Постанова

від 06.11.2024 по справі 910/12603/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/12603/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 (колегія суддів: Сибіга О. М. - головуючий, Палій В. В., Вовк І. В.) та рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 (суддя Стасюк С. В.)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІТВІС»

про стягнення штрафу

за участю:

позивача: Дзюбайло О. О. (самопредставництво)

відповідача: Козуліна А. В. (адвокат)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КІТВІС», у якому просило стягнути з відповідача 1 421 542,41 грн штрафу.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання оскільки не продовжив строк дії банківської гарантії на термін, необхідний йому для виконання зобов`язань за договором, що стало підставою для застосування позивачем до відповідача штрафу, який визначений умовами договору.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2 Судові рішення мотивовані тим, що відповідач з об`єктивних причин, які виникли невиконанням позивачем своїх зобов`язань за договором підряду, не мав можливості виконувати роботи до моменту отримання від позивача відповідного повідомлення та сторони в установленому законом порядку не продовжували термін дії договору підряду, тому у відповідача не виник обов`язок подальшого продовження терміну дії зазначеної гарантії, що виключає правові підстави для сплати штрафу.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2023 у справі № 910/9072/17, у постановах Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 908/288/20, від 19.05.2020 у справі № 910/9167/19, від 09.04.2020 у справі № 910/4962/18, від 10.07.2024 у справі № 910/9558/23, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 17.07.2024 у справі № 914/1902/23, від 04.07.2024 у справі № 911/2502/22.

3.3 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 03.12.2019 позивачем (замовник) та відповідачем (генпідрядник) укладено договір № 35.1-14/5-54, за умовами якого генпідрядник взяв на себе зобов`язання на свій ризик власними і залученими силами та засобами виконати в повному обсязі роботи по об`єкту "Капітальний ремонт водостічної мережі інв. № 47484 в ДП МА "Бориспіль" (будівельні роботи)" та здати їх в обумовлені договором строки, а замовник - прийняти та оплатити якісно виконані роботи на умовах даної угоди.

4.2 Пунктами 3.1 - 3.3 договору визначено, що ціна договору становить 28 440 980,00 грн (з ПДВ 20%) та є динамічною протягом строку дії договору і може бути змінена за взаємною згодою сторін. Додатковою угодою № 4 від 31.12.2021 ціну договору зменшено до 28 430 848,13 грн (з ПДВ 20%).

4.3 Відповідно до пункту 6.1 договору, у редакції додаткової угоди № 3 від 16.11.2021, строк виконання робіт становить 722 календарні дні з дати отримання генпідрядником письмового повідомлення від замовника про початок виконання робіт за цим правочином.

4.4 За змістом пункту 19.16 договору виконання договору забезпечується банківською гарантією у розмірі 5 % від ціни договору. Банківська гарантія повинна бути безумовною, безвідкличною та випущена на термін не менше ніж термін дії договору + 20 банківських днів. У разі, якщо строк дії банківської гарантії закінчився, а зобов`язання генпідрядника відповідно до умов цього договору не виконані або не виконані в повному обсязі, останній зобов`язаний продовжити строк дії банківської гарантії на термін, необхідний йому для виконання зобов`язань за договором, не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії банківської гарантії. У разі непродовження банківської гарантії на строк, необхідний для виконання зобов`язань по договору, генпідрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 5% ціни договору.

4.5 Договір набирає чинності з дати його укладання сторонами та діє до 28.02.2023 (пункт 18.1 договору в редакції додаткової угоди № 5 від 17.06.2022).

4.6 На виконання положень пункту 19.16 договору у забезпечення виконання зобов`язань за договором надано банківську гарантію, відповідно до якої Банк зобов`язався виплатити на користь позивача суму гарантії, розмір якої не перевищує 1 422 049,00 грн, за умови отримання письмової вимоги замовника про сплату за цією гарантією платежу, що не перевищує розміру гарантованої цією гарантією суми, підписаної повноважною особою позивача, та у якій буде вказано, що генпідрядник порушив свої зобов`язання за договором, а саме: не виконав або неналежно виконав свої зобов`язання за договором. Письмова вимога замовника про сплату грошових коштів за цією гарантією повинна бути передана Банку через банк позивача з письмовим підтвердженням останнього, що підпис на письмовій вимозі та документах замовника є дійсним та належить позивачу. Одержана письмова вимога замовника є виключною та достатньою умовою для Банку сплатити кошти позивачу за гарантією без подання будь-яких інших документів, або виконання будь-яких інших умов та вчинення інших дій. Ця гарантія набуває чинності з дати її надання та діє до 31 березня 2023 року (абзац 7 гарантії у редакції змін № 2 до неї), або дня виконання Банком своїх зобов`язань за цією гарантією, або дня одержання ним оригіналу цієї гарантії або (у разі видачі гарантії у письмовій формі) письмової заяви замовника про звільнення Банку від обов`язків за цією гарантію, у залежності від того, що настало раніше. Будь-які вимоги, повідомлення або інші документи, які пов`язані з цією гарантією та отримані Банком після припинення її дії, виконуватися останнім не будуть.

4.7 Додатковою угодою № 6 від 30.06.2022 сторони погодили призупинити роботи за договором з 24.02.2022 та поновити їх виконання з моменту отримання останнім повідомлення від замовника про відновлення виконання робіт за вказаним правочином. Перебіг строку виконання робіт, зазначеного в пункті 6.1 вказаного договору, також призупинено із вищевказаної дати до моменту отримання від позивача відповідного повідомлення.

4.8 Позивач листом від 16.03.2023 № 09-22-34 повідомив відповідача про закінчення 31.03.2023 терміну дії банківської гарантії і необхідності її продовження, відповідно до умов пункту 19.16 договору.

4.9 Не продовження відповідачем строку дії банківської гарантії на термін необхідний позивачу для виконання зобов`язань за договором стало підставою для застосування до відповідача штрафу у розмірі 5% ціни договору встановленого умовами пункту 19.16 договору.

4.10 На сплату штрафу за не продовження банківської гарантії у розмірі 1 421 542,41 грн відповідачу був направлений рахунок № 631/1/05042023 від 05.04.2023, що підтверджується супровідним листом № 03-22-971 від 12.04.2023.

4.11 Листом № 3075-ВК від 26.05.2023 відповідач відмовив позивачу у сплаті наведеного рахунку.

4.12 Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення штрафу у розмірі 1 421 542,41 грн.

4.13 Встановивши, що умовою поновлення виконання робіт за договором і виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, є отримання ним повідомлення позивача про необхідність відновлення виконання таких робіт, яке позивач не здійснив, суди дійшли висновку про те, що відповідач з об`єктивних причин, зумовлених невиконанням позивачем своїх зобов`язань за договором, не мав можливості виконувати роботи до моменту отриманням від позивача відповідного повідомлення.

4.14 При цьому суди вказали на те, що у відповідача не виникло передбаченого пунктом 19.16 договору обов`язку щодо продовження строку дії банківської гарантії, оскільки за змістом цього пункту договору, обов`язок продовжити строк дії відповідної гарантії покладено на відповідача у разі невиконання або неповного виконання ним робіт за договором. Сторони в установленому законом порядку не продовжували термін дії договору підряду, тому у відповідача не виник обов`язок подальшого продовження терміну дії зазначеної гарантії, що виключає правові підстави для стягнення штрафу.

4.15 За цих обставин апеляційний суд, погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу.

4.16 Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.17 У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували у спірних правовідносинах норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 908/288/20.

4.18 У вказаній постанові зазначено, що припинення зобов`язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов`язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов`язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68).

4.19 За приписами статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Аналогічні норми містить і стаття 526 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 598 цього Кодексу, яку застосував Верховний Суд у вказаній постанові від 10.02.2021 у справі № 908/288/20, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

4.20 Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

4.21 Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

4.22 У силу положень статті 3 Цивільного кодексу України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

4.23 Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

4.24 У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

4.25 Категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

4.26 Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.

4.27 І розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

4.28 Поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 Цивільного кодексу України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

4.29 Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

4.30 Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, у якій зазначено, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 Господарського кодексу України і частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України, яка відповідно до приписів частини четвертої статті 236 ГПК України враховується колегією суддів під час розгляду справи, яка переглядається.

4.31 Колегія суддів зазначає, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки фактично не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

4.32 Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

4.33 У справі, яка переглядається, суди встановили, що у відповідача не виникло передбаченого пунктом 19.16 договору обов`язку щодо продовження строку дії банківської гарантії, оскільки за змістом цього пункту договору, обов`язок продовжити строк дії відповідної гарантії покладено на відповідача у разі невиконання або неповного виконання ним робіт за договором. Сторони в установленому законом порядку не продовжували термін дії договору підряду, тому у відповідача не виник обов`язок подальшого продовження терміну дії зазначеної гарантії, що виключає правові підстави для стягнення штрафу.

4.34 Утім такі висновки судів є помилковими та не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, згідно з якими вбачається, що строк дії банківської гарантії закінчився, а зобов`язання відповідача відповідно до умов договору не виконані в повному обсязі, що покладало на нього обов`язок продовжити строк дії банківської гарантії, яка є окремим зобов`язанням, на термін, необхідний йому для виконання зобов`язань за договором, не пізніше ніж за 20 календарних днів до закінчення строку дії банківської гарантії.

4.35 Однак, матеріали справи не містять будь яких відомостей і сторони не заперечують тих обставин, що відповідач своєчасно не продовжив строк банківської гарантії, необхідний для виконання зобов`язань по договору, тому позивач обґрунтовано вважає, що наявні правові підстави для нарахування відповідачу штрафу.

4.36 На підставі вище викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що право на часткове стягнення з відповідача штрафу, надане статтею 233 Господарського кодексу України, частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України, відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.

4.37 У той же час, користуючись своїми дискреційними повноваженнями, врахувавши доводи учасників сторін та обставини, які встановлені судами, забезпечуючи баланс інтересів сторін, враховуючи вище викладене у сукупності, з метою не допущення фактичного звільнення відповідача від сплати погоджених сторонами договору штрафу без належних правових підстав, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення штрафу у розмірі, що становить 5% від визначеної суми, що становить 71 077,12 грн.

4.38 В іншій частині позовних вимог про стягнення штрафу, колегія суддів відмовляє, з огляду на їх надмірність, не пропорційність обставинами справи, які встановлені судами.

4.39 Згідно статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1).

4.40 Враховуючи вище викладене, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, оскаржені судові рішення належить скасувати і прийняти нове рішення, про часткове задоволення позову, а у решті відмовити.

4.41 Згідно статті 327 ГПК України наказ суду видається судом першої інстанції.

Керуючись статтями 240, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задовольнити частково.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі № 910/12603/23 скасувати і прийняти нове рішення, позов задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «КІТВІС» (код ЄДРПОУ 38077750) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (код ЄДРПОУ код 20572069) 71 077,12 грн (сімдесят одну тисячу сімдесят сім) грн 12 коп. штрафу, а в решті у позові відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

Є.В. Краснов