Постанова

від 29.10.2024 по справі 927/144/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2024 р. Справа№ 927/144/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Биховцова О.А., посвідчення № 070533 від 01.03.2023;

від позивача-1: не з`явився;

від позивача-2: не з`явився;

від відповідача: Конопля Ю.М., ордер СВ № 1104877 від 29.10.2024,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.04.2024

у справі № 927/144/24 (суддя - Сидоренко А.С.)

за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1) Державної екологічної інспекції у Чернігівській області

2) Деснянської селищної ради

до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп"

про стягнення 1 286 625,01 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (далі - Держекоінспекція) та Деснянської селищної ради звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп" (далі - ДП "Козелецьрайагролісгосп"; Підприємство) про стягнення 1 286 625,01 грн шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, наслідком чого стало незаконне вирубування 130 дерев невстановленими особами на території кварталу 21 виділу 17 ДП "Козелецьрайагролісгосп", що спричинило шкоду державним інтересам у сфері лісового господарства.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.04.2024 позов задоволено. Стягнуто з ДП "Козелецьрайагролісгосп" на користь Деснянської селищної ради 1 286 625,01 грн шкоди. Стягнуто з ДП "Козелецьрайагролісгосп" на користь Чернігівської обласної прокуратури 19 299,38 грн судового збору за подання позову.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустив протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев та завданням державі 1 286 625,01 грн шкоди.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ДП "Козелецьрайагролісгосп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення апелянт вказував на відсутність своєї вини у спричиненні шкоди порубкою лісу невстановленими особами та помилкове неприйняття судом першої інстанції до уваги, що відповідач не міг здійснювати охорону лісових насаджень з 24.02.2022 по 08.05.2022 по незалежним від нього причинам, а саме з огляду на проведення бойових дій, знаходження військових на території лісових насаджень та призупинення трудових відносин між Підприємством та його працівниками.

Також відповідач зазначав, що помилково не додав до відзиву на позовну заяву копію наказу № 12/1 від 23.03.2022 ДП "Козелецьрайагролісгосп" про призупинення трудових відносин (а.с. 8 том 2) та просив визнати причину неподання доказу поважним й долучити його до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.06.2024, у складі колегії суддів: ОСОБА_1 (головуючий), Демидова А.М., Владимиренко С.В., відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 21.08.2024.

02.07.2024 до апеляційного суду прокуратурою подано відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

19.08.2024 до апеляційного суду надійшла заява позивача-1 про розгляд справи без його участі.

21.08.2024 судове засідання не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді ОСОБА_1 на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.08.2024 розгляд справи призначено на 02.10.2024.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2024, з огляду на звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, справу передано на повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів та призначено розгляд справи на 29.10.2024.

28.10.2024 до апеляційного суду надійшла заява позивача-1 про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні, яке відбулось 29.10.2024, апелянт просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Прокурор заперечував доводи апеляційної скарги та вказував на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Позивачі у судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином (а.с. 68-72 т.2).

Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.

Зважаючи на те, що явка учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, при цьому відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, колегією суддів не встановлено обставин згідно яких цей спір не може бути вирішений в даному судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, 09.05.2022 працівниками ДП "Козелецьрайагролісгосп" складено акт обстеження незаконної порубки в кварталі 21 виділу 17, який знаходиться на території ДП "Козелецьрайагролісгосп" поблизу села Короп`є. В ході обстеження було виявлено пні сосни звичайної в кількості 130 шт (а.с. 24-26; 109 том 1).

09.05.2022 ДП "Козелецьрайагролісгосп" подало заяву до Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області щодо пошуку невідомої особи, яка в період з 24.02.2022 по 08.05.2022 здійснила незаконну порубку дерев породи сосна в кількості 130 шт на території ДП "Козелецьрайагролісгосп" поблизу села Короп`є (а.с. 18 том 1).

З протоколу допиту потерпілого від 09.05.2022 ОСОБА_2 інженера охорони захисту лісу ДП "Козелецьрайагролісгосп" вбачається, що майстер лісу ОСОБА_3 його повідомив 08.05.2022 близько 13:15 год. про встановлення факту незаконної порубки дерев (а.с. 22 том 1).

Протоколом огляду місця події від 09.05.2022, який складений слідчим слідчого відділення поліції № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області встановлено, що на ділянці лісу в кварталі 21 виділу 17, який знаходиться на території ДП "Козелецьрайагролісгосп" поблизу села Короп`є виявлено 130 пнів сироростучих дерев породи сосна; також були виявлені сліди протектора шин транспорту (схожі на протектори трактора та автомобіля зі спареною віссю) (а.с. 19-21 том 1).

10.05.2021 зареєстровано кримінальне провадження № 12022270350000119 за заявою про вчинення кримінального правопорушення - з приводу незаконної порубки дерев на території ДП "Козелецьрайагролісгосп" неподалік села Короп`є Чернігівського району (а.с. 16 том 1).

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області, як контролюючим органом, на підставі розділу II частини 9 Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України № 45 від 01.03.2023 (а.с. 43-52 том 1), так для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) № 665 від 23.07.2008, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконного вирубування 130 дерев породи сосна звичайна сироростуча, загальна сума яких склала 1 286 625,01 грн (а.с. 53 том 1).

Прокурор вказував, що відповідач, як постійний лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, наслідком чого стало незаконне вирубування 130 дерев на території кварталу 21 виділу 17 ДП "Козелецьрайагролісгосп", що спричинило шкоду державі в розмірі 1 286 625,01 грн.

Суд першої інстанції погодився з наведеними доводами прокуратури, задовольнив позовні вимоги та стягнув з ДП "Козелецьрайагролісгосп" на користь Деснянської селищної ради 1 286 625,01 грн шкоди внаслідок незаконної рубки дерев невстановленими особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком враховуючи наступне.

Стосовно наявності підстав для представництва у суді прокурором інтересів держави в особі Деснянської селищної ради та Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, то прокурор зазначав, що самовільна порубка мала місце у лісовому масиві, який розташований на території Деснянської селищної ради Чернігівської області, тож шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Деснянської селищної ради, а факт невідшкодування такої шкоди призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади. Водночас, Держекоінспекція уповноважена державою здійснювати функції з контролю охорони та використання природних ресурсів, однак цим органом не було вжито надані Законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою дерев.

Так, листом № 12-67ВИХ-24 від 18.01.2024 Чернігівська обласна прокуратура звернулася до Деснянської селищної ради, в якому просила повідомити позицію селищної ради щодо можливості звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокуратурою (а.с. 54 том 1).

Листом № 06-02/116 від 24.01.2024 Деснянська селищна рада повідомила прокуратуру, що з позовом про відшкодування шкоди, завданою незаконною порубкою дерев не зверталась та не заперечує щодо можливості звернення Чернігівської обласної прокуратури до суду з позовом до ДП "Козелецьрайагролісгосп" про відшкодування такої шкоди (а.с. 55 том 1).

Чернігівська обласна прокуратура направила лист до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області № 12-69ВИХ-24 від 18.01.2024 яким інформувала про незаконну порубку дерев на території ДП "Козелецьрайагролісгосп" та просила повідомити позицію Держекоінспекції щодо можливості звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою чи можливості подачі такого позову безпосередньо прокурором (а.с. 56 том 1).

Листом № 10/234 від 24.01.2024 Державна екологічна інспекція у Чернігівській області повідомила, що за фактом незаконної порубки лісу заходи державного нагляду (контролю) працівниками Держекоінспекції не проводились, акт не складався, на запит Чернігівської обласної прокуратури 22.01.2024 було проведено розрахунок шкоди, однак з таким позовом Держекоінспекція до суду не зверталась, проти здійснення представництва інтересів Держекоінспекції в суді не заперечує (а.с. 57 том 1).

Чернігівською обласною прокуратурою повідомлено позивачів листами № 12-89/ВИХ-24 від 26.01.2024 та № 12-91ВИХ-24 від 26.01.2024 про звернення з цим позовом до суду (а.с. 59-60 том 1).

З огляду на викладене, враховуючи обізнаність Деснянської селищної ради та Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про порушення інтересів держави, наявність у них повноважень щодо захисту інтересів держави та невжиття відповідних заходів, прокурор зазначав про необхідність вжиття заходів з представництва інтересів держави в суді в особі визначених органів.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України № 1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру", який набрав чинності 15.07.2015.

Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (частина 3).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4).

Системне тлумачення статті 53 ГПК України й абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;

2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У рішенні № 4-р(II)/2019 від 05.06.2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (пункти 45-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Встановлюючи підстави для представництва прокурором інтересів держави, суд повинен здійснити оцінку не тільки виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову (апеляційної та/або касаційної скарги), а й наявних у справі інших доказів щодо обставин, які йому передували, зокрема попереднього листування між прокурором та зазначеним органом.

Водночас якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, і такий орган протягом розумного строку на зазначену інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абзацом 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У такому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави вказаним органом.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 926/14/19.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Селищні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам міст, селищ, сіл належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним із повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування у галузі охорони навколишнього природного середовища є здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Згідно зі ст. 94 Лісового кодексу (далі - ЛК) України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється КМУ, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 230 від 07.04.2020, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема, щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Згідно із п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою КМУ від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, відповідно до Положення, затвердженого наказом Держекоінспекції України № 128 від 28.04.2020 (наразі № 45 від 01.03.2023; а.с. 43-52 том 1), в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 розділу II цього Положення Державна екологічна інспекція у Чернігівській області здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Частинами 9, 10 розділу II Положення передбачено, що Державна екологічна інспекція у Чернігівській області розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.

З огляду на зазначене, наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Деснянської селищної ради та Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та щодо необхідності захисту інтересів держави.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 16 ЦК України до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За ст. 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

У відповідності до ст. ст. 16, 17 вказаного кодексу право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішенням Чернігівської обласної ради від 27.03.2001 "Про надання в постійне користування земель лісового фонду" Дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству "Козелецьрайагролісгосп" передано в постійне користування земельна ділянка площею 14 333,6 га (а.с. 39-42 том 1).

Відповідно до ст. 16 та ст. 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на всій території України.

Згідно із п. 5 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

У відповідності до ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів, відповідно до законодавства, на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 86 та ст. 90 ЛК України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

Положеннями ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 3.8 статуту ДП "Козелецьрайагролісгосп" (затвердженого наказом в.о. генерального директора КП "Чернігівоблагроліс" Чернігівської обласної ради № 49 від 27.09.2022; а.с. 27-34 том 1) Підприємство створене з метою охорони та відновлення лісових ресурсів. Предметом діяльності Підприємства, крім іншого, є охорона і захист лісових ресурсів від самовільних рубок та лісових пожеж, боротьба зі шкідниками та хворобами лісу. Підприємство є лісокористувачем, згідно рішення обласної ради від 27.03.2001 та здійснює діяльність згідно з положеннями Лісового кодексу України та інших нормативних актів.

Пунктом 6.4 статуту визначено, що Підприємство виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

За приписами ст. ст. 86, 89, 90 ЛК України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, зокрема, винні у: порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Крім того, постановою КМУ № 612 від 20.05.2022 затверджено Порядок організації охорони і захисту лісів, який визначає механізм здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, тощо.

Згідно із п. 16 Порядку охорона лісів від незаконних рубок та інших порушень вимог лісового законодавства здійснюється шляхом проведення державною лісовою охороною, лісовою охороною інших постійних лісокористувачів, власників лісів заходів з охорони лісів від незаконних рубок та інших порушень відповідно до статті 91 ЛК України та постанови КМУ № 976 від 16.09.2009 "Про затвердження Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів".

Зазначене свідчить, що власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Таким чином, ДП "Козелецьрайагролісгосп" є постійним лісокористувачем на якого покладено обов`язки із забезпечення охорони, захисту та відтворення лісових насаджень на підвідомчій йому території.

Охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети - упередження незаконного знищення лісів.

Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 ЛК України свідчить про те, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17.

Згідно з посадовою інструкцією лісника, затвердженої директором ДП "Козелецьрайагролісгосп" від 11.10.2017 (а.с. 37 том 1), до посадових обов`язків лісника, зокрема, входить: охорона лісів і довіреного йому майна в закріпленому обході з прийняттям заходів до попередження і припинення порушень правил пожежної безпеки, незаконних порубок, сінокосіння, пасіння худоби, різних розкрадань та інших порушень користування лісом і землями; контроль за станом, охороною і захистом лісів в районі знаходження обходу, за збереженням пожежно-спостережних пунктів, телефонних ліній, розпізнавальних знаків для авіації, мостів, межових знаків, квартальної мережі та інше (пункти 1,2 розділу ІІ).

Відповідно до посадової інструкції майстра лісу, затвердженої директором ДП "Козелецьрайагролісгосп" від 15.03.2018 (а.с. 38 том 1), до завдань та обов`язків майстра лісу, зокрема входить: здійснення контролю за правильністю лісокористування, охороною і захистом лісу на закріплених лісогосподарських дільницях; перевірка додержання правил рубання лісу, сінокосіння, випасу худоби та інших видів користування лісом, вживання заходів до усунення виявлених порушень і порушень правил полювання. Також дає вказівки лісникам та іншим робітникам щодо усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку ведення лісового господарства і лісокористування.

Отже відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на підвідомчій йому території, однак незаконна порубка на ділянці лісу в кварталі 21 виділу 17 дерев породи сосна в кількості 130 шт на території ДП "Козелецьрайагролісгосп" поблизу села Короп`є невстановленими особами свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Відповідач заперечуючи проти позову вказував, що самовільна порубка лісу була вчинена невідомими особами в період часу з 24.02.2022 по 08.05.2022 в який Підприємство не мало змоги здійснювати охорону лісових насаджень по незалежним від нього причинам, а саме з огляду на повномасштабне вторгнення Російською Федерацією (далі - РФ) на територію України, відсутність доступу працівників Підприємства до території лісових насаджень (оскільки на території знаходились військові) та прийняття Підприємством наказу від 23.03.2022 про призупинення трудових відносин з 24.03.2022 по 26.04.2022.

На підтвердження наведених обставин відповідачем долучено до матеріалів справи:

- копію доповідної записки майстра лісу Жабинець В.М. від 27.04.2022, в якій він повідомляє директора ДП "Козелецьрайагролісгосп" про неможливість проведення обстеження лісового масиву в районі ділянки № 1, у зв`язку з військовими діями (а.с. 110 том 1);

- наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (а.с. 170-176 том 1), яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, згідно якого територія Деснянської селищної територіальної громади в період з 24.02.2022 по 31.03.2022 віднесена до територій активних бойових дій, а в період з 31.03.3022 по 31.12.2022 віднесена до територій можливих бойових дій;

- копію листа № 612/1/1/546 від 05.04.2024 Міністерства оборони України військової частини НОМЕР_1 (а.с. 177 том 1), в якому зазначено, що з початком широкомасштабного наступу військ РФ на Україну, з метою знищення військової та цивільної інфраструктури, особового складу, озброєння і військової техніки військових частин навчального центру, які були розосереджені в Чернігівському районі, противником наносилися ракетні та повітряні удари по визначеним районам (об`єктам). Противником застосовувались ракетно-бомбові та повітряні удари з використанням авіації, реактивних систем залпового вогню і безпілотних авіаційних комплексів у визначені дати 25 лютого, 03, 18, 19, 25, 28 березня, 17.04.2022. З метою забезпечення скритої діяльності військових частин навчального центру, недопущення втрат особового складу, в т.ч. цивільного населення, у визначений період було значно обмежені всі переміщення цивільного транспорту та населення в районі розташування (виконання бойових завдань) військових частин Сил оборони України в тому числі і на території лісових угідь.

Колегія суддів критично ставиться до поданих відповідачем доказів, оскільки вони тільки опосередковано можуть підтвердити твердження про неможливість здійснення господарської діяльності Підприємством в період з 24.02.2022 по 08.05.2022.

Так, віднесення територій Деснянської селищної територіальної громади в період з 31.03.3022 по 31.12.2022 до територій можливих бойових дій, не підтверджує, що відповідач в даний час не міг проводити свою господарську діяльність, а доповідна записка майстра лісу складена ОСОБА_3 27.04.2022 не відображає, в якій період неможливо було провести обстеження лісового масиву. Водночас у матеріалах справи містяться розпорядження Деснянської селищної ради № 48 від 19.04.2022 "Про скликання виконавчого комітету Деснянської селищної ради" та рішення Деснянської селищної ради № 18 від 20.04.2022 "Про проведення днів довкілля", які свідчать про діяльність громади, принаймні з 19.04.2022 (а.с. 206-207 том 1).

Щодо листа військової частини НОМЕР_1 , то з його змісту неможливо зробити беззаперечний висновок, у який саме період і на якій саме території існували обмеження щодо переміщення цивільних осіб. При цьому, відомостей про прийняття військовою частиною будь-яких наказів щодо обмеження пересування, у тому числі працівників лісогосподарських підприємств у межах лісового фонду на території Деснянської об`єднаної територіальної громади Чернігівського району відповідачем до матеріалів справи не надано. Водночас зі змісту розпорядження Чернігівської обласної військової адміністрації № 147 від 20.04.2022 "Про тимчасову заборону відвідування населенням лісів і в`їзду до лісових масивів області транспортних засобів у період воєнного стану" вбачається, що заборона на відвідування лісів населенням і в`їзд до лісів Чернігівської області не розповсюджується на спеціалізовані лісогосподарські підприємства для здійснення комплексу лісогосподарських заходів, у період воєнного стану (а.с. 205 том 1).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем не було в суді першої інстанції додано до матеріалів справи наказ Підприємства від 23.03.2022 про призупинення трудових відносин з 24.03.2022 по 26.04.2022, на який він посилався у відзиві на позовну заяву (а.с. 79 том 1).

При цьому долучений до матеріалів апеляційної скарги наказ ДП "Козелецьрайагролісгосп" № 12/1 від 23.03.2022 про призупинення трудових відносин (а.с. 8 том 2) апеляційним судом не приймається до уваги, оскільки заявником не наведено та, відповідно, не доведено винятковості випадку та причин, що об`єктивно не залежали від нього для надання такого доказу суду першої інстанції, тому клопотання скаржника про долучення доказу до матеріалів справи колегією суддів залишено без задоволення.

Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3, 4 статті 13 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що наявний в матеріалах справи наказ ДП "Козелецьрайагролісгосп" № 18 від 06.05.2022 "Про охорону лісових насаджень від самовільних порубок" (а.с. 104 том 1) щодо створення рейдової бригади по охороні лісових насаджень у обходах № 1 та 4 (кв. 17-26, 27-36), свідчить, що Підприємство принаймні 06.05.2022 здійснювало свою господарську діяльність, однак з протоколу допиту потерпілого від 09.05.2022 ОСОБА_2 інженера охорони захисту лісу ДП "Козелецьрайагролісгосп" випливає, що майстер лісу ОСОБА_3 його повідомив 08.05.2022 близько 13:15 год. про встановлення факту незаконної порубки дерев (а.с. 22 том 1) і лише 09.05.2022 було задокументовано факт порубки 130 дерев.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Апеляційний суд наголошує, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Крім того, згідно з приписами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2024 у справі № 910/6757/23.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що докази щодо неможливості здійснення господарської діяльності відповідачем в період з 24.02.2022 по 08.05.2022 є менш вірогідними, ніж докази надані на спростування цієї обставини.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев (виникнення збитків).

Настання ж цих збитків стало прямим наслідком неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань, встановлених законодавством і статутом що, безумовно свідчить про причинно-наслідковий зв`язок, між протиправною поведінкою та шкодою, що завдана навколишньому природному середовищу у вигляді порубки дерев.

Оскільки відповідачем не доведено відсутності вини та вчинення ним достатніх дій, спрямованих на збереження та охорону лісу та недопущення самовільної рубки лісу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора щодо стягнення з ДП "Козелецьрайагролісгосп" на користь Деснянської селищної ради 1 286 625,01 грн шкоди згідно розрахунку Держекоінспекцією (а.с. 53 том 1).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено обґрунтованості апеляційної скарги, тож апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду і підстав для його скасування або зміни не має.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта, враховуючи відмову у її задоволенні.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Козелецького районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства "Козелецьрайагролісгосп"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 18.04.2024 у справі № 927/144/24 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 18.04.2024 у справі № 927/144/24 залишити без змін.

Матеріали справи № 927/144/24 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.11.2024.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук