Рішення

від 14.11.2024 по справі 917/1515/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 Справа № 917/1515/24

м. Полтава

Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., при секретарі судового засідання Білій І.М. розглянувши матеріали за позовною заявою Управління освіти Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області, вул. Шкільна, 1в, с. Красносілка, Одеська область, 67560, код ЄДРПОУ 40212110

До Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп», шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, код ЄДРПОУ 25392923

про зобов`язання передати майно, стягнення штрафних санкцій

без виклику представників сторін.

Суть спору: Розглядається позовна заява Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (позивач) до ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» (відповідач) про зобов`язання виконати в натурі умови договору про закупівлю №76 від 12.09.2023 (надалі Договір) та стягнення 1 110,56 грн пені, 1 413,44 грн штрафу за невиконання умов Договору.

Згідно з ухвалою від 13.09.2024 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви не пізніше трьох днів з моменту вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 23.09.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами

В уточненій редакції позовної заяви від 16.09.2024 (а.с.46-50) позивач просить зобов`язати ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» (відповідача) передати позивачу в порядку та на умовах, передбачених договором про закупівлю №76 від 12.09.2023 придбане паливо шляхом заправки транспортних засобів Управління освіти Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області через АЗС, на яких здійснюється відпуск палива на всю кількість недотриманого об`єму, а саме на 400 літрів бензину А-92 (Євро 5) у кількості невикористаних паливних талонів на загальну суму 20 192,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов п. 4.4., п.п. 5.3.2. п.5.3. Договору не здійснив продовження невикористаних Покупцем довірчих документів (талонів на паливо) у кількості 40 одиниць, на загальний об`єм 400 літрів, внаслідок чого позивач як Покупець був позбавлений можливості отримати оплачений Товар в порядку, передбаченому Договором.

Також позивач зазначає, що в зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання щодо своєчасної передачі Управлінню освіти Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області товару - 400 літрів бензину А-92 (Євро 5) на загальну суму 20 192,00 грн, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України належним способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

Відповідач у відзиві (а.с.56-61) проти позову заперечує, посилаючись на наступні обставини:

-з доданої позивачем до позову видаткової накладної № Рн230913/003 від 20.09.2023, яка підписана сторонами, вбачається, що ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» передало, а Управління освіти Красносільської сільської ради отримало Бензин А-92 (Євро 5) по бланкам дозволу бренду «UKRNAFTA» у кількості 1600 літрів загальною вартістю 80 768,00 грн., і така кількість та вартість отриманого позивачем товару відповідає загальній ціні Договору № 76 від 12.09.2023 року;

-ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» не є емітентом талонів бренду «UKRNAFTA» та не є власником мережі АЗС «UKRNAFTA», з якої по талонам цього бренду відпускається паливо, таким емітентом та власником є ТОВ «Укрнафта-Постач», яке вчиняє протиправні дії щодо односторонньої відмови від зобов`язань по укладеним з ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» договорам;

-заявлена позивачем вимога про зобов`язання ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» відвантажити Бензин А-92 у кількості невикористаних талонів мережі АЗС «UKRNAFTA» об`ємом 400 л не може бути виконана відповідачем, оскільки її виконання залежить виключно від ТОВ «Укрнафта-Постач», який є емітентом талонів бренду «UKRNAFTA» та відпускає по ним паливо з мережі АЗС «UKRNAFTA»;

-оскільки ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» вчиняє всі можливі дії для належного виконання умов укладеного з позивачем Договору № 76 від 12.09.2023 року, тому стягнення з відповідача на користь позивача 1 110,56 грн. пені і 1 413,44 грн. штрафу є безпідставним.

Позивач у відповіді на відзив (а.с. 72-76) заперечує проти доводів відповідача з посиланням на те, що підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання відповідачем товару за Договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право позивачу на отримання відповідної кількості товару (палива) в майбутньому, водночас, належним виконанням відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем є виключно фактична поставка сплаченої кількості палива.

Також позивач звертає увагу на те, що Договір щодо поставки товару було укладено саме з ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП», а не з емітентом талонів, тому обов`язок по здійсненню відпуску товару на АЗС лежить на відповідачеві, в той час як ТОВ «Укрнафта-Постач» не є стороною Договору, а відтак не має жодних зобов`язань перед Управління освіти Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області щодо поставки пального.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що він як покупець відповідно до частини 2 ст. 693 ЦК України має право вимагати передання оплаченого товару в натурі.

Позивач зазначає, що він був вимушений звернутися до відповідача з претензією №2 (в.н. 01-09/828) від 01.07.2024, з вимогою негайно здійснити продовження невикористаних довірчих документів, яка була отримана відповідачем 10.07.2024, тому обов`язок щодо здійснення продовження невикористаних довірчих документів на бензин А-92 на загальний об`єм 400 літрів на загальну суму 20 192,00 грн., згідно положень ч. 2 ст. 530 ЦК України для ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» настав 17.07.2024, в зв`язку з чим вважає обґрунтованим нарахування відповідачу штрафних санкцій з вказаної дати.

Суд, розглянувши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини.

12.09.2023 між ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» (Постачальник, відповідач) та Управлінням освіти Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області (Покупець, позивач) було укладено договір про закупівлю №76 (надалі Договір, а.с.17-20).

Згідно з п.п.1.1,1.2 Договору, Постачальник приймає на себе зобов`язання передати Покупцю у власність паливо (надалі Товар), а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти вказаний Товар згідно Специфікації (Додаток № l до Договору про закупівлю), яка є невід`ємною частиною цього Договору. Найменування закупівлі: Придбання пально-мастильних матеріалів (талонів) Бензин А-92. Код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти; одиниця виміру літр.

Специфікацією (додаток № 1 до Договору, а.с.20, зворот) передбачено, що товаром, який підлягає передачі за Договором, є бензин А-92 в кількості 1 600 літрів, по ціні 50,48 грн за літр (з ПДВ) загальною вартістю 80 768,00 грн (з ПДВ).

Відповідно до п.1.3. Договору, відпуск палива з АЗС здійснюється за довірчими документами (талони номіналом 10 та/або 15, та/або 20 л) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.

П. 1.7 Договору передбачено, що передача Товару по цьому Договору здійснюється партіями: асортимент та кількість яких зазначена в Талоні. Право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання накладної або акту прийому-передачі. Ризик випадкової загибелі Товару переходить до Покупця з моменту одержання Товару на АЗС по талонах.

Відповідно до умов Договору Постачальник (як Зберігач) зобов`язується зберігати придбаний Покупцем у Постачальника Товар. Товар, придбаний Покупцем за Договором, знаходиться у Постачальника на зберіганні (п. 1.8 Договору).

Згідно з п.3.1. Договору його ціна становить: 80 768,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 13461,33 грн.

Розрахунки за цим Договором між Постачальником та Покупцем здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на переданий у власність Товар (3.3. Договору).

Відповідно до п.4.1 Договору, передача Покупцю Товару за цим Договором здійснюється Постачальником на АЗС шляхом заправки автомобілів Покупця при пред`явленні довірчих документів (талони номіналом 10 та/або 15, та/або 20 л) довіреними особами Покупця.

Талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного в талоні об`єму і марки Товару, після чого всі обов`язки Сторін вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передати Покупцю Товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в Талоні (п.4.2 Договору).

Довірчі документи (талони номіналом 10 та/або 15, та/або 20 л) повинні бути передані покупцю у термін до 31.12.2023 та в будь-якому разі на протязі 10 календарних днів з моменту підписання Договору (п.4.3 Договору).

Право власності на Товар переходить до Покупця у момент передачі довірчих документів Продавцем і може бути реалізоване Покупцем у будь-який момент після оплати Товару по факту пред`явлення ним талонів на АЗС протягом строку їх дії (безстроково або не менше 1 року та з можливістю безкоштовного продовження невикористаних довірчих документів на аналогічний термін дії). Продавець гарантує безоплатний обмін пошкоджених довірчих документів, а також (у разі необхідності) старих бланків довірчих документів на нові (п.4.4 Договору).

Відповідно до п.4.5 Договору, передача довірчих документів та перехід права власності на відповідну кількість товару посвідчується видатковими документами (видатковими накладними, актами прийому-передачі та ін.).

З моменту переходу до Покупця права власності на пальне та до моменту його фактичного отримання на АЗС , пальне перебуває на відповідному безкоштовному зберіганні на АЗС Продавця (п.4.6 Договору).

В п.4.8 Договору наведено перелік АЗС, на яких здійснюється відпуск палива на підставі довірчих документів.

Згідно з п.5.3.2. Договору Постачальник зобов`язаний передати Товар по талонам на АЗС Постачальника протягом 365 календарних днів з моменту передачі талонів по видатковій накладній Покупцю.

П.6.2.2 Договору передбачено, що за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості Товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Відповідно до п.9.1 Договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

За видатковою накладною № Рн230913/003 від 20.09.2023 відповідач передав позивачу бензин А-92 (Євро 5) по бланкам дозволу у загальній кількості 1600 л загальною вартістю 80 768,00 грн з ПДВ (а.с.21).

Позивач здійснив оплату за товар в повному обсязі на суму 80 768,00 грн з ПДВ платіжною інструкцією №1019 від 21.09. 2023 (а.с.25).

На виконання Договору позивачем було частково отримано оплачений товар, а саме бензин А-92 (Євро 5) згідно довірчих документів (талонів) номіналом 10 літрів у загальній кількості 84 шт., загальним об`ємом 840 літрів, що визнається сторонами по справі в заявах по суті спору.

Позивач листом від 29.02.2024 № 01/09-213 та претензією №1 від 29.03.2024, вих. № 01-09/338 звертався до відповідача з вимогами щодо необхідності продовження невикористаних довірчих документів на бензин А-92 (Євро5) номіналом 10 літрів у загальній кількості 76 штук, загальним об`ємом 760 літрів (а.с.13-16).

Відповідно до підписаного сторонами Акту від 17.04.2024 про прийняття на обмін талонів до Договору, позивачем було передано для обміну, а відповідачем прийнято 76 талонів на бензин А-92 в кількості 760 л на загальну суму 38 364,80 грн (а.с.11, зворот).

В подальшому від ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» до позивача в порядку обміну надійшло 36 талонів на бензин А-92 в кількості 360 л на загальну суму 18172,80 грн, які були прийняті позивачем відповідно до акту прийняття на облік талонів від 26.04.2024 (а.с.8).

На момент подання позову відповідач не повернув позивачу 40 талонів номіналом 10 літрів на 400 літрів бензину А-92 (Євро 5) на загальну суму 20 192,00 грн та не здійснив відпуск зазначеного товару шляхом заправки автотранспортних засобів позивача на АЗС, визначених в п.4.8 Договору.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 2 від 01.07.2024, вих. № 01-09/828, з вимогою здійснити продовження невикористаних довірчих документів на бензин А-92 на загальний об`єм 400 літрів, яка була вручена відповідачу 10.07.2024 за адресою для листування, зазначеною в розділі 13 Договору, що підтверджується відомостями, які містяться на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (а.с.29-32).

Відповідач листом вих. № 15/07-1 від 15.07.2024, направленим на електронну пошту позивача, зазначену в розділі 13 Договору, повідомив позивача про те, що ТОВ «Укрнафта-Постач» з червня 2024 року вчиняє дії щодо односторонньої відмови від зобов`язань по укладеним з ТОВ «ГАРАНТ ОЙЛ ГРУПП» договорам, зокрема, не продовжує строк дії протермінованих талонів на поставку палива, не здійснює їх заміну та не повертає сплачені кошти за не отримане по таким талонам паливо (а.с.65) На підтвердження зазначених обставин відповідачем була направлена позивачу копія листа ТОВ «Укрнафта-Постач» №307 від 29.05.2024 про припинення в односторонньому порядку договору поставки №01/02/27/23/2 від 06.12.2022, яка додана до відзиву (а.с.64).

При розгляді справи по суті судом приймаються до уваги такі обставини.

В ст. 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Спірні правовідносини між сторонами виникли в зв`язку з укладенням та виконанням договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу (далі ГК) України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як свідчить зміст умов Договору (п.п.1.1,1.3,1.7, 4.1-4.4) та Специфікації, товаром, який підлягає передачі за Договором, є саме бензин А-92, а не талони на нього, в той час як талони визначені в Договорі як довірчі документи, на підставі яких має здійснюватися передача товару Покупцю в порядку, визначеному розділом 4 Договору (шляхом заправки автомобілів Покупця на АЗС).

Згідно з Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі Інструкція № 281/171/578/155), талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

П.4.5 Договору прямо передбачено, що видатковими документами, зокрема видатковими накладними, підтверджується факт передачі довірчих документів на товар та перехід права власності на відповідну кількість товару.

З урахуванням викладеного, підписана сторонами видаткова накладна № Рн230913/003 від 20.09.2023 фактично свідчить про передачу відповідачем саме талонів (бланків дозволу, довірчих документів) на бензин А-92 у загальній кількості 1600 л загальною вартістю 80 768,00 грн з ПДВ, а не про передачу відповідного товару позивачу як покупцю.

В зв`язку з викладеним, судом відхиляються як необґрунтовані доводи відповідача про те, що зазначена вище видаткова накладна є доказом передачі позивачу товару, який підлягав поставці за Договором (бензин А-92 у кількості 1600 літрів загальною вартістю 80 768,00 грн з ПДВ).

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

Як було встановлено судом, п.п.1.3, 1.7, 4.4 Договору передбачено, що право власності на товар переходить до Покупця (позивача) в момент передачі довірчих документів (талонів) Продавцем (відповідачем), і може бути реалізоване в будь-який момент після оплати товару по факту пред`явлення талонів Покупцем та відпуску палива Продавцем на АЗС, визначених в п.4.8 Договору.

Таким чином, умовами Договору передбачено, що право власності на товар (бензин А-92) у позивача виникає до моменту фактичної передачі відповідного товару у його володіння в порядку, визначеному п.п.4.1- 4.4 Договору (шляхом здійснення заправки автотранспорту позивача на АЗС).

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Цивільні права та обов`язки також можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст.11 ЦК України).

Ст. 667 ЦК України передбачено, якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов`язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов`язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням викладеного, як з вимог закону (ст. 667 ЦК України), так і з умов п.п.1.8, 4.6 Договору у відповідача виникло зобов`язання щодо безкоштовного зберігання товару, право власності на яке було набуте позивачем, до моменту його фактичного отримання на АЗС шляхом використання відповідних талонів для заправки автотранспорту.

Судом приймається до уваги, що сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1. ст. 936 ЦК України).

З огляду на викладене, укладений між сторонами по справі Договір має елементи договору зберігання.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч. 1, 2 ст. 938 ЦК України).

Ст. 937 ЦК України передбачає, що договір зберігання у випадках, встановлених ст. 208 ЦК України (зокрема, договір, що укладається між юридичними особами), має бути укладений в письмовій формі.

Умова щодо зобов`язання відповідача здійснювати відповідальне безкоштовне зберігання товару, право власності на яке було набуто позивачем відповідно до умов Договору, до моменту його фактичного отримання на АЗС, міститься в п.п.1.8, 4.6 Договору, підписаному сторонами. Таким чином, сторонами дотримано вимоги закону щодо письмової форми договору.

Відповідно до ч.1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Договором не передбачено необхідність складання сторонами окремих документів (зокрема, акту приймання-передачі) в підтвердження передачі на зберігання відповідачу товару (бензину А-92), право власності на який було набуте позивачем відповідно до п.п.1.7, 4.4 Договору з моменту підписання видаткової накладної № Рн230913/003 від 20.09.2023.

З урахуванням того, що укладений між сторонами Договір містить як елементи договору поставки, так і елементи договору зберігання, з його змісту випливає виникнення у відповідача альтернативного зобов`язання:

- зобов`язання як постачальника здійснити поставку товару в порядку, визначеному п.4.1 Договору (шляхом здійснення заправки автотранспорту позивача на АЗС), які фактично були виконані відповідачем частково;

- зобов`язання як зберігача на вимогу позивача повернути бензин А-92, право власності на яке було набуте позивачем відповідно до п.п.1.7, 4.4 Договору, та яке перебуває на зберіганні відповідача відповідно до п.1.8, 4.6 Договору.

Відповідно до змісту п.9.1 Договору, зазначені вище зобов`язання виникли в період дії Договору та залишаються частково невиконаними відповідачем на момент подання позову.

Судом приймається до уваги, що предметом Договору є товар (бензин А-92), який відноситься до речей, що визначаються родовими ознаками.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ч. 2 ст. 186 ЦК України).

З урахуванням викладеного, визначений ст.ст. 655, 712 ЦК України обов`язок відповідача передати покупцю товар за Договором та визначений ч. 1 ст. 949 ЦК України його ж обов`язок повернути поклажодавцеві (позивачу) відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, які перебувають на зберіганні відповідно до Договору, не ставиться в залежність від фактичної наявності у відповідача товару як речі, яка є замінною.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, суд констатує, що відповідачем не надані суду будь-які докази, які б свідчили або про передачу позивачу в натурі зі зберігання 400 літрів бензину А-92 у кількості невикористаних паливних талонів на загальну суму 20 192,00 грн, або про здійснення відповідачем заправки транспортних засобів позивача на АЗС відповідною кількістю бензину А-92.

Судом відхиляються доводи відповідача з посиланням на те, що виконання зобов`язань по передачі товару залежить виключно від ТОВ «Укрнафта-Постач», який є емітентом талонів бренду «UKRNAFTA» та відпускає по ним паливо з мережі АЗС «UKRNAFTA».

Як встановлено судом, п.п.4.1, 5.3.2 Договору передбачено, що саме відповідач як Постачальник, а не будь-яка інша особа, зобов`язаний передати позивачу Товар по талонам на АЗС Постачальника протягом 365 календарних днів з моменту передачі талонів по видатковій накладній Покупцю.

Умовами Договору не передбачена можливість покладення виконання вказаного вище зобов`язання Постачальника (відповідача) на ТОВ «Укрнафта-Постач» або на будь-яку іншу особу.

Згідно з ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Водночас, суд звертає увагу, що ні в Договорі, ні в Специфікації, ні у видатковій накладній № Рн230913/003 від 20.09.2023 не було передбачено, що довірчими документами (талонами), які мають бути передані та фактично передавалися позивачу відповідачем як Постачальником, є талони, які емітовані (видані) ТОВ «Укрнафта-Постач».

В будь-якому випадку, зобов`язання щодо передачі товару (бензину А-92) відповідно до умов Договору та вимог ч.1 ст.527 ЦК України, має бути виконане саме відповідачем як постачальником за Договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, відповідачем порушено права позивача внаслідок невиконання умов Договору щодо передачі позивачу 400 літрів бензину А-92 на загальну суму 20 192,00 грн, який був оплачений позивачем у повному обсязі.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч.1 ст.670 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положення частини 2 ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як примусове виконання обов`язку в натурі.

Зазначений спосіб захисту (примусове виконання обов`язку в натурі) застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його.

Примусове виконання обов`язку в натурі має наслідком імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо), і спрямоване на підсилення існуючого зобов`язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як воно було унормовано сторонами у договорі.

Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в п.5.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 по справі N 910/16744/17.

Заявлені позивачем вимоги щодо зобов`язання відповідача передати в порядку та на умовах, передбачених договором про закупівлю №76 від 12.09.2023 придбане паливо шляхом заправки транспортних засобів Управління освіти Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області через АЗС, на яких здійснюється відпуск палива на всю кількість недотриманого об`єму, а саме на 400 літрів бензину А-92 (Євро 5) у кількості невикористаних паливних талонів на загальну суму 20 192,00 грн, відповідають умовам п.4.1 Договору щодо порядку та способу передачі товару.

При цьому, судом приймається до уваги, що відповідач не повернув позивачу 40 талонів номіналом 10 літрів на 400 літрів бензину А-92 на загальну суму 20 192,00 грн, які були передані відповідачу для обміну відповідно до Акту від 17.04.2024 про прийняття на обмін талонів. Такими чином, талони на відповідну кількість бензину були фактично пред`явлені відповідачу, знаходяться в його розпорядженні, проте відповідач безпідставно ухиляється від виконання свого зобов`язання щодо передачі товару в порядку, визначеному Договором.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача передати товар в натурі визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених вимог про стягнення 1 110,56 грн пені, 1 413,44 грн штрафу за невиконання умов Договору судом приймається до уваги наступне.

Як свідчить зміст позовної заяви, позивачем висуваються вимоги про стягнення пені та штрафу відповідно до п.6.2.2 Договору з посиланням на невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо обміну талонів в семиденний строк з моменту отримання претензії № 2 від 01.07.2024, вих. № 01-09/828, в якій висувалася вимога здійснити продовження невикористаних довірчих документів на бензин А-92 на загальний об`єм 400 літрів.

Водночас, судом приймається до уваги, що в п.4.4 Договору передбачено, що Продавець гарантує безоплатний обмін пошкоджених довірчих документів, а також (у разі необхідності) старих бланків довірчих документів на нові.

Тобто, умовами Договору не передбачені конкретні підстави виникнення у відповідача (продавця) зобов`язання щодо заміни талонів, окрім їх пошкодження.

При цьому, суд звертає увагу, що ні в Договорі, ні в Специфікації Сторонами не було узгоджено вимоги щодо форми та змісту талонів, про які йдеться в Договорі, зокрема, вимоги щодо строку дії талонів, які підлягали передачі за Договором.

У видатковій накладній № Рн230913/003 від 20.09.2023 також не було зазначено строк дії талонів на бензин А-92, які фактично були передані позивачу.

Також в п.4.4 Договору передбачено, що право власності на товар може бути реалізоване Покупцем у будь-який момент після оплати товару по факту пред`явлення ним талонів на АЗС протягом строку їх дії (безстроково або не менше 1 року та з можливістю безкоштовного продовження невикористаних довірчих документів на аналогічний термін дії).

Згідно з п.5.3.2 Договору Постачальник зобов`язаний передати Товар по талонам на АЗС Постачальника протягом 365 календарних днів з моменту передачі талонів по видатковій накладній Покупцю. При цьому, зазначене зобов`язання відповідача не ставиться в залежність від строку дії талонів як довірчих документів.

Таким чином, відповідач як Продавець взяв на себе зобов`язання передати позивачу товар по факту пред`явлення талонів безстроково або щонайменш протягом року з моменту їх передачі, тобто до 20.09.2024.

Враховуючи викладене, позивачем не доведено виникнення у відповідача зобов`язання щодо заміни або продовження строку дії талонів на момент направлення претензії від 01.07.2024, вих. № 01-09/828, оскільки, на думку суду, відповідач був зобов`язаний в будь-якому випадку здійснювати відпуск палива позивачу по фактично переданим йому талонам щонайменш до 20.09.2024 відповідно до п.п.4.4, п.5.3.2 Договору.

Вимоги про стягнення пені та штрафу саме за невиконання зобов`язань щодо передачі товару в порядку, визначеному п.4.1 Договору, або за невиконання зобов`язань щодо повернення товару в натурі зі зберігання, позивачем не заявлялися.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 1 110,56 грн пені, 1 413,44 грн штрафу за невиконання відповідачем свого зобов`язання щодо продовження строку талонів з посиланням на п.6.2.2 Договору визнаються необґрунтованими та відхиляються судом.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Ч. 1 ст. 79 ГПК України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні є обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в частині вимог про зобов`язання передати товар, а саме 400 літрів бензину А-92 (Євро 5) у кількості невикористаних паливних талонів на загальну суму 20 192,00 грн, в іншій частині вимог позов відхиляється судом як необґрунтований.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Відповідна правова позиція була викладена в п.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 року по справі № 910/13737/19.

Відповідно до статті 129 ГПК України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що ціна позову, визначена відповідно до ч.1 ст.163 ГПК України, складається з вартості майна, вимоги про передачу якого заявлені (20 192,00 грн) та розміру стягуваних пені та штрафу (1 110,56 грн та 1 413,44 грн відповідно), що загалом становить 22 716 грн, сплачений позивачем судовий збір, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2691,56 грн.

Керуючись ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп», шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, код ЄДРПОУ 25392923 передати Управлінню освіти Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області, вул. Шкільна, 1в, с. Красносілка, Одеська область, 67560, код ЄДРПОУ 40212110, в порядку та на умовах, передбачених договором про закупівлю №76 від 12.09.2023 придбане паливо шляхом заправки транспортних засобів Управління освіти Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області через АЗС, на яких здійснюється відпуск палива на всю кількість недотриманого об`єму, а саме на 400 літрів бензину А-92 (Євро 5) у кількості невикористаних паливних талонів на загальну суму 20 192,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Групп», шлях Київ-Харків, корпус 134 км., Пирятинський район, Полтавська область, 37043, код ЄДРПОУ 25392923 на користь Управління освіти Красносільської сільської ради Одеського району Одеської області, вул. Шкільна, 1в, с. Красносілка, Одеська область, 67560, код ЄДРПОУ 40212110- витрати по сплаті судового збору у розмірі 2691,56 грн.

4. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Пушко