Постанова

від 12.11.2024 по справі 905/738/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 905/738/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Жайворонок Т. Є.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Даниляк О. С. (адвокат),

відповідача - Сивак А. Ю. (адвокат),

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України",

на рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,

про стягнення 2 314 893 581,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - ТОВ "Оператор ГТС України", позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз" (далі - ПрАТ "Донецькоблгаз", Товариство, відповідач) про стягнення 2 314 893 581,30 грн, з яких:

- 1 556 734 413,64 грн основний борг;

- 144 263 399,86 грн пеня;

- 83 523 294,25 грн три відсотки річних;

- 530 372 473,55 грн інфляційні втрати.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором транспортування природного газу від 31.12.2019 № 1910000137 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за добові небаланси природного газу та за перевищення договірної потужності, внаслідок чого виникли підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Господарський суд Донецької області рішенням від 25.06.2024 (суддя Фурсова С. М.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (колегія суддів: Терещенко О. І., Тихий П. В., Слободін М. М.) позов задовольнив частково; стягнув з ПрАТ "Донецькоблгаз" на користь ТОВ "Оператор ГТС України" 1 556 734 413,64 грн основної заборгованості, 68 369 590,31 грн - пені, 81 970 296,73 грн - 3 % річних та 525 526 189,57 грн - інфляційних втрат, 933 749,75 грн - судового збору; в іншій частині позову відмовив. Відмовив також у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання рішення.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Оператор ГТС України", з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить Суд: скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 27.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 зі справи № 905/738/23, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 75 893 809,55 грн пені, 1 552 997,52 грн 3 % річних та 4 846 283,98 грн інфляційних втрат; ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення названих вимог.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Підставами касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену у пункті 2 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування положень статті 551 ЦК України та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 та інших, шляхом їх конкретизації, деталізації та встановлення чітких критеріїв для наявності підстав для їх застосування.

4.1.3 У цьому аспекті наголошує, що означені вище висновки Верховного Суду у застосуванні положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України підлягають уточненню саме, з метою недопущення судового свавілля та фактичного нівелювання забезпечувальної функції неустойки, задля неможливості створення умов для певних суб`єктів господарювання стійкого сприйняття наявності можливості безвідповідально ставитися до виконання договірних зобов`язань.

4.1.4 На переконання скаржника, наявна судова практика Верховного Суду підлягає зміні/уточненню, шляхом відступу від означених вище висновків та правильного тлумачення і застосування норм статті 551 ЦК України, статті 233 ГК України у взаємозв`язку із положеннями норм статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України щодо наявності обов`язку у суб`єктів господарювання виконувати зобов`язання належним чином.

4.1.5 Скаржник наголошує, що у застосуванні означених норм права суди і вирішенні питання зменшення розміру неустойки, зокрема і пені, необхідно також встановити та враховувати такі складові:

- наявність та ступінь умислу на порушення господарського зобов`язання, в тому числі наявність/відсутність обізнаності у сторони, яка порушила зобов`язання, щодо строку його виконання та наслідків такого порушення;

- наявність обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність порушника, в тому числі обставин, які виникають внаслідок виконання рішень органів державної влади та інших суб`єктів владних повноважень;

- законодавче обмеження нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання відповідно до положень частини шостої статті 232 ГК України, а тому, відповідно, якщо прострочення виконання зобов`язання тривало понад шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, такі штрафні санкції вже є зменшеними (обмеженими) у відповідності до вимог законодавства та, як наслідок, не можуть бути зменшені додатково судом;

- у випадку, якщо розмір нарахованої пені, із врахуванням тривалості періоду прострочення виконання зобов`язання, є таким, що не перевищує 15 % від суми зобов`язання, яке є (добровільно та самостійно узгодженим сторонами при підписанні договору) базою для її нарахування, то нарахування пені у такому розмірі не може бути визнане судом неадекватною мірою відповідальності лише з мотивів його розміру;

- навіть за умови наявності обставин, які пом`якшують відповідальність порушника, не може бути зменшений заявлений до стягнення розмір пені, нарахованої у розмірі, що не перевищує 5 % від суми зобов`язання, яке є (добровільно та самостійно узгодженою сторонами при підписанні договору) базою для її нарахування, оскільки зменшення пені у такому випадку буде в повному обсязі нівелювати забезпечувальну функцію неустойки. Зокрема, у такому випадку мова йде про заявлений до стягнення розмір пені, який заздалегідь відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності допущеному суб`єктом господарювання порушенню.

4.1.6. Крім того, скаржник вважає, що правильним і справедливим, з огляду на принцип диспозитивності, є врахування розміру збитків потерпілої сторони лише у разі, якщо позовна заява містить вимогу про їх відшкодування. У разі ж протилежного, на переконання позивача, тлумачення дискреція суду на зменшення неустойки залишатиметься свавільною.

4.1.7. Вказане, на думку скаржника, є підставою для відступу від висновків Верховного Суду, у означених вище постановах.

4.1.8. Також скаржник зазначає про те, що суди безпідставно застосували у спірних правовідносинах положення постанови НКРЕКП № 235 (у частині визначення строків оплати за щодобові негативні небаланси за лютий - березень 2021 року), оскільки означеною постановою не вносилися зміни до типового договору транспортування природного газу, у тому числі і до пункту 9.3 чинного Договору від 31.12.2019 № 1910000137, укладеного між сторонами.

4.1.9. На переконання скаржника, відповідач має обов`язок сплачувати виставлені позивачем рахунку у строк, встановлений саме договором.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.1.1. Товариство у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою позивача на рішення господарського суду Донецької області від 25.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 905/738/23 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 7 524 219,25 грн пені, 1 552 997,52 грн 3% річних та 4 846 283,98 грн інфляційних втрат, а у разі відмови у задоволенні такого клопотання, залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірні правовідносини сторін виникли на підставі договору транспортування природного газу від 31.12.2019 (далі - Договір), згідно з умовами якого ТОВ "Оператор ГТС України" (оператор, оператор ГТС) надає ПрАТ "Донецькоблгаз" (замовник) послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.

5.2. Відповідно до пункту 2.2 Договору, послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора. Підписанням цього договору замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених Правил позбавляє його права пред`являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов`язання із відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника.

5.3. Пунктом 2.3 Договору визначено, що обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.

5.4. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу. Замовних має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (пункти 2.4 - 2.5 Договору).

5.5. Згідно з положеннями пункту 2.8 Договору, взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою, визначеного Кодексом.

5.6. Оператор має право своєчасно отримувати від замовника плату за надані послуги, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності, в порядку, визначеному цим договором (пункт 3.2 Договору).

5.7. Пунктом 4.1 договору визначено зобов`язання замовника, зокрема, останній зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та Кодексом; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим договором та Кодексом.

5.8. Розділом 7 Договору визначено, що вартість послуг розраховується: розподіл потужності за тарифами, які встановлюються регулятором; транспортування за тарифами, які встановлюються регулятором; балансування за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www.tsoua.com. Тарифи, передбачені пунктом 7.1 цього розділу, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.

5.9. У пункті 8.1 Договору (у редакції додаткової угоди від 22.06.2020 № 1) сторони погодили умови розрахунку вартості договірної потужності, яка визначається виходячи з обсягу замовленої потужності замовника згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.

5.10. Розбіжності щодо вартості перевищення замовленої потужності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати на перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов`язаний сплатити у строк, визначений у цьому пункті цього договору, визначається за даними оператора (пункт 8.4 Договору в редакції додаткової угоди від 22.06.2020 № 1).

5.11. Пунктом 11.1 Договору визначено, що послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг.

5.12. Оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора (пункти 11.2, 11.3 Договору).

5.13. Відповідно до положень 11.4 Договору врегулювання щодобових небалансів оформлюється одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

5.14. У випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором. У разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункти 13.1, 13.5 Договору).

5.15. Сторони обмінюються інформацією, що стосується надання послуг, відповідно до порядку і в строки, передбачені Кодексом. Будь-яке повідомлення, вимога, звіт або інша інформація, що мають бути надані за цим договором, повинні бути письмово оформлені і вважаються наданими, якщо їх надіслано на адреси вказані в цьому договорі, рекомендованим листом зі сплаченим поштовим збором, вручено кур`єром особисто уповноваженій особі сторони або у погоджених випадках направлено електронною поштою. Повідомлення, вимоги, звіти або інша інформація, надіслані або передані за допомогою засобів, зазначених у пункті 19.2 цього розділу, вважаються отриманими адресатом на дату їх отримання (пункти 19.1, 19.2, 19.3 Договору).

5.16. Суди попередніх інстанцій також встановили, що ПрАТ "Донецькоблгаз" є оператором газорозподільної системи та відповідно до діючої ліцензії здійснює функції по розподілу природного газу та, відповідно, має обов`язок надавати позивачу (як оператору газотранспортної системи) інформацію щодо обсягів природного газу, які відбираються споживачами, що знаходяться в зоні ліцензійної діяльності такого оператора газорозподільної мережі.

5.17. На підтвердження обставин щодо здійснення послуг з балансування позивач надав до матеріалів справи укладені між позивачем та АТ НАК "Нафтогаз України", ТОВ "ЕРУ Трейдінг", ТОВ "Трафігура Юкрейн" договори купівлі-продажу природного газу, акти приймання-передачі природного газу, договір про надання послуг балансування та додаткові угоди до нього, акти приймання-передачі природного газу.

5.18. За результатами аналізу даних, що завантажені до інформаційної платформи відповідачем та інформації щодо обсягів природного газу, які відображені в актах приймання-передачі природного газу, позивач визначив обсяги негативних небалансів відповідача.

5.19. За результатами остаточної алокації подач/відборів відповідачем природного газу до/з ГТС, позивач розрахував обсяги добового небалансу відповідача за кожну газову добу січня - жовтня 2021 року, грудня 2021 року та визначив остаточний обсяг небалансу та розмір плати за нього у відповідних газових місяцях.

5.20. Згідно з наявними у матеріалах справи актами врегулювання щодобових небалансів, які були направлені відповідачу через інформаційну платформу, відповідні обсяги склали:

- за січень 2021 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 21011,01270тис.куб.м (217463981 кВт х год) всього на загальну суму 250 296 311,34 грн;

- за лютий 2021 року (з 01.02.2021 до 16.02.2021) обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 10121,22185 тис.куб.м (104754646 кВт х год) всього на загальну суму 119 984 637,99 грн;

- за лютий 2021 року (з 17.02.2021 по 28.02.2021) обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 7687,77953тис.куб.м (79568518 кВт х год) всього на загальну суму 55 551 741,11 грн;

- за березень 2021 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 15246,78931тис.куб.м (157804269 кВт х год) всього на загальну суму 110 274 157,38 грн;

- за квітень 2021 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 10028,61639тис.куб.м (103796180 кВт х год) всього на загальну суму 128 439 845,91 грн;

- за травень 2021 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 3680,82449тис.куб.м (38096533 кВт х год) всього на загальну суму 54 828 058,98 грн;

- за червень 2021 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 3482,62374тис.куб.м (36045156 кВт х год) всього на загальну суму 57 649 687,78 грн;

- за липень 2021 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 3334,88804тис.куб.м (34516091 кВт х год) всього на загальну суму 66 139 114,81 грн;

- за серпень 2021 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 3162,49331тис.куб.м (32731806 кВт х год) всього на загальну суму 73 293 823,04 грн;

- за вересень 2021 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 6097,35522тис.куб.м (63107627 кВт х год) всього на загальну суму 201 204 438,17 грн;

- за жовтень 2021 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 12989,39887тис.куб.м (134440278 кВт х год) всього на загальну суму 544 685 486,14 грн;

- за грудень 2021 року обсяг негативних щодобових небалансів у розмірі 508,67395тис.куб.м (5264775 кВт х год) всього на загальну суму 18 262 660,38 грн.

5.21. Відповідач частково здійснив оплату щодобових негативних небалансів, зокрема: за січень 2021 року - 45 311 580,11 грн; за лютий 2021 року, - 35 751 998,29 грн; за березень 2021 року - 24 003 708,91 грн; за квітень 2021 року - 26 101 085,22 грн; за травень 2021 року - 147 443,72 грн; за червень 2021 року - 77 318,94 грн; за липень 2021 року - 52 668,73 грн; за серпень 2021 року - 58 017,31 грн; за вересень 2021 року - 270 505,70 грн; за жовтень 2021 року - 3 196 633,66 грн; за грудень 2021 року - 193 121,28 гривень.

5.22. Станом на час звернення д суду з позовом заборгованість відповідача з оплати за негативні небаланси за січень - жовтень року, грудень 2021 року складає 1 545 445 881,16 грн.

5.23. Також на підставі положень пункту 8.4 Договору, позивач за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності у січні - жовтні 2021 року, лютому 2021 року.

5.24. Відповідні обсяги перевищення замовленої (договірної) потужності та розмір плати за неї, позивач включив до актів наданих послуг (наявні у матеріалах справи), які підписані представником відповідача із запереченнями щодо обсягів та вартості наданих послуг. Для здійснення відповідних оплат щодо послуг перевищення договірної потужності відповідачу через інформаційну платформу виставлені рахунки, оплату яких останній здійснив частково.

5.25. Зокрема: за січень 2021 року на суму 566 714,98 грн; за лютий 2021 року на суму 534 236,31 грн; за березень 2021 року на суму 494 476,84 грн; за квітень 2021 року на суму 308 136,12 грн; за травень 2021 року на суму 212 485,57 грн; за червень 2021 року на суму 191 182,27 грн; за липень 2021 року на суму 188 801,82 грн; за серпень 2021 року на суму 192 062,81 грн; за вересень 2021 року на суму 199 360,91 грн; за жовтень 2021 року на суму 311 986,56 грн; за грудень 2021 року на суму 16 644,42 грн.

5.26. Станом на час звернення д суду з позовом заборгованість відповідача з оплати за перевищення замовленої потужності за січень - жовтень 2021 року, грудень 2021 року складає 11 288 532,48 грн.

5.27. Звертаючись до суду з позовом ТОВ "Оператор ГТС України" вказує, що належним чином виконувало взяті зобов`язання за Договором транспортування природного газу, тоді як відповідач своєчасно та у повному обсязі за послуги балансування (добові небаланси природного газу) та за перевищення договірної потужності не розрахувався, що стало підставою для звернення до суду з позовом у цій справі. Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем також нараховані пеня, 3 % річних та інфляційні втрати.

5.28. Відповідач проти заявлених до нього вимог заперечив та зазначає, що:

- застосування позивачем при вчиненні балансуючих дій та здійсненні розрахунку плати за добові небаланси особливостей, встановлених постановою НКРЕКП №235, суперечить положенням діючого Договору та положенням Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС);

- недоведеність позивачем відповідності комерційного обліку обсягів природного газу вимогам глави 2 розділу ІІІ кодексу ГТС, пункту 5.1. Договору;

- позивачем не доведено виставлення відповідачу рахунків на оплату у встановленому Договором порядку;

- безпідставність нарахування неустойки, 3 % річних, інфляційних втрат у зв`язку з включенням відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання суб`єктів ринку природного газу відповідно Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

5.29. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили із того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати негативних щодобових небалансів природного газу та за обсяги перевищення договірної потужності на загальну суму 1 556 734 413,64 грн.

5.30. Із посиланням на висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які викладені у постанові від 03.11.2023 у справі № 918/686/21, суди відхилили доводи відповідача в частині того, що позивач (оператор ГТС) має обов`язок доводити існування загрози цілісності ГТС, наявності в нього ресурсу природного газу саме для врегулювання небалансів відповідача, факт понесення реальних витрат на врегулювання небалансів саме відповідача, зокрема й факт купівлі-продажу оператором ГТС короткострокових стандартизованих продуктів. Умовою для виникнення у замовника послуг транспортування обов`язку з оплати оператору ГТС вартості добового небалансу є наявність у нього негативного небалансу (тобто якщо має місце перевищення обсягів відібраного замовником природного газу з ГТС над обсягами переданого природного газу).

5.31. За висновками суду, достатньою підставою оплати послуг комерційного балансування за законом та договором є існування негативного небалансу за газову добу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником.

5.32. Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди дійшли висновку, що позивач відповідно до вимог Кодексу ГТС та умов Договору визначив розмір плати за щодобові негативні небаланси у період січень-жовтень року, грудень 2021 року. Водночас відповідач не надав суду обґрунтованого контррозрахунку плати за щодобові негативні небаланси.

5.33. Відхиляючи доводи відповідача щодо порушення позивачем визначеного Договором порядку виставлення відповідачу рахунків на оплату (відправлення відповідачу актів та рахунків на електронну адресу/через інформаційну платформу), суд зазначив, що Договір транспортування фактично передбачає два різних порядки визначення способу обміну інформацією і документами: для інформації, що стосується надання послуг - відповідно до Кодексу ГТС, для інших повідомлень, вимог, звітів, інформації, що мають бути надані за цим Договором - рекомендованим листом, кур`єром або у погоджених сторонами випадках направлено електронною поштою (односторонні акти оператора ГТС та рахунки стосуються надання послуг, а тому на них поширюється пункт 19.1 Договору.

5.34. Водночас в силу положень пункту 2.8 Договору та глави 6 розділу ХIV Кодексу ГТС, відповідач (замовник) як користувач інформаційної платформи мав доступ до відомостей про обсяги небалансів та вартість послуг з врегулювання щодобового негативного небалансу на такій інформаційній платформі. При цьому відповідно до пункту 3 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС позивач міг надсилати відповідачу таку інформацію на електронну пошту.

5.35. Із посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 17.11.2021 у справі № 924/1135/20 та від 21.02.2024 у справі № 904/7327/21, суд дійшов висновку, що ненадіслання позивачем відповідачу через засоби поштового зв`язку акта та рахунку не може бути підставою для висновку про ненастання строку оплати, оскільки передача інформації про остаточні щодобові подачі та відбори між оператором ГТС та замовником відбувається в електронному вигляді через інформаційну платформу.

5.36. Із посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21, суд відхилив доводи відповідача про відсутність обов`язку зі сплати перевищення договірної потужності з огляду на відсутність укладених між сторонами спору Додатків 1 та 2 до Договору. Зокрема, суд зазначив про те, що розрахунок вартості такої послуги здійснюється з урахуванням тарифу, встановленого НКРЕКП (Регулятором) для відповідних точок входу та виходу, а не умовами Договору транспортування чи додатками 1 та 2 до нього (що також прямо передбачено пунктом 7.1 Договору). Водночас Фактичне виконання сторонами умов договору та вимог чинного законодавства в цій частині, виключає кваліфікацію його, як неукладеного в частині регулювання послуг з розподілу добової договірної потужності. У цьому аспекті, судом також враховано, що відповідач, хоча із зауваженнями щодо обсягу, підписав акти наданих послуг (перевищення замовленої договірної потужності) за січень-жовтень 2021 року, грудень 2021 року, якими підтвердив факт отримання таких послуг. Суди визнали обґрунтованими та доведеним вимоги позивача в цій частині за надані послуги у спірний період у загальному розмірі 11 288 532,48 грн.

5.37. У вирішенні позовних вимог в цій частині, суди також відхилили заперечення відповідача щодо незгоди з визначеною позивачем сумою з огляду на їх недоведеність. Суди надали оцінку доводам відповідача (з посиланням на некоректність роботи встановленого на вузлах обліку обладнання газорозподільних станцій) та встановив, що означені відповідачем доводи в цій частині є такими, що не відповідають дійсності та не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами.

5.38. З огляду на наведене суди і дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за надання послуг з комерційного балансування та перевищення договірних потужностей є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню повному обсязі.

5.39. Також із посиланням на висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 06.12.2022 у справі № 912/2427/21 та від 21.02.2024 у справі № 904/7327/21 (щодо обов`язковості врахування положень постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 17.02.2021 № 235 (далі - постанова НКРЕКП № 235) у визначенні строків оплати негативних щодобових небалансів (90 календарних днів з дня, наступного за днем закінчення місяця надання послуги транспортування природного газу), суд встановив невірність визначення позивачем строків оплати за добові небаланси лютого, березня 2021 року та відповідно, здійснив власний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Згідно з розрахунками суду за порушення строків оплати щодобових небалансів стягненню з відповідача підлягає пеня у розмір 135 814 478,08 грн, 3 % річних у розмірі 81 311 030,94 грн та інфляційні втрати у розмірі 521 306 751,07 грн.

5.40. Разом з тим, суд першої інстанції розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 5 % та дійшов висновку, що з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів та дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, клопотання відповідача підлягає задоволенню частково, а саме в частині зменшення розміру пені на 50 %.

5.41. Суд апеляційної інстанції погодився такими висновками.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ТОВ "Оператор ГТС України" є оскаржувані рішення та постанова в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 75 893 809,55 грн пені, 1 552 997,52 грн 3 % річних та 4 846 283,98 грн інфляційних втрат. В іншій частині судові рішення жодним учасником спору не оскаржуються та, відповідно, не є предметом касаційного перегляду.

7.2. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

7.3. Згідно з доводами касаційної скарги позивач ставить перед Верховним судом такі питання:

1) чи підлягають застосуванню положення постанови НКРЕКП №235 при визначені суми нарахованих штрафних санкцій за порушення зобов`язання з оплати за врегулювання щодобових негативних небалансів за лютий-березень 2021 року;

2) необхідність відступлення шляхом його уточнення для звуження свавільного тлумачення від висновку Верховного Суду щодо питань застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 та інших.

7.4. Здійснюючи перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм законодавства у прийнятті оскаржуваної постанови в цій справі в межах вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та доводів касаційних скарг, Верховний Суд зазначає таке.

Щодо застосування положень постанови НКРЕКП від 17.02.2021 №235 при визначені суми нарахованих штрафних санкцій

7.5. Так, скаржник у касаційній скарзі посилається на безпідставність застосування судами у спірних положень постанови НКРЕКП № 235 в частині строків оплати добового небалансу у лютому-березні 2021 року. Зокрема, вказує на те, що саме умовами Договору чітко визначено строк, протягом якого замовник зобов`язаний здійснити оплату рахунку за щодобові негативні небаланси (на протязі 5 робочих днів з дати надіслання такого рахунку).

7.6. Договір укладено у типовій формі, яка затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497. Водночас постановою НКРЕКП від 17.02.2021 №235 (чи будь-якою іншою) не приймалось рішення про затвердження змін до типового договору транспортування природного газу щодо порядку виконання зобов`язань, а тому, відповідно, у позивача та відповідача відсутні підстави для внесення таких змін до вже укладеного Договору. Зокрема, в частині строків виконання зобов`язання щодо оплати рахунку за щодобовий негативний небаланс у період лютого-березня 2021 року.

7.7. Суд відхиляє вказані доводи позивача з огляду на таке.

7.8. Так, позовні вимоги у справі, що переглядається, мотивовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором, зокрема, щодо оплати щодобових негативних небалансів за період січень - жовтень 2021 року, грудень 2021 року, а також в частині оплати за перевищення замовленої потужності за означений вище період.

7.9. Відповідно до пункту 16 глави 6 розділу XIV Кодексу ГТС на підставі остаточних алокацій подач та відборів замовника послуг транспортування природного газу оператор газотранспортної системи здійснює розрахунок остаточного обсягу добового небалансу замовника послуг транспортування природного газу за кожну газову добу звітного місяця та визначає його остаточну плату за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць.

7.10. Тобто наведеною нормою передбачено, що Оператор ГТС здійснює розрахунок остаточного добового небалансу за кожну газову добу та визначає остаточну плату за добовий небаланс за кожну газову добу і сумарно за звітний місяць. Такий же термін, за який здійснюється оплата небалансів, у разі їх наявності, сторони визначили у пункті 9.3. Договору.

7.11. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи задоволенні вимог в частині стягнення 7 524 219,25 грн пені, 1 552 997,52 грн 3 % річних та 4 846 283,98 грн інфляційних втрат (за зобов`язаннями зі сплати щодобових негативних небалансів за період лютого-березня 2021 року), зазначили, що згідно з постановою НКРЕКП №235, яка визначає на період лютого-березня 2021 року особливі умови здійснення балансування ГТС, для операторів ГРМ строк оплати рахунків за добові небаланси становить 90 календарних днів з дня, наступного за днем закінчення місяця надання послуги транспортування природного газу. Отже, за висновками судів, початок прострочення оплати за добові небаланси та, відповідно, початок для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат потрібно рахувати з 91-го календарного дня, наступного за днем закінчення місяця надання послуг.

7.12. У цьому контексті колегія суддів враховує, що Верховний Суд від 06.12.2022 у справі № 912/2427/21 викладав висновок щодо питання застосування положень постанови НКРЕКП № 235. При цьому, правовідносини у наведеній справі та у справі, що розглядається є подібними (тотожними), зокрема, за суб`єктним складом учасників відносин, за об`єктом та предметом правового регулювання, за фактичними обставинами та умовами застосування правових норм.

7.13. Предметом позову у справі № 912/2427/21 було стягнення заборгованості з врегулювання добових негативних небалансів природного газу в період з лютого до серпня 2021 року і суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат необхідно здійснювати з урахуванням постанови НКРЕКП № 235, відповідно до якої для операторів ГРМ визначено строк оплати рахунку за добовий небаланс 90 календарних днів з дня, наступного за днем закінчення місяця надання послуги транспортування природного газу; у зв`язку з цим вказані позовні вимоги задовольнили частково.

7.14. Крім того, Суд враховує, що у справі № 912/2427/21 ТОВ "Оператор ГТС" у касаційній скарзі також посилалося на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень Постанови №235 в частині строків оплати добового небалансу у лютому-березні 2021 року. При цьому, скаржник у справі № 912/2427/21, як і у справі, що переглядається, вказував про те, що Постановою №235 не приймалось рішення про затвердження змін до типового договору транспортування природного газу щодо порядку виконання зобов`язань його сторонами, відповідно у сторін були відсутні підстави для внесення таких змін до Договору; з урахуванням наведеного, строки виконання зобов`язання з оплати рахунку за добовий негативний небаланс за лютий-березень 2021 року, передбачені пунктом 9.3 Договору, не змінювалися, а тому положення Постанови №235 в частині оплати небалансів не мали застосовуватися.

7.15. Із постанови від 06.12.2022 у справі № 912/2427/21 вбачається, що Верховний Суд погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій щодо необхідності застосування до розрахунків за добовий небаланс у період лютий-березень 2021 року положень Постанови №235 та у зв`язку з цим, із частковим задоволенням неустойки та нарахувань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

7.16. У вирішенні справи № 912/2427/21 Верховний Суд, зокрема, зазначив таке:

"… Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати рішення про усунення виявлених порушень, обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг (пункт 5 частини четвертої статті 19 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг").

НКРЕКП 17.02.2021 ухвалила постанову № 235 "Про заходи, спрямовані на безперебійний розподіл природного газу споживачам", якою для Оператора ГТС визначено особливості здійснення балансування газотранспортної системи в період лютого - березня 2021 року.

Суд, ураховуючи норми права, які наведені, зокрема у пунктах 33-36 цієї постанови, зазначає, що положення Постанови № 235, якими НКРЕКП у межах наданих повноважень тимчасово змінила строк оплати добового негативного небалансу природного газу, передбачений пунктом 9.3 Договору, підлягають обов`язковому виконанню позивачем як суб`єктом ринку природного газу в силу того, що вказаний акт Регулятора є спеціальним щодо правового регулювання зі спірного питання".

7.17. Як вже зазначено вище, зміст оскаржуваних у справі судових рішень свідчить, що саме з урахуванням положень Постанови НКРЕКП № 235 суди попередніх інстанцій і дійшли висновку, що: 1) за зобов`язаннями лютого 2021 року розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягає розрахунку за період з 31.05.2021 до 22.09.2021; 2) за зобов`язаннями березня 2021 року розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягає розрахунку за період з 30.06.2021 до 20.10.2021.

7.18. Врахувавши строки, визначені Постановою НКРЕКП № 235, суди здійснивши власний розрахунок і дійшли висновку, що за порушення строків оплати щодобових небалансів загальний розмір пені складає 135 814 478,08 грн, 3% річних у розмірі 81 311 030,94 грн та інфляційних втрат у розмірі 521 306 751,07 грн.

7.19. Отже, судами правильно застосовано положення постанови НКРЕКП №235 при визначені суми нарахованих штрафних санкцій, а тому доводи касаційної скарги ТОВ "Оператор ГТС" в цій частині є необґрунтованими.

7.20. Суд також зауважує, що наведене вище правозастосування судів першої та апеляційної інстанції у повній мірі узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 21.02.2024 у справі № 904/7327/21 та від 23.04.2024 у справі № 904/7418/21.

Щодо застосування судами частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, з посиланням на підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України

7.21. Верховний Суд зазначає, що в силу приписів пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

7.22. Отже, відповідно до положень пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права у подібних правовідносинах з урахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові; (2) скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від такого висновку.

7.23. Суд наголошує, що самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

7.24. ТОВ "Оператор ГТС України" у касаційній скарзі також зазначає про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 06.11.2019 у справі № 917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 12.02.2020 у справі №924/414/19, від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 15.11.2023 у справі № 910/1266/23 та інших, шляхом їх конкретизації, деталізації та встановлення чітких критеріїв для наявності підстав для їх застосування, з мотивів, які викладені у пунктах 4.13. - 4.1.7. цієї постанови.

7.25. Зміст оскаржуваних судових рішень в цій частині свідчить, що вирішенні питання застосування положень частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України суди, врахували, зокрема: часткове погашення суми основного боргу відповідачем; здійснення відповідачем своєї ліцензійної діяльності на території Донецької області; знищення і пошкодження майна належного відповідачу (газових мереж та споруд) внаслідок збройної агресії проти України та бойових дій у Донецькій області; призупинення діяльності певних відокремлених структурних підрозділів відповідача на непідконтрольній території, у зв`язку з веденням бойових дій та проведенням АТО з 2015 року; зупинення транспортування природного газу позивачем на території Донецької області, внаслідок активних бойових дій з 24.05.2022 і до кінця року, що унеможливило здійснення відповідачем своєї ліцензійної діяльності на цій території та отримання доходу від розподілу природного газу на інших видів діяльності.

7.26. Ураховуючи наведені обставини та інтереси обох сторін, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції і дійшов висновку, що з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів і дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, заявлена позивачем сума пені підлягає зменшенню на 50 %.

7.27. У вирішенні поставлених скаржником перед Верховним Судом питань колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

7.28. Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

7.29. Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

7.30. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

7.31. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

7.32. Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

7.33. В силу наведених вище норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

7.34. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у тому числі і у постановах на які посилається скаржник.

7.35. У аспекті порушених у касаційній скарзі питань Суд зазначає, що положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні, що і підтверджується сталою практикою Верховного Суду.

7.36. Колегія суддів також наголошує, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

7.37. Зокрема, за висновками об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22, висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

7.38. У справі, що розглядається (№ 905/738/23) суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відповідно до положень статті 86, 236-238 ГПК України, враховуючи у сукупності всі обставини, на які посилались відповідач та позивач, виходячи із загальних засад господарського законодавства, а саме - справедливості, добросовісності, розумності, з урахуванням принципу пропорційності, характер здійснюваної сторонами діяльності, утому числі обмеження відповідача щодо можливості здійснення такої діяльності відповідачем в межах території Донецької області від обставин незалежних від нього, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків, з метою дотримання балансу інтересів сторін, а також враховуючи, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер, зробили висновок про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої пені на 50%, що становить 68 369 590,31 грн.

7.39. Що ж до наявності / відсутності вмотивованої обґрунтованості необхідної для відступлення від правового висновку Верховного Суду, то Суд виходить з такого.

7.40. Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

7.41. Зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

7.42. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

7.43. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v.United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

7.44. Верховний Суд вважає за необхідне звернутися до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 910/8091/20, від 24.06.2021 у справі № 914/2614/13, де зазначено, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави - попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

7.45. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

7.46. Верховний Суд неодноразово наголошував, що обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

7.47. Отже, необхідність відступу від правових позицій Верховного Суду повинна мати тільки важливі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих суперечностей (помилок), що мають фундаментальне значення для правозастосування.

7.48. Суд у вирішенні спірного питання через призму дії принципу верховенства права вважає за необхідне зазначити, що право та підстави для зменшення пені чітко визначені законодавством.

7.49. У вирішенні поставлених відповідачем у касаційній скарзі питань колегія суддів також вважає за необхідне підкреслити, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували:

- загальновідомі обставини віднесення більшої частини території Донецької області (зона ліцензованої діяльності відповідача) до територій тимчасово окупованих територій або до території активних бойових дій;

- прийняли до уваги, що відповідачем частково виконано свої зобов`язання щодо сплати основної заборгованості з врегулювання добових небалансів, перевищення договірної потужності;

- звернули увагу на нарахування позивачем до стягнення інфляційних втрат у розмірі, який разом складає 39,43% від суми основної заборгованості, що залишилась несплаченою відповідачем станом на момент подання позову до суду та 48,70 % від всієї суми основної заборгованості;

- врахували, що присудження до стягнення всього розміру пені матиме наслідком покладення на відповідача надмірного тягаря, оскільки порушення ним грошових зобов`язань за договором є безпосереднім наслідком неможливості виконувати власні зобов`язання у зв`язку із певними обставинами, і стягнення пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання;

- разом з тим негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання зобов`язання, компенсуються, окрім пені, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку частини другої статті 625 ЦК України

- крім того, суди звернули увагу на можливість поширення на означену заборгованість дії Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ.

7.50. У контексті доводів касаційної скарги та наведеного вище Верховний Суд наголошує, що чинним ГПК України визначено процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду.

7.51. Тому незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладено правову позицію, від якої в цій справі відступив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.08.2024 у справі № 904/2839/21 від 22.08.2024 у справі № 910/10968/23, від 27.08.2024 у справі № 910/31605/15, тощо).

7.52. У цьому аспекті Суд наголошує, що схожі доводи, які наведені скаржником у касаційній скарзі (пункти 4.1.3. - 4.1.7. цієї постанови) в обґрунтування необхідності відступу від правових висновків Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру пені, вже були предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 та по яких зроблені відповідні висновки. Висновки об`єднаної палати у означеній постанові також узгоджуються з висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18 щодо зменшення розміру пені судом.

7.53. Таким чином, з огляду на повноваження Верховного Суду та принцип розподілу влади Судом відхиляються доводи позивача, адже з моменту винесення об`єднаною палатою Верховного Суду постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 не відбулися зміни в законодавстві та правозастосуванні щодо права та підстав (критеріїв) зменшення пені.

7.54. Більше того, як вже зазначено такі висновки об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 911/2269/22 узгоджуються також з висновками Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 05.06.2024 у справі 910/14524/22.

7.55. Підсумовуючи наведене вище Суд зазначає, що у межах цієї справи (№ 905/738/23) відсутні правові підстави для відступлення від усталених висновків Верховного Суду, які викладені у означених скаржником постановах Верховного Суду, а тому наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

7.56. Верховний Суд вважає частково прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище висновки Верховного Суду, наведені у цій постанові.

7.57. У прийнятті даної постанови Суд керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

7.58. Враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах і приймає письмові, усні пояснення в тій мірі, в якій вони узгоджуються з мотивуванням цієї постанови.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення судів попередніх судових інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 75 893 809,55 грн пені, 1 552 997,52 грн 3 % річних та 4 846 283,98 грн інфляційних втрат ухвалені із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

8.4. В іншій частині судові рішення жодним учасником спору не оскаржувалися, а тому Верховний Суду не переглядав їх.

9. Розподіл судових витрат

9.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 25.06.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 у справі № 905/738/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок