Рішення

від 14.11.2024 по справі 490/8387/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 490/8387/24

н\п 2/490/3362/2024

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року м. Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» до ОСОБА_1 , про стягнення коштів за навчання, -

ВСТАНОВИВ:

20.09.2024 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на його навчання на курсах підготовки водіїв тролейбуса у розмірі 55881,12 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначав, що 11.12.2023 року відповідач звернулася до керівника підприємства із заявою про прийняття його в учбово-виробничий центр на курси з підготовки водіїв тролейбуса з 11.12.2023 року.

Позивач уклав з відповідачем договір №544 від 11.12.2023 року про надання послуги із навчання відповідача за професією водій тролейбуса. Також 11.12.2023 року було укладено договір про №545 про відпрацювання за сплату за навчання.

Відповідач відвідував заняття з 11.12.2023 року до 18.03.2024 року включно.

Наказом №100/К-тр від 25.03.2024 року визначено, що відповідач закінчив курси навчання водіїв тролейбуса, склав державну кваліфікаційну атестацію та отримав кваліфікацію «Водій тролейбуса 3 класу». Цим же наказом відповідача було відраховано з групи здобувачів освіти у зв`язку із закінченням повного курсу навчання.

Згідно з умовами Договорів №545 та №544 відповідач зобов`язався після закінчення навчання і складання іспитів відпрацювати на підприємстві не менше 2 років. Однак, свої зобов`язання по договору не виконав, не написав заяву про прийняття на роботу за основним місцем роботи та не відпрацював на підприємстві 2 роки.

Матеріальна шкода підприємству, у зв`язку з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором №544 від 11.12.2023 року складає 55881,12 грн., згідно з фактичним кошторисом витрат на навчання здобувача освіти на курсах підготовки водіїв тролейбуса.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.09.2024 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 23.09.2024 року, після отримання інформації щодо зареєстрованого місця проживання відповідача, прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), проте в ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 23.09.2024 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідачу за адресою зареєстрованого місця проживання направлялась копія позовної заяви з додатками, ухвала про відкриття провадження у справі. Вказане поштове відправлення повернуто до суду 04.11.2024 року з формулюванням "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується зворотнім рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в тому числі через оголошення на веб-сайті Судової влади України, не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.

Враховуючи рішення ЄСПЛ у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» (№12307/16), яким визначено, що якщо повістку було направлено за однією з відомих адрес, а особа ухиляється від її отримання то особа може стежити за ходом справи з офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду, а тому права такої особи щодо розгляду справи у його відсутності, порушені не були.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно дост. 9 Конституції Україниє частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя.

В той же час, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також, Рішенням Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Згідно ч. 8ст. 178 ЦПК Україниу разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.11.2024 року постановлено провести заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши та перевіривши всі докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

11.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до директора КП ММР «Миколаївелектротранс» із заявою, якою просив прийняти його до учбово-виробничого центру (далі УВЦ) на курси з підготовки водіїв тролейбуса з 11.12.2023 року. З Правилами внутрішнього розпорядку учбово-виробничого центру ознайомлений.

11.12.2023 року між КП ММР «Миколаївелектротранс» (виконавцем) та ОСОБА_1 (замовником) укладено Договір №544 надання послуг із навчання та Договір №545 про відпрацювання за сплату за навчання.

Відповідно до розділу 1 Договору №544, на підставі ліцензії АЕ №636566 від 27.05.2015 року, виданої Міністерством освіти і науки України, виконавець надає послуги із навчання замовнику за професією водій тролейбуса. Строк навчання за навчальною програмою14 тижнів. Дата початку навчання з 11.12.2023 року.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Договору №544, навчання здійснюється на базі УВЦ виконавця за рахунок коштів виконавця за умовою, що після закінчення навчання замовник не менше двох років зобов`язується відпрацювати на підприємстві виконавця за професією водія тролейбуса. Фактична вартість навчання станом на дату укладення договору становить 55881,12 грн. Замовник укладає договір про відпрацювання на підприємстві не менше двох років за сплату за навчання з виконавцем.

Відповідно до пп. 3.2.1 Договору №544 виконавець має право відрахувати замовника до закінчення строку навчання з ініціативи замовника або з власної ініціативи у разі порушення замовником дисципліни під час навчання та складання іспитів на державній кваліфікаційній атестації (прогули, не засвоєння практичних навичок під час навчання (перепідготовки) на лінії, поява в нетверезому стані або в стані наркотичного сп`яніння та інші порушення дисципліни під час навчання (перепідготовки), обумовлені Правилами внутрішнього трудового розпорядку учбово-виробничого центру). В такому випадку замовник зобов`язаний повернути виконавцю фактичну вартість коштів, витрачених на його навчання (перепідготовку) на дату відрахування.

11.12.2023 року на підставі наказу директора КП ММР «Миколаївелектротранс» №461/К-тр ОСОБА_1 прийнято на курси з підготовки водіїв тролейбусу.

Відповідач навчався в групі №100.

Наказом директора КП ММР «Миколаївелектротранс» №100/К-тр від 25.03.2024 року визначено, що ОСОБА_1 закінчив курси навчання водіїв тролейбуса, склав державну кваліфікаційну атестацію та отримав кваліфікацію «Водій тролейбуса 3 класу». Цим же наказом відповідача було відраховано з групи здобувачів освіти у зв`язку із закінченням повного курсу навчання.

З огляду на попередній кошторис витрат на професійне навчання водіїв тролейбусу, витрати на навчання 1 здобувача освіти за весь період складають 55881,12 грн.

В подальшому відповідач не написав заяву про прийняття на роботу за основним місцем роботи та не відпрацював на підприємстві 2 роки згідно договору №545 від 11.12.2023 року, тим самим порушив свої зобов`язання за договором №544 від 11.12.2023 року та №545 від 11.12.2023 року.

Стаття 43 Конституції Українипроголошує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Частиною першоюстатті 509 Цивільного кодексу України(далі ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини першоїстатті 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договірне зобов`язанняце відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання-це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання, які, до речі, традиційно вважались такими.

Згідно із частиною першоюстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивизначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК Українивизначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістомстатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поряд з цим, у п. 4, 5 ст. 34 Закону України «Про зайнятість населення»зазначено, що роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до закладів освіти для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов`язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов`язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки.

У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов`язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов`язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором. Працівник або інша особа не зобов`язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов`язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з таких підстав: 1) установлення інвалідності; 2) звільнення за ініціативою роботодавця, що не пов`язане з учиненням працівником протиправних дій; 3) призов на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу; 4) за власною ініціативою у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору; 5) догляд за дитиною з інвалідністю та (або) особою з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) зазначено, що «вирішуючи спори про стягнення коштів за навчання судам слід керуватися таким. Якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця.

На переконання Великої Палати Верховного Суду покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті, які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасних умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства, щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах» (пункти 66-68).

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року у справі №607/9099/15-ц (провадження №61-694св17), від 19 вересня 2018 року у справі №607/3690/17 (провадження №61-1116св17), від 31 жовтня 2018 року у справі №607/3681/17-ц (провадження №61-26840св18), від 15 травня 2019 року у справі №598/760/17 (провадження №61-14476св18), від 30 січня 2019 року у справі №607/3682/17 (провадження №61-32084св18), від 26 червня 2019 року у справі №607/7122/17-ц (провадження №61-27937св18).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладена угода про здобуття професійної освіти передбачений обов`язок одержувача послуги після закінчення відповідного навчання відпрацювати два роки, або у разі розірвання договору відшкодувати підприємству збитки згідно кошторису витрат на професійно-технічне навчання учня. Таке зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням.

Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_1 закінчив повний курс навчання та отримав кваліфікацію «Водій тролейбуса 3 класу», однак в подальшому не виконав свої зобов`язання, не написав заяву про прийняття на роботу за основним місцем роботи та не відпрацював на підприємстві 2 роки, підприємство вправі вимагати відшкодування збитків, що відповідає викладеним вище нормам цивільного права та умовам договору, який є обов`язковим для сторін до виконання.

Фактичні витрати, що підлягають відшкодуванню охоплюють період з 11.12.2023 року по 18.03.2024 року та складають 55881,12 грн, що підтверджується попереднім кошторисом витрат на професійне навчання водіїв тролейбусу.

У зв`язку з вище викладеним, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, а саме, стягнення з відповідача на користь позивача витрат з оплати навчання працівника, які складають 55881,12 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2036 від 19.09.2024 року.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» (адреса: 54020, м. Миколаїв, вул. Анреєва-Палагнюка, 17, код ЄДРПОУ 03328468) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення коштів за навчання задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» витрати на навчання на курсах підготовки водіїв тролейбуса у розмірі 55881 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот вісімдесят одна) грн. 12 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Миколаївелектротранс» суму сплаченого судового збору в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.В. Саламатін