалось в попередніх ухвалах суду.

Стороною захисту надано до суду докази, що вказані ризики зменшились. Так допитана в якості свідка ОСОБА_13 позитивно характеризувала ОСОБА_4 , вказала, що вона матір ОСОБА_4 , та власницею квартири по АДРЕСА_3 , та що ОСОБА_4 у вказаній квартирі офіційно зареєстрований, має там власну кімнату. Свідок не заперечує, щоб ОСОБА_4 проживав з нею перебуваючи під домашнім арештом. Свідок зазначила, що офіційно працює, має заробіток, та зможе утримувати ОСОБА_4 в разі обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Крім того суду надано гарантійний лист про прийняття ОСОБА_4 на роботу у ФОП ОСОБА_14 .

Судом також враховується тривалість перебування ОСОБА_4 під вартою, а саме більше 12 місяців.

Стороною обвинувачення не обгрунтовано неможливість запобігти вказаним ризикам, шляхом застосування запобіжних заходів не пов`язаних з триманням під вартою.

У відповідності до ч.3 ст 199 КПК України, судом встановлено, що ризики за п.1,3 ч.1 ст 177 КПК України зменшились, особа перебуває під вартою більше 12 місяців, та стороною захисту надано докази наявності тісних соціальних зв`язків, що вказує на можливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Таран проти України, в якому було встановлено порушення пункту 1 і пункту 3 статті 5 Конвенції, зазначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою повинен бути необхідним за конкретних обставин. Тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.

Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантує право кожного на свободу та особисту недоторканність, частина 1 (пункт с) цієї статті дозволяє законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Частина 3 цієї статті вказує, що кожен, кого заарештовано згідно з положеннями підпункту "c" пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання.

Відповідно до рішення ОСОБА_15 проти України, через необгрунтованість необхідності тримання заявниці під вартою було встановлено порушення п.1 ст. 5 Конвенції. Також зазначено, що длятого, щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним - запобіжний захід повинен бути необхідним заданих обставин. Обґрунтування будь-якого періоду позбавленнясвободи незалежновідтого,наскільки короткимвін єповинно бутипереконливо доведено. Головною підставою длявзяття заявниці під варту були їїймовірне перешкоджання встановленню істиниусправі тазневажливаповедінка.Ці підставиневключені всписокпідстав,якімогли бивиправдати позбавленнясвободи запідпунктом«с» пункту 1 статті 5 Конвенції.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є запобіжним заходом, який у відповідності до ч.1 ст. 183 КПК України є винятковим, та застосовується лише в разі неможливості застосування більш м,яких запобіжних заходів.

Суд підтримує позицію захисту, та вважає можливим обрати більш м,який запобіжний захід, оскільки ризики зменшились.

Згідно з п.4 ч.1 ст. 176 КПК України домашній арешт є запобіжним заходом.

Відповідно до ч.2 ст. 181 КПК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбівлення волі.

Стороною обвинувачення не доведено необхідність тримання обвинуваченого під вартою. З урахуванням тяжкості обвинувачень, зменшення ризиків, задля недопущення порушення прав обвинуваченого за ст. 5 Конвенції, суд вважає можливим змінити запобіжний захід обвинуваченому на цілодобовий домашній арешт, щодо застосування домашнього арешту у нічний час, суду не доведено, що це буде сприяти розгляду справи, крім того допитаний свідок вказала, що зможе утримувати обвинуваченого під час домашнього арешту, контролювати його. Крім того, суд зазначає, що на обвинуваченого слід покласти обов`язки - не відлучатися із місця свого проживання без дозволу суду; -повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному проваджені; - здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України; - носити електронний засіб контролю.

Керуючись ст. ст. 22,176,177, 181.183, 314-316,343,371,372 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Клопотання сторони захисту задовольнити частково, клопотання сторони обвинувачення залишити без задоволення.

Обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінити на цілодобовий домашній арешт, строком на 60 днів - до 09.01.2025р, негайно звільнивши з-під варти в залі суду.

Заборонити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , цілодобово залишати місце мешкання, а саме: квартиру АДРЕСА_6 .

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

- не відлучатися із місця свого проживання без дозволу суду;

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному проваджені;

- здати на зберігання до суду свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

- носити електронний засіб контролю.

Роз,яснити обвинуваченому, що відповідно до ст.181 КПК України, працівники поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Копію даної ухвали направити для виконання та контролю до ВП №7 КРУП, прокурору.

Строк дії ухвали в частині дії запобіжного заходу та обов`язків покладених на обвинуваченого визначити до 09.01.2025р. включно.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів.

Дата виготовлення та проголошення повного тексту ухвали 11.11.2024р.

Суддя ОСОБА_1