Рішення

від 14.11.2024 по справі 906/813/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" листопада 2024 р. Справа № 906/813/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Баранівське лісомисливське господарство "Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп"

про стягнення 93 252,84 грн.

Представники сторін: не викликались

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 31.07.2024 відкрив провадження у справі за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (м. Київ) в особі Філії "Баранівське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до відповідача Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" про стягнення 93 253, 84 грн., яку визначено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.09.2024 справу №906/813/24 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Хмельницької області (29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1).

14.10.2024 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла справа №906/813/24 з супровідним листом від 08.10.2024.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2024 справу №906/813/24 передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 15.10.2024 справу №906/813/24 прийнято до свого провадження, яку визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строки для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до 23.10.2024 та для подання відзиву на позов до 05.11.2024, а позивачу строк для подання відповіді на відзив до 12.11.2024.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Баранівське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулось з позовом до Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" про стягнення 93 252,84 грн., з яких 77 389,35 грн. основний борг, 3 296,71 грн. інфляційні втрати, 12 566,78 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання укладеного між філією "Баранівське лісомисливське господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та ДП "Шепетівський військовий лісгосп" договору купівлі продажу №6 від 02 жовтня 2023 позивач поставив відповідачу у період з жовтня по грудень 2023 товар на загальну суму 1 139 039,35 грн., що підтверджується двосторонніми товарно-транспортними накладними. Однак відповідачем свої зобов`язання щодо оплати товару виконано частково на загальну суму 1 061 650,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями, у зв`язку з чим заборгованість за отриманий товар становить 77 389,35 грн. Направлена позивачем на поштову та електрону адресу відповідача претензія від 28.06.2023 на суму 90 031,60 грн. отримана та залишена останнім без будь-якого реагування. Враховуючи прострочення оплати основного боргу, на підставі п. 6.4 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач нарахував до стягнення з відповідача 12 566,78 грн. пені за період 29.12.2023 - 25.07.2024 та 3 296,71 грн. інфляційних втрат за період січень - червень 2024.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов, причин не повідомив. Ухвала суду від 15.10.2024 надіслана на офіційну електронну адресу відповідача зареєстровану в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та доставлена до електронного кабінету відповідача 16.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 08.11.2024.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом враховується, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

02.10.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі Філії "Баранівське лісомисливське господарство" ДП "Ліси України" (продавець) та Державним підприємством "Шепетівський військовий лісгосп" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №6, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити наступний товар - пиломатеріали обрізні, строгані сухі хвойних порід (сосна) (надалі іменується "товар").

За змістом п. 1.2 договору ціна за одиницю виміру визначається рахунком-фактурою за окрему партію товару.

Покупець зобов`язаний прийняти товар та сплатити його вартість (п. 3.2 договору).

У п. 4.1 договору сторонами визначено, що оплата за отриману партію товару проводиться покупцем шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця суми відповідно до рахунку продавця.

Передання-передача товару здійснюється за Актом прийому-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору. Моментом переходу права власності на товар являється, день повної оплати за певну партію товару (п.п. 5.1, 5.2 договору).

Згідно з п. 5.4 договору при поставці товару на адресу покупця продавець зобов`язаний надати наступні документи: товаротранспортна (залізнична) накладна, видаткова накладна, специфікація, Акт прийому-передачі.

У п. 6.4 договору узгоджено, що в разі порушення строків оплати передбачених п. 2.2. Розділу 2 даного договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми не заборгованості, за кожен день прострочення.

Пунктом 9.1 передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року.

Договір купівлі-продажу №6 від 02.10.2023 підписано та скріплено відтисками печаток сторін.

Позивачем виставлено відповідачу до оплати рахунки №390 від 19.10.2023 на суму 217 700,00 грн., №409 від 30.10.2023 на суму 217 700,00 грн., №424 від 07.11.2023 на суму 217 700,00 грн., №441 від 14.11.2023 на суму 217 700,00 грн., №465 від 21.11.2023 на суму 217 700,00 грн., №530 від 21.12.2023 на суму 164389,35 грн., на загальну суму 1 252 889,35 грн., які ДП "Шепетівський військовий лісгосп" оплатило частково на суму 1 066 650,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №2156 від 17.10.2023 на суму 217 700,00 грн., №2214 від 19.10.2023 на суму 116 250,00 грн., №2308 від 01.11.2023 на суму 101 450,00 грн., №2309 від 01.11.2023 на суму 108 850,00 грн., №2405 від 13.11.2023 на суму 217 700,00 грн., №2445 від 17.11.2023 на суму 117 700,00 грн., №2804 від 29.12.2023 на суму 87 000,00 грн., №2491 від 24.11.2023 на суму 100 000,00 грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу №6 від 02.10.2023 Філією "Баранівське лісомисливське господарство "Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" поставлено, а Державним підприємством "Шепетівський військовий лісгосп" прийнято товар на загальну суму 1 139 039,35 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №1927 від 19.10.2023 на суму 121 099,93 грн. (без підпису отримувача), №1992 від 30.10.2023 на суму 198 099,89 грн., №2041 від 08.11.2023 на суму 226 239,88 грн., №2071 від 16.11.2023 на суму 197 959,88 грн., №2136 від 25.11.2023 на суму 209 999,88 грн. та №2258 від 20.12.2023 на суму 185 639,89 грн.

До матеріалів справи додано двосторонній акт надання послуг №1925 від 19.10.2023 на суму 5000,00 грн. відшкодування витрат по перевезенню на підставі "Основного договору".

У позовній заяві позивач вказує про зарахування частини коштів оплачених відповідачем 19.10.2023 в розмірі 5000,00 грн. для оплати послуг визначений у вищевказаному акті №1925 від 19.10.2023.

28.06.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату 77 389,35 грн. з наведеним розрахунком вимог та доданими актами звірки взаємних розрахунків за період жовтень-червень 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення 03.06.2024. У актах звірки позивачем визначено проведену 19.10.2023 відповідачем попередню оплату у сумі 111 250,00 грн., в той час як згідно платіжної інструкції №2214 від 19.10.2023 останнім сплачено 116 250,00 грн., що свідчить про не зарахування позивачем 5000,00 грн. на оплату товару.

Претензія залишена відповідачем без будь-якого реагування.

Враховуючи проведення часткової оплати за отриманий товар згідно договору купівлі-продажу №6 від 02.10.2023, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача решти заборгованості в сумі 77 389,35 грн. та у зв`язку із неналежним виконанням ДП "Шепетівський військовий лісгосп" умов договору нарахував на підставі п. 6.4 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України 12 566,78 грн. пені за період 29.12.2023 - 25.07.2024 та 3 296,71 грн. інфляційних нарахувань за період січень - червень 2024.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2023 між Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України" в особі Філії "Баранівське лісомисливське господарство "Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (продавець) та Державним підприємством "Шепетівський військовий лісгосп" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №6, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти й оплатити наступний товар - пиломатеріали обрізні, строгані сухі хвойних порід (сосна).

Таким чином, суд доходить висновку, що правовідносини, що склались між сторонами є правовідносинами з поставки товару.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У п. 4.1 сторонами визначено, що оплата за отриману партію товару проводиться покупцем шляхом попередньої оплати на розрахунковий рахунок продавця суми відповідно до рахунку продавця.

У відповідності до умов договору, позивачем виставлено відповідачу для попередньої оплати рахунки №390 від 19.10.2023 на суму 217 700,00 грн., №409 від 30.10.2023 на суму 217 700,00 грн., №424 від 07.11.2023 на суму 217 700,00 грн., №441 від 14.11.2023 на суму 217 700,00 грн., №465 від 21.11.2023 на суму 217 700,00 грн., №530 від 21.12.2023 на суму 164389,35 грн., на загальну суму 1 252 889,35 грн.

Вказані рахунки відповідач оплатив частково на суму 1 066 650,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями №2156 від 17.10.2023 на суму 217 700,00 грн., №2214 від 19.10.2023 на суму 116 250,00 грн., №2308 від 01.11.2023 на суму 101 450,00 грн., №2309 від 01.11.2023 на суму 108 850,00 грн., №2405 від 13.11.2023 на суму 217 700,00 грн., №2445 від 17.11.2023 на суму 117 700,00 грн., №2804 від 29.12.2023 на суму 87 000,00 грн., №2491 від 24.11.2023 на суму 100 000,00 грн.

В подальшому, на виконання умов договору купівлі-продажу №6 від 02.10.2023 Філією "Баранівське лісомисливське господарство "Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" поставлено, а Державним підприємством "Шепетівський військовий лісгосп" прийнято товар на загальну суму 1 139 039,35 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними №1927 від 19.10.2023 на суму 121 099,93 грн. (без підпису отримувача), №1992 від 30.10.2023 на суму 198 099,89 грн., №2041 від 08.11.2023 на суму 226 239,88 грн., №2071 від 16.11.2023 на суму 197 959,88 грн., №2136 від 25.11.2023 на суму 209 999,88 грн. та №2258 від 20.12.2023 на суму 185 639,89 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

28.06.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату 77 389,35 грн. з наведеним розрахунком вимог та доданими актами звірки взаємних розрахунків за період жовтень-червень 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення 03.07.2024. Претензія залишена відповідачем без будь-якого реагування.

З огляду на визначення у договорі обов`язку відповідача з попередньої оплати товару шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок відповідно до виставленого рахунку позивача, суд дійшов до висновку, що вартість товару мала бути сплачена відповідачем до дня фактичної поставки товару позивачем.

Докази на підтвердження сплати відповідачем решти заборгованості за поставлений позивачем товар за договором купівлі-продажу №6 від 02.10.2023 на суму 72389,35 грн. матеріали справи не містять.

Позивач надає до матеріалів справи акт надання послуг №1925 від 19.10.2023 на суму 5000,00 грн. про відшкодування витрат по перевезенню на підставі "Основного договору", та зараховує частину коштів (5000,00 грн.) проведеної 19.10.2023 відповідачем попередньої оплати за товар на суму 116 250,00 грн. на оплату послуг перевезення згідно вказаного акту.

Судом враховується, що у виставленому позивачем до оплати рахунку №390 від 19.10.2023 визначено суму 217 700,00 грн. як оплату за пиломатеріал обрізний без вимоги щодо сплати будь-яких послуг перевезення, а у доданих платіжних інструкціях про сплату коштів відповідачем вказано призначення платежу: "за пиломатеріал обрізних зг рахунку (держзакупівля непередбачена)".

Водночас, згідно зі змістом договору купівлі-продажу №6 від 02.10.2023 обов`язку Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" з оплати послуг перевезення позивачу не передбачено. Окрім того, у акті надання послуг №1925 від 19.10.2023, підписаному сторонами, не міститься посилання на договір купівлі-продажу №6 від 02.10.2023.

З огляду на викладене, зарахування позивачем частини коштів (5000,00 грн.) проведеної відповідачем попередньої оплати 19.10.2023 на суму 116 250,00 грн. на оплату послуг перевезення згідно акту №1925 від 19.10.2023 є необґрунтованим. Вказані кошти належить вважати оплатою за пиломатеріал обрізний як визначено відповідачем у призначенні платежу у платіжній інструкції №2214 від 19.10.2023.

Враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов`язань з повної оплати за поставлений позивачем товар за договором купівлі-продажу №6 від 02.10.2023, відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем 72389,35 грн., суд вважає за належне заявлені позовні вимоги про стягнення 77389,35 грн. основного боргу задовольнити частково, стягнути 72 3789,35 грн. У стягненні 5000,00 грн. основного боргу слід відмовити.

З огляду на прострочення сплати відповідачем боргу за отриманий товар, позивач нарахував до стягнення з відповідача на підставі п. 6.4 договору 12 566,78 грн. пені за період 29.12.2023 - 25.07.2024 та згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України 3 296,71 грн. інфляційних втрат за період січень - червень 2024.

Згідно з ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Визначені ч. 2 ст. 625 ЦК право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

При перерахунку заявленого до стягнення розміру інфляційних нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, з огляду на правову природу попередньої оплати, враховуючи визначений судом належний розмір основного боргу (72389,35 грн.), на який можливе нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що інфляційні нарахування обраховано позивачем поза межами максимальної суми можливої до стягнення за заявлений період, а тому вимога про стягнення 3296,71 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню частково на суму 3083,71 грн. У стягненні 213,00 грн. інфляційних нарахувань належить відмовити.

Стосовно стягнення пені, суд зазначає, що правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Стаття 551 ЦК України передбачає, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Поряд з цим ГК України, також як і ЦК України, передбачає, що неустойка встановлюється договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За змістом ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

У п. 6.4 договору узгоджено, що в разі порушення строків оплати передбачених п. 2.2. Розділу 2 даного договору покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми не заборгованості, за кожен день прострочення.

У змісті договору купівлі-продажу №6 від 02.10.2023 відсутній пункт 2.2 та Розділ 2 для встановлення судом факту порушення строків оплати покупцем як підстави для нарахування пені у порядку та розмірі визначеному пунктом 6.4 договору.

Оскільки розмір неустойки за прострочення оплати боржником за договором купівлі-продажу законом та спірним договором не визначено, у стягненні 12 566,78 грн. пені за заявлений період належить відмовити.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст. 74 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд вважає за належне позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача 72389,35 грн. основного боргу та 3083,71 грн. інфляційних нарахувань. У решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки згідно положень ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а позовну заяву у справі №906/813/24 подано до суду в електронній формі, то визначення суми судового збору, який підлягає стягненню з відповідача відбувається із застосуванням коефіцієнту 0,8.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 14, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Шепетівський військовий лісгосп" (30400, Хмельницька обл., місто Шепетівка, пров. Героїв небесної сотні, буд. 18, код ЄДРПОУ 43075760) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034) в особі Філії "Баранівське лісомисливське господарство "Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (12732, Житомирська обл., Звягельський район, с. Зеремля, вул. Лісництва, буд. 6, код ЄДРПОУ 45027169) 72389,35 грн. основного боргу, 3083,71 грн. інфляційних нарахувань та 1960,44 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

У стягненні 5000,00 грн. основного боргу, 12566,78 грн. пені та 213,00 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронний кабінет, а у разі відсутності такої можливості - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення складено та підписано 14.11.2024.

СуддяА.М. Яроцький