Рішення

від 14.11.2024 по справі 463/10205/24

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

463/10205/24

2-о/463/334/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Нора Н.В.

з участю секретаря судових засідань Заверухи О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Діденка Володимира Євгеновича, заінтересована особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження та смерті осіб на тимчасово окупованій території, -

встановив:

представник заявника звернувся до суду із заявою про встановлення факту народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Сімферополь, АР Крим, Україна дитини чоловічої статі на ім`я ОСОБА_2 , у батьків: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Україна, батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство російська федерація.

Крім того, просить встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 у Сімферопольському районі, АР Крим, Україна, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство російська федерація, уродженця міста Самарканд, Самаркандська область, Залізничний район, Республіка Узбекистан.

Заяву мотивує тим, що в м.Сімферополі, АР Крим, Україна, у батьків: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Україна, батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство російська федерація, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 дитина чоловічої статі на ім`я: ОСОБА_2 , що підтверджується доданими до справи документами. Батьки дитини перебували у фактичних шлюбних відносинах. З урахуванням того, що дитина народилася на тимчасово окупованій території, мати - ОСОБА_1 не може зареєструвати народження її дитини у відповідності до законодавства України. Також заявник, посилаючись на додані до справи документи, зазначає, що батько дитини - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у Сімферопольському районі, АР Крим, Україна. Заявник просить встановити факт смерті у судовому порядку з метою проведення державної реєстрації смерті батька дитини (колишнього чоловіка) органами виконавчої влади України та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка.

У судове засідання представник заявника не з`явився, заявою до суду просить справу слухати у його та заявника відсутності, заяву про встановлення факту задоволити в повному обсязі. Враховуючи представлені документи, суд вважає за можливе розглянути справу у його та довірителя відсутності.

Представник заінтересованої особи, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився.

За таких обставин, а також беручи до уваги обмежені строки розгляду справ даної категорії, визначені в ч. 2 ст. 317 ЦПК України, суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності представника заінтересованої особи та ухвалити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, відносно чого представник заявника не заперечив.

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, суд приходить до переконання, що заява підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно з довідкою про укладання шлюбу від 13 жовтня 2020 року шлюб між заявницею та померлим був зареєстрований 21 листопада 2015 року на тимчасово окупованій території АР Крим. В довідці громадянство ОСОБА_3 вказано росія. Згідно зі свідоцтвом про смерть громадянство останнього вказано - російська федерація. Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу від 13 жовтня 2017 року даний шлюб було припинено 10 жовтня 2017 року (громадянство ОСОБА_3 у свідоцтві не вказано).

Відповідно до свідоцтва про народження дитини від 14 грудня 2017 року батьком зазначений ОСОБА_3 , громадянство не вказано.

Як зазначає заявник, реєстрація народження дитини проводилась особисто заявницею та після розірвання шлюбу. Вказує на те, що дитина народалась до спливу 10 місяців після розірвання шлюбу, окупаційною владою батьком був зазанчений саме померлий ОСОБА_3 , що не суперечить частині 2 статті 122 Сімейного кодексу України ( дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя).

За таких обставин, заслуговують на увагу доводи заявника про те, що дитина чоловічої статі на ім`я ОСОБА_2 походить від подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відтак, на основі наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що в м.Сімферополі, АР Крим, Україна у батьків: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Україна, батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство російська федерація, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 дитина чоловічої статі на ім`я ОСОБА_2 . Вказані обставини підтверджуються доданими до заяви копіями документів, оригінали яких знаходяться у заявників, а саме: паспорту громадянки України ОСОБА_1 , довідкою про укладання шлюбу від 13 жовтня 2020 року. № А-00752, свідоцтвом про розірвання шлюбу від 13 жовтня 2017 року , свідоцтва про народження від 14 грудня 2017 року, серія НОМЕР_1 , виписного епикрізу Сімферопольського пологового будинку від 15 листопада 2017 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Сімферополь, Україна народила дитину чоловічої статі.

Факт смерті батька дитини підтверджується свідоцтвом про смерть від ІНФОРМАЦІЯ_5 , серія НОМЕР_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Так, п.2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (далі - Правила), передбачено підстави для проведення державної реєстрації народження дитини. При відсутності підстав, визначених у цьому пункті державна реєстрація проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження дитини.

Пункт 1 розділу 5 Правил передбачає підстави для проведення державної реєстрації смерті.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-який акт (рішення, документ), виданий органами, передбаченими на тимчасово окупованій території, є недійсними і не створює правових наслідків.

Згідно з п.1 ст.3 Закону України «Про забезпечення прав в свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року територія Автономної республіки Крим та міста Севастополь, внутрішні води України цих територій, визначаються тимчасово окупованою територією.

Відповідно до ч.2 та 3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав в свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про забезпечення прав в свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «Намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про народження та смерті особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів.

До такого висновку суд дійшов на підставі доказів, наданих заявником, які досліджені в судовому засіданні та описані судом, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.

У відповідності до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Враховуючи наведене, беручи до уваги положення ч. 7 ст. 294 ЦПК України судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 293, 294, 315, 317, 319 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Діденка Володимира Євгеновича, заінтересована особа: Личаківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту народження та смерті осіб на тимчасово окупованій території - задовольнити.

Встановити факт народження ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Сімферополь, АР Крим, Україна дитини чоловічої статі на ім`я ОСОБА_2 , у батьків: мати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянство Україна, батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство російська федерація.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 у Сімферопольському районі, АР Крим, Україна, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянство російська федерація , уродженця міста Самарканд, Самаркандська область, Залізничний район, Республіка Узбекистан..

Допустити негайне виконання рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя: Нор Н.В.