Рішення

від 14.11.2024 по справі 910/10310/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2024Справа № 910/10310/24За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бджілка Печерська"

про стягнення 32224,25 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бджілка Печерська" про стягнення 32224,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 35 від 28.08.2017 року.

Ухвалою суду від 26.08.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.08.2024 від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали від 26.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2024 відкрито провадження у справі № 910/10310/24, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення сторін про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.09.2024 була направлена сторонам в їх відповідні електронні кабінети в системі "Електронний суд", та яка була ними отримана 04.09.2024, про що свідчать повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віста" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бджілка Печерська" (покупець) укладено договір поставки № 35, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставляти покупцю товари народного споживання (надалі по тексту - товари) на умова DDP, або EXW або FCA (в редакції міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" 2010 року) в залежності від узгодженого сторонами замовлення (письмового або усного), а покупець зобов`язується приймати їх та оплачувати на умовах цього договору.

Згідно з п. 3.2. договору, за поставлені товари покупець зобов`язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дня поставки (п. 2.3. договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється товар.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2. договору), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу. Сторони, відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов`язання покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити 25% річних.

За умовами п. 8.1. договору, цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019. В разі відсутності письмової заяви будь-якої із сторін протягом 1 місяця до закінчення строку дії договору про припинення або зміну договору, строк дії договору продовжується на умовах, передбачених цим договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віста" на виконання умов договору поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Бджілка Печерська" товар на загальну суму 11877.96 грн що підтверджується: 1) Видатковою накладною № 3812 від 14 жовтня 2021 року - на суму 3346,92 грн; 2) Видатковою накладною № 3874 від 19 жовтня 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р3874 від 19 жовтня 2021 року - на суму 330,90 грн; 3) Видатковою накладною № 3977 від 28 жовтня 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р3977 від 28 жовтня 2021 року - на суму 1442,04 грн; 4) Видатковою накладною № 4014 від 29 жовтня 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р4014 від 29 жовтня 2021 року - на суму 1442,04 грн; 5) Видатковою накладною № 4196 від 16 листопада 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р4196 від 16 листопада 2021 року - на суму 1140,90 грн; 6) Видатковою накладною № 4257 від 19 листопада 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р4257 від 19 листопада 2021 року - на суму 627,30 грн; 7) Видатковою накладною № 4532 від 09 грудня 2021 року та Товарно-транспортною накладною № Р4532 від 09 грудня 2021 року - на суму 1330,44 грн; 8) Видатковою накладною № 30 від 06 січня 2022 року та Товарно-транспортною накладною № Р30 від 06 січня 2022 року - на суму 2217,42 грн.

Як зазначив позивач та не заперечив і не спростував відповідача вартість отриманого товару була оплачена лише частково у сумі 2615,92 грн за видатковою накладною № 3812 від 14 жовтня 2021 року, в зв`язку з чим заборгованість за вказаною накладною становить 731,00 грн. Докази оплати решти отриманого відповідачем товару в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч 1 ст 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач, на виконання умов договору, поставив відповідачу товар загальною вартістю 11877,96 грн, що підтверджується зазначеними вище видатковими та товарно-транспортними накладними.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.2. договору, за поставлені товари покупець зобов`язаний сплатити постачальнику грошові кошти протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дня поставки (п. 2.3. договору) у розмірі, що зазначений у видатковій накладній (рахунку), на підставі якої (якого) поставляється товар.

Як передбачено п. 2.3. договору, моментом виконання постачальником зобов`язання по поставці та передачі права власності на товар вважається, зокрема, момент підписання видаткової накладної.

Тобто зобов`язання з оплати мали бути виконані відповідачем у наступні строки: за видатковою накладною № 3812 від 14 жовтня 2021 року на суму 3346,92 грн до 28.10.2021; видатковою накладною № 3874 від 19 жовтня 2021 року на суму 330,90 грн до 02.11.2021; видатковою накладною № 3977 від 28 жовтня 2021 року на суму 1442,04 грн до 11.11.2021; видатковою накладною № 4014 від 29 жовтня 2021 року на суму 1442,04 грн до 12.11.2021; видатковою накладною № 4196 від 16 листопада 2021 року на суму 1140,90 грн до 30.11.2021; видатковою накладною № 4257 від 19 листопада 2021 року на суму 627,30 грн до 03.12.2021; видатковою накладною № 4532 від 09 грудня 2021 року на суму 1330,44 грн до 23.12.2021; видатковою накладною № 30 від 06 січня 2022 року на суму 2217,42 грн до 20.01.2022. Прострочення відповідача настало по кожній видатковій накладній на наступний день після вказаних вище дат.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено на користь позивача лише 2615,92 грн за товар поставлений за видатковою накладною № 3812 від 14.10.2021.

Враховуючи вищевикладене суд вказує, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і, в той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9262,04 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно розрахунку, наведеному в позовній заяві, позивач за прострочення строків оплати за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача 4129,73 грн інфляційних втрат та 6755,56 грн 25% річних за загальний період з 28.10.2021 по 20.08.2024.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що за порушення грошового зобов`язання покупець на вимогу постачальника зобов`язаний сплатити 25% річних.

Отже в договорі сторонами обумовлено інший розмір відсотків річних, що не суперечить приписам ст. 625 ЦК України.

Суд відзначає, що при здійсненні розрахунку 25 % річних позивач не по всім накладним визначив вірно початок періоду розрахунку, включивши в нього останній день, наданий відповідачу для оплати. Крім того, по накладній, по якій було здійснено часткові оплати позивач помилково включив у періоди нарахування на більшу суму боргу день часткових оплат. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 25 % річних у сумі 6747,42 грн. На розрахунок втрат від інфляції означені вище помилки не вплинули, а отже втрати від інфляції підлягають стягненню з відповідачу у визначеному позивачем розмірі - 4129,73 грн.

Також, як вбачається з розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 9859,50 грн за загальний період 28.10.2021 по 20.08.2024.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що за прострочення оплати поставлених товарів (п. 3.2. договору), покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від несплаченої в строк суми - за кожен день прострочення платежу.

Тобто, при укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання з оплати поставленого товару у строк, який визначений у договорі.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку, що він є невірним, оскільки позивачем здійснено нарахування пені за період, який значно перевищує період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане та при цьому у договорі не передбачено інший строк, оскільки відповідно в п. 4.5. договору, вказано, що застереження до цього договору є виключно договором про встановлення сторонами строку позовної давності, який складає 3 (три) роки. Крім того, позивачем були допущені ті ж самі помилки у визначенні періодів нарахування, про що судом було зазначено вище з приводу нарахування 25% річних.

А відтак, враховуючи вищевикладене, суд, здійснивши власний розрахунок пені, приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 1261,01 грн.

Суд також зазначає, що позивач в резолютивній частині позовної заяви просить загалом стягнути штрафні санкції у сумі 22962,21 грн. Проте, позивачем при здійснені загального обрахунку було допущено арифметичну помилку по загальній сумі боргу за накладною № 30 від 06.01.2022. Позивач вказав, що сума боргу за накладною з урахуванням санкцій становить 8877,12 грн, проте при додаванні всіх вказаних позивачем сум загальна сума боргу складає 6659,70 грн.

Оскільки суд не може встановити причину допущеної позивачем помилки в обрахунку та в якій саме з сум санкцій він помилився, то відмовляє в позові в частині нарахованих санкцій з урахуванням загальної зазначеної в резолютивній частині позову суми.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бджілка Печерська" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 72, ідентифікаційний код 35371091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста" (08296, Київська обл., Бучанський р-н., смт Ворзель, вул. Кленова, буд. 31, ідентифікаційний код 13734034) суму основного боргу у розмірі 9262 (дев`ять тисяч двісті шістдесят дві) грн 04 коп., втрати від інфляції у розмірі 4129 (чотири тисячі сто двадцять дев`ять) грн 73 коп., 25 % річних у розмірі 6747 (шість тисяч сімсот сорок сім) грн 42 коп., пеню у розмірі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одну) грн 01 коп., судовий збір у розмірі 1608 (одна тисяча шістсот вісім) грн 72 коп.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у розмірі 10824,05 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко