Рішення

від 14.11.2024 по справі 910/11337/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2024Справа № 910/11337/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Київської міської організації Народно-демократичної партії

про стягнення 27 433,73 грн.,

Без виклику (повідомлення) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Київжитлоспецексплуатація" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської організації Народно-демократичної партії (далі - відповідач, Організація) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 27 433,73 грн., з яких: 21 059,31 грн. - основний борг за укладеним між сторонами 18.09.2012 року договором про надання послуг з теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1912, 4 115,18 грн. - пеня, 716,61 грн. - 3 % річних, 1 542,63 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 20.09.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/11337/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

16.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 16.10.2024 року, в якому останній просив суд долучити до матеріалів справи докази здійснення Організацією часткової оплати спірної суми заборгованості за договором від 18.09.2012 року № 1912 у розмірі 10 000,00 грн., а саме: копію банківської виписки АТ "Банк Кредит Дніпро" за 15.10.2024 року. Копія означеного документа долучена судом до матеріалів справи.

Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, зважаючи на відсутність в Організації електронного кабінету та на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 20.09.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/11337/24 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01024, місто Київ, вулиця Лютеранська, будинок 19-Б.

Проте, вищевказане відправлення № 0600289729809 підприємством поштового зв`язку вручене відповідачу не було та повернулося на адресу суду.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.09.2012 року між Підприємством та Організацією (споживач) було укладено договір про надання послуг з теплопостачання та технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1912 (далі - Договір), предметом якого є надання послуг на теплопостачання та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої енергії у гарячій воді та експлуатаційних витрат; обслуговування та утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів в нежилому приміщенні (будинку) за адресою: місто Київ, вулиця Гната Юри, 9.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками наведених суб`єктів господарювання.

Судом встановлено, що Організація користується приміщеннями в означеному нежилому будинку опалювальною площею 44,7 м2.

За умовами пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому законом порядку, Положенням про Держенергоспоживнагляд, діючими правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі - Правилами), нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Пунктом 2.2.1 Договору на Підприємство покладено обов`язок розподіляти надану енергопостачальною організацією в цілому на будинок теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення (під час опалювального сезону), в кількості та в обсягах, що відповідають технічній документації будинку та площі, займаній споживачем (звернення-доручення).

Згідно з пунктом 3.1.7 Договору Підприємство має право змінювати тарифи на теплову енергію згідно з Розпорядженням органу, який уповноважений встановлювати тарифи на теплову енергію, повідомивши про це споживача письмово.

У Додатку № 1 до Договору сторони погодили тарифи на теплову енергію та технічне обслуговування тепломережі.

Відповідно до пунктів 1, 2 Додатку № 2 до Договору "Порядок розрахунків за теплову енергію" розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Споживач щомісяця з 14 по 18 число самостійно отримує у Підприємства акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає Підприємству), розрахунок фактичного споживання теплової енергії за попередній період (за вимогою споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії за попередній та поточний місяці та технічного обслуговування, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт виконаних робіт.

За змістом пункту 3 Додатку № 2 до Договору сплату за вказаними у пункті 2 цього Додатку документами, споживач виконує не пізніше 23 числа поточного місяця.

Пунктами 6.1, 6.4 Договору передбачено, що останній набуває чинності з 01.09.2012 року та діє до 01.09.2013 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

З матеріалів справи також вбачається, що 30.08.2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" та Підприємством був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 813007 (далі - Договір з енергопостачальною організацією), за умовами якого енергопостачальна організація зобов`язалася надавати теплову енергію у нежилий будинок, розташований за адресою: місто Київ, вулиця Гната Юри, 9, а Підприємство, у свою чергу, зобов`язалося, зокрема, оплачувати її вартість, щорічно в міжопалювальний період готувати теплове господарство до опалювального періоду та здійснювати технічне обслуговування систем теплопостачання будинку, а також отримувати у енергопостачальної організації Акт готовності приладів обліку до опалювального сезону.

Відповідно до пункту 5.1 Договору з енергопостачальною організацією облік споживання абонентом теплової енергії у наведеному будинку проводиться за приладами обліку.

Судом встановлено, що Підприємство виконало усі необхідні заходи з підготовки будинку до опалювальних сезонів 2022-2023 та 2023-2024 років, а Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було проведено перевірку готовності об`єкта теплоспоживання та приладу обліку теплової енергії з видачею відповідних актів готовності до опалювального сезону, актів готовності вузла комерційного обліку споживача до роботи та нарядів на включення теплопостачання, копії яких наявні у матеріалах справи.

Протягом опалювальних періодів 2022-2023 та 2023-2024 років до вищенаведеного нежилого будинку в місті Києві на вулиці Гната Юри, який має єдину систему централізованого опалення, обладнану приладом обліку теплової енергії, подавалась теплова енергія в обсягах, що зафіксовані у відомостях обліку теплової енергії та зазначені Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" в актах виконаних робіт (актах приймання-передавання товарної продукції).

Обґрунтовуючи пред`явлені до Організації вимоги, Підприємство вказувало, що загальний обсяг спожитої теплової енергії у вказаному будинку, зазначений у наведених актах виконаних робіт (актах приймання-передавання товарної продукції), щомісячно розподілявся позивачем між споживачами тепла пропорційно до опалювальної площі нежилого будинку, що відображено у відповідних розрахунках нарахувань.

Так, відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 Додатку № 2 до Договору Організації була пред`явлена до сплати фактична кількість спожитої теплової енергії згідно табуляграм МВРТ (облікових карток) (на підставі показників теплолічильника та розрахунку теплових втрат на абонентському уводі) за попередній місяць, що відображено у наданих Підприємством розрахунках нарахувань. Згідно з наведеними розрахунками, відповідачу було нараховано вартість теплової енергії за кожен місяць споживання, виходячи з діючих тарифів на теплову енергію та обсягів споживання, визначених пропорційно до опалювальної площі нежитлового приміщення, власником та користувачем якого є Організація.

Підприємство вказувало, що відповідачу щомісячно надавалися платіжні вимоги-доручення для сплати за теплову енергію та технічне обслуговування системи теплопостачання і теплоспоживання, а також акти прийому виконаного опалення та технічного обслуговування систем ЦО, сплату за якими Організація зобов`язана була здійснювати не пізніше 23 числа поточного місяця.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором, зокрема, протягом травня 2022 року - липня 2024 року, свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення Підприємством своїх зобов`язань за цією угодою.

Проте всупереч умовам укладеного між сторонами правочину Організація на час звернення позивача до суду з даним позовом свої грошові зобов`язання за Договором з оплати вартості спожитої протягом травня 2022 року - липня 2024 року теплової енергії виконала неналежним чином, заборгувавши таким чином Підприємству грошові кошти у загальному розмірі 21 059,31 грн. Наведені обставини підтверджуються наданими позивачем розрахунками фактичної вартості теплової енергії, виконаними на підставі актів приймання-передавання товарної продукції Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" відповідно до тарифів на теплову енергію, встановлених розпорядженнями Київської міської військової адміністрації від 30.09.2022 року № 673, від 29.09.2023 року № 760 та послуг технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання, які нараховано згідно з Калькуляціями вартості послуг з технічної експлуатації внутрішньобудинкових мереж систем ЦО, ГВП та абонентських вводів нежилих будинків (у розрахунку на 1 м2 орендованої, приватизованої, прийнятої на баланс площі в місяць (без ПДВ) від 17.03.2020 року та від 30.10.2023 року на підставі пунктів 2.3.3, 2.3.6 Договору та підпунктів 3.1, 3.5 пункту 3 Додатку № 2 до Договору).

Зважаючи на залишення відповідачем без задоволення адресованих йому претензій щодо сплати заборгованості за Договором, а також враховуючи, що спірна сума боргу споживачем у добровільному порядку на час звернення Підприємства до суду з даним позовом погашена не була, позивач просив задовольнити його вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У той же час, як було зазначено вище, 16.10.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 16.10.2024 року, в якому останній просив суд долучити до матеріалів справи докази здійснення Організацією часткової оплати спірної суми заборгованості за договором від 18.09.2012 року № 1912 у розмірі 10 000,00 грн., а саме: копію банківської виписки АТ "Банк Кредит Дніпро" за 15.10.2024 року.

З огляду на викладене, суд зазначає, що статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.

Пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року в справі № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19).

З матеріалів справи вбачається, що з означеним позовом Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва 16.09.2024 року.

За таких обставин, предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором у розмірі 10 000,00 грн. існував на момент виникнення останнього (на час звернення Підприємства до суду з позовною заявою) та припинив існування в процесі розгляду справи, у зв`язку з погашенням відповідачем цієї суми заборгованості відповідно до платіжної інструкції від 15.10.2024 року № 297539691.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 10 000,00 грн. відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Докази, які свідчать про здійснення відповідачем на момент вирішення даного спору будь-яких інших погашень суми спірної заборгованості за Договором, у матеріалах справи відсутні.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 11 059,31 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього за Договором грошових зобов`язань, позивач також просив суд стягнути з Організації пеню в загальному розмірі 4 115,18 грн., нараховану на відповідні суми заборгованості у період з 24.09.2023 року по 05.09.2024 року із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ згідно з наданим Підприємством розрахунком.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 2.3.7 Договору за несвоєчасну сплату передбачених цим Договором нарахувань споживач на користь Підприємства сплачує пеню в розмірі 0,5 % від суми прострочених платежів за кожний день прострочки, але не більше 2-ох облікових ставок НБУ, що діяли на період внесення платежу.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд встановив, що такий розрахунок є арифметично правильним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги Підприємства до відповідача про стягнення 4 115,18 грн. пені, нарахованої за порушення зобов`язань за Договором, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної сплати коштів за Договором, позивач просив суд стягнути з Організації 3 % річних у загальному розмірі 716,61 грн., нараховані на відповідні суми заборгованості у період з 24.06.2022 року по 05.09.2024 року, а також 1 542,63 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означені суми боргу протягом наведеного періоду згідно з наданим Підприємством розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При перевірці наданого позивачем розрахунку вищенаведених компенсаційних виплат суд встановив, що такий розрахунок не перевищує розрахунку, здійсненого судом.

Беручи до уваги наведене, а також зважаючи на те, що відповідачем контррозрахунку цих компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Організації 716,61 грн. 3 % річних та 1 542,63 грн. інфляційних втрат за Договором, у зв`язку з чим, такі вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної оплати спірної суми заборгованості.

За таких обставин, оскільки відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки, позовні вимоги Підприємства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської організації Народно-демократичної партії (01024, місто Київ, вулиця Лютеранська, будинок 19-Б; код ЄДРПОУ 24568900) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 51-А; код ЄДРПОУ 03366500) 11 059 (одинадцять тисяч п`ятдесят дев`ять) грн. 31 коп. основного боргу, 4 115 (чотири тисячі сто п`ятнадцять) грн. 18 коп. пені, 716 (сімсот шістнадцять) грн. 61 коп. 3 % річних, 1 542 (одну тисячу п`ятсот сорок дві) грн. 63 коп. інфляційних втрат, а також 1 539 (одну тисячу п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 40 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Провадження у справі в частині позовних вимог Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" до Київської міської організації Народно-демократичної партії про стягнення 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. закрити, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 14.11.2024 року.

Суддя В.С. Ломака