Рішення

від 05.11.2024 по справі 914/2903/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2024 Справа № 914/2903/23

За позовом: Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, м.Львів,

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах:

позивача-1: Адміністрації Державної прикордонної служби України, м.Київ,

позивача-2: Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), АДРЕСА_1 ,

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м.Львів,

до відповідача-2: Белзької міської ради Львівської області, м.Белз,

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м.Львів,

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Львівської обласної державної адміністрації, м.Львів,

про: визнання незаконним на скасування наказу №62-ОТГ від 22.12.2020; визнання незаконним та скасування рішення №80 від 23.02.2021; витребування земельної ділянки із незаконного володіння.

Суддя І. Б. Козак

При секретарі Г.Гелеш

Представники сторін:

Прокурор: Р.Дрібнюк,

Від позивача-1: ОСОБА_2 представник,

Від позивача-2: Н.Катревич представник,

Від відповідача-1: ОСОБА_3 представник,

Від відповідача-2: А.Сутковий представник,

Від третьої особи 1: - не прибув,

Від третьої особи 2: ОСОБА_4 представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони до в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах Адміністрації Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області, до Белзької міської ради Львівської області про визнання незаконним на скасування наказу №62-ОТГ від 22.12.2020; визнання незаконним та скасування рішення №80 від 23.02.2021; витребування земельної ділянки із незаконного володіння.

Ухвалою суду від 06.10.2023 залишено позов без руху. 19.10.2023 відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 14.11.2023. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 20.08.2024 закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті на 01.10.2024. У судовому засіданні 01.10.2024 оголошувалася перерва до 05.11.2024.

Правова позиція прокурора.

У судове засідання 05.11.2024 прокурор прибув, заявлені позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Белзькій міській раді Львівської області передано у власність низку земельних ділянок, розташованих уздовж державного кордону України з Республікою Польща, у тому числі земельну ділянку із кадастровим номером 4624882800:03:000:0077. Рішенням Белзької міської ради від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» земельні ділянки, зокрема і вищевказану. прийнято у комунальну власність. Рішенням Белзької міської ради від 29.06.2021 № 192 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки зі зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ 01.01) площею 37,76 га, що розташована на території Белзької міської ради (за межами населеного пункту) Сокальського району Львівської області та продаж права оренди на неї на земельних торгах у формі аукціону» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок зі зміною цільового призначення та включено до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону. У зв`язку із цим було здійснено поділ вищевказаної земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровими номерами 4624882800:03:000:0113, 4624882800:03:000:0114. Згодом земельну ділянку кадастровий 4624882800:03:000:0113 передано в оренду на 10 років ОСОБА_1 (третя особа 1 у справі).

Земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:01 13 входить до складу прикордонної смуги, розташована між лінією державного кордону України та лінією інженерно-прикордонних споруджень на території Белзької міської ради, належить до земель оборони. Прийняття рішення про передачу земельної ділянки, яка розташована на між лінією державного кордону України з Республікою Польща та лінією інженерно-технічних споруд, у комунальну власність, унеможливлює забезпечення неналежного захисту державного кордону та дотримання прикордонного режиму. На думку прокурора, Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області надало у власність Белзької міської ради земельну ділянку з грубим порушенням вимог земельного законодавства, не мало права розпоряджатись вказаними землями, рішення щодо зміни цільового призначення землі уповноваженим органом не приймалось та земельну ділянку передано без вилучення з постійного користування, рішення щодо вилучення вказаних земельних ділянок не приймалось та не могло бути прийнятим. Відтак, наказ начальника Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Белзької міської ради від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113, є незаконними та підлягають скасуванню, а спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113 підлягає витребуванню із комунальної власності у державну власність.

Попередній розрахунок судових витрат позивача:

·12709,51 грн сплачений судовий збір.

Правова позиція позивача 1 (Адміністрації Державної прикордонної служби України).

Представник позивача 1 у судове засідання 05.11.2024 прибув, надав усне пояснення по справі.

Правова позиція позивача 2 (Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Представник позивача 2 у судове засідання 05.11.2024 прибув. У відповіді на відзив (вх.№27809/23 від 15.11.2023, а.с. 39-44, т.ІІ) просив позов прокурора задовольнити повністю, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень (що вже встановлено у справі №454/2498/19), вибула з володіння держави не за її волею.

Правова позиція відповідача 1 (Головного управління Держгеокадастру у Львівській області).

Представник відповідача 1 у судове засідання 05.11.2024 прибув, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№27438/23 від 10.11.2023, а.с.161-171, т.І):

·земельна ділянка із кадастровим номером 4624882800:03:000:0077 належить до земель сільськогосподарського призначення, а не до земель оборони; жодного рішення уповноваженого органу про зміну цільового призначення цієї ділянки не приймалося;

·перебування земельної ділянки в межах прикордонної смуг не відносить її до земель оборони та не є підставою для виникнення прав на неї у органів охорони державного кордону;

·земельна ділянка із кадастровим номером 4624882800:03:000:0077 не перетиналася зі земельними ділянками, які необхідні для потреб ВЧ НОМЕР_1 ;

·вважає, що ЛОДА є розпорядником спірної ділянки, проте прокурором не залучена до участі у справі в якості позивача;

·оскаржуваним наказом №62-ОТГ від 22.12.2020 передано в комунальну власність земельну ділянку із кадастровим номером 4624882800:03:000:0077, а не земельну ділянку з кадастровим 4624882800:03:000:0113, тобто, передано інший об`єкт цивільних прав;

·звернув увагу суду на те, що фактично прокурором подано позов до відповідача державного органу ГУ Держгеокадастру, тобто державою подано позов до самої ж держави, а, беручи до уваги судову практику, в задоволенні такого виду позовів необхідно відмовляти ( постанова ВСУ від 09.08.2023 у справі №915/86/23).

Прокурор подав відповідь на відзив (вх.№28478/23 від 22.11.2023, а.с. 50-54, т.ІІ), у якому заперечив проти аргументів Держгеокадастру.

Позивач 1 (Адміністрація Державної прикордонної служби України) подав відповідь на відзив Держгеокадастру (вх.№30030/23 від 07.12.2023, а.с. 77-83, т.ІІ), в якому звернув увагу суду на особливий статус спірної ділянки. Як вбачається з технічної документації, земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113 входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною НОМЕР_2 прикордонного загону. Спірна земельна ділянка розташована між лінією державного кордону України та лінією інженерно-прикордонних споруджень на території Белзької міської ради. Розміщення оспорюваної земельної ділянки між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень підтверджуються технічною документацією та вже досліджувалося й було встановлено в рамках розгляду справи №454/2498/19. На думку Адміністрації Держприкордонслужби України земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113 належить до земель оборони і відповідно всупереч вимог ст.ст. 20, 77, 122 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони», ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» перебуває у комунальній власності Белзької міської ради Львівської області. Просив позов прокурора задовольнити повністю.

Правова позиція відповідача 2 (Белзької міської ради Львівської області).

Представник міської ради у судове засідання 05.11.2024 прибув, проти позву заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№30364/23 від 12.12.2023, а.с. 99-107, т.ІІ). Зазначив:

- прокурор не навів рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про віднесення спірної земельної ділянки до земель оборони;

-відсутня технічна документація на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113,

- звернув увагу суду на територіальну віддаленість ділянки від пункту пропуску Рава-Руська (22 км по прямій лінії та 32 км по дорозі з твердим покриттям). До того ж, право комунальної власності на цю ділянку було зареєстровано 25.06.2021, тобто до збільшення прикордонної смуги до 5 км на підставі Постанови КМУ №890 від 04.08.2021,

- в порядку ст.90 ГПК України поставив сторонам спору 8 запитань.

Підсумовуючи, просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Прокурор подав відповідь на відзив Белзької міської ради (вх.№31056/23 від 19.12.2023, а.с.124-126, т.ІІ), в якому дав відповіді на поставлені представником відповідача 2 8 питань, проти інших аргументів міської ради заперечив.

Позивач 1 надав відповідь на відзив Белзької міської ради (вх.№1014/24 від 11.01.2024, а.с. 135-138, т.ІІ), в якому дав відповіді на поставлені представником відповідача 2 8 питань, проти інших аргументів міської ради заперечив.

Відповідач 2 (Белзька міська рада) подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№1469/24 від 16.01.2024, а.с.163-172, т.ІІ). зазначив, що відповіді Адміністрації прикордонної служби на поставлені 8 питань є неповними та не підтверджуються відповідними доказами. На думку міської ради, Позивачами не доведено:

- Факту перебування чи правових підстав віднесення земельної ділянка кадастровий номер 4624882800:03:000:0113 до складу земель оборони,

- Обставин, які б ускладнювали охорону державного кордону України за умови комунальної чи приватної власності на земельні ділянки, котрі знаходяться в межах прикордонної смуги,

- Жодних порушень при ухваленні наказу №62-ОТГ від 22.12.2020 та рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.02.2021 №80,

- Правових підстав для визнання незаконним і скасування наказу №62-ОТГ від 22.12.2020; визнання незаконним та скасування рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.02.2021 №80; витребування на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 земельної ділянки площею 19,6574га.

Прокурор подав відповідь на 8 поставлених питань в порядку ст.90 ГПК України (вх.№4621/24 від 16.02.2024, а.с. 221-222, т.ІІ).

Позивач 2 (7 прикордонний карпатський загін Державної прикордонної служби) подав додаткові пояснення на 8 поставлених питань Белзької МР (вх.№6264/24 від 04.03.2024, а.с.236-238, т.ІІ).

Позивач 1 (Адміністрація Державної прикордонної служби України) подав у формі заяви свідка відповіді на поставлені Белзькою МР 8 питань (вх.№6259/24 від 04.03.2024) та додаткові пояснення по справі (вх.№7237/24 від 13.03.2024, а.с.250-254, т.ІІ).

Правова позиція третьої особи 1 ( ОСОБА_1 ).

Представник третьої особи 1 у судове засідання 05.11.2024 прибув, дав пояснення по суті позову (вх.№12151/24 від 07.05.2024), проти позову заперечив.

Відповідач 2 подав клопотання (вх.№13146/24 від 16.05.2024) про долучення до матеріалів справи Висновку науково-правової експертизи щодо окремих питань правового режиму земель, розташованих вздовж державного кордону України, виготовленого на замовлення Белзької МР.

Правова позиція третьої особи 2 (Львівської обласної державної адміністрації).

У судове засідання 05.11.2024 представник облдержадміністрації з`явився, просив позов прокурора задовольнити у повному обсязі. Правова позиція викладена у поясненні (вх.№18683/24 від 23.07.2024).

Обставини справи.

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Белзькій міській раді Львівської області передано у власність низку земельних ділянок, розташованих уздовж державного кордону України з Республікою Польща, у тому числі земельну ділянку із кадастровим номером 4624882800:03:000:0077. Акт приймання-передачі земельних ділянок є в матеріалах справи.

Рішенням Белзької міської ради від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» земельні ділянки, зокрема і вищевказану, прийнято у комунальну власність.

Рішенням Белзької міської ради від 29.06.2021 № 192 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки зі зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ 01.01) площею 37,76 га, що розташована на території Белзької міської ради (за межами населеного пункту) Сокальського району Львівської області та продаж права оренди на неї на земельних торгах у формі аукціону» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок зі зміною цільового призначення та включено до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону.

Земельну ділянку із кадастровим номером 4624882800:03:000:0077 поділено на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 4624882800:03:000:0113, 4624882800:03:000:0114.

За результатами продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113 на земельних торгах у формі аукціону укладено договір оренди терміном на 10 років із ОСОБА_1

Земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:01 13 входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною НОМЕР_2 прикордонного карпатського загону (військова частина НОМЕР_1 ). Спірна земельна ділянка розташована між лінією державного кордону України та лінією інженерно-прикордонних споруджень на території Белзької міської ради. Факт розміщення земельної ділянки між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень підтверджується технічною документацією та рішеннями судів у справі № 454/2498/19.

Оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону, прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.

"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При цьому, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Прокурор звернувся з цим позовом до суду для захисту інтересів держави, оскільки позивачі не вживали жодних заходів для витребування спірної земельної ділянки із комунальної власності у державну, забезпечення територіальної цілісності та недоторканності державного кордону.

Листами від 26.09.2023 прокурор повідомив позивачів 1 та 2 про звернення з цим позовом до суду (а.с. 117, 118, т.І).

Щодо заявлених позовних вимог.

Прокурор у цій справі просить:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113;

2. Визнати незаконним та скасувати рішення від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113;

3. Витребувати на користь держави в особі військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) земельну ділянку кадастровий номер 4624882800:03:000:0113, площею 19,6574 га, яка розташована на території Белзької міської ради Сокальського району із незаконного володіння вказаної ради.

Досліджуючи категорію спірної земельної ділянки кадастровий номер 4624882800:03:000:0113, площею 19,6574 га, яка розташована на території Белзької міської ради Сокальського району, суд звертає увагу сторін на норми чинного законодавства.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких виділяються землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

У відповідності з частинами 1-4 статті 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Згідно з частиною 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Згідно з приписами статті 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України. Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.

Згідно з підпунктом 68 пункту 4 Положення про Державну прикордонну службу України Державна прикордонна служба України надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об`єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів.

Згідно з частинами 1-3 статті 22 Закону України "Про державний кордон України" з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів. У цих межах Кабінетом Міністрів України встановлюється спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України. Контрольовані прикордонні райони встановлюються, як правило, в межах території району, міста, селища, сільради, прилеглої до державного кордону України або до узбережжя моря, що охороняється органами Державної прикордонної служби України. До контрольованого прикордонного району включаються також територіальне море України, внутрішні води України і частина вод прикордонних річок, озер та інших водойм України і розташовані в цих водах острови.

Згідно зі статтею 23 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Підсумувавши, можна зробити висновок про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо них встановлений спеціальний режим їх використання.

Верховний Суд у постанові від 23.07.2020 № 910/19932/17 зазначив таке: "… розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони, а тому прийняття рішення Львівської обласної ради № 599 від 09.10.2012 "Про надання в користування мисливських угідь у Львівській області мисливському господарству "Прикордонник" Львівської обласної організації ФСТ "Динамо", яким було надано у користування землі загальною площею 10254 га, які перебувають в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України є порушенням вищевказаних норм ЗК України, Закону України "Про державний кордон України", Закону України "Про використання земель оборони", а також Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" та затвердженого нею Положення про прикордонний режим".

Положеннями Законів України "Про оборону України" та "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном.

Згідно з вимогами пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим" з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Згідно з пунктами 17 та 19 вказаного Положення сільськогосподарські роботи, будь-яке будівництво, рубка лісу, полювання, а також водокористування у прикордонній смузі проводяться за узгодженням з відповідними підрозділами Державної прикордонної служби. У межах прикордонної смуги, а також територій відповідних населених пунктів, які межують з державним кордоном, польоти всіх типів повітряних суден, аерофотознімання, геодезичні та топографічні роботи можуть провадитися лише з дозволу Міноборони та Адміністрації Держприкордонслужби, геологічні, дорожні та інші дослідження, а також гідротехнічні, землевпорядні, меліоративні та інші роботи, пов`язані із зміною водного режиму прикордонних річок, озер та інших водойм, відео- та кінофотознімання місцевості - з дозволу відповідного підрозділу Державної прикордонної служби.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із нормативно встановлених розмірів, визначених статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".

Не розроблення та не затвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №454/2498/19.

Землі між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруд належать до земель оборони та в силу закону є державною власністю.

Сторони спору не заперечують, що спірна земельна ділянка кадастровий номер 4624882800:03:000:0113 фактично знаходиться поруч з державним кордоном України.

Відповідно до постанови звуженого засідання Львівського обласного виконкому депутатів трудящих від 6.09.1946 №24/109 в цілях покращення охорони кордону включно до заборонної прикордонної зони наступні райони Львівської області: Сокальський, Радехівський, Велико-Мостівський, Рава-Руський, Немирівський, Краковецький, Магерівський і Яворівський. У вказаних районах визначено 2-х кілометрову і 800-метрову прикордонні смуги. Окрім цього, вказаною постановою прийнято рішення щодо передачі в повне розпорядження прикордонних військ землі 800-метрової прикордонної смуги, за виключенням райцентру - Сокаль, де в розпорядження прикордонних військ для облаштування інженерно-технічних споруд в межах міста передати землі, що входять в 50- метрову прикордонну полосу в межах 800-метрової прикордонної смуги.

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Белзькій міській раді Львівської області передано у власність низку земельних ділянок, розташованих уздовж державного кордону України з Республікою Польща, у тому числі земельну ділянку із кадастровим номером4624882800:03:000:0077.

22.12.2020 між Головним управлінням Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області та Белзькою міською радою Львівської області складено акт про приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, відповідно до якого в тому числі передано спірну земельну ділянку.

Рішенням Белзької міської ради від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» земельні ділянки, зокрема і вищевказану, прийнято у комунальну власність.

Рішенням Белзької міської ради від 29.06.2021 № 192 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки зі зміною цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (КВЦПЗ 01.01) площею 37,76 га, що розташована на території Белзької міської ради (за межами населеного пункту) Сокальського району Львівської області та продаж права оренди на неї на земельних торгах у формі аукціону» затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок зі зміною цільового призначення та включено до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах у формі аукціону.

У зв`язку із цим було здійснено поділ вищевказаної земельної ділянки 4624882800:03:000:0077 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами 4624882800:03:000:0113, 4624882800:03:000:0114.

За результатами продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113 на земельних торгах у формі аукціону укладено договір оренди терміном на 10 років із громадянкою ОСОБА_1 .

Відповідно до технічної документації, земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113 входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною НОМЕР_2 прикордонного карпатського загону (військова частина НОМЕР_1 ). Спірна земельна ділянка розташована між лінією державного кордону України та лінією інженерно-прикордонних споруджень на території Белзької міської ради. Факт розміщення земельної ділянки між лінією державного кордону та лінією прикордонних інженерних споруджень підтверджується технічною документацією та рішеннями судів у справі №454/2498/19. Так, Постановою Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 454/2498/19 залишено без змін рішення Сокальського районного суду Львівської області та постанову Львівського апеляційного суду в частині витребування на користь держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби земельних ділянок з кадастровими номерами 4624882800:03:000:0012, 4624882800:03:000:0013, 4624882800:03:000:0015, 4624882800:03:000:0016 та 4624882800:03:000:0017. Наведені ділянки є суміжними до тієї, яка є предметом розгляду в цій справі.

Суд констатує, що спірна земельна ділянка перебувала у державній власності та належала до земель оборони, а відтак передача її у комунальну власність відбулась всупереч вимог закону та судового рішення у справі № 454/2498/19. Таким чином, обставини щодо приналежності спірної земельної ділянки кадастровий номер 4624882800:03:000:0113 до земель оборони є преюдиційними для даної справи обставинами, у зв`язку з чим не потребують повторного вивчення та доведення під час її розгляду. Перебування спірної ділянки в користуванні гр. ОСОБА_1 суперечить нормам Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України "Про державний кордон України", Закону України "Про використання земель оборони", а також Постанові Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим" та затвердженому нею Положенню про прикордонний режим.

Така позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, наведеними в постановах від 14.11.2018 (справа № 297/1388/15-ц), від 25.04.2019 (справа № 907/711/17), від 06.11.2019 (справа № 163/2369/16-ц).

Щодо вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Белзької міської ради від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» в частині, що стосується земельної ділянки з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113 суд відзначає, що саме такого об`єкту (за вказаним кадастровим номером) Держгеокадастр не передавав відповідачу-2. Спірна земельна ділянка була частиною земельної ділянки із кадастровим номером 4624882800:03:000:0077, яка була передана 22.12.2020 та була поділена на два окремих об`єкти (земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114 та земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113).

Аналогічно в наказі Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» такого об`єкту (земельна ділянка з кадастровим номером 4624882800:03:000:0113) Держгеокадастр не передавав відповідачу-2

Оскільки в наказі Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Львівській області від 22.12.2020 № 62-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та в рішенні Белзької міської ради від 23.02.2021 № 80 «Про прийняття земельних ділянок у комунальну власність» відсутні посилання на земельну ділянку з кадастровим номером 4624882800:03:000:0114, в Господарського суду Львівської області відсутні правові підстави для задоволення заявленої вимоги. Разом з тим, суд звертає увагу, що вище встановлено незаконність вказаних документів й такі не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Щодо заявленої вимоги про витребування земельної ділянки, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Належним власником спірної земельної ділянки є держава в особі Львівської обласної державної адміністрації, яка не приймала жодних рішень про її відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужено особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути в нього витребувано.

Відповідно до закріпленого у ст. 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування власником свого майна із чужого володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому володінні обмежує і право власника на розпорядження майном.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів).

Таким чином, предмет віндикаційного позову становлять вимоги неволодіючого майном власника до володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-2407цс15).

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Указана норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд звертає увагу, що дії не будь-якого органу державної влади можуть свідчити про волевиявлення держави, а лише спеціально уповноваженого. Таким органом в цій ситуації могла бути лише Адміністрація ДПС України, яка не погоджувала жодних дій з відчуження земельних ділянок в межах прикордонної смуги. Відтак, враховуючи, що спірна земельна ділянка вибула з володіння власника - Адміністрації ДПС України, поза її волею, наявні підстави для витребування земельної ділянки з незаконного володіння Белзької міської ради Львівської області.

Щодо сторін спору в цій справі, суд враховує заперечення Держгеокадастру та зазначає таке.

За змістом статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

У постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке: "…у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Львівській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Львівській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Львівській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.

Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18)".

Звертаючись із позовом в інтересах держави, зокрема в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та ВЧ 2144, прокурор також не зважив на те, що позов пред`явлений до Держгеокадастру як до відповідача за вимогами про визнання недійсними наказів.

Отже, у частині вимог прокуратури в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України та ВЧ НОМЕР_1 про скасування наказів, звернених до Держгеокадастру, цей позов є позовом держави до неї самої.

За таких підстав, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги є спрямованими державою до себе самої.

Судові витрати.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідачів 1 та 2 в частині задоволеної позовної вимоги про витребування земельної ділянки порівно, виходячи зі сплаченої прокурором суми судового збору (7341,51 грн).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 219-221, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Витребувати на користь держави - Адміністрації Державної прикордонної служби України в особі Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) земельну ділянку кадастровий номер 4624882800:03:000:0113, площею 19,6574 га, яка розташована на території Белзької міської ради Червоноградського району Львівської області із незаконного володіння вказаної ради. Стягувач: Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Боржник: Белзька міська рада Львівської області.

3.У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (79019, м.Львів, пр.Чорновола, 4; ідентифікаційний код 39769942) на користь Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (79007, м.Львів, вул.Клепарівська, 20; ідентифікаційний код 38326057) 3670,75грн судового збору.

5.Стягнути з Белзької міської ради Львівської області (80065, Львівська область, Сокальський район, м.Белз; ідентифікаційний код 04056144) на користь Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (79007, м.Львів, вул.Клепарівська, 20; ідентифікаційний код 38326057) 3670,75грн судового збору.

6.Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7.Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

8.Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2024.

СуддяКозак І.Б.