Рішення

від 05.11.2024 по справі 902/805/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" листопада 2024 р. Cправа № 902/805/24

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001)

до: Приватного підприємства "Агроцентр "Поділля" (вул. Транспортна, буд. 18, м. Бершадь, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 24400)

про витребування майна вартістю 744 916,00 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Шевченко А.О.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

30.07.2024 Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Агроцентр "Поділля" про витребування майна вартістю 744 916,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.07.2024 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 05.08.2024 відкрито провадження у справі № 902/805/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.09.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 05.08.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого засідання та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 03.09.2024 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 15.10.2024.

На визначену дату судом 15.10.2024 в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 03.09.2024.

За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи по суті з огляду на заявлене та задоволене клопотання представника позивача, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 15.10.2024 повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 05.11.2024.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 15.10.2024.

Ухвала суду від 15.10.2024, що направлялася на зареєстровану в установленому порядку адресу відповідача (адресу відповідача згідно з відомостями ЄДРЮОФОП) повернуто на адресу суду із відміткою поштового відділення причин повернення: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац третій підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яка стосується попередньої редакції ГПК України та на даний час є чинною).

Також відповідно до висновків КАС ВС, викладених у постанові від 23.11.2023 у справі №990/14340/23, кореспонденція із позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахування конкретних обставин може вважатися належним доказом виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу.

Крім того, суд зазначає, що ухвали суду у справі № 902/805/24 офіційно оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, доступ до якого є безоплатним та цілодобовим.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про судове провадження у даній справі.

Відзиву від відповідача на позовну заяву до суду не надходило.

За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

19.11.2018 між АТ КБ "Приватбанк" та Приватним підприємством "Агроцент "Поділля" було укладено договір фінансового лізингу №VIВ0FLOWWV2ZH.

Відповідно до пункту 1.1. договору, між сторонами було погоджено, що Банк здійснює придбання у власність у ТОВ АРМА МОТОРС, місцезнаходження: 07401, Україна, область Київська,район Броварський, місто Бровари, вулиця Старотроїцька, будинок 42, код в ЄДРПОУ 34356004, а потім передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач приймає від Банка в платне користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки, на умовах фінансового лізингу Майно відповідно до Специфікації (надалі-"Додаток № 1"), що є невід`ємною частиною цього договору.

У відповідності до Специфікації Лізингоодержувачу передавалось наступне майно: Автомобіль Renault Logan 46L 1,5 (90к.с) (білий, вин номер VF14SRCL461750661,2018 рік), Автомобіль Renault Logan 46L 1,5 (90к.с) (білий вин номер VF14SRCL461750367, 2018 рік.

Судом встановлено, що договір було підписано із використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронний цифровий підпис».

Згідно із підпункту 2 пункту 1 договору про внесення змін до договору фінансового лізингу № VIВ0FLOWWV2ZH від 19.11.2018 від 29.06.2022 сторони дійшли згоди продовжити строк лізингу на 12 місяців з дати укладення цього договору про внесення змін, тобто до 29.06.2023.

Сторони узгодили те, що загальна вартість майна становить 744 916,00 грн та складається з: суми авансового платежу 223 474,80 грн, у відповідності до п.1.4. цього договору; загальної вартості лізингових платежів у частині, що йде на викуп вартості переданого Лізингоодержувачу Майна, 521 441,20 грн, згідно з Графіком внесення лізингових платежів, зазначеним в додатку № 2, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1. договору).

30.11.2018 між Банком та відповідачем було підписано Акт прийому-передачі майна, відповідно до якого Банк передав, а Лізингоодержувач прийняв у лізинг майно АТ КБ "Приватбанк" свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, передавши відповідне майно Лізингоодержувачу за актом прийому-передачі відповідно до п. 2.1.1 договору Загальна вартість майна становить 744 916,00 грн.

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком №2 до Договору (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.3.2 договору на відповідача покладено обов`язок сплачувати винагороду за користування майном у розмірі 19 (дев`ятнадцять ) % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном та 360 днів у році, в дату сплати винагороди, якою є 25-е число кожного поточного місяця. Для здійснення Лізингоодержувачем лізингових та інших платежів за цим Договором Банком було відкрито рахунок № 29091055409115.

Пунктом 7.2.12., п. 7.2.15 договору лізингу на Лізингоодержувача було покладено зобов`язання здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2 , не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 6.1.2. договору лізингу Лізингодавець має право достроково розірвати цей Договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до пункту 10.1.2. договору лізингу договір може бути розірвано за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні в наступних випадках: в триденний строк у випадку невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого даним Договором; у випадку одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна; у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів; у випадку, якщо Майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим; у випадку порушення Лізингоодержувачем умов п.7.2.18.

Відповідно до п.10.1.3 договору у випадку, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації Лізингоодержувача, у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у Банка виникає сумнів стосовно того, що Лізингоодержувач виступає від власного імені; у випадку відмови Лізингоодержувача у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та ст. 64 Закону "Про банки та банківську діяльність".

За доводами позивача в порушення умов договору Лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування. Зокрема Лізингоодержувач не сплачує винагороду за користування майном, у зв`язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такої винагороди.

Судом встановлено, що останній лізинговий платіж Лізингоодержувач здійснив 10.04.2024.

Пунктом 7.2.12., п. 7.2.15 договору лізингу на Лізингоодержувача було покладено зобов`язання здійснювати лізингові платежі в розмірі та строки, що зазначені в Додатку 2 , не зменшувати суму лізингових платежів, а також не затримувати виплату чергового лізингового платежу, якщо дані зміни не погоджені Сторонами та не передбачені договорами про внесення змін до цього Договору.

Позов мотивовано тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договором фінансового лізингу від 19.11.2018 №VIВ0FLOWWV2ZH, укладеного між сторонами в частині своєчасної сплати лізингових платежів та своєчасного відшкодування вартості майна.

Так, позивачем стверджується, що станом на час формування позову предмет лізингу Лізингоодержувачем не повернуто, місце знаходження транспортного засобу позивачу не відоме, прострочену заборгованість за лізинговими платежами відповідач не сплатив.

Невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів та винагороди, відповідно до графіку, стало підставою для розірвання позивачем вказаного договору в односторонньому порядку, та звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами розгляду справи суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до частини 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 3 ст. 806 ЦК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Частинами 1 та 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

Згідно з ч. 4-7 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса: 1) у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів; 2) за наявності інших підстав, встановлених договором фінансового лізингу або законом.

Для цілей цієї статті сторона вважається повідомленою про відмову від договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів (у разі якщо договором не передбачено більший строк) з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в договорі, що розривається.

Договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати односторонньої відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу або його розірвання, не підлягають поверненню лізингоодержувачу, крім випадків, якщо одностороння відмова від договору фінансового лізингу або його розірвання здійснюються до моменту передачі об`єкта фінансового лізингу лізингоодержувачу. Лізингодавець має право стягнути з лізингоодержувача заборгованість із сплати лізингових платежів на дату розірвання договору, неустойку (штраф, пеню), документально підтверджені витрати, у тому числі на оплату ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства, у тому числі витрати, понесені лізингодавцем у зв`язку із вчиненням виконавчого напису нотаріусом.

Приписами ст. 18 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що у разі повернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу, у тому числі з підстав розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках, визначених договором фінансового лізингу та цим Законом, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт фінансового лізингу лізингодавцю у стані, в якому такий об`єкт було отримано від нього, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 3-5, 8 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець, зокрема, має право: у випадках, передбачених законом та/або договором фінансового лізингу, відмовитися від договору фінансового лізингу, стягнути з лізингоодержувача несплачені лізингові платежі, термін сплати яких настав на дату такої відмови, вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу та у разі невиконання лізингоодержувачем обов`язку щодо повернення об`єкта фінансового лізингу - сплати неустойки у розмірі, встановленому цим Законом, за володіння та користування об`єктом фінансового лізингу за час прострочення повернення об`єкта фінансового лізингу, якщо інший розмір неустойки не визначений договором фінансового лізингу; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства; у разі відмови лізингодавця від договору фінансового лізингу та неповернення лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу на вимогу лізингодавця у строки, передбачені договором фінансового лізингу, вимагати дострокову сплату розміру всіх майбутніх лізингових платежів у частині оплати вартості об`єкта фінансового лізингу, якщо інше не передбачено договором фінансового лізингу та/або законодавством.

Згідно з п.п. 3, 10 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач, зокрема, зобов`язаний: своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі; у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Приписами ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).

Господарським судом встановлено, що на виконання умов укладеного договору фінансового лізингу від 19.11.2018 №VIВ0FLOWWV2ZH між АТ КБ «ПриватБанк» та Приватним підприємством «Агроцентр «Поділля», позивач належним чином виконав свої зобов`язання та передав у лізинг відповідачу предмет лізингу, а саме: майно: автомобіль Renault Logan 46L 1,5 (90к.с) (білий, вин номер НОМЕР_1 ,2018 рік), автомобіль Renault Logan 46L 1,5 (90к.с) (білий вин номер VF14SRCL461750367, 2018 рік, що підтверджується копією акту прийому-передачі майна від 30.11.2018, який підписано сторонами без зауважень із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».

Проте, всупереч прийнятих на себе зобов`язань, відповідач не здійснює належним чином лізингові платежі, у зв`язку із чим за ним утворилася заборгованість.

Відповідно до п. 6.1.2. Договору лізингу Лізингодавець має право достроково розірвати цей Договір та вимагати погашення заборгованості згідно з умовами цього Договору.

У відповідності до пункту 10.1.2. договору лізингу договір може бути розірвано за ініціативою Банка в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувача за 3 (три) робочі дні в наступних випадках: в триденний строк у випадку невиконання Лізингоодержувачем будь-якого зобов`язання, передбаченого даним Договором; у випадку одержання ухвали про порушення справи про банкрутство, постанови про накладення арешту на майно, вироку суду про конфіскацію майна; у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу або страхової премії Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів; у випадку, якщо Майно знищене, пошкоджене та не може бути відновлене, незалежно від того чи був такий випадок визнаний страховим; у випадку порушення Лізингоодержувачем умов п.7.2.18.

Відповідно до п.10.1.3 договору у випадку, коли здійснення ідентифікації та/або верифікації Лізингоодержувача, у тому числі встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), є неможливим; якщо у Банка виникає сумнів стосовно того, що Лізингоодержувач виступає від власного імені; у випадку відмови Лізингоодержувача у наданні інформації щодо структури власності, з якої можливо встановити кінцевих бенефіціарних власників (контролерів), відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" та ст. 64 Закону "Про банки та банківську діяльність".

В порушення умов договору Лізингоодержувач не здійснював відшкодування вартості майна, у зв`язку з чим у останнього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такого відшкодування.

Також, Лізингоодержувач не сплачує винагороду за користування майном, у зв`язку з чим у нього утворилась прострочена заборгованість зі сплати такої винагороди.

Останній лізинговий платіж Лізингоодержувач здійснив 10.04.2024.

Підпунктом 2 п. ІІ передбачено право Банка у випадку невиконання (не належного виконання) Лізингоодержувачем будь-якого із зобов`язань визначених п.п. 1) п. ІІ цього Договору про внесення змін, достроково розірвати договір та вимагати повернення май на, сплати лізингових та інших платежів за Договором, строк сплати яких настав, виконання інших зобов`язань за договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення.

При цьому за зобов`язаннями, терміни/строки виконання яких не наступили, терміни/ строки вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Лізингоодержувач зобов`язується повернути Банку майно, сплатити винагороду за фактичний строк користування ним, повністю виконати інші зобов`язання за Договором.

Відповідно до пункту 11.2. договору лізингу будь - яке повідомлення повинно бути адресовано одержувачу на його адресу, що вказана нижче, або за іншою адресою, який може час від часу повідомляти в письмовій формі одержувачем відправнику як адреса одержувача. Для доказу вручення повідомлення або документа буде достатнім довести, що доставка була здійснена особисто або що конверт, що містить повідомлення або документ, мав вірно вказану адресу і був відправлений.

Відповідно до пунктів 10.1.2 договору лізингу цей договір підлягає розірванню за ініціативою банку в односторонньому порядку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за 3 дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше 60 (тридцяти) днів.

У випадку розірвання договору лізингу, майно повинне бути повернуте протягом 3-х днів по акту прийому - передачі майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу (п. 10.4 Договору лізингу).

Відповідно до п. 6.1.4 договору лізингу банк має право вимагати повернення майна у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору. В свою чергу, пунктом 7.2.6 договору лізингу на лізингоодержувача покладено обов`язок повернути майно банку у випадках, передбачених п. 10.1 цього договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього договору.

Позивач направляв відповідачу повідомлення щодо розірвання договору фінансового лізингу та вимоги щодо повернення лізингового майна.

Відповідач на повідомлення щодо розірвання договору фінансового лізингу та вимоги щодо повернення лізингового майна жодним чином не зреагував, прострочену заборгованість не сплатив.

За таких обставин, судом встановлено, що договір фінансового лізингу є таким, що розірваним в односторонньому порядку.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач обґрунтовував свої вимоги щодо витребування у відповідача предмету лізингу зокрема ст. 387 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним; та ст. 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи, що обраний позивачем спосіб захисту фактично зводиться до повернення йому майна - предмету лізингу, оскільки позивач свій обов`язок щодо передачі предмету лізингу виконав належним чином, в свою чергу відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати лізингових платежів не здійснив, та враховуючи те, що договір фінансового лізингу було розірвано позивачем в односторонньому порядку, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволити вимогу про витребування у Приватного Підприємства "Агроцентр "Поділля" об`єкт лізингу.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

За змістом статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що вимога є законною, обґрунтованою доведена належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати у Приватного Підприємства "Агроцентр "Поділля" (24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м. Бершадь, вул.Транспортна, буд.18, код ЄДРПОУ: 38507551) на користь акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) транспортні засоби: Renault Logan VF14SRCL461750661, 2018 рік реєстраційний номер НОМЕР_2 , Renault Logan VF14SRCL461750367, 2018 рік, реєстраційний номер НОМЕР_3 .

3. Стягнути з Приватного Підприємства "Агроцентр "Поділля" (24400, Вінницька обл., Гайсинський р-н, м. Бершадь, вул.Транспортна, буд.18, код ЄДРПОУ: 38507551) на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, код ЄДРПОУ:14360570) 8 938,99 грн витрат зі сплати судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7.Примірник повного судового рішення надіслати sud@privatbank.ua, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача - 00000@gmail.com та до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 14 листопада 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001)

3 - відповідачу (вул. Транспортна, буд. 18, м. Бершадь, Гайсинський р-н., Вінницька обл., 24400)