Постанова

від 13.11.2024 по справі 552/842/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/842/24 Номер провадження 22-ц/814/3339/24Головуючий у 1-й інстанції Кузіна Ж.В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвокатки Іванової Олени Ігорівни, представника ОСОБА_1 , на рішення Київського районного суду м.Полтави від 17 липня 2024 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного тексту рішення не зазначені) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області, треті особи: Полтавська міська рада, Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури, про визнання права власності на самочинне будівництво.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким:

визнати за ним право власності на комплекс будівель та споруд громадського призначення, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з СТО літ. «Ж-2» площею 289 кв.м., склад «Б-1» площею 19,6 кв.м., погріб «б», ворота огорожі № 3, хвіртка № 4, огорожа № 5;

внести зміни до записів в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відомостей про об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта 28522273) в частині зміни цільового призначення об`єкта нерухомого майна, його опису з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, об`єкт житлової нерухомості: так, на комплекс будівель та споруд громадського призначення, об`єкт житлової нерухомості: ні, за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування заявлених вимог зазначено, що 31.10.2019 року він придбав у приватну власність житловий будинок з господарськими спорудами за адресою АДРЕСА_1 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5310136400:03:001:0761, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка також є власністю позивача.

Позивачем здійснено реконструкцію, внаслідок чого змінились технічні характеристики та цільове призначення об`єкта нерухомого майна та така реконструкція проведена без відповідного дозволу на здійснення будівельних робіт, що відповідно є самочинним будівництвом. Після технічної інвентаризації, комплекс будівель та споруд громадського призначення складається з СТО л. «Ж-2» площею 289 м2, склад «Б-1» площею 19,6 м2, погріб «б», ворота огорожі № 3, хвіртка № 4, огорожа № 5, встановлено відсутність житлової площі. Об`єкт можливо надійно та безпечно експлуатувати.

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області від 26 грудня 2023 року відмовлено в проведенні реєстраційної дії через наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, неможливо внести зміни розміру площі та типу об`єкта нерухомого майна. Позивач не погоджується із рішенням про відмову в проведенні реєстраційної дії відповідачем, проте такі дії ним не оскаржувались, оскільки це не призведе до набуття права власності на нерухоме майно позивачем.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 липня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_2 виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради Полтавської області, треті особи: Полтавська міська рада, Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури, про визнання права власності на самочинне будівництво відмовлено.

В апеляційній скарзі адвокатка Іванова О.І., представниця ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи; обставини, які суд не визнав встановленими, є доведеними; судом не оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу та достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, а також судом порушено норми процесуального права і неправильно застосовані норми матеріального права.

Суд першої інстанції вказав у рішенні про ненадання позивачем технічного паспорта, тоді як в додатках до позову позивачем зазначений даний документ і був наданий, однак в матеріалах справи він відсутній, як і відсутній акт про його відсутність при отримання судом позову з додатками.

Зазначено, що відповідно до технічного паспорту від 17.10.2023 комплекс будівель та споруд громадського призначення складається з СТО літ. Ж-2 площею 289 кв.м., складу літ Б-1 площею 19,6 кв.м., погріб літ.б, ворота огорожі №3, хвіртка №4, огорожа №4. У відповідності до технічної інвентаризації об`єкту нерухомості встановлено відсутність житлової площі. Так, внаслідок проведеної реконструкції нерухомого майна змінився тип об`єкта нерухомого майна з житлового на нежитлове приміщення. Суд першої інстанції не звернув уваги на це та виключно вказує, що це СТО, що суперечить проведеній технічній інвентаризації на підставі якої виготовлено технічний паспорт та встановлено об`єкт нерухомого майна комплекс будівель та споруд громадського призначення, який ще не є сформованим об`єктом нерухомого майна, і має бути зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна.

Вказується, що твердження суду першої інстанції про ненадання доказів зміни цільового призначення земельної ділянки за кадастровим номером 5310136400:03:001:0761, а саме, що дана земельна ділянка має цільове призначення для розміщення СТО, є необґрунтованим, оскільки позивач і не міг надати даний доказ так як класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок не містить виду цільового призначення земель для розміщення СТО.

Звертається увага, що виключно тільки після визнання права власності на самочинне будівництво власник земельної ділянки може самостійно визначити вид цільового призначення земельної ділянки, який все ж таки віднесений до однієї і тієї ж категорії земель житлової та громадської забудови та, здійснювати використання нерухомого майна за його цільовим призначенням. Сам факт розташування комплексу будівель та споруд громадського призначення на земельній ділянці не може свідчити про використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та факту ведення господарської (або комерційної) діяльності, яка суперечить цільовому призначенню земельної ділянки.

Окрім того, залучені судом треті особи: Полтавська міська рада, департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради, Управління з питань містобудування та архітектури, при розгляді справи в суді першої інстанції не надали жодних заперечень або письмових пояснень з приводу заявленого позову, що свідчить про визнання ними позову, оскільки до ухвалення незаконного рішення.

Правом подачі відзиву інші учасники не скористались.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Колотіловим О.М., ОСОБА_1 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з А-1 житлового будинку, загальною площею 94,1 кв.м, житловою площею 63,3 кв.м, господарські будівлі та споруди: сарай Б, погріб б, гараж В, огорожа №6, ворота огороді №3, хвіртка №4 та розташований на земельній ділянці площею 0,0918 га з кадастровим номером 5310136400:03:001:0761. (а.с.31)

Відповідно до Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 17.10.2023, об`єкт технічної інвентаризації: СТО загальною площею 289 кв.м, 2 поверхи, площа забудови 246,1 кв.м, корисна площа 244,8 кв.м; склад площею 19,6 кв.м; погріб площею 7,8 кв.м; порота огороді, хвіртка, огорожа. На збудовану будівлю СТО літ. «Ж-2», реконструйовану будівлю складу «Б-1», не надано документи, що дають право на виконання будівельних робіт або засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єкта. (а.с.10 -19)

У Витязі з реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 14.11.2023 щодо результатів проведення технічного обстеження об`єкта: нового будівництва будівлі СТО та реконструкції складу зазначені аналогічні дані щодо розмірів об`єктів.(а.с.37-43)

Як вбачається зі звіту № 801-135 про проведення технічного обстеження ПП ПБТІ «Інвентаризатор», під час технічного обстеження на предмет визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації, в тому числі відповідності державним будівельним нормам були оглянуті основні несучі та огороджувальні конструкції об`єкта: фундаменти, стіни, перекриття, підлога, покрівля, ворота, інженерні мережі, обладнання та встановлено їх готовність до експлуатації. (а.с.44-47)

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23.01.2020 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5310136400:03:001:0761 за адресою АДРЕСА_1 має цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); форма власності: інформація про зареєстроване право в державному земельному кадастрі відсутня; площа 0,0918 га; вид обмеження у використанні земельної ділянки: зона особливого режиму забудови. Підстави для виникнення обмеження зазначені: Закон, План зонування території м. Полтави, який затверджений рішенням 15 сесії Полтавської міської ради 7 скликання від 24.05.2018, Проект коригування генерального плану м. Полтави в частині розроблення містобудівного регламенту центральної частини міста та змін меж міських територій, який розроблений УДНДІПМ «Дніпромісто» і затверджений рішенням 20 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 16.03.2012, Територія, де необхідно передбачити захист від підтоплення. Проект коригування генерального плану м. Полтави в частині розроблення містобудівного регламенту центральної частини міста та змін між міських територій, який розроблений УДНДІПМ «Дніпромісто» і затверджений рішенням 20 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 16.03.2012; санітарно-захисна зона навколо об`єкта: Проект коригування генерального плану м. Полтави в частині розроблення містобудівного регламенту центральної частини міста та змін між міських територій, який розроблений УДНДІПМ «Дніпромісто» і затверджений рішенням 20 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 16.03.2012, Закони України «Про охорону атмосферного повітря», «Основи законодавства України про охорону здоров`я» ДБН360-92, державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, межі зон визначаються містобудівною документацією, проектами охорони навколишнього середовища.(а.с.13-26)

Згідно з Інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 15.09.2023, земельна ділянка з кадастровим номером 5310136400:03:001:0761, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); форма власності: приватна; площа земельної ділянки: 0,0918; місце розташування: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_1 ; відомості про зареєстроване обмеження у використанні земельної ділянки: зона особливого режиму забудови, санітарно-захисна зона навколо об`єкта.( а.с.20-21)

Рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Великобудищанської сільської ради, Полтавської області Гмиря М.А. від 26 грудня 2023 року № 70884971 (а.с.22), який розглянувши заяву від 22.12.2023 відповідно до Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, встановив наявність обставин, які є підставою для відмовив проведенні реєстраційних дій:

-наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяження, а саме:

неможливість внести зміни щодо розміру площі та типу об`єкта нерухомого майна. Так як 31.10.19 приватним нотаріусом Колотіловим О.М., Полтавського міського нотаріального округу, Полтавської області право власності № 33946517 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого в реєстрі за № 3436 від 31.10.2019, виданого ОСОБА_3 , приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу. Відповідно до договору за вказаною вище адресою розташованого: А-1 житловий будинок загальною площею 94,1 м2, житловою площею 63,3 м2; господарські будівлі та споруди: сарай «Б», погріб «б», гараж «В», огорожа № 5, ворота огорожа №3, хвіртка № 4. Крім того, згідно матеріалів ПБТІ «Інвентаризатор» та проведеного обстеження станом на 23.05.2019, даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами відповідає вищевказаним характеристикам, що підтверджується довідкою з ПП Полтавське БТІ «Інвентаризатор» № 5444 від 05.06.2019, тому вирішив: відмовити у проведенні реєстраційних дій за Заявою у зв`язку із зазначеними вище обставинами. (а.с.22)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем здійснено будівництво СТО на земельній ділянці, яка має цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); категорія земель: землі житлової та громадської забудови; вид використання: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На час розгляду справи ні позивачем, ні його представником не надано доказів щодо зміни цільового призначення зазначеної земельної ділянки з кадастровим номером 5310136400:03:001:0761, а саме, що дана ділянка має цільове призначення для розміщення СТО.

У ході розгляду справи суду не надано належних доказів у розумінні ст.ст.76-80 ЦПК України на підтвердження заявлених позовних вимог, а саме, що самочинна будівля СТО та складу, що побудовані позивачем наземельній ділянці,яка має відповідне цільове призначення відповідно до Державного земельного кадастру, а також земельна ділянка, на якій розташовані спірні будівлі, відповідно до генерального плану відноситься до категорії земель, що передбачають побудову СТО та складу .

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 42ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частини перша статті 48 ЦПК України).

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами, тобто належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Частинами першою-другою статті 51ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову.

Частиною четвертою статті 12ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 рокув справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Зазначене узгоджується з правовими висновками великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Предметом позову цій справі є матеріально-правова вимога про визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво, здійснене на належній позивачу земельній ділянці.

Підставою заявлених вимог (обставинами, якими обгрунтовуються вимоги) є те, що позивач на належній йому земельній ділянці за відсутності визначених законом дозвільних документів самочинно здійснив реконструкцію житлового будинку. У грудні 2023 року позивач звернувся до державного реєстратора, єдиного відповідача по справі, із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте рішенням державного реєстратора йому відмовлено; рішення про відмову у вчиненні реєстраційної дії позивач не оскаржував, оскільки, на його думку, це не призведе до набуття ним права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані не пізніше трьох робочих днів з дня отримання відповідного запиту державного реєстратора безоплатно надати запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі. Особи, винні у порушенні строку надання інформації на запит державного реєстратора, несуть адміністративну відповідальність;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва, майбутньому об`єкту нерухомості у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

9-1) надає в установленому порядку та у випадках, передбаченихЗаконом України"Про виконавче провадження", інформацію органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (стаття 11).

У постанові ВП ВС від 07 квітня 2020 року (справа № 916/2791/13) викладені такі висновки щодо змісту державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

«6.29.Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

6.30.Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування нормЗакону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

6.31.Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

6.32.При цьому формулювання положеньстатті 376 ЦК Українивиключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

6.33.Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другоїстатті 376 ЦК Українине змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.»

Отже, за змістом наведеного слід дійти висновку, що державний реєстратор не є особою, від дій чи рішень якого залежить виникнення права власності на нерухоме майно, у тому числі і самочинно збудоване, тому з огляду на предмет спору визнання права власності на самочинне будівництво, державний реєстратор не може бути відповідачем по заявленим вимогам, оскільки він не є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особою, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача

Самочинне будівництво є невиконанням, порушенням особою встановлених законом норм і правил у сфері будівництва.

Відповідно до ст.9, ст.10, ст.13 ЗУ «Про архітектурну діяльність», ст.6 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноваженими органами, які реалізують державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, є структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Ухвалою суду першої інстанції від 03 квітня 2024 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, залучені Полтавська міська рада, Департамент земельних і водних ресурсів та земельного кадастру Полтавської міської ради, а також Управління з питань містобудування та архітектури (а.с.90), проте треті особи без самостійних вимог на предмет спору відповідно до їхнього процесуального статусу не можуть відповідати за пред?явленими вимогами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції наведеного не врахував і помилково відмовив у задоволенні позову через його недоведеність.

Встановивши пред`явлення позову до неналежного відповідача, незалучення до участі у справі співвідповідачів, суд апеляційної інстанції, який позбавлений права усунути таке порушення під час апеляційного провадження, відмовляє в задоволенні позову саме із вказаних підстав, тобто не вирішуючи питання по суті спору (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2021 року, справа № 227/2918/19 (провадження № 61-18406св20).

Зважаючи на вищевикладене, апеляційним судом відхиляються як такі, що стосуються спору по суті і не підлягають оцінці, доводи апеляційної скарги, що позивач набув право власності відповідно до договору купівлі-продажу та хоче зареєструвати це право відповідно до закону, а державний реєстратор мав задовольнити його заяву та внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру нерухомого майна про реєстрацію права власності на нерухоме майно, а також інші узагальнені доводи апеляційної скарги щодо незаконності, необ`єктивності і необґрунтованості, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Апеляційний суд враховує, що, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_1 не зазначає, в чому такі порушення, на його думку, фактично полягають, та відхиляє ці доводи як необґрунтовані.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові з підстав, наведених у постанові апеляційного суду.

Керуючись ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвокатки Іванової Олени Ігорівни, представниці ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 17 липня 2024 року скасувати, ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог, яким відмовити у задоволенні ОСОБА_1 з мотивів, викладених у постанові апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 13 листопада 2024 року.

ГоловуючийсуддяО.А. Лобов

СуддіА.І.Дорош

В.М. Триголов