Рішення

від 14.11.2024 по справі 345/4648/24

КАЛУСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №345/4648/24

Провадження № 2/345/1190/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

14.11.2024 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кулаєць Б.О.,

секретарів судового засідання Заткальницької Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Калуш в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1500,00 доларів США. Судові витрати покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між нею та ОСОБА_2 існували договірні відносини, пов?язані з наданням позики в розмірі 2500 доларів США. Так, згідно з розпискою від 24 січня 2020 року ОСОБА_2 підтверджує, що отримав від неї грошові кошти у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США для проведення робіт з облаштування об?єкту нерухомого майна, кадастровий номер 2624880300:02:001:0001, площею 2.8101 га для рибогосподарських потреб за адресою Івано-Франківська область Рожнятівський район сільська рада Берлогівська. Зобов?язується дані кошти повернути до 01 лютого 2021 року. Також було надано позику в розмірі 500 доларів США від 31 січня 2020 року. В подальшому, 31 січня 2021 року відповідачем було повернуто позику по розписці від 31 січня 2020 року в розмірі 500 доларів США та 500 доларів США по розписці від 24 січня 2020 року, та надано додаткову розписку, в якій зазначено, що вона 24 січня 2020 року надала позику ОСОБА_2 у розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США.

31 січня 2021 року їй повернуто грошові кошти в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США. Залишок (заборгованість) по розписці від 24.01.2020 складає 1000 (одна тисяча) доларів США. Також наявна заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в розмірі 500 (п?ятсот) доларів США від 31 січня 2020 року. До даного часу жодних грошових коштів не повернуто та від виконання зобов?язань відповідач ухиляється. Отже, вбачається, що виник спір, який може бути вирішений виключно судом.

Позивачка подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задоволити. Розгляд справи просить проводити без її участі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у передбаченому законом порядку шляхом направлення поштових повідомлень. Окрім цього, відповідача повідомлялося про розгляд справи шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України (а.с. 32, 37). З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

ухвалою суду від 16.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

03.09.2024 та 06.09.2024 позивачка подала до суду клопотання про продовження терміну для виконання ухвали суду від 16.08.2024 (а.с. 16, 17).

23.09.2024 позивачка подала до суду заяву про усунення недоліків (а.с. 19-22).

Ухвалою суду від 27.09.2024 було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику учасників справи та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. Окрім того відповідачу було надано строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін

Ухвалою суду від 22.10.2024 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження з повідомленням сторін, відповідача викликати в судове засідання шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України.

14.11.2024 позивачка подала до суду заяву, в якій зазначила, що позовну заяву підтримує в повному обсязі та просить її задоволити. Розгляд справи просить проводити без її участі, не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач відзиву, будь-яких заяв та клопотань щодо процесуальних питань, жодних доказів на спростування обгрунтувань позивача суду не надав, хоча був повідомлений про розгляд даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, виходячи з поданих заяв, судом розглядається справа за наявними доказами у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом.

Враховуючи, що відповідач, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, відзиву на позов та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін не подав, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, тому протокольною формою ухвали суд постановив провести заочний розгляд даної справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_2 24.01.2020 взяв позику в ОСОБА_1 в розмірі 2000,00 доларів США для проведення робіт з облаштування об?єкту нерухомого майна, кадастровий номер 2624880300:02:001:0001, площею 2.8101 га, для рибогосподарських потреб та зобов`язався повернути всю суму позики у строк до 01.02.2021, що підтверджується складеною ним розпискою від 24.01.2020 (а.с. 21).

Відповідно до розписки від 31.01.2021, яка підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зазначено, що ОСОБА_1 надала позику ОСОБА_2 в розмірі 2000 (дві тисячі) доларів США. 31 січня 2021 ОСОБА_1 повернуто грошові кошти в розмірі 1000 (одна тисяча) доларів США. Залишок (заборгованість) по розписці від 24.01.2020 складає 1000 (одна тисяча) доларів США. Також наявна заборгованість ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 в розмірі 500 (п?ятсот) доларів США по розписці від 31 січня 2020 року. Наявну заборгованість в розмірі 1500 (одна тисяча п?ятсот) доларів США ОСОБА_2 зобов?язується повернути ОСОБА_1 до 15 квітня 2021 року в повному обсязі (а.с. 22).

Таким чином судом встановлено, що між сторонами існує спір з приводу повернення суми позики.

Оцінка суду:

врахувавши доводи позивачки, викладені в позовній заяві, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши письмові докази, даючи їм оцінку в сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого.

Згідно з частиною першою статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 1046ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з частиною другою статті 1047ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (частини перша, друга статті 205 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, разом з тим після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року в справі № 6-2789цс16 та підтримані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.

За статтями 525, 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 288/1361/15-ц (провадження № 61-4212св18) зазначено, що відповідно до положень частин першої, другої статті 545 ЦК України, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Зміст наведених норм у сукупності свідчить про те, що прийняття часткового виконання позикового зобов`язання підлягає документальному оформленню та має підтверджуватися відповідною розпискою позикодавця про одержання часткового погашення боргу за позикою або розпискою про неможливість повернути борговий документ у зв`язку з неповним (частковим) поверненням позики. При цьому відповідна розписка видається кредитором на вимогу боржника та залишається у боржника.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати із датою складення розписки, яка посвідчує цей факт, однак, у будь-якому разі складенню розписки має передувати факт передачі коштів у борг; за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року в справі № 6-79цс14, який підтриманий у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі № 752/19567/14-ц.

При цьому суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду в справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року щодо повернення позики в тій же валюті, в якій отримана.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що наявність оригіналів боргових розписок від 24.01.2020 та 31.01.2021 у позивачки, які вона надала суду, вказує про невиконані зобов`язання відповідачем та підтверджує факт укладення договорів позики, зокрема, і договору позики від 24.12.2020, інформація про який міститься в останній борговій розписці, а також вказує про наявність боргу.

Водночас відповідачем не надано будь-яких належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували неукладення чи відсутність його волевиявлення на час укладення спірних договорів позики, а також доказів погашення ним суми заборгованості.

З урахуванням наведених положень закону, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли відносини позики, і ОСОБА_2 свої зобов`язання за спірними розписками належним чином не виконав, а тому вимоги позивачки про стягнення з відповідача грошових коштів (боргу) в розмірі 1500,00 доларів США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами:

відповідно ч. 1 ст. 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 1211,20 грн. (а.с. 20).

На підставі викладеного, ст.ст. 4, 13, 77, 81, 141, 263 ЦПК України, ст.ст. 202, 205, 207, 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, та керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 281-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 1500,00 (одна тисяча п`ятсот) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 .

Суддя: