Рішення

від 12.11.2024 по справі 347/716/24

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/716/24

Провадження № 2/347/416/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Мошулі Т.В.,

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яблунівської селищної ради про визнання права власності на 2/9 частини спадкової земельної ділянки,-

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Яблунівської селищної ради про визнання права власності на 2/9 частини спадкової земельної ділянки.

В обґрунтування вимог покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся по маминій лінії, ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на спадкове майно, що знаходиться в с. Люча, Косівського району Івано-Франківської області, яке складається з житлового будинку та господарських будівель і споруд, а також 2/9 частин земельної ділянки площею 0,8545 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого підсобного господарства. При житті ОСОБА_2 заповітного розпорядження не залишила, проте спадщину після смерті бабусі прийняла її мати, ОСОБА_3 , якій 02.04.2008 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 15.10.2012 року мати позивача ОСОБА_3 склала заповіт згідно якого все своє майно заповіла своїй дочці (позивачу) ОСОБА_1 . Однак, через відсутність державної реєстрації права власності на майно вказане у виданому її матері свідоцтві про право на спадщину, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено 29.09.2014 року приватним нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . При повторному зверненні до приватного нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , 30.10.2024 року позивачу було відмовлено у його видачі, та рекомендовано звернутись до суду.

З цих підстав, ОСОБА_1 просила суд в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме: 2/9 частин земельної ділянки площею 0,8545 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого підсобного господарства, що розташована в с. Люча, Косівського району, Івано-Франківської області.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак у позовній заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує, а справу просить розглядати без її участі.

Відповідач Яблунівська селищна рада Косівського району Івано-Франківської області, будучи належним чином повідомленою, не забезпечила явку свого представника в судове засідання, однак від селищного голови до суду поступила заява про розгляд справи без участі представника селищної ради, позовні вимоги підтримують на розсуд суду.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 02.04.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 16.05.2024 року.

16.05.2024 року підготовче засідання відкладено у зв?язку із відрядженням судді на 27.06.2024 року.

27.06.2024 року підготовче засідання відкладено у зв?язку із неявкою учасників на 02.09.2024 року.

Ухвалою від 02.09.2024 року підготовче засідання відкладено за заявою позивача на 25.09.2024 року.

25.09.2024 року підготовче засідання відкладено у зв?язку із зайнятістю судді в іншому провадженні.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до ч.3 ст.211 ЦПК України судом проведено розгляд справи у відсутності сторін.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла бабуся позивача, ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 18.10.2012 року (а.с.4).

Відповідно до копії постанови приватного нотаріуса від 29.09.2014 року, позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3 на 2/9 частини земельної ділянки площею 8545 кв.м. в АДРЕСА_1 (а.с.5).

Відповідно до висновку про вартість об?єкта оцінки №14 від 28.02.2024 року, ринкова вартість земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства 2/9 частини загальною площею 8545 кв.м., що належали ОСОБА_3 в с. Люча, Косівського району, Івано-Франківської області становить 24830 грн. (а.с.6).

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.04.2008 року, виданого державним нотаріусом Косівської ДНК Кабином А.Р., вказане свідоцтво видано ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_2 на 2/9 частини житлового будинку розташованого в АДРЕСА_2 та 2/9 частини земельної ділянки площею 8545 кв.м. наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства, що знаходиться в с. Люча, Косівського району, Івано-Франківської області (а.с.8).

Відповідно до копії заповіту від 15.10.2012 року посвідченого секретарем Лючанської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі за №83, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось - заповіла своїй дочці ОСОБА_1 , 1961 р.н. (а.с.9).

Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ІФ №038391 виданого Лючанською сільською радою 28.02.1995 року, ОСОБА_2 передано у приватну власність земельна ділянка площею 0,8545 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства в с. Люча, Косівського району, Івано-Франківської області (а.с.10).

Як видно із копії постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.10.2024 року, позивачу ОСОБА_1 - відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 2/9 частини земельних ділянок площею 0,8545 га, які знаходяться в с. Люча, Косівського району, Івано-Франківської області, що залишилися після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за заповітом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину з підстав відсутності у спадкодавця правовстановлюючих документів на майно, яке є об`єктом спадщини.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень частини першої, третьої та п`ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Фактичний вступ в управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.

Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У ч. 1 ст. 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов`язок спадкоємців, а їх право.

Відповідно до частини першої та другої статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Як передбачено у підпунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно п.23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В пункті п.3.3. роз`яснень, що містяться у листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об`єкт нерухомості спадкодавцеві.

Згідно з частиною другою статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До часу набрання чинності ЦК 2003 року та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Державна реєстрація права на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу Української PCP, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затверджене Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18.02.2002 № 157/6445 з подальшими змінами. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будівлі та споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності Цивільним кодексом та Законом України від 01.07.2004 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Із Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах, селищах міського типу УРСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української УРСР 31.01.1966, погодженої заступником Голови Верховного Суду УРСР від 15.01.1966, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 № 56 вбачається, що державній реєстрації підлягали лише будинки та домоволодіння в межах міст і селищ міського типу, будинки ж, розташовані у селах реєстрації не підлягали.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 01.03.2013 за змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1975 № 45/5, підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, за змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 (позивач) 29.09.2014 року та 30.10.2024 року зверталась до нотаріальних органів із заявою про видачу свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, проте їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно у спадкодавця ОСОБА_3 .

У зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулася до Косівського районного суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя не встигла належним чином оформити право власності на спадкове майно за адресою: с. Люча, Косівського району Івано-Франківської області, а спадкоємець ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем цього спадкового майна за заповітом, однак оформити право власності на спадкове майно у нотаріальному порядку не має можливості, у зв`язку з чим її право підлягає захисту у судовому порядку.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 200, 223, 247, 263, 264, 265 ЦПК України і на підставі ст. ст. 392, 1216, 1222, 1223, 1268, 1269, 1270, 1296, 1297 ЦК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Яблунівської селищної ради про визнання права власності на 2/9 частини спадкової земельної ділянки- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителькою АДРЕСА_1 , - право власності на спадкове майно за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, на 2/9 частин земельної ділянки площею 0,8545 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ведення особистого підсобного господарства, що розташована в с. Люча, Косівського району, Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 листопада 2024 року.

Суддя Ю. С. Кіцула