Рішення

від 14.11.2024 по справі 904/3039/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024м. ДніпроСправа № 904/3039/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНІ ТРЕЙД", Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Жовті Води

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ, в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Вільногірськ

про стягнення заборгованості за договором поставки №740-2 від 23.11.2022 у загальному розмірі 177 006,27 грн.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАГНІ ТРЕЙД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки №740-2 від 23.11.2022 у загальному розмірі 177 006,27 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 164 854,02 грн., 3% річних у розмірі 5 474,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 678,19 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

23.07.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.07.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив.

01.082024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення викладені у заявах по суті справи відповідно до ч.8 ст. 252 ГПК України.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Проте, вихід за межі встановленого ст. 195 ГПК України строку був обумовлений виключними загальновідомими обставинами, пов`язаними із триваючою військовою агресією Російської федерації на територію України.

Зокрема, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Воєнний стан в Україні неодноразово було продовжено.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд справи був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за договором поставки №740-2 від 23.11.2022 щодо своєчасної та повної оплати за товар поставлений позивачем.

Позиція відповідача

Відповідач у Відзиві частково визнає позов і лише в сумі основного боргу у розмірі 164 854,02 грн. і який виник на підставі виконання договору поставки №740-2 укладеного 23.11.2022 року між сторонам. Інші вимоги, а саме інфляційні витрати у розмірі 6678.19 грн., 3 % річних у розмірі 5 474,06 грн., а також Відповідач не визнає суму витрат яку сплатив Позивач на правничу допомогу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Судом встановлено, що 23.11.2022 між Акціонерним товариством "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", від імені якого виступає Філія "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАГНІ ТРЕЙД" (далі - постачальник, позивач) укладений договір поставки №740-2 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність Покупця Запасні частини до насосів warman (надалі - Товар) (код 39540000-9 відповідно до ДК 021:2015), а Покупець зобов`язується його прийняти і здійснити за нього оплату, на умовах та в порядку передбаченому умовами цього Договору.

Згідно з п. 1.2. договору номенклатура, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару, що буде поставлятись покупцю зазначається у Специфікаціях. Поставка кожної партії товару здійснюється за заявками покупця, у яких зазначається найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару.

Покупець зобов`язаний на умовах, зазначених у п. 8.2. цього договору, сплачувати за партію товару (п. 2.1.1. договору).

Постачальник має право отримати плату за поставлений товар (п. 2.4.1. договору).

Постачальник зобов`язаний поставити покупцю партію товару у повному обсязі протягом 45 календарних днів з дати здійснення покупцем попередньої оплати відповідно до умов цього договору з обов`язком попередження покупця про точну дату поставки не пізніше чим за 5 днів п. 3.1. договору).

Поставка товару здійснюється постачальником на склад покупця, розміщений за адресою: вул. Степова, буд. 1, м. Вільногірськ, Дніпропетровська обл., 51700 (п. 3.2. договору).

Датою поставки товару є дата передачі товару постачальником покупцю, відповідно до накладної на відпуск товару (видаткової накладної) (п. 3.3. договору).

Перехід права власності на товар та перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) товару від постачальника до покупця відбувається в момент передачі товару (п. 3.4. договору).

Разом із товаром постачальник зобов`язаний передати покупцеві належним чином оформлені наступні документи: накладну на відпуск товару (видаткову накладну), товаросупровідний документ, а також передати приналежніності та документи, що підтверджують якість та відповідність товару вимогам стандартів або технічних умов, визначених діючим в Україні законодавством (п. 3.5. договору).

Передача постачальником та приймання покупцем товару за кількістю, якістю та комплектністю здійснюється уповноваженими особами постачальника та покупця на підставі товаросупровідних документів (п. 7.1. договору).

Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем: за кількістю - на підставі накладної на відпуск товару (видаткової накладної; за якістю - відповідно до розділу 4 цього договору (п. 7.2. договору).

У пункті 8.1. договору сторони узгодили, що загальна сума Договору складає 905477,04 грн., у тому числі ПДВ - 150912,84 грн., що відповідає загальній сумі всіх Специфікацій.

Ціна за одиницю Товару визначена у Специфікаціях. Ціна Товару визначається в національній валюті України - гривні (пункт 8.2. договору).

Відповідно до пункту 9.1. договору оплата Товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, що зазначений у цьому Договорі.

Згідно з пунктом 9.2. договору оплата Товару здійснюється на умовах 50% передплати від суми заявленої партії Товару на підставі рахунку Постачальника, що виставляється останнім протягом 5 календарних днів з дня отримання заявки від Покупця, та решта 50% протягом 20 банківських днів з моменту отримання Товару та підписання відповідної видаткової накладної.

Днем оплати вважається день списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця (пункт 9.3. договору).

Відповідно до пункту 15.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 28.03.2023.

Закінчення строку цього Договору або припинення дії цього Договору з будь-яких підстав не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань, які виникли під час дії цього Договору або у зв`язку з цим Договором та від відповідальності за порушення таких зобов`язань (п. 15.2. договору).

23.11.2022 сторонами було складено та підписано специфікацію № 1 до спірного договору на суму 905477,04 грн. з ПДВ.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 329708,16 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000001 від 28.02.2023 та відповідною товарно-транспортною накладною, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 17-19).

Вказані видаткову та товарно-транспортну накладні підписано уповноваженими представниками сторін.

Позивач зазначив, що попередня оплата відповідачем була здійснена.

Згідно п.9.2. договору покупець здійснив переплату від суми заявленої партії на підставі рахунку і на підставі платіжних інструкцій: від 14 лютого 2023 року - 40000.00 грн., від 15 лютого 2023 року - 24854.14 грн., від 16 лютого 2023 року - 50000.00 грн., від 17 лютого 2023 року-25000.00 грн., від 20 лютого 2023 року-25000.00 грн., на загальну суму - 164854,02 грн. На даний момент заборгованість за придбаний товар перед постачальником становить 164854.02 грн. і яка не була сплачена.

Позивач в лютому місяці досудовою вимогою просив відповідача виконати умови договору і здійснити повний розрахунок з Позивачем.

У своєї відповіді Відповідач обіцяв, що борг погасить частками і почне з лютого місяця, але ні в березні, ні квітні, ні в травні місяці жодної оплати не було здійснено і борг не був погашений, що і є причиною виникнення спору.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо виконання сторонами своїх зобов`язань за укладеним договором поставки № 740-2 від 23.11.2022 та наявності підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді 3% річних, інфляційних втрат.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Положення аналогічного змісту викладені в частині першій статті 712 Цивільного кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 655 цього Кодексу визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом частин першої та другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт прийняття відповідачем поставленого позивачем товару підтверджується наявними у справі доказами та не оспорюється відповідачем, у зв`язку з чим у нього виникло зобов`язання з оплати цього товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка узгоджується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Несвоєчасна оплата товару за видатковою накладною № РН-0000001 від 28.02.2023 відповідачем не заперечується.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 164854.02 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував інфляційні втрати у сумі 6 678,19 грн. за період з квітня 2023 року по червень 2024 року та 3% річних у сумі 5 474,06 грн. за період з 21.03.2023 по 26.06.2024.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Розрахунок 3% річних, наданий позивачем, містить арифметичні помилки. Так, зазначений позивачем період прострочення з 21.03.2023 по 26.06.2024 становить 464 днів, а не 404, як вказано у розрахунку.

За таких обставин, 3 % річних на суму боргу 164 854,02 грн. за період з 21.03.2023 по 26.06.2024 складають 6 280,45 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення 3 % річних слід задовольнити в заявленому розмірі - 5 474,06 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової, наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок також містить арифметичні помилки.

За розрахунком суду, інфляційна складова на суму боргу 164 854,02 грн. за період з квітня 2023 року по червень 2024 року становить 10 451,90 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової слід задовольнити в заявленому розмірі - 6 678,19 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення суми 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі, зокрема, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процентів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2020 у справі № 903/125/18.

Щодо посилань відповідача на настання форс-мажорних обставин, господарський суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.

Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особою буде доведено неможливість виконання через неї передбачених умовами договору зобов`язань.

Зважаючи на вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, відповідачем не надано належних доказів настання форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню у повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

За приписами ч. 2 ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір, за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У той же час, згідно із частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовну заяву у даній справі було подано не через систему "Електронний суд", позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 3 028,00 грн. (без урахуванням застосованого коефіцієнту 0,8)

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ст. 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За приписами ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

08.02.204 між адвокатом Лапшиним В.В. та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "МАГНІ ТРЕЙД" (клієнт) укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги №08/02/2024.

Відповідно до 2.1. договору про надання правової (правничої) допомоги №08/02/2024 від 08.02.2024 оплата послуг (гонорар) проводиться Клієнтом по взаємній домовленості. Обсяг та вартість робіт визначаються та погоджується шляхом підписання акту виконаних робіт по кожній конкретній справі. Гонорар не включає кошти, які сплачуються Клієнтом на покриття фактичних витрат, пов`язаних з виконанням умов даного Договору (п.2.2. договору).

Актом надання послуг №01 від 10.06.2024 сторонами зафіксовано надання правової допомоги на суму 15 000,00 грн.

Позивачем/клієнтом здійснено оплату наданих послуг з професійної правничої допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією №55 від 14.06.2024 на суму 15 000,00 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено обставину понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Однак суд зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі 922/1964/21 зроблено наступний висновок: під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Частиною 5 ст. 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Враховуючи ціну позову та перевищення заявленого до стягнення розміру судових витрат розміру основної позовної вимоги, характер спірних правовідносин, встановлену малозначність справи та розгляд її у спрощеному позовному провадженні без проведення судових засідань, об`єм поданих доказів та процесуальних документів, суд встановив те, що заявлений до стягнення з відповідача розмір судових витрат у розмірі 15 000,00 грн є неспівмірним.

Виходячи з викладеного, суд вирішив в даному випадку не присуджувати відповідачу всі його витрати на професійну правову допомогу, а обмежити їх сумою в розмірі 5 000,00 грн, яку, відповідно, стягнути з відповідача. В решті витрати на професійну правничу допомогу судом покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700. Дніпропетровська обл., м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1, код ЄДРПОУ 39389860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАГНІ ТРЕЙД" (52200, Дніпропетровська обл., Кам`янський район, м. Жовті Води, вул. Промислова, буд. 10 Б, код ЄДРПОУ 41331271) основну заборгованість у розмірі 164 854,02 грн., 3% річних у розмірі 5 474,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 6 678,19 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу 5 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 14.11.2024.

Суддя В.Г. Бєлік