Постанова
від 12.11.2024 по справі 638/20943/16-ц
ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Харків

справа № 638/20943/16

провадження № 22-ц/818/128/24

Харківській апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Тичкової О.Ю.,

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа: ПрАТ «Європейський страховий Союз»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 червня 2023 року у складі судді Штих Т.В,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, після зміни якого від 07.11.2017 ( т.1. а.с 55-56) просив стягнути з відповідача 107 161,96 гривень на відшкодування завданої йому в результаті дорожньо транспортної пригоди майнової шкоди та 100000 на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 грудня 2015 року о 13 годині 45 хвилин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом « БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу будинку 104-а по вул. Клочківській в м. Харків, невірно врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість, через що допустив зіткнення з автомобілем « Шевроле» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 із наступними зіткненням із автомобілем « Ауді» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 . Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.12.1 ПДР України. Внаслідок вказаної дорожньо транспортної пригоди транспортному засобу, яким керував позивач завдано матеріальної шкоди. Відповідно до постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні вказаної ДТП. Позивачем проведено відповідну оцінку збитків, і відповідно до експертного висновку розмір майнової шкоди складає 156161,96 грн. Оскільки позивачеві сплачено страховою компанією 49000,00 грн, просив стягнути з позивача 107 161,96 грн.

Відповідно до протоколу судового засідання від 27.06.2023 позивач відмовився від позовних вимог про відшкодування моральної шкоди ( т.2. а.с. 1).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 червня 2023 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 107161,96 грн 96 коп на відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір у розмірі 1662 грн.

В частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди - провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позовних вимог.

Рішення судумотивовано тим,що позивачемдоведено підставизаявленого позову.До стягненняпідлягає сумавизначена узвіті спеціаліста автотоварознавця з урахуванням отриманого позивачем страхового відшкодування.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі, не розглянув клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, тому відповідач був позбавлений можливості обґрунтувати власні заперечення щодо заявленого позивачем розміру матеріальної шкоди. Вважає звіт спеціаліста атвотоварознавця, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог неналежним доказом. Оскільки він є не точним та таким, що не містить необхідних відомостей. Тому вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Посилається на те що суд повно та всебічно встановив обставини у справі та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Доводи апеляційної скарги зроблених судом висновків не спростовують.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_4 , представника ОСОБА_2 дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 1,3,4 ч.1, ч.2ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що 19 грудня 2015 року о 13 годині 45 хвилин ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом « БМВ», реєстраційний номер НОМЕР_1 , поблизу будинку 104-а по вул. Клочківській в м. Харків, невірно врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну швидкість, через що допустив зіткнення з автомобілем « Шевроле» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 із наступними зіткненням із автомобілем « Ауді» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Своїми діями ОСОБА_2 порішив вимоги п.12.1 ПДР України. Внаслідок вказаної ДТП транспортному засобу, яким керував позивач завдано матеріальної шкоди.

Відповідно до постанови Дзержинського районного суду міста Харкова від 01 лютого 2016 року ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні вказаної ДТП.

Відповідно до звіту спеціаліста - автотоварознавця № 75/2016 від 10 лютого 2016 року розмір матеріального збитку, завданого власникові « Ауді» державний реєстраційний номер НОМЕР_3 в результаті вказаної ДТП складає 156161,96 гривень.

Відповідно до квитанції від 11 травня 2017 року № 26208834937 ОСОБА_1 перераховано 49000,00 гривень страхових виплат від Приватного акціонерного товариства « Європейський Страховий Союз».

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України (61177, м. Харків, вул.. Золочівська, 8-А).

Відповідно до висновку транспортно-товарознавчоїекспертизи № 25928 від 30.05.2024 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «AUDI А6» р.н. НОМЕР_3 , приймається у розмірі ринкової вартості автомобіля «AUDI А6» р.н. НОМЕР_3 на момент пошкодження у результаті від ДТП (19.12.2015) по цінам дійсним на момент ДТП (19.12.2015) та складає 147 925,84 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «AUDI А6» р.н. НОМЕР_3 по цінам дійсним на момент ДТП (19.12.2015) складає 193 903,23 грн. Різниця між висновком судової експертизи і звітом спеціаліста-автотоварознавця № 75/2016 від 10.02.2016 обумовлена тим, що: відрізняються деякі позиції ремонтно-відновлювальних робіт, необхідних для складання калькуляції відновлювального ремонту автомобіля «AUDI А6» р.н. НОМЕР_3 ; деякі складники і ціни на них, що підлягають заміні, необхідних для складання калькуляції відновлювального ремонту зазначеного автомобілю та його ринкова вартість ( т.2 а.с…..).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу(далі -ЦК) України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року зазначила, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. пункт 35 цієї постанови).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 7 Закону № 85/96-ВР в Україні одним із видів обов`язкового страхування є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).

Згідно зі статтею 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IVу разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону № 1961-IV, можливе лише за умови, якщо згідно із цим законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15, провадження № 14-176цс18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, провадження № 14-95цс20, зазначено, що враховуючи розподіл у деліктному зобов`язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов`язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).

Таким чином обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Згідно ч. 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до ч. 1 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають - докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно зістаттею 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина другастатті 78 ЦПК України).

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про судову експертизу»судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до частини першоїстатті 103 ЦПК Українисуд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з частиною першоюстатті 106 ЦПК Україниучасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно достатті 110 ЦПК Українивисновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу.

Системне тлумачення положень статті103, частини першої статті106 ЦПК Українидає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу, якщо без проведення експертизи неможливо з`ясувати обставини, які мають значення у справі, історонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Судова колегія вважає, що суд правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував до них норми матеріального права, що їх регулюють та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди, проте помилився щодо розміру суми що підлягає стягненню в рахунок такого відшкодування.

За загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

На підтвердження розміру відшкодування позивачем не було надано висновку експертизи, остання була проведена в суді апеляційної інстанції та частково підтвердила висновки звіту спеціаліста - автотоварознавця № 75/2016 від 10 лютого 2016 року.

Тому судвважає доведенимрозмір завданогопозивачу матеріальногозбитку підтверджений увисновком транспортно-товарознавчоїекспертизи № 25928 від 30.04.2024 експертизи у розмірі 147 925, 84 грн.

З огляду на зазначене судова колегія вважає доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими, тому скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині суми що підлягає стягненню з 107161,96 грн до 98925,84 ( 147 925, 84 - 49000.00) грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно доч.2ст.141ЦПК Україниінші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У розумінні ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат,пов`язаних зрозглядом справи,між іншимналежать витрати пов`язані проведенням експертизи.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за приписами ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 підлягає стягнення судового збору за подання позовної заяви 1534,02 грн. За подання апеляційної скарги на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню з ОСОБА_1 191 ,96 грн та судові витрати понесені за проведення експертизи у сумі 553, 94 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374,376, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 червня 2023 року змінити в частині розміру стягнення.

Стягнути з ОСОБА_2 (РОНКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) 98925 (дев`яносто вісім тисяч дев`ятсот двадцять п`ять) грн 84 коп на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 (РОНКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір за подання позовної заяви 1534 (одна тисяча п`ятсот тридцять чотири) грн 02 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (РОНКПП НОМЕР_4 ) судовий збір за подання апеляційної скарги 191 (сто дев`яносто одна) грн 96 коп та судові витрати понесені за проведення експертизи у сумі 553 (п`ятсот п`ятдесят три) грн 94 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.11.2024

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук

СудХарківський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення12.11.2024
Оприлюднено15.11.2024
Номер документу123001511
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —638/20943/16-ц

Постанова від 12.11.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Постанова від 12.11.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 11.06.2024

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 30.11.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 30.11.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 13.10.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 05.09.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Ухвала від 05.09.2023

Цивільне

Харківський апеляційний суд

Тичкова О. Ю.

Рішення від 27.06.2023

Цивільне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Штих Т. В.

Рішення від 27.06.2023

Цивільне

Дзержинський районний суд м.Харкова

Штих Т. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні