Рішення

від 14.11.2024 по справі 910/7604/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2024Справа № 910/7604/24Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Агро Плюс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп"

про стягнення 47597,08 грн.

без виклику (повідомлення) представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВС-Агро Плюс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" про стягнення за договором поставки сільськогосподарської продукції від 07.02.2023 №67-02/23К інфляційних втрат у розмірі 24 523,97 грн. та 3% річних у розмірі 23 073,11 грн. за період з 10.03.2023 по дату фактичного виконання грошового зобов`язання по договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

28.06.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Дана ухвала суду доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки сільськогосподарської продукції № 67-02/23К, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме кукурудзу 3-го класу, урожаю 2022 року в кількості, у строки і на умовах, передбаченими цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що кількість товару становить 135,000 тонн (+/-10%), вартістю 877 499,33 грн.

Згідно умов п. 4.1 договору 86% вартості кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та за умови виставлення рахунку та підписання даного договору; 14% вартості партії товару протягом 5 банківських днів, наступних за датою зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Згідно з п. 11.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 883 914,82 грн., що підтверджується видатковими накладними № 5 від 09.02.2023, № 6 від 17.02.2023, складськими квитанціями на зерно № 299 від 09.02.2023, № 301 від 17.02.2023, товарно-транспортними накладними № 1/9 від 09.02.2023, № 2/9 від 09.02.2023, № 3/10 від 10.02.2023, № 4/10 від 10.02.2023, № 5/10 від 11.02.2023, № 6/11 від 11.02.2023, № 7/11 від 11.02.2023, № 8/13 від 13.02.2023, № 9/13 від 13.02.2023, № 10/13 від 13.02.2023, № 11/14 від 14.02.2023, № 12/14 від 14.02.2023, зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними № 5 від 09.02.2023, № 6 від 17.02.2023 року.

У свою чергу, відповідачем на користь позивача сплачені грошові кошти у загальному розмірі 226032,05 грн. згідно з платіжними інструкціями № 4718 від 16.02.2023, № 4785 від 17.03.2023 року.

Дані обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі №910/7567/23.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі №910/7567/23, яке залишено без змін постановою Північно апеляційного господарського суду від 06.03.2024, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ ГРУП" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-АГРО ПЛЮС" заборгованості на загальну суму 671 441,01 грн., з яких: 657 882,77 грн. основного боргу, 9 869,24 грн. інфляційних втрат, 3 690 грн. 3% річних, 10 071,63 грн. судового збору, 6 000 грн. витрат на правову допомогу.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 75 ГПК України).

Відповідно до виписки із банківського рахунку позивача, відповідачем 13.05.2024 здійснено фактичну оплату заборгованості по договору поставки №67-02/23К у сумі 555 083,35 грн. та 16.05.2024 у сумі 132 430,29 грн.

Із метою досудового врегулювання спору позивач направив 31.05.2024 претензію від 30.05.2024 № 13/24 про стягнення нарахованих у порядку частини 2 статті 625 ЦК України сум. Дана претензія направлена на електронну адресу (vvtgroup@ukr.net) та на юридичну адресу відповідача (№ відправлення 3250000812860), вручення якої представнику відповідача здійснено 07.06.2024 згідно з відомостями з веб-сайту АТ «Укрпошта».

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

При цьому, наявність чи відсутність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора його права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/8132/17.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем сплачено на рахунок позивача в рахунок погашення боргу за договором поставки №67- 02/23К згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 у справі № 910/7567/23 грошові кошти 13.05.2024 у сумі 555 083,35 грн. та 16.05.2024 у сумі 132 430,29 грн.

У той же час, нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних у межах справи № 910/7567/23 здійснено позивачем до 09.05.2023 року.

Із розрахунку позивача в даній справі слідує, що позивач нарахував за період з 10.05.2023 по 12.05.2024 на суму основного боргу 657 882,77 грн. інфляційні втрати в сумі 21 209,77 грн. та три проценти річних у сумі 19 933,12 грн.; за період із 10.05.2023 до 15.05.2024 на суму основного боргу 102799,42 грн. інфляційні втрати в сумі 3314,20 грн. та три проценти річних у сумі 3139,99 грн.

Проте, як установлено судом при розгляді справи № 910/7567/23, загальна сума основного боргу відповідача становить 657 882,77 грн.

Відтак, нарахування позивачем компенсаційних виплат станом на 10.05.2023 на суму фактично 760682,19 грн. (657 882,77 грн. + 102799,42 грн. = 760682,19 грн.) не відповідає дійсним обставинам справи.

З огляду на наведене, судом здійснено арифметичний перерахунок нарахованих позивачем компенсаційних виплат у визначених позивачем межах та з урахуванням часткових оплат відповідачем боргу.

Отже, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню за період з 10.05.2023 по 12.05.2024 на суму основного боргу 657 882,77 грн. інфляційні втрати в сумі 21 209,77 грн. та три проценти річних у сумі 19 933,12 грн.; за період із 13.05.2024 до 15.05.2024 на суму основного боргу 102799,42 грн. три проценти річних у сумі 25,28 грн.

Суд зауважує, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці. Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше пів місяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Отже, до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати в загальному розмірі 21 209,77 грн. та три проценти річних у сумі 19958,40 грн.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000 грн. суд дійшов висновку про наступне.

На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи в копіях договір про надання юридичних послуг від 30.05.2024 № 30/05, додаток № 1 до договору, рахунок від 18.06.2024 № 18/06 на суму 10000 грн., акт від 18.06.2024 № 1 на суму 10000 грн., платіжну інструкцію від 18.06.2024 № 95 на суму 10000 грн.

Відповідно до пункту 1 додатку № 1 до договору клієнт сплачує кошти в сумі 10000 грн. за прийняття доручення, вказані кошти йдуть в оплату Бюро за надані адвокатом послуги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України можливе виключно на підставі клопотання заінтересованої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 ГПК України. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, частина 5 статті 129 ГПК України містить критерій обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відтак, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.07.2022 у справі № 910/7765/20, від 03.11.2023 у справі №914/2355/21, від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Судом прийнято до уваги, що загальна ціна позову та розмір гонорару адвоката позивача свідчить про необґрунтованість та непропорційність цих витрат до предмета спору, що становив лише стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Відтак, суд з урахуванням обставин даної справи, зокрема ціни позову, враховуючи те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, дійшов висновку не присуджувати позивачу всі витрати на професійну правову допомогу та стягнути 5000 грн., відмовивши в решті заявленої позивачем суми в розмірі 5000 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача в розмірі 4324,65 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Агро Плюс" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВТ Груп" (01054, м. Київ, вул. Олеся Гончара, буд.41 літ. А, офіс 310; ідентифікаційний код 36716311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВС-Агро Плюс" (32509, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Пилипи-Олександрівські, вул. Центральна, 1А; ідентифікаційний код 43624434) 21 209 (двадцять одну тисячу двісті дев`ять) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 19958 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 40 коп. трьох процентів річних, 4324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 65 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 2619 (дві тисячі шістсот дев`ятнадцять) грн. 01 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В. Полякова