Рішення

від 14.11.2024 по справі 905/1204/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.11.2024 Справа №905/1204/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ

про стягнення 798300,59 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

Суть справи: Позивач, Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ, про стягнення 798300,59 грн, з яких 116289,84 грн 3% річних, 682010,75грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Господарського суду Донецької області від 31.10.2023 по справі №905/704/23 стягнуто з відповідача суми інфляційних втрат, 3% річних до 12.04.2023 включно, а зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами відбулося згідно листа відповідача від 21.07.2023, у зв`язку з чим період з 13.04.2023 по 20.07.2023 позивачем не було заявлено до стягнення у справі №905/704/23 інфляційні втрати, та 3% річних. Таким чином, у зв`язку з несвоєчасною оплатою наданих НЕК «Укренерго» послуг, останній звернувся з цим позовом до ПАТ «Донбасенерго» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, що розраховані за період з 13.04.2023 по 20.07.2023.

Ухвалою суду від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1204/24; здійснювати розгляд справи вирішено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

08.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив, за змістом якого останній просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач у відзиві наголошує, що за результатом перевірки відповідачем правильності здійснення позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат у справі №905/1204/24 не виявлено арифметичних помилок. Водночас, у період лютий 2022 року, травень грудень 2022 року ПАТ «Донбасенерго» перебувало у складних і виняткових обставинах, які не залежали від волі відповідача, були надзвичайними, невідворотними й об`єктивно унеможливили виконання зобов`язань ПАТ «Донбасенерго» перед НЕК «Укренерго» за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0112-02024. Внаслідок збройної агресії Російської Федерації ПАТ «Донбасенерго» на момент виникнення спірних правовідносин перебувало та на разі перебуває під впливом надзвичайних обставин. У спірний період та станом на 07.10.2024 склалися обставини, які створюють загрозу припинення господарської діяльності (банкрутства) ПАТ «Донбасенерго», а саме - скрутне фінансове становище та триваюча тенденція його погіршення. Зазначає, що про виникнення та існування виняткових обставин щодо роботи Слов`янської ТЕС протягом періоду воєнного стану позивач був обізнаний і як сторона Договору про надання послуг з передачі електричної енергії так й інших договорів, укладених з ПАТ «Донбасенерго» відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».

11.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач наполягає, що доказів виконання рішення у справі №905/704/23 відповідачем не надано, що свідчить про підтвердження ним наявності підстав для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних. Наголошує, що посилаючись на обставини, що виникли в силу об`єктивних та незалежних від ПАТ «Донбасенерго» обставин, відповідач заздалегідь знімає з себе зобов`язання, зокрема по договору укладеному з НЕК «Укренерго». Позивач зазначає, що ним також здійснюється господарська діяльність у період воєнного стану, що жодним чином не зменшує його відповідальність перед учасниками ринку та не знімає відповідальність по укладеним правочинам. Позивач наголошує, що позовні вимоги, заявлені в рамках справи №905/1204/24 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

16.10.2024 через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач зазначив, що наказ Господарського суду Донецької області від 08.02.2024 №905/704/23 був виконаний ПАТ «Донбасенерго» у повному обсязі в добровільному порядку. Доводи позивача про те, що відповідач «заздалегідь знімає з себе зобов`язання по договору з НЕК «Укренерго» у зв`язку з обставинами, що виникли в силу об`єктивних та незалежних від ПАТ «Донбасенерго» причин, є необґрунтованими, оскільки основне зобов`язання по договору ПАТ «Донбасенерго» було виконане. За обставин, що склалися в енергетиці в умовах воєнного стану, не лише ПАТ «Донбасенерго», але й НЕК «Укренерго» допускав порушення фінансової дисципліни по укладених з ПАТ «Донбасенерго» договорах, у зв`язку з чим ПАТ «Донбасенерго» вимушене було з метою врегулювання погашення своєї заборгованості перед НЕК «Укренерго» ініціювати позовні провадження та заявляти зустрічні позовні вимоги до НЕК «Укренерго» у межах спорів, ініційованих НЕК «Укренерго». Відповідач наполягає, що здійснює господарську діяльність у вкрай складних умовах у Донецькій області (місцезнаходження Слов`янської ТЕС - місто Миколаївка Краматорського району), виконує покладені на нього мобілізаційні завдання, персонал Слов`янської ТЕС під обстрілами з боку РФ та постійною загрозою влучань виконує свої обов`язки із забезпечення безперервної і сталої роботи станції та енергосистеми.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на належне повідомлення учасників справи про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд встановив.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 31.10.2023 по справі №905/704/23, залишеним без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ про стягнення за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0112-02024 основного боргу у розмірі 3752385,47 грн, 3% річних за період з 16.07.2022 по 12.04.2023 у розмірі 40771,82 грн, інфляційних втрат за період з серпня 2022 року по березень 2023 року у розмірі 157871,25 грн задоволено частково. Закрито провадження в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ про стягнення боргу у розмірі 3752385,47 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 3% річних у розмірі 40724,72 грн, інфляційні втрати у розмірі 157871,25 грн, судовий збір у розмірі 59264,72 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 31.10.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 у справі № 905/704/23.

У рішенні Господарського суду Донецької області від 31.10.2023 по справі №905/704/23 встановлено наступне.

« 01.01.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго», позивач, оператор системи передачі, ОСП) та Публічним акціонерним товариством «Донбасенерго» (відповідач, користувач) укладений договір про надання послуг з передачі електричної енергії №0112-02024 від 01.01.2019 (договір).

Позивачем заявлено до стягнення суму основної заборгованості за договором №0112-02024 від 01.01.2019 згідно актів приймання-передачі послуг та актів коригування до актів приймання-передачі послуг за лютий 2022 року, та за період з травня 2022 року по грудень 2022 року у розмірі 3752385,47 грн.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго», м.Краматорськ звернувся до позивача, Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» з заявою № 01-1.3/01240 від 21.07.2023 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3752385,47 грн у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що зобов`язання, про які зазначено у заяві відповідача №01-1.3/01240 від 21.07.2023 є зустрічними, однорідними, безспірними, строк їх виконання настав. Обставини, за яких не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог (згідно з переліком, наведеним у ст.602 Цивільного кодексу України), у даному випадку відсутні.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0112-02024 на суму 3752385,47 грн відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційний втрат за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд визнає його арифметично вірним та таким, що підлягає задоволенню в заявленій сумі 157871,25грн за період з серпня 2022 року по березень 2023 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга.Закон», до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних за загальний період прострочення з 16.07.2022 по 12.04.2023 у розмірі 40724,72грн».

14.02.2024 згідно платіжних інструкцій №947, №948, №950 відповідач сплатив на користь позивача за рішенням Господарського суду Донецької області від 31.10.2023 по справі №905/704/23 інфляційні втрати у розмірі 157871,25 грн, 3% річних у розмірі 40724,72 грн, судовий збір у розмірі 59264,72 грн.

Позивач зазначає, що в рамках справи №905/704/23 ним було заявлено і стягнуто інфляційні витрати, 3 % річних до 12.04.2023 включно, а зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами відбулося згідно листа відповідача від 21.07.2023 під час розгляду справи по суті, про що було зазначено судами у своїх рішеннях по справі №905/704/23, у зв`язку із чим період з 13.04.2023 по 20.07.2024 позивачем не було заявлено до стягнення у наведеній справі. Таким чином, у зв`язку з несвоєчасною оплатою наданих ПрАТ «НЕК «Укренерго» послуг, останнє вимушено звернутися із даним позовом до ПАТ «Донбасненерго» з приводу стягнення з останнього інфляційних втрат у розмірі 682010,75грн та 3 % річних у розмірі 116289,84 грн, що розраховані за період з 13.04.2023 по 20.07.2023.

Водночас, відповідачем в заявах по суті справи зазначалось, що останній перебуває під впливом форс-мажорних обставин та має особливий статус в умовах воєнного стану на підтвердження чого до матеріалів справи ним надано: лист Міністерства енергетики України від 26.07.2023 №26/1.3-4.6-15061 (витяг з наказу Міністерства енергетики України від 25.07.2023 №225); витяг з наказу Міністерства енергетики України від 16.12.2022 №4-ДСК; наказ Міністерства розвитку громад та територій від 07.09.2022 №167; лист ПрАТ «НЕК «Укренерго» від 31.10.2022 №01/47957; перелік теплових електростанцій; лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості №M-01/20-124 ДСК від 26.03.2019; протокол наради Антикризового енергетичного штабу від 22.05.2023; розпорядження голови Донецької обласної військової адміністрації від 15.05.2023 №181/5-23; розпорядження начальника Миколаївської міської військової адміністрації від 23.05.2023 №632; лист ПАТ «Донбасенерго» від 19 червня 2023 року №01-1.3/01071; довідку про стан розрахунків населення на 31.05.2023; лист Департаменту житлового-комунального господарства Донецької обласної державної адміністрації від 19.06.2023 №0.23112/573/0/51-23; лист ПАТ «Донбасенерго» від 20.06.2023 №01-2/01085; довідку про стан розрахунків між ПАТ «Донбасенерго» та ПрАТ НЕК «Укренерго» станом на 31.05.2023; акт звірки розрахунків з ДП Енергоринок на 31.05.2023; аварійну заявку Слов?янської ТЕС ПАТ «Донбасенерго»; попереднє повідомлення Державної інспекції енергетичного нагляду України від 22.06.2023 №03-23/00707; звіт про фінансові результати за 2022 рік; звіт про фінансові результати за 2023 рік; звіт про фінансові результати за 1 квартал 2024 року; звіт про власний капітал за І півріччя 2023 року; витяг з інформаційної системи органів ДПС станом на 04.10.2023; рішення Східного МУ ДПС по роботі з великими платниками податків №4052/6/32-00-04-04-01-02 від 29.11.2022; ухвалу Господарського суду Донецької області від 12.05.2023 у справі №905/543/23; інформаційну довідку від 03.05.2023 №01-1.2-00709; річний звіт керівництва (звіт про управління) ПАТ «Донбасенерго» за 2022 рік (витяг); витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 06.05.2024, акт про пожежу від 05.05.2024.

Окрім того, відповідачем на підтвердження інформування позивача про настання для ПАТ «Донбасенерго» виняткових обставин до матеріалів справи надано: лист ПАТ «Донбасенерго» від 20.05.2022 № 01-1.3/00424, лист ПАТ «Донбасенерго» від 27.05.2022 №01-1.3/00450, лист ПАТ «Донбасенерго» від 03.06.2022 №01-1.3/00477, лист ПАТ «Донбасенерго» від 08.08.2022 № 01-1.1/00684, лист ПАТ «Донбасенерго» від 16.09.2022 №01-1.3/00797.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.

Отже, рішення Господарського суду Донецькій області від 31.10.2023 по справі №905/704/23, яке набрало законної сили 25.01.2024, в частині встановлення факту укладання між сторонами договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0112-02024 від 01.01.2019, наявності заборгованості відповідача перед позивачем на момент звернення позивача з позовом по справі №905/704/23 згідно актів приймання-передачі послуг та актів коригування до актів приймання-передачі послуг за лютий 2022 року, та за період з травня 2022 року по грудень 2022 року у розмірі 3752385,47 грн, припинення 21.07.2023 зобов`язань відповідача перед позивачем щодо сплати заборгованості за договором №0112-02024 від 01.01.2019 шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3752385,47грн у порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, стягнення на користь позивача інфляційних витрат та 3 % річних до 12.04.2023 (включно), має преюдиційний характер для цієї справи, з огляду на що означені факти не повинні доводитися знову у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується факт сплати відповідачем 14.02.2024 за рішенням Господарського суду Донецької області від 31.10.2023 по справі №905/704/23 інфляційних втрат у розмірі 157871,25 грн, 3% річних у розмірі 40724,72 грн, судового збору у розмірі 59264,72 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З частин 1, 2 ст.614 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу норм ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Нарахування, передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №920/505/22.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Верховний Суд в постанові від 13.09.2023 у справі №910/8741/22 досліджуючи питання щодо форс-мажору в контексті застосування ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, зазначив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання. Цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 Цивільного кодексу України та ст.217 Господарського кодексу України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язання, передбаченого ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.

З огляду на наведені вище висновки Верховного Суду наявність обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку сплати процентів річних та інфляційних втрат за весь час прострочення.

Водночас, згідно з ст. 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відтак, ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні»).

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Отже, факт настання форс-мажорних обставин не може були підтверджений лише листом ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 та від 17.08.2022 y справі №922/854/21 вказав, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

До матеріалів справи відповідачем не надано сертифікату про форс-мажорні обставини.

Водночас, сертифікат ТПП теж не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; наявність обставин форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

У постанові Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №922/999/22 зазначено:

- наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто дані обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку;

- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання;

- той факт, що ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію Російської Федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання.

Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За змістом пункту 1.15 Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307 (із змінами та доповненнями), під форс-мажором розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань будь-якого учасника ринку, передбачених умовами цих Правил(пп.1.15.1);

Обставини форс-мажору поділяються на такі категорії (1.15.2.):

1) викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом (повінь, циклон, шторм, цунамі, осідання ґрунту, землетрус, пожежа тощо);

2) надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань учасника ринку, передбачених умовами цих Правил, а також бездіяльність третіх осіб, на яких не поширюється дія цих Правил (страйки, саботаж, локаут, вибухи та вихід з ладу чи пошкодження машин та устаткування, оголошена чи неоголошена війна, масові заворушення, піратство тощо);

3) регламентовані умови відповідних рішень та акти державних органів влади (ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо).

Строк виконання зобов`язання учасника ринку, що зазнав впливу форс-мажору, переноситься на весь період його дії, включаючи період ліквідації наслідків. При цьому такий учасник ринку не буде нести відповідальність за прострочені зобов`язання (1.15.3).

Учасник ринку, який зазнав впливу форс-мажору, зобов`язаний негайно за допомогою будь-якого засобу зв`язку повідомити ОСП (ОСП - оператор системи передачі) та Регулятора про настання форс-мажору не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту виникнення форс-мажору, а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання форс-мажорних обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цими Правилами зобов`язань позбавляє відповідного учасника ринку права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання вимог за цими Правилами (1.15.4).

Протягом трьох календарних днів після настання форс-мажору учасники ринку, на яких поширилася його дія, повинні обговорити і погодити продовження своєї роботи відповідно до цих Правил і Кодексу системи передачі (1.15.5).

Учасник ринку не звільняється від виконання зобов`язань, що виникли перед настанням форс-мажору, що викликав призупинення виконання зобов`язань за цими Правилами (1.15.6).

Наявність обставин форс-мажору підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або відповідними територіальними відділеннями (1.15.7).

В обґрунтування свої позиції відповідачем зазначалось, що з моменту настання для нього форс-мажорних обставин ним було повідомлено про це позивача належним чином, на підтвердження чого ним надано до матеріалів справи листи за період з травня 2022 року по вересень 2022 року.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Листом №01-1.3/00424 від 20.05.2022 ПАТ «Донбасенерго» повідомило ПрАТ «НЕК «Укренерго» про те, що 20.05.2022 внаслідок прильоту військового снаряду Слов?янська ТЕС повністю зупинена на нуль та не здійснює відпуску електроенергії в енергомережу.

За змістом адресованого ПрАТ «НЕК «Укренерго» листа №01-1.3/00450 від 27.05.2022, відповідачем було прийнято рішення про зупинку роботи Слов`янської ТЕС з 12 години 27.05.2022.

Листом № 01-1.3/00797 від 16.09.2022 ПАТ «Донбасенерго» повідомило позивача, що з початку травня 2022 року енергоблок №7 Слов`янської ТЕС не знаходиться в роботі, також було зупинено турбоагрегат №3, водночас відповідачем та персоналом станції вживались усі можливі заходи задля збереження обладнання ТЕС в працездатному стані, зокрема, відкритого розподільчого пристрою (ВРП) за допомогою якого забезпечується передача електричної енергії мережами оператора систем розподілу в регіоні.

З огляду на вище викладене, відповідачем було повідомлено позивача про обставини зупинки вироблення електроенергії на Слов`янській ТЕС, однак матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до позивача з повідомленням про неможливість виконання саме договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0112-02024, та доказів того, що учасники ринку (сторони), відповідно до вимог чинного законодавства, погодили спільне рішення з приводу варіантів продовження їх роботи.

Згідно наданих сторонами доказів, відповідач продовжував діяльність в умовах воєнного стану.

На підставі викладеного, суд відзначає, що відсутні підстави вважати, що для відповідача виникли невідворотні та надзвичайні обставини саме за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0112-02024.

Суду відповідачем не надано доказів існування форс-мажорних обставин для ПАТ «Донбасенерго», які б повністю унеможливлювали виконання грошових зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0112-02024.

З огляду на вищевикладене, судом було встановлено, що ПАТ «Донбасенерго»:

- не було дотримано передбачених умовами договору та Правилами ринку порядку повідомлення контрагента про настання форс-мажорних обставин;

- не було доведено причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати грошове зобов`язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 №0112-02024 у спірний період;

- не було доведено, що саме у спірний період надання послуг для ПАТ «Донбасенерго» діяли обставини непереборної сили.

Враховуючи вищенаведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0112-02024 від 01.01.2019 у зв`язку з форс-мажорними обставинами.

При цьому слід зазначити, що відсутність у відповідача необхідних коштів, у тому числі, у зв`язку з скрутним фінансовим становищем, не є підставою для відмови у позові оскільки згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як вже зазначалось, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем в позовній заяві зазначено про стягнення з відповідача 3% річних за період з 13.04.2023 по 20.07.2023 в розмірі 116289,84 грн та інфляційні втрати за період з квітня 2023 року по липень 2023 року в розмірі 682010,75 грн.

З поданого позивачем розрахунку вбачається, що позивач здійснив розрахунок відповідних сум інфляційних та 3% річних за кожним зобов`язанням окремо.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційний втрат та 3% річних, суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення періоду нарахувань під час здійснення розрахунку. Так, позивачем до періоду нарахувань інфляційний втрат та 3% річних під час розрахунку було помилково включено період з квітня 2022 року (13.04.2022) по 12.04.2023, проте означений період не входить до предмету спору.

Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційний втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «Ліга.Закон», суд зазначає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних за період прострочення з 13.04.2023 по 20.07.2023 у розмірі 24811,84 грн та інфляційні втрати за період з квітня 2023 року по липень 2023 року у розмірі 27369,25 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню частково, а саме 3% річних за період прострочення з 13.04.2023 по 20.07.2023 у розмірі 24811,84 грн та інфляційні втрати за період з квітня 2023 року по липень 2023 року у розмірі 27369,25 грн.

Водночас, суд не вбачає підстав в іншій частині позову щодо закриття провадження по справі у зв`язку з тим, що є рішення суду по справі №905/704/23, що набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, щодо нарахованих інфляційних витрат та 3% річних за період з 13.04.2022 по 12.04.2023, оскільки в позовній заяві по справі № 905/1204/24 позивачем визначений період нарахування з 13.04.2023 по 20.07.2023, а тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплаті судового збору щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 210, 231, 233, 236-241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго», м.Краматорськ про стягнення 798300,59 грн, з яких 3% річних в розмірі 116289,84 грн, інфляційні втрати в розмірі 682010,75грн, задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (84306, Донецька обл., м.Краматорськ, вул.Олекси Тихого, буд.6, ЄДРПОУ 23343582) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, буд.25, ЄДРПОУ 00100227) 3% річних у розмірі 24811,84 грн, інфляційні втрати у розмірі 27369,25 грн, судовий збір у розмірі 626,17 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2024.

Суддя Г.Є. Курило