Рішення

від 04.11.2024 по справі 916/2803/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2803/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвій Г.В. розглянувши справу №916/2803/24

За позовом Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури (67700, Одеська область, и. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39) в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1, код ЄДРПОУ 04527307)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Метал (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35/1А, код ЄДРПОУ 42561489)

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Акціонерне товариства Укрпошта (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045)

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення володіння правом приватної власності, звільнення земельної ділянки

Представник:

Від прокуратури: Бондаревський О.М. посвідчення;

Від позивача: Домущі В.С. ордер;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Метал про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, припинення володіння правом приватної власності, звільнення земельної ділянки

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.06.2024р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2803/24 в порядку загального позовного провадження. Крім того відповідною ухвалою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Акціонерне товариства Укрпошта.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Представник позивача - Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в судове засідання з`являвся, надав усні пояснення згідно яких позовні вимоги Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач в судові засідання не з`являвся, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.

У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.

Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Лідер-Метал є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.

Так, ухвали суду від 26.06.2024, 15.07.2024, 03.09.2024, 23.09.2024, 07.10.2024 та 21.10.2024 були надіслані до електронного кабінету відповідача, про що свідчать наявні у справі довідки про доставку електронного документу.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

07.10.2024р. за вх. №38136/24 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору. Крім того, 21.10.2024р. за вх. № 38136/24 від третьої особи надійшла заяві, згідно якої остання просить суд розгляд справи здійснювати за відсутності представника АТ «УКРПОШТА».

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, суд встановив наступне.

За посиланнями прокурора, Білгород-Дністровською окружною прокуратурою встановлено, що на підставі акту приймання-передачі та переліку об`єктів нерухомого майна, яке обліковується на балансі Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» (додаток №27), Міністерством інфроструктури України до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» передано майно базі відпочинку «Зв`язківець» (№з/п 357). Вказаний акт затверджено Наказом Міністерства інфраструктури України №240 від 05.07.2017р.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на базу відпочинку «Зв`язківець», загальною площею 117,2 кв.м., за адресою Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Лазурна, земельна ділянка 96 (РНОНМ 2377990351103) зареєстровано за Акціонерним товариством «Укрпошта», про що 07.06.2021 державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Мерзлікіним Д.В. внесено відомості за індексним номером 58579883.

Поряд з цим, як вказує прокурор в ході досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12020160240001094 та №120231600000000214 встановлено, що групою осіб здійснена спроба заволодіння майном бази відпочинку «Зв`язківець» АТ «Укрпошта», розташованої за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 96, та відповідно набуття права на земельну ділянку, загальною площею 0,208 га, яка раніше передавалась Затоківською селищною радою у строкове платне користування Українському державному підприємству поштового зв?язку «Укрпошта» для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Зв?язківець» на підставі договору оренди від 28.03.2002.

Так, як вказує прокурор, на підставі підроблених документів, в яких зазначено данні та технічні характеристики подібні нерухомому та рухомому майну бази відпочинку «Зв?язківець» АТ «Укрпошта», приватним нотаріусом Дишлевою Т.В. на підставі технічного паспорту, виданого 17.12.2019 ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП», акту готовності об?єкта до експлуатації від 14.05.2010, видавник Інспекція ДАБК в Одеській області, довідки від 11.12.2019, виданої ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП», 20.12.2019 зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на майно, загальною площею 573,4 кв. м за неіснуючою адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому право власності на зазначене майно зареєстровано за ТОВ «Лідер-Метал» на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу Товариства від 20.01.2020, підписаного з ОСОБА_1 .

Разом з тим, як зазначає прокурор, згідно з висновком експерта № 22-5084 від 29.12.2022, складеного за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, зображені об`єкти нерухомості у технічному паспорті на групу нежитлових приміщень, виданого ПП «ГЛАВ ІНВЕСТ ГРУП» 17.12.2019 на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідають об`єктам нерухомості, що фактично розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

За посиланнями прокурора, за результатами візуального обстеження земельної ділянки за вищевказаною адресою вбачається, що зазначеними особами фактично розміщено на території бази відпочинку «Зв`язківець» тимчасові споруди, які використовуються під влаштування ярмарку.

Поряд з цим, як зазначає прокурор з листа Кароліно-Бугазької сільської ради від 07.11.2023 вбачається, що земельна ділянка, загальною площею 0,208 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розміщується база відпочинку «Зв`язківець», перебуває у комунальній власності. Органом місцевого самоврядування не приймалось рішень про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування фізичних чи юридичних осіб. На адресу сільської ради звернень від фізичних чи юридичних осіб щодо надання дозволу на розміщення на території вказаної земельної ділянки тимчасових споруд для використання у комерційних цілях, зокрема, для влаштування ярмарку не надходило.

Прокурор вказує, що як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація прав (з відкриттям розділу) №34780933 за ОСОБА_1 здійснена на підставі наступних документів: технічний паспорт б/н від 17.12.2019, видавник ПП «Глав Інвест Груп», акт готовності об`єкта до експлуатації №536 від 14.05.2010, видавник Інспекція ДАБК в Одеській області; довідка ПП «Глав Інвест Груп» №211115 від 11.12.2019. Інші документи, які би послугували підставою для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (з відкриттям розділу) - реєстратором не зазначені. Тобто реєстрація відбулась за відсутності будь-якої інформації щодо наявності прав на земельну ділянку та відсутності документів про присвоєння адреси.

Прокурор наголошує, про відсутність законних підстав володіння та реєстрації ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 573,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 (індексний номер 50369835 від 20.12.2019, номер відомостей про речове право 34780933), оскільки системний аналіз положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави вважати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності (постанова від 22.09.2021 ВС у справі №755/3782/17). Більш того, подані ОСОБА_1 документи на реєстрацію права власності на вказане нежитлове приміщення не давали змоги державному реєстратору зареєструвати право власності на цей об`єкт, оскільки не підтверджували заявлених на нього прав.

Так, як зазначає прокурор, технічний паспорт не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи договір купівлі-продажу або інший правоустановчий документ на об`єкт нерухомого майна. Технічний паспорт не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю це лише документ, який фіксує технічні дані об`єкта.

Акт готовності об`єкта до експлуатації - документ, що підтверджує готовність споруди до подальшого використання та дає можливість перейти до наступного етапу правових відносин - до реєстрації прав власності об`єкта будівництва в Управлінні юстиції. Дані ж зазначені в акті №536 від 14.05.2010 не відповідають дійсності, адже окрім будівель бази відпочинку, яка існувала задовго до вчинення зазначених реєстраційних дій за вказаною адресою відсутні об`єкти нерухомого майна, які б могли бути прийняті в експлуатацію, а розташовані лише некапітальні тимчасові споруди, які використовуються під ярмарок. Довідка ПП «Глав інвест груп» №211115 від 11.12.2019 не є документом, що дозволяла б встановити момент виникнення прав на будівлі та споруди або законність набуття таких прав.

За посилання прокурор, в ході досудового розслідування кримінальних проваджень №12020160240001094 та №120231600000000214 (№522/4888/23), встановлено що документи, на підставі яких проводилась державна реєстрація: технічний паспорт б/н від 17.12.2019, видавник ПП «Глав Інвест Груп»; акт готовності об`єкта до експлуатації №536 від 14.05.2010, видавник Інспекція ДАБК в Одеській області; довідка ПП «Глав Інвест Груп» №211115 від 11.12.2019 - є підробленими. Саме їх ОСОБА_1 використав під час оформлення права власності, за що вироком Приморського районного суду міста Одеси від 18.12.2023 у справі №522/4888/23 останнього визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 27 ч.4 , ст. 190 КК України.

На переконання прокурора, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. від 20.12.2019 за №50369835 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 573,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 фактично прийнято на підставі неналежних документів щодо тимчасових споруд, об`єктів нерухомості бази відпочинку «Зв`язківець», а тому є незаконним.

У подальшому, як зазначає прокурор Петушенко О.О. передав спірне нежитлове приміщення загальною площею 573,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Метал», про що сторонами 20.01.2020 підписано акт прийому-передачі, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т.В.. за реєстровим №145, 146 та на підставі зазначеного акту приймання-передачі державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І.О. прийнято рішення за індексним №51033243 від 07.02.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Лідер-Метал» на нежитлове приміщення загальною площею 573,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1994291551103).

Поряд з цим на переконання прокурора, з огляду на незаконність первинної реєстрації ОСОБА_1 не набував права власності на спірне майно, а отже не мав права на його подальше відчуження.

Оскільки ТОВ «Лідер-Метал», як зазначає прокурор, безпідставно використовує земельну ділянку площею 0,208 га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 96, що підтверджується листом Караліно-Бугазької ради №2547/02-41/1273 від 07.11.2023р. в якому зазначено, що земельна ділянка є комунальною власністю, будь-яких рішень щодо передачі у власність або у користування фізичним чи юридичним особам не приймалось, підлягають усуненню існуючі перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою зазначеною земельною ділянкою, незаконна реєстрація права власності на будівлі та споруди за рахунок земель територіальної громади є підставою для захисту інтересів держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у судовому порядку.

Прокурор наголошує, що для ефективного захисту прав Кароліно-Бугазької територіальної громади належними вимогами для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності Кароліно-Бугазької сільської ради, загальною площею 0,208 га за адресою Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 96 є вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності ТОВ «Лідер-Метал» на тимчасові споруди та базу відпочинку, розташовані на вказаній земельній ділянці та припинення, володіння ТОВ «Лідер-Метал» на право власності на зазначене майно, рішення державного реєстратора індексний номер: 51033243 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення загальною площею 573,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1994291551103) підлягає скасуванню, а володіння ТОВ «Лідер-Метал» правом власності на вказане нежитлове приміщення підлягає припиненню з одночасним закриттям розділу об`єкту нерухомого майна.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Керівник Білгород-Дністровської окружної прокуратури звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.3 ч.1 ст.1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про прокуратуру" на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 23 ЗУ "Про прокуратуру" регламентовано особливості представництва інтересів громадянина або держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 абз.2 ч.5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Ще однією обов`язковою умовою для наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Так, матеріали справи не містять доказів вжиття Кароліно-Бугазькою сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області заходів щодо захистів інтересів територіальної громади, зокрема шляхом звернення до суду з метою усунення перешкод користуванні земельною ділянкою, крім цього, Кароліно-Бугазька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області не заперечувала щодо представництва прокурором інтересів держави в її інтересах в судовому порядку. На підставі чого, Білгород-Дністровська окружна прокуратура звернулась до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з повідомленням від 20.06.2024 №55-4299 вих-24 про намір здійснити представництво інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави, а наявність або відсутність порушених прав позивача встановлюється судом під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а згідно ч.1 ст.16 ЦПК України, кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під час вирішення спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Так, звертаючись з відповідним позовом до суду прокурором було зазначено, що в зв`язку з незаконною реєстрацією за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 573,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , яке в подальшому було передано до статутного капіталу ТОВ «Лідер-Метал», останній безпідставно використовує земельну ділянку площею 0,208 га, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 96, яка належить до комунальної власності, підлягають усуненню існуючі перешкоди у користуванні та розпорядженні територіальною громадою зазначеною земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акту приймання-передачі та переліку об`єктів нерухомого майна, яке обліковується на балансі Одеської дирекції Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» (додаток №27), Міністерством інфроструктури України до статутного капіталу ПАТ «Укрпошта» передано майно базі відпочинку «Зв`язківець» (№з/п 357). Вказаний акт затверджено Наказом Міністерства інфраструктури України №240 від 05.07.2017р.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на базу відпочинку «Зв`язківець», загальною площею 117,2 кв.м., за адресою АДРЕСА_2 (РНОНМ 2377990351103) зареєстровано за Акціонерним товариством «Укрпошта», про що 07.06.2021 державним реєстратором Холоднобалківської сільської ради Біляївського району Мерзлікіним Д.В. внесено відомості за індексним номером 58579883.

Як вказує прокурор, в ході досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12020160240001094 та №120231600000000214 встановлено, що групою осіб здійснена спроба заволодіння майном бази відпочинку «Зв`язківець» АТ «Укрпошта», розташованої за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 96, та відповідно набуття права на земельну ділянку, загальною площею 0,208 га, яка раніше передавалась Затоківською селищною радою у строкове платне користування Українського державного підприємства поштового зв?язку «Укрпошта» для експлуатації та обслуговування бази відпочинку «Зв`язківець» на підставі договору оренди від 28.03.2002.

Так, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація прав (з відкриттям розділу) №34780933 за Петушенком О.О. здійснено на підставі наступних документів: технічний паспорт б/н від 17.12.2019, видавник ПП «Глав Інвест Груп», акт готовності об`єкта до експлуатації №536 від 14.05.2010, видавник Інспекція ДАБК в Одеській області; довідка ПП «Глав Інвест Груп» №211115 від 11.12.2019.

Поряд з цим, з листа Кароліно-Бугазької сільської ради від 07.11.2023 вбачається, що земельна ділянка, загальною площею 0,208 га, розташована за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Затока, вул. Лазурна, 96, на якій розміщується база відпочинку «Зв`язківець», перебуває у комунальній власності. Органом місцевого самоврядування не приймалось рішень про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування фізичних чи юридичних осіб. На адресу сільської ради звернень від фізичних чи юридичних осіб щодо надання дозволу на розміщення на території вказаної земельної ділянки тимчасових споруд для використання у комерційних цілях, зокрема, для влаштування ярмарку не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об?єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з ч. 8 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Частиною 3 статті 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено алгоритм проведення державної реєстрації. Так, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державний реєстрації прав та приймає відповідне рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав, похідних від права власності, здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії; 4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи.

Частиною 2 ст. 18 Закону визначено перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав, що визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з п. 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.

У п. 18 цього Порядку вказано, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

При цьому, державна реєстрація не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно (постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).

Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці.

Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку. Тому не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, яке передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на такій земельній ділянці (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18 (пункти 92-94)).

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 №1127, передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об?єкт нерухомого майна подаються: документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта; технічний паспорт на об?єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об?єкту нерухомого майна адреси; письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об?єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність); договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об?єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

Документ, що підтверджує присвоєння об?єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Статтею 26-3 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності» (у редакції на момент реєстрації) передбачено, що адресою об`єкта нерухомого майна (далі - адреса) є унікальна структурована сукупність реквізитів, що використовуються для ідентифікації об`єкта та визначення місця його розташування на місцевості. Частиною 2 цієї статті визначено, що порядок присвоєння адрес об`єктів нерухомого майна затверджується Кабінетом Міністрів України. Адреса присвоюється об`єктам будівництва, будинкам, будівлям, спорудам, квартирам, гаражним боксам, машиномісцям, іншим житловим та нежитловим приміщенням, які є самостійними об`єктами нерухомого майна. Адреса присвоюється, змінюється, коригується, анулюється: виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - у разі, якщо об`єкт знаходиться у межах території, на яку поширюються повноваження сільської, селищної, міської ради (орган з присвоєння адреси). Орган присвоєння адреси протягом п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення про необхідність присвоєння адреси об?єкту нового будівництва, визначеного частиною дев`ятою статті 36 та частиною третьою статті 37 цього Закону: 1) приймає рішення про присвоєння адреси, що повинно містити відомості про ідентифікатор об?єкта будівництва; 2) оприлюднює рішення про присвоєння адреси на своєму офіційному веб-сайті (у разі наявності); 3)вносить інформацію про присвоєння адреси (у тому числі копію рішення про присвоєння адреси) до Реєстру будівельної діяльності. Адреса вважається присвоєною з дня внесення до Реєстру будівельної діяльності інформації про її присвоєння.

Як зазначено по тексту рішення вище, як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація прав (з відкриттям розділу) №34780933 за ОСОБА_1 здійснено на підставі наступних документів: технічний паспорт б/н від 17.12.2019, видавник ПП «Глав Інвест Груп», акт готовності об`єкта до експлуатації №536 від 14.05.2010, видавник Інспекція ДАБК в Одеській області; довідка ПП «Глав Інвест Груп» №211115 від 11.12.2019. Інші документи, які би послугували підставою для прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна (з відкриттям розділу) - реєстратором не зазначені.

З наведеного вбачається, що реєстрація відбулась за відсутності будь-якої інформації щодо наявності прав на земельну ділянку та відсутності документів про присвоєння адреси.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття такого права з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування у особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій він набув таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація права не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.06.2023 у справі № 539/5295/21.

Суд зазначає, що документи на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності, а саме технічний паспорт б/н від 17.12.2019, видавник ПП «Глав Інвест Груп», акт готовності об`єкта до експлуатації №536 від 14.05.2010, видавник Інспекція ДАБК в Одеській області; довідка ПП «Глав Інвест Груп» №211115 від 11.12.2019 не документами що підтверджують відповідне право.

Судом встановлено, що в ході досудового розслідування кримінальних проваджень №12020160240001094 та №120231600000000214 (№522/4888/23), встановлено що документи, на підставі яких проводилась державна реєстрація: технічний паспорт б/н від 17.12.2019, видавник ПП «Глав Інвест Груп»; акт готовності об`єкта до експлуатації №536 від 14.05.2010, видавник Інспекція ДАБК в Одеській області; довідка ПП «Глав Інвест Груп» №211115 від 11.12.2019 - є підробленими. Саме їх ОСОБА_1 використав під час оформлення права власності, за що вироком Приморського районного суду міста Одеси від 18.12.2023 у справі №522/4888/23 останнього визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 27 ч.4 , ст. 190 КК України.

При цьому, як вбачається з вироку Приморського районного суду міста Одеси від 18.12.2023 у справі №522/4888/23 ОСОБА_1 свою вину було визнано в повному обсязі та зазначено, що на підставі його документів (паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного коду ) були підроблені документи про право власності на його імя на нежитлові приміщення, розташовані на узбережжі Чорного моря в смт. Затока, та на підставі яких у подальшому було придбано шляхом обману право користування та володіння земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку «Зв`язківець», яка перебувала у власності АТ «Укрпошта» та належала Кароліно-Бугазькій територіальній громаді.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено підстави для відмови у державній реєстрації прав, зокрема, у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Отже з наведеного вбачається, що рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. від 20.12.2019 за №50369835 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 573,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 фактично прийнято на підставі неналежних документів щодо тимчасових споруд, об?єктів нерухомості бази відпочинку «Зв`язківець», є незаконним.

Поряд з цим як встановлено судом, в подальшому ОСОБА_1 передав спірне нежитлове приміщення загальною площею 573,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 в якості внеску до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Метал», про що сторонами 20.01.2020 підписано акт прийому-передачі, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Токарською Т.В.. за ресстровим №145, 146 та на підставі якого державним реєстратором - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус 1.О. прийнято рішення за індексним №51033243 від 07.02.2020 про реєстрацію права приватної власності ТОВ «Лідер-Метал» на нежитлове приміщення загальною площею 573,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1994291551103).

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Лише власник вправі володіти, користуватися та розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правих наслідків, що обумовлені ним.

З наведеного вбачається, що право особи на відчуження майна у власність третьої особи безпосередньо пов`язане з наявністю права на розпорядження таким майном, яке належить, насамперед, його власнику чи уповноваженій останнім на вчинення таких дій особі.

Відчуження майна особою, яка фактично не була його власником, є підставою для визнання відповідної угоди, у даному випадку акту приймання-передачі нерухомого майна, недійсною.

Зазначене узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 по справі №910/16039/16.

Отже, враховуючи встановлення судом незаконності первинної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення загальною площею 573,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , останній не набував права власності на спірне майно, а отже не мав права на його подальше відчуження.

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17, сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Згідно ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ є підставою для закриття розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи.

Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності відповідача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 Цивільного кодексу України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

Виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №916/959/22, дійшов висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Приймаючи до уваги, встановлені по тесту рішення вище обставини суд доходить висновку про задоволення позовних вимоги Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в частині усунення перешкоди Кароліно-Бугазькій сільській раді у користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом припинення володіння Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-Метал правом власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 573,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1994291551103) з одночасним закриттям розділу Державного реєстру речових прав на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1994291551103 та шляхом визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 51033243 від 07.02.2020 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-Метал загальною площею 573,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1994291551103) з одночасним закриттям розділу Державного реєстру речових прав на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1994291551103.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків та застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов?язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов?язані з позбавленням його володіння майном (постанова Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №676/2334/18).

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого перебуває річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Отже, підставою для подання негаторного позову є здійснення третьою особою перешкод у розпорядженні своїм майном власника. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його у момент подання позову. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов?язально-правовими засобами.

Характерною ознакою негаторного позову с протиправне здійснення перешкод у реалізації власникам повноважень щодо розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц.

Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов?язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв?язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Враховуючи, що реєстраційне посвідчення права власності відповідача на будівлі та споруди, з урахуванням вимог ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України щодо набуття права на земельну ділянку фактично створено передумови для незаконного вибуття з володіння територіальної громади спірної земельної ділянки, без волі останньої. Таким чином, вірним способом захисту порушеного права є пред?явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 ЦК України з метою и усунення перешкод територіальній громаді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його фактичним володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові.

3 огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна, незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв?язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем.

З урахуванням зазначених приписів законодавства законним власником земельної ділянки, на якій розташоване спірне майно, зокрема база відпочинку та тимчасові споруди, на які за відповідачем зареєстровано право власності наразі є територіальна громада, тому позовні вимоги прокурора обґрунтовано направлені на усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Суд зазначає, що такий захисту у повному обсязі відповідає критерію ефективності, адже співвідноситься зі змістом права, за захистом якого звертається позивач, характером порушення цього права та спричиненими цим порушенням наслідками.

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури щодо усунення перешкоди Кароліно-Бугазькій сільській раді у користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, шляхом зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-Метал звільнити земельну ділянку, загальною площею 0,208 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 96 від тимчасових споруд (торгівельних павільйонів під влаштування ярмарку) підлягає задоволенню.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги прокурора не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури (67700, Одеська область, и. Білгород-Дністровський, вул. Незалежності, 39) в інтересах держави в особі Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Овідіопольський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1, код ЄДРПОУ 04527307) до Товариства з обмеженою відповідальністю Лідер-Метал (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35/1А, код ЄДРПОУ 42561489) за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Акціонерне товариства Укрпошта (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, код ЄДРПОУ 21560045) - задовольнити повністю.

2. Усунути перешкоди Кароліно-Бугазькій сільській раді у користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом припинення володіння Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-Метал (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35/1А, код ЄДРПОУ 42561489) правом власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 573,4 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 92/3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1994291551103) з одночасним закриттям розділу Державного реєстру речових прав на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1994291551103.

3. Усунути перешкоди Кароліно-Бугазькій сільській раді у користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 51033243 від 07.02.2020 про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-Метал (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35/1А, код ЄДРПОУ 42561489) загальною площею 573,4 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 92/3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1994291551103) з одночасним закриттям розділу Державного реєстру речових прав на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1994291551103.

4. Усунути перешкоди Кароліно-Бугазькій сільській раді у користування та розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, шляхом зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-Метал (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35/1А, код ЄДРПОУ 42561489) звільнити земельну ділянку, загальною площею 0,208 га за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока, вул. Лазурна, 96 від тимчасових споруд (торгівельних павільйонів під влаштування ярмарку).

8. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю Лідер-Метал (65031, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 35/1А, код ЄДРПОУ 42561489) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, Код ЄДРПОУ 03528552, рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ) судовий збір в сумі 9 084 (девять тисяч вісімдесят чотири)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено та підписано 14 листопада 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна