Рішення

від 05.11.2024 по справі 905/69/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.11.2024 Справа №905/69/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

при секретарі судового засідання Лавриш О.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест», м.Кам`янець-Подільський

до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва та в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва

про стягнення 623692416,39 грн

Представники сторін:

від позивача (в режимі відеоконференції): Григорчук І.О. - адвокат на підставі ордеру;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест», м.Кам`янець-Подільський звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва та в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва про стягнення збитків у розмірі 17055408,64 доларів США, що еквівалентно 623692416,39 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та воєнних дій на території Донецької та Луганської областей, починаючи з 2014 року, останній позбавлений можливості володіння, користування та розпорядження своїм нерухомим майно, у зв`язку з чим товариство понесло збитки у вигляді фактичної втрати належному йому нерухомого майна, знецінення активів та неотримання прибутку (упущена вигода) на загальну суму 17055408,64 доларів США, що еквівалентно 623692416,39 грн.

Ухвалою суду від 29.01.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест», м.Кам`янець-Подільський до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва та в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва про стягнення 623692416,39 грн залишено без руху; надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест», м.Кам`янець-Подільський строк для усунення недоліків його позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення її без руху.

05.02.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест», м.Кам`янець-Подільський надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом з відповідними доказами.

Ухвалою суду від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/69/24; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.03.2024 об 11:00год.; запропоновано позивачу у строк до 28.02.2024 здійснити переклад цієї ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та надіслати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача; докази направлення разом з примірником направлених документів надати до матеріалів справи.

15.03.2024 на адресу суду від представника позивача надійшла заява б/н від 12.03.2024 на виконання вимог ухвали Господарського суду Донецької області від 12.02.2024 з додатками.

Ухвалою суду від 19.03.2024 відкладено підготовче засідання на 09.04.2024 о 12:00год; запропоновано позивачу у строк до 29.03.2024 здійснити переклад цієї ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та надіслати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача, докази направлення та вручення (нотаріально посвідченого перекладу російською мовою ухвали суду 19.03.2024) надати до матеріалів справи.

01.04.2024 на адресу суду від Міністерства юстиції України надійшов лист №44835/47840-26-24/12.1.2 від 22.03.2024 з документами залишеними без розгляду в посольстві Російської Федерації в Італійській Республіці.

08.04.2024 на адресу суду від Міністерства закордонних справ України надійшов лист №72/36-63б-46291 від 04.04.2024 з документами залишеними без розгляду в посольстві Російської Федерації в Румунії.

09.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 08.04.2024 про виклик експерта.

09.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі б/н від 08.04.2024, згідно змісту яких вказано, що об`єкти нерухомого майна визначені в позовній заяві належать на праві приватної власності позивачу із зазначенням підстав набуття такого права власності. Водночас, представником позивача в поясненнях наголошується, що селище Піски, Ясинуватського району, Донецької області, де розміщено один з об`єктів нерухомості позивача, було повністю зруйноване, внаслідок активних бойових та наступальних дій з боку країни агресора - Російської Федерації, а також повідомлено суд, що нерухомі об`єкти позивача були в серпні 2014 року захоплені групою невідомих озброєних осіб невизнаної, самопроголошеної ДНР та фактично вибули з володіння ТОВ «Подільськінвест», тому в подальшому зазначене нерухоме майно могло бути переоформлено (що в більшості вірогідно) на фізичних або юридичних осіб невизнаної, самопроголошеної ДНР. Збитки, завдані позивачу складаються з вартості зазначеного в позовній заяві нерухомого майна, що втрачене товариством внаслідок збройної агресії Російської Федерації, знецінення активів товариства та неотриманого прибутку (упущена вигода); висновки судового експерта щодо розрахунку упущеної вигоди ґрунтуються на відомостях з належним чином складених бухгалтерських документів, та первинних документів, які містять дані про склад та параметри господарських операцій, які не містять взаємних суперечностей та відносно яких відсутні рішення суду, щодо визнання зазначених бухгалтерських документів недійсними; очевидним є той факт, що позивач за своєю волею не може здійснювати жодну з правомочностей, які складають зміст права власності.

09.04.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 08.04.2024 на виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 19.03.2024 у справі №905/69/24.

Ухвалою суду від 09.04.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/69/24 на 30 (тридцять) днів; відкладено підготовче засідання на 07.05.2024 об 11:30год.

Ухвалою суду від 07.05.2024 відкладено підготовче засідання на 04.06.2024 об 11:30год.; задоволено клопотання позивача та викликано у підготовче засідання, яке відбудеться 04.06.2024 об 11:30 год., судового експерта Машиніченка Олександра Анатолійовича та судового експерта Контимирову Вікторію Вікторівну для надання пояснень щодо висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи. Запропоновано позивачу у строк до 20.05.2024 здійснити переклад цієї ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та надіслати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача; докази направлення та вручення (нотаріально посвідченого перекладу російською мовою ухвали суду від 07.05.2024) надати до матеріалів справи.

09.05.2024 на адресу суду від Міністерства закордонних справ України надійшов лист №72/36-636-61280 від 06.05.2024 з документами залишеними без розгляду в посольстві Російської Федерації в Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.

24.05.2024 на адресу суду від Міністерства закордонних справ України надійшов лист №72/36-636-67135 від 17.05.2024 з документами залишеними без розгляду в посольстві Російської Федерації в Швейцарській Конфедерації.

29.05.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 29.05.2024 на виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 07.05.2024 у справі №905/69/24.

03.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання з додатками.

Ухвалою суду від 04.06.2024 задоволено клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання та відкладено підготовче засідання на 25.06.2024 об 11:30 год.; повторно викликано у підготовче засідання, яке відбудеться 25.06.2024 об 11:30 год., судового експерта Машиніченка Олександра Анатолійовича та судового експерта Контимирову Вікторію Вікторівну для надання пояснень щодо висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи; запропоновано позивачу у строк до 11.06.2024 здійснити переклад цієї ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та надіслати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача; докази направлення та вручення (нотаріально посвідченого перекладу російською мовою ухвали суду від 04.06.2024) надати до матеріалів справи.

24.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі з додатками, за змістом яких зазначено, що нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2958128114160; номер об`єкта в РПВН: 23495913), що знаходиться за адресою: Донецька обл., Ясинуватський р-н (нині Покровський район), селище Піски, вул.Миру, буд.118е належить на праві власності ТОВ «Подільськінвест», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав (Індексний номер витягу 383808737) від 21.06.2024, а також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 383893804 від 21.06.2024.

24.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява на виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 04.06.2024 у справі №905/69/24.

Ухвалою суду від 25.06.2024 відкладено підготовче засідання на 03.07.2024 о 10:30год., підготовче засідання 25.06.2024 не відбулось з міркувань безпеки; викликано у підготовче засідання, яке відбудеться 03.07.2024 о 10:30 год., судового експерта Машиніченка Олександра Анатолійовича та судового експерта Контимирову Вікторію Вікторівну для надання пояснень щодо висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи; запропоновано позивачу у строк до 03.07.2024 здійснити переклад цієї ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та надіслати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача; докази направлення та вручення (нотаріально посвідченого перекладу російською мовою ухвали суду від 25.06.2024) надати до матеріалів справи.

01.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання б/н від 28.06.2024 про долучення доказів, за змістом якого зазначено, що з метою підтвердження відомостей зазначених у Висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 позивачем надано фінансову звітність ТОВ «Подільськінвест» за період з 2012 року по 1 квартал 2023 року та Зведений акт вартості будників, господарських будівель та споруд (м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22а; будівля офісу (літ. А-2); прибудова (літ. А1-6); будівля котельної (літ. Б-1); КПП (літера В); огорожа (№ 5); замощення І).

02.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання б/н від 02.07.2024 про долучення доказів, за змістом якого повідомлено суд, що з метою підтвердження та роз`яснення відомостей зазначених у Висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи додатково надано письмові пояснення №02/06/24 судового експерта Контимирової Вікторії Вікторівни, яка проводила оціночно-будівельну експертизу.

02.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 02.07.2024 про проведення судового засідання у відсутність особи, яка бере участь у справі.

Ухвалою суду від 03.07.2024 відкладено підготовче засідання на 23.07.2024 об 11:30год., підготовче засідання 03.07.2024 не відбулось з міркувань безпеки; повторно викликано у підготовче засідання, яке відбудеться 23.07.2024 об 11:30 год., судового експерта Машиніченко Олександра Анатолійовича та судового експерта Контимирову Вікторію Вікторівну для надання пояснень щодо висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи; запропоновано позивачу у строк до 16.07.2024 здійснити переклад цієї ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та надіслати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача; докази направлення та вручення (нотаріально посвідченого перекладу російською мовою ухвали суду від 03.07.2024) надати до матеріалів справи.

17.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 16.06.2024 на виконання вимог ухвали суду.

18.07.2024 на адресу суду від Міністерства закордонних справ України надійшов лист №72/36-638-95134 від 12.07.2024 з документами залишеними без розгляду в посольстві Російської Федерації в Республіці Білорусь.

22.07.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 22.07.2024 про виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 03.07.2024.

Ухвалою від 23.07.2024 відкладено підготовче засідання на 27.08.2024 об 11:30 год.; запропоновано судовим експертам Машиніченку Олександру Анатолійовичу та Контимировій Вікторії Вікторівні надати суду ґрунтовні письмові пояснення на запитання суду визначені ухвалою за висновком експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 за результатами проведення комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи; запропоновано позивачу у строк до 15.08.2024 здійснити переклад цієї ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та надіслати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача; докази направлення та вручення (нотаріально посвідченого перекладу російською мовою ухвали суду від 23.07.2024) надати до матеріалів справи.

12.08.2024 на адресу суду від Міністерства закордонних справ України надійшов лист №72/36-638-106412 від 05.08.2024 з матеріалами судових проваджень, що були направлені на адресу Російської Федерації, які після їх розкриття були направлені російською стороною на адресу Посольства України в Італійській Республіці.

16.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від судового експерта Контимирової В.В. надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2024, за змістом яких остання надала відповіді на питання поставлені судом в ухвалі від 23.07.2024.

22.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від судового експерта Машиніченка О.А. надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2024, за змістом яких останнім надано відповіді на питання поставлені судом в ухвалі від 23.07.2024.

26.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 26.08.2024 про виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 23.07.2024.

26.08.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 26.08.2024, згідно змісту яких зазначено, що об`єкт №1 у Висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 було оцінено в повному обсязі як комплекс споруд, що належить на праві приватної власності позивачу, що підтверджується наданими до матеріалів справи документами.

26.08.2024 на електронну адресу суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі аналогічні за змістом поясненням б/н від 26.08.2024, що надійшли до суду через підсистему «Електронний суд» (скріплено ЕЦП).

Ухвалою суду від 27.08.2024 відкладено підготовче засідання на 17.09.2024 об 11:00год.; запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення щодо наявності або відсутності підстав для проведення повторної судової експертизи у справі №905/69/24 з урахуванням пояснень судових експертів на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2024; запропоновано позивачу у строк до 13.09.2024 здійснити переклад цієї ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та надіслати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача; докази направлення та вручення (нотаріально посвідченого перекладу російською мовою ухвали суду від 27.08.2024) надати до матеріалів справи.

10.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 10.09.2024 про виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 27.08.2024.

16.09.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 16.09.2024, за змістом яких зазначено, що станом на сьогоднішній день ТОВ «Подільськінвест» у зв`язку зі значними фінансовими витратами щодо відновлення господарської діяльності, а також витратами, пов`язаними з проведенням комплексної судової оціночно-будівельної та економічної експертизи, а також здійсненням перекладів матеріалів позовної заяви, клопотань про долучення доказів, додаткових пояснень, ухвал суду та направленням матеріалів позовної заяви відповідачу не має фінансової можливості щодо проведення повторної комплексної експертизи.

Ухвалою суду від 17.09.2024 закрито підготовче провадження по справі №905/69/24; призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 15.10.2024 об 11:00 год.; запропоновано позивачу у строк до 30.09.2024 здійснити переклад цієї ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та надіслати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача; докази направлення та вручення (нотаріально посвідченого перекладу російською мовою ухвали суду від 17.09.2024) надати до матеріалів справи.

15.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 14.10.2024 про виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 17.09.2024.

В судовому засіданні 15.10.2024 оголошено перерву до 05.11.2024 об 11:00 год., запропоновано позивачу у строк до 28.10.2024 здійснити переклад цієї ухвали на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності та надіслати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача; докази направлення та вручення (нотаріально посвідченого перекладу російською мовою ухвали суду від 15.10.2024) надати до матеріалів справи.

05.11.2024 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява б/н від 04.11.2024 про виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 15.10.2024.

05.11.2024 підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі за змістом яких позивач просить поновити строк на подання доказів та долучити їх до матеріалів справи.

Розглянувши клопотання представника позивача про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи, суд зазначає наступне.

Означене клопотання представником позивача обґрунтоване тим, що питання належності на праві власності ТОВ «Подільськінвест» об`єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22а виникло в суду на етапі розгляду справи по суті.

Положеннями ст.80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За приписами п.3 ч.1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданням підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

Згідно ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно ч. 1, 2 та 3 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до матеріалів справи позовна заява була подана до суду 22.01.2024, підготовче провадження по справі закрито та призначено розгляд справи по суті 17.09.2024, а тому суд відзначає, що позивач мав достатньо часу для подання всіх наявних в нього доказів на підтвердження обставин викладених в позові.

При цьому, суд не вважає обставини зазначені представником позивача в обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи поважними.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що представник позивача не довів поважність причин, які перешкоджали йому подати докази у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, тому суд відмовляє в задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи.

В судовому засіданні 05.11.2024 в режимі відеоконференції представник позивача надала пояснення по справі, позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 05.11.2024 представник відповідача не з`явився про місце, дату та час був належним чином повідомлений.

Відповідачем у справі є Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва та в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва.

Представник відповідача у судові засідання не з`являвся, відзив на позовну заяву не подав, щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, суд зазначає про наступне.

Частина 1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 квітня 2022 року у справі №308/9708/19 (провадження №61-18782св21) зробив висновки щодо застосування норм права, які регулюють судовий імунітет Російської Федерації в судах України у справах про відшкодування шкоди, завданої військовою агресією Російської Федерації проти України.

Верховний Суд зазначив, що міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.

У рішенні від 14 березня 2013 року у справі «Олєйніков проти Росії» ЄСПЛ вказав, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року застосовуються «відповідно до звичаєвого міжнародного права, навіть якщо ця держава не ратифікувала її», і Суд повинен брати до уваги цей факт, вирішуючи питання про те, чи було дотримано право на доступ до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudak v. Lithuania) ЄСПЛ також визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.

Таким чином, держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду, та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.

Особливістю правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції». Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли Російська Федерація заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.

Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначив додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що звертаючись із позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва та в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.

Судом також враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, відповідно до якого національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту»).

Отже, суд доходить висновку про застосування у даній справі «деліктного винятку», відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 2 статті 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно, зокрема, вручити документи на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.

Порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території держави відповідача регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - Постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992.

Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась та триває станом на момент ухвалення рішення суду у цій справі.

Відповідно до Закону України «Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності», який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої у м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19.12.1992.

Відповідно до частини 1 статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

З інформації на офіційному вебсайті АТ «Укрпошти» відомо, що АТ «Укрпошта», припинила доставку поштових відправлень до/з Росії з перших днів повномасштабного вторгнення.

Водночас, у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗЗ РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.

Таким чином, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року та подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до сторони відповідача дипломатичними каналами не є можливим.

Водночас, навіть незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відтак, взявши до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів у цій справі дипломатичними каналами, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювалось шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Крім того, про хід розгляду справи №905/69/24 відповідач повідомлявся шляхом направлення ухвал господарського суду на електронну пошту Посольства РФ в Сполученому королівстві Великобританії та Північної Ірландії (info@rusemb.org.uk) та на електронну пошту Посольства РФ в Німеччині (infokonsulat@russische-botschaft.de).

Також, позивачем з метою дотримання принципу змагальності та рівності судового провадження направлено позовну заяву в паперовому вигляді з доданими до неї матеріалами в перекладі на російську мову на офіційну адресу місцезнаходження посольства Російської Федерації у Сполучених штатах Америки, посольства Російської Федерації у Сполученому королівстві Великобританії та Північної Ірландії, посольства Російської Федерації у Швейцарській Конфедерації, посольства Російської Федерації в Італії, посольства Російської Федерації у Федеративній Республіці Німеччина, посольства Російської Федерації у Румунії, посольства Російської Федерації у Нідерландах, посольства Російської Федерації у Республіці Білорусь.

При цьому, позивачем з метою дотримання принципу змагальності та рівності судового провадження направлялися додаткові документи по справі, клопотання та заяви, що надавалися суду на електронні поштові скриньки посольств Російської Федерації, що знаходяться у різних державах, зокрема, але не виключно, посольства Російській Федерації в США, посольства Російської Федерації у Швейцарській Конфедерації, посольства Російської Федерації в Нідерландах та інші.

Суд пропонував позивачу здійснити переклад ухвал суду на російську мову з нотаріальним засвідченням їх вірності та надсилати Російській Федерації на адресу посольства Російської Федерації у державі, де наявна така установа, за вибором позивача.

В матеріалах справи наявні докази такого направлення ухвал суду по справі в паперовому вигляді в перекладі на російську мову на офіційні адреси місцезнаходження посольств Російської Федерації, що знаходяться у різних держава, зокрема, але не виключно, посольства Російської Федерації у Румунії, посольства Російської Федерації у Чеській Республіці, посольства Російської Федерації в Італії, посольства Російської Федерації у США.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про рух справи.

Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомляв.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Савенкова проти України» від 02.05.2013, «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити «розумним», не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Разом з цим, на підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану.

У зв`язку із введенням на території України воєнного стану, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, у відповідності до розпорядження голови суду, доступ до приміщення суду був тимчасово обмежений, а наразі запроваджено роботу суду в змішаному режимі (в приміщенні суду та дистанційно).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест», м.Кам`янець-Подільський (позивач) є юридичною особою України, резидент України, діє на підставі власного установчого документа (статуту), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань - 31226834, дата державної реєстрації в єдиному державному реєстрі - 05.12.2000, дата запису - 11.08.2004, номер запису - 12661200000000307.

Види економічної діяльності юридичної особи: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 05.10 Добування кам`яного вугілля; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 35.22 Розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи; 35.23 Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи.

Відповідно до п. 1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест», затвердженого протоколом загальних зборів учасників №115 від 04.04.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест» є правонаступником всіх прав та обов`язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас».

Позивачу на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме:

1. Закінчений будівництвом об`єкт, що знаходиться за адресою: Донецька обл., Ясинуватський р-н (нині Покровський район), селище Піски, вул.Миру, буд.118е.

На підтвердження права власності на зазначений об`єкт нерухомості позивачем до матеріалів справи надані наступні документи:

- договір купівлі-продажу від 18.06.2008, зареєстрований в реєстрі за номером 3670, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ісаєвою Н.С., ціна договору 2426600,00 грн;

- витяг з Державного реєстру правочинів №6099830 від 18.06.2008, номер правочину 2966518;

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації Ясинуватської міської ради, номер витягу 20572983 від 14.10.2008, реєстраційний номер об`єкта 23495913;

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - недобудований житловий будинок готовністю 61%, який знаходиться за адресою: Донецька обл., Ясинуватський р-н, селище Піски, вул.Миру, буд.118е, загальна вартість нерухомого майна 1921306,00грн, реєстраційний номер майна 23495913, відповідно до договору купівлі-продажу від 18.06.2008 зареєстрованого в реєстрі за номером 3670, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Ісаєвою Н.С.;

- технічний паспорт на господарський блок літ Б-2, інвентаризаційна справа №6/409, станом на 15.08.2012, технічний паспорт на будинок відпочинку літ А-3, інвентаризаційна справа №6/409, станом на 15.08.2012, технічний паспорт на літній павільйон з прибудовою мангал літ В-1, інвентаризаційна справа №6/409, станом на 15.08.2012;

- декларація про готовність об`єкта до експлуатації, реконструкція житлового будинку під базу відпочинку, розташованого за адресою: Донецька обл., Ясинуватський р-н, селище Піски, вул.Миру, буд.118е (опис об`єкта: триповерховий будинок відпочинку літер «А-3», двоповерхова споруда для господарського блоку літер Б-2, літній павільйон літер В-1, з прибудовою мангалу літер в, навіс літер Д), загальні площа будівлі літер А-3 - 745,3м2, літер Б-2 - 467,1 м2, літер В-1 - 88,0 кв.м, зареєстровано Інспекцією державного архітектурного-будівельного контролю у Донецькій області від 28.09.2012 №ДЦ14312176455;

- витяг з Державного реєстру речових прав від 21.06.2024, індексний номер витягу 383808737, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2958128114160, номер об`єкта в РПВН: 23495913, об`єкт речових прав - закінчений будівництвом об`єкт, що знаходиться за адресою: Донецька обл., Ясинуватський р-н (нині Покровський район), селище Піски, вул.Миру, буд.118е;

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - закінчений будівництвом об`єкт, що знаходиться за адресою: Донецька обл., Покровський район, селище Піски, вул.Миру, буд.118е; номер об`єкта в РПВН 23495913, опис об`єкта: триповерховий будинок відпочинку літер «А-3» загальною площею 745,3м2, двоповерхова споруда для господарського блоку літер «Б-2» загальною площею 467,1 м2, літній павільйон літер «В-1», з прибудовою мангалу літер «в» загальною площею 88,0 кв.м, навіс літер «Д».

2. Будівлі з господарською спорудою, що знаходяться за адресою: Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22а.

На підтвердження права власності на зазначений об`єкт нерухомості позивачем до матеріалів справи надані наступні документи:

- рішення Господарського суду Донецької області по справі №10/67пн від 23.05.2011, відповідно до якого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Союзпромінвестдонбас", м.Донецьк до відповідачів, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька", м.Донецьк та Донецької міської ради, м.Донецьк задоволені повністю. Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Союзпромінвестдонбас", м.Донецьк на будівлі та споруди, що визначені у інвентаризаційній справі №2/24911, а саме: будівлю офісу (літера А-2), прибудову (літера А1-6), будівлю котельної (літера Б-1), КПП (літера В), огорожу (№5), замощення (І), які розташовані за адресою: м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.Хірургічна, 22а;

- витяг про державну реєстрацію прав Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м.Донецька, номер витягу 30503837 від 05.07.2011, реєстраційний №10585411;

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - будівлі з господарською спорудою, що знаходяться за адресою: Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22а, загальна площа 1884,60 кв.м (в літ.А-2 загальна площа змінилась в результаті влаштування перегородок та поліпшеної обробки стін), загальна вартість нерухомого майна 4917909,00грн;

- зведений акт вартості будинків, господарських будівель та споруд, журнали внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського та виробничого будинку; оцінювальні акти.

З офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/, який згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» є відкритим для безоплатного цілодобового користування, судом встановлено, що рішення Господарського суду Донецької області по справі №10/67пн від 23.05.2011 постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2012 по справі №10/67пн скасовано і справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Донецької області, водночас рішенням Господарського суду Донецької області по справі №10/67пн від 07.02.2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Союзпромінвестдонбас", м.Донецьк до відповідачів, комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька", м.Донецьк та Донецької міської ради, м.Донецьк про визнання права власності на будівлі та споруди, що визначені у інвентаризаційній справі №2/24911, а саме: будівлю офісу (літера А-2), прибудову (літера А1-6), будівлю котельної (літера Б-1), КПП (літера В), огорожу (№5), замощення (І), які розташовані за адресою: м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.Хірургічна, 22а - задоволено, визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Союзпромінвестдонбас", м.Донецьк на будівлі та споруди, що визначені у інвентаризаційній справі №2/24911, а саме: будівлю офісу (літера А-2), прибудову (літера А1-6), будівлю котельної (літера Б-1), КПП (літера В), огорожу (№5), замощення (І), які розташовані за адресою: м.Донецьк, Куйбишевський район, вул.Хірургічна, 22а. Доказів скасування рішення Господарського суду Донецької області по справі №10/67пн від 07.02.2012 суду не надано.

3. Будівля гаражу літ.Г-1 загальною площею 190,7 кв.м, що складає 14/100 ідеальної частки від будівель загальною площею 1410,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22.

На підтвердження права власності на зазначений об`єкт нерухомості позивачем до матеріалів справи надані наступні документи:

- договір купівлі-продажу від 13.04.2010, зареєстрований в реєстрі за номером 716, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Донецької області Подолян О.О. (ціна договору 267762,00грн);

- витяг з Державного реєстру правочинів №8427815 від 13.04.2010, номер правочину 3895868;

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м.Донецька, номер витягу 26405948 від 14.06.2010, реєстраційний номер об`єкта 2221568;

- технічний паспорт на громадський будинок - приміщення гаражу літ Г-1, інвентаризаційна справа 2/25765 кв503 станом на 10.10.2008;

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - будівля гаражу літ.Г-1 загальною площею 190,7 кв.м, що складає 14/100 ідеальної частки від будівель загальною площею 1410,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22, загальна вартість нерухомого майна 267762,00 грн, реєстраційний номер майна 2221568.

4. Будівля гаражу літ.В-1 загальною площею 186,7 кв.м, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22.

На підтвердження права власності на зазначений об`єкт нерухомості позивачем до матеріалів справи надані наступні документи:

- договір купівлі-продажу від 31.05.2010, зареєстрований в реєстрі за номером 1233, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Донецької області Подолян О.О. (ціна договору 227096,00 грн);

- витяг з Державного реєстру правочинів №8595752 від 31.05.2010, номер правочину 3959888;

- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства бюро технічної інвентаризації м. Донецька, номер витягу 26405449 від 14.06.2010, реєстраційний номер об`єкта 30467435;

- технічний паспорт на громадський будинок - приміщення гаражу літ В-1, інвентаризаційна справа 2/25765 кв503 станом на 10.10.2008;

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - будівля гаражу загальною площею 186,7 кв.м, що знаходяться за адресою: Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22, загальна вартість нерухомого майна 227096,00 грн, реєстраційний номер майна 30467435.

5. Об`єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою Луганська обл., Перевальський р-н, м.Перевальськ, вул.Охотська, буд.5.

На підтвердження права власності на зазначений об`єкт нерухомості позивачем до матеріалів справи надані наступні документи:

- договір купівлі-продажу від 01.02.2011, зареєстрований в реєстрі за номером 121, посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області Кирилюк І.А. (ціна договору 880000,00 грн);

- витяг з Державного реєстру правочинів №9551532 від 01.02.2011, номер правочину 4319562;

- витяг про державну реєстрацію прав Державного комунального підприємства бюро технічної інвентаризації, номер витягу 29103680 від 23.02.2011, реєстраційний номер об`єкта 30786829;

- інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - об`єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Луганська обл., Перевальський р-н, м.Перевальськ, вул.Охотська, буд.5; загальна вартість нерухомого майна 700000,00 грн, реєстраційний номер майна 30786829.

У зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, що почалась у 2014 року у Донецькій та Луганській областях, позивач 25.03.2015 змінив місцезнаходження з м.Донецьк на м.Кам`янець-Подільський, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підтвердження обставин проведення активних бойових дій на території селища Піски Донецької області, їх наслідків, позивач надав до матеріалів справи роздруківки публікацій у засобах масової інформації разом з фотоматеріалами та зробив посилання у поясненнях на офіційне повідомлення, що розміщене на сайті Донецької обласної державної адміністрації про знищення селища Піски.

Позивачем також зазначено, що інші об`єкти, які належать йому на праві приватної власності, що розміщені в Луганській області та в м.Донецьку були захоплені групою невідомих озброєних осіб та ймовірно були перереєстровані на інших фізичних чи юридичних осіб невизнаних та самопроголошених ЛНР та ДНР.

Враховуючи вищевикладене, позивач стверджує, що його майно знищене збройними силами Російської Федерації або ж знаходиться на тимчасово непідконтрольній Україні території, що у свою чергу зумовлює відсутність у нього можливості здійснювати жодну з правомочностей, які складають зміст права власності щодо його майна за своєю волею.

Позивач вказує, що ТОВ «Подільськінвест» понесло збитки у вигляді фактичної втрати належного йому нерухомого майна, знецінення активів товариства та неотриманого прибутку (упущена вигода).

Для визначення розміру завданих ТОВ «Подільськінвест» збитків на замовлення позивача проведено комплексну судову оціночно-будівельну та економічну експертизу, за результатами якої складено висновок експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023, за змістом якого:

- згідно з висновками експерта Контимирової В.В. за результатами оціночно-будівельного дослідження у складі комплексної експертизи встановлено:

середньозважена ринкова вартість бази відпочинку, розташованої за адресою Донецька обл., Ясинуватський р-н, селище Піски, вул.Миру, буд.118е, станом на 20.02.2014 становила: 13997842,00 грн, що є еквівалентом 1593343,57 доларів США;

середньозважена ринкова вартість будівлі з господарською спорудою: будівля офісу (літ. А-2); прибудова (літ. А1-6); будівля котельної (літ. Б-1); КПП (літера В); огорожа (№5); замощення I, розташовані за адресою: Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22а, станом на 20.02.2014 року становила 5027620,46 грн, що є еквівалентом 572282,98 доларів США;

середньозважена ринкова вартість будівлі гаражу літ Г-1, розташованого за адресою: Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22, станом на 20.02.2014 становила 733667,88грн, що є еквівалентом 83511,80 доларів США;

середньозважена ринкова вартість будівлі гаражу літ В-1, розташованого за адресою: Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22, станом на 20.02.2014 становила 622243,04грн, що є еквівалентом 70828,55 доларів США;

середньозважена ринкова вартість об`єктів нерухомого майна за адресою: Луганська обл. Перевальський р-н, м.Перевальськ, вул.Охотська, буд.5, станом на 20.02.2014 становила 1918000,00 грн, що є еквівалентом 218321,72 доларів США;

загалом середньозважена ринкова вартість нерухомого майна, що втрачене ТОВ «Подільськінвест» внаслідок російської військової агресії станом на 20 лютого 2014 року за переліком об`єктів відповідно до Додатку №1 до запиту становила: 22299373,38 грн, що є еквівалентом 2538288,64 доларів США.

Згідно з висновками експерта Машиніченка О.А. за результатами економічного дослідження у складі комплексної експертизи встановлено, що сума упущеної вигоди (збитків) ТОВ «Подільськінвест» внаслідок російської військової агресії в період з 20.02.2014 по 31.12.2025 включно дорівнює 14517120,00 доларів США, або станом на дату проведення експертизи 530870754,43 грн.

Позивачем з метою підтвердження відомостей зазначених у Висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 надано до матеріалів справи копії фінансових звітностей ТОВ «Подільськінвест» за період з 2012 року по 1 квартал 2023 року та Зведений акт вартості будників, господарських будівель та споруд (м. Донецьк, вул. Хірургічна, 22а; будівля офісу (літ. А-2); прибудова (літ. А1-6); будівля котельної (літ. Б-1); КПП (літера В); огорожа (№ 5); замощення І).

Посилаючись на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та воєнних дій на території Донецької та Луганської областей, починаючи з 2014 року, ТОВ «Подільськінвест» позбавлений можливості володіння, користування та розпорядження своїм нерухомим майно, у зв`язку з чим товариство понесло збитки у вигляді фактичної втрати належному йому нерухомого майна, знецінення активів та неотримання прибутку (упущена вигода), позивач звернувся до суду з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва та в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва про стягнення збитків у розмірі 17055408,64доларів США, що еквівалентно 623692416,39 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд дійшов наступного.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст.10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Аналогічна за змістом норма викладена у ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України".

Відповідно до ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст.ст.1, 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, міжнародне право в Україні не потребує трансформації в національне право, а включається та автоматично діє у складі національного або внутрішнього законодавства. Акт ратифікації міжнародного договору Україною інкорпорує його до національного права; звичаєве міжнародне право так само розглядається як частина національного права.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

В цій справі спір виник між юридичною особою приватного права - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб`єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб`єкту - позивачу.

З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №405/4179/18 (провадження №14-44цс19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За умовами ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивачем доведено належними доказами, що йому на праві приватної власності належить нерухоме майно: закінчений будівництвом об`єкт, що знаходиться за адресою: Донецька обл., Ясинуватський р-н (нині Покровський район), селище Піски, вул.Миру, буд.118е; будівлі з господарською спорудою, що знаходяться за адресою Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22а; будівля гаражу літ.Г-1 загальною площею 190,7 кв.м, що знаходиться за адресою Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22; будівля гаражу літ.В-1 загальною площею 186,7 кв.м, що знаходиться за адресою Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22; об`єкти нерухомого майна, що знаходиться за адресою Луганська обл., Перевальський р-н, м.Перевальськ, вул.Охотська, буд.5.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Обставини, що зумовили звернення позивача із розглядуваним позовом є обставини 2014 року, що мали та мають місце на теперішній час у місті Донецьку, м.Перевальськ Луганської області та селище Піски Донецької області.

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.

У відповідності до ч.5 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у 10 - денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 №405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Одночасно, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської області є загальновідомим фактом.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» місто Донецьк, селище Піски (Пісківська сільська рада) Ясинуватського району Донецької області, м. Перевальськ (Перевальська міська рада) Перевальського району Луганської області затверджені в переліку населених - пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

30.04.2018 Указом Президента України «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року «Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях», та згідно Наказу Президента України «Про початок операції об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей» розпочато з 14:00 30.04.2018 операцію об`єднаних сил, що фактично є переформатуванням антитерористичної операції.

Суд зазначає, що Верховний Суд переглядав справи про встановлення факту, що має юридичне значення, в яких заявники зверталися до судів та просили встановити факт про вимушене переселення після 2014 року з окупованої частини територій Луганської та Донецької областей, яке відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини території Луганської і Донецької областей України.

Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, покладено на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права, що встановлено у статті 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», частиною четвертою статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», та підтверджує факт того, що вимушене переселення з окупованої території Донецької області відбулося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією.

Подібні висновки щодо вимушеного переселення осіб з окупованих територій Луганської та Донецької областей внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України викладені у постановах Верховного Суду: від 21.08.2018 у справі №752/6366/16-ц (провадження №61-20978св18), від 21.08.2018 у справі №428/8076/16-ц (провадження №61-190св18), від 06.06.2018 справа №428/13977/16-ц (провадження №61-3831св18).

За таких обставин, починаючи з 2014 року загальновідомим є той факт, що відповідач чинить збройну агресію проти України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан.

В подальшому воєнний стан неодноразово було продовжено, воєнний стан триває на теперішній час.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У п.4 ч.1 ст.2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст.3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

22.05.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України №2265-IX «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну».

Так, згідно ст. 2 Закону України «Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну» Російська Федерація є державою-терористом, однією з цілей політичного режиму якої є геноцид Українського народу, фізичне знищення, масові вбивства громадян України, вчинення міжнародних злочинів проти цивільного населення, використання заборонених методів війни, руйнування цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, штучне створення гуманітарної катастрофи в Україні або окремих її регіонах.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, вся територія Донецького району Донецької області включена до переліку територіальних громад, які тимчасово окуповані з 07.04.2014; вся територія Алчевського району (м.Перевальськ) Луганської області включена до переліку територіальних громад, які тимчасово окуповані з 07.04.2014; селище Піски Очеретинської селищної територіальної громади включена до переліку територіальних громад, які тимчасово окуповані з 12.08.2022.

Як свідчать обставини справи, позивач через незаконні дії Російської Федерації у 2015 році здійснив перереєстрацію у м.Кам`янець-Подільський Хмельницької області та перемістив місце здійснення своєї господарської діяльності з м.Донецька до м.Кам`янець-Подільський.

Таким чином, слідує висновок, що негативні наслідки позивач зазнав саме через окупацію відповідачем м. Донецьк, м.Перевальськ, селища Піски.

За твердженням позивача, починаючи з 2014 року у зв`язку з збройною агресією Російської Федерації проти України, ТОВ «Подільськінвест» втратило належне йому нерухоме майно, не може здійснювати за своєю волею жодну з правомочностей, які складають зміст права власності та зазнало збитків.

Частиною 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Часткова окупація Донецької та Луганської областей, починаючи з 2014 року, є загальновідомим фактом.

Селище Піски, Ясинуватського району, Донецької області, де розміщено один з об`єктів нерухомості позивача, було зруйноване внаслідок активних бойових та наступальних дій з боку країни агресора - Російської Федерації у 2014-2015 році, що підтверджується зокрема численними публікаціями в у мережі Інтернет, та є також загальновідомим фактом; а з 12.08.2022 тимчасово окуповане.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, суд вважає доведеним факт протиправності дій відповідача у вигляді початку збройної агресії на території України та окупацію міст Донецьк, Перевальськ, селища Піски.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності за завдану шкоду має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

За твердженням позивача починаючи з 2014 року, внаслідок протиправних дій відповідача, його майно, що знаходиться за адресами: Донецька обл., Ясинуватський р-н (нині Покровський район), селище Піски, вул.Миру, буд.118е ; Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22а; Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22; Донецька обл., м.Донецьк, вул.Хірургічна, буд.22; Луганська обл., Перевальський р-н, м.Перевальськ, вул.Охотська, буд.5 є втраченим/пошкодженим/знищеним, чим нанесено йому збитків, сума яких заявлена в позові та підлягають відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.

До Цивільного кодексу України імплементовані добре відомі і давно розроблені положення цивілістичної доктрини щодо поняття і змісту права власності.

Так ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України унормовано, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності складають права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Конституційний Суд України констатував, що зміст права власності охоплює права володіння, користування і розпорядження власником своїм майном, які він здійснює на власний розсуд (абз 1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 09.11.2011 №14-рп/2011).

Правомочність володіння - це юридично забезпечена можливість власника бути в безпосередньому фактичному зв`язку з річчю. Володіння треба розуміти як постійну можливість матеріального зв`язку власника з річчю.

Правомочність користування - це заснована на законі можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб.

Правомочність розпорядження - це закріплена нормами права за власником можливість визначити долю належної йому речі шляхом знищення, відчуження або передачі її в тимчасове володіння іншим особам.

Очевидним є факт того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест» за своєю волею не може здійснювати жодну з правомочностей, які складають зміст права власності. Позивач не має можливості використовувати, користуватися чи розпоряджатися спірним нерухомим майном.

Наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест» правовстановлюючих документів на нерухоме майно і визнання державою Україна за позивачем титулу власника не означає, що право власності не втрачене.

Власність - це не правовстановлюючий документ, а цілком конкретні права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які безсумнівно втрачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест» через збройну агресію Російської Федерації.

З огляду на викладене, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацію Донецького району Донецької області, селища Піски та Алчевського району Луганської області позивач фактично втратив можливість володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.

На підтвердження розміру збитків позивач надав суду висновок експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 за результатами судової оціночно-будівельної та економічної експертизи.

За змістом означеного висновку згідно з висновками експерта Контимирової В.В. за результатами оціночно-будівельного дослідження у складі комплексної експертизи встановлено, що загалом середньозважена ринкова вартість нерухомого майна, що втрачене ТОВ «Подільськінвест» внаслідок російської військової агресії станом на 20 лютого 2014 року за переліком об`єктів відповідно до Додатку №1 до запиту становила: 22299373,38 грн, що є еквівалентом 2538288,64 доларів США.

За змістом означеного висновку згідно з висновками експерта Машиніченка О.А. за результатами економічного дослідження у складі комплексної експертизи встановлено, що сума упущеної вигоди (збитків) ТОВ «Подільськінвест» внаслідок російської військової агресії в період з 20.02.2014 по 31.12.2025 року включно дорівнює 14517120,00 доларів США, або станом на дату проведення експертизи 530870754,43 грн.

Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (ст.1 Закону України «Про судову експертизу»).

Згідно з ч.ч.1-4 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

В силу норм ч.7 ст.98 вказаного кодексу у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч.ч.1, 2, 5 ст.101 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 104 зазначеного кодексу встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За змістом висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023, експерти підтвердили обізнаність про кримінальну відповідальність відповідно до ст.384 Кримінального кодексу України за завідомо неправдивий висновок, висновок експертів підготовлено для подання до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.

Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.

Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.

Відповідно до п. 5 Загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Відповідно до підпунктів 18 і 19 пункту 2 Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №326 Міністерством економіки України та Фондом державного майна України спільним наказом від 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 грудня 2022 за №1522/38858, затверджено Методику визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності (далі - Методика).

Ця Методика застосовується під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації (далі - збройна агресія), оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання.

Ця Методика є обов`язковою для використання під час оцінки збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, проведення судової експертизи (експертного дослідження), пов`язаної з оцінкою збитків, завданих постраждалим внаслідок збройної агресії, та її положення переважають над іншими положеннями нормативно-правових актів, методик, рекомендацій тощо, які регулюють питання визначення розміру збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності. У разі якщо певні питання, пов`язані з оцінкою збитків, не врегульовано цією Методикою, застосовуються інші нормативно-правові акти з питань оцінки майна, що визначені такими згідно із Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», та оціночні процедури, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки, міжнародною оціночною практикою. Необхідність та доцільність застосування інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна обґрунтовуються у звіті про оцінку збитків (висновку експерта).

Ця Методика передбачає механізми оцінки (визначення розміру) збитків, завданих підприємствам, установам, організаціям та іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок збройної агресії, оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності зазначеними суб`єктами господарювання, а також оцінки потреб у відновленні майна суб`єктів господарювання станом на дату оцінки, яка є датою не раніше ніж 23 лютого 2022 року. Оцінка (визначення розміру) збитків (упущеної вигоди) станом на дату оцінки, яка передує 23 лютого 2022 року, здійснюється шляхом проведення оцінки згідно з вимогами Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» або судової експертизи (експертного дослідження) згідно із Законом України «Про судову експертизу» з дотриманням методичного регулювання оцінки майна, яке здійснюється національними стандартами оцінки та міжнародними стандартами оцінки, європейськими стандартами оцінки, нормами міжнародної оціночної практики, що склалася, за наявності вихідних даних та інформаційних джерел, необхідних для проведення оцінки (визначення розміру) збитків (абз. 1,3,4 п. 1 розділу І «Основні положення» Методики).

Для цілей цієї Методики за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки (пункт 9 розділу І «Основні положення» Методики).

Суд зазначає, що оскільки оцінка збитків в частині оціночно-будівельного дослідження здійснена станом на 20.02.2014, експертом Контимирової В.В. при встановленні ринкової вартості об`єктів оцінки експертом використовувалися Методичні рекомендації щодо встановлення вартості об`єктів нерухомого майна, яке зазнало значних пошкоджень та руйнувань. Донецький НДІСЕ, 2018, № 0116U003876. Зміни: Методичні рекомендації щодо встановлення вартості відновлення об`єктів нерухомого майна, яке зазнало значних пошкоджень та руйнувань 2022, Одеський НДІСЕ, № 0122U200741, посилання на які надано за текстом експертного дослідження за №6 (перелік нормативних актів).

В своїх поясненнях від 14.08.2024 судовий експерт Контимирова В.В. зазначила, що розрахунок збитків (середньозваженої ринкової вартості нерухомого майна, що втрачене позивачем) не здійснювався відповідно до Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, що затверджена наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України № 3904/1223 від 18.10.2022, оскільки цією методикою не передбачено проведення розрахунку ринкової вартості методом витрат за укрупненими показниками, наведеними у «Збірнику укрупнених показників вартості відтворення функціональних об`єктів - аналогів для оцінки малоповерхових будинків, будівель та споруд», затверджено Наказом Фонду державного майна України та Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 23.12.2004 №2929/227. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 січня 2005 року за №54/10334. Виключно проведенням оцінки витратним підходом було можливо встановити вартість об`єктів оцінки, оскільки дані про ринок купівлі-продажу нерухомого майна подібного оцінюваному в м. Донецьк та м. Луганськ на 2014 рік були відсутні. Даний метод передбачений Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінки та оціночними процедурами, що передбачені міжнародними та національними стандартами оцінки №1 та №2, міжнародною оціночною практикою.

Дослідивши наданий позивачем висновок експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 в частині проведеного оціночно-будівельного дослідження, враховуючи що в матеріалах справи відсутні заперечення чи спростування результатів оцінки реальних збитків, суд вважає, що наведені показники та результати в частині оціночно-будівельного дослідження підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду від 11.09.2020 у справі №910/16505/19).

З огляду на викладене, вартість втраченого спірного майна позивача підтверджується наявним в матеріалах справи висновком судового експерта Контимирової В.В., наведеним у висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023, оціночно-будівельна частина.

Таким чином, позивачем доведено суду належними та допустимими доказами в розумінні Господарського процесуального кодексу України факт заподіяння шкоди позивачу діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майновою шкодою позивачу та розмір завданих збитків (реальних збитків).

Водночас, позивач вказує, що внаслідок збройної агресії йому було спричинені збитки у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) за період з 20.02.2014 по 31.12.2025 в сумі 14517120,00 доларів США, що станом на дату проведення експертизи еквівалентно 530870754,43грн.

Обґрунтовуючи наявність збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач посилався на те, що внаслідок російської окупації, останній не зміг використовувати своє майно, як наслідок, отримати дохід від підприємницької діяльності.

Як зазначалось вище, на підтвердження розміру неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивачем наданий до матеріалів справи висновок експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023.

Відповідно до змісту ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.224, ст.225 Господарського кодексу України, збитки як правова категорія включають у себе упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а в разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення.

В разі звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди позивач має довести також реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані та тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі №910/14341/18.

При цьому вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

Таким чином, розрахунок упущеної вигоди має бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується. Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, завданими потерпілій особі.

Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст.142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Склад валового доходу та валових витрат суб`єктів господарювання визначається законодавством. Для цілей оподаткування законом може встановлюватися спеціальний порядок визначення доходу як об`єкта оподаткування.

Згідно з п.3 розділу I Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов`язані з ними витрати; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Пунктами 1 та 2 розділу IV «Методичні засади оцінки (визначення розміру) упущеної вигоди (неотриманого прибутку)» Методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності передбачено, що визначення розміру упущеної вигоди для цілей цієї Методики виконують стосовно майна, власнику (балансоутримувачу, користувачу) якого заподіяні реальні збитки щодо вказаного майна, які й були причиною упущеної вигоди. Для цілей цієї Методики під упущеною вигодою розуміють розмір накопиченого протягом визначеного періоду часу прибутку, що його міг отримати власник (балансоутримувач, користувач) пошкодженого, втраченого та (або) знищеного майна за умови, що майно не було пошкоджене, знищене або втрачене внаслідок збройної агресії.

В експертному висновку №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 зазначено, відповідно до наданих для дослідження документів фінансова звітність позивача містить зазначені показники, що виключає застосування формули розрахунку прибутку до оподаткування, яка визначена Методикою, фінансові показники підприємства мають певну динаміку врахування якої теж не передбачено Методикою. З наявних інструментів МСО та визначених ними показників прибутку компанії, показником, що найбільше відповідає умовам та обставинам розрахунку упущеної вигоди (неотриманого прибутку) ТОВ «Подільськінвест» є показник EBITDA (стр. 47-48 висновку).

Таким чином, наведені у висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 результати економічного дослідження розраховані на підставі показника EBITDA; за основу, під час підготовки вказаного висновку в частині визначення розміру упущеної вигоди, експертом взято фінансову звітність підприємства за 2011-2022 роки.

В матеріалах справи наявні копії фінансових звітностей ТОВ «Подільськінвест» за період з 2012 року по 1 квартал 2023 року на підтвердження відомостей зазначених у висновку експерта в економічній частині дослідження.

Суд зазначає, що аналіз фінансової звітності позивача за 2011-2013 роки (до втрати позивачем нерухомого майна) свідчить про зниження рівня прибутковості ТОВ «Подільськінвест» протягом цього періоду.

Окрім того, фінансова звітність, на підставі якої здійснено економічне дослідження, також відображає діяльність підприємства в новому місці (м.Кам`янець-Подільський) після переміщення товариства з м.Донецьк, що підтверджує існування інших економічних умов при здійсненні господарської діяльності позивачем, що також не було враховано судовим експертом.

Здійснивши аналіз експертного висновку, суд вважає, що цей висновок в частині економічного дослідження є таким, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки і має значні недоліки, що вплинули на імовірність оцінки розміру упущеної вигоди, зокрема, використання експертом лише фінансової звітності підприємства, тобто лише одного складника, не є достатнім для складення обґрунтованого та різностороннього експертного висновку. Результат такого висновку буде спотвореним через неврахування багатьох факторів, які можуть істотно впливати на реальний фінансовий стан компанії, таких як дослідження кон`юнктури ринку, цін, конкуренції, факторів міжнародної економіки тощо.

Показник EBITDA (Earnings before Interest. Taxes, Depreciation and Amortization) - аналітичний показник, що дорівнює обсягу прибутку до вирахування витрат за відсотками, сплати податків та амортизаційних відрахувань.

Водночас, ані Порядком визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326, ані Методикою визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, затвердженою Наказом Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18 жовтня 2022 року № 3904/1223, не передбачено здійснення обчислення упущеної вигоди (неотриманого прибутку) за показником EBITDA.

За висновком суду позивачем не доведено безпосередній причинний зв`язок між неотриманим прибутком, який розрахований судовим експертом за показником EBITDA, та втратою позивачем майна внаслідок російської військової агресії, а також правомірність застосування судовим експертом при розрахунку неотриманого прибутку цього показника.

На підставі вищевикладеного, позивач не довів належними та допустимим доказами, що упущена вигода, котру він намагається стягнути з відповідача, не є абстрактною, і лише неправомірні дії відповідача є єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати цю вигоду у зазначеному розмірі.

Таким чином, наданий позивачем висновок експерта Машиніченка О.А. в частині економічного дослідження наведений у висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та економічної експертизи не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки і має значні недоліки, отже не може бути взятий до уваги у якості доказу розміру упущеної вигоди.

Водночас, суд ухвалою від 27.08.2024 запропонував учасникам справи надати письмові пояснення щодо наявності або відсутності підстав для проведення повторної судової експертизи у справі №905/69/24 з урахуванням пояснень судових експертів на виконання вимог ухвали суду від 23.07.2024, однак, позивач в додаткових поясненнях по справі від 16.09.2024 зазначив, що не має фінансової можливості щодо проведення повторної комплексної експертизи, отже позивач фактично відмовився від проведення повторної судової експертизи зокрема для визначення розміру упущеної вигоди.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність та розмір понесених збитків у вигляді упущеної вигоди, що є підставою для відмови в цій частині позовних вимог.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, суду належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. theUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

З урахуванням наведеного, ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Права особи в суді повинні бути захищені таким способом, який реально відновить її порушені інтереси.

Суд зазначає, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми майнової шкоди (реальних збитків) у даному випадку є законною, обґрунтованою та документально доведеною; крім того є ефективним способом захисту порушеного права в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично призведе до відповідного відшкодування.

Суд враховує, що відповідно до положень ст. 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно із ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні.

Відповідно до пункту 9 розділу І «Основні положення» Методики під час оцінки (визначення розміру) реальних збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям, іншим суб`єктам господарювання всіх форм власності внаслідок втрати, руйнування або пошкодження їх майна у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації за умовну грошову одиницю приймають долар США. Отриманий результат в еквіваленті умовної грошової одиниці переводять у гривневий еквівалент за курсом Національного банку України на дату оцінки.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 17055408,64 доларів США, що еквівалентно 623692416,39грн станом на дату проведення експертизи.

Водночас, відповідно до висновку експертів №КОМПЛ-04/08-23 від 29.08.2023 за результатами проведення судової оціночно-будівельної та економічної експертизи:

- сума збитків від втрати вартості нерухомого майна на дату втрати складає 22299373,38 грн, розмір втрат в доларах США на дату втрати 2538288,64 доларів США, розмір втрат в гривні на дату експертизи 92821661,96 грн;

- розмір фінансових втрат (упущена вигода) на дату втрати складає 377529260,00 грн, розмір втрат в доларах США на дату втрати - 14517120 доларів США, розмір втрат в гривні на дату експертизи - 530870754,43 грн.

Приймаючи до уваги, що станом на 29.08.2023 (дата проведення оцінки) офіційний курс НБУ долара США до гривні - 36,5686 грн, судом встановлено, що вартість реальних збитків понесених позивачем становить 2538288,64 доларів США, що станом на 29.08.2023 еквівалентно 92821661,96 грн.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, оцінивши досліджені докази в їх сукупності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме до стягнення підлягають збитки від втрати вартості нерухомого майна у розмірі 2538288,64 доларів США, що станом на 29.08.2023 еквівалентно 92821661,96грн, в іншій частині позовних вимог суд відмовляє за недоведеністю.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів п. 22 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» за позовом до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028,00 грн.

З огляду на зазначене, розмір судового збору, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви становить 1059800,00 грн (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача до Державного бюджету України судовий збір у сумі 157725,82 грн.

Поряд з цим, відповідно до змісту позовної заяви, позивачем заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з: суми витрат перекладу позовної заяви та доданих до неї документів на російську мову у розмірі 6100,00 грн та суми витрат направлення позовної заяви в паперовому вигляді з доданими до неї матеріалами в перекладі на російську мову на офіційну адресу місцезнаходження посольств Російської Федерації у США, Сполученому королівстві Великобританії та Північної Ірландії, Італії, Швейцарської конфедерації, Німеччини, Румунії, Нідерландів у розмірі 30000,00 грн.

Проте, матеріли справи не містять доказів підтверджуючих вищенаведені судові витрати та заяви позивача про розподіл означених судових витрат, а тому суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в цьому рішенні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 76, 77, 78, 79, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест», м.Кам`янець-Подільський до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва та в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва про стягнення збитків у розмірі 17055408,64 доларів США, що еквівалентно 623692416,39 грн - задовольнити частково.

Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва (119991, Російська Федерація, м.Москва, вул.Житня, буд.14, будівля 1, код 1037739668834) та в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва (125993, Російська Федерація, м.Москва, вул.Большая Дмитровка, буд.15А, будівля 1, код 1037739514196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Подільськінвест» (32302, Хмельницька обл., м.Кам`янець-Подільський, вул.Лесі Українки, буд.31, код ЄДРПОУ 31226834) збитки у розмірі 2538288,64доларів США, що станом на 29.08.2023 (дата оцінки) еквівалентно 92821661,96грн.

Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, м.Москва (119991, Російська Федерація, м.Москва, вул.Житня, буд.14, будівля 1, код 1037739668834) та в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації, м.Москва (125993, Російська Федерація, м.Москва, вул.Большая Дмитровка, буд.15А, будівля 1, код 1037739514196) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 157725,82 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 05.11.2024 складено та підписано вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складено та підписано 14.11.2024.

Суддя Г.Є. Курило