Рішення

від 07.10.2024 по справі 544/1432/24

ПИРЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/1432/24

пров. № 2/544/488/2024

Номер рядка звіту 67

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року м.Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Нагорної Н.В.,

за участю:

секретаря Киричевської В.М.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ільїна О.В.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

у відкритому судовому засіданні, у залі суду м.Пирятин, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Пирятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини і припинення стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого вказав, що 05 серпня 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який зареєстровано 05 серпня 2020 року Пирятинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про що складено відповідний актовий запис № 40. ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі народилась донька - ОСОБА_4 , про що 05 серпня 2020 року Пирятинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) складено відповідний актовий запис № 62. Батьком народженої дитини записано ОСОБА_5 . Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2021 року у справі №544/956/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 28 червня 2024 року у справі № 544/1034/24 шлюб між сторонами розірвано. Так, під час спільного проживання між сторонами часто виникали сварки. Під час вагітності відповідачки ОСОБА_1 мав сумніви щодо походження дитини, однак відповідач їх спростовувала. Після народження доньки, від спільних знайомих почали доходити чутки про те, що справжнім батьком дитини є зовсім інший чоловік. Проаналізувавши відносини з відповідачкою до реєстрації шлюбу та співвставиши деякі факти, зокрема, часу вагітності і народження дитини, роботи і їх дійсно спільного мешкання, відсутності візуальної схожості, у нього виникли обґрунтовані сумніви щодо батьківства дитини ОСОБА_4 . Позивач почав з`ясовувати вказане питання і переконався, що не є біологічним батьком вказаної дитини і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, він наполягає на проведенні судової генетичної експертизи, проте відповідачка не бажає цього та усіляко уникає. За такого, фактично виник спір, який в добровільному порядку вирішити неможливо і позивач вимушений звертатися з позовом до суду. З огляду на зазначене позивач просить: виключити запис про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька, з актового запису № 62, складеного 05 серпня 2020 року Пирятинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми); припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стягуються відповідно до рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2021 року у справі № 544/956/21.

30 липня 2024 року від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила прийняти визнання позову про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини і припинення стягнення аліментів, натомість в задоволенні стягнення з неї судових витрат зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000грн просить відмовити. Відповідачка у відзиві зазначає, що позивач не є батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Також наголошує на тому, що даний факт позивачу було достеменно відомо ще до запису його як батька дитини в свідоцтві про народження.

Ухвалою підготовчогосудового засіданнявід 24.09.2024 суд прийняв відмову позивача від позову в частині вимог про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2422,40грн, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000грн. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судових витрат зі сплати судового збору в сумі 2422,40грн, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 40000грн закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і прийняттям відмови судом. Клопотання позивача про призначення судової генетичної експертизи залишено без розгляду.

Відповідачка в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, претензій до позивача не має. Також вказала на те, що вони з позивачем познайомилися в серпні 2019 року, і він знав, що дитина не його. Ніяких аліментів від позивача вона не отримувала, є лише заборгованість по аліментах. Просила виключити позивача з актового запису про народження дитини.

Представник позивача - адвокат Ільїн О.В. просив позов задовольнити, виключити запис про батька та припинити стягнення аліментів.

Від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника, заперечень по справі не мають

Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_6 (до реєстрації шлюбу ОСОБА_8 ) перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 серпня 2020 року (а.с. 12 зворотня сторона), який рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 28.06.2024 було розірвано (а.с. 10-11).

У відповідачки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 , актовий запис № 62 від 05.08.2020, в актовому записі про народження якої відповідно до ст.133СК України батьком дитини вказаний ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с.13).

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 04 серпня 2021 року у справі № 544/956/21 стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 08.06.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Згідност. 136 СК Україниособа, яка записана батьком дитини, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком дитини та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Відповідно до п. 1Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК(2947-14), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

За приписами ч.2ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідачкою ОСОБА_6 подано клопотання про визнання позову. Однак суд не приймає визнання відповідачкою позову, оскільки таке визнання суперечить інтересам малолітньої дитини ОСОБА_9 .

З урахуванням викладеного, суд при вирішені спору у цій справі виходить із пріоритетного для цього спору принципу забезпечення інтересів дитини та приходить до таких висновків.

Статтею 8 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, Держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.

Статтею 8 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, отримання відомостей стосовно аспектів індивідуальності особи та життєво важливий інтерес, що підпадає під дію Конвенції, - право на достовірну інформацію про одну із невід`ємних складових своєї ідентичності, наприклад, особи батьків, - сприяє розвитку людини (справа «Мікуліч проти Хорватії» [Mikuliжc v. Croatiа] від 7 лютого 2002 року, № 53176/99, п. 54, 64).

Отже, народження дитини та, особливо, умови її появи на світ, є невід`ємною складовою частиною приватного життя дитини та, у подальшому - дорослої людини, підпадають під дію статті 8 Європейської конвенції про права людини, яка також підлягає застосуванню у цій справі.

Предметом спору у цій справі є оспорювання батьківства ОСОБА_1 , який записаний батьком дитини.

У такій категорії справ важливим є правильне визначення розподілу обов`язків із доказування.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини (частина перша статті 122 СК України).

Сімейне законодавство України встановлює презумпцію батьківства, а саме: батьком дитини вважається визначена законом особа, зокрема, чоловік матері дитини, з яким вона перебуває у шлюбі. Презумпція батьківства може бути спростована за позовом заінтересованої особи.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження (частини перша та друга статті 136 СК України).

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком (частина п`ята статті 136 СК України).

Законодавець обмежив право особи, яка записана батьком дитини, на оспорювання свого батьківства, зокрема, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, або не могла про це не знати.

Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав (частина перша статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захисті піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів (частини перша та друга статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII).

Таким чином, при вирішенні спорів щодо оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (статті 12 ЦПК України).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Предмет доказування у справі про оспорювання батьківства визначається нормами матеріального права, а саме статтею 136 СК України.

Предметом доказування у спорі про оспорювання батьківства, особою, яка записана батьком дитини (позивачем), є доведення відсутності кровного споріднення з дитиною, а також необізнаність позивача в момент реєстрації, що він не є біологічним батьком дитини.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином сторона, яка оспорює батьківство, має надати всі необхідні докази, оскільки тягар доказування лежить саме на цій особі.

Отже, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що він не є батьком дитини, а також, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини другої статті 77, статті 81 ЦПК України відповідачка має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень. Отже, якщо позивач стверджує, що в момент реєстрації себе батьком дитини не знав, що не є її батьком, то відповідачка має надати докази на спростування таких тверджень.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Відповідачка визнає, що позивач не є біологічним батьком народженої нею дитини доньки ОСОБА_10 , однак суд не приймає це до уваги, оскільки таке визнання суперечить інтересам малолітньої дитини.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи (стаття 12 ЦПК України). Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Принцип оцінки доказів «поза розумним сумнівом» полягає в тому, що розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, підтверджених доказами.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

Тобто, суд має встановити, чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є її батьком, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

Зазначений вищевисновок зробленийв ПостановіВерховного Судуу складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.07.2022 по справі №201/6130/19.

Як встановлено судом, шлюб укладений між сторонами вже після народження дитини, тому позивач не міг не знати, що він не є батьком дитини, крім цього відповідачка наголошує на тому, що даний факт на момент реєстрації народження дитини позивачу був відомий.

Будь-яких інших належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що позивач не знав в момент реєстрації себе батьком дитини про те, що він не є біологічним батьком дитини, суду не надано.

Крім того позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту відсутності кровного споріднення з дитиною.

Таким чином, аналізуючи надані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про оспорювання батьківства та виключення з актового запису про народження дитини відомостей про батька слід відмовити за недоведеністю, оскільки позивачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів на доведення твердження про незнання в момент реєстрації народження дитини, що він не є її біологічним батьком, та на доведення факту відсутності кровного споріднення з дитиною.

Щодо вимоги позивача про припинення стягнення аліментів суд зазначає таке.

Позивач, висуваючи позовну вимогу про припинення стягнення аліментів, вказував, що виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини є обставиною, яка припиняє обовязок утримання дитини з боку особи, яка зазначена у свідоцтві про народження як батько.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, тому вимога про припинення стягнення аліментів задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 6-12, 76-81, 263-265, 352 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Пирятинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини і припинення стягнення аліментів - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, передбаченому ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 11.10.2024.

Суддя Н.В.Нагорна