Рішення

від 04.11.2024 по справі 910/3254/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.11.2024Справа № 910/3254/24Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянувши у порядку загального позовного провадження

позовну заяву Фермерського господарства «Райдужне», Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Кам`яне

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесслагруп», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський ХПП», м. Київ

про стягнення 1 758 468,75 грн,

Представники:

від позивача: Кухарчук А.Ю.;

від відповідача: Гурський М.Р.;

від третьої особи: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство «Райдужне» (далі - ФГ «Райдужне»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тесслагруп» (далі - ТОВ «Тесслагруп»/відповідач) про стягнення 1 758 468,75 грн, у тому числі: 1 289 599,71 грн - основного боргу, 79 792,14 грн - 3% річних та 389 076,90 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором постачання №13259-1 від 23.02.2022.

Крім того, у позовній заяві ФГ «Райдужне» просить суд за результатами розгляду справи зазначити у судовому акті про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, 3% річних та інфляційних втрат за період з 15.03.2024 до моменту виконання рішення суду за відповідною формулою.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.03.2024 позовну заяву ФГ «Райдужне» прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 29.04.2024.

05.04.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Тесслагруп» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що між позивачем та відповідачем не виникало будь-яких господарських правовідносин щодо поставки товару на загальну суму 1 289 599,71 грн.

15.04.2024 через систему «Електронний суд» від ФГ «Райдужне» надійшла відповідь на відзив та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський ХПП».

26.04.2024 через систему «Електронний суд» від ФГ «Райдужне» надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Підготовче засідання 29.04.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Бондарчук В.В. на лікарняному.

Господарський суд міста Києва ухвалами від 30.04.2024 повідомив сторін про призначення підготовчого засідання на 27.05.2024.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.05.2024 залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський ХПП» третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (далі - ТОВ «Рівненський ХПП»/третя особа) та відклав підготовче засідання на 24.06.2024.

30.05.2024 через систему «Електронний суд» позивач подав клопотання про долучення доказів направлення на адресу третьої особи копії позовних матеріалів.

13.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про витребування у відповідача та третьої особи додаткових доказів.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 24.06.2024 витребував у ТОВ «Рівненський ХПП» у строк до 15.07.2024 документи на підтвердження обсягу зерна (соняшник), що належить ФГ «Райдужне» та обліковується на зберіганні у ТОВ «Рівненський ХПП», а саме: довідку про залишок обсягу зерна (соняшник), що належить ФГ «Райдужне» та перебувало на зберіганні у ТОВ «Рівненський ХПП» станом на 30.04.2022, на підставі якого було надано акт надання послуг №73 від 30.04.2022; документи, які підтверджують підстави зменшення обсягу зерна, яке було передано ФГ «Райдужне» на зберігання за договором складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна №29 від 26.11.2021 за увесь період дії договору та відклав підготовче засідання на 22.07.2024.

19.07.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Рівненський ХПП» надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 24.06.2024.

22.07.2024 суд відклав підготовче засідання на 09.09.2024.

03.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

09.09.2024 суд задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи та відклав підготовче засідання на 23.09.2024.

23.09.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.11.2024.

04.11.2024 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

ТОВ «Рівненський ХПП» представника у судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

У судовому засіданні 04.11.2024 представник ФГ «Райдужне» позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник ТОВ «Тесслагруп», у свою чергу, проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач стверджує, що 23.02.2022 між Фермерським господарством «Райдужне» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тесслагруп» укладено договір постачання №13259-1, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов`язання поставити відповідачу товар: соняшник кількістю 62 тони на загальну суму 1 289 599,71 грн з ПДВ, який перебував на зберіганні у ТОВ «Рівненський ХПП», а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його.

ФГ «Райдужне» зазначає, що місцем господарської діяльності позивача є: Херсонська область, Бериславський район, село Кам`яне, вулиця Садова, будинок 4, яке систематично пошкоджується внаслідок збройної військової агресії Російської Федерації проти України. Зокрема, внаслідок військового вторгнення та систематичних атак частина документів, що стосується укладення договору постачання №13259-1 від 23.02.2022, в тому числі і цей договір, не збереглися.

З огляду на втрату документів, на підтвердження здійснення поставки за договором №13259-1 від 23.02.2022 ФГ «Райдужне» надало суду:

- заяву ФГ «Райдужне», адресовану начальнику механізованого зерносховища с. Блакитне ТОВ «Рівненський ХПП» Павленку Ю.В., в якій позивач просив переоформити соняшник врожаю 2021 року у кількості 62,000 тони, що знаходиться на зерновому складі на відповідальному зберіганні згідно договору №29 від 26.11.2021 на ТОВ «Тесслагруп»;

- видаткову накладну №03-01 від 24.02.2022 на суму 1 289 599,71 грн, підписану головою ФГ «Райдужне» Боровик Т.О.;

- довіреність №4 від 24.02.2024, видану ФГ «Райдужне» на ім`я Боровик Т.О. на отримання від ТОВ «Рівненський ХПП» соняшника.

Отже, ФГ «Райдужне» стверджує, що виконало взяті на себе зобов`язання за договором постачання №13259-1 від 23.02.2022 щодо поставки ТОВ «Тесслагруп» соняшнику врожаю 2021 року у кількості 62,000 тони на суму 1 289 599,71 грн, проте останнє за поставлений товар не розрахувалося, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Отже, ФГ «Райдужне» просить суд стягнути із ТОВ «Тесслагруп» 1 289 599,71 грн - основного боргу, 79 792,14 грн - 3% річних та 389 076,90 грн - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у судовому засіданні в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до положень частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначено судом вище, позивач стверджує, що між ФГ «Райдужне» та ТОВ «Тесслагруп» виникли господарські правовідносини щодо поставки товару, а саме: соняшнику врожаю 2021 року у кількості 62,000 тони на суму 1 289 599,71 грн, на підставі укладеного договору постачання №13259-1 від 23.02.2022.

При цьому, ТОВ «Тесслагруп» повністю заперечує наявність господарських зобов`язань за договором постачання №13259-1 від 23.02.2022, підкреслюючи, що 24.02.2024 у день повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України ніяких господарських операцій товариства не виконували.

Так, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 1 ст. 641 ЦК України встановлено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Отже, дослідивши матеріали справи, суд встановив відсутність договору постачання №13259-1 від 23.02.2022, на неналежне виконання якого зі сторони ТОВ «Тесслагруп» посилається позивач. При цьому, долучені позивачем до позовних матеріалів докази, а саме: заява ФГ «Райдужне», адресована начальнику механізованого зерносховища с. Блакитне ТОВ «Рівненський ХПП» Павленку Ю.В. щодо переоформлення зерна на ТОВ «Тесслагруп», видаткова накладна №03-01 від 24.02.2022 на суму 1 289 599,71 грн та довіреність №4 від 24.02.2024 на отримання від ТОВ «Рівненський ХПП» соняшника, не є належними та допустимими доказами на підтвердження здійснення поставки товару на користь відповідача, оскільки ці документи скріплені підписом лише представника ФГ «Райдужне», що не доводить виконання господарської операції, зокрема, постачання соняшника відповідачу та прийняття останнім цього товару.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження здійснення господарської операції щодо постачання відповідачу соняшника врожаю 2021 року у кількості 62,000 тони на суму 1 289 599,71 грн, внаслідок чого суд унеможливлений дійти до беззаперечного висновку, що така поставка відбулася 24.02.2022.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1-4 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 ГПК України.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено обставин, викладених у позовній заяві Фермерського господарства «Райдужне», що має наслідком відмову у задоволенні позову.

Згідно положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Фермерського господарства «Райдужне» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повний текст рішення складено: 14.11.2024.

Суддя Віта БОНДАРЧУК