Рішення

від 13.11.2024 по справі 742/3197/24

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2/742/1015/24

Єдиний унікальний № 742/3197/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретарів судових засідань Сороки Ю.О., Шептун В.В., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Дуденок Оксана Олександрівна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав,

установив:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області про позбавлення батьківських прав.

Свої уточнені позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 08.08.2012 шлюб між сторонами було розірвано. В шлюбі народилась донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 03.04.2018 встановлено місце проживання дитини з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , так як батько повністю несе витрати на утримання спільної доньки. Відповідачка матеріальну допомогу на утримання дитини не надає навіть примусово через ДВС. Станом на день подачі даного позову відповідачка має заборгованість у розмірі 144 404 грн. 14 коп. Відповідачка припинила будь-яке спілкування з донькою, ніякої участі у вихованні не приймає, ухиляється від піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться оточенням доньки, стосунки не підтримує, не цікавиться життям, здоров`ям доньки, що підтверджується інформаційною довідкою Прилуцької міської дитячої лікарні, наданою на запит адвоката від 20.05.2024, що свідчить про відсутність в неї бажання бути мамою ОСОБА_4 . Враховуючи, що відповідачка проявляє байдужість до доньки, взагалі не цікавиться, добровільно не бере ніякої участі у вихованні, ухиляється від утримання, матеріальної допомоги не надає та жодної участі у вихованні дитини не приймає, не піклується про фізичний та духовний розвиток, навчання, що підтверджується характеристикою зі школи, Прилуцький ліцей №14, де навчається Анна, а саме не спілкується з дочкою взагалі, що порушує нормальне самоусвідомлення дитини, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не відвідувала і не відвідує вдома чи в закладах освіти де навчається спільна донька, тобто повністю самоусунулася від повноцінного розвитку своєї доньки та здобуття нею освіти, жодного разу не провідала свою дитину, ні разу не забирала з навчального закладу, її особисто не знають вихователі та учителі Анни, і саме позивач забезпечує житлові умови спільної доньки, тому ним і подано до суду позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано третю особу Службу у справах дітей Прилуцької міської ради, як орган опіки та піклування Прилуцької міської ради Чернігівської області надати належним чином оформлений письмовий висновок щодо розв`язання спору про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 . Призначено підготовче засідання по цивільній справі, яке було відкладено до 30.09.2024.

30.09.2024 ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, яке відкладено до 13 листопада 2024 року.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечували.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явилась, хоча про дату, час та місце судових засідань повідомлялась належним чином. Крім того, про судове засідання призначене на 13.11.2024, відповідач повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.

Суд здійснив усі можливі заходи для належного повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи. Проте, остання в судові засідання не з`являлась, в наданий судом час відзив на позовну заяву та докази, які б підтверджували заперечення проти позову засобами поштового зв`язку чи то електронного зв`язку, суду не надала. Як і не подала заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в порядку та строки, передбачені ст. 212 ЦПК України.

Представник третьої особи - Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області в судове засідання також не з`явився, згідно письмової заяви просить розгляд справи проводити без їхньої участі. При винесенні рішення по справі просять врахувати висновок органу опіки та піклування Прилуцької міської ради та виключно інтереси дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання також не з`явився, згідно поданої заяви просить справу розглядати у відсутності представника ІНФОРМАЦІЯ_4 . При винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

У зв`язку з цим суд на підставі ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, приходить до наступного висновку.

Охорона дитини в Україні регулюється Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини (1989р.), міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, Сімейним кодексом України, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини у даній сфері.

Як зазначено в Конвенції ООН про права дитини (1989р.), «…дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, ..дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті Організації Об`єднаних Націй, і особливо в дусі миру, гідності, терпимості, свободи, рівності і солідарності..».

Згідно ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Судом встановлено, що згідно копії Свідоцтва про народження від 10 жовтня 2007 року, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 та її батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (а.с.7).

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08 серпня 2012 року у цивільній провадженні №2/2517/1169/12 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано.

Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 до начальника Служби у справах дітей Прилуцької міської ради від 21 листопада 2017 року, ОСОБА_1 просить розглянути питання визначення його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки після розлучення дитина проживає з матір`ю в АДРЕСА_2 . Мати веде аморальний образ життя. ОСОБА_2 постійно вживає спиртні напої, зі слів матері пробувала вживати наркотичні засоби, часто дома не ночує. На даний момент мати ОСОБА_2 не працює. Аліменти використовує не за призначенням. Дочка ОСОБА_6 розповідала, що мати брала її на гулянки, де були ще малі діти і бачила, як розважаються голі чоловіки з жінками. Дитина згодна перейти до нього і просить вже декілька років забрати на постійне місце проживання (а.с.23).

Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 квітня 2018 року у цивільній справі №742/343/18 (провадження №2/742/270/18), визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання: АДРЕСА_1 . Звільнено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 від сплати аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стягуються на підставі рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26 липня 2012 року у цивільному провадженню №2/2517/1049/12 (справа №2517/6012/12)(а.с.8-11).

Відповідно до копії довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб від 06.08.2018 за №4274, виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , згідно даних будинкової книги, останній має такий склад сім`ї: мати - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; батько - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина зареєстрована та постійно проживає разом з батьком (а.с.12).

Відповідно до копії довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб від 21.05.2024 за №972, виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 в тім, що за вищевказаною адресою зареєстровані такі особи: заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; мати - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; батько - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Відповідно до копії свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок, виданого Прилуцькою міською радою 13 квітня 2001 року, ОСОБА_9 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).

Згідно копії постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 від 23.10.2018 вбачається, що в Прилуцькому міськрайонному відділі ДВС Головного територіального управління юстиції Чернігівської області перебуває відкрите виконавче провадження на підставі судового наказу №2-н/742/201/18 виданого Прилуцьким міськрайонним судом 28.09.2018, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини її заробітку щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (а.с.16).

Відповідно до копії розрахунку заборгованості по аліментах по виконавчому листу №2-н/742/201/18 від 28.09.2018 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на квітень 2024 року, наявна заборгованість в сумі 144 404,14 грн. (а.с.14,15).

Згідно копії довідки Прилуцького ліцею №14 Прилуцької міської ради Чернігівської області від 17 травня 2024 року за №01-16/65, виданої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в тому, що вона дійсно навчається у 10 класі Прилуцького ліцею №14 Прилуцької міської ради Чернігівської області з 01 вересня 2023 року по теперішній час (а.с.18).

Відповідно до копії характеристики на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , учениці Прилуцького ліцею №14 Прилуцької міської ради Чернігівської області вбачається, що ОСОБА_3 навчається у Прилуцькому ліцеї №14 з 2023 року. Зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна учениця. Володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні. Має гарну зорову, слухову пам`ять, швидко запам`ятовує навчальний матеріал. Добре розвинуте логічне та творче мислення. На уроках уважна, виконує домашні завдання, допомагає товаришам. Має добрий загальний розвиток. Учениця завжди охайна, доглянута. До виконання громадських доручень учениця ставиться сумлінно, дбайливо. Аня скромна, товариська, розсудлива, самостійна. Користується повагою серед учителів та учнів ліцею, має багато друзів. Вихованням та навчанням дитини займається батько, ОСОБА_1 . Мати, ОСОБА_2 , не бере участі у вихованні та навчанні доньки, за навчальний рік жодного разу не з`явилася у школі, не відвідувала батьківські збори, з класним керівником не спілкувалася (а.с.17).

Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Прилуцька міська дитяча лікарня» Прилуцької міської ради Чернігівської області №294 від 20 травня 2024 року, останнє повідомляє, що донька ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина знаходиться під наглядом дитячої поліклініки з дня народження. Піклування, нагляд за дитиною, відвідування лікаря-педіатра та виконання лікарських рекомендацій завжди виконував батько, вчасно та відповідально. Звернень матері до лікаря-педіатра з дитиною ОСОБА_10 , за ввесь період часу не було зовсім (а.с.20).

Відповідно до копії службової характеристики від 17 листопада 2017 року, ОСОБА_1 проходить службу з 10.02.2005 року на посаді водія 22 державної пожежно-рятувальної частини. До цього пройшов службу в збройних силах України. Перебуваючи на посаді опанував свої функціональні обов`язки та посадові інструкції. Не допускає порушень дисципліни та законності. Протягом служби в підрозділі стягнень не мав, також не допускав порушення форми одягу та запізнення на службу, за що був неодноразово заохочений почесними грамотами від У ДСНС в області та від Прилуцької державної адміністрації. Задовільно знає район виїзду підрозділу, а також виробничу технологію та пожежну небезпеку охороняємих об`єктів. Нормативні акти та керівні документи засвоїв на задовільно. Працює над усуненням особистих недоліків. Тактико-технічні характеристики пожежної техніки та озброєння знає добре. В повному обсязі виконує накази та вказівки керівництва частини. При вирішенні службових питань проявляє активність та надає допомогу іншим співробітникам. Морально стійкий. Під час пожежно-тактичних навчань, занять діє рішуче. Неодноразово приймав участь у ліквідації надзвичайних ситуацій та пожеж під час яких показав сміливі дії та добрі навички. В стройовому відношенні підтягнутий, фізично розвинений добре. По відношенню до співробітників, колег по роботі, батьків та рідних завжди ввічливий і доброзичливий. Вільно володіє державною мовою (а.с.21).

Відповідно до копії службової характеристики від 21 травня 2024 року, ОСОБА_1 (пожежний-рятувальник 13 державної пожежно-рятувальної частини (смт Ладан) 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Чернігівській області, майстер-сержант служби цивільного захисту, освіта професійна (професійно-технічна), в 1999 році закінчив Дігтярівське професійно-технічне училище №32 с. Дігтярі, 1981 року народження) за період перебування на займаній посаді майстер-сержант служби цивільного захисту ОСОБА_1 зарекомендував себе з позитивного боку. Постійно працює над підвищенням свого професійного рівня. Поставлені доручення виконує чітко, у встановлені терміни. Інтереси служби ставить вище особистих. За час перебування на посаді пожежного-рятувальника 13 ДПРЧ (смт Ладан) 3 ДПРЗ Головного управління ДСНС України у Чернігівській області неодноразово брав участь у ліквідації пожеж в районі виїзду підрозділу. В екстремальних ситуаціях діє грамотно та не втрачає самоконтролю. Знає тактико-технічні характеристики та правила експлуатації техніки яка є на озброєнні в підрозділі. Зовні охайний. В спілкуванні коректний, ввічливий та чемний. Встановлену форму одягу не порушує. З початку 2024 року брав участь у ліквідації 2 пожеж, під час яких врятовано значну кількість матеріальних цінностей. Протягом вересня-жовтня 2023 року приймав активну участь у ремонтних роботах по заміні даху в підрозділі та облагородження території. В 13 ДПРЧ (смт Ладан) активно робить внесок до матеріальної частини підрозділу, залучається до ремонтних робіт має авторитет та повагу серед особового складу. Відданий справі служіння українському народу. Дисциплінарних стягнень не має (а.с.22).

Відповідно до копії довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин від 30.11.2023 за №1324, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за результатом огляду: психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказань для виконання служби в органах ДСНС України - відсутні (а.с.24).

Згідно копії довідки про доходи №11 від 17 травня 2024 року, ОСОБА_1 працює у 13 ДПРЧ (смт. Ладан) З ДПРЗ ГУ ДСНС України у Чернігівській області, форма працевлаштування - основна, займає посаду пожежний-рятувальник. Загальна сума доходу за період з 01.11.2023 року по 30.04.2024 рік становить 240 893,52 грн. (а.с.25).

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Прилуцької міської ради від 19 серпня 2024 року за №02-16/5584, встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце проживання: АДРЕСА_2 , має неповнолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьки дівчинки розлучені з серпня 2012 року. Після розлучення мати дитини, ОСОБА_2 , проживає окремо, з донькою не спілкується, здоров`ям, долею, навчанням та самопочуттям ОСОБА_4 не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає (заборгованість по аліментам становить більше 140 тисяч гривень). Відповідно до рішення Прилуцького міськрайонного суду від 03 квітня 2018 року, місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 визначено з батьком, ОСОБА_1 . ОСОБА_11 створив належні умови проживання для дитини, утримує доньку, приділяє належну увагу вихованню та розвитку ОСОБА_4 . Сама дівчинка пояснює, що мама вже давно не приймає участі у її житті, не цікавиться здобутками, не вітає з днем народження. Питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розглядалось на засіданні постійної комісії з питань захисту прав дитини. Інна Іванівна на засідання не з`явилася, хоча про час і місце проведення була повідомлена належним чином. Беручи до уваги вищезазначене, орган опіки та піклування Прилуцької міської ради вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , 1987 року народження, відносно неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є доцільним та відповідатиме інтересам дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

В силу статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно ч.2, 3, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Згідно п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування; медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі №643/7876/18 зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Із положень статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» слідує, що суд застосовує при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, рішення від 16 липня 2015 року, пункт 100) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте, необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з матір`ю ОСОБА_2 . З 2017 року ОСОБА_6 почала проживати разом з батьком ОСОБА_1 . Заочним рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.04.2018 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 за місцем його проживання.

Самі лише доводи позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про свою дочку, ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не можуть бути достатніми підставами для позбавлення її батьківських прав. У матеріалах справи відсутні переконливі докази винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітньої дочки, тобто, відсутні докази, що відповідач свідомо, систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач надав копію його письмової заяви до Служби у справах дітей Прилуцької міської ради від 21.11.2017, як доказ того, що відповідач ОСОБА_12 веде аморальний спосіб життя та постійно вживає спиртні напої, проте суд дану заяву не приймає до уваги, оскільки вона не має вхідного номеру.

У поданій позовній заяві позивач про такі обставини не зазначає, тому суд вважає, що такі доводи не підтверджені належними та допустими доказами, а доказування в силу вимог ч.6 ст. 81 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дійсно, згідно п.4 ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він є хронічними алкоголіками.

В той же час, відповідно до п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» хронічний алкоголізм батьків має бути підтверджений відповідним медичним висновком.

Також, як на доказ ухилення ОСОБА_2 від виконання батьківських обов`язків щодо дочки позивач посилається на розрахунок заборгованості по аліментах від 20.05.2024, згідно якого станом на 30 квітня 2024 року відповідач має заборгованість у розмірі 144 404,14 грн.

Проте суд звертає увагу, що наявність заборгованості зі сплати аліментів сама по собі не є підставою для позбавлення матері дитини батьківських прав, така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.10.2018 у справі №761/2855/17.

Крім того, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Як вбачається з висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у ньому не наведено безперечних підстав та аргументів, які б вказували на необхідність позбавлення відповідачки батьківських прав, він не містить висновків про те, яким чином позбавлення відповідачки батьківських прав захистить інтереси дитини. Зазначений висновок не містить однозначних обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, тому суд не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування Прилуцької міської ради.

Також, Верховний Суд у постанові від 26.04.2023 року по справі №520/17217/13-ц, від 24.10.2018 року по справі №761/2855/17, зазначив, що висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. (ч.ч.5, 6 ст. 19 СК України).

Відповідно до ч.4 ст. 164 СК України під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Суд зауважує, що у цій справі державні органи взагалі не розглядали інші менш радикальні заходи, передбачені законодавством (соціальний супровід, попередження про недопущення неналежного ставлення до виконання батьківських обов`язків тощо), проте прийняли висновок про доцільність позбавлення її батьківських прав.

ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява №2091/13).

Дійсно, після розірвання шлюбу, а саме: з 2017 року свої батьківські обов`язки відповідач поклала на батька ОСОБА_1 , який дбає про розвиток дитини, здоров`я, навчання та благополуччя вцілому.

Водночас ОСОБА_2 не виявляє негативної поведінки та не вчиняє протиправних дій щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_4 .

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17 (провадження №61-13752св19), 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18 (провадження №61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18 (провадження №61-8883св19), від 23 грудня 2020 року у справі №522/21914/14 (провадження №61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі №1915/2789/12 (провадження №61-14726св23), від 29 січня 2024 року у справі №185/9339/21 (провадження №61-8918св23).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Врахувавши конкретні обставини справи, «як найкращі інтереси дитини», суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав. На переконання суду позбавлення батьківських прав матері не призведе до безумовного покращення життя неповнолітньої дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Зважаючи, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом, необхідність застосування якого позивач та його представник не довели, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.ст.12, 13, 81, 258-259, 263, 264, 265, 280-285, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Дуденок Оксана Олександрівна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Прилуцької міської ради Чернігівської області та ІНФОРМАЦІЯ_1 про позбавлення батьківських прав - відмовити в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 14 листопада 2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА