Постанова

від 07.11.2024 по справі 918/101/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року м. Харків Справа № 918/101/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.

за участю секретаря Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради (вх.№1852Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2023 у справі №918/101/23 (повний текст рішення складено 07.08.2023 суддею Жигалкіним І.П. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради, с.Сторожів Рівненської обл.,

до Приватного підприємства Фірма ДАН, м.Харків,

про визнання недійсним договору та стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач -Заклад середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного підприємства Фірма ДАН, в якому просив визнати недійсним договір поставки мережевого обладнання від 26.12.2019 №55, укладений між Сторожівським навчально-виховним комплексом Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Корецької районної ради та Приватним підприємством Фірмою ДАН та стягнути з Приватного підприємства Фірма ДАН кошти у сумі 153273 грн.

Позов обґрунтовано тим, що договір поставки мережевого обладнання від 26.12.2019 №55 підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215, 228, 230 Цивільного кодексу України, ст. 208 Господарського кодексу України через те, що:

- Договір є укладеним з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки при укладенні цього Договору Приватне підприємство Фірма ДАН, з метою отримання надприбутку за рахунок коштів Державного бюджету України, всупереч принципам максимальної ефективності та економії, передбаченим статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", істотно завищив ціну товару;

- всупереч положенням частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), пункту 13 Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1352 (далі - Положення), та пункту 3 розділу І Методики визначення належності бюджетних програм до сфери інформатизації, затвердженої наказом Державного агентства з питань електронного урядування України від 14.05.2019 № 35 (далі - Методика), оскільки позивач не погодив із Генеральним державним замовником узяття зобов`язань за Договором, а тому не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення зазначеного правочину;

- під час укладення Договору відповідач ввів позивача в оману шляхом замовчування обставин, що мають істотне значення, оскільки позивач не був обізнаний з реальною вартістю товару за Договором та купив його у відповідача за ціною, яка значно перевищує таку вартість.

Правовим наслідком недійсності оспорюваного павочину позивач із посиланням на положення статті 216 Цивільного кодексу України визначив повернення відповідачем грошових коштів в сумі 153273 грн, отриманих від позивача в якості оплати поставленого на підставі цього правочину за видатковою накладною від 26.12.2019 № РН-000026 товару (мережевого обладнання).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31.01.2023 у справі №918/101/23 направлено матеріали позовної заяви за позовом Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради до Приватного підприємства Фірма ДАН про визнання договору недійсним та стягнення у сумі 153273 грн, за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду Харківської області.

У зазначеній ухвалі судом установлено, що позивачем у позовній заяві вказано місцезнаходження відповідача - Приватного підприємства Фірма ДАН - 33013, м.Рівне, вул. Міцкевича, 10, код ЄДРПОУ 22555781, однак згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит суду, місцезнаходженням відповідача - Приватного підприємства Фірма ДАН є: 61001, м.Харків, пров.Мовчанівський, будинок,12.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/101/23, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.08.2023 у справі №918/101/23 відмовлено у позові повністю.

В обгрунтування рішення господарський суд першої інстанції з посиланням на положення Податкового кодексу України, якими врегульовано відносини щодо податкового кредиту, статей 22 Цивільного кодексу України, статей 217, 224, 225 Господарського кодексу України, якими врегульовано відшкодування збитків, а також на відповідність положенням статей 692-693 Цивільного кодексу України умов п. 3.1. Договору щодо здійснення 50% вартості товару авансом, а решти його вартості протягом 5-ти днів після його фактичної поставки, зазначив, що позивачем не доведено факту порушення норм закону або охоронюваних законом його прав та інтересів, умов Договору від 26.12.2019№ 55, щодо яких обома сторонами добровільно та із повним розумінням сутності умов досягнуто згоди.

Позивач з рішенням Харківської області від 07.08.2023 у справі №918/101/23 не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

При цьому позивач просить проводити розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на ненадання судом першої інстанції жодної оцінки заявленим у позові підставам недійсності оспорюваного правочину та наданим на їх підтвердження доказам.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2024 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2023 у справі №918/101/23 та повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 08.11.2023 об 11:00 годині

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 клопотання представника Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради, адвоката Курганьскої О.В., про участь у судовому засіданні 08.11.2023 об 11:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №918/101/23, задоволено. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2023 у справі №918/101/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №918/1043/21.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 06.09.2024 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2024 у зв`язку з опублікуванням у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 поновлено провадження у справі №918/101/23 та її розгляд призначено на 07.11.2024 р. о 12:00 год., у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, за адресою: 61058, м.Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №104, про що повідомлено учасників сторін.

Позивач у судовому засіданні зазначив, що він підтримує вимоги апеляційної скарги про скасування рішення господарського суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, погоджуючись при цьому із викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №918/1043/21 правовою позицією щодо необхідності застосування при задоволенні позовних вимог двосторонньої реституції відповідно до положень ст. 216 Цивільного кодексу України як необхідного правового наслідку недійсності оспорюваного правочину та задоволення реституційної позовної вимоги позивача, незважаючи на те, що за такою вимогою всупереч зазначеній нормі в якості наслідку недійсності оспорюваного правочину заявлено односторонню реституцію.

Відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання представника для участі в ньому не направив, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ч.1, п. 1 ч. 3 статті 202, ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України є підставою для розгляду справи за його відсутності.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, заслухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

26.12.2019 між позивачем як замовником та відповідачем як постачальником, укладено договір поставки мережевого обладнання № 55 (далі за текстом Договір, т. 1 а. с. 22-28).

Відповідно до п. 1.1. - п. 1.3 Договору постачальник зобов`язується забезпечити постачання замовнику відповідно до умов договору ДК 021:2015 - 32420000-3 "Мережеве обладнання" (далі - "товар"), а замовник прийняти і оплатити такий товар, на умовах, викладених у договорі за адресою: Сторожівський навчально-виховний комплекс Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Корецької районної ради. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару визначена сторонами додатку 1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Комплектація, опис та технічні характеристики складових товару наведено в додатку 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник повинен поставити товар, якість якого повинна відповідати необхідним технічним, якісним та кількісним характеристикам предмета закупівлі.

Згідно з п. п. 3.1. та 3.2 Договору, ціна (сума) договору становить 153273 грн, у тому числі ПДВ 25545,50 грн. Ціна одиниці товару визначена сторонами в додатку 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 4.1. - 4.4. Договору усі розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України. Замовник здійснює оплату товару на підставі накладної на товар, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника. Оплата товару замовником здійснюється протягом 7 (семи) банківських днів з дати підписання належним чином оформленої накладної на товар. Допускається поетапна оплата суми договору відповідно до поставленого товару, засвідченого накладними на товар. Джерело фінансування - кошти субвенції з державного бюджету.

Строк постачання товару - з моменту підписання договору обома сторонами до 30 грудня 2019 року. Постачання товару постачальником здійснюється партіями, кожна з яких поставляється за заявкою замовника. Місце постачання товару: Україна, Рівненська обл., Корецький район, с. Сторожів, вул. Центральна, 3. Датою поставки товару вважається дата доставки, підключення (монтажу) та перевірки працездатності товару представниками постачальника у приміщенні (приміщеннях) місця (місць) постачання та підписання належним чином оформлених накладних на товар. Факт поставки товару підтверджується підписанням належним чином оформлених накладних на товар (п. 5.1. - п. 5.2. Договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а частині розрахунків до повного їх виконання. Договір може бути достроково розірваний у таких випадках: за взаємною згодою сторін; відсутності потреби у закупівлі товару; за рішенням суду; ліквідації (визнання банкрутом, реорганізації) однієї (обох) сторін за договором; з ініціативи замовника у випадках, передбачених п. 6.2.8 Договору; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п. 10.1 - п. 10.2 Договору).

Відповідно до додатку 1 до Договору (специфікація, опис та технічні характеристики складових товару) сторонами досягнуто згоди, що ціна (сума договору становить: 153273,00, у тому числі ПДВ 25545,50 грн ( т. 1 а. с. 29).

Відповідач відповідно до видаткової накладної № РН-000026 від 26.12.2019 поставив товар позивачу на загальну суму 153273,00 грн, а саме: оптичний мережений термінал GEPON NGpon El04 у кількості 1 шт, кабель оптичний ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 у кількості 91 м, анкерний ізольований зажим e.i.clamp.pro 4.16.25а, посилений 4.16-25 кв.м у кількості 2 шт, пигтейл SC 1,5 m у кількості 2 шт, кабель КПП-ВП (100) 2*2*0,50 (UTP-кат.5) у кількості 0,006 км.,бакс-міні FOR-02 в кількості 1 шт, дюбель із заб шурупом FX-06LO60(60*60) у кількості 1 упак. ( т. 1 а. с. 30).

Позивач сплатив вартість зазначеного товару, що підтверджується платіжним дорученням від 26.12.2019 № 3 ( т. 1 а. с. 36).

За зверненням слідчого СУ ГУНП в Рівненській області до Рівненського науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України з постановою про доручення проведення судової економічної експертизи та постановою про доручення проведення судової товарознавчої експертизи від 08.04.2020 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 31.01.2020 за № 42020180000000017, проведено судові експертизи.

Відповідно до висновку експерта № 3.2-458/20 від 15.04.2020 Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ринкова вартість нових товарно-матеріальних цінностей з урахуванням податку на додану вартість станом на грудень 2019 року, а саме: кабелю типу ОКТ-Д(0,5)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 за 1 метр, становила - 2,71 грн; кабелю типу ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 за 1 метр, становила - 4,35 грн; оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104, становила - 412,20 грн.

Відповідно до висновку експерта № 3.2-36/20 від 27.05.2020 Рівненського науково -дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України:

- документально підтверджується реалізація кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - в загальній кількості 1398,5 м та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е 104 в загальній кількості 12 шт. у грудні 2019 ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) наступним закладам освіти, зокрема, 1.3. Опорному закладу Великомежиріцький ліцей Корецької районної ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 22564393) відповідно до договору від 26.12.2019 № 55 кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 в кількості 91 м та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е104 в кількості 1 шт. на суму 150907,20 грн з ПДВ;

- документально підтверджується оплата для ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) мережевого обладнання, а саме: кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon Е104 у грудні 2019 року наступними закладами освіти, зокрема, 2.3. Сторожівським НВК Корецької районної ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 24173254) відповідно до договору від 26.12.2019 № 55 кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - в кількості 91 м на суму 143707,20 грн з ПДВ та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon El04 в кількості 1 шт. на суму 7 200 грн з ПДВ;

- вартість кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon El04, з урахуванням висновку товарознавчої експертизи № 3.2-458/20 від 15.04.2020, реалізованих ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) у грудні 2019 року наступним закладам освіти завищена, зокрема, Сторожівському НВК Корецької районної ради Рівненської області (код ЄДРПОУ 24173254) відповідно до договору № 55 від 26.12.2019 кабелю ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - в кількості 91 м на суму 143311,35 грн з ПДВ та оптичного мережевого терміналу GEPON NGpon El04 в кількості 1 шт. на суму 6787,80 грн з ПДВ;

- документально підтверджується передача ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) для ФОП "Браценюк Т.В." (3090522019) кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - у грудні 2019 року, відповідно до договору підряду № 7112019/1 від 07.11.2019 по вартості 2,47 грн (без ПДВ) за 1 метр та ПП "Фірма "ДАН"" (ЄДРПОУ 22555781) для ФОП "Маркусь С.П." (2881012014) кабелю ОКТ-Д(1)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 - у грудні 2019 року, відповідно до договору підряду № 7112019/2 від 07.11.2019 по вартості 2,47 грн (без ПДВ) за 1 метр.

В акті Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області № 13-17-03-06/11 від 05.04.2021 ревізії фінансово - господарської діяльності відділу освіти Корецької районної державної адміністрації за період з 01.01.2017 по 31.12.2020, в якому зазначено, що позивачем з ПП "Фірма "ДАН"" укладено договір поставки мережевого обладнання № 55 від 26.12.2019 на суму 153273,00 грн. Бюджетні зобов`язання на суму 153273,00 грн згідно з договором поставки мережевого обладнання № 55 від 26.12.2019 взяті з порушенням ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу, абз. 2 п. 5, абз. 1 п. 46 Порядку № 228. Договір поставки мережевого обладнання № 55 від 26.12.2019 зареєстрований в органі Держказначейства 26.12.2019, платіж за цим договором здійснено 26.12.2019.

Директором Сторожівського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Корецької районної ради Пашковською Т. А. взято бюджетне зобов`язання за договором № 55 від 26.12.2019 на оплату мережевого обладнання на суму 153273,00 грн (проплачене платіжним дорученням № 3 від 26.12.2019) без погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації шляхом повідомлення за визначеною ним процедурою, чим порушено ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу, п. 13 Положення № 1352, п. 3 Методики від 14.05.2019 № 35, п. 18 Порядку № 319.

У даному акті ревізії вказано, що закупівлю згідно з договором поставки мережевого обладнання від 26.12.2019 № 55 мережевого обладнання (ДК 021:2015-32420000-3) без використання електронної системи закупівель на суму 153273,00 грн проведено з недотриманням принципів здійснення публічних закупівель, установлених ст. 3 Закону України Про публічні закупівлі, зокрема принципу максимальної економії та ефективності, чим порушено ч. 1 ст. 2 цього Закону. Як наслідок без потреби та за завищеною вартістю придбано обладнання на загальну суму 153273,00 грн, у тому числі кабелю типу ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-036Ф3.5/022Н18-1 в кількості 91 м, вартість якого завищено на загальну суму 143707,20 грн, 1 оптичний мережевий термінал GEPON NGpon Е104 у кількості 1 од., вартість якого завищено на суму 6787,80 грн.

Також у цьому акті зазначено Сторожівським навчально-виховним комплексом Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Корецької районної ради згідно з договором поставки мережевого обладнання № 55 від 26.12.2019 придбано мережевого обладнання на суму 153273,00 грн, потреби у придбанні якого не було, оскільки, умовами договору про надання послуг від 23.12.2019 № 51 передбачено надання послуг з доступу до Інтернету для Дивенській філії з мережевим обладнанням із зазначення у додатку № 1 до цього договору переліку послуг, їх кількості, комплектності та ціни, та якого під час зустрічної звірки в позивача, Дивенська філія не виявлено в наявності, чим порушено п. 1.2 договору про надання послуг від 23.12.2019 № 51, ст. 629 Цивільного кодексу. При цьому закупівлю мережевого обладнання за договором поставки мережевого обладнання від 26.12.2019 № 55 та послуг провайдера згідно з договором про надання послуг від 26.12.2019 № 55 проведено без погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації, чим порушено ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу, п. 13 Положення № 1352, п. 3 Методики від 14.05.2019 року № 35, п. 6.1.3 Договору про надання послуг від 23.12.2019 № 51, ст. 629 Цивільного кодексу, п. 18 Порядку № 319.

Бюджетні зобов`язання за договором поставки мережевого обладнання від 26.12.2019 № 55 на суму 153273,00 грн взяті за відсутності на дату укладання цього договору затверджених в кошторисі на 2019 рік із врахуванням внесених змін, бюджетних асигнувань на видатки з придбання мережевого обладнання, КЕКВ 2210, чим порушено ч. 1 ст. 48 Бюджетного кодексу, абз. 2 п. 5, абз. 1 п. 46 Порядку № 228.

Порушення допущено директором Сторожівського навчально-виховного комплексу Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад Корецької районної ради Пашковською Т. А., якою підписаний договір про надання послуг від 26.12.2019 № 55, додаток 1 до цього договору, де у відповідності з п. 1.2 договору не зазначена комплектність послуги, договір поставки мережевого обладнання від 26.12.2019 № 55, якою взяті бюджетні зобов`язання на оплату мережевого обладнання та послуг провайдера за відсутності на дату укладання договору від 26.12.2019 № 55 здійснено закупівлю мережевого обладнання та послуг провайдера без погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації, мережевого обладнання за завищеною вартістю без потреби.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом,предмет якого становлять матеріально-правові вимоги про визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем договору від 26.12.2019 № 55 та застосування в якості передбаченого статтею 216 Цивільного кодексу України наслідку його недійсності повернення відповідачем грошових коштів в сумі 153273 грн, отриманих від позивача в якості оплати поставленого на підставі цього правочину за видатковою накладною від 26.12.2019 № РН-000026 товару (мережевого обладнання).

Як зазначено вище, господарський суд першої інстанції з посиланням на положення Податкового кодексу України,якими врегульовано відносини щодо податкового кредиту, статей 22 Цивільного кодексу України, статей 217, 224, 225 Господарського кодексу України, якими врегульовано відшкодування збитків, а також на відповідність положенням статей 692-693 Цивільного кодексу України умов п. 3.1. Договору щодо здійснення 50% вартості товару авансом, а решти його вартості протягом 5-ти днів після його фактичної поставки, зазначив про не доведення позивачем факту порушення норм закону або охоронюваних законом його прав та інтересів, умов Договору від 26.12.2019№ 55, щодо яких обома сторонами добровільно та із повним розумінням сутності умов досягнуто згоди.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в позові та при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Як зазначено вище, в обґрунтування підстав недійсності оспорюваного договору згідно зі статтями 203, 215, 228, 230 Цивільного кодексу України, статтями 208 Господарського кодексу України позивач в позовній заяві зазначив те, що :

- Договір є укладеним з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки при укладенні цього Договору Приватне підприємство Фірма ДАН, з метою отримання надприбутку за рахунок коштів Державного бюджету України, всупереч принципам максимальної ефективності та економії, передбаченим статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі", істотно завищив ціну товару;

- всупереч положенням частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), пункту 13 Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1352 (далі - Положення), та пункту 3 розділу І Методики визначення належності бюджетних програм до сфери інформатизації, затвердженої наказом Державного агентства з питань електронного урядування України від 14.05.2019 № 35 (далі - Методика), оскільки позивач не погодив із Генеральним державним замовником взяття зобов`язань за Договором, а тому не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення зазначеного правочину;

- під час укладення Договору відповідач ввів позивача в оману шляхом замовчування обставин, що мають істотне значення, оскільки позивач не був обізнаний з реальною вартістю товару за Договором та купив його у відповідача за ціною, яка значно перевищує таку вартість.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом саме своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Стаття 202 Цивільного кодексу України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частина 1,3 ст.228 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до частини 2 цієї статті, у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Таким чином, ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлює таку загальну вимогу, додержання якої є необхідним для чинності правочину, як відсутність суперечності його змісту інтересам держави і суспільства, їх моральним засадам.

Недотримання вказаної вимоги ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України, ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України, ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України визначає як підставу для його визнання недійсним у судовому порядку, тобто як оспорюваного правочину.

Натомість положення ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України та ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачають спеціальні правові наслідки недійсності правочину, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, їх моральним засадам у залежності від наявності відповідного умислу в однієї чи обох сторонах та від виконання правочину однією чи обома сторонами.

Разом з цим, з урахуванням наведених вище положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 15 Цивільного кодексу України для визнання в судовому порядку оспорюваного правочину як такого, що суперечить інтересам держави та суспільства позивач повинен довести наявність у зв`язку із такою суперечністю порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів.

Конституційний Суд України в пунктах 3, 4 свого рішення № 3-рп/99 від 08.04.1999, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», встановив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. При цьому Конституційний Суд України вказав, що «інтереси держави» є оціночним поняттям.

Велика Палата Верховного Суду підтримала ці висновки, зокрема, в пункті 82 постанови від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 та підпункті 7.14 постанови від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (підпункт 8.5)).

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (підпункт 8.6)).

У пункті 55 постанови від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Ураховуючи, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, а також, беручи до уваги, що «інтереси держави» є специфічним оціночним поняттям та можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами інших учасників суспільних відносин, зокрема, комунальних підприємств, установ, які розпоряджаються бюджетними коштами, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що визначати, в чому полягає чи може полягати порушення інтересів держави та оспорювати на цій підставі правочин у суді може тільки суб`єкт, наділений у спірних правовідносинах владними повноваженнями (незалежно від наявності статусу юридичної особи), або прокурор, який у встановленому порядку, виконуючи субсидіарну роль, може представляти державу в судовому провадженні замість відповідного компетентного суб`єкта, який усупереч вимогам закону не здійснює захист інтересів держави або робить це неналежно.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне звернути увагу на свої висновки, викладені у пункті 56 постанови від 22.09.2022 у справі № 125/2157/19 та підпункті 8.49 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, де вказано, що вимоги особи, яка в судовому порядку домагається застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна відчужувачу не відновлює права позивача, то суд може застосувати інший ефективний спосіб захисту порушеного права в межах заявлених позовних вимог.

Позивач у даній справі-Заклад середньої загальної освіти «Сторожівська гімназія» Корецької міської ради за статутом є комунальним закладом, знаходиться у власності Корецької територіальної громади в особі Корецької міської ради та є правонаступником майна, прав та обов`язків Сторожівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» Корецької районної ради Рівенської області.

Тобто позивач не здійснює владних управлінських функцій, а тому не є суб`єктом владних повноважень. Цей висновок узгоджується з висновками, викладеними у постанові

Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 за участю того самого відповідача-приватного підприємства «фірма «Дан» в подібних правовідносинах, в якій Велика Палата Верховного Суду керувалась власними висновками, викладеними у постановах від 07.11.2018 у справі № 295/4481/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 638/11634/17, в підпункті 8.17 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21.

Те, що позивач є стороною за Договором, джерелом фінансування за яким були кошти субвенції з державного бюджету(п. 4.4. Договору), також не свідчить про наявність у нього відповідних владних повноважень, оскільки у відносинах щодо розрахунків з постачальником за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18 та підпункті 8.30 постанови від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21).

Про недійсність Договору як такого, що був укладений з перевищенням повноважень представником, який діяв від імені Закладу, поєднаним зі зловмисною домовленістю з посадовими особами Підприємства, спрямованою на незаконне заволодіння майном комунальної установи, або про те, що Договір сторони уклали без наміру створити обумовлені ним правові наслідки (фіктивний правочин), позивач у цій справі не стверджує.

Отже підстави для визнання судом оспорюваного правочину недійсним відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України, ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України з огляду на недодержання вимог щодо відповідності умов цього правочину інтересам держави та суспільства за позовом Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради, відсутні, оскільки позивач не є особою, яка наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Цей висновок узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 за участю того самого відповідача-приватного підприємства «фірма «Дан» в подібних правовідносинах, в якій Велика Палата Верховного Суду керувалась висновками, викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справах № 910/13840/18 та № 910/12608/18, від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 10.12.2019 у справі № 910/13891/18, від 05.11.2019 у справі № 910/14113/18 та від 23.10.2019 у справі № 910/13263/18.

Щодо інших заявлених позивачем підстав недійсності договору поставки мережевого обладнання від 26.12.2019 №55 колегія суддів зазначає таке.

Статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років, довгострокових зобов`язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України; щодо завдань (проектів) Національної програми інформатизації - після їх погодження з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації.

Пунктом 13 Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1352 (далі - Положення)передбачено, що під час виконання завдань (проектів) Національної програми інформатизації державні замовники беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі за такими завданнями (проектами) після їх погодження з Генеральним державним замовником у разі, коли їх вартість дорівнює або перевищує 500 тис. грн, а в разі закупівель послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету за кошти субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення доступності широкосмугового доступу до Інтернету в сільській місцевості,-коли їх вартість перевищує 1 тис. грн.

Погодження завдань (проектів) вартістю меншою, ніж визначена в абзаці першому цього пункту, здійснюється шляхом повідомлення Генерального державного замовника за визначеною ним процедурою.

Органи державної влади та інші розпорядники бюджетних коштів погоджують з Генеральним державним замовником Національної програми інформатизації завдання, проекти (роботи) Національної програми інформатизації, які виконуються в межах бюджетних програм, що належать до сфери інформатизації, та/або контракти (договори) на їх виконання відповідно до статті 48 БК України та Положення (пункт 3 розділу І Методики).

Оспорюваний Договір як правочин,спрямований на закупівлю послуг з підключення закладів соціальної інфраструктури до широкосмугового доступу до Інтернету за кошти субвенції з Державного бюджету України місцевим бюджетам на реалізацію заходів, спрямованих на підвищення доступності широкосмугового доступу до Інтернету в сільській місцевості і його вартість перевищує 1 тис. гривень мав бути погодженим із Генеральним державним замовником.

Проте, позивач не погодив з Генеральним державним замовником взяття зобов`язань за цим правочином, а тому не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на його вчинення.

Спрямованість оспорюваного договору на досягнення вказаної мети підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, використовуючи критерії оцінки доказів, встановлені ст.86 ГПК України, апеляційний суд виходить з положень ст.73, 91 ГПК України, враховуючи позиції КГС ВС щодо оцінки актів ревізії фінансової інспекції, надані зокрема у постанові від 18.02.2020 у справі № 910/1784/16, яка полягає у тому, що акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання. Таким чином, обставини, які встановлюються на підставі даних Акту ревізії, апеляційний суд вважає достовірно і повно встановленими, оскільки оцінює цей доказ у сукупності з іншими доказами у справі.

За змістом Акта ревізії Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області № 13-17-03-06/11 від 05.04.2021 ревізії фінансово - господарської діяльності відділу освіти Корецької районної державної адміністрації за період з 01.01.2017 по 31.12.2020 (далі по тексту Акт) позивач уклав з відповідачем два договори: на поставку мережевого обладнання № 55 від 26.12.2019 (Договір) та про надання послуг від 23.12.2019 № 51 передбачено надання послуг з доступу до Інтернету для Дивенській філії з мережевим обладнанням із зазначення у додатку № 1 до цього договору переліку послуг, їх кількості, комплектності та ціни, укладення яких є взаємопов`язаними діями, а зміст умов договорів слугували досягненню однієї мети, оскільки укладення лише одного з двох договорів не було достатнім для досягнення поставленої мети.

Взаємозв`язок договору на поставку мережевого обладнання від 26.12.2019 № 55 иа Договору та про надання послуг від 23.12.2019 № 51 вбачається зі змісту їхніх умов, а також підтверджується діями, спрямованими на його виконання. Пункт 6.1., 6.3 Договору поставки мережевого обладнання від 26.12.2019 № 55 прямо вказують на мету укладення обох договорів, оскільки встановлюють обов`язок для постачальника забезпечити поставку, встановлення, підключення (монтаж) та перевірку працездатності товару (п.6.3.1); провести навчання працівників за місцем поставки щодо експлуатації обладнання (п.6.3.5).

Таким чином, Акт ревізії в сукупності із вказаними правочинами свідчить про взаємозв`язок цих двох договорів, що слідує зі змісту їхніх умов, а також підтверджується діями, спрямованими на їх виконання.

Частина 5 статті 2 Закону України «Про Національну програму інформатизації» встановлює, що програми та проекти (або їх частини), які спрямовані на створення, розвиток та інтеграцію інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій чи передбачають придбання засобів інформатизації з метою забезпечення функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, виконуються як складові частини Національної програми інформатизації, якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до частини 2 статті 4 цього Закону до суб`єктів, які беруть участь у відносинах, що регулюються цим Законом, належать замовники робіт з інформатизації, виконавці окремих завдань (проектів) інформатизації, організації, що здійснюють експертизу окремих завдань та проектів інформатизації, користувачі автоматизованих та інших інформаційних систем і засобів інформатизації.

Відповідно до частини 1 статті 15 Закону Порядок формування та виконання окремих завдань (проектів) Національної програми інформатизації визначається Положенням про формування та виконання Національної програми інформатизації, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відтак, наведені положення законодавства, зокрема і Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 №1352 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 1.06.2011 р. № 582), застосовуються до правовідносин, що виникли на підставі оспорюваного договору, серед іншого вимога щодо обов`язкового погодження договору з Генеральним державним замовником.

Отже, в даному випадку наявні правові підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним у зв`язку з тим, всупереч положенням частини першої статті 48 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), пункту 13 Положення про формування та виконання Національної програми інформатизації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1352 (далі - Положення), та пункту 3 розділу І Методики визначення належності бюджетних програм до сфери інформатизації, затвердженої наказом Державного агентства з питань електронного урядування України від 14.05.2019 № 35 (далі - Методика), оскільки позивач не погодив із Генеральним державним замовником взяття зобов`язань за Договором, а тому не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення зазначеного правочину.

Щодо тверджень позивача про те, що під час укладення спірного Договору відповідач ввів позивача в оману шляхом замовчування обставин що мають істотне значення, оскільки позивач не був обізнаний з реальною вартістю товару за Договором та купив його у відповідача за ціною, яка значно перевищує таку вартість,колегія суддів зазначає про їх безпідставність з огляду на таке.

Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Статтею 229 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки

Частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України передбачено, що до обставин,які мають істотне значення, є помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Тобто обман має місце тоді, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою аби правочин було вчинено. Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Усі ці обставини (наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману) повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (позивач).

Отже, позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, тоді вважається, що наявна помилка. Має бути встановлений причинно-наслідковий зв`язок між обманом та вчиненням правочину. Тільки той обман дозволяє оспорити правочин, який вплинув на рішення сторони вчинити цей правочин.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману іншу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вчинення правочину під впливом обману обумовлено деформацією волі сторони правочину, на яку вплинула протиправна поведінка контрагента, спрямована на формування наміру відповідної сторони вчинити правочин, спираючись на невірне уявлення про обставини,які мають істотне значення для вчинення правочину.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2021 року у справі № 910/15424/19 та від 16.12.2021 у справі № 910/15715/19.

Позивачем не доведено, що відповідач як продавець діяв під впливом усвідомленого наміру ввести покупця-позивача в оману, адже покупець був обізнаний щодо кількості , якості і технічних характеристик придбаного майна.

Щодо позовних вимог про застосування в якості передбаченого положеннями статті 216 Цивільного кодексу України правового наслідку недійсності оспорюваного павочину у вигляді повернення відповідачем грошових коштів в сумі 153273 грн, отриманих від позивача в якості оплати поставленого на підставі цього правочину за видатковою накладною від 26.12.2019 № РН-000026 товару (мережевого обладнання) колегія суддів зазначає таке.

Загальні правила щодо правових наслідків недійсності правочинів сформульовані у статті 216 Цивільного кодексу України, в частині першій якої вказано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною (частина друга статті 216 ЦК України).

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя цієї ж статті).

У постанові від 12.12.2018 у справі № 644/7422/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що застосування зазначених правових наслідків засвідчує факт повернення сторін у первісний стан. У цивілістичній науці та судовій практиці цей процес називають двосторонньою реституцією.

При цьому Цивільний кодекс України не пов`язує можливість застосування наслідків недійсності правочину з добросовісністю сторін правочину, і добросовісність сторони до уваги не береться. Сторони зобов`язані повернути все отримане за недійсним правочином лише тому, що правочин визнано недійсним.

За змістом статті 216 Цивільного кодексу України наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину (див. пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16).

У подальшому, застосовуючи статтю 216 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду в пунктах 66-70 постанови від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 зробила висновки, які узгоджуються з наведеними вище висновками про застосування вказаної норми.

Так, Велика Палата Верхового Суду вказала, що за змістом абзацу першого частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює для сторін тих прав та обов`язків, які зумовлені його вчиненням, а породжує лише передбачені законом наслідки, пов`язані з його недійсністю. Одним з таких наслідків є реституція. Вона спрямована на відновлення status quo anteу фактичному та правовому становищі сторін, яке існувало до вчинення недійсного правочину, шляхом нівелювання юридичного значення будь-яких дій, які сторони вчинили на виконання цього правочину. Тому кожна сторона зобов`язана повернути іншій у натурі все, що вона одержала на виконання недійсного правочину (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України).

За недійсності правочину взаємне повернення сторонами одержаного за ним (двостороння реституція) є юридичним обов`язком, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину. Таке поновлення сторін у попередньому становищі може застосовуватися лише тоді, коли майно, передане за відповідним правочином, залишається в його сторони. У разі неможливості здійснити реституцію в натурі, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, сторони зобов`язані відшкодувати вартість того, що одержали, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України). Крім того, наслідком недійсності правочину є відшкодування за рахунок винної сторони другій стороні недійсного правочину або третій особі збитків і моральної шкоди, завданих у зв`язку із вчиненням недійсного правочину (частина друга статті 216 ЦК України).

Отже, Цивільний кодекс України визначає такі загальні юридичні наслідки недійсності правочину: 1) основний - двостороння реституція - повернення сторін недійсного правочину до попереднього стану, тобто становища, яке існувало до його вчинення (абзац другий частини першої статті 216 ЦК України); 2) додатковий - відшкодування збитків і моральної шкоди винною стороною на користь другої сторони недійсного правочину та третьої особи, якщо їх завдано у зв`язку із вчиненням такого правочину (частина друга статті 216 цього кодексу). Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою статті 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (частина третя статті 216 ЦК України).

Проте, позивач у даній справі, з посиланням на положення статті 216 Цивільного кодексу України, сформулював свою реституційну вимогу у вигляді односторонньої реституції замість передбаченої вказаною статтею двосторонньої реституції.

Колегія суддів зазначає, що у такій категорії справ суд, задовольняючи вимогу сторони про повернення переданого за недійсним правочином майна, має також присудити стягнути з позивача на користь відповідача одержані за правочином кошти (повернути передане нею майно). Таке стягнення не є задоволенням окремої позовної вимоги, а є необхідним наслідком визнання недійсним правочину та задоволення вимоги про застосування реституції. Інше тлумачення статті 216 ЦК України, за якого відповідач має заявити вимогу про повернення йому переданого за недійсним правочином, покладатиме на відповідача непропорційний тягар у вигляді позбавлення його майна без повернення / відшкодування всього, що інша сторона одержала на виконання недійсного правочину.

Тобто, якщо законом не встановлені особливі умови застосування правових наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів, позивач, який заявляє вимогу про повернення йому в натурі переданого за недійсним правочином або відшкодування вартості переданого, заявляє реституційну вимогу, яку суд за існування для того підстав задовольняє, застосовуючи двосторонню реституцію. У цьому випадку відповідач є стягувачем у частині рішення про повернення йому переданого ним за недійсним правочином майна або відшкодування вартості.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 918/1043/21 за участю того самого відповідача-Приватного підприємства «фірма «Дан» в подібних правовідносинах

Отже, в даному випадку наявні підстави для визнання недійсним договору поставки мережевого обладнання від 26.12.2019 №55, укладеного між Сторожівським навчально-виховним комплексом Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Корецької районної ради та Приватним підприємством Фірмою ДАН, та задоволення реституційної позовної вимоги шляхом застосування двосторонньої реституції як необхідного правового наслідку недійсності оспорюваного правочину, що полягає у стягненні з Приватного підприємства Фірма ДАН на користь Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради грошових коштів в сумі 153 273 грн та поверненні від Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради на користь Приватного підприємства Фірма ДАН майно, отриманого на виконання вказаного Договору за видатковою накладною від 26.12.2019 № РН-000026, а саме: оптичного мереженого терміналу GEPON NGpon El04 у кількості 1 шт, кабелю оптичного ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 у кількості 91 м, анкерного ізольованого зажиму e.i.clamp.pro 4.16.25а, посиленого 4.16-25 кв.м у кількості 2 шт, пигтейл SC 1,5 m у кількості 2 шт, кабелю КПП-ВП (100) 2*2*0,50 (UTP-кат.5) у кількості 0,006 км.,бакс-міні FOR-02 в кількості 1 шт, дюбелю із заб шурупом FX-06LO60(60*60) у кількості 1 упак.

Проте суд першої інстанції взагалі не надав оцінки заявленим позивачем підставам визнання оспорюваного правочину недійсним та наданим в їх обґрунтування доказам, зазначивши при цьому серед підстав відмови в позові обґрунтування, яке не стосується предмету та підстав позову - відповідність положенням статей 692-693 Цивільного кодексу України умов п. 3.1. Договору щодо здійснення 50% вартості товару авансом, а решти його вартості протягом 5-ти днів після його фактичної поставки, а також послався на норми матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин , а саме: положення Податкового кодексу України, якими врегульовано відносини щодо податкового кредиту, статей 22 Цивільного кодексу України, статей 217, 224, 225 Господарського кодексу України, якими врегульовано відшкодування збитків.

Безпідставним є також посилання суду першої інстанції в обґрунтування підстав відмови в позові на недоведеність позивачем факту порушення умов оспорюваного правочину, оскільки обставини щодо належного виконання умов договору не стосується підстав його недійсності, а тому не входить до предмету доказування у даній справі.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права дійшов неправильного висновку про відмову в позові, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову із застосуванням двосторонньої реституції як необхідного правового наслідку недійсності оспорюваного правочину та задоволення реституційної позовної вимоги позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 2 ч. 1 ст. 275, п.4 ч. 1 ст. 277, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд; -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 07.08.2023 у справі №918/101/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір поставки мережевого обладнання від 26.12.2019 № 55, укладений між Сторожівським навчально-виховного комплексом Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад Корецької районної ради та Приватним підприємством Фірмою ДАН.

Стягнути з Приватного підприємства Фірма ДАН (61001 м. Харків, провулок Мовчанівський,12, код ЄДРПОУ 22555781) на користь Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради ( 34714 с.Сторожів Рівненського району Рівненської обл.., вул. Центральна,3, код ЄДРПОУ 24173254) грошові кошти в сумі 153 273 грн.

Повернути від Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради ( 34714 с. Сторожів Рівненського району Рівненської обл.., вул. Центральна, 3, код ЄДРПОУ 24173254) на користь Приватного підприємства Фірма ДАН (61001 м. Харків, провулок Мовчанівський,12, код ЄДРПОУ 22555781) майно, отримане на виконання договору поставки мережевого обладнання від 26.12.2019 № 55 за видатковою накладною від 26.12.2019 № РН-000026, а саме: оптичний мережений термінал GEPON NGpon El04 у кількості 1 шт, кабель оптичний ОКТ-Д(1.0)П-1Е1-0,36Ф3,5/0,22Н18-1 у кількості 91 м, анкерний ізольований зажим e.i.clamp.pro 4.16.25а, посилений 4.16-25 кв.м у кількості 2 шт, пигтейл SC 1,5 m у кількості 2 шт, кабель КПП-ВП (100) 2*2*0,50 (UTP-кат.5) у кількості 0,006 км.,бакс-міні FOR-02 в кількості 1 шт, дюбель із заб шурупом FX-06LO60(60*60) у кількості 1 упак.

Стягнути з Приватного підприємства Фірма ДАН (61001 м. Харків, провулок Мовчанівський,12, код ЄДРПОУ 22555781) на користь Закладу середньої загальної освіти Сторожівська гімназія Корецької міської ради ( 34714 с.Сторожів Рівненського району Рівненської обл, вул. Центральна,3, код ЄДРПОУ 24173254) витрати зі сплати судового збору за подання позову в сумі 5 368 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 8052 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.11.2024.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза