Рішення

від 07.11.2024 по справі 925/384/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року Справа № 925/384/24

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача за первісним позовом Данильченко О.І. - адвокат,

від першого відповідача за первісним позовом Тихонов О.А. - адвокат,

від другого відповідача за первісним позовом представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за первісним позовом

акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк,

м. Київ

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче

підприємство АЕРОМЕХ, м. Ватутіне, Звенигородського

району, Черкаської області

2. ОСОБА_1 , м. Луганськ,

про стягнення солідарно 308 851 грн. 90 коп.,

за зустрічним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче

підприємство АЕРОМЕХ, м. Ватутіне, Звенигородського

району, Черкаської області

до акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк,

м. Київ

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк до товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ та ОСОБА_1 про стягнення солідарно на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, з позичальника: товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ, та з поручителя: ОСОБА_1 284 099 грн. 73 коп. заборгованості за кредитом та 24 752 грн. 17 коп. заборгованості за процентами, у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору №40663973-КД-2 від 10 грудня 2021 року та договору поруки №40663973-ДП-2/1 від 10 грудня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28 березня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 год. 00 хв. 25 квітня 2024 року.

11 квітня 2024 року від товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ надійшла зустрічна позовна заява до акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про внесення змін до кредитного договору №40663973-КД-2 від 10 грудня 2021 року в запропонованій відповідачем редакції, а саме:

останнє речення п. А.8 кредитного договору викласти в наступній редакції:

Платежі по кредиту сплачуються першого числа кожного поточного місяця, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили, рівними частинами в сумі 15 442,6 грн.;

- п. 2.7 додаткової угоди №1 від 10.12.2021 р. до кредитного договору від 10.12.2021 р. №40663973-КД-2 викласти в наступній редакції:

2.7. Платежі по кредиту сплачуються першого числа кожного поточного місяця, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили, рівними частинами в сумі 15 442,6 грн..

Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року прийнято зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ до спільного розгляду з первісним позовом.

Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 25 квітня 2024 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Клопотання представника першого відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 04 червня 2024 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засіданні від 04 червня 2024 року, суд відклав розгляд справи в підготовчому засіданні на 12 год. 15 хв. 25 червня 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 12 год. 15 хв. 25 червня 2024 року не відбулося, у зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду.

Ухвалою суду від 25 червня 2024 року розгляд справи в підготовчому засіданні призначено на 12 год. 00 хв. 11 липня 2024 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 11 липня 2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 11 год. 30 хв. 10 вересня 2024 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 10 вересня 2024 року, суд оголосив перерву до 10 год. 45 хв. 26 вересня 2024 року.

Проте, судове засідання призначене на 10 год. 45 хв. 26 вересня 2024 року не відбулося, у зв`язку з оголошенням на території Черкаської області в цей час повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 26 вересня 2024 року розгляд справи по суті призначено на 11 год. 00 хв. 23 жовтня 2024 року.

У судовому засіданні, яке відбулося 23 жовтня 2024 року суд оголосив перерву до 12 год. 00 хв. 07 листопада 2024 року.

Другий відповідач за первісним позовом в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалу суду від 23 жовтня 2024 року було доставлено ОСОБА_1 до його електронного кабінету 23 жовтня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа виготовленої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити. Проти зустрічних позовних вимог заперечував.

Відзиву на зустрічну позовну заяву суду не надано.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представник першого відповідача за первісним позовом проти первісного позову заперечував, з підстав викладених у відзиві та зазначав, що прострочення по кредиту виникло внаслідок ведення бойових дій, окупації певної частини території Луганської області та фактичного руйнування виробничих потужностей ТОВ НВП АЕРОМЕХ.

Товариство було об`єктивно позбавлено можливості вести господарську діяльність.

Крім того, предмет застави гідравлічний листогинний прес з ЧПК Inanlar HAP 100 30/25 MODERATE, що був переданий в заставу в рахунок забезпечення зобов`язань по кредитному договору, знищений внаслідок бойових дій.

Отже, невиконання ТОВ НВП АЕРОМЕХ зобов?'язань за кредитним договором відбулося через обставини, які були непередбачуваними, носили характер непереборної сили, і настанню яких ТОВ НВП АЕРОМЕХ не могло запобігти.

Порушення зобов`язання відбулося не з вини позичальника, тому він не може нести будь-якої відповідальності за таке порушення.

У зв?язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ просило суд у задоволенні первісних позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги викладені у зустрічному позові представник товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ підтримав та просив суд їх задовольнити.

В судовому засіданні, яке відбулося 07 листопада 2024 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/384/24.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача за первісним позовом, дослідивши докази, суд вважає, що первісні позовні вимоги слід задовольнити частково, а в задоволенні зустрічних відмовити повністю, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 10 грудня 2021 року між акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк (банк) та товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ (позичальник) було укладено кредитний договір №40663973-КД-2 відповідно до умов якого першому відповідачу було надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у розмірі 1 026 899,21 грн., у тому числі на наступні цілі: 1 022 759,47 грн. на придбання гідравлічного листогинного преса з ЧПК Inanlar HAP 100 30/25 MODERATE, 4 139,74 грн. на сплату страхових платежів (п. А.2. кредитного договору).

Термін повернення кредиту 01 грудня 2024 року (пп. А.3., 1.2., 2.2.3. кредитного договору).

Пунктом 6.1. кредитного договору було визначено, що цей договір вважається

укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

14 грудня 2021 року банк надав кредит товариству з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ в розмірі 1 022 759 грн. 47 коп. на підставі вищевказаного кредитного договору, що підтверджується копією виписки з рахунку №20634053730367 за період з 10 грудня 2021 року по 20 березня 2024 року (а.с. 63-64, т.1).

Також 10 грудня 2021 року між позивачем та першим відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору відповідно до підпункту а пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку, Програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.

Згідно із п. 2.1. додаткової угоди за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,31% річних.

Розмір базової процентної ставки визначений за формулою:

Індекс UIRD (3 міс) + 7%.

Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2.1. цієї додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання цієї додаткової

угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього

місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. додаткової угоди у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п. 2.3., 2.7. цієї додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних;

в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Пунктом 2.7. додаткової угоди визначено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і розмірах, що зазначені в Додатку 1 (Графік погашення кредиту), що є невід`ємною частиною цієї додаткової угоди.

Згідно Графіку погашення кредиту кредит сплачується 01 числа кожного місяця починаючи з 01 січня 2022 року по 01 грудня 2024 року рівними частинами в сумі 28 409, 99 грн., за виключенням грудня 2024 року, в цей місяць сума сплати тіла кредиту складає 28 409,82 грн.

Крім тіла кредиту перший відповідач сплачує суму страхового платежу до погашення 01 січня 2023 року та 01 січня 2024 року по 2 069,87 грн.

Для здійснення погашення кредиту та сплати інших платежів за кредитним договором першому відповідачу було відкрито рахунок 29096000601055 (п. А.4. кредитного договору).

Згідно із п. 2.10. додаткової угоди у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в п. А.3. договору позичальник зобов`язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. цієї додаткової угоди + 5% річних.

Пунктом 2.4. додаткової угоди визначено, що позичальник щомісяця 1 числа місяця, що слідує за звітним місяцем, здійснює сплату процентів за користування кредитом у розмірі, з урахуванням вимог, що визначені у п.п. 2.1.-2.3. цієї додаткової угоди.

Позивач за первісним позовом вказував, що перший відповідач порушив свої зобов`язання за кредитним договором, припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені Графіком платежів.

В зв`язку цим банк змінив умови кредитного договору, зокрема, термін повернення кредиту.

У разі порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору банк на свій розсуд має право змінити умови цього договору зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати проценів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором (п.п. а) п.2.3.2 кредитного договору).

Водночас, згідно п.п. г) п.2.3.2 кредитного договору у разі порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору банк на свій розсуд має право згідно ст. 651 ЦК України, ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправлення позичальнику повідомлення. У зазначену в повідомленні дату цей договір вважається розірваний. При цьому в останній день дії договору позивальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п. 2.3.2 кредитного договору внаслідок порушення першим відповідачем умов кредитного договору по сплаті щомісячних платежів відповідно Графіку платежів, банк відправив повідомлення-вимогу від 15 лютого 2024 року (а.с.34-35, т. 1) на поштову та електронну адресу відповідачів за первісним позовом в якому було визначено строк повернення кредиту 15 березня 2024 року.

Позивач за первісним позовом вказував, що заборгованість першого відповідача перед банком за кредитним договором станом на 18 березня 2024 року становить 308 851,90 грн., з яких 284 099,73 грн. заборгованість за тілом кредиту та 24 752,17 грн. заборгованість за процентами.

Судом встановлено, що 10 грудня 2021 року в забезпечення виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором №40663973-КД-2 від 10 грудня 2021 року між акціонерним товариством комерційний банк ПриватБанк (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки №40663973-ДП-2/1.

Відповідно до умов п. 1.1. договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання зобов`язань товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ (боржник) за кредитним договором №40663973-КД-2 від 10 грудня 2021 року, не відновлювальної кредитної лінії на суму 1 026 899 грн. 21 коп. з терміном дії до 01 грудня 2024 року.

Згідно п. 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

У випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1. цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов`язання (нь). Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (п. 2.1.2. договору поруки).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді, перший відповідач частково сплатив грошові кошти в розмірі 90 000 грн. 00 коп., що підтверджується копіями платіжних інструкцій, які знаходяться в матеріалах справи.

Даний факт банк визнає.

Крім того, позивач у заяві від 25 вересня 2024 року зазначив, що кошти сплачені 03 червня 2024 року у сумі 15 000 грн. банк зарахував в рахунок погашення заборгованості наступним чином: 12 479 грн. 05 коп. на погашення кредиту та 2 520 грн. 95 коп. на погашення відсотків за кредитом, а решту сплачених позичальником коштів - на погашення кредиту.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки першим відповідачем було виконано грошове зобов`язання в сумі 90 000 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутній предмет спору, а тому провадження у справі в частині вимог про стягнення 87 479 грн. 05 коп. заборгованості за кредитом та 2 520 грн. 95 коп. заборгованості за процентами слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Судом було також враховано, що 10 грудня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ (заставодавець) та банком (заставодержатель) було укладено договір застави обладнання №40663973-ДЗ-2/1 в забезпечення виконання заставодавцем зобов`язань за кредитним договором та за цим договором, заставодавець надав в заставу обладнання, згідно переліку та родових ознак, вказаних нижче:

Найменування обладнання - модель, марка, рік випуску, виробник обладнання - Гідравлічний листогинний прес з ЧПК Inanlar HAP 100 30/25 MODERATE, рік виробництва - 2021;

Заводський номер - 200701

Одиниця виміру - штуки

Кількість - 1

Заставна вартість 1 217 570.8 грн.

Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується: договором поставки №21-047 від 20 липня 2021 року; видатковою накладною №1172 від 08 грудня 2021 року; актом приймання-передачі устаткування.

Застава за цим договором поширюється на страхове відшкодування в разі настання страхового випадку щодо предмету застави або будь-яке інше відшкодування, отримане заставодавцем внаслідок вилучення або втрати предмету застави. Предмет застави передається в заставу разом з усіма його частинами та приладдям, з усіма вузлами, агрегатами та копіями технічної документації.

Предмет застави знаходиться у орендованих/власних приміщеннях цехів за адресою: Україна, область Луганська, район Кремінський, місто Кремінна, вул. Лиманська, буд. 161. Цільове призначення предмету застави: обладнання/майно для забезпечення виробничої діяльності заставодавця (п. 6 договору застави).

На строк дії цього договору предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця (п. 7 договору застави).

Договором було встановлено, що на момент укладення цього договору предмет застави знаходиться в технічно справному стані, придатний до експлуатації (п. 8 договору застави).

Представник товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ в судовому засіданні стверджував, що предмет застави знищено в результаті бойових дій на території міста Кремінна, Луганської області, про що надав суду відповідні докази (фотографії).

Банк даний факт не заперечує.

Водночас судом враховано, що відповідно до п. 12 договору застави ризик випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування предмету застави несе заставодавець.

Крім того, судом враховано, що між товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ та приватним акціонерним товариством Страхова компанія ВУСО, 10 грудня 2021 року було укладено договір добровільного страхування майна, що є предметом застави № DNH0MI-21BA3P8, згідно умов якого, майно надане в заставу за договором № 40663973-ДЗ-2/1 від 10 грудня 2021 року було застраховано.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ зазначає, що банк, як кредитор, в даному випадку зловживає своїми правами та діє недобросовісно, оскільки в першу чергу не звертав стягнення на предмет застави, а натомість звернувся з позовом до суду про стягнення солідарно боргу з позичальника та поручителя.

Проте, судом враховано, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 20 Закону України Про заставу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов`язання застава зберігається в початковому обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави:

1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу;

2) у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави;

3) в інших випадках, встановлених законом або договором.

Отже, в даному випадку право обрання способу захисту свого порушеного права належить саме кредитору банку, а тому доводи першого відповідача, що банк діє недобросовісно суд відхиляє.

Стосовно доводів представника першого відповідача за первісним позовом про те, що невиконання ТОВ НВП АЕРОМЕХ зобов`язань за кредитним договором відбулося через обставини, які були непередбачуваними, носили характер непереборної сили, і настанню яких ТОВ НВП АЕРОМЕХ не могло запобігти, суд зазначає, що за загальним правилом, неможливість виконати зобов?язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання зобов`язання в цілому.

Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов?язання.

За кредитним договором зобов`язання позичальника є грошовим.

Верховний Суд в постанові від 21 липня 2021 року у справі №912/3323/20 зазначив, що відсутність коштів на виконання зобов`язань не є підставою для звільнення від відповідальності в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК та ч. 2 ст. 218 ГК та не може вважатись форс-мажором.

Примусове виконання боржником в натурі своїх зобов`язань за договором не є відповідальністю за порушення зобов`язання в розумінні положень статті 622 Цивільного кодексу України та статей 216, 217 Господарського кодексу України.

Відтак боржник, якого звільнено від відповідальності за порушення зобов`язання на підставі положень статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України, не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наведених вище підстав, суд відхиляє заперечення першого відповідача за первісним позовом, що наведені ним у своєму відзиві.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачами всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту здійснення, на підставі умов кредитного договору, розрахунку з позивачем за наданий кредит, сплати відсотків за користування кредитом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 1 статті 543 ЦК України визначає, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Звертаючись до суду з даним позовом банк просив стягнути борг з відповідачів солідарно.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів 196 620 грн. 68 коп. заборгованості за кредитом та 22 231 грн. 22 коп. заборгованості за процентами.

При цьому судом також враховано, що борг за процентами фактично банком було нараховано до 15 березня 2024 року (встановленого банком строку дострокового повернення кредиту), а не станом на 18 березня 2024 року.

Щодо заявлених зустрічних позовних вимог суд зазначає наступне:

Підставою зустрічного позову позивачем визначено зміну істотних обставин, що на його думку, пов`язане з виникненням обставин непереборної сили (військова агресія рф), а правовою підставою позову визначено наявність умов, передбачених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, для внесення змін до кредитного договору у судовому порядку у зв`язку з істотною зміною обставин.

Позивач за зустрічним позовом зазначав, що наявність передбачених ст. 652 ЦК України істотних змін обставин як підстави для зміни кредитного договору не викликає сумнівів, оскільки:

- в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, оскільки не могли передбачити повномасштабну російську агресію та окупацію частини території України;

- ні боржник як заінтересована сторона, ні банк не могли ні передбачити, ні запобігти настанню вказаних обставин, ні усунути ці обставини після їх виникнення;

- сплата кредиту за графіком, передбаченим договором, за умови знищення та розкрадання основних засобів виробництва, повністю позбавила б ТОВ НВП АЕРОМЕХ того, на що воно розраховувало під час укладення договору, і явно порушила б співвідношення майнових інтересів сторін договору;

- ні договір, ні звичаї ділового обороту не передбачають, що ризик невиконання зобов`язання через настання обставин непереборної сили покладається на позичальника. Навпаки, чинне законодавство звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань, спричинене дією обставин непереборної сили.

У зв?язку з чим, товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ просило суд внести зміни до кредитного договору №40663973-КД-2 від 10 грудня 2021 року в запропонованій відповідачем редакції, а саме:

останнє речення п. А.8 кредитного договору викласти в наступній редакції:

Платежі по кредиту сплачуються першого числа кожного поточного місяця, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили, рівними частинами в сумі 15 442,6 грн.;

- п. 2.7 додаткової угоди №1 від 10.12.2021 р. до кредитного договору від 10.12.2021 р. №40663973-КД-2 викласти в наступній редакції:

2.7. Платежі по кредиту сплачуються першого числа кожного поточного місяця, починаючи з дати набрання судовим рішенням законної сили, рівними частинами в сумі 15 442,6 грн..

Як зазначалося вище, відповідно до п. 2.3.2 кредитного договору внаслідок порушення першим відповідачем умов кредитного договору по сплаті щомісячних платежів відповідно Графіку платежів, банк відправив повідомлення-вимогу від 15 лютого 2024 року (а.с.34-35, т. 1) на поштову та електронну адресу відповідачів за первісним позовом в якому, зокрема, було визначено новий строк повернення кредиту 15 березня 2024 року.

Повідомлення - вимогу було направлено з описом вкладення до цінного листа (а.с. 36-39, т. 1).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такий правовий висновок підтриманий і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16.

Отже, після пред`явлення повідомлення-вимоги від 15 лютого 2024 року з вимогою про дострокове повернення кредиту позивач фактично вчинив односторонній правочин, яким змінив: строк дії кредитного договору, періодичність платежів, порядок сплати процентів за користування кредитом.

При цьому судом враховано, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію розірвання договору (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання відмова від договору (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:

суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;

такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору.

При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).

Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що:

сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору;

у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.

При цьому судом враховано висновки викладені у постанові від 24 травня 2023 року у справі №756/420/17 Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду.

В даному випадку, банком, за одностороннім правочином було визначено новий строк повернення кредиту (15 березня 2024 року) та як наслідок банком було змінено строк дії кредитного договору.

Частини перша статті 652 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У відповідності до частини другої статті 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ч.4 ст.652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Судом враховано, що до направлення банком повідомлення-вимоги від 15 лютого 2024 року, позичальник не звертався до останнього з пропозицією, або до суду з відповідною вимогою, про внесення змін у кредитний договір на підставі ч.2 ст. 652 ЦК України.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позов взагалі не направляв банку підписаного зі своєї сторони проекту додаткової угоди про внесення змін до кредитного договору №40663973-КД-2 від 10 грудня 2021 року.

Зміст додаткової угоди було викладено безпосередньо у зустрічному позові.

Водночас, дострокове припинення дії кредитного договору на момент розгляду справи в суді позбавляє можливість внесення будь-яких змін у такий договір в судовому порядку, що є самостійною підставою для відмови у зустрічному позові.

Водночас суд зазначає, що поняття істотна зміна обставин є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абзаці 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або за виникнення ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України не підлягає розірванню, як за згодою сторін, так і за рішенням суду.

Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору.

Крім того слід вказати, що у своїй постанові КГС ВС від 14 червня 2023 року у справі №910/8232/22 зазначав, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків у результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.

Абзацом першим частини 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав.

Отже, суд відхиляє доводи позичальника стосовно того, що ні кредитний договір, ні звичаї ділового обороту не передбачають, що ризик невиконання зобов`язання з повернення грошових коштів через настання обставин непереборної сили покладається на позичальника, оскільки, як вже зазначалося вище боржник, якого звільнено від відповідальності за порушення зобов`язання на підставі положень статті 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України, не звільняється від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, а відсутність грошових коштів не є форс-мажором.

Тобто, із суті кредитного договору випливає, що ризик зміни обставин, які перешкоджають, або можуть перешкодити своєчасному поверненню позичальником кредитних коштів банку несе саме позичальник, а не банк.

Отже, враховуючи суть підприємництва та принципи підприємницької діяльності, що будується, зокрема, на засадах власного комерційного ризику, суд вважає, що в даному випадку посилання позивача за зустрічним позовом на суттєві зміни у веденні господарської діяльності, та інші наслідки запровадження на території України воєнного стану не свідчать про одночасну наявність умов, за яких укладений між сторонами кредитний договір, дія якого то того ж закінчилася, може бути змінений згідно зі статтею 652 ЦК України за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне у задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 7 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України Про виконавче провадження у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Проте, чинним законодавством не передбачено солідарного відшкодування судових витрат на користь іншої сторони, а тому враховуючи, що позов було заявлено до двох відповідачів, то суд покладає витрати зі сплати судового збору на відповідачів порівну.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

Водночас повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Первісний позов задовольнити частково.

2.Провадження у справі №925/384/24 в частині вимог про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ та ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк 87 479 грн. 05 коп. заборгованості за кредитом та 2 520 грн. 95 коп. заборгованості за процентами - закрити.

3.Стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ, вул. Транспортна, 2, м. Ватутіне, Звенигородського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 40663973 та ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, ідентифікаційний код 14360570 196 620 грн. 68 коп. заборгованості за кредитом та 22 231 грн. 22 коп. заборгованості за процентами.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство АЕРОМЕХ, вул. Транспортна,2, м. Ватутіне, Звенигородського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 40663973 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, ідентифікаційний код 14360570 1 313 грн. 11 коп. судового збору.

5.Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, ідентифікаційний код 14360570 - 1 313 грн. 11 коп. судового збору.

6.У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Видати відповідні накази після набрання рішення суду законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 14 листопада 2024 року.

Суддя А.В.Васянович