Рішення

від 13.11.2024 по справі 915/519/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Справа № 915/519/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", вул. Лешко-Попеля, буд.13, літ.А-2, нежитлове приміщення №2-18, м. Дніпро, 49005

електронна адреса: grupin18@gmail.com

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, буд.4, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54037

про: стягнення 287 857,60 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 30.04.2024 (вх. № 5478/24 від 08.05.2024) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" грошових коштів в розмірі 287 857,60 грн., з яких: - 201 600,00 грн. - основна заборгованість, 69 882,11 грн. - інфляційні втрати, 16 375,49 грн. - 3% річних.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки №74А-21 від 26.02.2021 в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Так, копію ухвали було надіслано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронного кабінету позивача 14.05.2024 о 18:05, до електронного кабінету відповідача 14.05.2024 о 18:05, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.05.2024 у справі № 915/519/24 позивач та відповідач отримали 15.05.2024.

На адресу Господарського суду Миколаївської області відповідачем подано відзив на позовну заяву № 1494/ю від 23.05.2024 (вх. № 6150/24) в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, застосувати строк позовної давності та судові витрати покласти на позивача.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, мотивовані, зокрема, тим, що до договору № 74А-21 від 26.02.2021 сторони підписали лише одну специфікацію, де чітко відображено найменування продукції, яку позивач був зобов`язаний поставити, її кількість, строки поставки - 15 календарних днів з моменту підписання договору (п. 2 специфікації) та ціна, а саме за дев`ять позицій, що відображені у таблиці специфікації № 1, відповідач повинен був сплатити позивачу 366 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ. Але у розріз умовам договору, позивач поставив продукцію лише частково, а саме чотири позиції, які сторони погодили у специфікації № 1, замість дев`яти, що підтверджується видатковою накладною № 0000171 від 05 квітня 2021 року.

Відповідач звертає увагу суду, що не заперечує проти факту, що позивач частково виконав умови договору № 74А-21 від 26.02.2021, але порядок оплати та інші умови договору чітко визначають, що оплата за продукцію, яка поставлена позивачем, буде проведена тільки після поставки продукції, тобто після поставки всієї кількості, що відображена у таблиці специфікації.

Відповідач зазначає, що факт підписання видаткової накладної № 0000171 від 05.04.2021 не свідчить про те, що відповідач погодив зменшення обсягу закупівлі та те, що позивач може не виконувати в подальшому свій обов`язок по договору у повному обсязі, а свідчить лише про прийняття частково поставленої продукції від позивача.

Звертає увагу суду на той факт, що позивачем було порушено строки позовної давності, оскільки дата початку порушення з боку відповідача є 27.04.2021, саме з цієї дати позивач починає нараховувати штрафні санкції, а позовна заява була подана до суду 30.04.2024.

Щодо попереднього (орієнтованого) розрахунку витрат позивача, виходячи з норм ГПК України та правових висновків Верховного Суду зазначає, що під іншими судовими витратами, які підлягають розподілу, законодавець визначив саме витрати, пов`язані з наданням послуг адвокатом, які підтверджені відповідними документами.

На адресу Господарського суду Миколаївської області через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив, сформовану в системі «Електронний суд» 29.05.2024 (вх. № 6403/24) в якій просить суд доводи, викладені у відзиві відхилити, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач звертає увагу суду, що умовами договору, а також умовами Специфікації № 1, не передбачено, що оплата повинна бути здійснена лише після поставки всього обсягу/всієї кількості продукції. Навпаки, у Специфікації № 1 вказано наступні умови оплати: 80 % вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15 банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю, 20 % вартості продукції покупець сплачує постачальнику після реєстрації податкової накладної.

Позивач зазначає, що всі твердження відповідача про те, що строк на оплату розпочинається після поставки всього обсягу продукції не відповідають фактичним обставинам справи та умовам укладеного між сторонами договору, правовим позиціям Верховного суду.

Позивач зазначає, що з березня 2020 року має місце введення карантину, а з 24 лютого 2022 року введений воєнний стан, що зумовлюють продовження строку позовної давності, що визначений у статті 258 ЦК України.

На адресу Господарського суду Миколаївської області відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив № 1563/ю від 03.06.2023 в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, застосувати строк позовної давності, судові витрати покласти на позивача.

Відповідач зазначає, що як договір так і специфікація до договору, не передбачає можливості здійснення оплати за частково поставлену продукцію. Той факт, що позивач поставив лише частину продукції, а в подальшому відмовився від постачання залишкової частини продукції, не змінює умови договору.

Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до умов договору, всі зміни та доповнення до договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі, підписані сторонами й скріплені печатками. Жодні зміни та доповнення у договір № 74А-21 від 26.02.2021 сторонами не вносились, обсяг закупівлі не зменшувався, порядок оплати не змінювався.

Відповідач зазначає, що наявність підписаної видаткової накладної не підтверджує той факт, що підприємство відповідача погодилось зменшити обсяг поставки продукції, а підтверджує той факт, що відповідач отримав від позивача частково поставлену продукцію і це не позбавляє обов`язку позивач в подальшому виконати свої зобов`язання по договору в повному обсязі.

Відповідач звертає увагу суду, що не в позовній заяві, ні у відповіді на відзив жодного доказу поважності пропуску строків позивачем не надано. Лише посилання на норми законодавства України та судову практику. Для поновлення строків звернення до суду, позивач мав би надати докази, які б свідчили, що саме через COVID-2019 ТОВ «Груп Інтрейд» могла здійснювати свою господарську діяльність або надати підтвердження, які б об`єктивно перешкоджали звернутись до суду у встановлені законом строки.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи необхідність повного та всебічного розгляду справи із забезпеченням принципу змагальності та створення сторонам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, вказана справа розглядалась судом у розумний строк.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

26.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРУП ІНТРЕЙД» (постачальник) та Державним підприємством "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП") (покупець) було укладено Договір поставки № 74А-21.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Відповідно до п. 9.1 договору даний договір набирає сили з моменту підписання і діє до 31.12.2021. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором.

Відповідно до п. 9.3 договору усі зміни й доповнення до даного договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони оформлені додатковою угодою та підписані сторонами й скріплені печатками сторін.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується згідно заявок покупця поставити продукцію (згідно до ДК 021:2015-32352100-6), частини радіо та радіолокаційного обладнання, (№ категорії-2), а покупець оплатити і прийняти замовлену ним продукцію за ціною у кількості й в асортименті, зазначених у специфікаціях, що є невід`ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 2.4 договору приймання продукції по кількості, асортименту, якості здійснюється покупцем відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п. 3.1 договору відвантаження продукції здійснюється у строки узгоджені сторонами, які зазначаються в специфікаціях, після чого постачальник отримує оплату на розрахунковий рахунок.

Відповідно до п. 3.2 договору покупець має право зменшити обсяги закупівлі продукції у зв`язку зі зменшенням виробничої потреби або фінансування.

Відповідно до п. 3.5 договору право власності переходить від постачальника до покупця після прийомки продукції на склад покупця, що оформлюється відповідними документами.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка продукції здійснюється за цінами, які визначені у специфікаціях і включають всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування і інші видатки постачальника. Пов`язані з поставкою продукції.

Відповідно до п. 4.2 договору вартість продукції, що поставляється заданим договором, не повинна перевищувати 366 000 (триста шістдесят шість тисяч) грн. 00 копійок з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1 договору порядок оплати:

- 80 % вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15 банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю;

- 20 % вартості продукції покупець сплачує постачальнику після реєстрації податкової (-их) накладної (-их).

Відповідно до п. 5.2 договору датою оплат продукції вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Відповідно до п. 6.1 договору при порушенні термінів поставки та якості продукції (п. 2.1., 3.1 даного договору), постачальник несе відповідальність згідно ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 6.5 договору сплата неустойки (пені, штрафу), відсотків за користування коштами, а також відшкодування збитків не звільняє сторону від необхідності виконання зобов`язань за договором в натурі.

До договору сторонами складено Специфікацію № 1 до договору № 74А-21 від 26.02.2021, якою погодили перелік і ціну товару, що буде поставлятись за договором, а саме: Вузол СБ2-Б1Жл в кількості 1 шт. вартістю 42 000, 00 грн. з ПДВ; Вузол СБ3-Б1Жл в кількості 1 шт. вартістю 42 000, 00 грн. з ПДВ; Вузол СБ4-Б1Жл в кількості 1 шт. вартістю 42 000, 00 грн. з ПДВ; Вузол СБ5-Б1Жл в кількості 1 шт. вартістю 42 000, 00 грн. з ПДВ; Вузол СБ1-Б5Жл в кількості 1 шт. вартістю 40 000, 00 грн. з ПДВ; Вузол СБ2-Б5Жл в кількості 1 шт. вартістю 40 000, 00 грн. з ПДВ; Вузол СБ1М-Б14Жл в кількості 1 шт. вартістю 19 000, 00 грн. з ПДВ; Вузол СБ2М-Б14Жл в кількості 1 шт. вартістю 19 000, 00 грн. з ПДВ; Вузол СБ3М-Б14Жл в кількості 1 шт. вартістю 19 000, 00 грн. з ПДВ.

Всього до сплати згідно найменувань 9 на суму 366 000, 00 грн. з урахуванням ПДВ 61 000, 00 грн.

Відповідно до п. 1 специфікації порядок оплати: 80 % вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15 банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю; 20 % вартості продукції покупець сплачує постачальнику після реєстрації податкової (-их) накладної (їх).

Відповідно до п. 2 специфікації термін поставки - 15 календарних днів з моменту підписання договору.

Договір та Специфікацію підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

На виконання умов Договору поставки № 74А-21 від 26.02.2021 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 201 600, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 0000171 від 05.04.2021, яка підписана та скріплена печатками сторін, при цьому відомостей про проходження вхідного контролю, як то визначено умовами договору не зазначено.

Згідно матеріалів справи, за фактом здійснення поставки товару за вказаною видатковою накладною позивач виписав податкову накладну № 5 від 05.04.2021, яка була зареєстрована в реєстрі податкових накладних 04.11.2022, про що свідчить квитанція про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суду не подано доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 201 600, 00 грн. за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення грошових коштів, а підставою позову є невиконання відповідачем зобов`язання з оплати за поставлений товар. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 201 600, 00 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, базою для нарахування інфляційних є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що з урахуванням п. 5 Договору та п. 1 Специфікації № 1, строком оплати товару є:

- 80 % вартості продукції покупець сплачує постачальнику протягом 15 банківських днів з дати поставки продукції та проходження вхідного контролю;

- 20 % вартості продукції покупець сплачує постачальнику після реєстрації податкової (их) накладної (их).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

У відповідності ч. 1 до ст. 79 ГПК України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не зазначено обставин та доказів про проходження вхідного контролю (дата проходження) за видатковою накладною № 0000171 від 05.04.2021, як то визначено умовами договору та специфікації.

Відповідно до матеріалів справи дата реєстрації податкової накладної № 5 від 05.04.2021 є 04.11.2022, що підтверджується квитанцією № 9101479710 про реєстрацію податкової накладної.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що обов`язок відповідача по сплаті товару настав 05.11.2022 (після реєстрації податкової накладної) та з 06.11.2022 у відповідача виникло прострочення виконання зобов`язання, що спростовує твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності (позов від 30.04.2024, поштове направлення 02.05.2024).

Так, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні в загальному розмірі 69 882, 11 грн., нараховані:

- на заборгованість 161 280, 00 грн. за період з травня 2021 року по березень 2024 року в сумі 66 719, 46 грн.;

- на заборгованість 40 320, 00 грн. за період з листопада 2022 року по березень 2024 року в сумі 3 162, 65 грн.

Судом за допомогою програми «IpLex», з урахуванням вірного визначення періоду прострочення грошового зобов`язання (в межах визначеного позивачем періоду нарахування) здійснено перерахунок інфляційних та визначено, що розмір інфляційних, який підлягає стягненню з відповідача становить 15 813, 23 грн., нараховані:

- на заборгованість 201 600, 00 грн. за період з листопада 2022 року по березень 2024 року.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 54 068, 88 грн. (69 882, 11 грн. - 15 813, 23 грн.) задоволенню не підлягають.

Також, позивач згідно наданого до суду розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних в загальному розмірі 16 375, 49 грн., нараховані:

- на заборгованість 161 280, 00 грн. за період з 27.04.2021 по 30.04.2024 в сумі 14 577, 10 грн.;

- на заборгованість 40 320, 00 грн. за період з 05.11.2022 по 30.04.2024 в сумі 1 798, 39 грн.

Судом за допомогою програми «IpLex», з урахуванням вірного визначення періоду прострочення грошового зобов`язання (в межах визначеного позивачем періоду нарахування) здійснено перерахунок 3 % річних та визначено, що розмір3 % річних, який підлягає стягненню з відповідача становить 8 975, 39 грн., нараховані:

- на заборгованість 201 600, 00 грн. за період з 06.11.2022 по 30.04.2024.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 7 400, 10 грн. (16 375, 49 грн. - 8 975, 39 грн.) задоволенню не підлягають.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Ураховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський авіаремонтний завод "НАРП", вул. Знаменська, буд. 4, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54037, код ЄДРПОУ 09794409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Груп Інтрейд", вул. Лешко-Попеля, буд.13, літ.А-2, нежитлове приміщення №2-18, м .Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 41071921) заборгованість за договором поставки № 74А-21 від 26.02.2021 в розмірі 201 600, 00 грн., 3% річних в розмірі 8 975, 39 грн., інфляційних в розмірі 15 813, 23 грн. та судовий збір у розмірі 3 395, 98 грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук