Рішення

від 12.11.2024 по справі 904/4579/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024м. ДніпроСправа № 904/4579/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСУШКА ЛТД", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ПРОМСУШКА", Республіка Вірменія

про стягнення заборгованості за контрактом в розмірі 33 400,00 євро

Представники:

Від позивача: не з`вився

Від відповідача: не зявився

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРСУШКА ЛТД" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ПРОМСУШКА" про стягнення заборгованості за контрактом № 08/12-22 від 08.12.2022 у розмірі 33 400,00 євро.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.

Ухвалою від 28.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 07.11.2023. Зупинено провадження у справі № 904/4579/23 у зв`язку зі зверненням з судовим дорученням з метою вручення документів.

06.09.2023 судом надіслано до компетентного органу Республіки Вірменія - Міністерства юстиції Республіки Вірменія (0010, Вузгена Саркісяна, 3/8, Єреван, Республіка Вірменія) по три примірника перекладених російською мовою: ухвали від 28.08.2023, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; виклик (повідомлення) про день судового засідання; підтвердження про вручення документа.

Повідомлено сторін, що резервна дата наступного судового засідання, в яку відбудеться розгляд справи - 11.12.2023 об 11:45 год..

07.11.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився.

Ухвалою від 07.11.2023 провадження у справі № 904/4579/23 поновлено, відкладено підготовче засідання на 11.12.23 о 11:45 год. та зупинено провадження у справі у зв`язку зі зверненням з судовим дорученням з метою вручення документів.

08.11.2023 відправлено до Міністерства юстиції Вірменії по три примірника перекладених російською мовою: ухвали від 07.11.2023, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; виклик (повідомлення) про день судового засідання; підтвердження про вручення документа.

11.12.2023 позивач в підготовчому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач в підготовче засідання не з`явився.

Ухвалою від 11.12.2023 провадження у справі № 904/4579/23 поновлено. Відкладено підготовче засідання на 09.04.2024 о 10:45год. Зазначено, що резервна дата судового засідання 11.06.2024 о 12:00 год.

Вирішено надіслати до компетентного органу Республіки Вірменія - Міністерства юстиції Республіки Вірменія (0010, Вузгена Саркісяна, 3/8, Єреван, Республіка Вірменія) по три примірника перекладених російською мовою: ухвали від 11.12.2023, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; виклик (повідомлення) про день судового засідання; підтвердження про вручення документа.

Зупинено провадження у справі № 904/4579/23 у зв`язку зі зверненням з судовим дорученням з метою вручення документів.

13.12.2023 відправлено до Міністерства юстиції Вірменії по три примірника перекладених російською мовою: ухвали від 11.12.2023, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; виклик (повідомлення) про день судового засідання; підтвердження про вручення документа.

09.04.2024 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Назаренко Н.Г. з 01.04.2024 по 12.04.2024 у відпустці.

Ухвалою від 16.04.2024 провадження у справі № 904/4579/23 поновлено. Призначено підготовче засідання на резервну дату 11.06.2024.

30.04.2024 від Міністерства юстиції Республіка Вірменія документи суду повернулись без виконання з відміткою "місцезнаходження змінено".

В судовому засіданні 11.06.2024 Позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився.

Ухвалою від 11.06.2024 провадження у справі № 904/4579/23 поновлено. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 03.09.2024.

12.06.2024 судом надіслано до компетентного органу Республіки Вірменія - Міністерства юстиції Республіки Вірменія (0010, Вузгена Саркісяна, 3/8, Єреван, Республіка Вірменія) по три примірника перекладених російською мовою: ухвали від 11.06.2024, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів; виклик (повідомлення) про день судового засідання; підтвердження про вручення документа.

Повідомлено сторін, що резервна дата наступного судового засідання, в яку відбудеться розгляд справи - 12.11.2024 об 10:45 год..

09.07.2024 від Міністерства юстиції Республіка Вірменія документи суду повернулись.

Судове засідання 03.09.2024 не відбулось в зв`язку з відпусткою судді Назаренко Н.Г.

Ухвалою від 09.09.2024 провадження у справі № 904/4579/23 поновлено. Призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.11.2024.

Вирішено надіслати до компетентного органу Республіки Вірменія - Міністерства юстиції Республіки Вірменія (0010, Вузгена Саркісяна, 3/8, Єреван, Республіка Вірменія) по три примірника перекладених російською мовою документів.

Зупинено провадження у справі № 904/4579/23 у зв`язку зі зверненням з судовим дорученням з метою вручення документів.

З огляду на те, що провадження у справі зупинено до дати судового засідання з розгляду справи по суті, а перебування справи у стані зупинення унеможливлює здійснення у ній процесуальних дій, суд вважає за необхідне поновити провадження у справі 12.11.2024.

12.11.2024 сторони в судове засідання не з`явилися.

Суд розпочав розгляд справи по суті позовних вимог, дослідив наявні в матеріалах справи документи.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

12.11.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято рішення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за контрактом № 08/12-22 від 08.12.2022 в частині сплати за поставлений товар.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав, від Міністерства юстиції Республіка Вірменія документи суду повернулись без виконання з відміткою "місцезнаходження змінено".

Суд враховує, що в п. 8 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 04-5/608 "Про деякі питання практики розгляду справу за участю іноземних підприємств і організацій" зазначено, що суд може прийняти рішення навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення, якщо з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців.

Суд зазначає, що ані норми чинного процесуального законодавства України, ані приписи міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не містять вимоги щодо необхідності повідомлення іноземного суб`єкта господарювання про кожне наступне судове засідання у справі шляхом направлення до компетентного органу іноземної держави судового доручення про вручення документів нерезиденту України, та, у зв`язку з цим, зупинення щоразу провадження у справі, що, у свою чергу, призводить до порушення розумного строку розгляду справи (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №910/6880/17).

Відтак, враховуючи, що провадження у справі відкрито 28.08.2023, а суд звертався до Міністерства юстиції Республіки Вірменія для повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ПРОМСУШКА" про місце, дату та час судових засідань, розгляд справи відкладався з метою повідомлення Відповідача, судом здійснено всі заходи, передбачені чинним законодавством для повідомлення Відповідача, який є нерезидентом, про розгляд даної справи.

Враховуючи сплив строку, необхідного для повідомлення Відповідача-нерезидента, суд дійшов висновку, що з дати направлення документів уповноваженому органу сплинув термін, який суд визначає як достатній для даної справи, що є підставою для прийняття судом рішення за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, не надання Відповідачем відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних із встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати товару на обумовлену суму.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Як убачається з матеріалів справи, між українською компанією - Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСУШКА ЛТД" (Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ПРОМСУШКА" (Відповідач, Покупець) укладено Контракт №08/12-22 від 08.12.2022 (далі контракт).

Згідно пункту 1.1 контракту Продавець продає, а Покупець купує на умовах СРТ (Incoterms 2010) м. Єреван (Республіка Вірменія) товар відповідно до технічних специфікацій, які є невід`ємною частиною контракту.

Країна походження Україна. (п. 1.2. контракту).

Згідно п. 2.1. контракту загальна сума контракту складає 50 000,00 EUR і складається з суми поставленого товару, яка зазначена у всіх додатках (специфікаціях) до цього контракту.

Ціна розуміється на умовах СРТ (Інкотермс-2010) 0033, Республіка Вірменія, м. Єреван, вул. Ерзикян П., д. 81/1, якщо інше не передбачено у конкретних Додатках (специфікаціях). (п. 2.2. контракту).

Відповідно до п. 2.3. контракту, узгоджені ціни є твердими і не підлягають зміні до виконання сторонами контрактних зобов`язань.

Пунктом 2.4. контракту встановлено, що у загальну вартість товару включено вартість доставки.

Розрахунки за цим контрактом за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Продавця прямим банківським переказом у наступні строки не пізніше 110 календарних днів з моменту відвантаження товару. (п. 3.1. контракту).

В пункті 3.2. контракту встановлено, що розрахунки за договором здійснюються шляхом перерахування оплати в розмірі 100% - 50 000,00 EUR від загальної вартості товару, зазначеної у специфікації. Можлива оплата частинами.

Термін виготовлення 90 календарних днів. Датою оплати вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у цьому контракті.

Згідно п.4.1. контракту, товар зазначений у додатках до цього контракту, поставляється протягом 110 днів із моменту підписання відповідних додатків (специфікацій).

При постачанні товару Продавець передає покупцю наступні документи російською мовою: рахунок-фактура (інвойс), експортна митна декларація, оригінал пакувального листа або його аналог), сертифікат відповідності стандартам країни виробника.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту доставки товару (п. 4.4. контракту).

Згідно п. 4.5. контракту сторони погодили, що датою поставки вважається дата отримання товару в пункті доставки, що підтверджується відміткою в товарно-транспортній накладній СМR.

Товар вважається зданим Покупцем і прийнятим Одержувачем після підписання відповідного документа (СМR). (п. 6.1. контракту).

Відповідно до п. 12.4. контракту контракт набирає чинності з дати підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань.

Сторони також уклали специфікацію до договору, в якій визначили найменування, кількість ціну товару.

23.02.2023 позивач передав товар перевізнику, який здійснив доставку товару покупцю.

Покупець отримав товар 10.03.2023, що підтверджується СМR 23022023. (а.с. 17)

Позивач зазначає, що відповідач здійснив лише часткову оплату вартості товару в розмірі 16 600,00 грн., що підтверджується банківською випискою (а.с. 21).

Таким чином, заборгованість відповідача за спірним контрактом становить 33 400,00 Євро.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно до ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Закон України "Про міжнародне приватне право" (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

За статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про міжнародне приватне право" право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про міжнародне приватне право" у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Відповідно до ст. 43 розділу VI "Колізійні норми щодо договірних зобов`язань" Закону "Про міжнародне приватне право" сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з цього контракту або у зв`язку з ним, будуть по можливості вирішуватись шляхом переговорів між сторонами. Продавець і Покупець погоджуються, що вирішення спорів по контракту підлягають юрисдикції держави Продавця (господарські суди відповідної інстанції: Господарський суд Дніпропетровської області, Центральний апеляційний господарський суд, Верховний суд) (п. 11.1 контракту).

Враховуючи викладене, суд вважає, що спір правомірно передано на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області. При цьому, оскільки сторонами погоджено застосування законодавства України при вирішенні спорів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальне та процесуальне право України.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Слід зазначити, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

У статті 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України.

Однак заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено в договорі, чинне законодавство не містить.

З аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта - єдиний законний платіжний засіб на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 27 березня 2019 року в справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 12 грудня 2018 року в справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18) від 16 січня 2019 року в справах № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

З урахуванням означеного у сукупності, а також погодження сторонами у контракті валюти розрахунку Євро, з урахуванням встановлених обставин щодо здійснення Позивачем поставки товару та порушення Відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати за нього визначеної контрактом суми, суд вважає вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню в розмірі 33 400,00 Євро.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Поновити провадження у справі № 904/4579/23.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСУШКА ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ПРОМСУШКА" про стягнення заборгованості за контрактом в розмірі 33 400,00 євро - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ПРОМСУШКА" (код юридичної особи 53205177, Код платника податків 08220951, 0033, Республіка Вірменія, м. Єреван, вул. Ерзикян П., буд. 81/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСУШКА ЛТД" (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, кв. 166, ідентифікаційний код 43428262) грошові кошти у розмірі 33 400,00 євро, про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ПРОМСУШКА" (код юридичної особи 53205177, Код платника податків 08220951, 0033, Республіка Вірменія, м. Єреван, вул. Ерзикян П., буд. 81/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСУШКА ЛТД" (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд.22, кв. 166, ідентифікаційний код 43428262) судовий збір у розмірі 20 022,87 грн., про що видати наказ.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2024.

Суддя Н.Г. Назаренко