Постанова

від 13.11.2024 по справі 175/6291/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/10056/24 Справа № 175/6291/23 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Халаджи О. В.

суддів: Космачевської Т.В., Максюти Ж.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Ладіс», Управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди (суддя першої інстанції Журавель Т.С.),

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Ладіс», Управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просила стягнути з відповідачів на свою користь заподіяний їй матеріальний збиток у розмірі 200025,00 грн., а також моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія Ладіс», Управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодилась позивачка, та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Скаргу мотивує тим, що внаслідок відключення електроенергії було припинено теплопостачання будинку позивачки, в цьому випадку працівники ТОВ «Ладіс» повинні були злити воду з системи опалення будинку щоб запобігти її розморожування.

ОСОБА_1 просила рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Від ТОВ «УК «Ладіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що аварійна ситуація сталась внаслідок порушення цілісності опалювального приладу у вище розташованій квартирі то відповідальність за наслідки цієї аварії повністю полягає на власника вище розташованої квартири.

Також вказано, що на даний час в матеріалах справи відсутній повний висновок експертного дослідження, або будівельно-технічної експертизи, який би підтверджував розмір шкоди.

Директор ТОВ «УК «Ладіс» просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Учасники справи у судове засіданні не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином,просили проводити розгляд справи без їх участі.

Згідно із ч. 2ст. 372 ЦПК Українинеявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування квартири від 14.11.2017 року.

Управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 призначено, на підставі рішення виконавчого комітету Краматорської міської ради від 10.08.2018 № 551 «Про призначення управителя для багатоквартирних будинків, розташованих на території Краматорської територіальної громади», ТОВ «Управляюча компанія «Ладіс».

15.08.2018 року між співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , в особі міського голови та ТОВ «Управляюча компанія «Ладіс» укладено договір про надання послуги з управління вищезазначеним багатоквартирним будинком.

У відповідності до п. 2 вказаного договору: «Послуга з управління полягає у забезпеченні Управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Послуга з управління включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо-будинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів, тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.»

Згідно п.3.3 та п.3.4. Переліку складових послуг з утримання багатоквартирного будинку та періодичність надання послуг вказаного договору, на ТОВ «Управляюча компанія «Ладіс» покладено обов?язок на здійснення 2 рази на рік огляду трубопроводів систем гарячого і холодного водопостачання, централізованого опалення. та огляду запірної та регулювальної арматури системи централізованого опалення у горищних та підвальних приміщеннях.

Повноваження Управління житлово-комунального господарства Краматорської міської ради у сфері житлового фонду Краматорської територіальної громади, передбачено п. 2.2. розділу II. «Завдання та функції»: «Здійснює управління об?єктами житлового господарства, що перебувають у комунальній власності міста, забезпечує їх належне утримання та ефективну експлуатацію, необхідного рівня та якості послуг населенню».

15.06.2023 року комісія у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провела обстеження, відповідно до якого склало висновок, що на момент огляду внутрішньобудинкові інженерні комунікації знаходяться у технічно справному стані, відповідно до акту.

17.08.2023 року комісія в складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 провела обстеження квартири АДРЕСА_1 по факту залиття квартири. На підставі обстеження комісія склала акт, згідно якого встановлено: в під?їзді, навколо вхідних дверей спостерігаються сліди залиття у вигляді рудих розводів та часткового відшарування крейдяного шару. Зовнішні вхідні двері металеві, спостерігається деформація їх покриття. Внутрішні вхідні двері - дерев?яні, частково деформовані, мають місця відшарування фарби. Облаштунки дверей також деформовані. В коридорі - підлога, дерев?яний паркет (деформований, з відлущенням фарбового шару), поверх якого (зі слів власниці квартири) було покладено листи ОСБ, які. були частково демонтовані через їх технічний стан (насичені вологою та стічними водами, деформовані). Стіни та стеля - пофарбована штукатурка, зі слідами темних плям по типу плісняви, рудих розводів та з частковим відшаруванням штукатурно-фарбового шару. Туалет та ванна: стіни та стеля - пофарбована штукатурка, зі слідами темних плям по типу плісняви, рудих розводів та з частковим відшаруванням штукатурно-фарбового шару. Підлога - кахлі, на стиках потемніння по типу плісняви. Плінтуси деформовані в залі: стіни та стеля - пофарбована штукатурка, зі слідами темних плям по типу плісняви, рудих розводів та з частковим, місцями повним відшаруванням штукатурно-фарбового шару. Підлога - плити ОСБ, частково деформовані в спальні: на стіні суміжній з коридором та на стелі по периметру темні плями, часткове відшарування штукатурно-фарбового шару. Всі міжкімнатні дерев?яні двері та лутки деформовані, з частковим відшаруванням фарби. Висновки комісії: за період відсутності власника квартири АДРЕСА_3 (виїзд в евакуацію), сталося два залиття квартири. Одне залиття сталося внаслідок порушення цілісності опалювального приладу в вище розташованій квартирі, який відноситься до зони відповідальності власника житлового приміщення. Причинами даної аварії є: ракетний обстріл міста та пошкодження вікон в будинку та після аварійного тимчасового припинения роботи теплопостачального підприємства та неможливості подачі в будинки міста теплоносія відповідної температури у співвідношенні до температури зовнішнього повітря. На час зупинки роботи теплопостачального підприємства температура зовнішнього повітря становила -11°C, внаслідок чого могло статися розмороження ділянок системи опалення під час повторного запуску. Перебої в роботі теплопостачальної організації виникли через тривалі та регулярні відключення електроенергії не лише в місті, а й по всій країні внаслідок бойових дій та пошкодження критичної інфраструктури. Друге залиття квартири сталося внаслідок порушення роботи системи водовідведення. Встановити час аварії та причину залиття не надається можливим зважаючи на несвоєчасне надходження інформації, через відсутність мешканців за місцем проживання, пов?язану з евакуацію. Вказаний акт підписаний безпосередньо ОСОБА_1

04.09.2023 року ОСОБА_1 уклала з ФОП ОСОБА_7 договір № 06.09.23 на проведення оцінки вартості майна.

Як вбачається з витягу зі звіту про оцінку майна, складений ФОП ОСОБА_7 , вартість відшкодування витрат на ремонт після залиття квартири складає 200025 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами факт того, що затоплення її квартири відбулося з вини відповідача ТОВ «Управляюча компанія Ладіс».

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини першоїстатті 1 ЦПК Українизавданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першоюстатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У статті 6 Конвенціївказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Відповідно до ст. 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є : втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, як би її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, якою передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана особі і майну громадянина або завданамайну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Розглядаючи спір про відшкодування завданоїшкоди, суд повинен з`ясувати наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, що включає неправомірність поведінки, наявність матеріальних втрат та їх розміру (збитків), причинного зв`язку між неправомірною поведінкою та заподіяними збитками.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а відповідач має спростувати наявність своєї вини.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України від 24 червня 2004 року № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги`у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», управителем є особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом будинків і споруд (далі-управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору. Виконавець суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу, відповідно до умов договору.

Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно п. 2, 7 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків, квартир, приміщень, утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньо будинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що балансоутримувач зобов`язаний укладати договір з власником (співвласниками) на утримання на балансі відповідного майна; утримувати на балансі майно, визначене договором з власником (співвласниками); вести бухгалтерську, статистичну та іншу, передбачену законодавством, звітність відповідно до законодавства; забезпечувати управління майном власними силами або укладати договір з юридичною особою на управління майном; забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил; забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач зобов`язаний забезпечити умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, а також забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що передані на його баланс.

Пунктом 8 частини 2 статті 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов`язок управителя забезпечувати здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів відповідно до встановлених стандартами, нормативами, нормами і правилами вимог щодо строків та регламентів.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Також відповідно до ст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Складовими елементами загальних підстав для відшкодування моральної шкоди є: власне шкода, тобто наявність втрат у немайновій сфері потерпілої особи; протиправне діяння особи, котра її завдала; причинний зв`язок між ними; вина заподіювача шкоди. Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності за заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Умовою відповідальності є неправомірне рішення, дія чи бездіяльність, внаслідок яких завдано моральну шкоду. Зобов`язання відшкодувати моральну (немайнову) шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії (бездіяльності). За загальним правилом, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає з вини відповідача. Відповідальність без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

До компетенції суду віднесені питання встановлення факту настання негативних наслідків у немайновій сфері та визначення справедливого розміру грошового відшкодування моральної шкоди. Суд також враховує характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Деліктна відповідальністьза загальнимправилом настаєлише занаявності винизаподіювача шкоди. При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи табуло встановленосудом першоїінстанції15.06.2023 року комісія у складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 провела обстеження, відповідно до якого склало висновок, що на момент огляду внутрішньобудинкові інженерні комунікації знаходяться у технічно справному стані, відповідно до акту

17.08.2023 року комісія в складі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 провела обстеження квартири АДРЕСА_1 по факту залиття квартири. На підставі обстеження комісія склала акт, згідно якого встановлено: в під?їзді, навколо вхідних дверей спостерігаються сліди залиття у вигляді рудих розводів та часткового відшарування крейдяного шару. Зовнішні вхідні двері металеві, спостерігається деформація їх покриття. Внутрішні вхідні двері - дерев?яні, частково деформовані, мають місця відшарування фарби. Облаштунки дверей також деформовані. В коридорі - підлога, дерев?яний паркет (деформований, з відлущенням фарбового шару), поверх якого (зі слів власниці квартири) було покладено листи ОСБ, які. були частково демонтовані через їх технічний стан (насичені вологою та стічними водами, деформовані). Стіни та стеля - пофарбована штукатурка, зі слідами темних плям по типу плісняви, рудих розводів та з частковим відшаруванням штукатурно-фарбового шару. Туалет та ванна: стіни та стеля - пофарбована штукатурка, зі слідами темних плям по типу плісняви, рудих розводів та з частковим відшаруванням штукатурно-фарбового шару. Підлога - кахлі, на стиках потемніння по типу плісняви. Плінтуси деформовані в залі: стіни та стеля - пофарбована штукатурка, зі слідами темних плям по типу плісняви, рудих розводів та з частковим, місцями повним відшаруванням штукатурно-фарбового шару. Підлога - плити ОСБ, частково деформовані в спальні: на стіні суміжній з коридором та на стелі по периметру темні плями, часткове відшарування штукатурно-фарбового шару. Всі міжкімнатні дерев?яні двері та лутки деформовані, з частковим відшаруванням фарби. Висновки комісії: за період відсутності власника квартири АДРЕСА_3 (виїзд в евакуацію), сталося два залиття квартири. Одне залиття сталося внаслідок порушення цілісності опалювального приладу в вище розташованій квартирі, який відноситься до зони відповідальності власника житлового приміщення. Причинами даної аварії є: ракетний обстріл міста та пошкодження вікон в будинку та після аварійного тимчасового припинения роботи теплопостачального підприємства та неможливості подачі в будинки міста теплоносія відповідної температури у співвідношенні до температури зовнішнього повітря. На час зупинки роботи теплопостачального підприємства температура зовнішнього повітря становила -11°C, внаслідок чого могло статися розмороження ділянок системи опалення під час повторного запуску. Перебої в роботі теплопостачальної організації виникли через тривалі та регулярні відключення електроенергії не лише в місті, а й по всій країні внаслідок бойових дій та пошкодження критичної інфраструктури. Друге залиття квартири сталося внаслідок порушення роботи системи водовідведення. Встановити час аварії та причину залиття не надається можливим зважаючи на несвоєчасне надходження інформації, через відсутність мешканців за місцем проживання, пов?язану з евакуацію. Вказаний акт підписаний безпосередньо ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ст.ст. 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 89 ЦПК Українипередбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволені позову, місцевий суд дійшов правильного висновку, оскільки з наявних в матеріалах справи не вбачається вина саме ТОВ «УК «Ладіс», навпаки матеріалами справи встановлено, що вина відповідача у залитті квартири відсутня, про що зазначено в актах, крім того, апеляційний суд наголошує на тому, що залиття сталось за період листопад-грудень 2022 року, а відповідні акту було складено у серпні 2023 року.

Також слід зазначити, що позивачкою суду не було надано фото докази квартири до залиття та після, також не було надано доказів того,пошкодження системи опалення у квартирі вище.

Апеляційний суд наголошує на тому, що у даному випадку, позивакою не доведено вину відповідача у завданих їй збитках.

Ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження, незалежно від предмета спору. Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і має дотримуватися порядок ведення провадження, а також особі не можуть чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13 листопада 2024 року.

Судді: О.В. Халаджи

Т.В. Космачевська

Ж.І. Максюта