Рішення

від 12.11.2024 по справі 910/11148/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2024Справа № 910/11148/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ, код ЄДРПОУ 40538421)

до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» (08131, вул. Соборна, буд. 63, с. Софіївська Борщагівка, Київська обл., Бучанський р-н, код ЄДРПОУ 00849296)

про стягнення 500 065,37 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» (далі - відповідач) про стягнення 500 065,37 грн., у тому числі: заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 412 808,68 грн., 68 793,23 грн. - інфляційні втрати, 16 952,32 грн. - 3 % річних, 1 006,48 грн. - заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, 504,66 грн. - заборгованість з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив вартість послуг з постачання теплової енергії за адресою: 04078, м. Київ, вул. Полкова, буд. 55, у зв`язку з чим за період з листопада 2021 року по червень 2024 року виникла заборгованість у розмірі 412 808,68 грн., яка включає в себе витрати на постачання безпосередньо теплової енергії, загальнобудинкові потреби опалення будинку, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, функціонування систем гарячого водопостачання, мінімальної частки середнього питомого споживання

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11148/24. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

30.09.2024 в підсистемі «Електронний суд» відповідач сформував письмовий відзив, в якому проти позову заперечував, зазначивши, що Державне підприємство «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» не є управителем будинку №55 по вул. Полкова, у його господарському віданні не перебуває даний об`єкт нерухомості, підприємство не є власником (співвласником) або користувачем нерухомого майна, не отримує житлово-комунальні послуги за означеною адресою, тобто не є споживачем та фактичним користувачем житлово-комунальних послуг в розумінні ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

18.10.2024 позивач подав до суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги підтримав.

29.10.2024 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено наступне. 19.08.2019, 04.10.2019 між ДП АГРОКОМБІНАТ «Пуща-Водиця» та ТОВ «Фірма «Плюс К», з якою 13.08.2019 було укладено договір на повірку засобів обліку споживання теплової енергії, складено акт зняття/встановлення пломб вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення, по особовому рахунку №992300310010102, в яких зафіксовано покази на рівні - 71,23. У подальшому, у період з січня 2021 р. по квітень 2023 р. ДП АГРОКОМБІНАТ «Пуща-Водиця» та КП «Київтеплоенерго» щомісячно складали відомості споживання послуги теплопостачання за договором №9923003-01, в якому зазначали покази засобів обліку, із зазначенням поточних показників, кінцевих показників та різниці. Зокрема, поточні показники зафіксовано на рівні кінцеві показники - 71,23, різниця відсутня. Тобто, показання послуг теплопостачання як у серпні 2019 р., так і у 2023 р. є однаковими, сталими та незмінними, зафіксованими на рівні 71,23. Звернувши увагу, що Позивач не здійснював постачання комунальних послуг, а відповідач відповідно, не користувався та не споживав такі послуги за адресою: нежитлове приміщення, м. Київ, вул. Полкова, 55.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго» після припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 Комунальному підприємству «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках, та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), крім виробництва теплової енергії за нерегульованим тарифом; на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, крім постачання теплової енергії за нерегульованим тарифом.

Таким чином, з 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

Відповідно до п. 2.1 статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1 статуту предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

З набранням чинності Закону України від 03.12.2020 року №1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово- комунальних послуг», внесені зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.

З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року №1022.

Доказів надіслання позивачем на адресу Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» проекту договору матеріали справи не містять та суду не надано.

Відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії, за доводами позивача, не звільняє осіб, які її використовують без укладення договору від обов`язку оплатити за фактично спожиту теплову енергію.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що з 01.11.2021 споживачам за адресою: 04078, м. Київ, вул. Полкова, буд. 55 надаються послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за договорами з постачання теплової енергії та гарячої води, які є договорами приєднання.

Зокрема, на підтвердження факту постачання теплової енергії в спірне нежитлове приміщення, а також її обсягу, позивачем долучено до позовної заяви копії наступних документів, а саме:

Акти надання послуг з постачання теплової енергії №992300310010102/11/2021/2 від 30.11.2021 на суму 31 417, 63 грн., №992300310010102/12/2021/2 від 31.12.2021 на суму 30 889,28 грн., №992300310010102/01/2022/2 від 31.01.2022 на суму 44 559,17 грн., №992300310010102/02/2022/2 від 28.02.2022 на суму 14 918,83 грн., №992300310010102/03/2022/2 від 31.03.2022 на суму 68 847,76 грн., №992300310010102/04/2022/2 від 30.04.2022 на суму 8 239,59 грн., №992300310010102/05/2022/2 від 31.05.2022 на суму 35 714,68 грн., №992300310010102/06/2022/2 від 30.06.2022 на суму 829,85 грн., №992300310010102/07/2022/2 від 31.07.2022 на суму 530,40 грн., №992300310010102/08/2022/2 від 31.08.2022 на суму 553,07 грн., №992300310010102/09/2022/2 від 30.09.2022 на суму 276,20 грн., №992300310010102/10/2022/2 від 31.10.2022 на суму 3 695,88 грн., №992300310010102/11/2022/2 від 30.11.2022 на суму 16 000,13 грн., №992300310010102/12/2022/2 від 31.12.2022 на суму 14 668,77 грн., №992300310010102/01/2023/2 від 31.01.2023 на суму 18 122,01 грн., №992300310010102/02/2023/2 від 28.02.2023 на суму 15 287,02 грн., №992300310010102/03/2023/2 від 31.03.2023 на суму 15 503,48 грн., №992300310010102/01/2023/2 від 30.04.2023 на суму 4 420,88 грн., №992300310010102/05/2023/2 від 31.05.2023 на суму 592,32 грн., №992300310010102/06/2023/2 від 30.06.2023 на суму 488,16 грн., №992300310010102/07/2023/2 від 31.07.2023 на суму 381,94 грн., №992300310010102/08/2023/2 від 31.08.2023 на суму 665,53 грн., №992300310010102/09/2023/2 від 30.09.2023 на суму 652,85 грн., №992300310010102/10/2023/2 від 31.01.2023 на суму 1 192,99 грн., №992300310010102/11/2023/2 від 30.11.2023 на суму 40 716,77 грн., №992300310010102/12/2023/2 від 31.12.2023 на суму 39 738,02 грн., №992300310010102/01/2024/2 від 31.01.2024 на суму 35 991,24 грн., №992300310010102/02/2024/2 від 29.02.2024 на суму 35 019,10 грн., №992300310010102/03/2024/2 від 31.03.2024 на суму 31 505,12 грн., №992300310010102/04/2023/2 від 30.04.2024 на суму 818,47 грн., №992300310010102/05/2024/2 від 31.05.2024 на суму 414,77 грн., №992300310010102/06/2024/2 від 30.06.2024 на суму 923,65 грн.

Акт №7-05-238 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 12.05.2021, №18206 від 19.09.2022 (дата держповірки 27.01.2020), акт №831 перевірки стану вузла обліку теплової енергії споживача від 24.11.2023.

Звіти про споживання тепла, звітні відомості про видачу теплової енергії за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 22.01.2023, з 16.01.2023 по 16.02.2023, відомості реєстрації параметрів теплоспоживання.

Рахунок на оплату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії №992300310010102/06/2024/1 від 30.06.2024 на суму 1006,48 грн., Рахунок на оплату плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води №992300310010102/06/2024/1 від 30.06.2024 на суму 504,66 грн., акти виконання робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води №992300310010102/01/2024/1 від 31.01.2024 на суму 414,45грн., №992300310010102/02/2024/1 від 29.02.2024 на суму 15,35 грн., №992300310010102/03/2024/1 від 31.03.2024 на суму 15,35 грн., №992300310010102/04/2024/1 від 30.04.2024 на суму 15,35 грн., №992300310010102/05/2024/1 від 31.05.2024 на суму 22,08 грн., №992300310010102/06/2024/1 від 30.06.2024 на суму 22,08 грн.

Акти виконання робіт з плати за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії №992300310010102/11/2021/1 від 30.11.2011 на суму 30,95 грн., №992300310010102/12/2021/1 від 31.12.2021 на суму 31,07 грн., №992300310010102/01/2022/1 від 31.01.2022 на суму 31,07 грн., №992300310010102/02/2022/1 від 28.02.2022 на суму 31,07 грн., №992300310010102/03/2022/1 від 31.03.2022 на суму 31,07 грн., №992300310010102/04/2022/1 від 30.04.2022 на суму 31,07 грн., №992300310010102/05/2022/1 від 31.05.2022 на суму 31,07 грн., №992300310010102/06/2022/1 від 30.06.2022 на суму 31,07 грн., №992300310010102/07/2022/1 від 31.07.2022 на суму 31,07 грн., №992300310010102/08/2022/1 від 31.08.2022 на суму 31,07 грн., №992300310010102/09/2022/1 від 30.09.2022 на суму 31,07 грн., №992300310010102/10/2022/1 від 31.10.2022 на суму 31,07 грн., №992300310010102/11/2022/1 від 30.11.2022 на суму 31,07 грн., №992300310010102/12/2022/1 від 31.12.2022 на суму 31,07 грн., №992300310010102/01/2023/1 від 31.01.2023 на суму 31,07 грн., №992300310010102/02/2023/1 від 28.02.2023 на суму 31,07 грн., №992300310010102/03/2023/1 від 31.03.2023 на суму 31,07 грн., №992300310010102/04/2023/1 від 30.04.2023 на суму 31,07 грн., №992300310010102/05/2023/1 від 31.05.2023 на суму 31,07 грн., №992300310010102/06/2023/1 від 30.06.2023 на суму 31,07 грн., №992300310010102/07/2023/1 від 31.07.2023 на суму 31,07 грн., №992300310010102/08/2023/1 від 31.08.2023 на суму 31,07 грн., №992300310010102/09/2023/1 від 30.09.2023 на суму 31,07 грн., №992300310010102/10/2023/1 від 31.10.2023 на суму 31,07 грн., №992300310010102/11/2023/1 від 30.11.2023 на суму 31,07 грн., №992300310010102/12/2023/1 від 31.12.2023 на суму 31,07 грн., №992300310010102/01/2024/1 від 31.01.2024 на суму 31,07 грн., №992300310010102/02/2024/1 від 29.02.2024 на суму 31,07 грн., №992300310010102/03/2024/1 від 31.03.2024 на суму 31,07 грн., №992300310010102/04/2024/1 від 30.04.2024 на суму 31,07 грн., №992300310010102/05/2024/1 від 31.05.2024 на суму 37,25 грн., №992300310010102/06/2024/1 від 30.06.2024 на суму 37,25 грн. Всі перелічені акти складені в односторонньому порядку лише за участю представника позивача.

Доказів надіслання відповідачу актів, рахунків матеріали справи не містять та суду не надано.

Відтак, за твердженням позивача, у зв`язку з несплатою відповідачем за надані послуги з теплопостачання, в останнього виникла заборгованість з оплати поставленої за період з листопада 2021 року по червень 2024 року теплової енергії у розмірі 412 808,68 грн. (включає в себе витрати на постачання безпосередньо теплової енергії, загальнобудинкові потреби опалення будинку, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення, функціонування систем гарячого водопостачання, мінімальної частки середнього питомого споживання), за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 006,48 грн., за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води у розмірі 504,66 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 7 вказаної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до п. п. 5 та 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Як передбачено ч. 1 ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. Суб`єкти відносин у сфері теплопостачання - це фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абз. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»).

Суд зазначає, що положеннями ст. ст. 13, 19 та 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Наведені висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, 25.09.2019 у справі № 522/401/15-ц та 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначив, що відповідач є споживачем послуг за адресою: м. Київ, вул. Полкова, 55, в якому надавалися послуги з теплопостачання.

Так, зі змісту наданих відповідачем доказів вбачається, що на підставі Розпорядження виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1725 від 03.10.2012 «Про прийняття безоплатно житлового фонду, об`єктів соціальної сфери, зовнішніх інженерних мереж, відокремлених об`єктів комунального призначення та електролічильників ДП НДВА «Пуща-Водиця» до комунальної власності територіальної громади міста Києва прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади міста Києва відомчий житловий фонд та об`єкти соціальної сфери Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» та передано до сфери управління Оболонської, Подільської, Святошинської та Солом`янської районних в місті Києві державних адміністрацій згідно з додатком 1.

30.11.2013 ДП НДВА «Пуща-Водиця» та Подільською у м. Києві районною державною адміністрацією підписано акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, відповідно до якого Подільська у м. Києві районна державна адміністрація прийняла (передала) в експлуатацію від ДП АГРОКОМБІНАТ «Пуща-Водиця» житловий будинок, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полкова, 55.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №630 від 25.10.2013 внесено зміни до переліку державного майна, що пропонуються до передачі з балансу ДП НДВА «Пуща-Водиця» до комунальної власності територіальної громади м. Києва, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 15 серпня 2012 року №509, виклавши його у новій редакції.

Так, Додатком №1 до даного наказу зазначено перелік державного майна, що пропонується до передачі з балансу ДП НДВА «Пуща-Водиця» до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Зокрема, об`єкт відомчого житлового фонду та соціальної cфери - дев`ятиповерховий будинок по вул. Полкова, 55; зовнішні інженерні мережі з водопостачання та водовідведення житлового фонду - вул. Полкова, 55 холодного водопостачанння, каналізаційні; електричні мережі зовнішнього освітлення житлового фонду - вул. Полкова, 55; зовнішні інженерні мережі та відокремлених об`єктів комунального призначення житлового фонду та об`єктів соціальної сфери - магістральні теплові мережі від БН житлового будинку на вул. Межова, 119 до ЦТП на вул. Полкова, 55, розподільчі теплові мережі від ТК 302 до житлового будинку на вул. Полкова, 55; об`єкти електропостачання - вул. Полкова, 55.

Відповідно до авізо №3 від 30.11.2013 житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Полкова, 55 передано до комунальної власності територіальної громади м. Києва до сфери управління Подільської районної в м. Києві державної адміністрації на баланс КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».

Натомість, матеріали справи не місять жодних документів, які б свідчили про те, що приміщення, за адресою: м. Київ, вул. Полкова, 55 знаходиться на балансі або в користуванні відповідача. Будь-яких інших доказів на підтвердження обставин позовних вимог щодо існування та приналежності відповідачу приміщення за адресою: м. Київ, вул. Полкова, 55 позивачем суду не надано.

Основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України (частина 1 статті 133 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Пунктом 6, 9, 13 частини 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

З аналізу даних положень слідує, що споживачем житлово-комунальних послуг є особа, яка є власником (співвласником), або користувачем нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги та з якою укладено відповідний договір.

Плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води) (п. 11 ст. 1 Закону).

Позивачем до матеріалів справи надано корінці наряду №2630 від 22.10.2021, №2272 від 28.03.2022, №1201 від 23.10.2022, №1804 від 08.04.2023, №2325 від 16.10.2023, № 1481 від 28.03.2024, в яких споживачем значиться КП «Нивки Подільського району м. Києва, адреса абонента житловий будинок КП «Нивки Подільського району м. Києва» вул. Полкова, 55.

Крім того, відповідно до акту №7-05-238 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 12.05.2021 за адресою: вул. Полкова, 55, зазначено, що споживачем є КП «КК з ОЖФ Подільського району м. Києва».

Виходячи зі змісту позовної заяви, у суду відсутня можливість встановити площу приміщення, за адресою: вул. Полкова, 55, за якою здійснювалось позивачем постачання, нарахування комунальних послуг Відповідачу, про яке мова йде в позовній заяві.

Крім цього, посилання позивача на акти звірки взаєморозрахунків за період 11.2021-6.2024, як на доказ, що підтверджує факт наявності заборгованості у визначеному ним розмірі до уваги судом не приймається, оскільки сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості, проте за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.08.2019 р. у справі № 916/2377/18, від 20.06.2018 р. у справі № 902/680/15, від 29.03.2018 р. у справі №925/1165/16, від 11.08.2020 р. у справі № 910/4919/19.

У письмовому відзиві відповідач зазначив, що у господарському віданні Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща - Водиця» знаходиться нежитлове приміщення - торгівельна будівля (гастроном), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полкова, 55.

19.12.2018 між КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» та ДП АГРОКОМБІНАТ «Пуща-Водиця» укладено договір №9923003-01 на постачання теплової енергії, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії площею 645,5 м.кв., за адресою: вул. Полкова,55.

В той час, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/7171/21 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Державного підприємства «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» про стягнення 127 595,85 грн. за договором на постачання теплової енергії №9923003-01 від 19.12.2018.

Під час розгляду спору № 910/7171/21 Господарським судом міста Києва підтверджено відсутність заборгованості у ДП «Науково-дослідний, виробничий агрокомбінат «Пуща-Водиця» перед КП «Київтеплоенерго» на підставі Договору, у зв`язку з фактичним не споживанням відповідачем теплової енергії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.08.2021 у задоволенні позову Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» відмовлено повністю.

Відповідач у даній справі, заперечуючи проти позову надав фотокопії нежитлового приміщення за адресою: вул. Полкова, 55, з яких вбачається, що нежитлове приміщення не придатне для використання та потребує капітального ремонту. Встановити факт споживання відповідачем теплової енергії за спірною адресою у суду не вбачається за можливим, у зв`язку з перебуванням приміщення у занедбаному стані. Означені пояснення були також надані Господарському суду під час вирішення справи № 910/7171/21.

Окрім іншого, у письмових поясненнях відповідач зазначив, що згідно акту зняття/встановлення пломб вузла обліку теплової енергії для потреб опалення окремого приміщення за адресою: вул. Полкова, 55 показники станом на 19.08.2019, 04.10.2019 зафіксовано однакові показники приладу обліку, а саме: 71,23 Гкал., у період з січня 2021 р. по квітень 2023 р. згідно відомостей споживання послуг теплопостачання за договором №9923003-01 кінцеві показники є сталими та незмінними, тобто 71,23, різниця відсутня судом досліджено.

За результатами дослідження всіх поданих сторонами доказів суд констатує, що позивач не довів, що відповідач є особою, яка споживала теплову енергією для опалення приміщення за адресою: вул. Полкова, 55 на спірну суму заборгованості, площа опалювального приміщення також позивачем не вказана.

Вирішуючи питання щодо доказів, суд враховує інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.

Традиційно правило допустимості доказів у процесуальному праві розумілось як певне, встановлене законом обмеження у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до частини 1 статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням законодавства.

Досліджуючи долучені до позовної заяви позивачем акти надання послуг, суд зазначає, що вони не можуть вважатися належними та допустимими доказами у даному спорі, оскільки вказані акти складені в односторонньому порядку без належного повідомлення іншої сторони, за відсутності конкретно визначеної площі опалювального приміщення, в корінцях нарядів споживачем значиться КП «Нивки Подільського району м. Києва, у зв`язку із чим, на переконання суду, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідач є споживачем за фактично надані послуги з постачання теплової енергії у спірному приміщенні, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 412 808,68 грн., 1 006,48 грн. - заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання теплової енергії, 504,66 грн. - заборгованості з плати за абонентське обслуговування для послуги з постачання гарячої води задоволенню не підлягають.

Виходячи із встановлених судом обставин, оскільки вимоги про стягнення 16 952,32 грн. - 3% річних та 68 793,23 грн - інфляційних втрат є похідними від основного зобов`язання, суд відмовляє у задоволенні зазначених вимог у зв`язку з їх необгрунтованістю.

Враховуючи наведені обставини, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, суд не вбачає правових відстав надати Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий захист та відмовляє у позові повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА