Постанова

від 06.11.2024 по справі 922/5253/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року м. Харків Справа № 922/5253/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,

представників сторін:

позивача - Бова Я.О. на підставі довіреності №06/11-63 від 06.11.2023, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3362 від 18.03.2020,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вх.№2145Х/2) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ"(вх.№2191Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Чистяковою І.О., дата складання повного тексту рішення - 26.08.2024, у справі №922/5253/23

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ", м. Харків,

про стягнення 1 135 349, 22грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заборгованості за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 748 184, 53грн, штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання у вигляді пені у розмірі 63 066, 19грн, штрафних санкцій у вигляді штрафу у розмірі 200 765, 81грн, 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 32 619, 10грн, індексу інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язання у розмірі 90 713, 59грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 030, 24грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії №0133-02024 від 13.05.2019 в частині оплати електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 позов задоволено частково; зменшено розмір штрафу та пені на 50%; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" пеню у розмірі 27 031, 55грн, штраф у розмірі 78 949, 60грн, 3% річних у розмірі 32 619, 10грн та індекс інфляції у розмірі 90 713, 59грн, а також судовий збір у розмірі 4 023, 54грн; в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року у розмірі 748 184, 53грн закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України; залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 16.03.2022 по 25.04.2022 у розмірі 9 003, 10грн та штрафу за період з 16.03.2022 по 20.04.2022 у розмірі 42 866, 62грн на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України; в іншій частині позову відмовлено. Постановлено Управлінню державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Харкова повернути Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" з Державного бюджету судовий збір у розмірі 8 978, 21грн, на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплаченого згідно платіжної інструкції № АУ.терм.8868 від 12.12.2023 у розмірі 15 870, 76грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на 28.01.2024 утворилась заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 748 184, 53грн за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року, яка складається із суми заборгованостей по періодам: жовтень 2023 року - 157 933, 47грн, листопад 2023 року 264 836, 08грн, грудень 2023 року - 325 414, 98грн, що не спростовано відповідачем.

Приймаючи до уваги, що після відкриття провадження у справі відповідачем повністю погашено основну заборгованість за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року у розмірі 748 184, 53грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №5258 від 24.02.2024, №5286 від 21.03.2024, №1222 від 27.03.2024, №1223 від 28.03.2024, №1260 від 22.04.2024, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року у розмірі 748 184, 53грн суд першої інстанції закрив на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.08.2019 по 16.01.2024 у розмірі 32 619, 10грн та індексу інфляції у розмірі 90 713, 59грн за період з 30.04.2020 по 10.01.2024 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 54 063, 09грн за період з 21.08.2019 по 21.12.2021 та штрафу у розмірі 157 899, 19грн за період з 28.01.2021 по 23.11.2021 суд першої інстанції встановив, що згідно з пунктом 6.7 Договору, пунктом 6.7 Додаткової угоди №2 від 14.08.2019 до Договору та пунктом 5.7 Додаткової угоди від 07.04.2023 до Договору, у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0, 1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем строків оплати електричної енергії, місцевий господарський суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем пені та штрафу, нарахованих на суми простроченої заборгованості.

Поряд з цим, суд задовольнив клопотання позивача про залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення пені за період з 16.03.2022 по 25.04.2022 у розмірі 9 003, 10грн та штрафу за період з 16.03.2022 по 20.04.2022 у розмірі 42 866, 62грн.

Перевіривши розрахунок в частині стягнення пені за період з 21.08.2019 по 21.12.2021 та штрафу за період з 28.01.2021 по 23.11.2021, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 54 063, 09 грн за період з 21.08.2019 по 21.12.2021 та штрафу у розмірі 157 899, 19грн за період з 28.01.2021 по 23.11.2021 є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

При цьому, суд, дослідивши обставини справи, з власної ініціативи зменшив суму пені та штрафу на 50%, що становить 27 031, 55грн пені та 78 949, 60грн штрафу.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у розмірі 229 313, 84грн, з яких: пеня у розмірі 27 031, 55грн, штраф у розмірі 78 949, 60грн, 3% річних у розмірі 32 619, 10грн та індекс інфляції у розмірі 90 713, 59грн.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності, суд дійшов висновку, що позовна давність за заявленими позовними вимогами з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка була продовжена на строк дії карантину, після завершення карантину є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану. При цьому, суд зазначив, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 Цивільного кодексу України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою в будь-якому випадку не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних витрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання і обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 105 981, 13грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги НЕК "Укренерго" задовольнити у повному обсязі, стягнувши з ТОВ "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" на користь НЕК "Укренерго" штрафні санкції у загальному розмірі 211 962, 28грн, з яких: пеня у розмірі 54 063, 09грн, штраф у розмірі 157 899, 19грн на поточний рахунок НЕК "Укренерго". Судові витрати просить покласти на відповідача.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач не отримував відповідне повідомлення про настання обставин непереборної сили від відповідача.

На думку апелянта, судом першої інстанції безпідставно зазначено про те, що позивачем не понесено збитків через порушення відповідачем умов договору, оскільки предметом даного спору є стягнення не збитків, а штрафних санкцій, тому позивач не повинен був доводити понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем умов договору.

Апелянт вважає, що зменшення судом першої інстанції заявлених до стягнення штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу у розмірі 211 962, 28грн до 105 981, 15грн не забезпечує баланс інтересів сторін у справі та фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання.

Апелянт зазначає, що несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії ставить під загрозу виконання позивачем функцій та завдань, покладених на нього згідно зі Статутом, що, в свою чергу, може впливати також на забезпечення операційної безпеки об`єднаної енергетичної системи України.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №922/5253/23; встановлено відповідачу строк до 25.09.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 25.09.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "02" жовтня 2024 р. о 12:00год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - адвоката Бова Я.О. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "02" жовтня 2024 о 12:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - адвокатом Бова Я.О.

Також, не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024.

До апеляційної скарги відповідачем додано розрахунок штрафних санкцій.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідач надав докази оплати за період з серпня 2023 року по грудень 2023 року (виписки банку), при чому, відповідач зазначає, що здійснив оплати до звернення позивачем з позовом та збільшення позовних вимог, таким чином, на момент звернення з позовом відповідач не мав заборгованості.

Відповідач зазначає, що штраф, пеня, інфляційні та 3% річних були нараховані позивачем за період до 17.03.2022, у той час, як станом на вказану дату у відповідача була відсутня заборгованість.

Відповідач посилається на те, що 08.04.2020 НКРЕКП прийняло обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою №766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7. Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (аналогічним за змістом є пункт 6.7. договору про надання послуг), тобто, щодо нарахування пені та стягнення штрафу; встановлені вказаною постановою правила діяли в період з 08.04.2020 до 26.01.2021, за подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021.

Таким чином, як вважає відповідач, позовні вимоги про стягнення штрафу та пені за період з 08.04.2020 по 26.01.2021 не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач зазначає, що розрахунок, який є підставою для нарахування позовних вимог не є правильним, таким, що підтверджений доказами, містить арифметичні помилки.

Враховуючи, що позивач та відповідач оскаржують один процесуальний документ - рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №922/5253/23, судова колегія вважає можливим розглянути скарги сторін в одному спільному апеляційному провадженні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" на рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №922/5253/23; встановлено позивачу строк до 01.10.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 01.10.2024 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "02" жовтня 2024 р. о 12:00год.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "02" жовтня 2024 о 12:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ".

02.10.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, зазначає, що відповідачем не доведено наявність форс-мажорних обставин у спірних правовідносин.

Позивач заперечує проти долучення до матеріалів справи розрахунку штрафних санкцій, доданого відповідачем до апеляційної скарги.

Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.10.2024 представник позивача оголосив доводи апеляційної скарги; проти апеляційної скарги відповідача заперечує.

Представник відповідача також оголосила доводи апеляційної скарги; проти апеляційної скарги позивача заперечує.

Після заслуховування представників сторін у судовому засіданні оголошено перерву до 11:00год. 06.11.2024.

Об 11:33год. 06.11.2024 судове засідання продовжено; після перерви представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить скаргу задовольнити, а скаргу відповідача залишити без задоволення.

Відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, представник відповідача в судове засідання не з`явився та не під`єднався для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційних скарг, представники сторін у судовому засіданні 02.10.2024 висловили доводи і вимоги щодо апеляційних скарг, а неявка у судове засідання 06.11.2024 представника відповідача не перешкоджає розгляду скарг, з огляду на встановлений статтею 273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути скарги в даному судовому засіданні.

Щодо доданого відповідачем до апеляційної скарги розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Дійсно, відповідач, як вказує позивач, мав надати усі розрахунки суду першої інстанції.

Однак, судова колегія зазначає, що в будь-якому випадку суд має дослідити та встановити арифметичну вірність здійсненого позивачем розрахунку.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи апелянтів, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - НЕК "Укренерго", Оператор системи передачі (ОСП), Виконавець) є юридичною особою, що утворена 29.07.2019 як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 №73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 №829-р "Про погодження перетворення державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" у приватне акціонерне товариство".

НЕК "Укренерго" є правонаступником майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України, пункту 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 №802, пункту 3.2 Статуту НЕК "Укренерго".

НЕК "Укренерго" виконує функції оператора системи передачі юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського управління.

На виконання вимог Законів України "Про ринок електричної енергії" та "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, своєю Постановою від 14.03.2018 №312 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" та Постановою від 14.03.2018 №309 "Про затвердження кодексу системи передачі" затвердила типові форми договорів. Договори є публічними договорами приєднання.

13.05.2019 між позивачем (ОСП) та відповідачем (Користувач) був укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0133-02024 (далі - Договір).

У подальшому сторонами було прийнято нові редакції Договору шляхом укладення Додаткових угод від 13.05.2019, №2 від 14.08.2019, від 07.04.2023 та від 28.10.2023 про укладання договору шляхом приєднання Користувача до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії з 01.01.2024, на підставі затвердженого Наказу НЕК "Укренерго" від 03.10.2023 №549.

Згідно з пунктом 1.1. Договору, за цим Договором ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов`язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 6.1. (пункту 7.1) Договору, ОСП має право отримувати від Користувача своєчасну оплату послуг.

Згідно з підпунктом 3 пункту 8.3. (пункту 9.3) Договору, Користувач зобов`язаний здійснювати вчасно та у повному обсязі оплату за Послугу на умовах, визначених цим Договором.

Позивач зазначає, що вказані вище пункти залежать від редакції Договору, що діяла у відповідний проміжок часу.

Згідно з пунктом 6.1. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.2. Договору, Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з пунктом 4 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового періоду;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового періоду;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового періоду;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому, розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості послуг, яка визначена згідно з пунктом 4, на 5 днів наперед.

Відповідно до пункту 6.5. Договору, Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих Виконавцем або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 10.4. Договору, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, будь-які повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією Стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі або отриманої з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими Стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день доставки рекомендованого листа або іншого реєстрованого поштового відправлення, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві або іншим повідомленню про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою Сервісу/в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6.6. Договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги, Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Згідно з пунктом 6.1. Додаткової угоди №2 від 14.08.2019 до Договору розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Відповідно до пункту 6.2. Додаткової угоди №2 від 14.08.2019 до Договору, Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:

1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього Договору.

Подальша оплата може здійснюватися щоденно або шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не меншим планової вартості Послуг, яка визначена згідно з розділом 5, на 5 днів наперед.

Згідно з пунктом 6.5. Додаткової угоди № 2 від 14.08.2019 до Договору, Користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг Послуги протягом 3 банківських днів з дати отримання та на підставі акта приймання-передачі Послуги, який ОСП надає Користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням кваліфікованого електронного підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді, у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 6.6. Додаткової угоди №2 від 14.08.2019 до Договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо Користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей.

Згідно з пунктом 5.1. Додаткової угоди від 07.04.2023 до Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.

Відповідно до пункту 5.2 Додаткової угоди від 07.04.2023 до Договору Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:

1 платіж до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору.

Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:

2 платіж до 10 числа розрахункового місяця

3 платіж до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж до 20 числа розрахункового місяця.

5 платіж до 25 числа розрахункового місяця.

Відповідно до пункту 5.5 Додаткової угоди від 07.04.2023 до Договору, Користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.

Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно).

Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.

Відповідно до пункту 5.6 Додаткової угоди від 07.04.2023 до Договору, у разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов`язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

За твердженням позивача, він виконав свої зобов`язання за договором належним чином, надав відповідачу послуги з постачання електричної енергії, що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі наданих Послуг та актами коригування до актів приймання-передачі Послуги.

Проте, як зазначено позивачем, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо оплати наданих послуг з постачання електричної енергії у відповідача перед позивачем з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог утворилась заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 748 184, 53грн за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року, яка складається з суми заборгованостей по періодам: жовтень 2023 року - 157 933, 47грн, листопад 2023 року - 264 836, 08грн, грудень 2023 року - 325 414, 98грн, а також за прострочення відповідачем оплати спожитої електричної енергії позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 63 066, 19грн за період з 21.08.2019 по 25.04.2022, штрафних санкцій у вигляді штрафу у розмірі 200 765, 81грн за період з 28.01.2021 по 20.04.2022, 3% річних у розмірі 32 619, 10грн за період з 21.08.2019 по 16.01.2024 та індекс інфляції у розмірі 90 713, 59грн за період з 30.04.2020 по 10.01.2024.

Місцевий господарський суд закрив провадження в частині стягнення основної заборгованості за послуги з передачі електричної енергії за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року у розмірі 748 184, 53грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з повним погашенням відповідачем платіжними інструкціями №5258 від 24.02.2024, №5286 від 21.03.2024, №1222 від 27.03.2024, №1223 від 28.03.2024, №1260 від 22.04.2024.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Місцевим господарським судом встановлено, що у відповідача станом на 28.01.2024 утворилась заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у розмірі 748 184, 53грн за період з жовтня 2023 року по грудень 2023 року, яка складається із суми заборгованостей по періодам: жовтень 2023 року - 157 933, 47грн, листопад 2023 року - 264 836, 08грн, грудень 2023 року - 325 414, 98грн.

Однак, як зазначає відповідач, станом на дату звернення позивачем з позовом до суду у відповідача не було заборгованості перед позивачем, як і не було заборгованості станом на 17.03.2022, до якої (дати) позивачем нараховані штраф, пеня, інфляційні та 3% річних.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно розрахунку позивача, останнім (з урахуванням клопотання про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення пені за період з 16.03.2022 по 25.04.2022 та штрафу за період з 16.03.2022 по 20.04.2022) нараховано пеню у розмірі 54 063, 09грн за період з 21.08.2019 по 21.12.2021 та штраф у розмірі 157 899, 19грн за період з 28.01.2021 по 23.11.2021, 3% річних у розмірі 32 619, 10грн за період з 21.08.2019 по 16.01.2024 та інфляційні у розмірі 90 713, 59грн за період з 30.04.2020 по 10.01.2024.

Так, зокрема станом на 20.08.2019 відповідач мав перед позивачем переплату у розмірі 126 152, 80грн; з 21.08.2019 за відповідачем рахується борг у розмірі 680 822, 14грн; з 10.09.2019 знову мала місце переплата до 30.03.2020; станом на 30.03.2020 розмір заборгованості складає 323 294, 65грн, а станом на 29.04.2020 249 391, 70грн. З 30.04.2020 відображається переплата до 21.12.2020; заборгованість станом на 29.12.2020 складає 99 000, 91грн; з 30.12.2020 по 27.01.2021 переплата.

Тобто, відповідач періодично здійснював проплати, які зараховувались позивачем.

Згідно розрахунку, з 28.01.2021 по 30.05.2021 у відповідача мала місце заборгованість, з 31.05.2021 по 22.11.2021 переплата, з 23.11.2021 до 22.12.2021 заборгованість, з 23.12.2021 по 15.03.2022 переплата, з 16.03.2022 по 29.06.2022 заборгованість, з 29.06.2022 по 05.04.2023 переплата.

Відповідач зазначає, що станом на 17.03.2023 у нього була відсутня заборгованість, це відповідає розрахунку позивача. Однак, до вказаної дати відповідач мав у певні періоди заборгованість перед позивачем, що надає позивачу підстави для нарахування пені та штрафу, 3% річних та інфляційних.

З 05.04.2023 за відповідачем рахується заборгованість, яка мала місце до звернення позивачем з позовом.

Відповідач посилається на те, що здійснював часткову оплату 27.10.2023 на суму 23284, 80грн, 15.11.2023 на суму 227 552, 15грн, 13.10.2023 на суму 208 389, 56грн, 18.09.2023 на суму 270 260, 00грн, 03.09.2023 на суму 23 284, 80грн, 03.09.2023 на суму 23 284, 80грн.

Дослідивши розрахунок позивача, суд встановив, що позивачем враховані здійснені відповідачем проплати 27.10.2023, 15.11.2023, 13.10.2023, 18.09.2023 у вказаних вище сумах та 03.09.2023 на загальну суму 46 569, 60грн.

Доказів, що станом на 03.09.2023 та/або дату звернення позивачем з позовом відповідач не мав заборгованості перед позивачем відповідач суду не надав.

Відповідач посилається на невідповідність відомостей, зазначених в деяких акті приймання-передачі послуг та актах коригування, при цьому, матеріали справи не містять доказів, що відповідач скористався положеннями пункту 6.6. договору і оскаржив зазначені у певних актах приймання-передачі послуг відповідну їх вартість.

В цілому доводи відповідача щодо арифметичних описок у розрахунку позивача, які б вплинули на вірність суми заборгованості, матеріалами справи не підтверджуються; як і доводи відповідача щодо відсутності актів коригування, підписаних відповідачем актів приймання за певні періоди не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних.

Після відкриття провадження у справі відповідач повністю погасив основну суму боргу, заявлену позивачем до стягнення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем надано до матеріалів справи акт звірки за період з 01.07.2019 по 05.02.2024, однак, відповідач акт звірки не підписав і, поряд з цим, не надав суду платіжних доручень, контррозрахунку із власним зазначенням дат та сум проплат, періодів наявності/відсутності заборгованості.

Суд апеляційної інстанції детально дослідив надані відповідачем розрахунки заборгованості, пояснення позивача та відповідача щодо здійснених позивачем нарахувань, і встановив, що розрахунки відповідача не містять посилання на відомості щодо дат та сум здійснених оплат, кількості днів заборгованості; розрахунки відповідача жодним чином не спростовують обґрунтованості позовних вимог і арифметичну вірність здійсненого позивачем розрахунку.

Посилаючись на арифметичні описки у розрахунку позивача, відповідач, при цьому, не навів жодного конкретного аргументу щодо невірного зазначення дати, суми платежу, періоду заборгованості тощо.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена, зокрема статтею 625 Цивільного кодексу України.

Так, за частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції, суд встановив, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 21.08.2019 по 16.01.2024 у розмірі 32 619, 10грн та індексу інфляції у розмірі 90 713, 59грн за період з 30.04.2020 по 10.01.2024 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами пункту 6.7 Договору, пункту 6.7 Додаткової угоди №2 від 14.08.2019 до Договору та пункту 5.7 Додаткової угоди від 07.04.2023 до Договору, у випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0, 1% (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Позивачем у зв`язку з викладеними обставинами нараховано відповідачу пеню у розмірі 54 063, 09грн за період з 21.08.2019 по 21.12.2021 та штраф у розмірі 157 899, 19грн за період з 28.01.2021 по 23.11.2021.

Перевіривши відповідний розрахунок, суд першої інстанції констатував його обґрунтованість та арифметичну вірність.

Відповідач вважає, що позивачем помилково нараховано штраф у розмірі 7% від суми кожного простроченого платежу, оскільки вважає, що дана санкція підлягає застосуванню лише один раз, одна, судова колегія зазначає, що умовами договору чітко визначено, що за прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу, тобто за наявності у відповідача простроченого платежу понад 30 календарних днів позивач може застосувати до відповідача додаткову штрафну санкцію у розмірі 7% від суми цього платежу.

Щодо доводів відповідача, що 08.04.2020 НКРЕКП прийняло обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою №766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7. Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (аналогічним за змістом є пункт 6.7. договору про надання послуг), тобто, щодо нарахування пені та стягнення штрафу з 08.04.2020 до 26.01.2021, за подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Пунктом 1 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 №766 Про дії учасників ринку електричної енергії у період дії карантину та обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) (далі постанова від 08.04.2020 № 766) на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни надано настанови ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені підпунктами 1 6 пункту 1.7.2 глави 1.7 розділу І Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307 (далі Правила ринку), та заходи, передбачені пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі. Електропостачальники не набувають статусу Дефолтний.

Постановою НКРЕКП від 30.04.2020 №905 пункт 1 постанови від 08.04.2020 №766 замінено двома новими пунктами 1 та 2 такого змісту: 1. ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників та операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктом 1.7.5 глави 1.7 розділу І Правил ринку. Електропостачальники та оператори систем розподілу не набувають статусу Дефолтний. 2. ОСП (який виконує функцію адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах). Постановою НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766 (далі постанова від 27.01.2021 № 93) виключено пункт 2 постанови від 08.04.2020 № 766.

Таким чином, НКРЕКП прийнято обов`язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою №766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені вказаною постановою правила діяли до 26.01.2021.

Однак, як вбачається із розрахунку позивача, він не нараховував у вказаний період штрафні санкції; протягом вказаного періоду мала місце переплата у відповідача.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо нарахування відповідачу пені у розмірі 54 063, 09грн за період з 21.08.2019 по 21.12.2021 та штрафу у розмірі 157 899, 19грн за період з 28.01.2021 по 23.11.2021, з урахуванням зазначеного вище.

Поряд з цим, як вбачається із оскаржуваного рішення, суд з власної ініціативи зменшив розмір штрафних санкцій на 50%.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в силу приписів статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки.

У постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що судова практика щодо застосування вказаних норм ГК України та ЦК України наразі є усталеною (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17) і відповідно до неї при визначення розміру неустойки судам належить керуватися наступними загальними підходами (правилами):

- обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення;

- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;

- довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання;

- неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора;

- господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення;

- закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення;

- чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи.

Тобто, при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафних санкцій. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236-238 Господарського процесуального кодексу України).

Такий висновок міститься, зокрема у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Суд першої інстанції встановив, що в даному випадку наявними у справі доказами підтверджено факт погашення відповідачем заборгованості з оплати електричної енергії під час розгляду справи; виконання зобов`язання з оплати електричної енергії здійснювалось відповідачем в складних умовах воєнного стану, прострочення з оплати електричної енергії не мало систематичного характеру та тривало незначний час. Крім того, позивач не надав суду жодних доказів понесення будь-яких збитків внаслідок прострочення виконання відповідачем свої зобов`язань щодо оплати електричної енергії за вказаним Договором.

Позивач зазначає, що він не мав надавати докази понесення ним збитків, однак, судова колегія зазначає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції скористався своїм правом зменшення штрафних санкцій за результатами здійсненої оцінки наданих сторонами доказів та обставин справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішив питання про наявність підстав, за яких можливе зменшення пені та штрафу на 50%.

Конституційний Суд України в рішенні від 11.07.2014 р. № 7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Як зазначено вище, у постанові від 16.03.2021 у справі №922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її саме компенсаторний характер; заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у спірних правовідносинах, оцінивши обставини справи, можливо зменшити розмір пені на 50%.

Суд також враховує, що заявлені позивачем до стягнення штрафні санкції є надмірно великими, їх стягнення в відповідному розмірі не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, має ознаки джерела отримання позивачем невиправданих додаткових прибутків та перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача.

При цьому, судова колегія зазначає, що зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення штрафних санкцій має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 50%.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №922/5253/23 без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянтів зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄК ТЕХНОЛОДЖІ" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.08.2024 у справі №922/5253/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 14.11.2024.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна