Рішення

від 14.11.2024 по справі 202/17292/23

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/17292/23

Провадження № 2/202/4632/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою

Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (49001, м. Дніпро, вул. Троїцька, 21а)

до

ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ),

про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати послуг водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачі є споживачами послуг водопостачання та водовідведення, що надаються за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі своєчасно не здійснюють оплату за надані послуги, у зв`язку з чим станом на 31.07.2023 року утворилася заборгованість у розмірі 126066,73 грн, в тому числі: 108507,54 грн сума основного боргу; 15560,29 грн інфляційного збільшення; 1998,90 грн 3% річних. Тому позивач просив суд стягнути солідарно на його користь з відповідачів суму заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення та витрати по оплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 листопада 2023 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Відповідачем ОСОБА_2 наданий відзив на позовну заяву, в якому остання не погоджується з позовними вимогами у зв`язку з тим, що обставини викладені у позові не відповідають дійсності, оскільки з 2019 року вона проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а тому з того часу за адресою: АДРЕСА_1 , не користувалась наданими послугами водопостачання та водовідведення, та взагалі жодних договорів з позивачем не укладала. Вважає, що позовні вимоги недоведеними та необґрунтованими, такими що заявлені з пропуском строку позовної давності. Позивач звернувся до суду 19.09.2023, та просить стягнути заборгованість з оплати послуг за період з 01.07.2018 по 31.01.2022, що виходить за межі строку позовної давності. Позовні вимоги за період з 01.07.2018 по 19.09.2020 заявлені з пропуском строку позовної давності. Просила застосувати строк позовної давності, та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача ОСОБА_3 надана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що між КП «Дніпроводоканал» та відповідачами, як зареєстрованими у квартирі, встановились фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 526 від 20.04.1995, про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», по квартирі: АДРЕСА_1 , де відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , на ім`я одного з відповідачів ОСОБА_1 .

З приводу договору, зазначила, що інформація розміщена на сайті КП «Дніпроводоканал», де у тому числі зазначено, що договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня публікування тексту договору на офіційному сайті КП «Дніпроводоканал» https://vodokanal.dp.ua/ співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальних послуг, а власник (користувачів) індивідуального (садибного) житлового будинку не вчинив дій щодо відключення (відмови) від послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (за наявності). Індивідуальні споживачі у багатоквартирних житлових будинках, які фактично користуються послугами з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення або звертаються до КП «Дніпроводоканал» для отримання вказаних послуг, вважаються такими, що ознайомлені, погоджуються та приєднуються до умов Договору.

З приводу не проживання одного з відповідачів за адресою по якій стягується заборгованість, зазначила наступне. Відповідно до довідки про склад сім`ї за місцем реєстрації відповідального квартиронаймача ОСОБА_1 зареєстровані інші члени сім`ї ОСОБА_2 , яку у рамках норм діючого законодавства слід вважати солідарним боржником, оскільки остання користується нарівні з відповідальним квартиронаймачем усіма правами і обов`язками, що впливають з договору найму. Відповідачі не повідомляли КП «Дніпроводоканал» про тимчасову відсутність одного або кількох членів сім`ї та не подавали жодного документу на підтвердження цього факту, у зв`язку з чим вважає, що нарахування за водопостачання та водовідведення здійснювалося за даною адресою із встановленою нормою водокористування, відповідно до кількості зареєстрованих осіб. Долучені відповідачем ОСОБА_2 акти обстеження домогосподарства та витяг з реєстру територіальних громад, складені в липні та серпні 2024 року щодо проживання останньої з 2019 року за адресою: АДРЕСА_2 , не дають підстав позивачу здійснювати перерахунок заборгованості починаючи з 2019 року по документах які складені у 2024 році. Крім того, до компетенції КП «Дніпроводоканал» не входить перевірка житлового приміщення на фактичну кількість осіб.

При вирішенні питання про застосування строків позовної давності необхідно врахувати зміни в цивільно-процесуальному законодавстві, які полягають у наступному. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2» (із змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянами. Строк давності неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Відповідно до обставин справи останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності бу квітень 2020 року, однак Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ про внесення змін до деяких законодавчіх актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв1язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2» від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено, у зв`язку з чим і продовжувались строки позовної давності.

Дана судова практика викладена й в постанові Дніпровського апеляційного суду від 16.01.2024 по справі № 204/6161/23, провадження № 22-ц/803/513/24.

Тому, вважає, що дані зміни в законодавстві вказують на продовження строків позовної давності під час дії карантину, а тому обраховувати заборгованості слід за три роки до початку карантину, тобто з квітня 2017 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явилась, натомість в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася з невідомих суду причин, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надала.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, але представником відповідача ОСОБА_4 подано клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника, просила застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позовних вимог, у тому числі в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати послуг водопостачання та водовідведення.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надає фізичній особі споживачу житлово-комунальні послуги, що полягають у водопостачанні і водовідведенні за його місцем проживання.

Відповідно до відповіді на запит вих. № 02.3-12/1942 від 02.10.2023, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 08.12.1998; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 18.10.2003.

Відповідно до акту обстеження домогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 , від 11.07.2024, складений директором КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР Карпенком С. та підписаний трьома сусідами, ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 2019 року та до 30.11.2023.

Відповідно до витягів з Реєстру територіальної громади № 2024/002040445 від 27.02.2024 та № 2024/008098127 від 09.07.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 01.12.2023.

Згідно рішення № 526 Дніпропетровської міської ради від 20.04.1995 року «Про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, на відповідального квартиронаймача ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Зазначене свідчить, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини, а саме, Комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради надає відповідачам послуги водопостачання та водовідведення, а відповідачі, в свою чергу, мають оплачувати вартість отриманих послуг відповідно до встановлених тарифів.

Відповідачі свої зобов`язання по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення не виконують, у зв`язку з чим відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 31.07.2023 року виникла заборгованість у розмірі 126066,73 грн, з яких: сума основного боргу 108507,54 грн, 3% річних 1998,90 грн, інфляційне збільшення 15560,29 грн

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого уст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно із статтею 11ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних права та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Статтею 509 ЦК України, передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статей 64, 67, 68 ЖК України наймачі повинні своєчасно та в повному обсязі вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з ч. 1ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний, підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене обов`язок по укладанню договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Таким чином, сторони знаходилися у фактичних договірних відносинах, згідно яких позивач надавав відповідачам послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі були зобов`язані сплачувати за ці послуги грошові кошти відповідно до норм та тарифів, що діяли у відповідний період.

Стосовно заявленого клопотання відповідача ОСОБА_2 щодо пропущеного позивачем строку позовної давності та його застосування, то з цього приводу судом враховується наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно ч. 1 ст. 253 ЦК України Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вбачається з позову, поданого 29.03.2024 року, позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за період з вересня 2015 по січень 2024. Згідно п. 18 Розділу «Порядку обліку та оплати послуг» Правил надання послуг з централізованого опалення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК Українидоповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Отже, останнім днем для звернення до суду з позовом у межах строку позовної давності був квітень 2020 року, однак Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, трирічний строк позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211з 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України). В даному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачів в межах строку позовної давності, необхідно розраховувати за період з квітня 2017 року по 31.07.2023 р. Тому, з урахування застосованих судом строків позовної давності та наданого розрахунку позивача, борг відповідачів за наданіпослуги зводопостачання таводовідведення за період з квітня 2017 року по 31.07.2023 р. становить 87231,21 грн, який підлягає стягненню на користь позивача.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідачів інфляційних збитків в розмірі 15560,29 грн та 3% річних в розмірі 1998,90 грн, за період з 01.07.2018 по 31.01.2022, то дані вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

З огляду на наведене, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 15.03.2018 у справі №401/710/15-ц.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідачів інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

З урахуванням розрахунку, який було надано представником позивача, заборгованість з квітня 2017 року по 31.07.2023 р. склала 87231,21 грн, а сума інфляційного збільшення 15560,29 грн та 3% річних 1998,90 грн. При цьому слід зазначити, що позивач згідно із наданими документами правильно нараховував інфляцію та 3% річних. Наданий позивачем розрахунок нічим не спростовується, а тому приймається судом. Зазначені суми підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Враховуючи наведе, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 необхідно стягнути солідарно на користь позивача заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з квітня 2017 року по 30.12.2018 р. у розмірі 15487,97 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 2046,39 грн, 3% річних у розмірі 182,70 грн, та з відповідача ОСОБА_1 стягнути на користь позивача заборгованість за надані послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2019 по 31.07.2023 у розмірі 71743,24 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 13513,90 грн, 3% річних у розмірі 1816,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 04.09.2023.

Таким чином з відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь позивача необхідно стягнути солідарно судовий збір у розмірі 377,10 грн, а також з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягнути судовий збір у розмірі 1853,84 грн, який є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4,10,141, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305) заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з квітня 2017 року по 30.12.2018 р. у розмірі 15487,97 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 2046,39 грн, 3% річних у розмірі 182,70 грн, судовий збір в сумі 377,10 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 03341305) заборгованість по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2019 по 31.07.2023 у розмірі 71743,24 грн, інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 13513,90 грн, 3% річних у розмірі 1816,20 грн, судовий збір в сумі 1853,84 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Датою рішення, у відповідності до ч.5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції ОП КЦС ВС у справі 1519/2-5034/11 від 05.09.2022, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склав 14.11.2024.

Суддя А. О. Михальченко