Постанова

від 12.11.2024 по справі 906/1168/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Справа №906/1168/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 09.09.2024 (суддя Кравець С.Г., повний текст рішення складено 18.09.2024)

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПС Флексіблс Україна"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання укладеною додаткової угоди

за участю представників:

позивача - Приведьон В.М.,

відповідача - Сичов Д.В.,

третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09.09.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції вказав, що встановлені у справі №906/600/23 обставини щодо безпосередньої відсутності між позивачем та відповідачем межі балансової належності, встановлення у договорі №102 від 29.12.2018 ступеню напруги приєднання на об`єктах споживача 10 кВ, що відповідає першому класу напруги, мають преюдиційний характер у справі №906/1168/23 на підставі ст.75 ГПК України.

Водночас, господарський суд дійшов висновку, що запропонована позивачем додаткова угода щодо встановлення другого класу напруги не є правочином, обов`язковість укладення якого передбачена чинним законодавством.

Крім того, суд зазначив, що самостійне зменшення позивачем дозволеної потужності для відповідача, суперечить п. 2 та п. 4 постанови Регулятора від 14.03.2018 №312, згідно яких приєднання до договору споживача про розподіл, який є публічним договором приєднання, повинно відбуватися на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії.

Щодо посилання АТ "Житомиробленерго" на лист від 31.12.2021 року суд першої інстанції вказав, що воно є безпідставним, оскільки даний лист є виключно відповіддю на звернення, що не містить ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке б породжувало певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов`язковий характер, а тому не може породжувати правові наслідки для відповідача.

Також суд зауважив, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 13.08.1998 №1052, на яку посилається позивач як зміну законодавства, була чинною на момент укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102 від 29.12.2018 і діє до цього часу, тому немає підстав вважати, що має місце зміна істотних обставин.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для визнання додаткової угоди до договору, запропонованої позивачем, укладеною у судовому порядку.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

Апелянт, зокрема, вказав, що 29.12.2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102 та визначено клас напруги 1 у відповідності до чинного на той момент п.5 Постанови НКРЕКП від 13.08.1998 року №1052.

Разом з тим, звертає увагу, що Постановою НКРЕКП від 06.09.2019 №1825 "Про внесення змін до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги" п.5 виключений з Постанови НКРЕКП від 13.08.1998 року №1052, а тому і змінилися істотні обставини. При цьому, зміни у договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102 внесені не були.

Також скаржник із врахуванням п.12.7 договору, згідно якого розбіжності щодо застосування тарифів вирішується НКРЕКП, вважає за необхідне врахувати при розгляді спірних правовідносин лист від 31.12.2021 року НКРЕКП, у якому зазначено, що у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачі відносяться до 2 класу напруги.

З огляду на те, що НКРЕКП є регулятором, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, розпорядження НКРЕКП №191-р від 18.07.2023 року "Про усунення порушень" має імперативний характер і обов`язкове до виконання учасниками ринку електроенергії. Після встановлення НКРЕКП факту того, що відповідач має відноситись до споживачів 2 класу напруги та на підставі вказаного Розпорядження виникла необхідність внесення змін до укладеного договору.

Виходячи із змісту Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 року №1175 (в редакції на момент подачі позову та прийняття рішення судом) споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ відносяться до 2 класу напруги, апелянт вважає, що відповідач є споживачем 2 класу напруги, оскільки фактично отримує електричну енергію від оператора системи розподілу саме на своїй межі балансової належності номінальна напруга на якій становить 10 кВ (що менше ніж 27,5 кВ). До цієї межі балансової належності позивач здійснює розподіл електричної енергії на підставі договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

У відповідності до ст.263 ГПК України відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує, що згідно заяви-приєднання позивач звернувся до відповідача про приєднання позивача до договору споживача про надання послуг з розподілу на умовах договору про постачання електричної енергії з додатками. Позивачем не направлялось відповідачу будь-яких заперечень щодо зазначених умов приєднання.

При цьому, зауважує, що з моменту укладання договору та додатків до нього, відповідачу було надано електроенергію по 1 (першому) класу напруги. ТОВ "ФПС Флексіблс Україна" є субспоживачем ФОП Шолоха В.В. та отримує електричну енергію на 1 (першому) класі напруги.

Відповідач також зазначає, що в межах розгляду справи №906/600/23 за позовом ТОВ "ФПС Флексіблс Україна" до АТ "Житомиробленерго" Верховним Судом встановлені обставини, які чітко вказують про правомірність нарахування товариству плати за послуги по тарифу встановлено для першого класу напруги, у зв`язку з тим, що товариству здійснюється розподіл електричної енергії АТ "Житомиробленерго" через мережі ФОП Шолоха В.В., якому, у свою чергу, здійснює її розподіл відповідач на межі балансової належності за 1 класом напруги

Таким чином, вважає, що втрат від постачання електричної енергії відповідачу Оператор не несе і як наслідок встановлення 2 класу напруги, які отримують електричну енергію від електромереж ФОП Шолоха В.В. особи, яка відповідальна за обслуговування мережі, є намаганням АТ "Житомиробленерго" безпідставно збільшити свій дохід в зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

У судове засідання, призначене на 12.11.2024 року, третя особа не забезпечила явку повноважного представника, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги (а.с.218, 220 зворот).

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про день, час та місце розгляду справи, зважаючи на строк розгляду апеляційної скарги, визначений ч.1 ст.273 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грайф Флексіблс Україна" (споживач) та Акціонерним товариством "Житомиробленерго" (оператор системи) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102 (а.с.11-13).

Відповідно до п.1.1 договору, цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.

Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 №312 (далі - ПРРЕЕ) та є однаковими для всіх споживачів (п.1.2 договору).

За змістом п. 2.1 договору, оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

Згідно з п. 5.1 договору, ціною цього договору є вартість послуг з розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт (об`єкти) споживача, зазначені у паспорті точки (точок) розподілу за об`єктом споживача.

Тариф (ціна) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків" (п.5.3 договору).

У відповідності до п.6.1 договору, оператор системи зобов`язується, зокрема, надавати споживачу інформацію про зміну тарифу (ціни) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до введення її в дію.

Цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1 договору).

Відповідно до п.п.12.1, 12.2 договору, інші умови можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору. Усі додатки, зміни та доповнення до цього договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін.

Розбіжності щодо застосування тарифів вирішуються НКРЕКП (п.12.7 договору).

Пунктом 12.8 договору визначено, що невід`ємною частиною договору є додатки: №1 "Заява-приєднання", №2 "Паспорт точки/точок обліку електричної енергії", №4 "Порядок розрахунків" зі зразком звіту про покази засобів обліку. Звіт про покази засобів обліку надається споживачем щомісячно та додатки зазначені в заяві-приєднання.

Додатком №2 (Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії ТОВ "ГРАЙФ ФЛЕКСІБЛС УКРАЇНИ" до договору від 29.12.2018 №102) передбачено, що ступінь напруги приєднання на об`єктах відповідача становить 10 кВт (а.с.16 на звороті).

Згідно з додатком 3.1, який за повідомленням представників сторін не змінювався та є чинним для договору від 29.12.2018 (Перелік об`єктів, що живляться електроенергією від мереж енергосистеми), для об`єктів відповідача встановлено 1 клас напруги (а.с.16).

Додатковою угодою №1 від 08.04.2022 сторони домовились внести зміни у договір в частині найменування останнього, у зв`язку із його зміною на підставі протоколу загальних зборів №111 від 05.04.2022, та викласти в преамбулі та реквізитах договору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФПС Флексіблс Україна" (а.с.19).

15.06.2020 між Фізичною особою-підприємцем Шолохом Валерієм Володимировичем (основний споживач) та Акціонерним товариством "Житомиробленерго" (користувач) укладено договір про спільне використання технологічних електричних мереж (а.с.53-54), згідно з п.1.1 якого основний споживач зобов`язується забезпечувати технічну можливість доставки електричної енергії необхідного обсягу та рівня потужності (із забезпеченням якості, надійності та безперервності) власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача або інших суб`єктів господарювання, розподіл (передачу) електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач своєчасно сплачувати вартість послуг основного споживача з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до додатку №3.1 до договору від 15.06.2020, ступінь напруги приєднання на об`єктах відповідача з 1 класом напруги (а.с.67).

За змістом п.2 Додатку №6.1 до договору від 15.06.2020, межа розподілу балансової належності електромереж встановлюється між основним споживачем (ФОП Шолохом В.В.) і оператором системи (АТ "Житомиробленерго"): на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кB п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗВХ з ПЛ-110 кВ п/с Житомирська (а.с.68 на звороті).

18.07.2023 року розпорядженням НКРЕКП №191-р "Про усунення порушень" AT "Житомиробленерго" зобов`язано, у строк до 01.10.2023 привести у відповідність договірні відносини та внести зміни до договорів споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у паперовому вигляді, в тому числі в договір, що укладений з ТОВ "ФПС Флексіблс Україна" в частині визначення класу напруги у відповідності до вимог положень п.8.1 глави 8 Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії (а.с.21-22).

28.07.2023 АТ "Житомиробленерго" Житомирський РЕМ направило ТОВ "ФПС Флексіблс Україна" лист щодо змін умов договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині визначення класу напруги та відповідно тарифу на послуги з розподілу за об`єктом відповідача. До листа додано примірники договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії для ознайомлення та підписання (а.с.23).

Враховуючи відмову споживача від підписання додаткової угоди до договору та додатку №2 згідно листа від 09.08.2023 (а.с.25-26), Акціонерне товариство "Житомиробленерго" звернулося з даним позовом до суду.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначаються Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), які затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312.

Згідно з ч.5 ст.2 Закону України "Про ринок електричної енергії" правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії". Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах (частина перша статті 4 цього Закону).

Відповідно до положень п. 1 та п. 13, ч. 3, ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон), Оператор системи розподілу зобов`язаний дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, а також виконувати обов`язкові для виконання розпорядчі документи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі електроенергетики.

Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором (ч.4 ст.46 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Разом з цим, згідно з нормами п. 1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладання відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

Пунктом 2.1.2 Правил передбачено, що оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

Згідно з пунктом 2.1.12 ПРРЕЕ невід`ємними частинами договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є: 1) паспорти точок розподілу, акт (акти) про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін; 2) заява-приєднання у разі її надання споживачем; 3) інші додатки, оформлені сторонами за взаємною згодою.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами за договором споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102 від 29.12.2018 виникли у сфері роздрібного ринку електричної енергії, у яких позивач є оператором системи розподілу, а відповідач - субспоживачем електричної енергії (споживачем, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача).

Відповідно до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст.188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди №1-К (з додатками №2, №3) до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102 від 29.12.2018, зокрема, щодо встановлення другого класу напруги для споживача.

05.12.2023 року позивач подав до суду заяву про зміну підстав позову, згідно якої просив вважати підставами позову постанову НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги".

Оцінюючи підстави для внесення змін до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102 від 29.12.2018 шляхом укладення додаткової угоди в частині визначення класу напруги, колегія суддів враховує, що господарськими судами розглядалася справа №906/600/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПС Флексіблс Україна" до Акціонерного товариства "Житомиробленерго" про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 04.04.2024, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2024 та постановою Верховного суду від 05.09.2024, задоволено позов ТОВ "ФПС Флексіблс Україна" до АТ" Житомиробленерго" та визнано неправомірними дії АТ "Житомиробленерго" щодо нарахування ТОВ "ФПС Флексіблс Україна" вартості послуги з розподілу електричної енергії по 2 (другому) класу напруги; зобов`язано АТ "Житомиробленерго" здійснити перерахунок вартості наданої послуги з розподілу електричної енергії ТОВ "ФПС Флексіблс Україна" у відповідності до договору з розподілу електричної енергії від 29.12.2018 року №102, шляхом застосування тарифів для 1 (першого) класу напруги.

Судами у вказаній справі, зокрема, встановлено, що згідно з додатком №2 до договору від 29.12.2018 - Паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії ТОВ "Грайф Флексіблс Україна " до Договору від 29.12.2018 №102, ступінь напруги приєднання на об`єктах відповідача становить 10 кВт.

Згідно додатку №3.1 (Перелік об`єктів, що живляться електроенергією від мереж енергосистеми) до договору №102 від 23.11.2011, який є діючим до договору №102 від 29.12.2018, для відповідача визначено 1 клас напруги.

Поряд з цим, у відповідності до акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, що є додатком №2 до договору від 15.06.2020 року, межа балансової належності між ФОП Шолох В.М. та ТОВ "ФПС Флексіблс Україна" встановлюється на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кВ п/с ЗХВ з ПП-110кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗХВ з ПЛ-110кВ п/с Житомирська.

З огляду на викладене, суд встановив, що за умовами договорів №102 від 29.12.2018 та від 15.06.2020, відсутня межа балансової належності у позивача з відповідачем безпосередньо у зв`язку з тим, що АТ "Житомиробленерго" здійснює розподіл електричної енергії ТОВ "ФПС Флексіблс Україна" через мережі ФОП Шолоха В.В., якому, у свою чергу, здійснює її розподіл АТ "Житомиробленерго" на межі балансової належності за першим класом напруги.

Таким чином, суди дійшли висновку, що договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102 від 29.12.2018 з додатками та договір про спільне використання технологічних електричних мереж від 15.06.2020 з додатками на час розгляду справи є чинними, оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом і вказані договори не визнано недійсними у встановленому порядку, доказів розірвання договорів матеріали справи не містять, а отже вони є обов`язковими для належного виконання сторонами.

За наявності визначених ст.75 ГПК України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Отже, виходячи з вищевикладеного, враховуючи принцип обов`язковості судових рішень згідно ст.129-1 Конституції України, а також принцип правової певності як основний елемент верховенства права, судові рішення у справі №906/600/23, які набрали законної сили, не можуть бути поставлені під сумнів та мають преюдиціальне значення, а встановлені при її ухваленні обставини, зокрема, обставина щодо безпосередньої відсутності між позивачем та відповідачем межі балансової належності, оскільки відповідач є субспоживачем та отримує електроенергію від споживача, що є власником мереж (ФОП Шолох В.В.), який, у свою чергу, отримує електричну енергію від оператора системи розподілу (АТ «Житомиробленерго») на межі балансової належності за першим класом напруги, повторного доказування у даній справі не потребують в силу ч.4 ст.75 ГПК України, що вірно враховано судом першої інстанції.

Аналогічного висновку щодо безпосередньої відсутності межі балансової належності у субспоживача з оператором системи дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 10.01.2024 у справі №910/8823/22, від Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №906/1256/23.

Водночас, господарський суд звертає увагу, що матеріали справи містять Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, що є додатком №2 до договору від 15.06.2020 року, який укладений між основним споживачем ФОП Шолохом В.В., користувачем Житомирським РЕМ, споживачем ТОВ "ФПС Флексіблс Україна". Цим актом сторони установили, що межа балансової належності між користувачам і основним споживачем встановлюється на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів 1 с.ш. 110 кВ п/с ЗХВ з ПП-110кВ п/с ЗВА та 2 с.ш. 110 кВ п/с ЗХВ з ПЛ-110кВ п/с Житомирська.

Будь-яких доказів у підтвердження внесення змін до вказаного Акта матеріали справи не містять та сторонами не надано.

Судом встановлено, що станом на дату виникнення спірних правовідносин діяв Порядок визначення класів споживачів, затверджений постановою НКРЕКП від 13.08.1998 №1052, згідно з п.3 якого споживачі електричної енергії розподіляються на два класи; критерієм розмежування класів споживачів є ступінь напруги на межі балансової належності між мережею оператора системи розподілу та споживачем: 27,5 кВт та вище - перший клас споживачів, нижче 27,5 кВт - другий клас споживачів.

Пунктом 5 Постанови НКРЕКП від 13.08.1998 року №1052 визначалися класи напруги для субспоживачів електричної енергії, зокрема, клас напруги субспоживача визнавачався за класом напруги основного споживача

Таким чином, 29.12.2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №102 та визначено клас напруги 1 у відповідності до чинного на той момент п.5 Постанови НКРЕКП від 13.08.1998 року №1052.

Водночас, колегія суддів враховує, що Постановою НКРЕКП від 06.09.2019 №1825 "Про внесення змін до Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги" п.5 виключений з Постанови НКРЕКП від 13.08.1998 року №1052.

Окрім того, Постановою НКРЕКП №1175 від 05.10.2018 року було затверджено «Порядок встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії», яким в даний час регулюється питання віднесення споживачів до певного класу напруги, та згідно п.8.1. якого, зокрема, визначено, що:

- споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВ та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги;

- споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ, відносяться до 2 класу напруги.

Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності.

Також Постановою НКРЕКП від 09.12.2023 №2321 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 №1175, а саме доповнено новим додатком 31, в якому визначено класи напруги споживачів.

Однак, аналізуючи зміст вказаних документів, колегією суддів встановлено, що постановами НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 року (зі змінами), від 05.10.2018 року №1175, від 09.12.2023 №2321 не визначено та не передбачено порядку визначення класів саме для субспоживачів електричної енергії.

Відповідно до ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

У даному випадку актом цивільного законодавства є постанова "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" від 14.03.18 №312, якою встановлені правила щодо приєднання до публічного договору споживачів.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, додатком 3 до ПРРЕЕ є Типовий договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, п.п.1.1, 1.2 якого визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам, як послуги оператора системи та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно із заявою - приєднання. Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, та є однаковими для всіх споживачів.

Згідно з положеннями ч.ч.3, 4, 7 ст.179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч.1 ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги відсутність законодавчого врегулювання порядку визначення класів для субспоживачів електричної енергії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що запропонована позивачем додаткова угода не є правочином, обов`язковість укладення якого передбачена чинним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.08.2024 у справі №910/1256/23.

Крім того, як вірно вказав господарський суд, самостійне зменшення позивачем дозволеної потужності для відповідача, суперечить п. 2 та п. 4 постанови Регулятора від 14.03.2018 №312, згідно яких приєднання до договору споживача про розподіл, який є публічним договором приєднання, повинно відбуватися на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії.

Враховуючи презумпцію правомірності правочину, передбачену ст.204 ЦК України, яка не спростована жодною стороною, та зважаючи на відсутність правових підстав для визнання укладеною додаткової угоди до договору, договір №102 від 29.12.2018 (з відповідними додатками) є чинним та таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України, ст.11, 202, 509 ЦК України, а також є обов`язковим для належного виконання сторонами, на тих умовах, які викладені у такому договорі, в тому числі щодо встановлення класу напруги для споживача.

Щодо посилання скаржника на лист-роз`яснення НКРЕКП від 31.12.2021, апеляційний суд вважає за необхідне вказати наступне.

Регулятор є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України і діє на підставі Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції; забезпечує захист прав та законних інтересів споживачів товарів (послуг), які виробляються (надаються) суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, розгляд звернень таких споживачів та врегулювання спорів, надання роз`яснень з питань застосування нормативно-правових актів Регулятора. виконує інші функції та повноваження, визначені законом (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", основною формою роботи Регулятора як колегіального органу є засідання. Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг; приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції.

Згідно з пп.7 п.4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 № 715/2014, НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, установлює ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу, розподіл та постачання.

При цьому п. 13 Положення про НКРЕКП передбачено, що рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії. Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно з абз.3 ч. 5, ч. 9 ст. 14 Закону про НКРЕКП також визначено, що рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою. Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Отже, саме рішення, а не роз`яснення НКРЕКП, є обов`язковими для виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що лист НКРЕКП від 31.12.2021, який є відповіддю на звернення позивача та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжувало б певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і мало б обов`язковий характер. З огляду на викладене, доводи позивача щодо врахування вказаного листа для застосування тарифів є безпідставними та необґрунтованими.

Крім того, суд апеляційної інстанції також звертає увагу, що у відповідності до ст.19 Закону про НКРЕКП, Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та суб`єктами, що належать до особливої групи споживачів у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії", законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Рішення НКРЕКП про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок, оформлюється розпорядженням, копія якого вручається особисто уповноваженій особі ліцензіата або надсилається ліцензіату рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення не пізніше п`яти робочих днів з дня прийняття (п.10.4 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов №428).

Таким чином, розпорядження НКРЕКП №191-р від 18.07.2023 року "Про усунення порушень", на яке посилається позивач, має імперативний характер та є обов`язковим до виконання шляхом усунення виявлених під час перевірки порушень лише для АТ "Житомиробленерго" як суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та щодо якого була проведена перевірка, а не для ТОВ "ФПС Флексіблс Україна" як споживача за договором про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, а тому відповідні доводи скаржника не приймаються до уваги апеляційним судом.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Житомирської області від 09.09.2024 у справі №906/1168/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "14" листопада 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.