Рішення

від 14.11.2024 по справі 753/4717/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 753/4717/24

провадження № 2/753/4615/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Лавринчук А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як спадкоємців ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд -

ВСТАНОВИВ :

Позивач в особі АТ «Державний ощадний банк України»у березні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як спадкоємців ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що між 16.11.2020 року між ОСОБА_3 та АТ «Державний ощадний банк України»був укладений Договір комплексного обслуговування фізичних осіб відповідно до поданої ОСОБА_3 . Заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту) та відкриття поточного рахунку, якими АТ «Державний ощадний банк України»встановлено позичальнику ОСОБА_3 кредитну лінію в розмірі 28 000 грн., на споживчі потреби на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів.

АТ «Державний ощадний банк України»з повідомлення Пенсійного фонду України № 418 від 16.03.2022 року отримав відомості про смерть ОСОБА_3 16.02.2022 року.

Станом на 24.02.2024 року за позичальником ОСОБА_3 обліковується заборгованість за кредитним договором на суму 18 525 грн. 37 коп.

На виконання ухвали Драбівського районного суду Черкаської області приватним нотаріусом Бюрюк О.В. 12.02.2024 року повідомлено, що після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа на підставі заяв дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та його дочки - ОСОБА_2 , які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , проте жоден зі спадкоємцяв не звернувся до банку, борг за кредитним договором позичальника ОСОБА_3 не повернули.

АТ «Державний ощадний банк України»ввважає, що зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, відтак наявний обов`язок, визначений ст.1282 ЦК України, спадкоємців задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому ч.2 цієї норми. На підставі ст.ст. 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємцівОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В судове засідання позивач повторно не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи за його відсутності з підтриманням позовних вимог, просив їх задовольнити, посилаючись на вимоги закону про належне виконання зобов`язань щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора, з можливим ухваленням заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явивлися, про час та місце розгляду справи повідомлені згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду), розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду), смс-повідомленням.

Згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місця проживання, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду.

Відзив на позов відповідачами не поданий.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та за погодженням позивача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

А відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - спрощеного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до відповідача, із роз`ясненим правом надання відзиву на позов, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення за відсутності сторін згідно поданої позивачем заяви.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Судом встановлено, що 16.11.2020 року між ОСОБА_3 та АТ «Державний ощадний банк України»був укладений Договір комплексного обслуговування фізичних осіб відповідно до поданої ОСОБА_3 . Заяви на встановлення (збільшення) відновлювальної кредитної лінії (кредиту) та відкриття поточного рахунку, якими АТ «Державний ощадний банк України»встановлено позичальнику ОСОБА_3 кредитну лінію в розмірі 28 000 грн., на споживчі потреби на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитних ресурсів (а.с. 5-6, 7-8).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до принципу свободи договору, закріпленого у статтях 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

АТ «Державний ощадний банк України»з повідомлення Пенсійного фонду України № 418 від 16.03.2022 року отримав відомості про смерть ОСОБА_3 16.02.2024 року (а.с.9).

Станом на 24.02.2024 року за позичальником ОСОБА_3 обліковується заборгованість за кредитним договором на суму 18 525 грн. 37 коп. (а.с.24-25).

На виконання ухвали Драбівського районного суду Черкаської області приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Бюрюк О.В. 14.02.2024 року АТ «Державний ощадний банк України»повідомлено, що після смерті ОСОБА_3 була заведена спадкова справа № 72/2022 на підставі заяв дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та його дочки - ОСОБА_2 , яким 19.01.2023 року приватним нотаріусом видані свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті ОСОБА_3 (дві земельні ділянки, автомобіль) (а.с.24).

Спадкоємці ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , проте спадкоємці не звернулися до банку, борг за кредитним договором позичальника ОСОБА_3 не повернули (а.с.24).

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (ч.1 ст. 1281 ЦК України).

У разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника у зобов`язанні.

За встановлених правовідносин, зі смертю боржника ОСОБА_3 зобов`язання щодо повернення кредиту входять до складу спадщини, застосуванню підлягають норми ст.1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити вимоги кредитора в порядку, передбаченому ч.2 цієї норми, що є підствою для задоволення позовної вимоги позивача.

Так, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (ч.1 ст. 1282 ЦК України).

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено (ч.2 ст. 1282 ЦК України).

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Інші доводи позивача, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.1282 Цивільного кодексу України, керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , як спадкоємців ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , відомості про РНОКПП - відсутні, ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , як спадкоємців ОСОБА_3 , відомості про РНОКПП - відсутні, на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ - 02767059, 18 525 грн. 37 коп. - заборгованості за кредитним договором, 3 028 грн. 40 коп. - судового збору, а всього - 21 553 (двадцять одна тисяча п`ятсот п`ятдесят три) грн. 37 (тридцять сім) коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СУДДЯ: