Рішення
від 14.11.2024 по справі 922/3145/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" листопада 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3145/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" (місцезнаходження:03148, місто Київ, вулиця Сім`ї Стешенків, будинок 1; Код ЄДРПОУ:37311013) до Фізичної особи-підприємця Варламова Михайла Сергійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення 123 669,85 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця Варламова Михайла Сергійовича заборгованості за договором поставки №0266/21-П від 25.11.2021 у сумі 123 669,85 грн.(51 873,74 грн.- основна заборгованість, 58 667,81 грн. - пеня, 9080,40 грн.- проценти річних, 4047,90 грн.- інфляційні втрати).

Також позивач просить суд покласти на ФОП Варламова Михайла Сергійовича витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.09.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" прийнятодо розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3145/24; справу № 922/3145/24 постановлено розглядати без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

07.10.2024 до Господарського суду Харківської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№25204 від 07.10.2024), в якому заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає таке. По-перше, відповідачем підтверджено, що між ним та позивачем 21.11.2021 укладено договір поставки №0266/21-11 та той факт, що відповідно до положень п.4.3 Договору оплата товару відбувається протягом 21 календарного дня з моменту отримання партії товару. По-друге, відповідач стверджує, що початок військової агресії Російської Федерації призвів до унеможливлення ведення ним господарської діяльності, що підтверджується податковими деклараціями. По-третє, відповідач вказує на той факт, що він не відмовлявся від виконання умов договору, у зв`язку з чим ним проведено часткові оплати з метою погашення боргу. По-четверте, ФОП Варламов М.С. заперечує проти нарахування штрафних санкцій, оскільки на його думку настали форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання умов договору у визначений строк. Також, на думку відповідача, позивачем порушено приписи ЦК та ГК щодо строку нарахування пені, який є більше ніж 6 місяців. На підставі зазначеного вище, відповідач просить суд відмовити позивачу мв задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 58 667,81грн. та 15%річних у сумі 9080,40 грн.

15.10.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№25906/24 від 15.10.2024), в якій позивач зазначає таке. По-перше, заперечуючи проти посилання відповідача на обставини непереборної сили, а саме військову агресію РФ позивач зазначає, що заборгованість відповідача за договором виникла до 24.02.2022 р., оскільки на підставі п. 4.3. Договору оплата товару мала бути здійснена відповідачем протягом 21 календарного дня з дати поставки (21.01.2022 р.), тобто до 12.02.2022 р. Отже, на думку позивача, прострочення оплати з боку відповідача виникло не внаслідок дії обставин надзвичайного характеру, а ще до їх настання. По- друге, позивач стврджу, що жодних доказів фінансового стану відповідача за 2023 р. та за 2024 р. та дію на нього форс-мажорних обставин відповідачем не надано. По-третє, щодо посилань відповідача на положення ч. 6 ст. 232 ГК України, позивач зазначає, що ним було нараховано пеню тільки за період з 12.02.2022 р. по 09.05.2023 р., відповідно до п. 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України, тобто в межах строку дії карантину на території України, під час дії якого строк, визначений статтею 232 ГК України було продовжено та до першої оплати позивачем заборгованості, яка була здійснена відповідачем 10.05.2023 р. На підставі зазначеного, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Суд, дослідивши вказані заяви, приймає до розгляду та долучає до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх.№25204 від 07.10.2024) та відповідь на відзив (вх.№25906/24 від 15.10.2024).

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши справу № 922/3145/24 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

21.11.2021 між ТОВ "Світ Інструменту Україна" (постачальник) та ФОП Варламов М.С. (покупець) укладено договір поставки № 0266/21-П.

Згідно умов договору постачальник зобов`язався поставити та передати, а покупець прийняти та сплатити в терміни і на умовах цього договору вартість товарів, що належать постачальнику. Товар поставляється та приймається в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних постачальника. Найменування та кількість товару визначаються відповідно до заявок покупця (п. 1.1., п. 1.2., п. 1.3. договору).

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Постачальник постачає товар відповідно до заявки покупця згідно всіх необхідних характеристик даного товару.

Відповідно до п.2.3. Договору Покупець зобов`язується прийняти товар, перевірити його згідно п. 5 цього договору та здійснити оплату відповідно до умов, визначених п. 4.3. цього договору.

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у видатковій накладній на поставку відповідної партії товару або в рахунку, який дійсний до сплати покупцем протягом п`яти робочих днів. Вартість товару включає вартість його доставки. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається.

Згідно п.4.3 Договору оплата товару здійснюється в одному з наступних порядків:

- попередня оплата товару, що поставляється в розмірі 100% від суми, встановеної в рахунку в т.ч.ПДВ. Постачальник має право не здійснювати поставку товару без наявності попередньої оплати партії товару на розрахунковому рахунку постачальника;

- відстрочка оплати товару. В такому випадку покупець сплачує поставлений Товар протягом 21 календарного дня з дати поставки відповідної партії товару постачальником.

Пунктом 4.4 Договору сторони передбачили, що оплата здійснюється покупцем шляхом безготівоквого переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний в рахунку постачальника, або іним шляхом, не забороненим законодаством.

В разі невиконання, або неналежного виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1. договору).

Відповідно до умов п.6.2 Договору за порушення строків розрахунку за отриманий товар на умовах відстрочення платежу постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення розрахунку від існуючої суми заборгованості, а також в якості санкції, керуючись ст.625 ЦК України, за порушення боржником виконання грошового зобовязання, постачальник має право нарахувати на суму заборгованості відсотки в розмірі 15% річних.

Згідно п.7.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за частове або повне невиконання зобовязань за цим договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення уього договору внаслідок обставин, які мають надзвичайний характер, які сторони не могли передбачити або запобігти. Належним доказом дії даних обставин є довідка ТПП України.

Відповідно до п.10.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і продовжує діяти до 31.12.2025.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

У додатку до договору поставки товару № 0266/21-П від 25.11.2021 сторони узгодили перелік адрес торгівельних точок покупця, в які поставлятиметься товар постачальника.

Звертаючись до суду із даним позовом ТОВ "Світ інструменту Україна" вказує на те, що у 21.01.2022 року позивач поставив відповідачу товар згідно умов договору на суму 111 124,80 грн., що підтверджується видатковою накладною №МИУ001352 від 21.01.2022 (а.с.15).

Однак, вартість товарів відповідач сплатив лише частково у розмірі 30 000,00 грн. згідно з платіжними інструкціями від 10.05.2023 на суму 10 000 00 грн.(а.с.17), від 01.09.2023 на суму 10 000 00 грн.(а.с.19) та від 20.11.2023 р. на суму 10 000,00 грн.(а.с.21)

Решта оплати не була здійснена боржником у строк, визначений п. 4.3 Договору, а тому заборгованість станом на червень 2024 складала 81 124,80 грн.

15.01.2024 позивачем на адресу відповідача направлено претензію №10 від15.01.2024 (а.с.16), у якій вимагав не пізніше ніж протягом 5 календарнх днів з дня отримання претензії сплатити заборгованість за поставку товару у розмірі 81 124,80 грн. або терміново звязатися з позивачем та погодити порядок погашення заборгованості.

Проте відповіді на вказану претензію відповідачем не надано, суму боргу у розмір 81 124,80 грн. не сплачено.

У зв`язку з зазначеним вище, позивач 27.05.2024 звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача 81 124,80 грн.

03.06.2024 Господарським судом Харківської області було видано судовий наказ про стягнення з ФОП Варламова М.С. на користь ТОВ "Світ Інструменту Україна" заборгованості у сумі 81 124,80 грн. та судового збору 302,80 грн.

На підставі вищевказаного наказу 15.08.2024 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження №75798868, в межах якого з відповідача на користь позивача було стягнуто 29 251,06 грн.

29.08.2024 ФОП Варламовим М.С. до Господарського суду Харківської області було подано заяву (вх.№21673 від 29.08.2024) про скасування судового наказу, на підставі якої ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.08.2024 (а.с.41) судом скасовано судовий наказ №922/1823/24 від 03.06.2024.

03.09.2024 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції бул овинесено постанову про закінчення виконавчого провадження №75798868, відповідно до якої залишок нестягнутої суми за виконавчим документом складає 52 176,54 грн.(а.с.44).

Отже, станом на 05.09.2024 (звернення позивача до суду), заборгованість відповідача за договором поставки товару № 0266/21-П від 25.11.2021 складає 51 873,74 грн.(81 124,80 грн. (сума боргу до відкриття ВП №75798868) - 29 251,06 грн.(стягнута сума за ВП №75798868).

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у сумі 58 667,81 грн., проценти річних у сумі 9080,40 грн., інфляційні втрати у сумі 4047,90 грн.) (в порядку статті 625 Цивільного кодексу України).

Обставини щодо стягнення суми основного боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення ТОВ "Світ Інструменту Україна" до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

У даній справі між сторонами виникли правовідносини за договором поставки № 0266/21-П від 25.11.2021.

Договір не був предметом судового розгляду, докази про його розірвання чи зміну умов в матеріалах справи відсутні, отже є чинним на день розгляду справи.

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).

Окремим видом зобов`язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до приписів статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та жодних доказів остаточної оплати товару за Договором поставки № 0266/21-П від 25.11.2021 не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" в частині стягнення основного боргу в розмірі 51 873,74 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача пені у сумі 58 667,81 грн. , 15 відсотків річних у сумі 9080,40 грн. та інфляційних втрат у сумі 4047,90 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати процентів річних від простроченої суми.

Сторонами у п. 6.2. договору поставки встановлено, що за порушення строків розрахунку за отриманий товар на умовах відстрочення платежу постачальник має право нарахувати покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення розрахунку від існуючої суми заборгованості, а також у якості санкції, керуючись ст. 625 ЦК України, за порушення боржником виконання грошового зобов`язання постачальник має право нарахувати на суму заборгованості проценти у розмірі 15% (п`ятнадцять) річних.

Заперечуючи проти нарахування пені у сумі 58 667,81 грн. та процентів річних у сумі 9080,40 грн. відповідач вказує на факт настання форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання умов договору у визначений строк, а також, заперечує щодо нарахування пені за період з 12.02.2022 по 09.05.2023, оскільки такий строк строку нарахування пені, є більшим ніж 6 місяців, що на думку відповідача, позивачем порушує приписи ЦК та ГК.

Суд вважає за необхідне звернутися до аналізу права сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 4 статті 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (схожий висновок викладено в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому, суд зазначає, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 11.08.2024.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Згідно п.7.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за частове або повне невиконання зобовязань за цим договором, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення уього договору внаслідок обставин, які мають надзвичайний характер, які сторони не омгли передбачити або запобігти. Належним доказом дії даних обставин є довідка ТПП України.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст.6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням / обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Суд зазначає, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача за договором виникла до 24.02.2022 (день початку військової агресії Російської Федерації), оскільки оплата за поставку товару мала бути здійсненя відповідачем протягом 21 календарного дня з дати поставки (21.01.2022), тобто до 12.02.2022.

Крім того, доказів звернення відповідача до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), матеріали справи не містять.

Доводи відповідача щодо наявності в нього обставин непереборної сили, які унеможливили виконання умов договору з оплати поставленого товару у визначений договором строк,спростовуються викладеним вище.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку про відсутність у відповідача форс-мажорних обставин.

Крім того, заперечуючи проти доводів відповідача, щодо порушення позивачем шестимісячного строку нарахування пені, в порядку ст.232 ГК України, позивач посилається на п.7 розділу ІХ Прикінцевих положень ГК України, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Крім того, позивач також посилається на п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

На підстві наведеного вище, позивачем нараховано пеню за період з 12.02.2022 по 09.05.2023 ( в межах строку дії карантину на території України).

Суд зазначає, що пеня нарахована позивачем більше ніж за 6 місяців чим порушено положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

На думку Суду позивач дійшов помилкового висновку про те, що ТОВ "Світ Інструменту Україна" управі було нараховувати пеню понад строки, визначені частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, з посилання на п. 7 розділу IX «Прикінцеві положення» ГК України, з огляду на наступне.

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" було розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено наступним пунктом:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Суд не погоджується з доводами позивача, що вказаною нормою фактично було продовжено можливість нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання більше ніж за шість місяців, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)" зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 запроваджено карантині заходи з метою протидії поширенню коронавірусу COVID-19. Також запроваджені обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19 і на рівні територіальних одиниць, у тому числі встановлений режим надзвичайної ситуації у кількох областях України.

Разом з цим, враховуючи те, що поширення коронавірусу COVID-19 відбувається у багатьох країнах світу, як наслідок стрімко знижується ділова та економічна активність, знижуються обсяги виробництва, надходження до державного та місцевих бюджетів, збільшується безробіття, зростає попит на соціально значущі товари та товари протиепідемічного призначення у тому числі і в Україні.

При цьому, до основних положень законопроекту було віднесено, зокрема, запровадження підтримки для працівників та роботодавців в умовах поширення коронавірусу COVID-19; розширення підстав для продовження процесуальних строків встановлених судом або законом; забезпечення здійснення виплати соціальної допомоги, продовження строку звернення за соціальною допомогою та строків виплат соціальної допомоги; відтермінування подання звітів, статистичної інформації до контролюючих органів.

Вказаний висновок логічно підтверджується іншими законодавчими змінами, зокрема, пунктом 8 розділу ІХ прикінцевих положень Господарського кодексу України. Аналогічне положення міститься в Цивільному Кодексі України та спрямоване на обмеження нарахування штрафних санкцій. Водночас, вказані положення не застосуються до правовідносин, що виникли між сторонами у даній справі.

При цьому, такі законодавчі зміни також були спрямовані на забезпечення права особи на судовий захист, шляхом продовження строків позовної давності. Так, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Також у пояснювальній записці до Закону України "Про внесення змін до Господарського кодексу України (щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19)" № 3297 від 02.04.2020, вказано, що запровадження змін, передбачених проектом, дозволить уповільнити економічний спад, зберегти підприємства від банкрутства, зберегти робочі місця, сприяти наповненню державного та місцевих бюджетів, пришвидшити відновлення економіки після закінчення карантину, сприяти зростанню доходів роботодавців і працівників, сприяти забезпеченню своєчасної виплати заробітних плат тощо.

Таким чином, прийняття вказаного Закону було спрямовано на нейтралізацію негативних наслідків зниження ділової та економічної активності в Україні та світі, які пов`язані із поширенням коронавірусної інфекції COVID-19, а не навпаки (як вважає позивач) з урахуванням обмеження діяльності аеропорту та враховуючи умови договору у даній справі.

Разом з цим, скасування обмеження періоду нарахування пені з очевидністю створює додатковий, немотивований і несправедливий тягар з оплати штрафних санкцій, які раніше були обмежені шестимісячним строком.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку законодавцем не було скасовано обмеження щодо періоду нарахування пені, а відбулося продовження строку на звернення з позовом про захист свого права в частині стягнення пені.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Таким чином, ч. 6 ст. 232 ГК України встановлено обмеження періоду за, який здійснюється нарахування пені, за умови якщо інше не встановлено законом або договором, а строком, який продовжується на строк дії карантину відповідно до п. 7 розділу "Прикінцеві положення" ГК України, є строк коли зобов`язання мало бути виконано, зі спливом якого пов`язано виникнення порушення зобов`язань, тобто початок періоду, за який здійснюється нарахування штрафних санкцій.

Оскільки в договорі поставки №0266/21-П відсутні умови, щодо нарахування штрафних санкцій понад 6 місяців, нарахування пені мало здійснюватися 6 місяців, зокрема, за період з 12.02.2022 по 12.08.2022, а саме 182 дня.

Тому помилковим є висновок позивача, що з урахуванням вимог частини 6 статті 232 ГК України та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року, сума пені за порушення відповідачем термінів оплати за поставлений позивачем товар становить 58 667, 81 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, враховуючи визначений ч. 6 ст. 232 ГК України період її нарахування, суд зазначає, що вірною є сума пені у розмірі 17 566,85 грн. за період з 12.02.2022 по 12.08.2022.

Крім того, суд зазначає, що сума пені нарахована позивачем (58 667,81 грн.) є вищою ніж сума основного боргу (51 873,74 грн.). Крім того, сторони у договорі погодили нарахування на підставі статті 625 ЦК України відсотків річних у розмірі 15% (п. 6.2. договору). А тому загальна сума нарахувань перевищує суму боргу.

Суд звертає увагу позивача, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Щодо нарахування позивачем відсотків річних у сумі 9080,40 грн. та інфляційні втрати у сумі 4047, 90 грн., суд зазначає таке.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також відстки річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Окрім того, судом взято до уваги правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19, відповідно до якої розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

За порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем детального розрахунку 15% річних у розмірі 9080,40 грн. за період з 21.11.2023 по 19.08.2024 та інфляційних втрат у розмірі 4047,90 грн. за період листопад 2023-липень 2024 суд зазначає, що вказані нарахування є обґрунтованими, правомірними, розрахунок з огляду на прострочення сплати відповідачем основної заборгованості виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення 15% річних у розмірі 9080,40 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4047,90 грн. визнається судом обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за договором поставки №0266/21-П від 25.11.2021 у розмірі 51 873,74 грн., пені у розмірі 17 566,85 грн., 15% річних у сумі 9080,40 грн. та інфляційних втрат у сумі 4047, 90 грн. підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 41 100,96 грн., суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" покладаються Фізичну особу-підприємця Варламова Михайла Сергійовича на пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73-80, 86, 129, 236-238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Варламова Михайла Сергійовича (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ інструменту Україна" (місцезнаходження:03148, місто Київ, вулиця Сім`ї Стешенків, будинок 1; Код ЄДРПОУ:37311013) заборгованість за договором поставки №0266/21-П від 25.11.2021 у сумі 51 873,74 грн., пеню у сумі 17 566,85 грн, 15% річних у сумі 9080,40 грн., інфляційні втрати у сумі 4047, 90 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2021,66 грн.

В частині задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 41 100,96 грн.- відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "14" листопада 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/3145/24

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення14.11.2024
Оприлюднено18.11.2024
Номер документу123011759
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —922/3145/24

Рішення від 14.11.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Рильова В.В.

Ухвала від 16.09.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Рильова В.В.

Ухвала від 09.09.2024

Господарське

Господарський суд Харківської області

Рильова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні