Ухвала

від 13.11.2024 по справі 357/6102/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6102/24

Провадження№ 2/357/3033/24

У Х В А Л А

13.11.2024 Білоцерківський міськрайоннийсудКиївськоїобласті у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання Каплічної Ж.А., розглянувши у підготовчому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , про залишення позову без розгляду у справі за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , Білоцерківської районної державної адміністрації, третя особа: Білоцерківський національний аграрний університет, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним розпорядження та повернення (витребування) земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

25.04.2024 Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Денис Антонюк звернувся до суду з даним позовом, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, в якому просить усунути перешкоди у здійсненні Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,3695 га, шляхом визнання недійсним розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації від 01.11.2012 №932, усунути перешкоди у здійсненні Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3220485100:05:002:0095, площею 0,3695 га, шляхом її повернення (витребування) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області з незаконного володіння ОСОБА_1 та стягнути з відповідачів понесені судові витрати на користь Київської обласної прокуратури.

17.05.2024 судом, відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України, отримано відповідь на запит з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання відповідача, яка передана до розгляду 20.05.2024.

22.05.2024 судом постановлено ухвалу, якою позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

17.06.2024 після усунення недоліків позову, судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

16.10.2024 представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Кукса Ольга Володимирівна, подала до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивуючи тим, що прокурор вважає, що спірна земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_1 з порушенням земельного законодавства земель сільськогосподарського призначення без вилучення у землекористувача БНАУ, порушує права та інтереси держави в особі власника - Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області та землекористувача - Білоцерківського національного аграрного університету. Межі повноважень прокурора передбачені як Цивільним процесуальним кодексом України, так і Законом України «Про прокуратуру».Частиною 3 ст.56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.У наведених випадках прокурор виконує функцію представництва інтересів держави, яка є його конституційним обов`язком. Зі змісту положень ст. 23 закону України «Про прокуратуру» випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (у тому числі цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.Згідно з п.2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.У своєму позові прокурор зазначає, що він виступає на захист інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, просить усунути перешкоди у здійсненні цим державним органом- суб`єктом владних повноважень права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом визнання недійсним розпорядження Білоцерківської РДА про передання її в приватну власність відповідачу ОСОБА_1 та шляхом повернення ( витребування) цієї земельної ділянки на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області із незаконного володіння ОСОБА_1 . Разом з тим, прокурор вказує, що спірна земельна ділянка площею 0,3695 га для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у приватній власності відповідача ОСОБА_1 , фактично повністю, площею у 0,3220 га, накладається на земельну ділянку загальною площею 1716,8888 га, яка в даний час належить на праві постійного користування Білоцерківському національному аграрному університету та є землею сільськогосподарського призначення, первісно виділена в постійне користування Державному підприємству «Навчально-дослідне господарство Білоцерківського державного аграрного університету», яке у 2005 році реорганізовано в структурний підрозділ БНАУ без права юридичної особи, майно якого відповідно передано на баланс БНАУ. Згідно Статуту Білоцерківський національний аграрний університет є вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації державної форми власності та підпорядкований Міністерству аграрної політики України. Університет є юридичною особою, має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і мати обов`язки, бути позивачем та відповідачем в суді.Тобто, Білоцерківський національний аграрний університет є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді. До повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств чи державних установ. Згідно ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають заклади освіти незалежно від форми власності ( п.п. г ч.2 ст.92 ЗК України). Згідно ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.Отже, саме Білоцерківський національний аграрний університет має право звернутися до суду як землекористувач з подібним позовом, якщо вважає, що його права порушені. БНАУ має повну цивільну дієздатність для самостійної реалізації своїх прав в суді.Прокурор, звернувшись до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, фактично здійснює представництво інтересів державного закладу освіти, а не інтересів держави, що суперечить положенням чинного законодавства. Жодних обґрунтувань про порушення у цій справі саме інтересів держави, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, прокурором не наведено, не вбачається ніяких підстав для прокурорського втручання в цивільно-правові стосунки суб`єктів, які мають повну цивільну дієздатність, аргументи прокурора про захист інтересів держави надумані і жодним чином не обґрунтовані. Також, зазначає, що прокурор має право звернутися до суду в інтересах держави у разі, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, і це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.Прокурор у позові зазначає, що Білоцерківська окружна прокуратура листом від 08.02.2024 № 50-1473 звернулася до ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області із вимогою про необхідність вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень земельного законодавства. На що ГУ Держгеокадастру у м.Києві та Київській області листом від 20.02.2024 повідомило прокурора, що не заперечує проти подання ним позову в інтересах держави. З тексту листа- відповіді ГУ Держгеокадастру у м.Києві та Київській області прокурору вбачається відсутність у компетентного органу розуміння своєї відповідальності та підстав для відповідного реагування. На думку відповідача ОСОБА_1 , таке листування між Білоцерківською окружною прокуратурою і ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області є формальним і спрямоване на умовне дотримання вимог для подання прокуратурою позову в інтересах держави. Оскільки у Білоцерківської окружної прокуратури відсутні повноваження на представництво інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, позов підлягає залишенню без розгляду на підставі п.2 ч. 1ст.257 ЦПК України як такий, що поданий від імені заінтересованої особи особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Кукса Ольга Володимирівна, у підготовчому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити.

Представник позивача, прокурор Хахлюк Наталія Миколаївна, у підготовчому засіданні заперечила проти клопотання та просила відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи - Білоцерківського національного аграрного університету, за довіреністю Ваврінчук Світлана Григорівна, у підготовчому засіданні заперечила проти клопотання.

Інші учасники справи в підготовче засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, заслухавши думку учасників справи, оглянувши матеріали справи, при вирішенні клопотання виходить з наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 197 ЦПК України у підготовчому судовому засіданні суд вирішує, зокрема, заяви та клопотання учасників справи.

У випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти «орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади».

Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 по справі №910/7813/18, в Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки, орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.

Ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20 дійшла висновку, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням абзацу першого частини третьої цієї статті, який визначає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21 (провадження № 12-1 гс 23), до розгляду якої зупинялось провадження у справі, що переглядається, не знайшла підстав для відступу чи уточнення висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року в справі № 911/2169/20.

Позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року в справі № 359/3373/16-ц.

Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2023 року в справі № 676/6114/19 зазначено, що: «на відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств, юридичних осіб. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)).

Такий висновок узгоджується також з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 676/6109/19, від 12 січня 2022 року у справі № 372/4159/18, від 12 січня 2022 року у справі № 359/9596/15, від 12 січня 2022 року у справі № 370/430/14-ц, від 23 лютого 2022 року у справі № 367/2271/15-ц».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2022 року в справі № 676/2301/20 (провадження № 61-8941св22) зазначено, що: «державні організації (установи, заклади), на відміну від державного органу, не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №676/6112/19 та у постанові від 22.09.2023 у справі №686/1058/22.

В обґрунтування порушення інтересів держави, у даному випадку, заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури вказує на те, що пред`явлення позову спрямоване, передусім, на захист інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, порушених незаконною безоплатною передачею у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району з кадастровим номером: 3220485100:05:002:0095 площею 0,3695 га, частина якої перебуває у постійному користуванні Білоцерківського національного аграрного університету та належить до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності.

У позовній заяві позивач зазначає, що розпорядженням Білоцерківської районної державної адміністрації від 01.11.2012 № 932 затверджено проект землеустрою та передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Пилипчанської сільської ради Білоцерківського району з кадастровим номером: 3220485100:05:002:0095 площею 0,3695 га. На підставі вказаного розпорядження Білоцерківської РДА на ім`я ОСОБА_1 виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЙ № 313049 від 28.11.2012, зареєстровано в управлінні Держземагенства у Білоцерківському районі за №322040001008985. Також, стверджує, що оспорюваним розпорядженням та виданим на його підставі державним актом на право власності на земельну ділянку порушено інтереси держави, адже з державної власності протиправно вибула земельна ділянка сільськогосподарського призначення, для ведення навчально-дослідних цілей та виробництва сільськогосподарської продукції.

Відповідно до положень абз. «а» ст. 42 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЗК України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За правилами статей 83, 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної і комунальної форм власності.

Отже, стосовно земель, що закріплені за вищими навчальними закладами державної і комунальної форм власності закон установлює пріоритет державної власності на землю над приватною і, крім того, прямо забороняє органам виконавчої влади передавати, в цьому випадку, в приватну власність землю відповідного цільового призначення.

Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, як розпорядник земельних ділянок, а в подальшому, як орган, що здійснює від імені держави повноваження щодо державного нагляду за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження, що полягають у вжитті заходів щодо повернення земельних ділянок державної форми власності, що перебувають у постійному користуванні їх користувачем, у тому числі шляхом звернення до суду.

Аналіз ч. 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Відповідно до абзаців першого-третього частини четвертої статті 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, в постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 сформувала правову позицію, відповідно до якої сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави та територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту таких інтересів, шляхом звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність, коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вказаної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва.

Натомість прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Білоцерківською окружною прокуратурою 08.02.2024 направлено в Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області листа № 50-1473 вих. №24 із вимогою про необхідність вжиття заходів щодо усунення виявлених порушень вимог земельного законодавства.

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області від 20.02.2024 № 10-10-0.61-1667/2-24, управління до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,3695 га, не зверталося та повідомило прокуратуру про те, що не заперечують проти подання позову Білоцерківською окружною прокуратурою Київської області в інтересах держави.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, як повноважений розпорядник земельної ділянки та як орган, що здійснює від імені держави щодо державного нагляду за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, маючи відповідні повноваження, знаючи з листа прокуратури про факт порушення земельного законодавства, не вжив необхідних та достатніх заходів, направлених на захист інтересів держави, шляхом звернення до суду із відповідною позовною заявою, що є підставою звернення прокурора до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області.

Також, слід зазначити, що згідно із ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування, зміст позовних вимог: спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та зазначає сторін спору.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права, а суд за результати розгляду справи по суті перевіряє доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що клопотання про залишення позову без розгляду не підлягає до задоволення.

Керуючись Конституцією України, ст. 56, 197, 261, 353 ЦПК України, Законом України «Про прокуратуру», суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , про залишення позову без розгляду у справі за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області до ОСОБА_1 , Білоцерківської районної державної адміністрації, третя особа: Білоцерківський національний аграрний університет, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсним розпорядження та повернення земельної ділянки, відмовити.

Ухвала окремо від рішення оскарженню не підлягає, заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя:О. В. Бондаренко