Постанова

від 14.11.2024 по справі 178/1446/24

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КРИНИЧАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 178/1446/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2024 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої суддіБерелетВ.В.,

секретаря Янченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області, поліцейського СРПП відділення №6 КРУП ГУНП у Дніпропетровській області Гуляєва Віталія Володимировича про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на те, що 28 травня 2024 року він рухався на автомобілі ГАЗ 33021, номерний знак НОМЕР_1 , у селищі Божедарівка, Кам`янського району, Дніпропетровської області.

Його без підстав було зупинено правоохоронцем, поліцейським СРПП відділення №6 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 . На його запитання про причини зупинки, інспектор не пояснив, натомість поставив вимогу пред`явити йому поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - поліс страхування).

Він повідомив інспектору, що являється учасником бойових дій, пред`явив відповідне посвідчення серії НОМЕР_2 , яке звільняє його від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, також надав посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повідомив, що даний транспортний засіб належить теж учаснику бойових дій. Однак, усі його пояснення були працівником поліції залишені поза увагою та поліцейським було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 605206.

Позивач не погоджується з даною постановою, просить постанову скасувати, провадження по справі закрити .

Відповідач поліцейського СРППвідділення №6КРУП ГУНПу Дніпропетровськійобласті ОСОБА_2 про день слухання справи сповіщений, відзив суду не надав.

Відповідач Головнеуправління національноїполіції уДніпропетровській області згідно відзиву просять відмовити у задоволенні позову, обгрунтовуючи тим, що транспортний засіб - автомобіль ГАЗ 33021, н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_3 .

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, судом встановлено, що 28.05.2024 поліцейським СРПП Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 , 28.05.2024 о 19:30 год, на 893 км а/ д М30 Стрий-Кропивницький-Знам`янка-Луганськ-Ізварино, відносно позивача ОСОБА_1 , складено постанову серії ББА № 605206.

Згідно постанови ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 33021, н.з. НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_3 , ADO, не маючи при собі (не пред`явив) поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1. ґ ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 126 КУпАП.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 , автомобіль ГАЗ 33021, н.з. НОМЕР_1 , належить ОСОБА_3 .

Згідно зіст. 19 Конституції Україниоргани державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч. 1ст. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено уст. 3 Конституції України.

Стаття 62 Конституції Українивстановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентованийст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС Українипередбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5ст. 242 КАС Україниє обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українипокладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію»поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України.

Згідно з п. 8 ч. 1ст. 23 вказаного Законуполіція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ч. 1ст. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1ст. 126 КУпАПкерування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, ж - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно доЗакону України «Про дорожній рух»єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306(далі -ПДРУкраїни).

За змістомп. 1.3 ПДРУкраїни учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 2.1.ґПДРУкраїни водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

В спірному випадку підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності став зафіксований в оскаржуваній постанові факт порушення позивачемп.2.1 «ґ» Правил дорожнього руху, що полягає в керуванні транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,

Позивач вказує, що він є є учасником бойових дій, тому, відповідно до пункту 13.1статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

При цьому позивач наголошує, що ним було пред`явлено інспектору відповідне посвідчення учасника бойових дій, але інспектор проігнорував даний факт та прийняв спірну постанову про накладення адміністративного стягнення.

За позицією відповідача Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області позивач не звільняється від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки позивач керував транспортним засобом, який йому не належить.

Відповідно до пункту 13.1статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно зіст. 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 грудня 2014 року №7-рп/2014щодо офіційного тлумачення положень пункту 13.1статті 13 Закону України №1961-IV від 01 липня 2004 рокувизначено, що аналіз положеньстатті 13 Закону №1961-IVвказує на те, що однією з обов`язкових умов відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є особи, зазначені в її пункті 13.2, є керування транспортним засобом, який належить особам на праві власності, тоді як для осіб, наведених у пункті 13.1 вказаної статті, такою умовою є керування транспортним засобом, який належить учасникам бойових дій та інвалідам війни, що визначені законом, інвалідам I групи не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі. Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що згідно з пунктом 13.1статті 13 Закону №1961-IVтранспортними засобами, які належать учасникам бойових дій та інвалідам війни, що визначені законом, інвалідам I групи, є такі наземні транспортні засоби, якими вони володіють не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі (договір підряду, оренди тощо).

Пунктом 1.6статті 1 Закону №1961-IVвласники транспортних засобів юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Виходячи з аналізу наведених норм, слідує, що від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України та, як наслідок, від обов`язку пред`явлення відповідного страхового поліса на вимогу поліцейського, звільняються такі категорії осіб:

- 1) учасники бойових дій, 2) особи з інвалідністю внаслідок війни, 3) постраждалі учасники Революції Гідності, 4) особи з інвалідністю I групи, - які особисто керують належними їм транспортними засобами, якими є такі наземні транспортні засоби, якими вони володіють не тільки на праві власності, а й на будь-якій іншій правовій підставі;

- особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності.

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією безтермінового посвідчення серії НОМЕР_2 виданого на ім`я ОСОБА_1 , як учасника бойових дій, що підтверджує наявність у позивача статусу учасника бойових дій, тобто останній є звільненим від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.

Наведені обставини свідчать про необґрунтованість доводів відповідача про порушення позивачем вимогпункту 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху, що вказує на безпідставність притягнення позивача до відповідальності згідно частини 1статті 126 КУпАПта наявність підстав для скасування постанови від 24.07.2023 серії ЕАС № 7390469.

Аналогічного висновку дійшов Верховий Суд у постанові від 15 березня 2019 року у справі №363/1097/17.

Крім того, за подібних обставин справи, Верховний Суд ухвалив постанову від 05 квітня 2018 року у справі №686/17029/17, в якій указав, що притягнення до адміністративної відповідальності особи за порушення вимогпункту 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху, яка є учасником бойових дій та керувала транспортним засобом на законних підставах, однак, який належить іншій особі, є протиправним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог позивача, керуючись ст. ст.19,20,77,159,160,244-246,286 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Дніпропетровській області, поліцейського СРПП відділення №6 КРУП ГУНП у Дніпропетровській області Гуляєва Віталія Володимировича про скасування постанови задовільнити.

Скасувати постанову серії ББА № 605206 від 28.05.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП , складену поліцейським СРПП Відділення №6 Кам`янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Гуляєвим Віталієм Володимировичем.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення постанови суду.

Суддя: Валентина БЕРЕЛЕТ