Рішення

від 12.11.2024 по справі 213/4417/23

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4417/23

Номер провадження 2/213/136/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Мазуренка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.

без участі учасників справи,

розглянув заочно у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області цивільну справу №213/4417/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради, Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дітей,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 2014 року він перебував у близьких стосунках з ОСОБА_3 04 квітня 2015 року ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_2 та змінила прізвище. Проте останні разом не проживали та позивач знову став підтримувати стосунки з ОСОБА_3 .

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_3 ( ОСОБА_3 ) народила сина ОСОБА_8 та сина ОСОБА_9 , батьком яких був записаний відповідач. В 2017 році шлюб між відповідачем і ОСОБА_3 був розірваний. 29.12.2018 зареєстрований шлюб між позивачем і третьою особою, остання змінила прізвище на ОСОБА_3 .

В січні 2023 року ОСОБА_3 повідомила позивача, що він є біологічним батьком її дітей. Він на даний час повністю забезпечує та піклується про дітей, займається їх вихованням та розвитком. Просить визнати його батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести відповідні зміни в актові записи про народження дітей.

Позивач у судове засідання не з`явився, направив заяву з проханням розглянути справу без його участі, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі просить їх задовольнити. Не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов не подав. Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи без участі відповідача.

Третя особа - ОСОБА_3 та представник третьої особи - Криворізький відділ ДРАЦС в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Пояснень щодо позову від них не надійшло.

Від представника третьої особи - Служби у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті радинадійшла заява про розгляд справи без їх участі, при розгляді справи покладається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання

всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 06 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18 січня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

26 березня 2024 року залучено в якості третьої особи у справі Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). За клопотанням позивача у справі призначено судово-медичну молекулярно-генетичну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 25.07.2024 провадження у справі поновлено.

Дослідив матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини та відповідні їм правовідносини.

04 квітня 2015 року укладено шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_3 (а.с.12).

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_8 , актовий запис про народження №328 від 13.08.2015 (а.с.13). ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_9 , актовий запис про народження №234 від 07.09.2017 (а.с.14). Батьками дітей в свідоцтвах про народження вказані ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27.09.2017 шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розірвано (а.с.15,16).

29 грудня 2018 року укладено шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , прізвище останньої після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_3 (а.с.17).

Позивач надав нотаріально засвідчену заяву про визнання себе батьком вказаних вище малолітніх дітей (а.с.18).

Згідно з результатами молекулярно-генетичного дослідження медико- генетичного центру "МАМА ПАПА" №41872-1 та №41872-2 від 01.03.2024, ймовірність батьківства ОСОБА_1 щодо дітей - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 становить 99,999999999994% (а.с.60, 61).

Ухвала суду про призначення судово-генетичної молекулярної експертизи повернута без виконання у зв`язку з неявкою обох сторін на експертизу.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які регулюються Сімейним Кодексом України.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статями 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постановах Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17 та від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану (ч. 1 ст. 126 СК).

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений також особою, яка вважає себе батьком дитини.

Рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), установивши порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за нормою ст.ст. 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.

Рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.129 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Верховний Суд роз`яснив, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства (постанова Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №591/6441/14-ц).

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, пояснення самих сторін.

При цьому, будь-яких належних доказів щодо спільного проживання позивача з третьою особою ОСОБА_3 , ведення ними спільного господарства до народження дітей ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , а ні позивачем, а ні ОСОБА_3 суду не надано, як і доказів про не проживання ОСОБА_3 із відповідачем ОСОБА_2 під час перебування з ним в зареєстрованому шлюбі.

Про допит свідків сторонами у справі не заявлено.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

У постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі №478/690/18 (провадження № 61-18333св19) зазначено, що «висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства».

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» («Калачова проти російської федерації», Kalacheva v. russia, №3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

На підтвердження своїх позовних вимог позивачем надані результати молекулярно-генетичного дослідження медико- генетичного центру "МАМА ПАПА" від 01.03.2024, дослідження №41872-1, № 41872-2, де зазначено: передбачуваний батько - ОСОБА_1 , діти - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , ймовірність батьківства 99,999999999994%. В примітках вказано, що результат дослідження тільки для особистого користування і не може бути використовуватися в суді як доказ про наявність або відсутність родинного зв`язку, оскільки відбір біологічного матеріалу виконувався без ідентифікації учасників (а.с.60,61).

Вказані результати дослідження підписані завідуючою лабораторією Вихрєвою М.А. , при цьому документів щодо присвоєння кваліфікації судового експерта, стажу експертної роботи, наукового ступеню та будь-яких інших доказів, які б свідчили, що вказана особа є суб`єктом експертної діяльності, матеріали справи не містять.

У результаті досліджень №41872-1 та №41872-2 не зазначено, що особа, яка їх виконує, обізнана про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Обставини відібрання матеріалів для проведення відповідного дослідження суду також невідомі.

За таких обставин, результати дослідження №41872-1 і №41872-2, складені 01 березня 2024 року медико-генетичним центром «МАМА-ПАПА», не можуть вважатися висновком експерта в розумінні ст. 102 ЦПК України.

Враховуючи викладене вище, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути саме висновок судової експертизи, а не результати дослідження, проведенні приватною лабораторією.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 з малолітніми дітьми, у відношенні яких встановлюється батьківство, двічі не з`явились до відділення СМЕ для проведення призначеної ухвалою суду судово-генетичної експертизи та забору біологічних зразків (а.с.72,73).

Довідку командира військової частини НОМЕР_1 від 29.05.2023 про перебування ОСОБА_1 на військовій службі з 16.11.2022 суд не може прийняти до уваги як належний доказ, оскільки вона не містить підпису командира та печатки військової частини.

Спір про визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, тобто захід, спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини.

Встановлено, що батьком малолітніх ОСОБА_8 і ОСОБА_9 записаний ОСОБА_2 , з яким мати дітей перебувала у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, відзив на позов не направив, своїх пояснень з приводу визнання батьком дітей позивача ОСОБА_1 , не виклав.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу, зокрема належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про не доведеність батьківства позивача ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також не доведено перед судом, що визнання позивача батьком буде відповідати інтересам вказаних дітей.

З урахуванням викладеного в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Як передбачено ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 125, 128 СК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 90, 95, 109, 128, 141, 223, 263-265, 268, 273, 280, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради, Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дітей - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд судового рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконкому Інгулецької районної у місті ради, місцезнаходження: пл. Гірницької Слави, буд.1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 34488902.

Третя особа: Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), місцезнаходження: пр. Металургів, 16, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, ЄДРПОУ 42961727.

Дата складення повного тексту судового рішення - 12 листопада 2024 року.

Суддя В.В. Мазуренко