Рішення

від 31.10.2024 по справі 911/1851/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2024 р. м. Київ Справа № 911/1851/24

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 11)

до Комунального підприємства Готельно-гуртожитковий комплекс (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 46)

про стягнення 1567932,45 грн. заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 86 від 15.10.2007 р., у тому числі 1313352,41 грн. основного боргу, 193986,90 грн. інфляційних втрат, 60593,14 грн. 3% річних,

секретар судового засідання: Крикун І.В.

Представники сторін:

від позивача: Карандюк М.В. (ордер серії АІ № 1529072, виданий 03.10.2024 р.);

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (далі позивач, виконавець, КП ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Готельно-гуртожитковий комплекс (далі відповідач, замовник, КП Готельно-гуртожитковий комплекс) про стягнення 1567932,45 грн. заборгованості за договором про постачання теплової енергії № 86 від 15.10.2007 р., у тому числі 1313352,41 грн. основного боргу, 193986,90 грн. інфляційних втрат, 60593,14 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо здійснення повного та своєчасного розрахунку з позивачем за договором про постачання теплової енергії до нежитлових (комерційних) приміщень, що розташовані на першому поверсі гуртожитку № 42 по вул. Святошинська в м. Вишневе та на першому поверсі гуртожитку № 46 по вул. Святошинська в м. Вишневе.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2024 р. було відкрито провадження у даній справі за вказаним позовом, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 26.08.2024 р. та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

У зв`язку з оголошенням по місту Києву повітряної тривоги, у призначений час 26.08.2024 р. підготовче засідання у даній справі не було розпочате та не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2024 р. було продовжено строк підготовчого провадження і призначено підготовче засідання на 03.10.2024 р.

У судовому засіданні 03.10.2024 р. представник позивача зазначала, що позивач не отримував відзиву на позовну заяву, а також заявляла про подання позивачем всіх наявних в останнього доказів, що мають значення для вирішення спору, та про наявність підстав для закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті; у судове засідання представник відповідача не з`явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання учасники справи були повідомлені належно. Відзиву на позов відповідачем не подано.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.10.2024 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.10.2024 р.

У судовому засіданні 31.10.2024 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі та просила суд задовольнити їх; представник відповідача не з`явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання учасники справи були повідомлені належно.

У судовому засіданні 31.10.2024 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

КП «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» є теплопостачальною організацією, яка забезпечує опалення на території Вишневої територіальної громади Бучанського району Київської області.

КП «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» на договірних засадах надає Комунальному підприємству Готельно-гуртожитковий комплекс комунальну послугу з постачання теплової енергії до нежитлових (комерційних) приміщень, що розташовані на першому поверсі гуртожитку № 42 по вул. Святошинська в м. Вишневе та на першому поверсі гуртожитку № 46 по вул. Святошинська в м. Вишневе.

Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 р., було передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно з п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» надання послуги постачання теплової енергії здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України Про житлово-комунальніпослуги.

Так, сторони уклали договір про постачання теплової енергії № 86 від 15.10.2007 р., за умовами якого позивач як теплопостачальна організація зобов`язувався постачати відповідачу як споживачеві теплову енергію у вигляді перегрітої води в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Перелік об`єктів теплоспоживання, їх теплове навантаження з вказанням адреси є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.4 договору).

Згідно з п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку.

Відповідно до п. 6.1 договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, здійснюються за тарифами, затвердженими Виконкомом Вишневої міської ради.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки теплової енергії, в розмірі 100% вартості обсягу теплової енергії, який запланований для поставки на наступний місяць (п.п. 6.3, 6.4 договору).

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 14 жовтня 2008 року. Договір вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору чи його перегляд.

Пункт 10.3 договору передбачає, що припинення дії договору не звільняє споживача від обов`язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Додатковою угодою № 2 до договору № 86 від 15.10.2007 р. були внесені зміни до договору, з викладенням низки його пунктів в нових редакціях.

Зокрема, пункт 5.1 договору було викладено в наступній редакції: «Облік споживання опалення приміщень орендарів проводиться: - вул. Святошинська, 42 м. Вишневе за показниками теплового лічильника Х12 №06080 пропорційно до загальної опалювальної площі орендарів; - вул. Святошинська, 46 м. Вишневе за показниками теплового лічильника Х12 №031190 пропорційно до загальної опалювальної площі орендарів (категорія «інші споживачі» та «бюджетні організації»).

За умовами п. 6.1 договору в редакції вказаної додаткової угоди розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за тарифами, які встановлюються уповноваженими органами згідно чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки теплової енергії, в розмірі 100% вартості обсягу теплової енергії, який запланований для поставки на наступний місяць. В разі використання споживачем обсягів теплової енергії, що перевищують попередньо оплачені, кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 10 числа наступного місяця. Підставою для проведення кінцевого розрахунку є рахунок та акт наданих послуг за фактично спожиту теплову енергію за місяць (умови п.п. 6.3, 6.4 договору в редакції додаткової угоди № 2 від 01.09.2020 р.).

Згідно з п. 6.6 договору в редакції додаткової угоди № 2, за наявності заборгованості у споживача за цим договором теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, поставлену в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості, незалежно від вказаного споживачем призначення платежу.

Позивач вказував, що договір № 86 щороку продовжувався, до укладення сторонами додаткової угоди про його розірвання з 06 листопада 2023 р.

Згідно з умовами додаткової угоди № 4 від 06.11.2023 р. до договору № 86 від 15.10.2007 р. сторони дійшли згоди розірвати договір про постачання теплової енергії № 86 від 15.10.2007 р. з 06.11.2023 р., зазначивши в п. 4 угоди, що остання не звільняє споживача від обов`язку сплатити кошти за послуги з постачання теплової енергії.

Водночас, 06.11.2023 р. між сторонами був укладений типовий колективний договір № 86 від 06.11.2023 р. про надання послуги з постачання теплової енергії, за умовами якого позивач як виконавець зобов`язується надавати споживачам послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення, а споживачі зобов`язуються своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки та на умовах, що визначені цим договором.

Як зазначав позивач, переукладання договору відбулося для приведення документації у відповідність нормам чинного законодавства, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 були затверджені нові форми типових договорів щодо надання послуг з постачання теплової енергії.

У п. 3 договору наведено наступну інформацію про споживачів (нежитлові приміщення): будинок 1 08132, м. Вишневе, вул. Святошинська, 46; будинок 2 - 08132, м. Вишневе, вул. Святошинська, 42.

Згідно з п. 5 договору будинок 1 обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії Х12 № 031190, будинок 2 обладнаний вузлом комерційного обліку теплової енергії Х12 № 6080.

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (п. 17 договору).

Згідно з п. 18 договору, у разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії, плата за послугу визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 19 договору).

За умовами п. 21 договору споживачі здійснюють оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п.п. 39, 40 договору).

Як слідує з матеріалів справи, у період з листопада 2021 року по червень 2024 року позивачем надавалися відповідачеві послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується актами наданих послуг, підписаними обома сторонами, копії яких долучені до матеріалів справи.

Також, як зазначає позивач, отримання відповідачем послуг підтверджується складеними самим відповідачем звітами обліку споживання теплової енергії в опалювальний період, копії яких долучені до матеріалів справи.

Водночас, нарахування вартості послуг здійснювалося на підставі тарифів на постачання теплової енергії, які встановлюються і затверджуються рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (копії рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 03.11.2021 р. № 134/2 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води для потреб населення, бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів КП«ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області» та рішення Виконавчого комітету Вишневої міської ради від 14.11.2023 р. № 95/10 «Про встановлення тарифів КП «ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО» на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з постачання гарячої води за категоріями споживачів на території м. Вишневе та с. Крюківщина» долучено до справи), та виходячи з того, що опалювальний період розпочинається і закінчується на підставі розпорядження Вишневого міського голови (копії розпоряджень міського голови від 20.10.2021 р. № 3/03-246, від 05.04.2022 р. № 3/03-28, від 03.11.2022 р. № 3/03-156, від 10.04.2023 р. № 3/03-38, від01.11.2023 р. № 3/03-152, від 01.04.2024 р. № 3/03-33 долучено до справи).

Повідомлення про зміни тарифів публікувалися на сайті Вишневої міської ради.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунікаційних послуг № 1174 від 25.06.2019 р. «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання» тарифи формуються для таких категорій споживачів: населення; бюджетні установи; релігійні організації; інші споживачі.

У даному випадку для відповідача застосовується двоставковий тариф як для категорії «інші споживачі», який, відповідно до вказаної постанови Національної комісії № 1174 від25.06.2019 р., складається з двох частин, а саме: 1) умовно-постійна частина - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат на транспортування та постачання теплової енергії, які є постійними і не змінюються прямо пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії; 2) умовно-змінна частина - вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що відпускається з колекторів та/або надходить у теплову мережу, як грошовий вираз сумарної величини витрат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» у ч. 2 п. 32 встановлено, що в разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Таким чином, для відповідача застосовується двоставковий тариф, який передбачає наявність абонентської плати протягом року і наявність плати за безпосередньо отриману кількість теплової енергії в опалювальний період, згідно з показниками лічильників комерційного обліку, які встановлені на гуртожитках.

Позивач вказував на те, що нарахування для відповідача здійснювалися пропорційно займаній площі, виходячи з надання останнім листів про розмір загальної площі та розмір опалювальної площі в гуртожитку (листи № 80 від 06.11.2023 р. та № 49 від 02.11.2022 р. долучені до матеріалів справи).

Слід зазначити також, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» встановлює, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць (п. 35). Споживач здійснює оплату спожитої послуги щомісяця, в порядку та строки, визначені договором (п. 36 вказаної постанови КМУ № 830).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги.

Позивачем виставлялися відповідачеві рахунки на оплату наданих послуг, однак у повному обсязі оплата здійснена не була, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість в сумі 1313352,41 грн. за період з 01.11.2021 р. по 30.06.2024 р.

В матеріалах справи наявні виставлені позивачем відповідачу рахунки: № 2111086 від 30.11.2021 р. на суму 53924,53 грн. за листопад 2021 р. оплата теплової енергії за листопад 2021 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2112086 від 31.12.2021 р. на суму 101243,16 грн. за грудень 2021 р. оплата теплової енергії за грудень 2021 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2201086 від 31.01.2022 р. на суму 121438,91 грн. за січень 2022 р. оплата теплової енергії за січень 2022 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2202086 від 28.02.2022 р. на суму 117167,90 грн. за лютий 2022 р. оплата теплової енергії за лютий 2022 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2203086 від 31.03.2022 р. на суму 100266,94 грн. за березень 2022 р. оплата теплової енергії за березень 2022 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2204086 від 20.04.2022 р. на суму 30405,49 грн. за квітень 2022 р. оплата теплової енергії за квітень 2022 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2205086 від 20.05.2022 р. на суму 11185,97 грн. за травень 2022 р. оплата теплової енергії за травень 2022 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата); № 2206086 від 27.06.2022 р. на суму 11185,97 грн. за червень 2022 р. оплата теплової енергії за червень 2022 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата); № 2207086 від 25.07.2022 р. на суму 11185,97 грн. за липень 2022 р. оплата теплової енергії за липень 2022 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата); № 2208086 від 25.08.2022 р. на суму 11185,97 грн. за серпень 2022 р. оплата теплової енергії за серпень 2022 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата); № 2209086 від 26.09.2022 р. на суму 11185,97 грн. за вересень 2022 р. оплата теплової енергії за вересень 2022 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата); № 2210086 від 25.10.2022 р. на суму 11185,97 грн. за жовтень 2022 р. оплата теплової енергії за жовтень 2022 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата); № 2211086 від 30.11.2022 р. на суму 54830,46 грн. за листопад 2022 р. оплата теплової енергії за листопад 2022 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2212086 від 30.12.2022 р. на суму 86618,94 грн. за грудень 2022 р. оплата теплової енергії за грудень 2022 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2301086 від 31.01.2023 р. на суму 96381,23 грн. за січень 2023 р. оплата теплової енергії за січень 2023 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2302086 від 28.02.2023 р. на суму 90279,80 грн. за лютий 2023 р. оплата теплової енергії за лютий 2023 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2303086 від 31.03.2023 р. на суму 71975,48 грн. за березень 2023 р. оплата теплової енергії за березень 2023 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2304086 від 28.04.2023 р. на суму 37258,32 грн. за квітень 2023 р. оплата теплової енергії за квітень 2023 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2305086 від 25.05.2023 р. на суму 8703,60 грн. за травень 2023 р. оплата теплової енергії за травень 2023 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р.(абонплата); № 2306086 від 26.06.2023 р. на суму 8703,60 грн. за червень 2023 р. оплата теплової енергії за червень 2023 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата); № 2307086 від 25.07.2023 р. на суму 8703,60 грн. за липень 2023 р. оплата теплової енергії за липень 2023 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата); № 2308086 від 28.08.2023 р. на суму 8703,60 грн. за серпень 2023 р. оплата теплової енергії за серпень 2023 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата); № 2309086 від 28.09.2023 р. на суму 8703,60 грн. за вересень 2023 р. оплата теплової енергії за вересень 2023 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата); № 2310086 від 28.10.2023 р. на суму 8703,60 грн. за жовтень 2023 р. оплата теплової енергії за жовтень 2023 р., згідно договору № 86 від 15.10.2007 р. (абонплата); № 2311086 від 30.11.2023 р. на суму 34702,25 грн. за листопад 2023 р. оплата теплової енергії за листопад 2023 р., згідно договору № 86 від 06.11.2023 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2312086 від 31.12.2023 р. на суму 51733,74 грн. за грудень 2023 р. оплата теплової енергії за грудень 2023 р., згідно договору № 86 від 06.11.2023 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2401086 від 31.01.2024 р. на суму 59843,81 грн. за січень 2024 р. оплата теплової енергії за січень 2024 р., згідно договору № 86 від 06.11.2023 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2402086 від 29.02.2024 р. на суму 50483,99 грн. за лютий 2024 р. оплата теплової енергії за лютий 2024 р., згідно договору № 86 від 06.11.2023 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2403086 від 29.03.2024 р. на суму 46773,42 грн. за березень 2024 р. оплата теплової енергії за березень 2024 р., згідно договору № 86 від 06.11.2023 р.(абонплата та нарахування за лічильником); № 2404086 від 30.04.2024 р. на суму 13643,34 грн. за квітень 2024 р. оплата теплової енергії за квітень 2024 р., згідно договору № 86 від 06.11.2023 р. (абонплата та нарахування за лічильником); № 2405086 від 27.05.2024 р. на суму 6425,88 грн. за травень 2024 р. оплата теплової енергії за травень 2024 р., згідно договору № 86 від 06.11.2023 р.(абонплата); № 2406086 від 25.06.2024 р. на суму 6425,88 грн. за червень 2024 р. оплата теплової енергії за червень 2024 р., згідно договору № 86 від 06.11.2023 р.(абонплата).

У підтвердження нездійснення відповідачем розрахунків за отримані послуги з теплопостачання у повному обсязі до матеріалів справи позивачем було надано оборотно-сальдову відомість по рахунку 361, яка підтверджує факт ненадходження оплат від відповідача у повному обсязі.

Як зазначалося позивачем, останній пропонував відповідачеві укласти договір реструктуризації заборгованості № 86/РЗ від 09.08.2023 р., яка виникла внаслідок неналежного виконання договору № 86 від 15.10.2007 р. Проект договору реструктуризації боргу був направлений споживачу супровідним листом № 506 від 11.08.2023 р. та отриманий особисто представником останнього 15.08.2023 р., однак комунальне підприємство не відреагувало на пропозицію укласти договір реструктуризації боргу.

Крім того, позивач повідомив відповідача про примусове стягнення заборгованості в судовому порядку у разі несплати суми боргу до 10.06.2024 р. листом № 409 від 10.05.2024 р., врученим особисто представникові відповідача під підпис 13.05.2024 р.

З позову слідує, що 24 червня 2024 р., після спливу встановленого позивачем терміну для досудового вирішення питання заборгованості, відповідач передав позивачу лист № 94, яким повідомив про неможливість сплати заборгованості на 100 % внаслідок російської агресії та бойових дій.

Оскільки КП Готельно-гуртожитковий комплекс має несплачену заборгованість перед КП ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО за спожиту теплову енергіюу сумі 1313352,41 грн., останнє і звернулося з даним позовом до суду, за яким просить стягнути суму основного боргу, а також 193986,90 грн. інфляційних втрат та 60593,14 грн. 3% річних.

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ст. 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 7 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 цього ж кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як зазначено у ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поряд з цим, теплопостачання належить до комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води.

Зобов`язання оплачувати комунальні послуги передбачено укладеними договорами та нормами діючого законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Поряд з цим, що згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України містить такий стандарт доказування як вірогідність доказів, який підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту згаданої вище статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц).

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договорів № 86 від 15.10.2007 р. та № 86 від 06.11.2023 р. про надання послуги з постачання теплової енергії було надано відповідачу передбачені договорами послуги з постачання теплової енергії, однак відповідач в порушення умов договорів та положень законодавства за період з листопада 2021 року по червень 2024 року не здійснив оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі, у зв`язку з чим в останнього утворилась заборгованість у сумі 1313352,41 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи актами наданих послуг, підписаними обома сторонами, звітами обліку споживання теплової енергії в опалювальний період та виставленими рахунками, копії яких долучені до матеріалів справи.

Жодних заперечень відповідача щодо невиконання або неналежного виконання позивачем умов договору, зокрема, щодо факту, обсягів та вартості наданих послуг матеріали справи не містять.

Суд констатує також відсутність у даній справі будь-яких доказів виконання відповідачем обов`язку з оплати наданих позивачем послуг на суму 1313352,41 грн.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України, доводів позивача не спростував, належними та допустимими доказами не довів факту здійснення оплати отриманих від позивача послуг за період з листопада 2021 року по червень 2024 року у повному обсязі.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога КП ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО щодо стягнення з Комунального підприємства Готельно-гуртожитковий комплекс 1313352,41 грн. заборгованості за договором є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 193986,90 грн. інфляційних втрат та 60593,14 грн. 3% річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку інфляційних втрат вбачається, що їх розмір визначено позивачем у загальній сумі 193986,90 грн., нарахованій на заборгованість відповідача щодо кожного акту наданих послуг окремо.

Водночас, з долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що їх розмір визначено позивачем в сумі 60593,14 грн., нарахованій на заборгованість відповідача щодо кожного акту наданих послуг окремо.

Судом перевірено розрахунки інфляційних втрат і 3% річних та встановлено, що вони є обґрунтованими та арифметично вірними, а тому позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 193986,90 грн. та 3% річних у розмірі 60593,14 грн. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Слід зазначити, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Готельно-гуртожитковий комплекс (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 46, код 24886043) на користь Комунального підприємства ВИШНІВСЬКТЕПЛОЕНЕРГО Вишневої міської ради Бучанського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 11, код 19417197) 1313352 (один мільйон триста тринадцять тисяч триста п`ятдесят дві) грн. 41 коп. основного боргу, 193986 (сто дев`яносто три тисячі дев`ятсот вісімдесят шість) грн. 90 коп. інфляційних втрат, 60593 (шістдесят тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн. 14 коп. 3% річних, 18815 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 19 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14.11.2024 р.

Суддя В.М. Бабкіна