Постанова

від 12.11.2024 по справі 903/622/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12 листопада 2024 року Справа № 903/622/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Мельник О.В. , суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Городоцької міської ради

на рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2024

(ухвалене о 15:31 год. у м. Луцьку, повний текст складено 19.09.2024)

у справі № 903/622/24 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Городоцької міської ради

до Приватного підприємства "Універсам"

про стягнення 1 958 024 грн 90 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Савчук Ю.М.;

від відповідача - Михальченко С.П.

ВСТАНОВИВ:

Городоцька міська рада звернулося до Господарського суду Волинської області із позовом до Приватного підприємства "Універсам" про стягнення 1 958 024 грн 90 коп.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем взятих згідно договору оренди землі від 10.08.2005 зобов`язань по оплаті орендних платежів.

Господарський суд Волинської області рішенням від 11.09.2024 у справі № 903/622/24 в позові відмовив.

При ухваленні вказаного рішення суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутня заборгованість з орендної плати, оскільки позивач при розрахунку розміру останньої невірно застосовував індекси інфляції нараховуючи їх з наростаючим підсумком, а не щодо кожного окремого місяця, за який сплачується орендна плата.

Проаналізувавши здійснені відповідачем платежі, суд виснував про здійснення відповідачем переплати зі сплати орендних платежів.

Розглядаючи спірні правовідносини місцевий господарський суд застосував відповідні положення ст. 792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 93, 206 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 14, 288, 289 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 15, 21 Закону України "Про оренду землі", ст. 5 Закону України "Про оцінку земель".

Не погоджуючись із зазначеним рішенням із апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Городоцька міська рада, у якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 у справі № 903/622/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована таким.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 02.11.2023 у справі №924/976/22 стягнув з ПП "Універсам" заборгованість за Договором оренди землі від 10.08.2005, із змінами та доповненнями, включно по листопад 2022 року.

В оскаржуваному рішенні суд прийшов висновку, що ПП "Універсам" має переплату по сплаті орендної плати, однак, судом не наведено розрахунок визначення розміру переплати. Теоретично можна прийти до висновку, що суд визначив переплату виключно на відзиві на позовну заяву.

ПП "Універсам" подаючи податкову декларацію з сплати за землю зазначає значно більшу суму ніж ПП "Універсам" зазначає у своєму відзиві на позовну заяву та поясненнях. Таким чином, можна зазначити, що ПП "Універсам" під час розгляду справи про стягнення заборгованості з орендної плати не погоджується із сумами, які визначені у податкових деклараціях з плати за землю.

Пунктом 56.11. ст.56 Податкового кодексу України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Тобто, ПП "Універсам" повинен визнавати суми зазначені в податкових деклараціях з плати за землю, як достовірні, або подавати уточнюючі декларації у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Суд не враховував положення Податкового кодексу України, суми визначені ПП "Універсам" в деклараціях з сплати за землю, а також фактичну оплату здійснив висновок про переплату з орендних платежів за період з грудня 2022 року по січень 2024 року, виключно на відзиві на позовну заяву.

Господарський суд Волинської області зазначив, що при проведенні розрахунку судом взято до уваги методологію проведення розрахунку розміру орендної плати, застосовану у справі №922/1137/19 (постанова Верховного Суду від 19.12.2019), у якій договір оренди також передбачав, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

При перегляді в касаційному порядку оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції по справі №924/976/22 на предмет дотримання норм процесуального та матеріального права Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в своїй ухвалі від 16.04.2024 у справі №924/976/22 вказав про необґрунтованість посилання скаржника на те, що суд ухвалив оскаржувані судові рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01.10.2018 у справі №916/3233/16, від 30.03.2018 у справі №916/3236/16, від 07.10.2019 у справі №922/3321/18, від 19.12.2019 у справі №922/1137/19, оскільки вказані скаржником постанови було прийнято судом касаційної інстанції з огляду на іншу фактично-доказову базу у відповідних справах, за інших обставин, встановлених у справі, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийнято відповідні судові рішення. До того ж спірним у цих справах було питання обрахування розміру орендної плати із застосуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель. Крім того, у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 (врахованій судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається) було конкретизовано висновки Верховного Суду, наведені у постановах у справах №916/3236/16, №916/3233/16, №922/1137/19.

Щодо застосування Господарським судом Волинської області в оскаржуваному рішенні правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, то на час розгляду та ухвалення рішення у справі №906/622/24 Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 відступив від правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13.

За наведеного скаржник вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відповідач подав суду апеляційної інстанції відзив, в якому заперечує проти доводів апеляційної скарги позивача, з таких підстав.

З рішення суду першої інстанції чітко вбачається, як суд визначив переплату, а саме від суми, яку сам позивач визначив, як здійснену сплату відповідачем орендної плати за стягуваний період, тобто 3 445 539 грн 10 коп. віднявши суму орендної плати розрахованої судом, яку відповідач зобов`язаний був сплатити за стягуваний період, тобто 1 409 054 грн 25 коп. і яка становить 2 036 484 грн 85 коп., що і є переплатою орендних платежів здійснених відповідачем за період з грудня 2022 року по січень 2024 року.

Враховуючи вищенаведене, посилання позивача на відсутність в рішенні суду першої інстанції розрахунку суми передоплати є безпідставним.

Зроблений позивачем розрахунок орендної плати з урахуванням індексів інфляцій з наростаючим підсумком є абсолютно протиправний.

Розрахунок зроблений судом першої інстанції відповідає умовам встановленим сторонами у договорі оренди землі.

Натомість, здійснений позивачем розрахунок суми орендної плати змінює умови узгоджені сторонами в договорі, а саме щодо встановленого в п.9 договору чіткого розміру орендної плати, яка має вноситися відповідачем кожного року в сумі 1 243 722 грн 73 коп., а також розрахунок здійснений без врахування норм цивільного законодавства щодо свободи договору та узгодження і встановлення сторонами договору оренди порядку оплати та методики нарахування розміру орендної плати.

Про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати (плати за землю), в даному випадку, свідчить довідка контролюючого органу (податкової) від 10.07.2024 №1336/АП/03-20-13-02.

З огляду на розрахунок здійснений судом першої інстанції та здійснені відповідачем оплати можна встановити, що в цьому випадку у відповідача відсутня заборгованість зі сплати орендної плати, а навпаки орендна плата сплачувалася відповідачем з постійною переплатою, що додатково підтверджується довідкою контролюючих органів про відсутність заборгованості в т.ч. по орендних платежах.

Стверджуючи, що договір оренди землі розірваний з 17.01.2024 (дата набрання рішенням законної сили) позивач розрахунок проводить по 25.01.2024, що є необґрунтованим.

З врахуванням всього вищенаведеного вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 у цій справі ухвалено у відповідності з усіма нормами процесуального та матеріального права, а тому просить Північно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу Городоцької міської ради залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Позивач подав суду відповідь на відзив, у якій вважає, що відзив не спростовує доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 16.03.2020 у справі №922/1658/19, Верховний Суд зазначив: "судова палата вважає, що розмір орендної плати за умовами договору має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції".

В апеляційній скарзі зазначалося, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд здійснив посилання на постанову Верховного Суду, де Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у Постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19 відступив від правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №916/2889/13

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 вказано, що розрахунок інфляційних втрат повинен здійснюватися за методикою збільшення суми боргу на індекс інфляції за кожен місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду повинна бути використана сума боргу, збільшена на індекс інфляції попереднього місяця.

Правові позиції Верховного Суду, які знаходять своє відображення у постановах від 16.03.2020 у справі №922/1658/19 та від 26.06.2020 у справі №905/21/19 в судовому порядку підтверджують принципи Податкового кодексу України, де платежі до бюджету розраховуються та сплачуються з наростаючим принципом.

Враховуючи, що орендна плата за землі державної та комунальної власності мають подвійну природу (орендна плата та податок), то і нарахування і стягнення індексу інфляції здійснюється з наростаючим принципом.

Платники, які не своєчасно або не в повному розмірі сплачують свої зобов`язання до бюджету зобов`язанні сплатити зобов`язання з урахуванням індексу інфляції і якщо продовжується несвоєчасна або не повна сплата нарахована сума індексу інфляції у майбутніх періодах (за наявності інфляції) також властивість знецінюватися.

Отже, зобов`язання, яке несвоєчасно сплачене або не в повному розмірі є невиконанням зобов`язання по договору.

Просить задовольнити прохання Городоцької міської ради, яке викладене в апеляційній скарзі повністю.

В судовому засіданні Північно-західного апеляційного господарського суду 12.11.2024 представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. З огляду на вказане, вважає, що рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 у справі № 903/622/24 слід скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заявила, що з доводами скаржника не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. З огляду на зазначене, просила суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржене рішення залишити без змін, виходячи з такого.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 10.08.2005 між Городоцькою міською радою (орендодавець) та ПП "Універсам" (орендар) укладено договір оренди землі (т. 1, а. с. 22-23).

Згідно умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування цілісного майнового комплексу, яка знаходиться в м. Городок, вул. Заводська Площа, вул. Саксаганського, площею 2087860 кв. м. (п.п. 1, 2). Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 27 623 104 грн 68 коп. (п. 5). Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк (п. 8). Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі рік у грошовій формі у гривнях 414 346 грн 56 коп. (п. 9). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10). Орендна плата вноситься у такі строки: кожний місяць до 10-го числа поточного місяця (п. 11). Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п. 12). Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п. 13). Позивач має право, зокрема, вимагати своєчасного внесення орендної плати, а Відповідач зобов`язався своєчасно розраховуватися по орендній платі за землю (п.п. 28, 31). Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 36).

Додатковою угодою від 30.11.2012 сторони виклали пункти договору у новій редакції: п. 2 - в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 158,5079 га, з яких: з кадастровим номером 6821210100:15:045:0001 площею 157,3057 га; з кадастровим номером 6821210100:14:034:0001 площею 1,2022 га; п. 5 - нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 46 980 369 грн 15 коп.; п. 9 - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в рік у грошовій формі у гривнях 1 409 411 грн 08 коп. 3% від нормативної грошової оцінки (т. 1, а. с. 25).

Додатковою угодою від 28.12.2007 сторони виклали пункт 2 договору у новій редакції: в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 208,6939 га (т. 1, а. с. 26).

Додатковою угодою від 01.08.2011 сторони виклали пункти договору у новій редакції: п. 5 - нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 61 383 751 грн 15 коп.; п. 9 - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в рік у грошовій формі у гривнях 1 841 512 грн 54 коп. 3% від нормативної грошової оцінки; п. 11 орендна плата вноситься у такі строки: щомісяця рівними частинами протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (т. 1, а. с. 27).

Додатковою угодою від 30.11.2012 сторони виклали пункти договору у новій редакції: п. 2 - в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 158,5079 га, з яких: з кадастровим номером 6821210100:15:045:0001 площею 157,3057 га; з кадастровим номером 6821210100:14:034:0001 площею 1,2022 га; п. 5 - нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 46 980 369 грн 15 коп.; п. 9 - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в рік у грошовій формі у гривнях 1 409 411 грн 08 коп. 3% від нормативної грошової оцінки (т. 1, а. с. 25).

Додатковою угодою від 09.01.2014 сторони виклали пункти договору у новій редакції: п. 2 - в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 144,6519 га, з яких: з кадастровим номером 6821210100:15:002:0009 площею 143,4497 га; з кадастровим номером 6821210100:14:034:0001 площею 1,2022 га; п. 5 - нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 41 457 424 грн 32 коп.; п. 9 - орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі в рік у грошовій формі у гривнях 1 243 722 грн 73 коп. 3% від нормативної грошової оцінки (т. 1, а. с. 24).

Додаткова угода від 09.01.2014 зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т. 1, а. с. 28).

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 19.05.2023 у справі №924/186/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 у позові Приватного підприємства "Універсам" до Городоцької міської ради м. Городок про визнання недійсним договору оренди землі від 10.08.2005 відмовив.

Під час розгляду справи №924/186/23 суд встановив, що договір на момент укладення відповідав істотним умовам, визначеним згідно чинного на час укладення договору законодавства, в подальшому, у зв`язку зі зміною чинного законодавства, договір від 10.08.2005 з додатковими угодами приведено у відповідність до визначених законом обов`язкових вимог щодо договору оренди землі. Тому суд у вказаному судовому рішенні дійшов висновку, що підприємством не доведено наявність обставин, які визначені у позовній заяві як підстава для визнання спірного договору недійсним.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 02.11.2023 у справі №924/976/22, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2024, стягнув з Приватного підприємства "Універсам" на користь Городоцької міської ради Хмельницької області 4 242 560 грн 66 коп. заборгованості по орендній платі, 68 600 грн 41 коп. витрат по оплаті судового збору. Розірвав договір оренди землі від 10.08.2005, із змінами та доповненнями, укладений між Городоцькою міською радою Хмельницької області та Приватним підприємством "Універсам". Постановлено Приватному підприємству "Універсам" повернути Городоцькій міській раді Хмельницької області земельні ділянки площею 143,4497 га з кадастровим номером 6821210100:15:002:0009 та площею 1,2022 га з кадастровим номером 6821210100:14:034:0001.

Під час розгляду справи №924/976/22 судом стягнуто з ПП "Універсам" орендну плату в сумі 4 242 560 грн 66 коп. за період з січня 2018 року по листопад 2022 року.

Звертаючись до суду із позовом в цій справі, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість зі сплати орендної плати за період з грудня 2022 року по січень 2024 року в сумі 1 958 024 грн 90 коп., а саме:

-за грудень 2022 року 97 747 грн 42 коп., з врахуванням того, що орендна плата становить 312 977 грн 26 коп., сплачена відповідачем - 215 229 грн 84 коп.;

-за 2023 рік 1 784 578 грн 81 коп., нарахована в сумі 4 754 750 грн 53 коп., сплачена відповідачем в сумі 2 970 171 грн 72 коп.;

-за січень 2024 року 75 698 грн 67 коп., нарахована в сумі 335 836 грн 21 коп, сплачена 260 137 грн 54 коп.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з статтею 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 4.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до ст. 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України).

За приписами ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оцінку землі" нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. ст. 13, 15 Закону України "Про оцінку землі").

Колегія суддів вважає доводи позивача про застосування кумулятивного порядку нарахування індексу інфляції при визначенні розміру орендної плати за період з грудня 2022 року по січень 2024 року помилковими, з таких підстав.

Сторонами у пункті 9 договору (в редакції додаткової угоди від 09.01.2014) визначено розмір орендної плати в рік, який вноситься відповідачем у грошовій формі у гривнях та становить 1 243 722 грн 73 коп. 3% відсотки від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 10 договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктом 11 договору (в редакції додаткової угоди від 01.08.2011) передбачено, що орендна плата вноситься щомісяця рівними частинами протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду місяця.

Отже, відповідач мав сплачувати орендну плату за звітний місяць з урахуванням індексу інфляції саме за цей місяць, протягом наступних 30 календарних днів, після закінчення звітного місяця.

В той же час, пунктом 13 договору оренди землі визначено, що, розмір орендної плати щорічно переглядається у разі: - зміни умов господарювання, передбачених договором; - зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; - погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; - в інших випадках передбачених законом.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007, а також правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19, якими передбачено кумулятивний порядок нарахування індексу інфляції, з огляду на таке.

В межах цієї господарської справи № 903/622/24 позивач - Городоцька міська рада, не обґрунтовував позовні вимоги простроченням відповідачем - Приватним підприємством "Універсам" виконання грошового зобов`язання та виникненням у нього обов`язку, передбаченого частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, зі сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а звернувся до суду про стягнення орендної плати за договором, яка, на його думку, має бути сплачена з урахуванням індексів інфляції.

Суд бере до уваги, що кумулятивний порядок нарахування індексу інфляції, за яким при обчисленні проіндексованого боргу за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період, стосується нарахування інфляційних втрат кредитора в якості відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, що виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а не в якості складової орендної плати при обчисленні її розміру відповідно до умов договору, як це має місце у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при розрахунку суми заборгованості відповідача за цим позовом, позивачем було безпідставно застосовано щорічні коефіцієнти інфляції за попередні спірному періоду, оскільки таке нарахування ґрунтується саме на положеннях щодо кумулятивного порядку нарахування інфляційних, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, в яких розмір орендної плати обчислюється, виходячи з визначеного договором щомісячного розміру орендної плати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У справі № 905/21/19 (постанова від 26.06.2020), на яку посилається скаржник у апеляційній скарзі, предметом розгляду були позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з юридичної особи основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, у зв`язку з порушення відповідачем зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

При цьому, у справі, що розглядається, предметом розгляду є позовні вимоги Городоцької міської ради про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що в постанові від 25.09.2024 у справі №922/27/24 за позовом Харківської міської ради до Акціонерного товариства "Готель "Мир" про стягнення заборгованості за договором оренди та розірвання договору оренди, Верховний Суд погодився із судом апеляційної інстанції, котрий дослідивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості з орендної плати за період з 17.03.2019 по 12.08.2021 (за яким орендар мав сплатити орендну плату за кумулятивним порядком нарахування індексу інфляції, за яким при обчисленні проіндексованого боргу за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період), дійшов висновку про його невідповідність вимогам законодавства та умовам договору оренди. Здійснивши власний розрахунок орендної плати, яка підлягала сплаті відповідачем за користування земельною ділянкою за зазначений період, виходячи з встановленого договором помісячного розміру орендної плати та індексу інфляції щодо кожного окремого місяця, суд апеляційної інстанції встановив відсутність у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за такий період.

Крім того, апеляційний господарський суд вказує, що не підлягають до застосування у межах цієї справи № 903/622/24 висновки судів у справі № 924/976/22, з врахуванням вищевказаного актуального висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.

За наведеного та беручи до уваги, що розмір орендної плати додатковою угодою від 09.01.2014 визначений в сумі 1 243 722 грн 73 коп. за рік, то відповідач, як орендар за договором, мав би сплачувати орендну плату за зобов`язаннями:

- грудня 2022 року в сумі 104 369 грн 06 коп., шляхом множення розміру місячної орендної плати згідно договору (103 643 грн 56 коп.) на індекс інфляції за грудень 2022 року (100,70%);

- за 2023 рік в сумі 1 250 977 грн 77 коп., шляхом множення розміру місячної орендної плати згідно договору (103 643 грн 56 коп.) на індекс інфляції за січень-грудень 2022 року з врахуванням того, що орендна плата в період дефляції не може бути нижчою ніж встановлена в додатковій угоді (100,80%, 100,70%, 100,20%, 100,50%, 100,80%, -99,40%, -98,60%, 100,50%, 100,80%, 100,50%, 100,70%);

- за січень 2024 року (16 днів, оскільки договір оренди розірвано рішенням Господарського суду Хмельницької області №924/976/22 від 02.11.2023, яке набрало законної сили 17.01.2024 (дата постанови Північно-західного апеляційного господарського суду) в сумі 53 707 грн 42 коп., шляхом множення розміру місячної орендної плати згідно договору (103 643 грн 56 коп.) на індекс інфляції за січень 2024 року (100,40%).

При цьому суд враховує приписи ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, за якими якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Тому, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позивач безпідставно застосував щорічні коефіцієнти інфляції за попередні періоди року з наростаючим підсумком, оскільки докази внесення сторонами таких змін до договору оренди в частині розрахунку орендної плати в матеріалах справи відсутні.

При цьому позивачем, у позовній заяві вказано, що відповідачем здійснено платежі з орендної плати на загальну суму 3 445 539 грн 10 коп., а саме:

- 215 229 грн 84 коп. за грудень 2022 року;

- 2 970 171 грн 72 коп. за 2023 рік ;

- 260 137 грн 54 коп. за січень 2024 року.

Відповідач також визнає обставини сплати таких коштів у вказаному розмірі у відзиві на позов.

Згідно із ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Як вище було вказано, згідно розрахунку суду орендна плата за період з грудня 2022 року по 16.01.2024 становить 1 409 054 грн 25 коп., а враховуючи сплату відповідачем позивачу 3 445 539 грн 10 коп., то у відповідача наявна переплата орендних платежів за період з грудня 2022 року по січень 2024 року в сумі 2 036 484 грн 85 коп.

Крім того відповідач долучив до матеріалів справи платіжні доручення про сплату ним земельного податку у період з лютого по квітень 2024 року з розрахунку передбачених договором сум на загальну суму 659 006 грн 40 коп.

Матеріалами справи не підтверджено існування інших договірних відносин, пов`язаних з орендою землі.

Враховуючи вищевикладене, помилковий механізм розрахунку позивача, встановлену переплату відповідача, а відповідно і відсутність заборгованості у заявлений позивачем період, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в позові.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 у справі № 903/622/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Городоцької міської ради - без задоволення.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Городоцької міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 11.09.2024 у справі № 903/622/24 - без змін.

2. Справу № 903/622/24 надіслати Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "14" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.