Рішення

від 14.11.2024 по справі 904/3997/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3997/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Августіно", 79039, м.Львів, вул.Шевченка Т, 75 а, кв.20, код ЄДРПОУ 32144454

до Приватного підприємства "Дніпровські Ласощі", 51931, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул. Республіканська, буд.9 А, кім.412 А, код ЄДРПОУ 36363406

про стягнення заборгованості за договором поставки

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Августіно" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Дніпровські Ласощі" заборгованості у розмірі 89 225,54 грн, з яких: основний борг становить 76 908,36 грн, пеня - 7 358,83 грн, інфляційні втрати - 2 163,59 грн, 10% річних - 2 794,76 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 справу № 904/3997/24 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.

Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд з`ясував, що відповідач має зареєстрований Електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024 була направлена позивачу та відповідачу до їх електронних кабінетів у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Як вже зазначалося, ухвала суду від 16.09.2024 була надіслана судом до електронного кабінету відповідача. На підтвердження цього до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа, яка підтверджує, що ухвала суду від 16.09.2024 була доставлена до електронного кабінету відповідача 16.09.2024 о 23:00 (а.с.31).

Отже, ураховуючи положення частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу суду від 16.09.2024 відповідач отримав 17.09.2024.

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2024, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи встановлену судом дату отримання відповідачем ухвали суду (17.09.2024), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 02.10.2024.

Суд зауважує, що права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справи, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Августіно" (далі постачальник, позивач) та Приватним підприємством "Дніпровські Ласощі" (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 111 (а.с. 13-15).

Відповідно до пункту 1.1. договору даний договір відноситься до угод поставки товарів. Товар підлягає оплаті на умовах, що визначені сторонами в цьому договорі.

За згаданим договором постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю: кондитерську глазур в асортименті (в подальшому «Товар»), визначений в пункті 1.3. цього договору, а покупець прийняти цей товар та оплатити його вартість на умовах цього договору (пункт 1.2. договору).

Найменування, кількість, що поставляється за цим договором визначається на підставі заявки та/або заявок покупця в усній та письмовій формі (пункт 1.3. договору).

За цим договором здійснюється одна або більше поставок товару. Загальна сума поставки або поставок згідно з даним договором розраховується з загальної вартості товару, який замовлений чи буде замовлений згідно з заявками відповідно до пункту 1.3. цього договору (пункт 1.4. договору).

Товар, що підлягає продажу за цим договором, поставляється покупцю в кількості, що визначена в п.1.3. договору. (пункт 2.1. договору)

Відповідно до пункту 3.1. договору поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця, яка оформлюється у відповідності до пункту 13.4. цього договору. В заявці на поставку товару вказують: реквізити сторін, дата формування заявки, номер заявки, найменування товару, кількість та бажаний строк поставки.

Поставка товару здійснюється відповідно до правил INCOTERMS в редакції 2010 року на умовах DAP до місця за домовленістю сторін, яке вказується в заявці на поставку (місце поставки) (пункт 3.2. договору).

Згідно пункту 3.3. договору доставка товару здійснюється до місця, яке визначене в заявці на поставку, який повинен замовити та оплатити постачальник або використати власний транспорт для поставки.

Строк поставки визначається на основі заявки, в якій вказується бажаний строк поставки товару та вказується у рахунку-фактурі (пункт 3.4. договору).

Рахунок-фактура оформлюється постачальником у відповідності до пункту 13.4. цього договору та направляється покупцю протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання. Заявки на поставку товару, разом з рахунком-фактурою покупцю направляється документи, що підтверджуються якість товару (пункт 3.5. договору).

Відповідно до пункту 3.6. договору датою поставки товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній. Видаткова накладна має містити: назву та номер, повні реквізити сторін, дату і місце складання, посилання на цей договір, кількість товару, вартість товару, посади, прізвища, імені, по-батькові, відповідальних за здійснення поставки, підписи (відтиски печаток сторін, якщо особа діє не на підставі довіреності) осіб, що приймають товар, зауваження, якщо такі є. У випадку прийняття товару представником покупця за довіреності, оригінал останньої додається до видаткової накладної.

Товар вважається прийнятим з моменту підписання покупцем видаткової накладної (пункт 3.13. договору).

Ціна за товар встановлюється в рахунку-фактурі і вказується в супровідних документах на товар згідно цього договору (пункт 4.1. договору).

Загальна ціна товару та ціна договору включає в себе вартість всього поставленого за цим договором товару (пункт 4.2. договору).

Згідно із пунктом 5.3. договору оплата за кожну з поставок за товар за цим договором здійснюється покупцем протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту здійснення кожної поставки.

У випадку прострочення покупцем терміну оплати товару чи авансу, покупець сплачує на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 (десять) процентів річних від простроченої суми (пункт 11.2. договору).

Договір набирає сили з моменту його підписання постачальником і покупцем і діє один рік, крім випадків його дострокового припинення (розірвання), які передбачені цим договором або чинним законодавством, яке врегульовує його дію (пункт 12.1. договору).

Відповідно до пункту 12.2. договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний термін, якщо за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії цього договору сторони не виявили бажання у письмовій формі його розірвати.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 10 % річних.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на таке.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Августіно" на виконання умов договору поставлено позивачу товар на загальну суму 76 908,36грн, що підтверджується видатковою накладною № 374 від 10 квітня 2024 року, яка підписана та скріплена печатками сторін (а.с.12).

Факт отримання товару підтверджується товарно-транспортною накладною № 374 від 10 квітня 2024 року (а.с.20).

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором поставки № 111 від 10.12.2019 складає 76 908,36грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягненню.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Щодо стягнення пені у розмірі 7 358,83грн, інфляційних втрат у розмірі 2 163,59грн та 10 % річних у розмірі 2 794,76грн.

Положеннями статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми статей 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами статті 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (статті 548 ЦК України). Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Як зазначено в частині першій статті 230 та частині шостій статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 343 ГК України та статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина шоста статті 232 ГК України).

Згідно із пунктом 5.3. договору оплата за кожну з поставок за товар за цим договором здійснюється покупцем протягом 21 (двадцять одного) календарного дня з моменту здійснення кожної поставки.

Сторони пунктом 11.2. договору передбачили, що у випадку прострочення покупцем терміну оплати товару чи авансу, покупець сплачує на користь постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 10 (десять) процентів річних від простроченої суми (пункт 11.2. договору).

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього пені за період з 01.05.2024 по 10.09.2024, інфляційних втрат за період з травня 2024 по липень 2024 та 10 % річних за період з 01.05.2024 по 10.09.2024 заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами першою та другою статті 193 ГК України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 111 від 10.12.2019 у розмірі 76 908,36грн, пені у розмірі 7 358,83грн, інфляційних втрат у розмірі 2 163,59грн та 10 % річних у розмірі 2 794,76грн.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (пункт 8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (97 253,54грн), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00грн, про що свідчить платіжна інструкція № 1114 від 10.09.2024. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 605,60 грн.

Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже з положень наведених норм випливає, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00грн позивач надав суду:

- договір про надання правової допомоги від 20 червня 2024 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Августіно" (клієнт) та адвокатом Лисюк Світланою Ігорівною (адвокат);

- ордер серія ВС № 1290710 від 21.06.2024;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ № 002708 від 24.05.2024;

- рахунок № 3 від 21.06.2024 на суму 5 000,00грн;

- акт виконаних робіт від 08.07.2024 до рахунку № 3 від 21.06.2024 згідно договору про надання правової допомоги № 6 від 20.06.2024.

Так, за умовами пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання: надавати клієнту консультації та роз`яснень; організовувати ведення претензійно-позовної роботи; надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в судах, органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, представляти інтереси клієнта та здійснювати його захист в правоохоронних та контролюючих органах, а також у судах загальної юрисдикції, господарських судах, адміністративних судах, що пов`язані із захистом прав та інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 3.1. договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Вартість послуг адвоката за цим договором становить 5 000 (п`ять тисяч) грн. Клієнт на протязі трьох днів з моменту підписання договору, сплачує передплату за надані послуги у розмірі, що становить 50 % від загальної вартості послуг. Інша частина гонорару підлягає сплаті на протязі 3-х днів з моменту підписання акта приймання-передачі наданих послуг.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до його повного виконання (пункт 4.1. договору).

Як вбачається з акта виконаних робіт від 08.07.2024 до рахунку № 3 від 21.06.2024 згідно договору про надання правової допомоги № 6 від 20.06.2024, адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу, вартість якої становить 5 000,00грн без ПДВ. Правова допомога надана якісно та в повному обсязі, сторони взаємних претензій не мають.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 16.06.2022 року у справі № 873/244/21, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору.

Суд звертає увагу, що відповідачем не були подані заперечення з приводу судових витрат позивача на правничу допомогу.

Отже витрати позивача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Августіно" до Приватного підприємства "Дніпровські Ласощі" про стягнення заборгованості за договором поставки задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Дніпровські Ласощі", 51931, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул. Республіканська, буд.9 А, кім.412 А, код ЄДРПОУ 36363406 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Августіно", 79039, м.Львів, вул.Шевченка Т, 75 а, кв.20, код ЄДРПОУ 32144454 заборгованість у розмірі 76 908,36грн (сімдесят шість тисяч дев`ятсот вісім гривень 36 коп), пеню у розмірі 7 358,83грн (сім тисяч триста п`ятдесят вісім гривень 83 коп), інфляційні втрати у розмірі 2 163,59грн (дві тисячі сто шістдесят три гривні 59 коп), 10 % річних у розмірі 2 794,76грн (дві тисячі сімсот дев`яносто чотири гривні 76 коп), судовий збір у розмірі 2 422,40грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення підписано 14.11.2024

Суддя О.В. Перова